Аналіз організації управління виробництвом ТОВ "Господарсько-експлуатаційна контора Кірова 90"

Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства. Методики планування і обліку обсягів виробництва продукції. Організаційна структура підприємства, розподіл обов’язків менеджерів різних рівнів управління. Визначення процесу прийняття рішень.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 20.01.2014
Размер файла 75,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

Кафедра менеджменту невиробничої сфери

ЗВІТ ПРО КОМПЛЕКСНУ З ФАХУ ТА ПЕРЕДДИПЛОМНУ ПРАКТИКУ

Місце практики: м.Донецьк, ТОВ «ГЕК «Кірова 90»

Термін практики: з 09.04.2012 по 11.05.2012

студента Кравцова Олександра Павловича

Керівник практики від підприємства: Коваленко О.М.

Керівник практики від кафедри: Скопець О.В.

Донецьк 2012

Зміст

  • Вступ
  • РОЗДІЛ 1. аналіз діяльності підприємства
  • 1.1 Загальна характеристика підприємства
    • 1.2 Формування плану обсягу виробництва і реалізації продукції
    • 1.3 Аналіз техніко - економічних показників
  • 1.4 Аналіз організації управління виробництвом
  • Розділ 2. Індивідуальне завдання
    • 2.1 Сутність і визначення процесу прийняття рішень
    • 2.2 Проаналізувати прийняття рішень на підприємстві та їх виконання
    • 2.3 Рекомендації щодо удосконалення процесу прийняття рішень
  • Висновок
  • Список використаної літератури
  • Вступ
  • Підприємство як суб'єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, отже, від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни, добробут її населення. Вивчення діяльності підприємства дає можливість з'ясувати основні принципи формування і використання його виробничого потенціалу, опанувати форми і методи господарювання і на цьому ґрунті розробити конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних ринкових умовах. Досягти позитивних результатів господарської діяльності можна за допомогою правильної організації виробничих відносин на підприємстві, а також оптимального розподілу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Одним із основник чинників, який істотно впливає на діяльність підприємства, є ефективність роботи працівників. Тому від того, наскільки підприємство може надати стимул до праці для своїх робітників, залежать кінцеві результати роботи усього підприємства.
  • Для того, щоб зробити висновки про діяльність підприємства мені треба виконати такі завдання:
  • 1. Зібрати та проаналізувати фінансові та статистичні звіти за останні 2-3 роки.
  • 2. Проаналізувати бізнес-план підприємства.
  • 3. Проаналізувати виробничу потужність на підприємстві.
  • Навчальна практика студентів є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона сприяє формуванню фахівця , який повинен досконало володіти обраною спеціальністю.
  • Мета практики - закріплення теоретичних знань, оволодіння навичками економічної роботи щодо планування, прогнозування, обліку та аналізу, економічному обгрунтуванню технологічних організаційних рішень, а також організацією управління господаочою діяльністю підприємства і його структурними підрозділами.
  • Задачами практики є вивчення:
  • – досвіду роботи економічних служб, придбання практичного вміння розробки економічних, організаційних та управлінських заходів;
  • – методик планування і обліку обсягів виробництва продукції, розрахунків чисельності робітників, витрат продуктивності праці, рентабельності виробництва і продукції, показників ефективності використання основних обігових засобів;
  • – питань організації і управління господарчою діяльністю підприємства;
  • – організаційної структури підприємства та розподілу функціональних обов'язків менеджерів різних рівнів управління;
  • – методів керівництва людьми та їх впливу на ефективність роботи підприємства;
  • – виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг);
  • – можливостей ЕОМ в економічних розрахунках та управлінській діяльності.
  • розділ 1. аналіз діяльності підприємства
  • 1.1 Загальна характеристика підприємства
  • Товариство з обмеженою відповідальністью «Господарське-експлуатаційна контора «Кірова 90» знаходиться за адресою: 83037, місто Донецьк, вулиця Кірова, буд. 90.
  • Товариство є юридичною особою, діє на підставі самофінансування і самоокупності, у тому чіслі валютній, володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, виконує покладені на нього обов'язки та користується правами, зв'язаними з цією діяльністью.
  • Товариство має круглу печатку зі своїм найменуванням та зображенням своєї емблеми, штампи та бланки, розрахунковий та інші рахунки у банках, у тому чіслі й валютні.
  • Згідно Статуту основними видами діяльності товариства є:
  • – забезпечення функціонування та утримання у надійному стані об'эктів нерухомості та їх інфраструктури згідно діючуму законодавству на підставі угод з власниками таких об'єктів, користувачами, постачальниками різного роду послуг;
  • – надання послуг з прибирання території;
  • – постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;
  • – централізоване водопостачання та водовідведення;
  • – здійснення заходів, спямованих на укріплення матеріальної та техничної бази господарських об'єктів що обслуговуються Товариством;
  • – здійснення операцій з нерухомістю;
  • – промислове та цивільне будівництво;
  • – інші види діяльності, не заборонені законодавством України.
  • Підприємство володіє значним інтелектуальним потенціалом, має дружні, тісні стосунки з партнерами, оснащене сучасними інформаційними засобами діяльності і управління, облік і управління діяльністю здійснюються за допомогою комп'ютерної мережі.
  • Організаційна структура підприємста наведена на рис. 1.1.
  • Рис. 1.1. Організаційна структура підприємства

Лінійно-функціональна структура управління має цілу низку переваг:

-швидке здійснення дій за розпорядженнями і вказівками, віддаються вищестоящими керівниками нижчестоящим,

- раціональне поєднання лінійних і функціональних взаємозв'язків;

- стабільність повноважень і відповідальності за персоналом.

- єдність і чіткість розпорядництва;

- більш висока, ніж у лінійної структурі, оперативність прийняття та виконаннярішень;

- особиста відповідальність кожного керівника за результати діяльності;

- професійне рішення задач фахівцями функціональних служб.

