Методологічні основи формування управлінських рішень у підприємництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ДАЙНОВСЬКИЙ Юрій Анатолійович

УДК 658+659

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ПІДПРИЄМНИЦТВІ

Спеціальність: 08.06.02 -

Підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Львів - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській комерційній академії Укоопспілки Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Козоріз Марія Андріївна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу соціально-економічних і правових проблем розвитку підприємництва.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Харківський державний економічний університет, завідувач кафедри бізнесу і підприємництва доктор економічних наук, професор Точилін Віктор Олександрович, Інститут економічного прогнозування НАН України, завідувач відділу секторальних прогнозів та кон'юнктури ринків доктор економічних наук, професор Бойко Євген Іванович, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу економічних проблем розвитку промисловості регіону/

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства, кафедра економіки підприємств і корпорацій, Міністерство освіти України, м. Тернопіль

Захист відбудеться " 24 " квітня 2000 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий " 18 " березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток підприємництва супроводжується диверсифікацією сфер діяльності підприємств і відповідним збільшенням кількості можливих варіантів управлінських рішень, які приймаються конкретними спеціалістами. Одночасно суттєво розширюється контингент працівників, причетних до процесу формування і прийняття рішень, що загострює невідповідність між складністю завдань підприємницької діяльності і кваліфікацією осіб, які їх вирішують. Зазначене ускладнює і сповільнює процедуру обгрунтування і вибору рішень в конкретних ситуаціях, збільшує імовірність помилок, що є одним з найвагоміших факторів низької ефективності сучасного підприємництва.

Перспективним напрямом розв'язання цієї проблеми є розробка і практичне застосування наукових підходів до формування управлінських рішень на основі їх всебічного аналізу, класифікації, стандартизації, оцінки ефективності і створення відповідного інформаційного банку, який міг би використовуватися підприємцями для вибору найбільш ефективних заходів і стратегій. Нагромадження і наукова систематизація засобів вирішення різноманітних практичних проблем підприємництва сприятиме підвищенню оперативності і економічної обгрунтованості управління цією сферою.

В розробку проблематики, пов'язаної з розвитком підприємництва і підвищенням ефективності господарювання в ринкових умовах, значний внесок зробили українські вчені-економісти О.Амоша, П.Бєлєнький, Є.Бойко, В.Геєць, В.Голіков, В.Гриньова, М.Долішній, В.Загорський, С.Злупко, М.Козоріз, О.Кузьмін, І.Лукінов, В.Марцин, В.Мікловда, І.Михасюк, О.Онищенко, І.Продіус, В.Точилін, Ф.Хміль, М.Чумаченко, А.Чухно. Серед найбільш актуальних проблем розвитку підприємництва переважно відмічається необхідність підвищення рівня управлінських рішень, які приймаються у цій сфері. У багатьох працях вітчизняних і зарубіжних авторів містяться описи численних ефективних рішень (Р.Акофф, П.Гінгстон, Д.Джонс, Д.Карнегі, Г.Картер, Ф.Котлер, Г.Кунц, С.О'Доннел, А.Морита, В.Терещенко, Р.Уотермен, В.Хойєр, Л.Якокка), але значно менше уваги приділяється питанням їх систематизації, а проблема стандартизації рішень взагалі не розглядається. На даний час у науковій літературі серед найважливіших проблем підприємницької діяльності методологічні і прикладні аспекти формування рішень залишаються серед найменш досліджених. У технічних науках впорядкування ефективних рішень і створення системи прийомів практичного розв'язання прикладних проблем є предметом окремого наукового напряму (Г.Альтшуллер, А.Половинкін, Б.Злотін), проте в економічних науках аналогічна сфера не отримала належного розвитку. Нерозробленість проблеми прийняття управлінських рішень у підприємництві в теоретико-методологічних аспектах, відсутність методичних підходів до формування, систематизації і стандартизації рішень, а також необхідність і актуальність пошуку шляхів розвитку підприємництва на науковій основі зумовили вибір теми і зміст дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження пов'язане з розробкою програм розвитку і підтримки підприємництва в Україні і в окремих регіонах, з науковими темами, які виконувалися у Львівській комерційній академії (“Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі”, державний реєстраційний номер 0197У017310 від 24.11.1997 р.), в Інституті регіональних досліджень НАН України ("Становлення і розвиток фінансово-кредитних механізмів приватизованих об'єктів виробничої сфери", державний реєстраційний номер 0198У002190 від 3.02.1998 р.), Українській академії зовнішньої торгівлі ("Дослідження ефективності діючої моделі інтеграції України в систему міжнародного поділу праці та розробка рекомендацій по приведенню її у відповідність з національними інтересами та тенденціями глобалізації і лібералізації світогосподарських відносин", 1999 р.), з напрямами діяльності лабораторії економічної оцінки при Львівській комерційній академії (тема "Системи економічного виміру", підтема "Оцінка ефективності стандартизованих рішень в управлінні діяльністю господарських суб'єктів", 1999 р.). Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка методології формування стандартизованих рішень в управлінні підприємницькою діяльністю та методичних рекомендацій щодо їх використання у практиці.

Для досягнення цієї мети вирішувались наступні завдання:

- дослідження методології прийняття управлінських рішень у сфері підприємництва і оцінка їх якісного рівня в сучасних умовах;

- обгрунтування теоретичних положень і принципів стандартизації рішень у підприємництві;

- визначення структури рішень у підприємництві і взаємозв'язку окремих їх елементів з процесом управління;

- розробка класифікації основних об'ємно-структурних, просторових і часових факторів, що обумовлюють структуру рішень і їх характерні особливості;

- визначення правил створення реального банку стандартизованих рішень і його використання в управлінні підприємницькою діяльністю;

- виявлення і оцінка впливу стандартизації рішень на економічні показники підприємницької діяльності;

- розробка методичних підходів до генерації нових рішень;

- формування банку ефективних рішень у підприємництві;

- обгрунтування раціональних напрямів пошуку рішень у створеному банку;

- формулювання особливостей оцінки економічної ефективності застосування окремих груп рішень, визначення способів її кількісного вимірювання. Предмет дослідження охоплює теоретичні і прикладні проблеми процесів впорядкування, класифікації, стандартизації, генерації і пошуку ефективних управлінських рішень у підприємництві.

