Прийняття управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Розробка та прийняття управлінського рішення

Під прийняттям управлінських рішень можна розуміти процес їх розробки та вибору. Управлінське рішення -- результат вибору суб'єктом (органом) управління способу дій, спрямованих на розв'язання певної проблеми управління. Основна мета управлінського рішення -- забезпечити координуючий вплив на об'єкт (систему) управління для досягнення цілей організації.

Управлінське рішення приймається не будь-яким працівником, а тільки суб'єктом управління: керівником організації або структурного підрозділу чи колегіальним органом (спостережною радою, правлінням, дирекцією тощо).

Наукова обґрунтованість, яка полягає в тому, що управлінське рішення формується з урахуванням об'єктивних закономірностей, що відображають умови перебігу тих чи інших процесів та явищ, зокрема в економічній сфері.

Прийняття рішень -- творче, відповідальне завдання управління, зміст якого в тому, щоб відповідно до ситуації визначити подальші дії підлеглих у конкретній сфері діяльності, завдання структурних підрозділів у системі діяльності організації, порядок їх взаємодії.

Загальну схему розробки та прийняття управлінського рішення можна подати в такому вигляді (рис. 1.).

Рис. 1. Етапи розробки рішення

Класифікація управлінських рішень необхідна для визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до їх розробки, реалізації й оцінки. Найбільш поширені способи класифікації мають такі ознаки:

· функціонально-управлінський зміст;

· функціональна спрямованість;

· рівень ієрархії систем управління;

· суб'єктність організації;

· часовий діапазон;

· причина виникнення;

· метод розробки;

· ступінь оригінальності;

· психологічні особливості суб'єкта управління;

· рівень директивності.

За функціонально-управлінським змістом рішення бувають:

а) планові;

б) організаційні;

в) контролюючі;

г) прогнозуючі.

За функціональною спрямованістю виділяють рішення:

а) економічні;

б) організаційні;

в) технологічні;

г) технічні;

д) екологічні тощо.

За рівнями ієрархії систем управління виділяють рішення:

а) на макрорівні;

б) на мікрорівні.

За суб'єктивністю організації виокремлюють такі управлінські рішення:

а) одноособові;

б) колективні.

За часовим діапазоном можна виділити такі управлінські рішення:

а) оперативні (реалізуються за короткий період);

б) тактичні (реалізуються приблизно протягом року);

в) стратегічні (реалізуються протягом декількох років).

За причинами виникнення управлінські рішення поділяються на такі:

а) ситуаційні (пов'язані з характером обставин, що виникли);

б) ієрархічні (пов'язані з розпорядженнями вищих органів);

в) програмні (пов'язані з реалізацією певної програми);

г) ініціативні (пов'язані з проявом ініціативи).

За методами розробки управлінські рішення бувають:

а) формалізованими (формалізація процесів, термінів, подій, ресурсів);

б) неформалізованими (експертні оцінки, розробка сценаріїв, ситуаційні моделі тощо).

За ступенем оригінальності виділяють управлінські рішення:

а) рутинні («типові»);

б) відносно творчі (модифіковані «типові»);

в) унікальні (інноваційні).

За психологічними особливостями суб'єкта управління можна виділити рішення:

а) врівноважені (приймаються на основі уважного аналізу проблеми, розгляду запропонованих варіантів);

б) імпульсивні («швидкі» рішення, значне місце має емоційна складова);

в) інертні («прості» рішення, в яких важко знайти оригінальність, інноваційність);

г) ризиковані (приймаються без достатніх уявлень про систему факторів, які впливають на проблему, без наявності достатньо обґрунтованого прогнозу);

д) обережні (орієнтовані на мінімальний ризик, досить часто малоефективні).

За рівнем директивності управлінські рішення поділяють на:

а) тверді (чітко задають подальший шлях їх утілення);

б) спрямувальні (задають визначальний напрямок розвитку системи);

в) гнучкі (залежать від умов функціонування й розвитку системи);

г) нормативні (задають параметри здійснення процесів у системі).

Таблиця 1

управлінський спрямованість рішення

2. Хід виконання завдання

Розглянемо прийняття рішення бізнесменом, дохід якого складає 5000 грн. на місяць, щодо путівки для літнього відпочинку в Криму.

1. Необхідність вибору не викликає сумнівів. Особа, що приймає рішення з таким рівнем прибутку може дозволити собі відпочинок в Криму.

2. Хоч дане рішення і не лежить у сфері постійної діяльності ОПР, але пошук інформації не буде ускладненим (наявність Інтернету з будь-якою інформацією про відпочинок в Криму).

3. Для ОПР із даним рівнем прибутку покупка путівки для відпочинку, швидше за все, не буде рідким явищем і умови формування варіантів рішення в майбутньому можливо повторюватимуться.

4. З таким рівнем прибутку оцінка варіантів не змінюється в часі, оскільки умови їх формування повністю повторюються.

5. Аналіз наслідків реалізації не викликає сумнівів, тобто ОПР на підставі наявного досвіду і знань може з достатньою точністю передбачити наслідки таких рішень.

6. Особа, що приймає рішення з таким рівнем прибутку апарат переваги цілком сформований.

7. Наш ОПР має необхідні знання і кошти. Право на здійснення вибору буде визначено.

8. Особа, що приймає рішення, маючи необхідні знання і кошти, матиме можливість вибору щодо путівки саме в Крим або в інше місце

9. Наслідки будуть незначними для бізнесмена з таким рівнем заробітку. управлінський функціональний діапазон рішення

Дане рішення для визначеної ОПР можна віднести до стандартного, оскільки 6 із 9 розглянутих етапів ухвалення рішення належить до стандартних і лише 3 - до рутинних.

Размещено на Allbest.ru