Недоліки.

Відзначаються недоліки

Причини недоліків

Шляхи усунення недоліків

Дублювання функцій керівника і функціональних фахівців у процесі управлінської діяльності

Поділ функцій лінійних і функціональних фахівців ніколи не може бути проведено на 100%

-

Недостатня для великих підприємств, та підприємств, що працює на динамічному ринку, оперативність прийняття рішень

Недостатнє розмежування повноважень і відповідальності між лінійними і функціональними керівниками

Чітке розмежування повноважень і відповідальності між лінійними і функціональними керівниками.

Застосування процесного підходу

Небажання керівників брати на себе відповідальність за прийняті рішення

Недостатнє розмежування повноважень і відповідальності між лінійними і функціональними керівниками

Чітке розмежування повноважень і відповідальності між лінійними і функціональними керівниками

Виникнення внутрішньовиробничих бар'єрів, що обмежують рамки зацікавленості функціональних підрозділів в ефективному розвитку виробництва

Слабке вище керівництво. Відсутність процесного підходу. Відсутність системи бюджетування. Слабка система мотивації, слабка її спрямованість на кінцеві результати підприємства

Посилення вищого керівництва.

Використання процесного підходу.

Впровадження системи бюджетування та мотивації.

Розбіжності між лінійними і функціональними службами;

Слабке вище керівництво. Відсутність процесного підходу. Відсутність системи бюджетування. Слабка система мотивації, слабка її спрямованість на кінцеві результати підприємства

Посилення вищого керівництва.

Використання процесного підходу.

Впровадження системи бюджетування та мотивації.

Протидія лінійних менеджерів роботі функціональних фахівців

Слабке вище керівництво. Відсутність процесного підходу. Відсутність системи бюджетування. Слабка система мотивації, слабка її спрямованість на кінцеві результати підприємства

Посилення вищого керівництва.

Використання процесного підходу.

Впровадження системи бюджетування та мотивації.

Неправильне тлумачення інформації, переданої лінійним виконавцям функціональними менеджерами

Недостатня кваліфікація персоналу, відсутність чітких регламентів

Підвищення кваліфікації, чітке регламентування

Діяльністю товариства управляє начальник та його заступники: перший заступник, головний інженер, головний бухгалтер та головний економіст. Організаційна структура підприємства є лінійно-функціональною. Лінійному керівнику в розробці відповідних рішень, програм, планів допомагають його функціональні замісники. Вони проводять свої рішення через вище керівництво ї доводять їх до виконавців нижчого рівня, їх роль на підприємстві дуже значна, оскільки вони здійснюють технічну підготовку діяльності, розробляють варіанти рішень питань, пов'язаних з керівництвом діяльності, звільняють начальника від планування, фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення. Окремо начальнику підпорядковуються :

На кожну посаду співробітників розроблена посадова інструкція, яка регламентує права і обов'язки співробітника даної посади. Всі посадові інструкції розроблені відповідно до специфіки роботи підприємства в цілому і конкретної ділянки обліку. При вступі на посаду нового співробітника, він зобов'язаний ознайомитися з відповідною інструкцією під розпис перед початком виконання своїх функціональних обов'язків.

Перший заступник допомагає начальнику керувати стратегічним розвитком підприємства, затверджує положення про діяльність відділів, у разі відсутності начальника уся відповідальність та керування підприємством переходить до першого заступника.

Головний бухгалтер товариства організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Головний бухгалтер наділяється правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, регістрах бухгалтерського обліку, здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства. Йому підпорядковуються такі підрозділи:

– розрахунковий відділ;

– матеріальний відділ;

– абонентський відділ.

За відсутності головного бухгалтера обов'язки і відповідальність покладається на його заступника.

Головний економіст керує науково-економічним та організаційно-економічним забезпеченням діяльності товариства розробляє і організує впровадження заходів щодо підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності будівництва, якості, зниження собівартості, забезпечення зростання продуктивності праці, досягнення ефективних результатів за умов раціоналізації витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, керує рішеннями про нормування та планування праці. Йому підпорядковуються:

– відділ економіки та планування (плановий відділ);

– відділ організації праці та заробітної платні.

Головний інженер керує технічним розвитком тавариства, на основі використання найбільш раціональних та економічних проектних рішень, забезпечує високий техніко-економічний рівень проектованих об'єктів і якість проектно-кошторисної документації, бере участь в обговоренні проектних рішень та в обговоренні проекту у вищестоячих організаціях і органах експертизи, аналізує та втілює досвід проектування, будівництва та експлуатації побудованих об'єктів, підготовлює на цьому грунті пропозиції по вдосконаленню проектування та реалізації приємств по підвищенню технічного та економічного рівня проектних рішень.

Тепер можна розглянути виробничу структуру підприємства. Виробнича структура - це частина загальної структури підприємства, а саме виробничі підрозділи, які випускають продукцію, а також обслуговуючі і допоміжні служби, які допомагають у випуску продукції. На виробничу структуру підприємства впливають різні фактори, вона залежить від виробничого процесу і випуску продукції, характеру і ступеня спеціалізаіцї, масштабів в-ва, ступеня охоплення життєвого циклу виробів.

Організаційна і виробнича структури постійно вдосконалюються, все більше пристосовуються до ринкових умов господарювання, але головним напрямком вдосконалення є перехід до стратегічного менеджменту. В зв'язку з цим в перспективі все більше приділятиметься уваги управлінню.

Планово-економічний відділ на підприємстві підпорядковується начальнику відділу економіки, планування та ціноутворення, який:

1. Зобов'язаний розробляти (разом з іншими фахівцями) організаційно-господарський, виробничо-фінансовий і перспективний плани.

2. Брати участь у складанні робочих планів і графіків на певні періоди виробничих робіт. 3. Розробляти (разом з головними фахівцями) технологічні карти з виробництва продукції.