Об'єктом дослідження є підприємницькі структури різних галузей економіки і рішення, що приймаються їх керівними спеціалістами.

Теоретичною і методологічною основою дисертації стали ключові положення теорії прийняття управлінських рішень, економічної теорії, логіки, системного аналізу, філософії, ідеології створення і використання баз знань. Емпіричною і фактологічною основою дослідження послужили праці вітчизняних і закордонних авторів з питань економіки, маркетингу, менеджменту, підприємництва, фінансів, інвестицій, оподаткування, психології спілкування, інформатики та інших сфер людської діяльності, матеріали спеціальних періодичних видань, статистичні дані, досвід роботи і оперативні матеріали підприємств, власні дослідження автора, а також матеріали, отримані з мережі Internet ("Altavista", позиція "Decision making").

Наукова новизна одержаних результатів. Нові наукові положення дисертації, запропоновані здобувачем особисто, полягають у наступному:

- обгрунтовано вдосконалення процесу прийняття управлінських рішень на основі зведення множини можливих рішень до обмеженого набору стандартизованих варіантів, ефективність яких підтверджена практикою;

- введена нова категорія "стандартизовані рішення у підприємництві", на базі якої обгрунтовані напрями подальшого розвитку теорії прийняття управлінських рішень;

- сформульовані принципи стандартизації управлінських рішень, дотримання яких забезпечує можливість максимального розширення сфери застосування цих рішень;

- розроблена структурна модель стандартизованого рішення, на основі якої одержані нові варіанти управлінських рішень, спрямованих на досягнення цілей підприємницької діяльності і підвищення її ефективності;

- запропонована класифікація дій, які формують рішення у підприємництві, а також варіантів модифікації цих дій, що створює основу для систематизованого пошуку нових рішень;

- вперше здійснена оцінка інтенсивності застосування окремих значень складників рішень у підприємництві, яка дає можливість визначати раціональну послідовність перебору варіантів рішень, скорочувати час і трудомісткість процесу управління;

- розроблена класифікація стандартизованих дій за особливостями їх розподілу і еволюції у часі і у просторі, що впорядковує і розширює поле пошуку і підвищує імовірність знаходження більш ефективних рішень;

- вперше запропонована і обгрунтована концепція організації, розвитку і функціонування на основі сучасних комп'ютерних технологій банку управлінських рішень у підприємництві, застосування якого сприятиме зменшенню ризику прийняття помилкових рішень, підвищенню оперативності і економічної обгрунтованості процесу управління;

- генерація управлінських рішень вперше розглянута як об'єкт формалізації, аналіз структури і значень складників якого створює основу наукового підходу до формування нових рішень;

- розроблена методологія модифікації і генерації нових рішень у підприємництві, яка дає можливість цілеспрямованого пошуку рішень у конкретних проблемних ситуаціях;

- запропонована класифікація рішень у підприємництві залежно від характеру утворюваного корисного результату, на основі якої обгрунтовані методичні підходи до оцінки ефективності застосування різних груп рішень у підприємництві.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість дослідження полягає у створенні реального інструментарію вдосконалення процесу прийняття рішень у сфері підприємництва. Вплив застосування банку управлінських рішень на підприємницьку діяльність полягатиме у наступному:

1) внаслідок наявності для кожної предметної сфери діяльності заздалегідь сформованих альтернатив рішень, прийнятність яких засвідчена попереднім досвідом, зменшується кількість помилкових рішень і пов'язаних з ними сум нераціональних витрат або недоодержаних доходів;

2) забезпечується різке підвищення оперативності пошуку можливих рішень, що у сучасному динамічному підприємництві у багатьох випадках створює вирішальні передумови ефективності ринкових заходів;

3) зменшується кваліфікаційний розрив між досвідченими фахівцями і початківцями, забезпечується інтенсифікація освоєння спеціалістами прикладних аспектів управління новими сферами підприємницької діяльності;

4) створюється якісно вищий рівень інформаційного забезпечення процесу управління на основі централізованого комп'ютерного банку рішень з можливістю його систематичного поповнення і користування у будь-який момент часу найбільш повними і досконалими версіями. Централізований комп'ютерний банк являє собою нову, досконалішу у порівнянні з існуючими, організаційну форму акумуляції досвіду висококваліфікованих фахівців у різних сферах діяльності, широке застосування якої сприятиме підвищенню ефективності управління.

Практична значимість створеного банку рішень підтверджується довідками з підприємств і організацій різних напрямів діяльності: з Державного комітету України з питань розвитку підприємництва - № 10/2069 від 30.06.99; Центральної спілки споживчих товариств України - № 102-48 від 2.03.99; Зовнішньоекономічного об'єднання "Укоопзовнішторг" - від 25.12.98; Агентства з розвитку агробізнесу та маркетингу - № 21 від 29.01.99; Відкритого акціонерного товариства "Концерн-Електрон" - від 1.02.99; Львівського обласного управління державної експертизи інвестиційних проектів - від 10.09.98; аудиторської фірми "Укрзахідаудит" - від 27.01.99; торговельного підприємства "Роксолана-Львів" - від 20.01.99.

