Класифікація і типологія рішень

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Кафедра САПР

Доповідь на тему:

Класифікація і типологія рішень

з курсу «Теорія прийняття рішень»

Виконав студент групи КН-33

Дашо Володимир

Прийняв

асистент Кривий Р.З

Львів 2014

1. Класифікація рішень

Процес управління відрізняється динамічністю. Зміни зовнішнього і внутрішнього середовища породжують необхідність прийняття різноманітних управлінських рішень. Основними чинниками, що впливають на організацію та функціонування системи, є техніко-технологічні, соціально-економічні та регіональні. У зв'язку з цим виділяють дві групи завдань, що потребують вирішення: функціональні та ситуаційні. Функціональні завдання обумовлені розподілом праці в організації, повноваженнями окремих працівників і носять в основному стандартний характер, ситуаційні - з'являються внаслідок порушень взаємодії підсистем і елементів в організації або під впливом вищевказаних факторів.

У спеціальній літературі автори виділяють найрізноманітніші ознаки рішень. Зокрема, різноманіття управлінських рішень та особливості їх розробки розкриває класифікація, далі наведена.

Рис. Класифікація управлінських рішень

· За джерела виникнення рішення поділяють на ініціативні, за приписом, за пропозицією "знизу". У психологічному аспекті найбільшу трудність представляє ситуація розробки рішення за приписом, так як систематичне "нав'язування" рішень може завдати шкоди прояву ініціативи людей.

· За юридичного оформлення рішення можуть бути у вигляді плану, наказу, розпорядження, інструкції; за способом фіксації - усні та письмові. Класифікуючи управлінські рішення за ознакою юридичного оформлення, варто пам'ятати про різницю між наказом та розпорядженням. 

Наказ - найбільш категорична форма рішення, що зобов'язує підлеглих точно виконати рішення у встановлені терміни. Підставою для наказу є постанови чи розпорядження уряду, рішення вищестоящих органів управління, керівників.

Розпорядження - це різновид наказу, спрямована на вирішення приватних питань, що виходить не тільки від керівників, а й від інших осіб у межах їх компетенції.

· За суб'єкту, що приймає рішення, виділяються рішення індивідуальні, колективні та колегіальні. Перші приймаються особисто керівниками, другі - колективами підприємств та організацій, треті - колегіальними органами (радами, правлінням і т. д.).

· За ступенем унікальності рішення поділяються на рутинні і новаторські. Новаторське рішення відрізняється специфікою в побудові процесу прийняття рішень і в змісті окремих його етапів. 

· За методами розробки розрізняють кількісні рішення, що включають методи математичного програмування, статистичні методи; а також евристичні рішення, засновані на використанні логіки, інтуїції, досвіду, знань ЛПР. Використання методів математичного програмування дозволяє за заздалегідь заданими параметрами знаходити оптимальне рішення.

· За ступенем невизначеності, яка залежить від кількості інформації, наявної в розпорядженні ОПР, рішення поділяють на детерміновані - прийняті в умовах визначеності, за наявності повної інформації; імовірнісні - прийняті в умовах ймовірнісної визначеності (ризику); невизначені - рішення, що приймаються в умовах невизначеності , тобто за відсутності необхідної інформації з проблеми.

· Цільовий напрямок - управлінські рішення можна класифікувати і з позиції кількості розглянутих цілей - як одно цільові і багатоцільові.

· За ступенем регламентації,- наскільки жорстко встановлені терміни та умови дії підлеглих, розрізняють рішення регламентують, що орієнтують і рекомендують.

Регламентують рішення повністю направляють діяльність підлеглих, виключаючи їх самостійність. Від підлеглих у цьому випадку потрібно лише безумовна старанність.

Орієнтують рішення однозначно визначають лише основні моменти діяльності, у рішенні ж другорядних питань допускається прояв самостійності підлеглих.

Рекомендуючі рішення контурно позначають можливості діяльності підлеглих, надаючи широкий вибір конкретних шляхів і прояву ініціативи.

· За функціональною ознакою (змісту) рішення бувають економічні, соціальні, технічні, політичні, організаційні. 

o Економічні рішення пов'язані з підвищенням ефективності виробництва, вдосконаленням діяльності підприємства.

o Соціальні рішення спрямовані на поліпшення умов праці та відпочинку членів колективу підприємства та ін 

o Технічні рішення приймаються для вдосконалення технічної політики і технології виробництва, скорочення застосування ручної праці і т. д.

o Організаційні рішення спрямовані на поліпшення організації праці працівників, удосконалення нормативів, норм, впровадження НОТ.

