Формування витрат за місцями і центрами відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності

2. Класифікація місць і центрів витрат

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

План по собівартості і витратах виробництва є органічною складовою частиною єдиного плану розвитку підприємства. З метою забезпечення обґрунтованості завдань план витрати виробництва і прибутку розробляється у повній відповідності до плану виробництва, плану впровадження досягнень науки і техніки, підвищення ефективності виробництва, завдання росту продуктивності праці. Витрати формують собівартість продукції і, таким чином, безпосередньо впливають на величину прибутку - головного показника діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності.

Важливе місце на підприємстві відводиться процесам управління витратами підрозділів і їх планування.

Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їх видів, місць та носіїв при постійному контролі рівня витрат і стимулюванні їх зниження.

1. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності

Центри відповідальності стосовно процесу виробництва поділяють на основні і функціональні, а за відношенням до внутрішньогосподарського механізму - на госпрозрахункові і аналітичні.

Основні центри відповідальності забезпечують контроль затрат у місцях їх виникнення: виробничий комплекс відповідає за затрати цехів, що входять до нього, цех - за затрати дільниць, які належать йому, дільниця - за затрати бригад.

Функціональні центри поширюють контроль затрат на багато місць їх виникнення, якщо затрати у них формуються під впливом даного центру. До таких центрів відповідальності можна віднести: відділ головного механіка, який відповідає за затрати на ремонтні роботи і модернізацію виробничого устаткування у всіх виробничих підрозділах; відділ головного енергетика, який відповідає за затрати на тепло і електроенергію, воду, стиснуте повітря по підприємству в цілому та інші функціональні відділи, зв'язані з витрачанням виробничих ресурсів.

Госпрозрахункові центри відповідальності, як правило, збігаються з місцями виникнення затрат, їм належить контроль у момент виникнення витрат.

Аналітичні центри відповідальності не пов'язані з системою внутрішніх госпрозрахункових відносин, вони створюють системи контролю за окремими витратами.

Головна суть створення центрів відповідальності - більш чітка організація контролю і регулювання затрат як функції управління, забезпечення чіткої персоніфікованої відповідальності за рівень окремих витрат на підприємстві. Суть цього процесу полягає у зіставленні досягнутих результатів із запланованими (або з нормами), аналізі причин відхилень, встановленні відповідальних за ці відхилення та прийнятті необхідних заходів.

Дуже важливо з метою забезпечення урегульованості рівня затрат планувати і обліковувати по центру лише ті затрати, на які може мати значний вплив керівник цього центру відповідальності. Часто відповідальність за певну статтю витрат може бути поділена. Наприклад, вартість матеріалів може змінюватися не лише залежно від кількості використаних матеріалів (відповідальність несе начальник виробничого цеху), але й за рахунок зміни ціни (відповідальність працівників відділу матеріально-технічного постачання). У зв'язку з цим при виявленні відхилень затрат від запланованих необхідно персоніфікувати відповідальність за ці відхилення, так як особа, яка не володіє повноваженнями контролю витрат, не може нести відповідальності за їх рівень.

Розрізняють два види центрів відповідальності, а саме:

1)центр відповідальності за затратами;

2) центр відповідальності за фінансовими результатами.

Основними центрами відповідальності можуть бути: працівник, бригадир (майстер), начальник цеху (дільниці), начальник (завідувач) служби, головний механік, головний інженер та інше, адміністрація підприємства в цілому.

Разом з тим розрізняють такі принципи виділення центрів відповідальності на підприємстві:

-- функціональний;

-- територіальний;

-- відповідності організаційній структурі;

-- подібності структури затрат.

За функціональним принципом виділяють такі центри відповідальності:

-- обслуговувані;

-- матеріальні;

-- виробничі;

-- управлінські;

-- збутові.

Обслуговуванні центри відповідальності надають послуги іншим центрам всередині підприємства (їдальня, електропідстанція, господарство).

Матеріальні центри відповідальності служать для заготівлі і забезпечення підприємства чи організації матеріальними ресурсами (відділ матеріально-технічного постачання).

Виробничі центри відповідальності - підрозділи основного, Допоміжного і підсобного виробництв.

Управлінські центри відповідальності - заводоуправління, бухгалтерія, відділ кадрів.

Збутові центри відповідальності - займаються реалізацією продукції (відділ маркетингу, збуту).

За територіальним принципом існує два варіанти поділу на центри відповідальності:

1. У рамках одного центру відповідальності поєднані декілька функцій (наприклад, деякі підприємства мають декілька представництв у різних регіонах і кожне таке представництво займається маркетингом, рекламою, збутом продукції тощо).

2. Один функціональний напрямок діяльності поділяють на декілька центрів відповідальності (наприклад, підприємство має декілька складів, розміщених в різних частинах міста).

Вибір способу поділу підприємства на центри відповідальності визначається специфікою конкретної ситуації. При цьому необхідно враховувати такі вимоги:

- у кожному центрі затрат повинні бути показники для вимірювання обсягу діяльності, база розподілу затрат;

- у кожному центрі повинен бути відповідальний;

- ступінь деталізації має бути достатнім для аналізу;

- на центри затрат бажано відносити тільки прямі затрати;

- оскільки поділ підприємства на центри відповідальності сильно впливає на мотивацію керівників існуючих підрозділів (центрів), необхідно враховувати соціально-психологічні фактори.