4. Організовувати розробку конкретних заходів щодо збільшення виробництва продукції при одночасному скороченні витрат, по поліпшенню якості продукції, підвищенні рентабельності виробництва.

5. Робити економічний аналіз ефективності виробництва продукції, а також основних організаційних заходів.

6. Керувати впровадженням у виробництво технічно обґрунтованих норм виробітку на всі види робіт.

7. Розробляти положення по оплаті праці й матеріальному стимулюванні всіх категорій працівників шахти.

8. Організовувати й проводити економічне навчання робітників підприємства й надавати допомогу фахівцям у підвищенні їхніх знань з економіки й організації виробництва. 9. Підвищувати свою ділову кваліфікацію шляхом навчання на курсах, семінарах, економічних конференціях і вивчення спеціальної літератури.

Загальні положення планово-економічного відділу

1. Економічний відділ є структурним підрозділом ТОВ «ГЕК «Кірова 90» та підпорядковується начальнику ГЕК.

2. Економічним відділом керує головний економіст, який назначається та звільняється від займає мої посади в встановленому діючим законодавством порядку наказом начальника ГЕК.

Задачі

1. Формування та визначення економічної стратегії розвитку підприємства.

2. Розробка проектів оптових та договірних цін на вироблену продукцію та контроль за їх використанням.

3. Організація комплексного економічного аналізу господарської діяльності підприємства та його підрозділів, виявлення його резервів виробництва та розробка заходів щодо задоволення режиму економіки, підвищенню конкурентоспроможності продукції, зменшенню витрат на виробництво та реалізацію продукції та ін.

Структура

1. Структуру і штат відділу узгоджує начальник ГЕК в відповідності з типовими структурами з обліком об'ємів робіт та властивостей підприємства.

2. Відділ взаємодіє з бюро: планово - економічним, організації праці та заробітної плати, та бюро по оформленню договорів.

3. Розподіл обов'язків між працівниками відділу виконується головним економістом.

4. Відділ складається з 4 чоловік. Функції

1. Розробка та підтвердження сумісно з іншими структурними підрозділами проектів перспективних та поточних (річних та квартальних) планів економічного та соціального розвитку підприємства.

2. Складання у відповідності з об'ємами поставок сировини та матеріалів та доведення до цехів і служб заводу перспективних та поточних планів по усім видам діяльності за встановленому переліку показників техніко - економічного планування.

3. Планування фонду оплати праці робітникам, керівникам, професіоналам, спеціалістам та технічним службовцям за всіма структурними підрозділами та заводу вцілому на рік, квартал, місяць.

4. Здійснення контролю та аналізу за здійсненням цехами та службами планової дисципліни та виконанням планових завдань за усіма техніко - економічними показниками.

Взаємоз'вязок відділу з іншими

1. Відділ отримує завдання від різноманітних відділів ТОВ «ГЕК «Кірова 90»

2. Відділ готує розрахунки за водними ресурсами.

1.2 Формування плану обсягу виробництва і реалізації продукції

Виробнича програма підприємства (план виробництва продукції) визначає складність та якість продукції, яка підлягає виготовленню й доставці споживачам в плановому періоді згідно з договорами поставок. Цей план є вихідним і провідним розділом як перспективного, так і поточного планування економічного й соціального розвитку підприємства. На його основі визначаються потреба у виробничих ресурсах, економічні результати господарської діяльності підприємства і, з рештою, зміст інших розділів плану економічного й соціального розвитку. Основним завданням плану виробництва та реалізації продукції є максимальне задоволення потреб споживачів і народного господарства в цілому у високоякісній, конкурентоздатній продукції при найкращому використанні ресурсів з метою отримання прибутку. Для вирішення цього завдання в процесі планування необхідно дотримуватись таких вимог: обґрунтування обсягів виробництва, замовленнями споживачів та достовірний облік попиту продукції. Повна узгодженість натуральних і вартісних обсягів виробництва, постачання та реалізації продукції; забезпечення плану виробництва можливостями підприємства і, в першу чергу, його виробничою потужністю.

При складанні виробничої програми слід орієнтуватися на вибір таких товарів, робіт та послуг, які принесуть виробникам найбільші прибутки.

Крім потреби продукції, визначеної законами ринку, при розробці плану виробництва необхідно враховувати загальні виробничі можливості підприємства: склад та кількість обладнання, наявність виробничих площ, чисельність працюючих, забезпеченість виробничими ресурсами та інші фактори, а також можливості їх зміни.

Одним із важливих факторів, що впливає на формування плану виробництва с зміна попиту на продукцію.

Стратегія планування обсягів виробництва підприємства ТОВ «ГЕК «Кірова 90» - постійні обсяги виробництва при постійній чисельності виробничого персоналу незалежно від коливань попиту. Різницю між обсягами попиту і виробництва, як правило, регулюють шляхом збільшення або зменшення запасів продукції. Але часто фактичні результати не співпадають з запланованими.

1.3 Аналіз техніко - економічних показників

Техніко-економічні показники -- величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості окремих галузей. Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів. Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників. Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається . Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів. На підприємстві основними показниками є рентабельність, товарообортноість. Усі показники розраховані на 9 місяців 2010-2011 р.р. у звязку з веденням звітності на підприємстві.

