Роль стратегічного менеджменту в забезпеченні конкурентоспроможності малих та середніх підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

УДК 338.242

ВЕРНЕР БРАУН

РОЛЬ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Філіпенко Антон Сергійович, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Рокоча Віра Володимирівна, професор кафедри економічної теорії і управління народним господарством економічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка;

кандидат економічних наук, Банщиков Петро Гаврилович, доцент кафедри стратегії підприємств Київського національного економічного університету.

Провідна організація - Інститут економічного прогнозування НАН України, м.Київ.

Захист дисертації відбудеться 25 червня 1998 року о 14-00______ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 254119, м.Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої Ради. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою : 252017, м.Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий “25” травня 1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості теми. Дана дисертаційна робота є результатом наукових досліджень господарської діяльності малих та середніх підприємств. Головна її мета полягає у пошуку оптимальних шляхів удосконалення організації й управління малим і середнім бізнесом в умовах глобалізації економічного розвитку.

Вимога відійти від тейлористської філософії організації виробництва та ввести досконаліші її форми не є новою в організаційній психології. Перші критичні переосмислення телоризму можна знайти вже в 1920 році в Німеччині. Численні концепції виникли в 1960 році в результаті руху гуманістичних відносин (Human-Relations). Тут варто назвати, наприклад, гуманістичну теорію Мак Грегора (1960), концепцію перехресних груп Лайкерта (1961) або частково автономних робочих груп в рамках створення соціотехнічної системи (1961). В ході дискусії, присвяченій гуманізації, на початку 70-х років в Німеччині інтенсивно вивчались та вдосконалювались альтернативні організаційні положення. Проте теоретичні концепції неможливо було впровадити у виробничу практику. Внаслідок постійно виникаючих робіжностей між теорією та практикою в останні роки в центрі уваги досліджень, пов'язаних з організаційною психологією, та їх впровадженням все частіше виникали виробничі імплементаційні труднощі та перешкоди.

Зважаючи на дискусії з питань сучасних концепцій менеджменту, слід, по-перше, підкреслити, що питання гуманізації вже не є основним об'єктом досліджень. Наявність організаційних концепцій вважається необхідною, перш за все, з економічних причин, а також ще в більшій мірі з виробничих. Вимоги до промислового виробництва, які змінились в результаті зміни суспільних цінностей, технологічного розвитку та загострення конкурентних умов вимагають нових стратегій в сфері раціоналізації та менеджменту. По-друге, незважаючи на те, що сучасна промислова сфера базується переважно ще на традиційних організаційних засадах та структурах, можна виявити відповідні зміни, які пов'язані з прагненням більш повно реалізувати в практиці виробництва нові організаційні та виробничі концепції в рамках сучасних стратегій менеджменту. І нарешті, по-третє, слід звернути увагу на зростання кількості концепцій та стратегій, які обговорюються і пропонуються в науці та консультативній практиці з метою забезпечення існування довготривалої конкурентоспроможності, та здійснення необхідних змін в сфері структури та культури мислення.

Готовність принципово змінити існуючі структури, що спостерігається сьогодні на багатьох малих та середніх підприємствах, є реакцією на значні зміни міжнародних кон'юнктурних та конкурентних умов. Орієнтація на споживача все частіше стає основним правилом дії та поведінки всіх осіб, зайнятих у виробничому процесі.

В даній роботі розвинуті основні положення щодо опанування необхідним структурними та організаційними перетвореннями з метою оптимізації господарської діяльності малих і середніх підприємств.

Серед наукових праць, які присвячені проблемі стратегічного підприємницького управління, можна виділити роботи таких відомих вчених-економістів: К.Бляйхера, Г.Г.Гінтерхубера, В.Кірша, В.Кріга, Г.Геффарта, Дж.Пробста та Г.Ульриха. Визначальними з наукової точки зору в галузі конкурентних- переваг та стратегій є підходи та теорії М.Е.Портера та К.Пюмпіна. Концепції “Total-Quality-Management” досить широко висвітлені в наукових роботах А.Оесса, К.Омає та І.Массакі.

Проте, незважаючи на велику кількість наукових праць, автори яких цілковито самостійно досліджували та висували власні теорії щодо управління економічними процесами, практично не існує окремих робіт, об'єктом яких було б дослідження й аналіз потреб малих та середніх підприємств як головної ланки сучасної економіки.

В науковій літературі є дуже мало публікацій, які глибоко досліджують конкурентні переваги та їхгю проблематику, враховуючи при цьому інтегральний аспект. Відштовхуючись від цього, в дисертації аналізуються теоретичні і практичні аспекти стратегічного менеджменту в забезпеченні конкурентноспроможності малих та середніх підприємств.

Виходячи з наукової актуальності вибраної теми і спираючись на результати вивчення різних її аспектів в світовій економічній літературі, мета і завдання дослідження полягають у виявленні наукових інструментів менеджменту, які найбільш придатні для практичного застосування з метою постійного сприяння забезпеченню та підвищенню конкурентоспроможності малих та середніх підприємств у сфері промисловості, що виробляє основні засоби виробництва. Домінантною основою при цьому є інтеграція комбінованих стратегій конкуренції в межах основних положень менеджменту з метою розвитку підприємства.

Мета дисертації обумовила такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати роль малих та середніх підприємств. Розкрити їх значення та перспективи розвитку в розвинутих індустріальних країнах та в державах з перехідною економікою.

2. Дослідити ринково-економічні фактори і сфери взаємодії, що впливають на малі та середні підприємства. Розробити основні положення та рекомендації щодо їх впровадження на малих та середніх підприємствах.

3. Розкрити необхідність перетворень та пристосування малих та середніх підприємств з метою зебезпечення їх конкурентоспроможності. Визначити характерні риси та підходи щодо опанування структурними перетвореннями на підприємстві.

4. Визначити головні фактори, що гарантують та забезпечують нові конкурентні переваги підприємницького процесу, стратегічне запровадження інновацій як основи їх використання.

5. Довести необхідність удосконалення теорії Портера на сучасному етапі з урахуванням потреб сфери взаємодії споживач-робітник-підприємство та розробити підходи щодо її розширення.

6. Обгрунтувати підходи щодо включення комбінованої стратегії в концепцію менеджменту з метою підвищення конкурентоспроможності малих та середніх підприємств.

7. Проаналізувати та визначити особливості застосування інструментів менеджменту для малих та середніх підприємств.

Об'єктом дослідження є малі та середні підприємства, їх структурна та ситуативна здатність пристосовуватись на основі факторів впливу сфери взаємодії, що постійно змінюються. При цьому основна увага приділяється малим та середнім підприємствам Німеччини, України та Росії.

Предметом дослідження є особлива роль стратегічного менеджменту в забезпеченні та підвищенні конкурентоспроможності малих та середніх підприємств промисловості, яка виробляє основні засоби виробництва, враховуючи досвід Німеччини, України і Росії.

Методологічною та теоретичною базою дисертаційної роботи є праці І.Анзофа, П.Друкера, К.Омає, промислово-економічний підхід М.Е.Портера, концепції менеджменту Х.Ульриха, St.Galler-концепція інтегрованого менеджменту К.Бляйхера, а також теорії В.Кірша - мюнхенські підходи, еволюційне управлінське вчення.

При застосуванні інструментів менеджменту використовуються наступні стратегії для малих та середніх підприємств. Business Reengineering, безперервний процес вдосконалення (VerbesserungsprozeB), Simultaneous, Engineering, Total-Quality- Management, Concurrent Engineering та Benchmarking.

Протягом роботи над дисертаційним дослідженням проаналізовано наукову та спеціальну літературу з даної проблематики, розглянуто розробки академічних інститутів та університетів США, Німеччини, України та Росії.

Фактологічною основою дисертаційного дослідження є статистичні матеріали таких офіційних установ, управлінь та відомств: Федаральний уряд Німеччини, Федеральне міністерство економіки Німеччини, Федеральне статистичне управління Німеччини, Інститут німецької економіки, Державний Комітет статистики України, Антимонопольна комісія Російської Федерації, Комітет з питань приватизації Російської Федерації, Європейське статистичне управління (Євростат).

Наукова новизна дисертації характеризується наступними положеннями:

- доведено, що малі та середні підприємства набувають зростаючого значення для роззвитку сучасної економіки.

Це стосується як економіки України та Росії, так і економіки Німеччини. Загальноекономічне значення малого і середнього бізнесу чітко показано на прикладі останніх кон'юнктурних та економічних даних. Економічний фактор “середній рівень” характеризує функціональне поле, розвиток та форми існування малих та середніх підприємств. Їх особливе значення та заслуга як роботодавців, постачальників та новаторів, незважаючи на існуючі структурні недоліки, які перешкоджають їхній діяльності, є суттєвим економічним фактором.

Для підвищення економічної ефективності середнього рівня важливо більш активно використовувати переваги та усувати перешкоди в діяльності малих і середніх підприємств. Обидва завдання стосуються, в першу чергу, діяльності підприємства (фірми). Але оскільки структурні недоліки середніх підприємств пов'язані з інституціональними та адміністративними умовами установ, то відповідне усунення недоліків є одним із завдань керівництва політичних інстанцій;

- з'ясовано, що фактори впливу - технологічні перетворення, зміни в ринкових структурах та зміна змісту вартості примушують малі і середні підприємства пристосуватися до ринково-економічного середовища. Зміни в політичній, економічній та суспільній сфері підприємницької діяльності є дуже глибокими та широкими. Напрямки розвитку технологічних змін, в ринкових структурах та системах побудови вартості - особливо важливі для підприємства, оскільки його виживання в значній мірі залежзить від опанування розробками, які пов'язані з цими питаннями. Підприємство повинно враховувати цю зміну вартості з особливо уважним ставленням відносно свого оточуючого середовища, а також враховувати випуск нової продукції щодо змін бажань споживачів та відповідність форм роботи керівництва інтересам робітників. Така висока гнучкість дає змогу підприємству пристосуватись до змін оточуючого середовища і, таким чином, поступово усувати існуючі недоліки;

- встановлено, що перервність і динаміку не можна просто компенсувати комплексністю. Комплексність має залежний характер мета-властивостей. Тільки в результаті зміни способу мислення та дії можна розглядати зростаючу гнучкість зміни способу мислення та дії можна розглядати зростаючу гнучкість підприємства як основну вимогу при створенні підприємства.

