Основні риси "класичної школи" менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/6

Основні риси "класичної школи" менеджменту

Перший великий крок до розгляду менеджменту як науки було зроблено Ф. Тейлором (1856-1915), який очолив рух наукового управління. Він зацікавився не ефективністю людини, а ефективністю діяльності організації,41-J і поклало початок розвитку школи наукового управління.

Завдяки розробці концепції наукового управління менеджмент визнано самостійної областю наукових досліджень про. У працях "Управління фабрикою" (1903) і "Принципи нічного менеджменту" (1911) Ф. Тейлор розробив ряд методів наукову організацію праці, заснованих на виключно вивченні рухів робітника, з допомогою хронометражу, стандартизации прийомів і знарядь праці і.

Його основоположні принципи управління полягають у наступному: якщо можу на суворо науковій основі відібрати людей, на суворо науковій основі їх підготувати, дати їм деякі стимули і з'єднати воєдино роботи й людини, тоді вже зможу отримати сукупну продуктивність, перевищує внесок, зроблений індивідуальної робочої силою. Головна заслугаФ.Тейлора у тому, що як засновник школи "наукового управління" розробив методологічні основи нормування праці,стандартизировал робочі операції, впровадив у практику наукові підходи добору, розстановки і стимулювання праці робочих. Найбільший внесок Ф. Тейлора у тому, що він почав революцію у області менеджменту.

Становлення науки про управління також пов'язують із іменами Ф. і Л.Джилбертов. Вони проводять дослідження у сфері трудових рухів, вдосконалилихронометражние методики, і навіть розробили нічні принципи організації робочого місця.

Отже, до 1916 р. сформувалося цілий напрям в дослідженнях: перша наукова школа, отримавши кілька назв, - "наукового менеджменту", "класична", "традиційна",

Різновидом класичної школи управління "адміністративна школа". Вона займалася б вивченням питань ролі й функцій менеджера. Вважалося, що, щойно визначалася суть роботи управляючого, легко можна було виявити найефективніші методи керівництва. Однією з піонерів розробки цієї ідеї був А. Файоль (1841-1925). Він розділив весь процес управління п'ять основних функцій, які до цього часу використовуємо під управлінням організацією: це планування, організація, добір і розстановка кадрів, керівництво (мотивація) контроль. На базі вчення А.Файоля у 1920-ті рр. було сформульовано І поняття організаційної структури фірми, елементи якої представляють систему взаємозв'язків, серію безперервнихвзаимосвязанних дій - функцій управління.

Розроблені А.Файолем принципи управління можна припустити самостійним результатом науки управління, "адміністрування" (тому й назва "адміністративна школа"). Невипадково американці називають француза А.Файоля батьком менеджменту.

Суть розроблених їм принципів управління зводиться ось до чого: розподіл праці; авторитет й влади; дисципліна; єдність керівництва; єдність розпорядження; підпорядкування приватного інтересу загальному; винагороду за працю; баланс між централізацією і децентралізацією; координація менеджерів рівня; порядок; справедливість; доброта і людська порядність; стійкість переклсонала; ініціатива.

Серед інших представників "адміністративної школи" можна назвати М.Блюмфилда, який розробив концепцію "менеджмент персоналу", чи управління робочої силою (1917), і М. Вебера, який запропонував концепцію "раціональної бюрократії" (1921). Він тільки дав характеристику ідеальних типів панування і висунув становище, за яким бюрократія - порядок, який установлюють правилами, є найбільш ефективної формою людської організації.

Основна риса "класичної школи" (наукової й адміністративної) у тому, що один спосіб досягнення ефективності виробництва. Тому мета класичних менеджерів зводилася до того, аби виявити цей досконалий і єдино прийнятний метод управління.

Родоначальником "школи людські стосунки" прийнято вважати Еге. Мейо. Він виявив, що з робочих - це соціальна система, яка має власні системи контролю. Певним чином, впливаючи ж на таку систему, можна поліпшити, як вважав тоді Еге. Мейо, результати праці.

Через війну рух "людські стосунки" стало противагою всьому науковому руху. Це з тим, що акцент рухається "людські стосунки" робився на турботі людей, а русі наукового управління - на турботі про виробництві. Ідея у тому, що просте прояв позитивного уваги до людей надає дуже великий впливом геть продуктивності праці. Тобто. йдеться про підвищення ефективності організації рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів.

Європейська школа. Підхід до визначення галузі державного управління та його змісту в ній дуже точний. В европейських країнах державне управління ґрунтується на традиціях статутного права, яке вводить його у площину юридичної науки і практики. Державне управління в європейському підході -- це під галузь права.

Особливістю, що виражає сутність європейської школи, є орієнтація на законодавство та погляди французьких і німецьких науковців та практиків. У Франції одним із перших, хто вжив термін «державне управління» був Александр Франсуа Вів'єн, праця якого «Нариси про адміністрацію» вийшла в 1845 р. У своїх поглядах він протиставив науку державного управління адміністративному праву, вичлену-вавши її з останнього, що стало новим підходом на той час. За німецького підходу завдання і функції державного управління також випливають із правових норм. Ці норми визначають межі влади, за допомогою якої державне управління здійснює свої функції. Класик німецького адміністративного права Отто Майєр у своїх працях обґрунтував теорію правової держави (тобто держави, в якій править закон), яка визнає ідею верховенства права і в якій належним чином впорядковано адміністративне право, яке визначає зміст і межі державного управління.

Американська школа. Дещо інакший американський підхід до державного управління. В американському сприйнятті воно є комплексною сферою відносин, яка складається з багатьох галузей знань (економіки, організації, кібернетики, психології, соціології), сфокусованих на процесах і функціях управління.

Американська концепція державного управління, що виросла з теорії і практики промислового і фінансового менеджменту, на відміну від європейської моделі, спирається не стільки на законодавчу базу, скільки на раціональність і доцільність прийняття тих чи інших управлінських рішень. В американському підході державне управління перебуває ближче до господарських методів управління, ніж до правових чи конституційних засад. Воно спрямовується на розвиток рисокоформалізованого комплексу правил чи принципів для керування діями з тим, щоб отримати украй структуро-вану й засновану на правилах систему, де правила знатимуть і розумітимуть ті, хто працює в уряді чи прагне заручитися його підтримкою.

Як приклад американського розуміння державного управління можна навести два такі визначення. «Традиційно, державне управління вважають виконавчим аспектом урядування. Воно нібито складається з усіх тих видів діяльності, які потрібні для здійснення курсу вибраних посадових осіб, а також діяльності, яка асоціюється з розвитком цих курсів».

Д. МакГрегор застерігав від спрощеного підходу до проблеми людських стосунків, що було притаманне класичному менеджменту. Опираючись на свій практичний досвід роботи менеджером і консультантом, а також на роботи А. Маслоу, Д. Мак Грегор сформулював теорію Х і теорію Y . Він вважав, що класичний менеджмент опирається на положення теорії Х, школа людських стосунків намагається їх модифікувати, але більш реально відповідають дійсності положення теорії Y.

Ще однією школою гуманістичного напрямку була поведінкова школа або, як її ще називають, “біхевіористська”. Головним завданням її прихильників (Ф. Герцберг, Д. МакКлеланд та ін.), які взяли за основу класифікацію потреб А. Маслоу, було визначення і аналіз мотивів поведінки працівника і його взаємодії з іншими людьми в організаційному оточенні. Надбання цієї школи використовуються сьогодні практично всюди, вони дозволяють підсилити мотивацію людей до праці. Ґрунтовний аналіз різних поведінкових теорій буде зроблений при вивченні такої функції менеджменту, як мотивація.

управління менеджмент науковий

Размещено на Allbest.ru