· по періодах дії - враховуючи, що будь-яке управлінське рішення будується на попередньому прогнозуванні, розрізняються рішення по періодах дії: довготривалі (перспективні) та оперативні.

Перспективні рішення визначаються в загальних рисах, вони лише задають напрямки для реалізації певної мети. У торгівлі, наприклад, це досягнення показника підвищення продуктивності праці, якості обслуговування та ін.

Оперативні рішення передбачають заходи щодо реалізації прогнозів розвитку подій (конкретні види робіт, терміни їх виконання і виконавців).

Поряд з наведеними класифікаційними ознаками в теорії сучасного менеджменту розрізняють ще й інші їх різновиди. Так,В. С. Сухарський вважає доцільною таку класифікацію рішень :

· За сферою охоплення

загальні рішення (стосуються всієї організації: оголошення банкрутства, розпорядок роботи тощо);

часткові рішення (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо, наприклад, об'єднання відділів);

· за тривалістю дій:

перспективні рішення (виробництво нового продукту, відкриття філії банку у певних регіонах);

поточні рішення (підготовка звітів, аналізів курсу валют);

· за рівнем прийняття:

рішення, які приймаються на вищому рівні управління;

рішення, які приймаються на середньому рівні управління;

рішення, які приймаються на нижчому рівні управління.

Одним з прикладів прийняття спільного рішення на вищому рівні, є проект спільних інвестицій на будівництво залізниці Варшава -- Мостиська -- Львів.

2. Типологія рішень

Все різноманіття управлінських рішень залежно від характеру проблем і методів їх вирішення можна умовно розділити на такі типи (рис. 2.2).

Рис. 2. Типи управлінських рішень

v Так, з урахуванням стереотипності ситуацій і використовуваних методів виділяються програмовані і не програмовані рішення.

До програмованим зазвичай відносять стандартні і повторювані рішення. управлінський рішення програмований

До не програмовані відносяться рішення, прийняті в нових ситуаціях. Вони можуть носити разовий, творчий характер, багато в чому залежать від здорового глузду та інтуїції (наприклад, розробка нових технологій, виробів, формування нової структури).

Вчений Гріффін розробив зведену таблицю, що характеризує загальні переваги та недоліки програмованих і не програмованих рішень.

Програмовані рішення базуються на звичці, заведеному порядкові або процедурній політиці і ухвалюються за типових обставин. Вони найкраще впроваджуються у бюрократичних організаціях, зважаючи на раціональність та ефективність їхньої діяльності.

Програмовані рішення -- це результат послідовних кроків (заходів чи дій), що сприяють вирішенню проблеми. Як правило, у цих випадках число альтернатив обмежене і вибір повинен бути зроблений в межах напрямів, що визначені динамікою розвитку організації.

Коли виникають проблеми або ситуації, для яких програмоване рішення непридатне або невідоме, то керівники або особи, від яких залежить ухвалення рішення, повинні звернутися до не програмованого рішення.

Характеристики не програмованих рішень передбачають слабку структуру, що зумовлена браком інформації, незатверджену процедуру та відсутність цілей або завдань. Не програмовані рішення приймаються у ситуаціях, які внутрішньо неструктуровані, відносно нові або ж зустрічаються вперше. Такі ситуації залежать від невизначених обставин, від неконтрольованих сил, від впливу непередбачених чинників.

Узагальнення інформації щодо програмованих та не програмованих управлінських рішень відображено на наступній таблиці.

v В залежності від творчого вкладу менеджерів у їх розробку: рутинні, селективні, адаптаційні та інноваційні.

o рутинні рішення. Вони приймаються згідно відпрацьованого механізму і наявної програмі дій. Важливо вивчити особливості ситуації, співвіднести її з накопиченим досвідом, прийняти відповідальність за конкретні дії. У прояві творчого підходу немає необхідності, так як всі процедури рішення відомі.

o селективні рішення. Ініціатива і свобода дій на даному рівні виявляється в обмежених межах. Наприклад, при оцінці різних відомих альтернатив і виборі з них оптимальних.

o адаптаційні рішення. Вони розраховуються на додаткові, непередбачені труднощі. Як правило, при їх розробці поєднується використання творчого нестандартного підходу на основі нових ідей з відпрацьованими раніше можливостями. Має значення особиста ініціатива керівника для пошуку нового рішення відомої проблеми.

o інноваційний. Рішення цього рівня пов'язані зі складністю і непередбачуваністю подій. Це викликає необхідність прийняття неординарних рішень, що містять нововведення.

v Характер проблеми лежить і в основі застосування системного аналізу як одного з методів обґрунтування рішень. У зв'язку з його використанням виділяються три типи проблем:

o добре структуризовані;

o слабо структуризовані;

o не структуризовані.