Для розуміння підприємницьких змін необхідно чітко визначити межі гнучкості, які б повністю опоплювали всі сфери діяльності підприємства. Це обумовлюється основними сферами менеджменту людських ресурсів (Human-Ressourcen), структурним менеджментом, інформаційним та стратегічним менеджментом. Рамки формування систем управління можна зобразити в узагальненому вигляді за допомогою трьої вимірів: - властивостями зміни оточуючого середовища, сферами формування та компонентами гнучкості. І тільки завдяки цій здатності пристосовуватись підприємство може опанувати відповідними змінами оточуючого середовища;

- обгрунтовано положення про те, що лише нові конкурентні переваги здатні забезпечити підприємницький процес в середньо- та довгостроковому аспекті. Стратегічне впровадження конкурентних переваг є основою їх використання також на малих та середніх підприємствах.

Все більш ускладюється пошук конкурентних переваг, можливостей отримати прибуток в ринкових умовах, які стають все складнішими і постійно змінюються. Отримати нові одиниці прибутку можна лише завдяки розробці інновацій. Конкурентна перевага не є одноразовою справою, вона повинна постійно розроблятись та вдосконалюватись. Тільки таке підприємств, яке спроможне оцінити зв'язки конкурентних сил, може завоювати потенційно нові сфери ринку;

- показано, що індустріально-економічний підхід М.Е.Портера не є всеосяжним і універсальним. Його потрібно удосконалити та доповнити конкурекнтним фактором “час”. Опанування часом є основною можливістю отримання конкурентних переваг.

Відштовхуючись від концепції М.Е.Портера, доведена можливість комбінування конкурентних стратегій - управління витратами та диференціації. Далі стратегічна модель була доповнена ще одним конкурентним фактором, а саме - часовою конкуренцією. Опанування часом розглядається при цьому як основна можливість отримання конкурентних переваг. Таким чином, скорочення часу також розглядається як інструмент підвищення продуктивності та зниження витрат. Більш глибокий розгляд дає можливість поділити опанування часом на три аспекти - аспект швидкості, аспект моменту часу та аспект величини фондів;

- виявлено, що основою досягнення та утримання конкурентних переваг є впровадження розширеної комбінаційної стратегії в концепцію менеджменту з метою підвищення конкурентоспроможності малих та середніх підприємств.

Для використання розширених конкурентних переваг їх необхідно інтегрувати в структуру сучасного менеджменту. Це зображено на прикладі малих та середніх підприємств в практико-орієнтованій St. Galler- концепції інтегрованого менеджменту та в Мюнхенській концепції, в еволюційному вченні про управління як вченні про управління для керівництва. За допомогою обох підходів досягається підвищення якості та функціонального управління підприємством, що сприяє подальшому забезпеченню конкурентоспроможності підприємства.

Практичне значення дисертації. Дана робота збагачує менеджмент практичними та теоретично-обгрунтованими підходами щодо цілеспрямованого впровадження стратегічних концепцій та підвищення конкурентоспроможності малих та середніх підприємств. Це дає можливість з економічних та правових точок зору здійсндювати ефективну трансформацію енергії, матерії та інформації у продукцію та послуги. В цьому відношення менеджмент є не чим іншим, як внутрішньопідприємницьким управлінням, опануванням комплексністю та її оперативним впровадженням в організацію малих та середніх підприємств.

Розуміння та впровадження підходів та рекомендацій, які розкриваються в дисертації, сприятимуть поглибленню знань науковців та практиків, які шукають нові шляхи та рішення проблеми щодо забезпечення та підвищення конкурентоспроможності.

Апробація результатів роботи.

Висунуті в дисертації наукові висновки та одержані результати були успішнь застосовані та перевірені автором в практиці діяльності середніх підприємств. Отримані результати були обговорені також на конференціях з питань підприємництва.

Результати та висновки використовуються автором в його викладацькій практиці в різних інститутах Німеччини. Окремі положення вже включені в навчальний процес вивчення техніки менеджменту та курсу Reengineering. Головна увага зосереджена при цьому на виробничому процесі в малих та середніх машинобудівних підприємствах в галузі промисловості, яка виробляє основні засоби виробництва.

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в чотирьох опублікованих наукових роботах.

Структура роботи обумовлена зазначеними метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списка використаної літератури, та додатків. Робота викладена на 187 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриваються актуальність теми та наукова новизна. Обгрунтовуються цілі та завдання роботи, а також - спосіб дослідження обраної теми.

В І розділі розробляються та пояснюються загальні теоретичні основи дисертації. Одночасно з поясненням взаємозв'язку між позитивним та нормативним методами з самого початку дається визначення важливих понять і окреслюється коло проблем сучасного підприємницького управління.

З'ясовується місце, роль і значення малих та середніх підприємств в економіках різних країн. При цьому основна увага приділяється учасникам економічного циклу: державі, підприємству, окремим особам. В першій частині, при розгляді кон'юнктури та економічного зростання більш детально аналізується економічний розвиток малого і середнього бізнесу у ФРН на основі останніх економічних даних, отриманих з офіційних джерел.

Робиться висновок, що середні підприємства мають безперечно велике значення для успішного розвитку економіки найбільш розвинутих промислових країн. Економічний фактор “середній рівень” відображає поле діяльності, розвиток, а також форми прояву малих та середніх підприємств. Їх особливе значення як роботодавців, управлінців, постачальників та новаторів, незважаючи на існуючі структурні недоліки, які перешкоджають їхній діяльності, проявляється у загальній питомій вазі, які займають малі і середні підприємства у виробництві ВВП ряду країн.

Після розгляду економічного розвитку малих та середніх підприємств в Німеччині та в Росії більш детально аналізується сучасна ситуація в Україні. Зокрема, розглядається динаміка розвитку малих та середніх підприємств протягом 1991-1996 років.

Таблиця 1

Частка малих підприємств в Україні протягом 1991-1996 рр.

Розраховано за даними Держкомстату України.

Роблячи висновок щодо розвитку малих та середніх підприємств в Україні, можна сказати, що частка малих підприємств при послідовному дотриманні обраного напрямку економічного розвитку може мати позитивні прогнози. Ситуація щодо зайнятих на малих та середніх підприємствах характеризується постійним збільшенням та зростанням значення для економіки. Отже, таким є розвиток, про який можна говорити як на основі досвіду європейської, так і української економіки.

При розгляді науково-технологічних факторів, більш детально аналізується особлива роль малого і середнього підприємництва як частини динамічного цілого. Робиться висновок про те, що підприємництво - це частина відкритої системи, яка підтримує циркулярні відносини обміну між своїм оточуючим середовищем та системою обміну матерією, енергією та інформацією. Тим самим підприємництво та його оточуюче середовище утворюють інтерактивну систему вищого порядку.

Основою підприємницьких змін та необхідності до їх пристосування є тенденції розвитку оточуючого середовища, які характеризуються технологічними змінами, змінами ринкових структур, збереженням складових вартості.

Названі намрямки розвитку мають особливе значення для підприємства, оскільки їх старіння в значній мірі залежзить від опанування розробками, пов'язаними з цим. Так як підприємництво складається з взаємопов'язаних між собою елементів та частин, то і часткові системи оточуючого середовища пов'язані з впливом, який вони здійснюють. Далі розглядається проблематика порожніх місць (прогалин). Підводячи підсумок, слід констатувати, що підприємству загрожує небезпека втратити свою життєздатність в тому випадку, якщо йому не вдається вчасно пристосувати розвиток своєї діяльвності до змін оточуючого середовища. Обгрунтовуються напрямки розвитку відповідно до змін оточуючого середовища, які є основними принципами опанування перетвореннями. Особливо на малих та середніх підприємствах ще і сьогодні дотримуються старого способу мислення, який базується на наявності повної інформації та точці зору - завжди, в будь-якій ситуації бути готовим до всього. Але опанувати сьогоднішніми та майбутніми перетвореннями можна тільки завдяки принципово іншому способу мислення. Він повинен орієнтуватись на вимоги, які випливають з основних властивостей сучасних змін оточуючого середовища. За цих умов з'являється дійова потреба у застосуванні властивостей дискретності, динаміки, комплексності та гнучкості. Водночас в роботі роз'яснюється, що традиційні підходи щодо опанування змінами оточуючого середовища в більшій мірі загострюють, ніж сприяють вирішенню та розв'язанню проблеми, які виникають в діяльності підприємства. Гнучка організація підприємства забезпечує йому здатність пристосуватись, що дозволяє належним чином опанувати підприємницькими перетвореннями.

Важлива роль відводиться в дисертації питанню 0забезпечення та зростання конкурентних переваг з врахуванням важливої конкурентної стратегії. Вихідним пунктом при цьому є галузева конкуренція, яка створює умовні рамки для використання різноманітних стратегічних підходів. Галузева структура в значній мірі впливає на конкуренці. та існуючі стратегії.

Вирішальним при цьому є здатність підприємства якнайкраще управляти силами, які впливають на нього. Освоювати нові потенційні ринкові сфери може тільки таке підприємство, яке здатне оцінити взаємозв'язки конкурентних сил. Ринкові ситуації здійснюють значний організаційний вплив на ринкову конкуренцію. на думку автора, формулювання конкурентної стратегії для розвитку та захисту конкурентних переваг відносно конкуренції в рамках стратегічного планування підприємства є одним із найважливіших завдань теорії і практики.

В ІІ розділі описується та аналізується процес створення і реалізації стратегії конкурентоспроможності. Зокрема розглядається питання про необхідність суттєвого удосконалення та доповнення теорії М.Е.Портера на сучасному етапі. За М.Е.Портером, різні стратегічні групи відносяться до основних стратегій управління витратами, диференціації та концентрації. Концентрація займає при цьому особливе місце, вона зосереджена в основному на окремих ринкових сегментах. Вона не є самостійною стратегією. Більш детально розглядаються управління витратами та диференціація. Обидва стратегічні підходи мають різні вихідні позиції. Так, управління витратами спрямоване на досягнення переваг щодо витрат. А диференціація полягає, головним чином, в досягненні переваг щодо прибутку. Портер визначає мету управління як намагання досягти рівня витрат, нижчого за середній по галузі.

Таким чином, управління витратами знаходиться в центрі уваги всіх підприємницьких дій і має особливо високий пріоритет. Отже, використання підходу щодо управління витратами означає покращення стану витрат у порівнянні з конкурентами. Вихідним пунктом цієї переваги можуть бути відмінності як в потенціалі, так і в виробничому процесі.

Загальними можливостями впровадження нових управлінських підходів, наголошується в роботі, є ефекти масштабу підприємства або ефекти кривої досвіду. Іншою основною стратегією є диференціація. За стратегії диференціації фірма шукає шляхів продемонструвати свою неповторність на фоні інших представників галузі саме в тих якостях, які найбільше цінуються покупцями. Вони обирають одну чи дві властивості, які споживачі цієї галузі вважають особливо важливими і потім доводять свою неповторність, задовольняючи їх. Завдяки поліпшенн. певних характеристик продуктивності, які споживач вважає поряд із ціною вирішальними при придбанні виробів, підприємство намагається перемогти в конкуренції. Для підприємства це означає відчутну для споживача здатність робити щось значне, що є важливим для вирішення проблеми споживача, при цьому робити краще, ніж всі інші конкуренти, яких враховує споживач. Таким чином, завдяки скороченню своїх витрат або підвищенню продуктивності споживач може створювати на основі диференціації нові цінності.

На думку автора, управління витратами та диференціація повинні розглядатись як рівноцінні стратегії та стратегії, які передусмі треба поєднувати. Метою при цьому є покращення використання продукту та одночасне зменшення виробничих витрат. Завдяки цьому з'явиться можливість популяризувати у споживача переваги обох підходів. Але на практиці важко досягти рівнозначної комбінації управління витратами та диференціації. Проте відповідно до ситуації на ринку та економічних даних підприємства в центрі уваги буде знаходитись одна із двох комбінаційних стратегій. Х.Альбах характеризує свій підхід як “змішану стратегію”, яка складається із збільшення прибутку від реалізації продукту та зменшення виробничих витрат. Найкращу можєливість для здійснення змішаної стратегії він вбачає в диференційованому менеджменті. Звичайно, Х.Альбах тлумачить поняття диференціації значно ширше ніж М.Е. Портер. Для нього процес диференційованого менеджзменту є формою творчості та досконалості, мета якого включає дві окремі сфери. З іншого боку, його стратегія охоплює додатково менеджмент виробничих витрат, наприклад, у формі технології виробництва, яка потребує менших витрат. Власне кажучи, вони обидві використовують однакові розмірності. Автор підтримує позицію Х.Альбаха про те, що необхідно надавати перевагу комбінованій стратегії управління витратами або диференціації.

В дисертації здщійснено критичний аналіз концепцій А.Мюрея та В.Хілла.

Вказується на проблему, яка виникає в тому випадку, коли на розвинених ринках багато конкурентів знаходяться в самій нижній точці кривої досвіду. Єдиною можливістю для покращення
стратегічної позиції є більш висока ефективність, яку знову імітує конкуренція.

В роботі також йдеться про динамічну концепцію, метою якої є вдала комбінація управління витратами та диференціації залежно від часового розвитку ринку. Вихідним пунктом при цьому є припущення, що ринкова конкуренція у випадку дотримання моделі промислового розвитку первинно визначається інновацією продукту. Так, з допомогою диференціації конкурент розміщує на ринку пропозицію поставок. Підводячи підсумок, наголошується, що Outplacing Strategy - підхід пояснює необхідність застосування комбінованої стратегії в залежності від ринкової фази.

Вихідним пунктом комбінової стратегії є досягнення тимчасових меж переваг. Конкурентна стратегія, орієнтована на майбутнє, повинна пристосуватись до ринкової ситуації щодо переваг відносно прибутку та витрат.

Базуючись на Outplacing Strategy, за допомогою синхронного потенціалу СІМ-технології, а також нових інформаційно-технологічних концепцій і виробничих концепцій, пов'язаних з організацією діяльності, пропонується вирішення основного конфлікту між управлінням витратами та диференціацією. У зв'язку з цим важливим є особливий синергійний потенціал, перш за все, у використанні інструментів менеджменту та його складових елементів. При цьому вказується на аспект швидкості, який дає можливість поєднання обох основних стратегій - управління витратами та диференціації.

Але тут недостатньо врахованим є динамічний розвиток ринку в залежності від фаз ринку, які змінюються. Саме цей підхід автор вважає конкурентостратегічним та корисним.

В роботі здійснені критичні зауваження щодо несумісності основних стратегій, особливо щодо меж та ризиків, пов'язаних з односторонньою стратегічною орієнтацією. Вони виникають при використанні диференційної стратегії, наприклад, в результаті обмеження можливостей підприємства щодо подальшого підвищення прибутку від реалізації продукту. Аналогічною є ситуація з управлінням витратами. Особа, яка відповідає за отримання прибутку, впроваджує в значній мірі інновації відносно способу його отримання, які також можуть тимчасово досягти названих раніше меж. Незважаючи на критичні зауваження щодо вже розглянутих моделей, виявляється, що в великій кількості випадків можливим, а також успішним і доцільним є одночасне динамічне використання обох основних стратегій. Отже, виходячи зі стратегії управління витратами або диференційованої стратегії не можна наполягати на точці зору про принципову несумісність обох стратегій.

Далі, стратегічні моделі доповнюються ще одним конкурентним фактором - фактором конкуренції в часі. Опанування часом - це основна можливість отримання конкурентних переваг. Скорочення потреби в часі для певної діяльності являє собою класичну форму підвищення продуктивності - відповідно зниження витрат. Опанування часом можна поділити на аспект швидкості, аспект моменту часу та аспект величини фондів.

В дисертації обгрунтовано положення про те, що життєздатність підприємства характеризується його здатністю швидко пристосовуватись до конкурентного становища, яке змінюється, та пов'язаного з ним входженням на ринок. Швидкість пристосування підприємства повинна бути вищою, ніж швидкість зміни оточуючого середовища. Це досить чітко видно на прикладі скорочених життєвих циклах продукту. При постійно зростаючій швидкості ринкових змін, опанування часом знову і знову стає досить актуальним. Швидкість, з якою малі і середні підприємства можуть пристосовуватись та модифікуватись, стає значним стратегічним конкурентним фактором.

Завдяки швидкому здійсненню заходів можна досягти переваг щодо прибутку та переваг для оферента у порівнянні з іншими конкурентами.

В рамках створення, забезпечення та збільшення конкурентних переваг є корисним інтегрувати їх в концепцію стратегічного менеджменту. Тут робиться особливий наголос на двох підходах, які слід рекомендувати для застосування малим та середнім підприємствам: St.Galler-концепція інтегрованого менеджменту та Мюнхенський підхід.

Концепція інтегрованого менеджменту складається з багатьох рівнів. Основні рівні нормативного, стратегічного та операвтивного менеджменту вимагають горизонтальної інтеграції. Далі необхідно намагатися побудувати вертикальну інтеграцію в залежності від розмірів та структури підприємств.

За ними потім йдуть специфічні сфери напруження, через які встановлюється концептуальний зв'язок з рівнями підприємницького розвитку. Розуміння цих сфер напруження вказує шлях до гармонійної концепції менеджменту, яка відповідає досягнутому рівню розвитку.

Згідно з Мюнхенським управлінським підходом, орієнтованим на прийняття рішень, для аналізу управлінської практики необхідною є, як мінімум, наявність трансдисциплінної інтерпретації практико-орієнтованих проблем. З метою зображення загального зв'язку застосовується уявна модель загальної побудови систем менеджменту на основі очікування великої різноманітності контекстів та на основі положення про всеінтегруючу науку, яка б відмовлялась від розуміння стратегічного менеджменту як класу подібних до сім'ї системних концепцій підтримки стратегічного підприємницького управління. Основними елементами системної побудови є стратегічні програми. Таку систематизацію можна отримати, якщо виходити з того, що концептуальний загальний вигляд підприємницької політики стосується, з одного боку, перспектив існування первинної, вторинної, третинної та четвертинної сфери підприємства, з іншого боку, це відтворюється в розробці стратегічних програм для окремих функціональних сфер та в формулюванні розширеної рамкової конкуренції.

В дисертації дається критичний огляд існуючих в практиці найважливіших інструментів менеджменту для покращення економічної продуктивності діяльності малих і середніх підприємств, які доповнені новими підходами. Це сприяє, перш за все, визначенню комплексних взаємозв'язків у сфері підприємницького управління, особливо в практичній діяльності малих та середніх підприємств. При цьому показані найбільші труднощі, які зустріча.ться на практиці та часто виникають при підвищенні конкурентоспроможності підприємства.

Наступним інструментом, що розглядається в дисертації, є Simultaneous Engineering. Він є активним інструментом підвищення конкурентоспроможності, чиї дії характеризуються послідовною орієнтацією колективу та широким надфаховим співробітництвом в рамках синхронних меж. Враховуючи ці аспекти, Simultaneous Engineering можна назвати організаційною стратегією, яка забезпечує раннє ринкове співробітництво всіх сфер підприємства, які беруть участь в розробці та впровадженні продукту, а також постачальників та споживачів. У зв'язку з цим розглядаються елементи стратегії та реалізації можливості стосовно малих та середніх підприємств. Все більш комплексні проекти вимагають примусового впровадження основних ідей. Це необхідно в більшій мірі використовувати в практиці під час господарських операцій.

В роботі детально розглядається стратегія - Total-Quality-Management (TQM). Якщо ще декілька років тому поняття якості було тісно пов'язане з виготовленим продуктом або виконаною послугою, то сьогодні визначення цього поняття внаслідок зростаюдчих в усіх сферах вимог до якості стало дуже вузьким. Тому зараз мова йде не лише тільки про якість продукту, але й про якість процесу, якість робітників, логістичну якість чи про якість використаної системи менеджменту. Постійно зростаючу вимогу до цієї підприємницької якості можна розділити на зовнішні та внутрішні компоненти. Зовнішні компоненти класифікують до того ж відповідно до законодавчих вимог, а також вимог споживачів та ринку. Протистояти ризику відповідальності, який витікає з законодавчих вимог, підприємство може тільки тоді, коли воно забезпечить бездоганну якість своїх продуктів та виробничих процесів. Наступним фактором є ринкові вимоги споживачів. Внутрішньопідприємницькі вимоги до якості стосуються, в першу чергу, господарчих процесів підприємства стосовно економічності, ефективності діяльності застосовуваних інформаційних систем, врахування технічного рівня, послідовності виробничих операцій, нормативної однорідності, факторів аналізу ризиків або стосовно систематичного спостереження за життям продукту.

Підсумовуючи слід скзати, що послідовне поєднання та впровадження організаційних, операційних та штатних розробок протягом багатьох років є, власне, фактором успіху цього TQM - процесу.

В рамках Concurrent Engineering в дисертації розглядається інструмент, який розкриває відносини між постачальниками та споживачами. При цьому мова йде про оптимізацію процесу створення продукту, і головний наголос робиться на строках створення продукту. Для того, щоб постачальники могли відшкодувати свої витрати і реалізувати власні інтереси, необхідно амортизувати витрати на розробку продукту в економічно встановлені строки.

Як важливий інструмент менеджменту в роботі розглядається Benchmarking. Для цього необхідними є об'єднання підприємств та створення спільних підприємств, розробка підприємницької продуктивності, починаючи від виробництва продукту до повного розв'язання питання стосовно споживачів. Для більшості малих та середніх підприємств це означає радикальне вдосконалення старої продукції та послуг з урахуванняпм нового профілю. Benchmarking - це підхід, який повинен використовуватись багатьма підприємствами. Послідовний розвиток, завдяки якому всі підприємства намагаються підвищити продуктивність, прискорюється за допомогою функції стрибка, яка забезпечує збереження конкурентоспроможності завдяки процесу навчання та змін. У зв'язку з цим розглядається методика використання Benchmarking та її головні складові і компоненти.

В заключній частині роботи узагальнюються важливі результати і заходи, за допомогою яких менеджмент забезпечує та підвищує конкурентоспроможність малих і середніх підприємств з урахуванням розглянутих конкурентних стратегій. Одержані результати можна без обмежень використовувати в Німеччині. В Україні та в Росії можна також застосовувати розроблені рекомендації з урахуванням рівня розвитку малих та середніх підприємств, та за умов їх неухильного дотримання підприємством та робіниками.

В майбутньому перманентні перетворення на малих і середніх підприємствах будуть важливішими, ніж сподівання щодо кінцевого результату, який слід розглядати з детерміністської точки зору.

Лише завдяки цьому функціональне поле взаємодії споживач-робітник-підприємство стане динамічнішим, жвавішим та активнішим і зможе існувати та відповідно реагувати в умовах гнучкого, часто турбулентного ринку. Малі та середні підприємства на початку наступного століття будуть тільки тоді успішно розвиватись, коли вони будуть спиратись на сучасні стратегії менеджменту.

конкурентоспроможність малий підприємство економіка

Основні положення дисертаційної роботи викладені в наступних публікаціях

1. Вернер Браун. Концепции интегрированного менеджмента. // Экономика России и мировой опыт, вып.3. Российская академия государственной службы при Президенте РФ. - Москва, 1997, с.86-87.

2. Werner Braun. Die Strategie des Total-Quality-Managements. // Міжнародні відносини. Вісник Київського університету, вип.7 (частина 1). - К.: Київський університет, 1997, с.46-51.

3. Werner Braun. Die Bedeutung der KMU fur die Wirtschaft, dargestellt am Beispiel deren Entwicklung in Deutschland und Rubland. // Міжнародні відносини. Вісник Київського університету, вип.7 (частина II). - К.: Київський університет, 1997, с.80-89.

4. Werner Braun. Kaize, der kontinuierliche Verbesserungsprozeb-Ursprung, Konzept, Perspektiven. // Міжнародні відносини. Вісник Київського університету, вип.7 (частина III). - К.: Київський університет, 1997, с.124-131.

Анотація

Вернер Браун. Роль стратегічного менеджменту в забезпеченні конкурентоспроможності малих та середніх підприємств.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки. - Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Київ, 1998.

Дисертація присвячена дослідженню та обгрунтуванню наукових інструментів менеджменту, які здатні забезпечити неухильне (тривале) зростання та підвищення конкурентоспроможності малих та середніх підприємств. Визначено вплив малих та середніх підприємств на розвиток економіки. Встановлено, що фактори впливу - технологічні перетворення, зміни в ринкових структурах та зміна змісту вартості примушують малі і середні підприємства пристосовуватися до ринково-економічного середовища. Лише нові конкурентні переваги здатні забезпечити підприємницький процес в середньо- та довгостроковому аспекті. Стратегічне впровадження конкурентних переваг є основою їх використання. Індустріально-економічний підхід М.Е.Портера необхідно розширити (доповнити), тому що конкурентний фактор часу є основною можливістю отримання конкурентних переваг. Робиться висновок, що основою досягнення та утримання конкурентних переваг є впровадження розширеної комбінаційної стратегії в концепцію менеджменту і при впровадженні інструментів менеджменту на малих та середніх підприємствах необхідно обов'язково враховувати їхні особливості.

Ключові слова : конкурентоспроможність, стратегічний менеджмент, малі і середні підприємства (МСП), Benchmarking, Concurrent Engineering, безперервний процес вдосконалення (БПВ), Business Reengineering.

Аннотация

Вернер Браун. Роль стратегического менеджмента в обеспечении конкурентоспособности малых и средних предприятий.

Диссертацией является рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирование и регулирование экономики. - Институт международных отношений Киевского университета имени Тараса Шевченко. Киев, 1998.

Диссертация посвящена исследованию и обоснованию научных инструментов менеджмента, способных обеспечить неуклонный (продолжительный) рост и повышение конкурентоспособности малых и средних предприятий. Определено влияние малых и средних предприятий на развитие экономики.

Установлено, что факторы воздействия - технологические изменения, изменения в рыночных структурах и изменение содержания стоимости вынуждают малые и средние предприятия приспосабливаться к рыночно-экономической среде. Только новые конкурентные преимущества способны обеспечить развитие предпринимательского процесса в среднем и долгосрочном аспекте.

Стратегическое внедрение конкурентных преимуществ является основой их использования. Индустриально-экономический подход М.Е.Портера необходимо расширить (дополнить), потому что конкурентный фактор времени является основной возможностью получения конкурентных преимуществ. Делается вывод, что основой достижения и удержания конкурентных преимуществ является внедрение расширенной комбинационной стратегии в концепцию менеджмента и при внедрении инструментов менеджмента на малых и средних предприятиях необходимо обязательно учитывать их особенности.

Ключевые слова: конкурентоспособность, стратегический менеджмент, малые и средние предприятия (МСП), Benchmarking, Concurrent Engineering, непрерывный процесс усовершенствования (НПУ), Business Reengineering, Total Quality-Management, Simultaneous Engineering.

Annotation

Werner Braun. The role of Strategie Management to secure competitiveness of small and medium enterprises.

The dissertation is a manuscript.

The dissertation is, for obtaining the, scientifie degree of the candidate of Economic Sciences, specialised field 08.02.03 - Arrangement of administration, planning and governing in economy. - Institute of International Relations of Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv 1998.

The dissertation is devoted to the investigation and demonstration of scientifie managerial instruments which are able to secure sustained development and growth in competitiveness and market capacities of small and medium enterprises. It is substantiated that small and medium enterprises are of critical importance for economic development. As stated, the impact of such factors, as technological transformations, changes in market structure and cost formation, results in forced adaptation of small and medium enterprises to market environment. It is also specified that only new competitive advantages could maintain entrepreneurship in a middle and long term; strategic employment of competitive advantages shall be the guarantee for their exploitation. Hence, it is shown that industrial and ecenomic approach by M.E.Porter is subject to extension(addendum) and the factor of time determines the ability to obtain competitive advantages. As explained in the conclusion, a basic requirement for obtaining and retaining competitive advantages is to infix extended composite strategy in the general concept of management, moreover, when employing managerial instruments in small and medium enterprises it is necessasy to take into consideration their peculiarities.

Key words : competitiveness, strategic management, small and medium enterprises, Benchmarking, Concurrent Engineering, Sustained improvement process, Business Reengineering.

Размещено на Allbest.ur