Міжнародний ринок інвестицій та його функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівська державна фінансова академія

Кафедра економіки, менеджменту та державного управління

Реферат

з навчальної дисципліни

«Міжнародний менеджмент»

на тему:

«Міжнародний ринок інвестицій та його функції»

Виконав:

ст. 506-ф гр.

Сотнік І.Ю.

Львів 2013

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика міжнародного інвестиційного ринку

2. Функції міжнародного ринку інвестицій

3. Інвестиційна діяльність в Україні: стан та шляхи її активізації

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Міжнародний інвестиційний ринок - це ринок довгострокового вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

У міжнародному інвестиційному ринку є дві форми іноземних інвестицій: прямі іноземні інвестиції; портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об'єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю - 25%, за американськими - 10%, австралійськими і канадськими - 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо

Портфельні інвестиції - вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобовязання; інструменти грошового ринку та інші).

Мета роботи полягає в тому, щоб більш глибше розглянути міжнародний ринок інвестицій та його функції.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- розглянути загальну характеристику міжнародного інвестиційного ринку;

- охарактеризувати функції міжнародного ринку інвестицій;

- провести аналіз інвестиційної діяльності в Україні

1. Загальна характеристика міжнародного інвестиційного ринку

інвестиція фондовий акція капітал

Інвестиційний ринок можна визначити як ринок, що регулює сукупність економічних відносин, які виникають між продавцем та покупцем інвестиційних ресурсів. Відповідно до цього визначення, міжнародний інвестиційний ринок -- це регулятор сукупності економічних відносин, що виникають між продавцем інвестиційних ресурсів та їх покупцем, які є резидентами різних країн (рис. 1).

Рис. 1 Міжнародний інвестиційний ринок

Міжнародний інвестиційний ринок - це ринок довгострокового вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

Іноземні інвестиції -- це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку. До майнових та інтелектуальних цінностей відносять гроші, цільові банківські депозити, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права й інші цінності.

Іноземні інвестиції. Іноземні інвестиції здійснюються приватним та державним капіталом. За статистичними даними, 90 % надходжень капіталу в країни, що розвиваються, забезпечується приватним капіталом і лише 10 % -- міжурядовими кредитами та капіталом міжнародних фінансових організацій.

Ринки акцій. Ринок акціонерного капіталу є одним із джерел на місцевих ринках кредиту, євроринках. Це важливий економічний інструмент, тому що ринки акцій можуть мобілізувати інвестиційні фонди та зменшити вартість купівлі капіталу для різних компаній.

Капіталізація ринку -- показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу (ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акції на кількість її акцій, що перебувають в обігу.)

Розрізняють три форми організації фондових бірж. Перша форма -- приватна саморегулююча біржа (Нью-Йоркська, Лондонська, Амстердамська фондові біржі). Друга форма -- установи, що контролюються державою (Франція, Італія, Бельгія). Третя форма -- це напівнезалежні біржі. Вони приймають власні правила та інструкції, що затверджуються та переглядаються державою.

Національні ринки акцій відрізняють формою власності фондових бірж та регулюванням їхньої діяльності, членством у фондових біржах і методами встановлення рівня цін, роллю брокерів та дилерів, концентрацією курсової вартості акцій.

Існують кілька систем установлення рівня цін на фондових біржах: через систему аукціонів, через діяльність спекулянтів--професійних біржовиків -- та комбінація першого та другого способів.

Трьома головними міжнародними ринками купівлі-продажу цінних паперів представниками різних країн є фондові біржі Нью-Йорка, Токіо та Лондона.

Інструменти ринку акцій. Акція -- пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що закріплює права її власника на отримання певної долі прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні ним, а також на відповідну частину майна в разі ліквідації цього товариства.

Класифікація акцій:

За персоналізацією акцій (за способом передачі):

- іменні акції;

- акції на пред'явника.

За ступенем свободи обігу:

- відкриті;

- закриті.

За вартістю:

- безкоштовні;

- платні.

За участю в управлінні:

- прості акції;

- преференційні акції:

- кумулятивні й не кумулятивні;

- відкличні та безвідкличні;

- конвертовані та неконвертовані;

- з фіксованою ставкою та без неї;

- з пайовою участю та без неї.

Ринок євро акцій. Ринок євро акцій -- це ринок акцій, що продаються за межами країни, у якій знаходиться компанія, яка їх випустила. Перше місце за обігом іноземних акцій належить Лондонській фондовій біржі. Серед 300 акцій, що найактивніше котируються на глобальних ринках євроакцій, акції Японії, США займають нижчі позиції, ніж акції Німеччини, Швеції, Нідерландів.