Таблиця 2.1. Основні техніко - економічні показники

Найменування показника

Джерело інформації

2011

2010

Відхилення

Темп зміни, %

1. Чистий доход від реалізації продукції, тис.грн

Ф.№ 2, стр. 035

32195,6

7944,2

24251,4

405

2.Доход від виробництва продукції,тис.грн

Ф.№ 2, стр. 010

38634,7

9533,2

29101,5

405

3.Собівартість реалізованої продукції, тис.грн

Ф.№ 2, стр. 040

26627,9

7272,4

19355,5

366

4. Валовий прибуток,тис.грн

Ф.№2, стр. 050

5567,7

671,8

4895,9

829

5. Чистий прибуток,тис.грн

Ф.№ 2, стр. 220

137,8

-1302

1439,8

945

6. Рентабельність

розраховано

0,004

-0,164

0,16817

40

7. Чисельність робітників, осіб

Ф.№1, стр 1010

693

830

137

83

8.Продуктивність праці

розраховано

55,7

11,5

44,2

484

9. Вартість основних засобів, тис.грн

Ф.№ 11-ОЗ

224611

247038

-22427

91

10. Фондовіддача

розраховано

0,14

0,03

0,11

467

11. Фондоємність

розраховано

6,98

31,1

24,12

22

Таблиця 2.2. Аналіз динаміки виробництва й реалізації продукції за 2010 -2011 р.р.

Роки

Об'єм виробництва продукції, тис.грн.

Темпи росту, %

Об'єм реалізованої продукції, тис.грн.

Темпи росту, %

2010

9533,2

100

7944,2

100

2011

38634,7

405

32195

405

Тепер розрахуємо на скільки ж відсотків зросли наші показники, у порівнянні з попереднім роком. Розрахуємо середньорічний темп приросту за формулою:

економічний організаційний менеджер облік

Тпр = (2011 - 2010) / 2010 * 100%

Тпр(виробн. прод.) = (38634,7-9533,2) / 9533,2* 100% = 305%

Тпр(реаліз. прод) = (32195-7944,2) /7944,2 * 100% = 305%

Можна зробити висновок, що об'єм виробництва продукції в 2010р. у порівнянні з 2009р., зріс на 305%, а об'єм реалізації продукції на 305%. Тобто підприємство значно збільшує свої показники виробництва.

Таблиця 2.3. Прибуток (збиток) від реалізації продукції

Найменування показника

Джерело інформації

2011

2010

Відхилення

Темп зміни, %

Валовий прибуток

Ф.№ 2, стр. 050

5567,7

671,8

4895,9

829

Збиток від операційної діяльності

Ф.№ 2, стр. 105

-1487

-675

-812

220

Прибуток від звичайної діяльності

Ф.№ 2, стр. 170

471

312

159

151

Чистий прибуток

Ф.№ 2, стр. 220

137,8

-1302

1439,8

945

З даних таблиці можна зробити висновок, що підприємство налагоджує свою діяльність, якщо у 2010 році чистий прибуток був відємний і складав -1302тис.грн, то у 2011 став позитивним і склав 137,8 тис.грн.

Дуже важливим індикатором якості управління фінансами підприємства є коефіцієнт рентабельності продаж (Р п.). Цей коефіцієнт розраховується як відношення чистого прибутку до обсягу реалізованої продукції. Він відображає, скільки гривень чистого прибутку принесе кожна гривня реалізованої продукції. Тобто, цей показник показує, чи вигідно підприємству займатися даною діяльністю, чи ні, тобто воно приносить собі збиток (якщо коеф. рентабельності (-) . Див. табл. 2.5

Таблиця 2.4. Розрахунок коефіцієнта рентабельності.

Показники

2011 р.

2010 р.

2

Чистий прибуток (збиток) , тис.грн.

137,8

- 1302

3

Обсяг реалізації, тис.грн.

32195

7944,2

4

Коефіцієнт рентабельності продаж (Р п.)

0,004

-0,164

З вище проведених розрахунків, можна зробити висновки, що підприємству вигідно вигідно займатися своєю діяльністю, адже щороку прибуток збільшується і збільшується.

Персонал - це основний штатний склад працівників підприємства (організації), які мають необхідну кваліфікацію і виконують різноманітні виробничо-господарські функції. Він характеризується кількісними та якісними показниками, які розглядаються і в статиці, і в динаміці. У звязку із фінансовою кризою підприємство скоротило кількість персоналу на 137 чоловік, але це не завадило збільшити прибуток підприємства.

У 2011 році вартість основних засобів склала: 247038 тис. грн, за рахунок руху у 2012вона склала:

Наявність на кінець 2011+ надійшло усього-вибуло усього=247038+2668-25095= 2244611 тис.грн.

Таблиця 2.5. Вартість основних засобів 2011 року

Наіменування показника

Вартість на 2011рік (тис.грн)

1

Будинки, споруди та перевальні пристрої

215902

2

Машини та обладнання

5221

3

Транспортні засоби

2522

4

Інструменти, прилади, інвентар

276

5

Багаторічні насадження

337

6

Інші основні засоби

60

7

Малоцінні необоротні матеріальні активи

293

8

Усього:

224611

Рівень продуктивності праці (віддача робочої сили) -- одна з найважливіших характеристик, що відбиває прогресивність способу виробництва.[3]

Продуктивність праці дорівнює:

ПП= дохід від реалізації / чисельність робітників

Таблиця 2.6. Продуктивність праці

Найменування показника

2011

2010

Відхилення

Темп зміни, %

1. Чистий доход від реалізації продукції, тис.грн

38634,7

9533,2

29101,5

405

2. Чисельність робітників, осіб

693

830

137

83

3. Продуктивність праці, тис.грн./людину

55,7

11,5

44,2

484

Продуктивність праці збільшилась на 44,2 тис.грн/людину, тобто одна людина стала виробляти продукції більши на 44,2 тис.грн за рік.

Проводячи анализ еффективності використання основних засобів необхідно розрахувати відповідні аналітичні показники : фондовіддачу та фондоємність.

Для розрахунку фондовіддачі (ФВ) використовуємо наступну модель:

ФВ = ВП / ОФср. ,

де ВП - обєм випущенної продукції (робіт, послуг) ( ф.№5-С) або стр. 035 ф.№2;

ОФср. - середньогодова вартість основних фондів.