Під структуризацією розуміється можливість кількісного вираження залежностей між елементами ситуації.

У процесі структурування проблем необхідно звести до мінімуму кількість неформалізованих елементів з таким розрахунком, щоб проблема набула більш визначений характер. Розв'язувана проблема, незалежно від її типу, повинна ув'язуватися з цілями управління підприємством, і на цій основі доцільно формувати процедуру вирішення ситуації.

3. Проблеми та їх вирішення

Проблема (грец.) буквально означає перешкоду, труднощі, завдання. Як поняття воно виражає об'єктивно виникає в ході розвитку пізнання питання або комплекс питань, вирішення яких представляє істотний практичний або теоретичний інтерес. Весь хід розвитку людського пізнання може бути представлений як процес переходу від постановки проблем до їх вирішення, а потім до постановки нових проблем.

Внутрішню структуру проблеми становлять такі елементи, як предмет, об'єкт, суб'єкт, зв'язку, мета рішення.

Предмет проблеми характеризує виникло головне протиріччя, яке виражається в питанні: "У чому суть проблеми?

Об'єкт проблеми відповідає на питання: "Де виникла проблема?" (У бригаді, на дільниці, в цеху, обладнанні, колективі і т. д.).

Суб'єкт проблеми - той, хто пов'язаний з проблемою (соціальний, інтелектуальний її елемент).

Зв'язки проблеми характеризують як структурні проміжні елементи зв'язку (обмеження), так і відносини з іншими проблемами. Вони відображаються в питанні: "З чим пов'язана проблема?"

Мета вирішення проблеми виражається в питанні: "Для чого необхідно вирішувати проблему?"

Кожен елемент проблеми може мати під проблеми, тобто проблеми більш низького порядку. Надзвичайно важливо для вирішення проблеми правильно її сформулювати.

У зв'язку з цим слід зазначити, що в проблемі виділяють "ім'я" і "формулювання". Їх не можна змішувати. Ім'я, тобто назву проблеми, як правило, буває коротким, символічним. У кілька інтерпретованому вигляді вона виглядає наступним чином

.

Рис. Схема структури проблеми

Рішення проблем, як і управління, - це процес, що включає послідовність взаємопов'язаних кроків. Специфічні риси проблеми - це ключ до її вирішення. Для глибокого вивчення і з'ясування особливостей проблеми корисно дотримуватися певних способів її продумування і послідовності міркувань.

Способи продумування проблеми включають:

1. Поділ проблеми на частини.

2. Виділення основних і другорядних характеристик проблеми.

3. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків на всіх можливих варіантів вирішення проблеми.

4. Прогнозування та аналіз необхідних дій.

5. Розробка рекомендацій до дій. Послідовність міркувань містить наступні етапи

Етапи продумування проблеми

При продумуванні проблеми корисно поставити ряд контрольних питань:

1. Чи можливо зменшити обсяг проблеми, спростити її?

2. Що нагадує ситуація (які асоціації викликає)?

3. Чи є аналогії в практиці господарювання?

4. Чи були прецеденти в діяльності підприємства?

5. Чи можлива зміна терміну, якості?

6. Що можна замінити, стиснути, ущільнити?

7. Чим ризикуєте? У чому полягає ризик?

8. Чим володієте?

9. Які можливі варіанти вирішення проблеми?

При виборі методу вирішення проблеми слід попередньо відповісти на запитання:

* чи вимагає проблема комплексного вирішення?

* це проблема чи можливість?

* як класифікувати проблему?

* це реально існуюча чи надумана проблема?

* це фінансова проблема чи вона пов'язана з відносинами між людьми?

* що станеться, якщо не ухвалювати жодного рішення?

* ця проблема унікальна?

* чи існує послідовність вирішення проблеми?

Висновок

При підготуванні даної доповіді я докладніше ознайомився типами прийнять рішень, частково ознайомився з можливими проблемами які можуть виникнути в процесі прийняття того чи іншого рішення, та методами їх вирішення.

Список використаної літератури

1. http://ua-referat.com/Типологія_управлінських_рішеньl

2. http://ua-referat.com/Типологія_управлінських_рішень

Размещено на Allbest.ru