Найпоширенішим засобом отримання міжнародного котирування є видача Американської розписки депонування (ADR, American depository reсeipt) або включення в міжнародну систему «Автоматизованого котирування на фондових біржах» (SEAQ). ADR, American depository reсeipt -- договірний сертифікат, що видається банком США на території США для надання відповідних акцій, які зберігаються в банку-гаранті іншої країни, іноземній корпорації. Ці розписки купуються та продаються як акції, причому кожна з них відповідає визначеній кількості акцій. Міжнародна SEAQ -- це лондонська система оперативного котирування на екранах, яка займає чільне місце в торгівлі іноземними акціями. На сьогодні вона не має прямих конкурентів.

Географічне положення Лондона, наявність розвиненої фінансової інфраструктури, доступність міжнародних котирувань SEAQ, ліберальні правила руху інформаційних потоків перетворюють Лондон на ідеальне місце для розміщення центру євро акцій.

Ринки акцій країн третього світу охоплює три типи ринків: старі, давно створені ринки (Аргентина, Греція, Іспанія, Бразилія тощо); ринки, що розвинулись завдяки специфічним ситуаціям та обставинам (Сінгапур, Гонконг, Йорданія); та найновіші ринки (Південна Корея, Тайвань, Індонезія, країни СНД тощо). Ці ринки функціонують як сегментовані ринки довгострокового позичкового капіталу. Існує величезна кількість перешкод для іноземних портфельних інвестицій на цих ринках. Специфічні умови, що створили існуюче становище на ринках, що розвиваються (політична та економічна нестабільність, несприятлива грошово-кредитна та фінансово-бюджетна політика, максимальний рівень процентних ставок позик та банківських депозитів, недоліки інституціональної інфраструктури ринку та ін.), учені називають «стискуванням портфеля активів».

Як результат, названі ринки можна схарактеризувати, як неефективні, де курс цінних паперів не відображає реалій, ринки з неадекватним регулюванням, з недостатньою ліквідністю, з недостатнім попитом та пропозицією. Але ці ринки можуть створити прибуток, вищий за середній рівень.

Інвестиційні механізми та індивідуальні інвестори. Нині існує ціла низка проблем, з якими зустрічаються індивідуальні інвестори. Основна проблема -- невеликий спектр інвестиційних операцій. Друга -- достовірність джерел інформаційних потоків. Третя -- наявність особистих дружніх контактів. Наступні -- індивідуальна оцінка конкретних цінних паперів, розроблення адміністративних процедур для проведення інвестиційних операцій.

До інвестиційних механізмів для здійснення пайових вкладів у зарубіжні акції, що доступні індивідуальним інвесторам, відносять пряму купівля цінних паперів на зарубіжних ринках, використання Американських депозитних квитанцій (ADR) і три види інвестиційних фондів -- фонд, що діє в одній країні, міжнародний та глобальний фонди. Використання перших двох інструментів не забезпечує професійного управління портфелем. Останні ж три, навпаки, забезпечують певні переваги інвестиційних рішень. Оцінку названих інструментів наведено в таблиці [2].

Інституціональні інвестори. Інституціональні інвестори зустрічаються у своїй діяльності з тими самими проблемами, що й індивідуальні інвестори. Крім перерахованих труднощів, в інституціональних інвесторів існує проблема пошуку секторів ринку, які б були великими та ліквідними для того, щоб інвестори могли працювати тут, не викликаючи значних змін у рівнях цін. Для інституціональних інвесторів відкриті широкі можливості отримання оперативної інформації та інвестиційних послуг.

Однак, незважаючи на значні грошові ресурси, інституціональні інвестори середньої ланки частіше звертаються до послуг інших компаній, що спеціалізуються на міжнародних портфельних інвестиціях. Застосовуючи цей підхід до управління портфелями, інституціональні інвестори надають перевагу методам, пов'язаним з міжнародними та глобальними фондами.

2. Функції міжнародного ринку інвестицій

В економічній системі країни, що функціонує на ринкових принципах, міжнародний інвестиційний ринок відіграє велику роль, яка визначається наступними основними функціями:

1. Активною мобілізацією тимчасово вільного капіталу з різноманітних джерел. Цей вільний капітал, що знаходиться у формі громадських заощаджень, тобто грошових та інших видів інвестиційних ресурсів населення, підприємств, державних органів, не витрачених на поточне споживання, залучається через механізм інвестиційного ринку окремими його учасниками для подальшого ефективного використання в інвестиційному процесі країни.

2. Ефективним розподілом акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами. Механізм функціонування інвестиційного ринку забезпечує виявлення обсягу і структури попиту на окремі інвестиційні товари та інструменти та своєчасне його задоволення в розрізі всіх категорій споживачів, тимчасово потребують залучення капіталу із зовнішніх джерел.

3. Визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері. Задовольняючи значний обсяг і величезний коло інвестиційних потреб господарюючих суб'єктів, механізм інвестиційного ринку через систему ціноутворення на окремі інвестиційні товари та інструменти виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позицій забезпечення високого рівня прибутковості використовується в цих цілях капіталу.

4. Формування ринкових цін на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги, найбільш об'єктивно відображає складається співвідношення між їх пропозицією і попитом. Ринковий механізм ціноутворення абсолютно протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом державного регулювання. Цей ринковий механізм дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції по різноманітним інвестиційним товарів і послуг, яке формує відповідний рівень цін на них; в максимальному ступені задовольнити економічні інтереси їхніх продавців і покупців.

5. Формуванням умов для мінімізації інвестиційного і комерційного ризику. Інвестиційний ринок виробив свій власний механізм страхування ризику (і відповідну систему спеціальних інвестиційних інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон'юнктури фінансового і товарного ринків дозволяють до мінімуму знизити інвестиційний і комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реальних товарів, пов'язаний з зміною цін на них.

6. Прискоренням обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів. Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, задоволення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб'єктів, інвестиційний ринок сприяє прискоренню обороту використовуваного капіталу, кожний цикл якого генерує додаткову інвестиційний прибуток і приріст національного доходу країни в цілому.

3. Інвестиційна діяльність в Україні: стан та шляхи її активізації

Основу інвестиційної діяльності будь-якої держави визначають за обсягом прямих іноземних інвестицій та за інвестиціями в основний капітал.

Аналізуючи показники інвестиційної діяльності (згідно з інформацією Державної служби статистики України) за період 2008-2012 рр. (рис. 3.1), варто зазначити, що в Україні спостерігається збільшення темпів зростання прямих іноземних інвестицій, воно не значне, але стабільне[1].

Рис. 2 Обсяг прямих інвестицій в Україну у 2008-2012роках

Прямі іноземні інвестиції повинні підсилювати міжнародну інвестиційну позицію України та запобігати зростанню зовнішнього боргу, але, зіставивши дані, стає зрозуміло, що чиста інвестиційна позиція ще не досягла позитивної позначки.

Галузева структура інвестицій в основний капітал не є оптимальною: інвестиції в промисловість не становлять навіть половини обсягів всіх інвестицій (38%), тоді як вартість основних фондів є домінуючою, а сільське господарство, маючи надзвичайно великий потенціал, інвестується взагалі незначною мірою (6%). Ступінь зносу основних фондів за всіма видами економічної діяльності в Україні станом на 2012 рік становив 64,7 %. Варто зазначити, що ступінь зносу в транспортній та в енергетичній галузях становить відповідно 84,3% та 80%, що свідчить про майже повну зношеність.

Така критичність показників зносу основних фондів має безпосереднє відношення до незадовільного обсягу інвестицій у реальний сектор. Кількість залучених інвестицій саме в основний капітал за період 2008-2012рр. має значну амплітуду коливань, але слід зазначити що показник 2012 року має позитивну тенденцію до збільшення (38,7%), але ще не досягнув докризового періоду - 2008 рік (50,4%).

Рис. 3 Обсяг залучених інвестицій в основний капітал у 2008-2012роках

Структура та динаміка інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування показує, що:

- основними джерелами інвестування були й залишаються власні кошти підприємств та установ, що становлять 63,3% від загального обсягу інвестицій у капітал;

- спостерігається стрімке падіння банківського кредитування з 20,7% у 2009 році до 14,1% у 2012 році;

- у структурі іноземного інвестування переважають інвестування у фінансовий, а не в реальний сектор економіки; кошти іноземних інвесторів у основний капітал за період 2009-2012 рр. стрімко скоротились, відповідно становили 3,9% та 1,4%;

- сільське господарство майже взагалі не є сферою інтересів іноземних інвесторів, кошти в нього не вкладаються більше ніж на 3 роки.

Якщо визначити місце України за міжнародними економічними показниками, то згідно з даними Європейського банку реконструкції та розвитку кумулятивний показник «обсяг прямих іноземних інвестицій» на душу населення в Україні станом на початок 2010 року склав 1000 дол. США, тоді як у Казахстані - 3 706 дол. США, Польщі - 3 155 дол. США, Румунії - 2 350 дол. США. Місце України в міжнародних бізнесових рейтингах можна проаналізувати згідно з даними підготовленими Всесвітнім банком і Міжнародною фінансовою корпорацією. Отже, Україна має 152 місце з 183 у загальному рейтингу інвестиційних показників, втративши 3 позиції за останні 3 роки.