Для розрахунку фондоємності (ФЕ) використовуємо зворотню формулу:

ФЕ = ОФср / ВП

Таблиця 2.7. Таблиця для розрахунку фондовіддачі та фондоємності.

Показники

Отчетный год

Прошлый год

Отклонение

Темп изменения, %

1. Выпуск продукции (объем реализации), стр. 035, ф.№2.тис.грн

32195

7944,2

24251,4

405

2. Основні засоби серед.,тис.грн

224611

247038

-22427

91

3. Фондовіддача

0,14

0,03

0,11

467

4. Фондоємність

6,98

31,1

24,12

22

Отже, з цього видно, що фондовіддача з 2010р. до 2011р. збільшилась на 22 одиниці., а фондоємність - зменшилась на 0,33 одиниць.

Дивлячись «Таблиця 2.3. Прибуток (збиток) від реалізації продукції», видно, що валовий дохід, прибуток від операційної діяльності, інші операційні прибутки, прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток, (збиток), з кожним роком збільшувались на значну кількість відсотків. Отже, рівень економічного зростання підприємства - позитивний і сприєяє подальшому збільшенню.

З полученних від підприємства даних, був розглянут та проаналізован баланс підприємства. З цих даних можно зробити висновки, що об'єм виробництва продукції в 2011р. у порівнянні з 2010р., зріс на 305%, а об'єм реалізації продукції на 305%. Тобто підприємство значно збільшує свої показники виробництва. Збільшення витрат на всі складові окремо, які входили до собівартості продукції, призвели до збільшення цієї собівартості на 19355,5 тис.грн. З цих данних можна зробити висновок, що підприємство налагоджує свою діяльність, якщо у 2010 році чистий прибуток був відємний і складав -1302тис.грн, то у 2011 став позитивним і склав 137,8 тис.грн.

Дуже важливим індикатором якості управління фінансами підприємства є коефіцієнт рентабельності продаж (Р п.). Цей коефіцієнт розраховується як відношення чистого прибутку до обсягу реалізованої продукції. Можна зробити висновки, що підприємству вигідно займатися своєю діяльністю, адже щороку прибуток збільшується і збільшується.

У 2010 році вартість основних засобів склала: 247038 тис. грн, за рахунок руху у 2011 вона склала: 2244611 тис.грн.

Продуктивність праці збільшилась на 44,2 тис.грн/людину, тобто одна людина стала виробляти продукції більши на 44,2 тис.грн за рік.

Фондовіддача з 2010р. до 2011р. збільшилась на 22 одиниці., а фондоємність - зменшилась на 0,33 одиниць.

1.4 Аналіз організації управління виробництвом

Виробнича структура характеризує розподіл праці між підрозділами підприємства і їх кооперацію. Вона робить істотний вплив на техніко-економічні показники виробництва, на структуру управління підприємством, організацію оперативного і бухгалтерського обліку.

Виробнича структура підприємства динамічна. По мірі вдосконалення техніки і технології виробництва, управління, організації виробництва і праці удосконалюється і виробнича структура.

До виробничої структури ТОВ «ГЕК «Кірова 90» входять такі структурні підрозділи:

1.ККП (ККП№110-1, ККП№110-2) - обслуговування житлового фонду; вивезення та утилізація твердих побутових відходів; капітальне будівництво.

2.ККіТС (Участок 120-1, Участок 120-2, Участок 120-3, Участок 120-4, Участок 120-5, Участок 120-6) - поставка тепла у комунальні будівлі, державні установи.

3. РБУ (Участок 130-1, Участок 130-2, Участок 130-4, Участок 130-5) - ремонтно-будівельні роботи в усіх галузях народного господарства; надання ритуальних послуг населенню; ремонт внутріквартальних доріг; ремонтні роботи на шахтах міста; будівництво об'єктів промислово-виробничого та соціально-культурного призначення; промислове та цивільне будівництво.

4. Підсобне виробництво - допомога у виконанні надання послуг населенню.

5. Виробнича служба - організовує і стежить за виконанням виробничого процесу.

6. Енергомеханічна служба - керує забезпеченням безперебійної, продуктивної і безпечної роботи підприємства.

Також існують такі менеджери, які вирішують задачі щодо виконання виробничої програми:

- Перший заступник начальника - приймає рішення, пов'язані виключно з виготовленням і здачею готової продукції.

- Головний інженер - керує роботою участків, технічною підготовкою і технічним обслуговуванням виробництва. Головний інженер керує розробкою заходів з реконструкції та модернізації підприємства, запобігання шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище, дбайливого використання природних ресурсів, створення безпечних умов праці і підвищення технічної культури виробництва. Організовує розробку і реалізацію тактичних планів впровадження нової техніки і технології, проведення організаційно-технічних заходів, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Особливості оперативного управління виробництвом - це швидкі дії підприємства, по усуненню конкретної з'явленої проблеми. [6]. Особливості такого управління можна розглянути на конкретному прикладі.

Для цьго я обрала проблему ремонту житлових будинків.

Працівники ККП один раз на місяць перевіряють стан підпорядкованих будинків, якщо зявилися потреба у ремонті, то вони пишуть заяву на імя начальника ККП з проханням відремонтувати поломку. Начальник ККП приводить до відома головного інженера про проблему. Головний інженер пише заяву на імя начальника «ГЕК» з необхідністю ремонту. Якщо начальник підписує заяву, то інженер надає розпорядження про усунення проблеми начальнику ККП. Начальник відправляє працівників до обєкту, надає смети потрібних матеріалів до начальника матеріального відділу. Отримуючі матеріали, робітники ККП виконують поставлене завдання.

На кожному підприємстві, за окремим менеджером певного відділу, закріплюються певні обов'язки, які він виконує відповідно зі своєю посадовою інструкцією.