Формування витрат за центрами витрат і сферами відповідальності до цього часу ще не знайшло належного застосування на підприємствах України, хоча його необхідність диктується тією обставиною, що в умовах ринкового середовища слід мати детальну інформацію про формування собівартості та шляхи її зниження з метою обмеження витрат на виробництво, що призведе до мінімізації ціни продажу.

2. Класифікація місць і центрів витрат

Залежно від послідовності групування витрат на підприємстві слід розрізняти початкові, проміжні і кінцеві місця витрат. Початкові місця витрат по суті являють собою центр витрат, перший ступінь їх формування. Проміжні місця відповідають більш високого ступеня узагальнення витрат, характерних для підрозділів підприємства, що виготовляють Частини готової продукції або напівфабрикату. Кінцеві місця витрат охоплюють заключний етап технологічного процесу на даному підприємстві. Тут акумулюються всі прямі і розподіляються витрати на виробництво виробів і послуг, враховується їх випуск, калькулюється виробнича собівартість.

З точки зору змісту діяльності та стосунку до виготовлення продукції виробничі місця витрат поділяються на основні, допоміжні та супутні. Основні місця витрат випускають продукцію, для виготовлення якої створено підприємство, допоміжні - призначені для виробництва виробів і послуг, що забезпечують потреби основного виробництва в інструменті, запасних частинах, енергії, поточного ремонту. Супутні місця витрат або зайняті виготовленням продукції з відходів, або мають цільове призначення в якості експериментальних, досвідчених, дослідних виробництв.

У зарубіжній літературі з обліку також виділяються конкретні і абстрактні, загальні й поодинокі, постійні і тимчасові місця витрат ^1.

Конкретні місця витрат представляють собою певні технологічні підрозділи, що випускають продукцію. Це основні, допоміжні виробництва, цеху з виготовлення споживчих товарів, які в подальшому поділяються на дільниці, групи машин і окремі робочі місця.

До абстрактним місцях витрат відносяться підготовка сировини і матеріалів, збут готової продукції та відділи заводоуправління.

Управління підприємством в цілому є загальним місцем витрат, а, наприклад, підготовка матеріальних цінностей та збут готової продукції - поодинокими. Спільними для підприємства місцями витрат може бути значна частина допоміжних цехів і служб, наприклад водопостачання, паровегосподарство, енергетичні служби і т.д.

У деяких випадках розрізняють постійні (стійкі) і тимчасові, тобто обмежені в часі, місця витрат. Необхідність в останніх виникає як тимчасова потреба для роздільного обліку окремих нерегулярних витрат, наприклад витрат на розробку і впровадження систем автоматизації, витрат на освоєння нових виробів, технологічних методів і т.д.

Значення угруповання витрат по місцях і центрах витрат в даний час істотно зростає. Цьому сприяє широке впровадження сучасної обчислювальної та вимірювальної техніки, в тому числі і ЕОМ, в процеси фіксації та обробки інформації про виробничу діяльність підприємства, що дозволяє диференціювати планування та облік за значно більшій кількості підрозділів підприємства. З ускладненням технологічного процесу, укрупненням обладнання, об'єднанням його у взаємозалежні комплекси, підвищенням продуктивності машин, верстатів і обладнання значно зросли і витрати окремих місць витрат. Стає не тільки технічно можливим, але і економічно виправданим відокремлення їх за окремими центрам витрат.

Висновки

Отже, управління витратами -- це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Для контролінгу надзвичайно важливого значення в сьогоднішніх умовах господарювання набуває інформація про витрати не в цілому по підприємству чи організації, а в розрізі більш деталізованих об'єктів формування затрат. Як відомо, інформація про витрати формується за допомогою бухгалтерського обліку. Бухгалтерському апарату затрати на виробництво найкраще контролювати у процесі виробничого споживання ресурсів, тобто там, де відбувається виробничий процес або його обслуговування. У зв'язку з цим з'явилися такі об'єкти формування і обліку затрат, як місця виникнення затрат, центри затрат і центри відповідальності.

Місцем виникнення затрат називається місце, де вони фактично утворились.

витрата відповідальність собівартість

Список використаної літератури

1. Білоусова І., Чумаченко М., Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції в промисловості // Бухгалтерський облік та аудит - 2009 - №4 - С.3-10.

2. Козаченко Г.В., Погорєлов Ю.С, Хлапьонов Л.Ю., Макухін Г.А. Управління затратами підприємства: Монографія. - К.: Лібра, 2007. - 320 с.

3. Попюк А.М., Порівняльна характеристика обліку витрат в Україні та за кордоном // Науковий вісник БДФА - Чернівці. - 2008 - Вип. 2 - С.401-406.

4. Славижов Д.В. Аналитические инструменты управлення затратами в системе контроллинга. - Мн.: Регистр, 2007. - 160 с.

5. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: Навч. посібник, навчальної літератури, К.: Центр, 2006. - 120с.

6. Управление затратами на предприятии: Учеб. пособ. / Ред. Г. А. Краюхин. - 3-є изд. - СПб.: Бизнес-пресса, 2006. - 255 с.

7. Хорнгрен Ч, Фосшер Дж., Датпар Ш. Управленческий учет: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2005. - 1008 с.

8. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посіб. - К.: Центр навч. л-ри, 2003. - 656 с.

9. Череп А.В. Управління витратами суб'єктів господарювання. - Ч.І. - X.: ВД «ІНЖЕК», 2006. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru