Організація виробництва жита

Размещено на http://www.allbest.ru

8

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Природно економічна характеристика господарства

Розділ 2. Організація виробництва продукції

2.1 Організація основних виробничих процесів

2.2 Організація зберігання продукції

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва жита

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

виробництво жито витрата собівартість



Вступ

Жито посівне (Secale cereale) -- рослина родини тонконогових, близько пов'язана із ячменем та пшеницею, що широко вирощується людиною для отримання зерна та як кормова культура. Зерно посівного жита використовується для виготовлення певних сортів хліба, пива, віскі, горілки та інших продуктів, також часом споживається в їжу цільне зерно, приготовлене у вигляді каші.

Посівне жито є одним з біля 5 видів роду жито (Secale). Воно може мати диплоїдний або тетраплоїдний набір хромосом (2n-14, 2n-28). Вид об'єднує понад 40 різновидностей. Також вирощується гібрид посівного жита, отриманий при схрещуванні його з пшеницею -- тритикале.

Посівне жито -- однорічна трав'яниста рослина. Як кормове вирощують також культурне багаторічне жито, одержане А. І. Державіним при схрещуванні дикого багаторічного жита з однорічним культурним посівним житом.

Посівне жито в природі є диплоїдною формою (2n-14). В останні десятиріччя селекціонерами шляхом подвоєння кількості хромосом було створене тетраплоїдне жито (2n-28), сорти якого формують велике зерно (маса 1000 зерен досягає 50-55 г) та міцну, стійку до вилягання соломину.

Основи листків посівного жита

Посівне жито відзначається добре розвиненою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину до 1,5-2 м і завдяки високій фізіологічній активності легко засвоює з ґрунту поживні речовини з важкорозчинних сполук.

Вузол кущіння у жита формується на трохи меншій глибині від поверхні ґрунту (1,7-2 см), ніж у пшениці (2-3 см). Коли насіння загортається глибоко, жито закладає два вузли кущіння: перший -- глибоко, а пізніше другий -- близько до поверхні ґрунту, який стає головним. Інтенсивність кущіння у жита досить висока -- кожна рослина утворює 4-8 пагонів, а за сприятливих умов -- до 50-90.

Стебло -- порожниста соломина, гнучке, вкрите восковим нальотом, утворює 5-7 міжвузлів. Верхівка останнього міжвузля опушена. Висота стебла залежно від умов вирощування та сорту коливається від 70 до 180--200 см (у середньому 80-100 см).

Колос посівного жита

Листки шорсткі, покриті восковим нальотом. Довжина листкової пластинки -- 15-30, ширина -- 1,5-2,5 см. В основі пластинки міститься короткий язичок і короткі голі або слабо опушені вушка.

Колос у жита остистий, незакінченого типу -- на верхівці стрижня немає кінцевого верхівкового колоска. Стрижень колоса сплюснутий, опушений, членики опушені. Колоски в основному двоквіткові, рідко три -, чотири квіткові. У колосі міститься 30-40 колосків. Колоскові луски вузькі, шилоподібні; зовнішня квіткова луска має війчастий кіль, який закінчується остюком завдовжки 3-4 см. Остюки притиснуті до колоса або розходяться в боки. Середня довжина колоса 7-14 см. За формою він залежно від сорту буває призматичним, веретеноподібним, видовжено еліптичним. У призматичного колоса лицьова і бічна сторони однакової ширини по всій довжині; веретеноподібного -- бічна у нижній третині колоса ширша за лицьову; видовжено еліптичного -- лицьова вужча від бічної, колос від середини звужується до основи і верхівки. Колос у посівного жита залежно від сорту різної щільності. За кількістю колосків на 10 см довжини колосового стрижня розрізняють жито з дуже щільним колосом -- при наявності понад 40 колосків на 10 см, з колосом вище середньої щільності -- 36-39 колосків, середньої -- 32-35 та нещільним колосом -- менше 32 колосків.

Зерно жита різне за розміром, формою, забарвленням. Довжина його -- 5-10 мм, ширина -- 1,5-3,5, товщина -- 1,5-3 мм. Маса 1000 зерен у диплоїдного жита -- 20-35, тетраплоїдного -- 35-50 г. Форма зерен видовжена (з відношенням довжини до ширини більше 3,3) або овальна (з відношенням довжини до ширини 3,3 і менше) з помітною поперечною зморшкуватістю на поверхні. За забарвленням розрізняють зерно біле, зеленувате, сіре, жовте, темно-коричневе.