Щоб розглянути обовязки менеджерів по рівнях управління звернемося до таблиці 5.1

Таблиця 5.1. Функціональні обов'язки менеджерів по рівням управління, які зайняті плануванням виробничої програми

Спеціальність

Обов'язки

Права

Взаємозвязок з іншими відділами

Заступник начальника по структурному підрозділу «ККіТС»

1.Забезпечувати контроль за роботою ККіТС, за виробництвом ремонтних робіт.

2. Забезпечувати діяльність виробниичих участків та служб з затвердженими технологіями робіт.

3.Організовувати роботу майстрів участків, начальників участків.

4. Приймати участь у підготовці та прийомі нових обєктів.

1.Приймать участь у розгляданні планів господарсько-фінансової діяльності підрозділу.

2.Вимагати надійне зберігання, правильну експлуатацію та своєчасний ремонт устаткування.

3.Затверджувати у звязку з встановленими показниками плани господарської діяльності підрозділу та його участків.

4.Вносити пропозиції щодо використання фондів преміювання

5.Користуватися іншими правами в обсязі встановленому керівництвом ТОВ «ГЕК «Кірова 90»

1.За родом своєї діяльності звязаний з підрозділами та відділами ТОВ «ГЕК «Кірова 90»

2.Контактує зі сторонніми організаціями з питань теплооснащення, перевірки засобів обліку та контролю.

3.Забезпечує функціональні звязки з органами місцевого самоврядування, сторонніми організаціями, відокремленими підрозділами ТОВ «ГЕК «Кірова 90»

Заступник начальника по структурному підрозділу «ККП»

1.Забеспечити безпечні та здорові умови праці.

2. Керувати організацією управління усіма видами діяльності по експлуатації та ремонту житлового фонду.

3.Забезпечити суворе виконання техніки безпеки та дисципліни.

4.Зменшити трудові витрати з експлуатації та ремонту житлового фонду.

5.Забезпечити виконання вимог нормативних актів з питань охорони праці.

1.Діяти від імя структурного підрозділу «ККП»і представляти його на усіх підприємствах, організаціях та установах.

2.Виконувати підрядним та господарським засобом капітальний ремонт власних фондів-житлових будівель.

3. Заохочувати до відповідальності підлеглих за невиконання посадових обовязків.

4.Вносити пропозиції щодо використання фондів преміювання

1. Всю необхідну інформацію про діяльність ККП отримує від працівників підрозділу.

2.Отримує інформацію від заступника головного інженера з структурному підрозділу «ЖКГ», начальників ККП, заст. начальника ККП, про технічний стан житлового фонду.

Начальникструктурного підрозділу «ККіТС»

1.Керувати роботою майстрів участків, контролювати та допомагати іх діяльності.

2.Здійснювати технічний надзор за будівлямии, котрі будують та ремонтують.

3.Забезпечити ввод в експлуатацію нових обєктів.

1.Проведення перевірок роботи котельних у будь-який час доби.

2.Пррийняття рішень, необхідних для нормальної роботи котлів під час опалювального сезону.

3.Призупиняти виконання робіт у випадках порушення правил безпеки.

.Знаходиться в постійному контакті з заступником начальника по структурному підрозділу «РР» з питань капітального ремонту житлового фонду, Із заступником начальника по структурному підрозділу «ККіТС» з питань правильної технічної експлуатації теплових мереж, з Міськвиконкому з питання засмітчення, з департаментом "Донецьквода", з міськгазом, з УМТС ДП "РА" в питаннях постачання.

Начальникструктурного підрозділу «ККП»

1. Організовувати роботу щодо збереження та утримання житлового фонду в справному стані, відповідно до Правил і норм технічної експлуатації.

2.Організовувати роботу з профілактичного огляду житлового фонду, його плановий і позачерговий поточний ремонт.

3.Організовувати та контролювати виробництво капітального ремонту житлового фонду.

4. Здійснювати контроль за своєчасною підготовкою житлових будинків та об'єктів комунального господарства до експлуатації в зимових умовах.

5.Забезпечувати виконання квартиронаймачами і орендарями житлових, нежитлових приміщень зобов'язань, встановлених договорами найму та оренди.

1.Приймать участь у розгляданні планів господарсько-фінансової діяльності підрозділу.

2.Приймати та звільняти робітників.

3.Вимагати від будь-якого працівника необхідну інформацію.

4.Виконувати перевірку і контроль за діяльністю всіх відділів, служб ККП на усіх етапах виробництва.

5.Використовувати матеріальні, трудові та фінансові ресурси в ході виробництва.

1.Отримує на затвердження звіт бухгалтера,

щомісячний звіт про збір харчових відходів, про заборгованість по квартплаті і т. д.

2. Представляє в ТОВ «ГЕК «Кірова 90» план потреби матеріалів і устаткування для потреб ККП.

3.Забезпечує на вимогу надання звітів в ТОВ «ГЕК «Кірова 90» щодо діяльності підприємства: Головному бухгалтеру - по фінансовій діяльності; у виробничо-технічний відділ - з виконання поточного та капітального ремонту, по витраті паливно-ергетіческіх ресурсів, з виконання кошторису витрат, по вивезенню твердих відходів.

Важливим елементом у процесі планування виробництва є розподіл часу на основні управлінські операції. Так, наприклад, головному економісту за 3-4 дні до початку запланованого періоду потрібно почати підготовку до формування планів виробництва на місяць; головному інженерові за 1-2 місяці до початку запланованого року потрібно визначити об'єм видобутку вугілля та забезпечити надійність виконання видобувничих процесів.

Розділ 2. Індивідуальне завдання. удосконалення процесу прийняття рішень

2.1 Сутність і визначення процесу прийняття рішень

Прийняття рішення являє собою свідомий вибір з наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнімбажаний стан організації. Основою прийняття ефективних управлінських рішень єякісна інформація. Риси управлінських рішень: обгрунтованість,своєчасність;комплексність підходу; законність; чітке формулювання завдань; посильностьвиконання; наступність і узгодженість з раніше прийнятими рішеннями. Менеджер протягом своєї діяльності змушений постійно приймати рішення, він накопичуєпевний досвід у ційгалузі. Багато вчому технологія управліннязалежить відособистих якостей керівника, його національних особливостей, особливостей управління прийнятих в тій чи іншій країні. Кожне управлінське рішення зачіпає економічні, організаційні, соціальні, правовіта технологічні інтереси компанії. Тому до складу критеріїв для виборунайкращого управлінського рішення слід включати і ті, які відбивають цей набірінтересів компанії.

Організаційна сутність управлінського рішення полягає в тому, що до цієї роботизалучається персонал компанії. Для ефективної роботи необхідно сформувати працездатний колектив, розробити інструкції та положення, наділити працівників повноваженнями, правами, обов'язками і відповідальністю, налагодити системуконтролю, виділити необхідні ресурси, в тому числі інформаційні, забезпечитипрацівників необхідними технікою і технологією, постійно координувати їхню роботу. Це дуже істотна частина всього управлінського рішення.

2.2 Проаналізувати прийняття рішень на підприємстві та їх виконання

Прийняття рішень є важливою частиною будь-якої управлінської діяльності. Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень. У рішеннях фіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудової діяльності і управління організацією. Якщо комунікації - свого роду "стрижень", що пронизує будь-яку діяльність в організації, то ухвалення рішень - це "центр", навколо якого обертається життя організації. Ефективне прийняття рішень необхідне для виконання управлінських функцій.

Прийняття рішень в управлінні являє собою складний і систематизований процес, що складається з ряду стадій та етапів, що починається з формулювання проблеми і закінчується вчиненням дій, що вирішують цю проблему.

Стадія 1. Визнання необхідності вирішення.

Вона включає наступні етапи:

- Визнання проблеми;

- Формулювання проблеми;

- Визначення критеріїв успішного вирішення проблеми.

Головне завдання полягає в правильній постановці мети рішення. Будь-який процес прийняття рішення повинен починатися з усвідомлення необхідності його прийняття.

Стадія 2. Вироблення рішення.

На цій стадії здійснюється вироблення альтернатив. Всі запропоновані альтернативи на наступному етапі повинні бути порівняні один з одним або оцінені для подальшого вибору кращої з них. Оцінкапередбачає визначення негативних і позитивних сторін розглянутих альтернатив і встановлення між ними якогось рівня компромісу. Для цього використовуються як кількісні, так і якісні, чи нематеріальні, вимірники.

Стадія 3. Виконання рішення.

Це завершальна стадія, що складається з організації виконання рішення, аналізу та контролю виконання. Найбільш поширеною помилкою менеджерів є припущення, що якщо вибір щодо рішення зроблено, то воно обов'язково буде виконано.

Наступний етап - це вбудовування в рішення механізму одержання інформації про хід виконання рішення. Основою такого механізму повинна стати система виявлення помилок і досягнень у діях по виконанню рішення. Коли система такого відстеження відхилень працює ефективно, тоді проблеми у виконанні рішень можуть бути запобігти до того як вони з'являться.

Затвердження рішення. Процедура затвердження рішення є часом чистою формальністю по збору відповідних підписів і санкцій, оскільки на попередніх етапах механізму формування рішення відшукувався, по суті, найкращий варіант і спосіб його здійснення. Однак необхідність виконання цієї роботи обумовлена також і вимогами законності, що вказують, що рішення досягло такого пункту, коли всі члени колективу, яка притягається до вирішення проблеми, взяли на себе певну відповідальність.

У процесі реалізації прийнятого рішення можуть відбуватися різкі зміни в обстановці, викликані зовнішніми причинами, виявившисьтруднощами помилками, прорахунками як в самому рішенні, так і в організації його виконання. У цих випадках з'являється потреба або в зміні прийнятого рішення (за термінами, виконавцям, змістом деяких завдань), або у прийнятті нового рішення. Тому в процесі прийняття та реалізації рішень слід передбачити порядок внесення необхідних змін. Особливо це відноситься до рішень, які приймаються в умовах невизначеності, що дуже характерно для діяльності органів і підрозділів з надзвичайних ситуацій. Не завжди необхідність в коректуванні ходу виконання рішення пов'язана з погіршенням обстановки. У ході реалізації рішення можуть відкриватися нові можливості, які дозволять домогтися кращих результатів. Реалізація рішення, незалежно від результатів, повинна завжди закінчуватися підбиттям підсумків. При підведенні підсумків варто проаналізувати всі етапи робіт по виконанню рішення, всі успіхи, помилки, зриви. Підведення підсумків дає інформацію про досягнення поставленої мети, дотримання встановлених термінів, досягненні запланованих і побічних результатів, про діяльність виконавців тощо Обов'язковою підведення підсумків реалізації рішення має велике виховне значення. Колективи і безпосередні виконавці повинні знати, яких результатів вони домоглися, як працювали, яка соціальна, економічна, політична оцінка їхньої праці. З точки зору управління підведення підсумків реалізації рішення - це вивчення досягнень і помилок, придбання або вдосконалення досвіду вирішення аналогічних ситуацій і проблем, набуття досвіду використання нових методів.

2.3 Рекомендації щодо удосконалення процесу прийняття рішень

Удосконалення процесу прийняття управлінських рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу, моделей і методів прийняття рішень. Модель є представленням системи, ідеї або об'єкта. Керівнику необхідно використовувати моделі через складність організацій, неможливості проводити експерименти в реальному світі, необхідності заглядати в майбутнє. Основні типи моделей: фізичні, аналогові і математичні (символічні). Дерево рішень дозволяє представити проблему схематично і порівняти можливі альтернативи візуально. Метод необхідно використовувати стосовно до складних ситуацій, коли результат прийнятого рішення впливає на наступні.

Серйозною проблемою, пов'язаною з ефективністю організації, є також проблема виконання прийнятих рішень. До третини всіх управлінських рішень не досягають своїх цілей через невисоку виконавської культури. В нашій і зарубіжних країнах соціологи, що належать до самих різних шкіл, пильну увагу приділяють вдосконаленню виконавської дисципліни, включенню рядових співробітників у розробку рішення, мотивації такої діяльності, вихованню «фірмового патріотизму», стимулювання самоврядування.

На додаток до вирішення проблем, керівник повинен бути готовий до сприятливих ситуацій і буде краще, якщо розділить процедуру прийняття рішень з підлеглими, ніж буде виконувати все тільки один. .

Для вдосконалювання методів управління і досягнення найвищих кінцевих результатів потрібно:

Ш розширювати економічну самостійність підприємств та підвищувати їхню відповідальність за результати перед суспільством та споживачами;

Ш встановлювати пряму залежність рівня доходів колективу від ефективності роботи;

Ш розширювати соціальні гарантії й оплату праці за рахунок зароблених колективом коштів.

ВИСНОВОК

Практика проводилася на ТОВ «ГЕК «Кірова 90». Мета та задачі практики були досягненні. Були вивчені організаційна, виробнича структури, діяльність підприємства, вивчення роботи підрозділу, в якому я проходив практику. Також була здійснена робота над індивідуальним завданням. Було проаналізовано основні техніко-економічні показники роботи підприємства за 2010- 2011рр., можна зробити висновки, що на підприємстві темп зростання обсягів виробництва перевищує темп зростання собівартості - це позитивна динаміка. Загалом усі техніко-економічні показники стрімко збільшуються, окрім кількості робітників.

Iстотною проблемою для товариства є вiдсутнiсть коштiв,якi б забезпечували життєдiяльнiсть пiдприємства. Тяжке становище з придбанням нових основних засобiв, якi дуже часто виходять зi строю. Основними споживачами виступають державнi установи. Але все ж таки у пiдприємства багато других проблем, що негативно впливають на його дiяльнiсть. Це - неплатеспроможнiсть споживачiв, обмежена наявнiсть оборотнiх коштiв, недостатнє фiнансування.

Ознайомившись з роботою на ТОВ «ГЕК «Кірова 90», отримав навички розрахунків планів підприємства і його структурних підрозділів, складання документів статистичної звітності, бухгалтерського обліку. У цьому колективі панує дружня атмосфера. Але було помічено, що підприємство працює не досить злагоджено. Деякі працівники забували виконання тієї або іншої роботи, згадавши про це на при кінці дня, тим самим змушені були брати матеріал на опрацювання до дому. І тому робота економіко-планового відділу була не досить ефективною, не правильно використовувався робочий час.

Проаналізувавши всі події і методи вирішення задач, було запропоновено їм таку пропозицію: кожен день, на початку робочого часу проводити невеликі засідання з планування робочої програми на день. Це допоможе їм згадати, що вони конкретно сьогодні повинні зробити, розставити і виконувати свою роботу в залежності від значущості отриманого результату для підприємства, а також ефективно використати свій робочий час, не завантажуючись при цьому у вільний, домашній відпочинок.

Список використаної літератури

1. Василенко В. Виробничий менеджмент. Навч. Посіб. К.: ЦУЛ,2003. - 532с.

2. Виробничий менеджмент: Навчальний посібник. За ред.. д.е.н., проф.. С.Ф.Поважного. - Донецьк: ДонДУУ,2005. - 493с.

3.Керування персоналом: Підручник для вузів / Під ред. Т.Ю.Базарова, Б.Л.Єреміна. - 2-ге вид., перероб. і доп.- М.: ЮНИТИ, 2002. - 560с.

4. Журнал «Економіка України», Київ: «Преса України», 2003 р.

5. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1997. - 704 с.

6. Управління організацією. Підручник - під ред.. Поршнева. М.: Інфра-М, 2002. - 669 с.

7. Барышникова Л. П. Экономика предприятия. - Донецк: ДонГАУ, 2004.

8. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. - 3-е изд., перераб. и доп. - Х.: Фактор, 2005.

9. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. -- К., 2005.

10. http://smida.gov.ua/db/participant/00180410

11. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999;

12. Закон України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991р., ВВР.№14;

13. Шекшеня С.В. Управління персоналом сучасної організації Навчально-практичний посібник. - М.: ЗАТ "Бізнес-школа" Інтел-Синтез ", 1997. - 336 с

14. Кибанов А.Я. Управління персоналом організації. - М.: ИНФРА М, 1999.

15. Волгін, В.В. Управління персоналом підприємства (попередження проблем): Практичний посібник. - М.: Видавничо-книготорговий центр "Маркетинг", 2004. - 300 с.

16. Системи підтримки прийняття рішень / В.Ф. Ситник, О.С. Олексюк, В.М. Гужва та ін. / Под ред. В.Ф. Ситник. - К.: Техніка, 1995. - 162 с.

17. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. - Львів: Центр Європи, 1995. - 176 с.

18. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 351 с.

19. Веснін В.Р. Основи менеджменту: Підручник. - М.: Изд-во «Тріада.Лтд», 1996.

20. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту., 1995.

21. Технологія прийняття управлінських рішень: навч.посіб. / Уклад. В.Д. Бакуменко. - К.: Вид-во НАДУ при Президентові України, 2007. - 20с.

22. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В.Д. Бакуменко (кер.творч.кол.), Д.О. Безносенко, В.М. Князев, С.О. Кравченко, Л.Г. Штика та ін.; За заг.ред. В.М. Князева, В.Д. Бакуменка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.

23. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 320 с.

24. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: 2-е вид.: Підручник. - Мн.: «Гардарика», 1996.

25. Лебедєв О.Т. Основи менеджменту. Санкт-Петербург Видавничий дім «МіМ», 1997.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.