За якістю інституцій, інфраструктури, макроекономічних показників та економічної стабільності Україна знаходиться на 82 місці із 134. Індекс корупції залишається стабільно високим та продовжує зростати, у 2012 році Україна перебувала на 118 місці, зараз знаходиться на 146 позиції з 180. За ступенем свободи економіки України, а саме торгової, фінансової, грошово-кредитної, інвестиційної, згідно з індексом Heritage Foundation Україна перебуває на 169 місці із 179, що є найнижчим показником країн Східної Європи. Серед лідерів у даному загальному рейтингу Всесвітнього банку - Сінгапур, Нова Зеландія, Гонконг та США. Попереду України стоїть Гондурас - 141 місце, Словаччина посіла 42 місце, Білорусія - 58, Польща - 72, Російська Федерація - 120. Україна займає критично низькі позиції майже за всіма показниками, поступаючись країнам, рівень розвитку яких значно нижчий за рівень розвитку нашої держави[2].

Перспективою для України має стати проект Програми економічних реформ України на 2010-2014 роки, розроблений Комітетом з економічних реформ при Президентові України - «Концепція Державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки». Україна не вперше вирішує проблему низької інвестиційної активності програмним методом, але слід зазначити, що ця державна програма має всі шанси для активізації інвесторів, як вітчизняних, так і зарубіжних, які у свою чергу можуть спрямувати інвестиційні потоки на модернізацію економіки та забезпечити сталий економічний розвиток, що є головною метою даної державної концепції. «Концепція державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки» є системою заходів, спрямованих на оптимізацію державних видатків та підвищення ефективності їх використання.

Дана концептуальна програма також націлена на створення сприятливих умов для залучення приватних інвестицій у реальний сектор економіки. Варто зазначити, що однією з головних стратегій даної програми є саме регіональний розвиток інвестиційної діяльності, що в комплексі мають стати головною концепцією інвестиційного розвитку України в цілому.

Доцільно зробити висновок, що для економічного та соціального зростання потрібен стабільний розвиток інвестицій в Україну. Держава повинна активно сприяти розвитку інвестиційної діяльності, а саме:

- дотримуватися активної позиції щодо залучення інвестицій;

- підтримувати на державному рівні програми та проекти зарубіжних та вітчизняних інвесторів;

- створювати сприятливий інвестиційний клімат;

- забезпечувати прозорість, «партнерські» відносини між державою та інвестором;

- розвивати інвестиційний ринок та сприяти його інтеграції у світовий простір .

На мою думку, тільки чіткий контроль та активна державна позиція можуть правильно реалізувати програму інвестиційного розвитку задля сталого економічного розвитку, поліпшення бізнес-клімату та залучення інвестицій. Я також притримуюсь тої думки, що держава повинна вибирати пріоритетні галузі економіки для більш інтенсивного інвестування, тобто ті галузі, які мають значний потенціал і які характерні саме для України (промисловість, сільське господарство). Комплексне використання всіх цих факторів може забезпечити ефективність інвестиційної діяльності України в майбутньому.

Висновки

Оздоровлення та розвиток сучасної економіки України неможливий без активізації інвестиційної діяльності, пошуку та залучення надійних інвесторів, які б розміщували свої інвестиції на довгострокові терміни, забезпечуючи цим стабільний розвиток важливих ланок господарства. Україна має всі шанси для залучення інвестиційних ресурсів та використання їх на користь економіки, тому що потенціал української економіки має досить «широкі горизонти» для свого розвитку.

Сучасний розвиток інвестиційної діяльності в Україні не в найкращому становищі. Макроекономічні показники України залишаються на периферії світових інвестиційних потоків, що значно підсилюється недостатнім рівнем інвестиційних ресурсів, а також ускладнюється кризовими явищами у світовій економіці[3].

Основними причинами зниження активності інвестиційної діяльності в Україні є:

· несприятливий інвестиційний клімат;

· недосконала законодавча база;

· неналежна підготовка інвестиційних проектів та програм та їх недієвість;

· нерозвиненість інвестиційних інструментів та інвестиційного ринку.

Сьогодні перед Україною постає завдання покращення її інвестиційного клімату, що приведе до активізації інвестиційної діяльності, а це можливо лише за рахунок розробки, формування та впровадження ефективної державної інвестиційної політики.

Список використаних джерел

1. Статистична інформація [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua - офіційний сайт Державного комітету статистики України.

2. Козаченко Г.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Ґ.І. Управління інвестиціями на підприємстві. - К.: Лібра, 2004. - 368 с.

3. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

4. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2003. - 376 с.

Размещено на Allbest.ru