Банк рішень може знайти широке використання при підготовці фахівців з усіх економічних спеціальностей. Впровадження запропонованих підходів у навчальний процес підтверджується довідками з Технопарку "Перспектива" Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" - № 3-203 від 2.03.99; Російсько-американської вищої школи управління при Санкт-Петербурзькому державному технічному університеті - від 1.07.99; Львівської комерційної академії - від 25.09.99. Дисципліна "Маркетингові прийоми" передбачена навчальними планами і викладається у Львівській комерційній академії.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. Переважна більшість публікацій - одноосібні. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Для підтвердження ефективності окремих пропонованих рішень використовувалися результати досліджень, проведених у Львівській комерційній академії під керівництвом автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на 18 наукових конференціях, зокрема, на міжнародних і всеукраїнських конференціях "Актуальные проблемы развития торговли, гостиничного хозяйства и туризма в условиях рыночных отношений" (Київ, 1993), "Проблеми становлення маркетингу і зовнішньоекономічного комплексу в перехідних економіках" (Львів, 1996), "Сучасні проблеми розвитку ринку, сертифікації та конкурентоспроможності товарів та послуг" (Львів, 1996), “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 1998), “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, 1998), “Інноваційна діяльність в системі державного регулювання” (Івано-Франківськ, 1999), “Теорія і практика маркетингових досліджень” (Тернопіль, 1999), “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, 1999), “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 1999), "Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)" (Київ, 1999). Апробація результатів дослідження здійснювалася також шляхом розповсюдження створеного банку рішень серед представників підприємницьких структур, публікацій у загальноукраїнських бізнес-виданнях, викладання на курсах підвищення кваліфікації.

Публікації. Основні положення дисертації відображені в монографії “Теорія і практика формування банку прийомів бізнесу” (Львів: Каменяр, 1998. - 16,1 д.а.) і 50 публікаціях загальним обсягом 23 д.а., в т.ч. 25 статтях у наукових фахових виданнях України з економічних наук.

Структура і обсяг роботи. Дисертація містить вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел з 448 найменувань, 14 додатків обсягом 49 сторінок. Основний текст дисертації викладений на 364 сторінках, містить 51 таблицю і 53 рисунка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Перший розділ "Концептуальні основи формування управлінських рішень у підприємництві" спрямований на обгрунтування положень про те, що систематизація можливих варіантів рішень у підприємницькій діяльності, визначення стандартизованих рішень для типових ситуацій, знаходження класифікаційних ознак типових задач і способів їх вирішення значно прискорюють пошук раціональних рішень, підвищують ефективність роботи керівників і спеціалістів сфери підприємництва.

Прийняття управлінських рішень у підприємництві переважно характеризується: 1) мікрорівневою спрямованістю; 2) високою оперативністю; 3) значним відносним (за співвідношенням можливих прибутків або збитків до наявних активів) комерційним ризиком; 4) низьким ступенем регламентації і методичного забезпечення, високим рівнем самостійності; 5) різноманіттям напрямів підприємницької діяльності, інноваційністю найбільш перспективних напрямів; 6) частою розбіжністю освіти підприємців зі сферами прийняття рішень у поєднанні з обмеженими можливостями залучення вузьких спеціалістів. Зазначені особливості процесу прийняття рішень у підприємництві підвищують актуальність розробки стандартизованих підходів до їх формування.

Поняття стандартизації переважно використовується у вузькому сенсі -стосовно системи нормативних документів (стандартів), що регламентують різноманітні види діяльності. У широкому розумінні стандартизація тлумачиться як діяльність, що полягає у знаходженні рішень повторюваних задач у сфері науки, техніки та економіки, спрямована на підвищення ступеня впорядкування у певній галузі. Загальноприйняті напрями стандартизації, такі як типізація (створення типових зразків), уніфікація (раціональне скорочення числа типів), агрегатування (створення складних об'єктів з окремих уніфікованих елементів) можуть мати змістовне тлумачення у сфері прийняття рішень і сприяти підвищенню їх ефективності. Оскільки підприємництво є сферою, де можна спостерігати велику кількість ситуацій, що періодично повторюються у різних варіантах, цілком правомірно говорити про доцільність стандартизації рішень у підприємництві. Під стандартизацією рішень у дисертації розуміється процес зведення усього можливого різноманіття рішень до певної кількості стандартизованих варіантів, ефективність яких доведена практикою. Стандартизоване рішення вказує на можливий напрям дій, спільний для певної групи ситуацій, і не виключає можливості його конкретизації і адаптації у реальних ситуаціях.

У літературі з питань прийняття рішень досить часто зустрічається фактичне приниження ролі етапу генерації альтернатив і переважне зосередження уваги на математичному апараті оцінки критеріїв, ризиків, обмежень, переваг окремих варіантів рішень. Найменш дослідженою стадією процесу прийняття управлінських рішень є саме процедура їх формування, яка може здійснюватися на основі використання заздалегідь розроблених стандартизованих елементів і полягати у компонуванні з них необхідних рішень з наданням останнім певної форми відповідно до реальної ситуації.

Сучасна практика управління характеризується значною кількістю рішень, ефективність яких суттєво нижча від очікуваної. Недостатня обгрунтованість рішень спостерігається як на мікро-, так і на макрорівні керівництва економікою загалом і розвитком підприємництва зокрема. Для оцінки рівня макроуправління у дисертації запропонована методика, що грунтується на розрахунку міжрегіональних коефіцієнтів кореляції індексів окремих макроекономічних показників. За умови прийняття обгрунтованих рішень коливання таких показників в окремих регіонах мали б зумовлюватися переважно об'єктивними факторами, тобто були б подібними, а коефіцієнти їх кореляції - додатними. Від'ємні коефіцієнти кореляції (табл.1) свідчать про наявність і суттєвий вплив помилкових рішень на економічний розвиток.

Таблиця 1/ Кореляція індексів виробництва товарів народного споживання в окремих областях України за період 1992-1998 рр.

Області	Значення коефі-цієнтів кореляції
Донецька	-	Харківська	- 0,713
Харківська	-	Дніпропетровська	- 0,707
Дніпропетровська	-	Черкаська	- 0,930
Черкаська	-	Херсонська	- 0,984
Херсонська	-	Кіровоградська	- 0,934
Кіровоградська	-	Дніпропетровська	- 0,937
Дніпропетровська	-	Полтавська	- 0,815
Полтавська	-	Луганська	- 0,877

Проведені дослідження підтверджують взаємний вплив макро- і мікрорішень. Помилки у макроуправлінні створюють несприятливу ситуацію для розвитку підприємницької діяльності. Низький рівень рішень у підприємництві призводить до неправильного визначення стратегій і пріоритетів, сфер і методів діяльності, цільових ринків і засобів впливу на споживачів, варіантів організації взаємодії з партнерами і власним персоналом. В результаті - велика кількість збиткових і недіючих підприємств, недостатня розвинутість і ефективність підприємницької діяльності, що, у свою чергу, негативно впливає на макрорівневі економічні процеси.

Оскільки реальна практика бізнесу часто накладає обмеження стосовно термінів прийняття рішень, трапляється багато ситуацій, коли відшукування оптимальних рішень, або кращих серед численних альтернативних стає нереальним, а головним виявляється оперативний вибір будь-якого прийнятного рішення, не гіршого від очевидних. Отже, необхідні ефективні інструменти швидкого пошуку прийнятних рішень у різних сферах підприємництва. Такий пошук пропонується здійснювати на основі аналізу банку стандартизованих рішень, систематичне поповнення і використання якого повинно стати невід'ємним етапом процесу управління/

Розроблені в дисертації методологічні засади стандартизації рішень у підприємництві дозволяють здійснювати подальше розширення і поглиблення функціональної спеціалізації їх банку, цілеспрямовано генерувати нові рішення, які можуть знайти практичне застосування у вузьких сферах діяльності конкретних спеціалістів.

Методологія стандартизації рішень у підприємництві охоплює принципи їх утворення, комплекс концептуальних положень стосовно структурної моделі рішень і їх організації у банк, функціонування і розвитку цього банку на основі сучасних комп'ютерних технологій, а також сукупність методів і методик генерації, пошуку, модифікації і оцінки ефективності заходів, що обираються для розв'язання прикладних проблем підприємництва. Аналіз структури рішень, створення наборів значень їх елементів і формування на цій основі методології генерації рішень є перспективним напрямом подальшого розвитку управлінської науки.

Другий розділ "Теоретичні засади створення банку стандартизованих рішень" присвячений розробці теорії підприємницьких прийомів як конкретної форми стандартизації рішень у підприємництві, а також технології формування і використання банку прийомів.

Доцільність вживання поряд з поняттям стандартизованого рішення у підприємництві також і поняття підприємницького прийому обумовлена об'єктивною розбіжністю наукової і практичної термінології, необхідністю пропонування термінів, які могли б реально застосовуватися у практиці. Враховуючи, що користувачами банку будуть працівники різного рівня кваліфікації, зміст прийомів пропонується формулювати на основі спрощеної термінології як виклад змісту певного напряму досягнення конкретної цілі (підцілі) підприємницької діяльності з застосуванням прикладів.

Реальна практика підприємництва переважно не містить прийоми у явному і зручному для подальшого використання вигляді. Сформулювати прийом - це значить узагальнити суть існуючого ефективного способу вирішення певного завдання таким чином, щоб розширити можливість його використання як у аналогічних обставинах, так і в ситуаціях, подібність яких не є очевидною. Робота з прийомами пов'язана з розширеним розумінням аналогічності, з вмінням виділяти узагальнену суть прийому і абстрагуватися від конкретних умов і сфери його застосування в минулому. Чим вищим є рівень узагальнення, використаний при формулюванні прийому, тим ширше сфера, у межах якої можна знайти інші способи його ефективного застосування (рис.1).



Рис.1. Взаємозв'язок рівня узагальнення прийому з можливою сферою його застосування

Формування створеного у процесі дослідження банку прийомів грунтувалося на аналізі понад 3,5 тисяч конкретних рішень, висновків з підприємницького досвіду. Зміст рішень, які при розгляді під певним кутом зору виявлялися аналогічними, становив основу для формування прийомів шляхом лаконічного формулювання виявленої спільної ідеї конкретних аналізованих рішень. На основі цих прийомів підприємницькі структури з погляду на реальну специфіку діяльності можуть формувати доцільні їх комбінації і створювати певні методи, технології чи стратегії своєї роботи. Таким чином, утворюється своєрідна піраміда процесу стандартизації рішень у підприємництві (рис. 2), її нижні яруси відповідають стадіям узагальнення існуючого досвіду, а верхній - стадії його творчого використання, пристосування до конкретних умов.

		Агрегати стандартизованих рішень: методи, технології, стратегії (реальна кількість для конкретної фірми - одиниці, теоретично можлива кількість )
	Стандартизовані рішення (сформульовано 505 прийомів)
Конкретні рішення, факти, висновки з підприємницького досвіду (проаналізовано понад 3,5 тисячі)

Рис. 2. "Піраміда" процесу стандартизації рішень у підприємництві

В структурній моделі прийому запропоновано виділити п'ять основних елементів: суб'єкт (окремі індивіди, колективи, підприємства, соціальні групи, які ініціюють застосування прийому), мету суб'єкта (бажаний для суб'єкта власний стан, стан інструмента, об'єкта або взаємодії з об'єктом), об'єкт (індивіди, колективи, підприємства, соціальні групи, а також матеріальні предмети, процеси, існуючі системи, на які суб'єкт намагається вплинути або які він намагається змінити шляхом застосування прийому), інструмент (те, за допомогою чого суб'єкт прагне змінити стан об'єкта - реклама, ціни, тарифи, податки, певні правила, вимоги, умови, документи тощо) і власне дію (основний зміст того впливу чи тих перетворень, які використовуються для досягнення бажаної мети).

Хоча кінцевою метою дій суб'єктів підприємництва завжди є вчинення певного впливу на об'єкти, їх безпосередня мета може обмежуватись вдосконаленням інструмента або своєї внутрішньої організації. Тому в процесі моделювання запропоновано виділяти прийоми з неповним структурним складом, в яких безпосереднім об'єктом стає не кінцевий об'єкт впливу (покупець, виконавець, партнер), а певний проміжний об'єкт, в ролі якого може виступати інструмент (прийом типу "об'єкт-інструмент"), або певна складова самого суб'єкта (прийом типу "об'єкт-суб'єкт").

При розробці класифікаційних засад формування банку стандартизованих рішень на основі загальної теорії класифікації і методу морфологічного аналізу категорія "Підприємницький прийом" розглядалася як функціональна система (ФС), яка призначена для реалізації певної головної функції в рамках надсистеми - ситуації прийняття рішення (СПР). У свою чергу ФС "Підприємницький прийом" містить ряд підсистем (ФПС) і відношень між ними. На основі аналізу інваріант СПР визначені класифікаційні ознаки прийомів, зокрема: основне призначення; дія, що реалізується в межах прийому; об'єкти, на які спрямована дія по реалізації прийому; стійкість взаємозв'язку (повторюваність) дії і об'єкту; варіанти модифікацій дії (ФПС "особливість дії").

У дисертації доведено, що дію “змінити” слід вважати найзагальнішим оператором у межах довільного прийому, оскільки прийняття рішення у підприємництві починається з усвідомлення потреби в зміні існуючої ситуації внаслідок її невідповідності певним вимогам. Подальша конкретизація варіантів значень оператору “змінити” для підприємницьких прийомів дала можливість не тільки на основі емпіричного матеріалу, але і суто логічним шляхом визначити такі базові дії як "збільшення зменшення", "додавання віднімання", "створення ліквідація", "перерозподіл", "передача", "заміна". Деталізація і комбінація цих базових дій дозволила отримати такі варіанти видозмін як "об'єднання роздрібнення", "концентрація розосередження", "приєднання відділення", "узгодження розузгодження", "структуризація". В ряді випадків комбінація окремих з цих варіантів перетворення з типовими об'єктами перетворень або сферами застосування утворює дії, які можуть бути точніше визначені окремими конкретнішими термінами (збільшення зменшення відстані = наближення віддалення; створення ліквідація рухомості = динамізація стабілізація; об'єднання роздрібнення функцій = комплексність спеціалізація тощо).

В результаті проведеної класифікації складений перелік дій, на основі яких формуються підприємницькі прийоми, а також деталізована номенклатура різновидів цих дій. Різна частота застосування окремих дій (табл. 2) не повинна однозначно сприйматись як ознака їх різної цінності, адже рідке використання певної дії може свідчити про вищий ступінь її оригінальності і імовірність знаходження нетрадиційних рішень.

В процесі статистичної обробки інформації про підприємницькі прийоми була виявлена доцільність використання категорії "стійка пара". Під стійкими парами розуміються часто повторювані комбінації дій з безпосередніми об'єктами цих дій (при цьому розрізняються об'єкти прийомів

Таблиця 2. Рангований ряд дій, що найчастіше зустрічаються у підприємницьких прийомах

Зміст дії	Кількість випадків застосування дії	Частота застосування дії (кількість разів на 100 рішень)	Відносна значимість (max=1)
Роздрібнити	421	12,00	1,000
Узгодити	328	9,35	0,779
Обєднати	257	7,33	0,610
Збільшити	231	6,58	0,549
Зафіксувати	209	5,96	0,496
Замінити	189	5,39	0,449
Динамізувати	180	5,13	0,428
Відділити	149	4,25	0,354
Приєднати	133	3,79	0,316
Здійснити страхові заходи	126	3,59	0,299
Використати копію	113	3,22	0,268
Ліквідувати	98	2,79	0,233
Додати	95	2,71	0,226
Забезпечити багатофункціональність	92	2,62	0,219
Утворити	87	2,48	0,207
Відняти	84	2,39	0,200
Передати	78	2,22	0,185
Створити конкуренцію	70	2,00	0,166
Структуризувати	69	1,97	0,164
Зменшити	63	1,80	0,150
Створити незмінність	61	1,74	0,145
Сконцентрувати	55	1,57	0,131
Розосередити	49	1,40	0,116
Наблизити	38	1,08	0,090
Нормувати	37	1,05	0,088
Спеціалізувати	31	0,88	0,074
Уніфікувати	29	0,83	0,069
Розузгодити	25	0,71	0,059
Віддалити	24	0,68	0,057
Інші дії	87	х	х
Загальна кількість розглянутих рішень	3508	х	х

- виконавці, покупці, партнери і безпосередні об'єкти дій - елементи ситуації прийняття рішення, параметри, властивості тощо). Висока частота застосування окремих стійких пар (табл. 3) зумовлює необхідність аналізу можливостей використання в конкретних ситуаціях не тільки окремих дій і їх модифікацій, але і типових комбінацій "дія - безпосередній об'єкт дії", тобто власне стійких пар. Дослідження показало, що загалом ступінь перекриття стійкими парами всіх випадків застосування окремих дій становить 88,5% і коливається стосовно різних дій від 56 до 100%.

Таблиця 3. Стійкі пари (дія-об'єкт дії), які найчастіше зустрічаються у підприємницьких прийомах

Дія	Безпосередній об'єкт дії	Кількість випадків взаємодії
	параметри	156
	приналежність	189
	кількість функцій	112
	умови дії	60
Змінити	ступінь відмінності	21
	об'єкт дії	95
	носія дії	52
	елементи, властивості	51
	кількість елементів, властивостей	179
	порядок, розташування, структуру	83
Створити	елементи, властивості	654
ліквідувати	мотиви	1134
Перерозподілити	інтенсивність	284

За результатами аналізу фактично сформованого банку прийомів виявлені основні особливості, притаманні підприємницьким діям (табл. 4).

Таблиця 4. Рангований ряд значень інваріанти "особливість дії", що найчастіше зустрічаються у підприємницьких прийомах

Значення інваріант "особливість дії"	Кількість випадків застосування	Частота застосування (разів на 100 рішень)	Індекс значимості (max=1)
З використанням подвійної дії	238	6,78	1,000
З позитивними стимулами	236	6,73	0,992
Опосередковано	224	6,39	0,941
Багатоетапно	161	4,59	0,676
З використанням додаткового обєкта	156	4,45	0,655
Зі створенням проміжку у часі	149	4,25	0,626
Диференційовано	148	4,22	0,622
З зосередженням на ключових ланках, зонах	145	4,13	0,609
З виходом за звичайні межі	135	3,85	0,567
Фіктивно	128	3,65	0,538
Приховано	112	3,19	0,471
Автоматично	108	3,08	0,454
Вертикально	95	2,71	0,399
З негативними стимулами	94	2,68	0,395
З переходом на мікрорівень	91	2,59	0,382
Горизонтально	89	2,54	0,374
З використанням зворотньої дії	83	2,37	0,349
З переходом на макрорівень	78	2,22	0,328
Адаптивно	72	2,05	0,303
Частково	68	1,94	0,286
З рознесенням у просторі	66	1,88	0,277
Загальна кількість розглянутих рішень	3508	100	х

Чітке формулювання і рангування цих особливостей допомагатиме знаходити різні можливі модифікації одних і тих самих дій, обирати найбільш доцільні з них з погляду на конкретні обставини.

Результативність дій суттєво залежить від характеру їх вчинення (розподілу) у часі і у просторі з врахуванням сили (обсягу, інтенсивності) цих дій. В дисертації розглянуті особливості суцільних і вибіркових, постійних і непостійних, рівномірних і нерівномірних та інших варіантів дій. В залежності від обставин корисними можуть бути різноманітні комбінації зміни сили і просторово-часових параметрів дій (табл.5).

Таблиця 5. Варіанти еволюції дії у просторі і у часі

Просторово-часові	Сила дії
модифікації	Зменшується	Не змінюється	Збільшується
Просторові межі дії:
розширюються	Розосереджена дія	Поширювана дія	Інтенсифікована поширювана дія
локалізуються	Дія, що ліквідується	Локалізована дія	Інтенсифікована локалізована дія
Час дії:
збільшується	Фонова дія	Довготривала дія	Нарощувана дія
зменшується	Дія, що ліквідується	Імпульсна дія

Виявлення і формулювання типових дій та їх основних особливостей дає можливість науково обгрунтовано генерувати нові підприємницькі прийоми і знаходити варіанти реалізації відомих рішень у нових сферах, створює підстави для розвитку банку прийомів. Вплив застосування банку прийомів на ефективність управління полягає у забезпеченні оперативності перебору заздалегідь сформованих і обгрунтованих рішень і можливості знаходження кращих з них.

При практичному використанні банку прийомів рекомендовано виділяти три рівні. Перший рівень - це рівень користувача, який підбирає прийоми з існуючого банку для їх безпосереднього застосування при вирішенні поставлених завдань, тобто банк прийомів використовується як довідник. Методами пошуку прийомів у банку можуть бути: пошук на основі аналізу дерев цілей діяльності підприємств, тематичний аналіз банку прийомів, а також пошук за ключовими словами.

Другий рівень орієнтований на спеціаліста, здатного модифікувати знайдені у банку прийоми, на основі певних аналогій і узагальнень знаходити ефективні заходи за межами безпосередньо наведених у банку прикладів. Етапами цієї роботи повинні бути аналіз ситуацій за допомогою навідних питань, оцінка доцільності використання окремих дій і їх особливостей, визначення варіантів еволюції і розподілу дій у часі і у просторі. Найбільш результативним методом пошуку конкретних рішень є аналіз запропонованих у дисертації матриць комбінацій дій і їх особливостей.

Третій рівень - це рівень спеціаліста, який може генерувати нові рішення. Принциповою відмінністю третього і другого рівнів є те, що другий рівень передбачає пошук рішень методом дедукції (конкретизація існуючих прийомів стосовно реальної ситуації), а третій рівень - методом індукції, від аналізу емпіричного матеріалу до формулювання узагальнених висновків (формування нових рішень).

Використання банку прийомів має стати загальноприйнятим етапом процесу управління, широко застосовуваною формою акумуляції досвіду ефективного підприємництва, відкритою для регулярного поповнення і доступною для використання через систему розповсюдження постійно оновлюваних комп'ютерних версій. Перспективним напрямом розвитку банку є відгалуження вузькопрофесійних банків, які міститимуть прийоми, що стосуються техніки здійснення окремих видів діяльності з врахуванням розвитку законодавчої бази. Централізований банк підприємницьких прийомів повинен мати певний державний статус з організацією у рамках діяльності Держкомпідприємництва України чіткої системи його функціонування, що включатиме експертизу нових пропонованих прийомів, стимулювання їх авторів, координацію порядку поповнення і розповсюдження банку. Реалізація розроблених у дисертації пропозицій стосовно створення, розвитку і використання банку прийомів має стати одним з ключових етапів створення системи цивілізованого підприємництва в Україні.

У третьому розділі "Зміст і структура банку підприємницьких прийомів" обгрунтована і здійснена класифікація прийомів і відображений зміст створеного банку. Прийоми, які були емпірично виявлені і теоретично обгрунтовані, але початково являли собою невпорядкований масив, у процесі дослідження структуровані і організовані у банк. Основним принципом формування банку було групування прийомів за найбільш загальними класифікаційними ознаками, пов'язаними з функціональною спрямованістю і ефективністю застосування прийомів (мета і сфера використання, характер і спосіб отримуваного корисного результату, стадії виробничих, торговельних та інших господарських процесів тощо).

Доцільність використання саме цих класифікаційних ознак як таких, що визначають структуру банку, пов'язана з його суто практичною спрямованістю і орієнтацією на реального користувача. Передбачається, що сукупності класифікаційних ознак і їх реальних значень є відкритими системами, які дозволяють розширення кооптуванням нових значень наявних ознак, а також ієрархічним розгалуженням задіяних або введенням нових класифікаційних ознак.

Серед прийомів маркетингового спрямування виділені такі, що стосуються окремих маркетингових сфер. Загальні прийоми маркетингу спрямовані на створення мотивації покупців до здійснення покупки, пошук і вибір фірмою свого місця на ринку, а також на визначення шляхів стратегічного розвитку фірм. Прийоми, пов'язані зі спілкуванням під час купівлі-продажу, грунтуються на відомих закономірностях людської поведінки і дають можливість поєднати об'єктивну товарну пропозицію з суто психологічними ефектами її сприйняття. Прийоми вдосконалення товарів орієнтують виробників на розширення функціональних властивостей товарів, створення певних додаткових зручностей, підвищення оригінальності, надійності отримання корисного результату. Цінові прийоми пов'язані зі способами встановлення цін, варіантами цінових знижок, психологією сприйняття цін покупцями, засобами підвищення адаптивності цін стосовно реальних умов, прихованими елементами корегування дохідності. Прийоми, пов'язані з товарними і фірмовими назвами і асортиментом, в межах якого здійснюється бізнес, орієнтують на вибір назв, що є легкими, інформативними, викликають довіру, провокують до висновків про високу якість товарів, забезпечують підпорядкування пропонованого асортименту загальній стратегії діяльності фірми. Рекламні прийоми мають три основних спрямування: формування перспективних рекламних стратегій, визначення способів розповсюдження рекламної інформації і підвищення інтенсивності привертання уваги потенційних покупців до змісту рекламних звернень.

Другою складовою банку є прийоми, що стосуються фінансових взаємовідносин суб'єктів підприємництва. Серед прийомів залучення та інвестування капіталу найважливішими є такі, що конкретизують напрями і особливості інвестування, способи взаємодії партнерів у цьому процесі, варіанти позичання і напрями підвищення ефективності використання позичених ресурсів, шляхи зменшення ризикованості позичання і інвестування, деталізують можливі тактики діяльності операторів фондового ринку, варіанти ефективного застосування цінних паперів. Прийоми, пов'язані з розрахунками між суб'єктами підприємництва, забезпечують зручність, оперативність перерахувань коштів, сприяють підвищенню гарантованості дотримання інтересів сторін. Група прийомів, пов'язаних з податками, містить такі, що спрямовані на створення раціональної системи оподаткування, а також прийоми, які можуть застосовуватися суб'єктами підприємництва з метою легального зменшення сум сплати податків.

В окрему частину банку об'єднані прийоми організаційно-управлінської діяльності. Серед безпосередньо управлінських прийомів виділені такі, що стосуються створення загальних основ ефективної системи управління, технології управління, включаючи планування і організаційні аспекти, активізації творчого підходу до роботи з боку виконавців, їх морального стимулювання, створення передумов для найкращої реалізації здібностей. До прийомів матеріального стимулювання віднесені такі, що спрямовані на формування сприятливих умов і раціональної організації процесу стимулювання, диференціацію підходів до оплати праці різних категорій працівників, вибір шкал стимулювання, на основі яких розраховуються величини стимулів в залежності від значень оціночних показників. У дисертації запропонована чотирьохмірна класифікація шкал матеріального стимулювання, яка дозволяє на науковій основі вирішувати питання про вибір окремих видів шкал для заохочення виконавців з погляду на конкретні цілі і умови. Серед прийомів, пов'язаних з організацією робіт, виділені такі, що стосуються формування загальних умов і внутрішньовиробничої організації робіт, а також організації взаємодії сторін у процесі діяльності. Прийоми, які підвищують ефективність праці конкретної людини незалежно від її фаху, складаються з таких, що покращують організацію власної праці спеціалістів і прийомів психологічного характеру, спрямованих на налагодження плідних безконфліктних взаємовідносин у колективі.

Подальше розширення банку прийомів може змінювати його структуру, адже накопичення певної кількості прийомів, подібних за своїм спрямуванням, обумовлюватимуть доцільність їх виділення як окремої групи чи підгрупи. З огляду на практичне використання банку найбільш очевидними напрямами його розвитку є введення нових цільових сфер та виділення як окремої класифікаційної ознаки ресурсів, необхідних для здійснення певних заходів. З метою розширення можливостей синтезу нових прийомів перспективною є реструктуризація банку за елементами рішень і конкретними значеннями цих елементів з подальшою евристичною генерацією прийомів шляхом морфологічного синтезу.

У четвертому розділі "Ефективність використання стандартизованих рішень у підприємництві" висвітлюються проблеми, пов'язані з оцінкою цієї ефективності, і наводяться дані, що її підтверджують.

Дослідження довело доцільність класифікування рішень у підприємництві на групи залежно від характеру утворюваного корисного результату. Відповідно обгрунтована диференціація методичних підходів до оцінки ефективності використання різних груп прийомів.

Результати застосування прийомів першої групи мають конкретний грошовий вимір, їх ефективність слід оцінювати за допомогою стандартних підходів співставленням додатково отриманих результатів з відповідними витратами. Друга група прийомів - це такі, витрати на застосування яких суттєво випереджають у часі отримуваний корисний результат

(1)

де E - показник ефективності;

D - додаткова виручка або економія, що є наслідком застосування прийому;

B - витрати, пов'язані з застосуванням прийому;

n - кількість періодів t, протягом яких триває застосування прийому і отримання зумовлених ним результатів;

- ставка дисконтування.

Третя група прийомів характерна тим, що наслідки їх застосування можуть бути безпосередньо виміряні лише через поліпшення певного негрошового показника Y, аналітичний вигляд залежності від якого виручки D=f(Y) невідомий. Ефективність прийомів цієї групи логічніше оцінювати у негрошових показниках:

за умови, що (2)

де - зміна негрошового показника, на який безпосередньо впливає застосування прийому.

Прийоми четвертої групи мають комплексний характер:

де Xi - фактори, що формують загальні фінансові результати і змінюються внаслідок застосування прийому;

m - кількість цих факторів.

Конкретні розрахунки ефективності окремих прийомів, особливо другої і четвертої груп можуть бути проблематичними внаслідок складності кількісної оцінки окремих параметрів. У таких випадках ефективність повинна доводитися на логічному рівні виходячи з конкретного досвіду інших фірм або описаного в літературі.

Загальна оцінка ефективності впровадження банку прийомів може бути здійснена тільки експертним шляхом, адже у підприємництві регулярно використовуються комплекси заходів, серед яких важко чітко виокремити такі, що є безпосереднім наслідком застосування цього банку. Автором проведено опитування 269 спеціалістів, що займаються підприємницькою діяльністю, результати якого відображені в табл. 6. Наведені дані підтверджують загальний висновок про те, що використання банку прийомів впливатиме на підвищення рентабельності підприємницької діяльності.

Таблиця 6. Експертна оцінка впливу застосування банку прийомів на рентабельність підприємницької діяльності

Оцінка підвищення	Кількість відповідей	Частка
рентабельності при застосуванні банку прийомів, відсоткові пункти	власників і директорів підприємств	спеціалістів	разом	окремих відповідей, %
0	9	7	16	5,95
До 0,5 %	14	19	33	12,27
0,50-0,99 %	21	25	46	17,10
1,00-1,99 %	18	28	46	17,10
2,00-2,99 %	15	23	38	14,13
3,00-3,99 %	13	14	27	10,04
4,00-4,99 %	14	8	22	8,18
5,00-6,99 %	5	3	8	2,97
7% і більше*	5	7	12	4,46
Відсоток не визначений*	7	14	21	7,81
Разом	121	148	269	100,00
Середня оцінка,%	2,04	1,78	1,90	х
* Відповіді при розрахунку середніх значень не враховувалися

У дисертації запропоновано розрізняти поняття ланцюгової і базисної ефективності, тобто ефективності на окремій конкретній стадії господарського процесу і всього процесу загалом. Якщо кінцевий результат отриманий внаслідок сукупності послідовних заходів, то виявлення його частини, яка обумовлена застосуванням окремого конкретного прийому, переважно неможливе. Відповідно зміни у складі використовуваних прийомів не дозволяють спрогнозувати ефективність майбутньої діяльності за результатами попереднього досвіду. Необхідність досліджень щодо вимірювання ланцюгової ефективності конкретних прийомів полягає у отриманні більш надійних результатів, придатних для прогнозних оцінок доцільності використання як окремих прийомів, так і нових їх комбінацій.

Для вимірювання ефективності застосування окремих підприємницьких прийомів запропоновано використовувати не тільки такі загальні показники, як прибуток, обсяги продажу чи частка ринку, але і більш специфічні, які відображають окремі сторони ринкової діяльності. Прикладами можуть бути показники частки постійних клієнтів у загальній кількості клієнтів фірми, частки обороту, що забезпечується постійними клієнтами, частки постійних клієнтів, які належать до бажаного для фірми цільового контингенту, частки обороту фірми, що забезпечується за рахунок діяльності, яка відповідає ніші фірми на ринку. Конкретні показники і методики, що можуть бути використані для оцінки ефективності, слід обирати виходячи з сутності прийомів. Проведені дослідження ілюструють різноманітність способів такої оцінки. Ефективність рухомої реклами доведена експериментом, який засвідчив, що рекламні стенди зі зміною трьох зображень через кожні 20 секунд у 2,13 рази ефективніші для замовників у порівнянні зі стаціонарними. Експериментальна перевірка ефективності встановлення прогресивної шкали відрядної оплати працівників показала можливість 4-кратного підвищення продуктивності їх праці. Виявлено, що врахування певних психологічних діапазонів сприйняття цін може зумовлювати 3-6 кратне зростання еластичності попиту. Запропоновані у дисертації індекси ефективності витрат на різні варіанти розміщення оголошень у друкованих виданнях коливалися від 3,2 до 12,3, що свідчить про значний діапазон результативності застосування окремих прийомів. Ефективність прийомів, спрямованих на підтримання іміджу фірми, рівня якості товарів оцінена коефіцієнтом тяжіння клієнтів до магазинів, які пропонують якісні вироби; середнє значення цього коефіцієнта виявилося досить високим - 44,8%. Результати досліджень, що містять різноманітні кількісні показники ефективності застосування окремих прийомів, запропоновано вводити у банк як довідкову інформацію, яка полегшуватиме підприємцям вибір конкретних рішень.

ВИСНОВКИ

1. Одним з найважливіших шляхів вдосконалення підприємництва є підвищення обгрунтованості і оперативності управління, що може бути значною мірою забезпечено впровадженням розробленої у дисертації методології стандартизації рішень, спрямованої на створення можливості переходу від їх інтуїтивного пошуку до цілеспрямованого вибору з заздалегідь визначених варіантів, ефективність яких теоретично обгрунтована і перевірена практикою.

2. Запропонована структурна модель управлінського рішення, визначені їх типові елементи, класифікаційні ознаки, властивості і переліки типових значень цих елементів, що дозволило звести все різноманіття можливих заходів у підприємництві до обмеженої кількості стандартизованих варіантів та їх комбінацій і, таким чином, ввести засоби формалізованого, цілеспрямованого, науково організованого пошуку у творчий процес знаходження і обгрунтування рішень.

3. Розроблені матриці комбінацій значень типових елементів стандартизованих рішень. Доведено, що застосування методу морфологічного синтезу на основі цих матриць забезпечує можливість знаходження нових ефективних рішень. Отримані частотні переліки дій, що застосовуються у підприємництві, варіантів цих дій, факторів активізації, розроблені класифікаційні таблиці варіантів розподілу і розвитку дій у часі і у просторі, аналіз яких сприятиме знаходженню варіантів розв'язку прикладних проблем підприємництва.

4. Визначені принципи стандартизації управлінських рішень у підприємництві. Доведена необхідність дотримання цих принципів для забезпечення наукової коректності пропонованих методологічних підходів, співставності стандартизованих рішень у різних сферах підприємницької діяльності. Розроблена методологія формування управлінських рішень, яка охоплює комплекс методів їх генерації, модифікації, вибору та оцінки і дозволяє поєднувати ці методи на спільній концептуальній основі, що забезпечує ефективність практичних підходів до вирішення актуальних проблем управління у підприємництві.

5. Запропоновані концептуальні положення стосовно створення банку підприємницьких прийомів. Практичне застосування такого банку дає можливість зменшити кількість помилкових рішень, підвищити оперативність їх прийняття, інтенсифікувати процес освоєння спеціалістами нових сфер діяльності. Банк прийомів є ефективною формою акумуляції і розповсюдження підприємницького досвіду, що зумовлюється:

- можливістю його комп'ютерної організації з забезпеченням самостійного оперативного доступу і цілеспрямованого пошуку необхідних рішень користувачами;

- простотою поповнення банку новими рішеннями і періодичного оформлення більш повних версій, оперативністю процесу нагромадження і розповсюдження інформації, можливістю підключення необмеженого кола користувачів;