Хімічний склад

Вміст крохмалю в зернах 72 %

Предком культурного жита, вважається його дикий різновид, що раніше класифікувався як гірське жито (Secale montanum або Secale strictum) та росте в горах Малої Азіїі подекуди на Близькому сході. Перші спроби вирощування жита відносяться до 3-го тисячоліття до н. е.

Воно вирощувалося у невеликих обсягах у багатьох місцях на територіях сучасної Туреччини, Вірменії та Ірану. Після цього жито було невідомо протягом довгого часу, поки в 1500--1800 роках до н. е. його не почали вирощувати в Центральній Європі. На території Східної Європи в межах розселення слов'янських та балтійських народів жито спочатку було відоме як бур'ян на посівах пшениці і лише пізніше, на межі нашої ери, воно почало вирощуватись як самостійна культура. З Середніх віків жито почало вирощуватися у великих обсягах як головна хлібна культура як в Центральній, так і у Східній Європі.

З усіх злакових культурне жито є найбільш морозостійким -- росте на півдні Гренландії, на півночі Скандинавії, та в Гімалаях до висоти 4250 метрів. Тому вважають, що входження жита в культуру пов'язане з розповсюдженням землеробства на північ Європи.

Агротехніка

Озиме жито -- типова перехреснозапильна рослина. Щоб не допустити перехрещування, необхідно дотримуватися просторової ізоляції: для диплоїдних сортів вона повинна бути не менше 200--300, тетраплоїдних -- 500--1000 м.

В окремих регіонах СНД із суворими умовами зимівлі (Забайкалля) вирощують яре жито.

З рекомендованих сортів диплоїдного озимого жита в Україні поширені такі: Богуславка, Боротьба, Воля, Київське 93, Київське 90, Ніка, Харківське 95, Хакада та ін., тетраплоїдного -- Верасень, Древлянське, Пуховчанка, Харківське 98 та ін.

Статистика вирощування та споживання

Жито вирощується переважно в Центральній, Східній та Північній Європі.

Район вирощування простягнувся від півночі Німеччини через Польщу, Україну, Білорусь, Литву до центральних районів Росії. Також жито вирощується в Канаді, США, Аргентині, Туреччині,Казахстані та Китаї.

Переважно кожна країна вирощує його для власних потреб, оскільки споживання жита у світі знижується і міжнародна торговля ним майже відсутня. Навіть у разі експорту жито вивозиться в незначних обсягах лише до сусідніх країн. Так, лише в Росії виробництво жита знизилося з 13,9 млн тонн в 1992 році до 3,4 млн тонн в 2005 році, в Польщі з 5,9 до 3,4 млн тонн тощо.



РОЗДІЛ 1. Природно-економічна характеристика господарства

Відкрите акціонерне товариство «Відродження» створене 10 жовтня 1999 року в результаті реорганізації Хорольського агропромислового коледжу, та в процесі приватизації. Зареєстровано розпорядженням №414 від 15.12.1999 року. Хорольською державною адміністрацією, але потім 31 жовтня 2007 рокубуло перетворене в товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство «Відродження» шляхом утворення статутного капіталу фізичними особами (далі «Підприємство»).

Підприємство має адресу 37805, Полтавська область, Хорольський район село Петракеївка.

ТОВ «Відродження» об'єднує п'ять населених пунктів: с. Середнє, с. Петракеївка, с. Кутуржиха, с. Хвощівка, с. Олімпіадівка. Центральна садиба розміщена в с. Пертракеївка на віддалі 8 км від районного центру м. Хорол, 16 км від залізничної станції міста Хорол та 168 від обласного центра м. Полтава. Рельєф території господарства широко хвилястий, водо-ерозійний.

Клімат за даними м. Хорол, де розташована метеорологічна станція, середньорічна температура повітря на території господарства становить +7С. Тривалість вегетаційного періоду з температурою +5С становить 190-215 днів. Середньорічна кількість опадів 518 мм, з них близько 75% припадає на вегетаційний період.

Сума опадів по періодах року розподіляється нерівномірно і коливається в значних інтервалах.

Відновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав в кінці березні місяця, а припиняється в листопаді.

Гідротермічний коефіцієнт за теплий період становить 1.09 для зернових культур, і в цілому умови за кількість тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

Землі ТОВ Підприємства «Відродження» сприятливі для механізованого обробітку, догляду та посіву за сільськогосподарськими культурами. Грунт зволожується виключно за рахунок атмосферних опадів. На схилах значна частина вод стікає, виключаючи ерозію ґрунтів. Основний напрямок спеціалізації Підприємства є вирощування зернових культур.

Загальна площа сільськогосподарських угідь 2287 га, з них 2167 га рілля.

Дане господарство має в своїй структурі має такі виробничі підрозділи:

тракторно-рільнича бригада;

автопарк;

будівельна бригада;

зерносушильний комплекс зі складами.

Середньорічна чисельність працівників зайнятих у сільськогосподарському виробництві 92 чол.

Таблиця 1

Склад і структура земельних угідь ТОВ Підприємство «Відродження»

Види угідь	Наявність на 1.01.2010 р.	Наявність на 1.01.2011р.	Наявність на 1.01.2012 р.	Відхилення 2012 р. до 2010 р.
	Площа, га	В % до підсумку	Площа, га	В % до підсумку	Площа, га	В % до підсумку	Площа, га	%
Загальна земельна площа	1740	100	2298	100	2330,9	100	590,9	33,96
Всього с/г угідь із них:	1580	90,8	2138	93,04	2170,9	93,13	590,9	37,4
Рілля	1366	88,99	1795	83,96	1996,9	92,02	590,9	46,19
Сінокоси
Пасовища
Двори



Дані для аналізу таблиці посівних площ, урожайності і валових зборів сільськогосподарських культур в угідь ТОВ Підприємство «Відродження» наведені в додатку А. З вихідних даних таблиці, бачимо, що в господарстві вирощуються зернові, технічні та кормові культури. З вихідних даних таблиці, бачимо, що в господарстві вирощуються зернові, технічні та кормові культури. Аналізуючи структуру посівної площі господарства за останні три роки, можемо відмітити, що більшу частину займають посіви під сою (2010р. - 7,43%, 2012р. - 8,48%), кукурудзу на зерно (2010р. - 29,14%, 2012р. - 20,94%), це зумовлено досить високою потребою суспільства в даних культурах та сприятливими кліматичними умовами. За даними таблиці можемо сказати, що показник урожайності в даному господарстві досить нестабільний. Отже, майже по всіх сільськогосподарських культурах урожайність за 2010 - 2012 роки мала тенденцію здебільшого до збільшення. Так, валовий збір продукції у господарстві з року в рік збільшуєть, винятком є лише кукурудза на зерно (-264ц), соняшник (-1440ц).

Таблиця 2

Грошові надходження від реалізації товарної продукції ТОВ Підприємство «Відродження»

Вид продукції	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 від 2010 р.
	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%
Озима пшениця	-	-	239,9	3,34	273,2	2,46	-
Жито	-	-	-	-	-	-	-
Гречка	-	-	-	-	-	-	-
Кукурудза на зерно	586,7	15,51	2896,6	40,38	3309,8	29,85	2723,1
Ячмінь ярий	982,2	26	208,6	3,91	1080,3	9,74	98,1
Горох	269,7	7,14	366,6	5,11	872,1	7,86	602,4
Соняшник	1618,8	42,85	3227,5	44	4108	37,05	2489,2
Соя	320,4	8,5	233,6	3,26	1444	13,02	1123,6
Овес	-	-	-	-	-	-	-
Всього по рослинництву	3777,8	100	7172,8	100	11087,4	100	7309,6
М'ясо ВРХ	-	-	-	-	-	-	-
М'ясо свиней	-	-	-	-	-	-	-
Всього по тваринництву	-	-	-	-	-	-	-
Всього по господарству	3777,8	100	7172,8	100	11087,4	100	7309,6

Спеціалізація - це переважаючий розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, районах, областях регіонах. Спеціалізація - процес закономірний, багатомірний, який залежно від природних, економічних та організаційних факторів розвивався в різних напрямках, внаслідок чого склались різні її форми, що відображають ту або іншу особливість її використання.

На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливає ряд факторів - природно-кліматичні, економічні, біологічні, соціальні. Підприємства зосереджують зусилля на виробництві тих видів продукції, які забезпечують максимальну вигоду або мінімальні економічні втрати порівняно з іншими видами діяльності.

Основним показником, який характеризує спеціалізацію підприємства є склад і структура товарної продукції, обсяг якої аналізують не менше як за три роки в порівняльних цінах, що забезпечує стабільність і зі ставність показників.

Ширше про рівень, глибину спеціалізації можна судити за коефіцієнтом спеціалізації:

Кс = 100 / У Пв (2і - 1) (1)

де: Пв - питома вага товарної продукції;

і - порядковий номер продукції по зменшенню її питомої ваги.



Таблиця 3

Аналіз господарської діяльності ТОВ Підприємство «Відродження»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. від 2010 р.
				тис. грн.	%
Виробництво валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	2289	3231,5	3007,1	+718,1	+31,37
Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн.	34680	32315	32330	-2350	-6,8
Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь, грн..	145	150	139	-6	-4,1
Валовий дохід, тис. грн.	5241,3	9676,8	18223,4	+12982,1	+247,7
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	6301,5	10631	21911	+15609,5	+247,7
Виручка на 100 га с/г угідь, тис. грн.	3,99	4,97	10,09	+6,1	+152,9
Фондовіддача, грн.	1,86	2,11	2,68	+0,82	+144
Чистий прибуток, тис. грн.	2135	7206	3088	-930	-23,1
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	316	588	340	+24	+7,6
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	433	648	461	+28	+6,5
Середня заробітна плата 1 працівника, грн.	697,85	1087,2	1414,8	+716,95	-102,7
Рівень рентабельності всього, % в т.ч.	64	40,03	53,4	-10,6	-16,56
Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. від 2010 р.
				тис. грн.	%
Виробництво валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	2289	3231,5	3007,1	+718,1	+31,37
Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн.	34680	32315	32330	-2350	-6,8
Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь, грн..	145	150	139	-6	-4,1
Валовий дохід, тис. грн.	5241,3	9676,8	18223,4	+12982,1	+247,7
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	6301,5	10631	21911	+15609,5	+247,7
Виручка на 100 га с/г угідь, тис. грн.	3,99	4,97	10,09	+6,1	+152,9
Фондовіддача, грн.	1,86	2,11	2,68	+0,82	+144
Чистий прибуток, тис. грн.	2135	7206	3088	-930	-23,1
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	316	588	340	+24	+7,6
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	433	648	461	+28	+6,5
Середня заробітна плата 1 працівника, грн.	697,85	1087,2	1414,8	+716,95	-102,7
Рівень рентабельності всього, % в т.ч.	64	40,03	53,4	-10,6	-16,56



Розділ 2. Організація виробництва продукції

2.1 Організація основних виробничих процесів

Зернові належать до числа найважливіших культурних рослин. Вони мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ та валових зборів продукції серед інших сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. При організації основних виробничих процесів, а також для складання робочих планів у рільництві використовують технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур. В організації виробництва зерна основними є два періоди :підготовка грунту і сівба;збирання врожаю. Важливу роль відіграє раціональна організація кожного виробничого процесу. Саме це визначає рівень економічної ефективності виробництва. Оранка - основний процес обробітку грунту, від якого значною мірою залежить урожайність. Оранка може бути полицевою і безполицевою. Її слід виконувати з дотримуванням таких вимог:оптимальні строки й глибина;добре прилягання стикових гребенів та подрібнення скиби;прямолінійність борозен; повне загортання гною й післяжнивних рослинних решток;мінімальна кількість розгінних борозен та звальних гребенів;добре розорювання кінців гонів і поворотних смуг тощо. Оранку здійснюють загінним способом. Тому спочатку поле потрібно розбити на загінки, які можна зорати за 2-3 дні. При виконанні робіт загінним способом, площу потрібно збільшити відповідно до кількості агрегатів. Оптимальними є прямокутні загінки із співвідношенням сторін 1:8-1:10. Орють поле у склад та врозгін. По краях його треба залишити поворотні смуги на чотири ширини захвату агрегату, які розорюють останніми. На оранці використовують п'яти і чотирикорпусні плуги з тракторами ДТ-75, Т-150, восьми - та дев`ятикорпусні плуги з енергонасиченими тракторами, а також трикорпусні начіпні з тракторами МТЗ. Для безналицевого обробітку використовують плоскорізи -глибоко розпушувачі КПТ-2-150, КПТ-250. Сівба - один з найважливіших і найскладніших виробничих процесів у рослинництві. Від її якості значною мірою залежить урожайність сільськогосподарських культур. Тому необхідно своєчасно підготуватися до неї. Для цього на період підготовки грунту й сівби складають робочі плани по кожному виробничому підрозділу, а також по підприємству в цілому. Згідно з робочим планом слід укомплектувати кожний підрозділ технікою, а кожний агрегат - обслуговуючим персоналом. Потрібно також розробити чітку систему матеріального заохочення виробничих підрозділів та окремих працівників. Доцільно скласти щоденні маршрути переміщення посівних агрегатів. Щоб високоякісно провести сівбу, необхідно дотримуватися відповідних агротехнічних вимог: оптимальні строки та норми висіву;рівномірне загортання насіння на потрібну глибину; прямолінійність рядків; нормальна ширина міжрядь; відсутність огріхів і просівів. При сівбі доцільно організувати процес за погодинним графіком, коли перед початком роботи механізатором зазначають час на проходження одного гону, а також на заправлення сівалок і повороти. Це дає змогу здійснювати самоконтроль за виконанням одного завдання. Високоефективною є організація сівби на створення насінних загонів та комплексу входять такі ланки: підготовки поля до сівби; заправлення сівалок насінням і добривами; сівби; технічного обслужування; культурно-побутового обслужування. Зернові висівають сівалки СЗ-3,6, СЗА-3,6, СЗТ-3,6. Залежно від довжини гонів посівні агрегати складаються з 1-5 сівалок і відповідно до цього добирають трактор. Для заправлення сівалок використовують автонавантажувачі АС-2УМ, а також списані зернові комбайни. Потрібні засоби механізації і працівників для проведення сівби визначають за обсягом робіт по операціях, строком їх виконання, нормами виробітку та нормами обслужування агрегатів. Збирання врожаю - найскладніший і найвідповідальніший процес, на який припадає більше половини витрат на виробництво зерна. Тому заздалегідь потрібно розробити відповідні виробничі плани, напрямки маршруту рухів комбайнів, виконати іншу підготовчу роботу. Збирають зерно прямим комбайнуванням, розділеним двофазним збирання, коли хлібну масу в фазі воскової стиглості скошують у валки, а через 3-5 днів обмолочують. Для низьких та зріджених хлібів, а також у зонах нестійкими кліматичними умовами розділене збирання не рекомендується. Прогресивним є груповий метод роботи збиральних агрегатів, особливо при організації збирально-транспортних загонів, або комплексів. У їхньому складі створюють такі ланки: підготовки полів до збирання; комбайнове-транспортні; збирання незернової частини врожаю; післязбиральної доробки зерна; первинного обробітку грунту; технічного обслугування; культурно-пробутового обслужування. Розмір цих загонів і комплексів залежить від площі зернових, наявності відповідної техніки й транспортних засобів та інших умов. Вони дають змогу значно підвищити продуктивність агрегатів і скороченими строки збирання. Для скошування хлібів у валки, крім комбайнів, використовують жатки ЖНС-12, ЖВН-6, ЖШН-6 та інші, для обмолоту й прямого комбайнування - комбайни СК-5 «Нива», СК-6 «Колос», «Дон - 1800» тощо; на відвезення подрібненої соломи - візки 2-ПТС-4 із трактором МТЗ; на скиртування - стогоклад СНУ-0,5; для доробки зерна - зерноочисно-сушильні комплекси КЗС-40, КЗС-20 Ш.

2.2 Організація зберігання продукції

Головною причиною псування зерна є відсутність контролю за температурою.

Відсутність строгого контролю за температурою викликає переміщення вологи від однієї частини маси зернових до іншої, де вона може акумулюватись і викликати псування зерна. Хоча переміщення вологи може трапитися в будь-який час, коли температура відрізняється у різних частинах сховища, найкритичніший час виникає тоді, коли тепле зерно зберігається при холодній зимній температурі. 

Зазвичай зерно закладається на збереження, коли його температура 10-25 0С, а іноді і вище. Сховище з зерном містить 30-60% повітря і це повітря, оточуюче зерно такої ж температури, як і зерно.

До пізньої осені чи ранньої зими середня температура знижується до - 5 0С і нижче. Це падіння температури викликає охолодження зерна і повітря поряд зі стінами сховища. Так як зерно має достатньо високі ізолюючі властивості, більша частина зерна і повітря у центрі сховища залишаються приблизно такої ж температури, як і коли його поклали на зберігання.

Ці відмінності в температурі викликають поступове переміщення вологи і повітря. Ця природна циркуляція повітря називається конвекційними потоками.Конвекційні потоки развиваються в результаті того, що повітря і зерно біля стін сховища були холодними.Охолодження робить повітря важчим і воно осідає ближче до підлоги сховища.

Коли повітря рухається нижче, а потім до центру сховища, воно стає тепліше, меньш густим і більш легким. Це змушує повітря підніматись через тепле зерно і його температура зростає. Коли зростає температура повітря, його здатність втримувати вологу зростає, і воно починає абсорбувати невелику кількість вологи.

Повільно рухаючись, повітря піднімається до більш холодного зерна зверху сховища, де повітря охолоджене. Частина вологи випадає в осад в зерно шляхом конденсації вологи на поверхні зерна і проникнення вологи всередину холодного зерна. Проблема переміщення вологи є першим свідченням того, що на поверхні зерна утворюється скоринка. Ця скоринка є тонким поверхньо зернистим прошарком, котрий трохи вологий, слизовий і липкий. Іноді зерна змерзаються чи злипаються разом.

Покриття зернин скоринкою передбачає досить серйозний процес псування. Це практично вірна ознака наявності небажаних температурних відмінностей у зерні.

Якщо відбувається покрыття скоринкою, поверхню треба очистити чи, в крайньому разі, видалити і негайно почати вентиляцію. Якщо верхня поверхня може бути герметизована, то серйозне псування небезпечно.

Часто, менше проблем з переміщенням вологи развиваються в серйозне псування тільки в період весняної відлиги. Волога може також переміщатись, коли холодне зерно зберігається у теплі чи жаркі місяці. Треба проводити перевірку внутрішньої сторони даху в холодні ранки на наявність конденсованої вологи чи льоду перед тим як сонце нагріє дах. Така конденсація вологи майже завжди є ознакою переміщення вологи і часто відображає поганий стан зерна. Не дивлячись на час зберігання зерна, головним правилом є підтримання температури зерна на рівні 15-20 градусів по Фаренгейту в середньому.

Відсутність управління обертанням зерна достатньо довгий час -- погане рішення, так як це викличе псування зерна. Замерзання зерна трохи зменшує потенціал псування, але воно не потрібне для добре підсушеного, вентильованого зерна. Внаслідок можливих проблем, замерзання зерна не прийнятно. Конденсація під час вентиляції може бути проблемою в охолоджуваному зерні. Може виявитись склданим зігріти зерно весною без замерзання конденсації. Змерзлі шматки зерна перекривають нагріваючі цикли. Взимку використовуйте при замерзлому зерні віялки тільки з відносно сухим повітрям, котре такої ж температури як зерно, або більш холодне.

Навесні починайте нагрівати зерно як тільки температура стане на 10 градусів вище ніж температура зерна, щоб уникнути конденсації і замерзання. Сильный повітряний потік має перевагу, так як швидкий нагрів звільняє від необхідності вентиляції в непідходящу погоду.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ І РОБОТА З ЗЕРНОМ

Спостерігайте за сухим зерном під час зберігання щотижнево на протязі критичних осінніх і весняних місяців, коли температура повітря зовні швидко змінюється, а також на протязі літа. Також перевіряйте один раз у два тижні взимку. Встановіть регулярний день тижня і час дня для перевірки зерна, щоб не забути.

Спостерігайте за зерном, залазячи в сховище. Якщо ви заповнили сховище до даху, продайте або з'їжте стільки зерна, щоб ви мали змогу вільно потрапити на поверхю зерна. Ви шукаєте маленькі зміни, котрі є індикаторами майбутніх проблем. Перевірте поверхню на ознаки появи скоринки -- вологе, липке чи змерзле зерно. Спостерігайте за дахом -- за наявністю ціжї чи минулої конденсації. Просуньте руку в зерно і перевірте, чи можете ви виявити якесь нагрівання.

Наберіть жменю зерна на глибині руки і з поверхні, і перевірте на запахи плісняви. Ввімкніть віялку, щоб понюхати виходяче з неї повітря.

В кожному сховищі тримайте міцний прут маленького діаметру. Застроміть його в масу зерна в центрі і водьте до сторін. Відчуйте які-небудь тверді чи вологі ділянки. Залишіть прут встромленим в зерно, коли будете йти і прив'яжіть його до даху. Швидко висмикніть його в наступний раз, коли будете перевіряти і спробуйте встановити, відчуваєте ви якесь тепло, чи ні.

Коли зерно було охолоджено, ввімкніть вентилятор, щоб понюхати виходяче зі сховища повітря на наявність поганих запахів, вихідних від зерна, котре може почати псуватись. Коли ви вмикаєте вентилятор, виберіть ясний день, коли повітря і зерно приблизно однакової температури.

Кращє закривати чим-небудь вентилятор, коли ви не вентилюєте, щоб перешкодити рух повітря, котре викликається природнім ефектом тяги у высоких сховищах. Також це покрыття перешкоджає доступ домашніх тварин і гризунів.

Якщо для охолодження маленьких гарячих ділянок необхідна додаткова вентиляція, ввімкніть вентилятор, якщо тільки повітря зовні не більше ніж на 10 градусів тепліше зерна. Якщо необхідно, ввімкнути вентилятор протягом теплої частини дня. Якщо відбувається серйозне нагрівання, використовуйте вентилятор вдень і вночі, недивлячись на погоду і температуру, до тих пір, поки нагрівання не припиниться.

Якщо нагрівання не може бути припинено, вашою кращою дією буде перемістити зерно для сушки, чистки чи продажу.

В минулому оператори елеваторів перекладали зерно з одного сховища в інше, щоб зрівноважити температури, охолодити зерно і змішати маси зерна. І хоч переміщення зерна ефективно перешкоджає переміщенню вологи і руйнує гарячі скупчення, для нього необхідні пусте сховище, час і праця. До того ж внаслідок цього пошкоджується велика кількість зерна.

Сучасне зберігання зерна використовує вентиляцію для контролю за температурою зерна. Вентиляція змушує повітря рухатись крізь зерно тривало чи з перервами. Вентиляція не підсушить, хоча деякі зміни вологості і відбуваються разом з змінами температури. Вентиляція може бути використана, щоб підтримати якість вологого зерна і охолодити гаряче зерно після сушки. Використовуйте вентиляцію для охолодження зерна восени, щоб у центрі сховища не було теплого зерна, а також щоб зігріти зерно навесні, якщо ви хочте продовжити зберігання в жаркі літні місяці.

ШВИДКІСТЬ ПОВІТРЯНОГО ПОТОКУ ВЕНТИЛЯЦІЇ

Сприятлива швидкість вентиляції для зберігання зазвичай варіюється від 10м3 повітря в годину на одну тону і більше в сховищах пристосованих для швидкого охолодження чи сушки зерна до 5м3/год/т для фермерських сховищ, з більш високими швидкостями для нових сховищ.

Об'єм вентиляції для певного зберігання залежить від виду сховища, системи розподілу повітря, бажаного вмісту вологи і процедур керування. Час одного охолоджуючого чи нагріваючого циклу залежить від швидкості вентиляції і пори року.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ І РОБОТА З ЗЕРНОМ

Спостерігайте за сухим зерном під час зберігання щотижнево на протязі критичних осінніх і весняних місяців, коли температура повітря зовні швидко змінюється, а також на протязі літа. Також перевіряйте один раз у два тижні взимку. Встановіть регулярний день тижня і час дня для перевірки зерна, щоб не забути.

Спостерігайте за зерном, залазячи в сховище. Якщо ви заповнили сховище до даху, продайте або з'їжте стільки зерна, щоб ви мали змогу вільно потрапити на поверхю зерна. Ви шукаєте маленькі зміни, котрі є індикаторами майбутніх проблем. Перевірте поверхню на ознаки появи скоринки -- вологе, липке чи змерзле зерно. Спостерігайте за дахом -- за наявністю ціжї чи минулої конденсації. Просуньте руку в зерно і перевірте, чи можете ви виявити якесь нагрівання.

Наберіть жменю зерна на глибині руки і з поверхні, і перевірте на запахи плісняви. Ввімкніть віялку, щоб понюхати виходяче з неї повітря.

В кожному сховищі тримайте міцний прут маленького діаметру. Застроміть його в масу зерна в центрі і водьте до сторін. Відчуйте які-небудь тверді чи вологі ділянки. Залишіть прут встромленим в зерно, коли будете йти і прив'яжіть його до даху. Швидко висмикніть його в наступний раз, коли будете перевіряти і спробуйте встановити, відчуваєте ви якесь тепло, чи ні.

Коли зерно було охолоджено, ввімкніть вентилятор, щоб понюхати виходяче зі сховища повітря на наявність поганих запахів, вихідних від зерна, котре може почати псуватись. Коли ви вмикаєте вентилятор, виберіть ясний день, коли повітря і зерно приблизно однакової температури.

Кращє закривати чим-небудь вентилятор, коли ви не вентилюєте, щоб перешкодити рух повітря, котре викликається природнім ефектом тяги у высоких сховищах. Також це покрыття перешкоджає доступ домашніх тварин і гризунів.

Якщо для охолодження маленьких гарячих ділянок необхідна додаткова вентиляція, ввімкніть вентилятор, якщо тільки повітря зовні не більше ніж на 10 градусів тепліше зерна. Якщо необхідно, ввімкнути вентилятор протягом теплої частини дня. Якщо відбувається серйозне нагрівання, використовуйте вентилятор вдень і вночі, недивлячись на погоду і температуру, до тих пір, поки нагрівання не припиниться.

Якщо нагрівання не може бути припинено, вашою кращою дією буде перемістити зерно для сушки, чистки чи продажу.

Краще продати зерно з меншими проблемами зберігання за низькими цінами, ніж дозволити йому повністю зіпсуватися!



Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва жита

Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сільськогосподарської продукції має велике економічне і соціальне значення, воно рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нерозривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання резервів поліпшення якості та збереження виробленої продукції можна на 20--30 % підвищити рівень її споживання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підрозділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова організація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимої пшениці по 55--60 ц/га, кукурудзи -- 70--80, а на зрошуваних землях -- 100--120, цукрових буряків -- 550--600, зеленої маси кукурудзи -- 400--450, сіна багаторічних трав -- 50--60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури ґрунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства -- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці -- знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70--75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25--30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання.

Будь-яка структура підприємницької діяльності організується з метою одержання доходу.

У країнах з ринковою економікою ефективність підприємств малого бізнесу визначається в основному двома показниками: обсягом продаж і масою прибутку, а для середнього і великого бізнесу, крім названих показників ще й розмірами активів і акціонерного капіталу.

Ефективне ведення власної справи - головна турбота підприємця: засновника, власника, господаря. Він повинен повністю покривати всі свої витрати за рахунок виручки від реалізації продукції та інших статей доходу і, крім того, мати солідний залишок (підприємницький доход).

Фермерський доход іде на задоволення потреб сім'ї, розвиток виробництва, створення фонду ризику та на інші цілі. Якщо селянин цікавиться розміром підприємницького доходу, то він повинен із свого доходу вирахувати фонд оплати праці. Одержана різниця покаже наявність або відсутність прибутку. При цьому фермер може самостійно змінювати величину прибутку (чистого доходу), призначеного на розширення і обновлення виробництва, регулюючи розмір доходу на особисте споживання, підвищення рівня життя своєї сім'ї.

Отже, розглянемо шляхи підвищення економічної ефективності СГ «Великохайчанське». Ми можемо підвищити урожайність підприємства на 10%, шляхом впровадження нових технологій, внесення мінеральних добрив, як результат ми матимемо урожайність 64,79 ц/га., залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання.

Ефективне ведення власної справи - головна турбота підприємця: засновника, власника, господаря. Він повинен повністю покривати всі свої витрати за рахунок виручки від реалізації продукції та інших статей доходу і, крім того, мати солідний залишок (підприємницький доход).



Список використаної літератури

Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. - К.: КНЕУ, 2002

Батіг А.І. Планування та організація діяльності аграрного підприємства. - К.: Аграрна освіта, 2002

Березівський П. І. Організація виробництва в аграрних формування.- К. : Центр навчальної літератури, 2005

Березівський П. І. Організація,прогнозування та планування сільськогосподарського виробництва.- К.: Центр навчальної літератури, 2005

Бойко В.І. Ринок зерна України. // Економіка АПК. -1999

Бойчик М. І. економіка підприємства.- К.: Атака, 2002

Гордієнко О.В. Організація виробництва: Навчальний посібник/ Гордієнко О.В., - К.: Агарна освіта, 2010

Ільчук Н.М. Організація і планування сільськогосподарського виробництва.- Вінниця: Нова книга, 2008

10.Зрібняк Л. Я. Організація і планування на сільськогосподарських підприємствах.- К.: Урожай,2002

Дячун О. В. Оганізація і нормування та оплата праці.- Л.: Афіша, 2004

Михайлов С. І. Економіка аграрного підприємства.- К.: Український центр духовної культури, 2004

Маньківський А. Є. Технологія зберігання і переробки сільськогосподарської продукції.- М.: ВКП Аспект,2002

Нелеп В. М. Планування діяльності підприємства. - К.: Каравела, 2005

Топалов А. Д. Організація виробництва в підприємствах АПК.- К.: Центр навчальної літератури, 2006

Тарасюк Г. М. Планування діяльності підприємства. - К.: Каравела, 2005

Руснак П.П. Економіка підприємства.- БілаЦерква, 2003

Подпрятов Г. І. Зберігання і переробки продукції рослинництва.- К.:Мета, 2002

Размещено на Allbest.ru