Управління ризиками

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИУПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття, види, причини виникнення фінансового ризику

1.2 Теорія основи ризик-менеджменту. Методи нейтралізації фінансових ризиків

РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НА ПРИКЛАДІСК „КРАЇНА”

2.1 Загальна економічна характеристика СК „Країна”

2.2 Аналіз фінансового стануСК „Країна”

2.3 Аналізкоефіцієнта фінансового ризику, ризику фінансового стану та ліквідностіСК „Країна”

РОЗДІЛ ІІІ. ВИБІР МЕТОДУ РАННЬОГОПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА ДЛЯСК„КРАЇНА”

Висновки

Література



ВСТУП

Актуальність теми.З ризиком кожен зустрічається щоденно: і на побутовому рівні, і при здійсненні господарської діяльності. За умов становлення нових конкурентних відносин між суб'єктами господарювання та переходу до ринкової економіки посилюється вплив ризиків на ефективність діяльності будь-якого підприємства. В сучасних умовах підприємство бере на себе всі ризики, а держава виступає лише регулятором та контролером відносин між господарюючими суб'єктами. За цих умов підвищується значення врахування ризиків, які стають постійними супутниками підприємницької діяльності.

Проблеми оцінки та управління ризиками розглядаються у наукових працях вітчизняних та іноземних вчених, таких як: І.Т. Балабанов, Т. Бартон, В.В. Вітлінський, В.В. Глущенко, П.Г. Грабовий, Я. Дангель, А.А. Мазаракі, Н.І. Машина, Л.А. Савицька, Й. Тетенс, Дж. Хемптон, М.В. Хохлов та ін.

Мета дослідження. Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ управління ризиками підприємства, провести аналіз фінансового стану, оцінити ризики СК „ Країна ”, вибрати модельраннього попередження банкрутства.

Завдання дослідження. Для досягнення мети поставлено такі основні науково-теоретичні та практичні завдання, які мають відображення в курсовій роботі:

визначити сутність категорії „ризик”, його класифікацію, методи нейтралізації ризиків на основі аналізу теоретичних поглядів історичних і сучасних підходів до його тлумачення;

проаналізувати фінансовий стан страхової компанії „Країна”;

оцінити фінансовий ризик та ризик ліквідності СК „Країна”;

вибрати модель раннього попередження ризику банкрутства для СК „Країна”;

Об'єктом дослідження є діяльністьстрахової компанії „ Країна ”та ризик її банкрутства.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття, передумови виникнення та види фінансового ризику

Ризик як економічна категорія виник з появою товарно-грошових відносин і відображає подію, яка може відбутися або ні. До того ж, для події, що відбулася, можливі три варіанти економічного результату : позитивний (прибуток); нульовий (результат не змінився); від'ємний (збиток).

Вчені вважають, що вперше спроба наукового визначення сутності та змісту поняття “ризик” була зроблена математиком ЙоганомТетенсом (XVIII ст.). Його наукові праці з виміру ризику знайшли практичне застосування в страхуванні життя. Пізніше термін “ ризик ” почав використовуватись у страховій теорії, а потім у фінансово-господарському, соціальному житті суспільства, поширився і на економічну теорію. [12, с. 350]

В господарській та фінансово-економічній діяльності суб'єкта, як зазначено у Фінансовому словнику, під ризиком розуміють “ усвідомлену можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами ”. [12, с. 351]

Основними критеріями ризику можна назвати:

ризик повинен бути можливим;

ризик повинен мати випадковий характер;

факт реалізації ризику невідомий у часі та просторі;

наслідки реалізації ризику повинні бути об'єктивно виміряні й оцінені.

Отже, під ризиком у фінансово-господарській діяльності підприємств розуміють ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом. [12, с. 11]

Ризик має свої специфічні ознаки, такі як: є конкретним явищем, має вірогідний характер; може бути виміряним та оціненим; має конкретну форму прояву, пов'язану з певним об'єктом; є невід'ємним елементом фінансово-економічних відносин. Наявність ризику передбачає здійснення антикризикової діяльності, формами якої є компенсація, репресія, превенція.

Якщо перевести поняття ризику в площину фінансових категорій, можна сказати, що ризик - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом.

Важливе значення для одержання всебічної характеристики ризиків має їх класифікація. В економічній літературі не має одного судження щодо класифікації.Г.Г. Кірейцев виділяє свою класифікацію ризиків, яка наведена в Таблиця 1.1.1.[12, с. 354]

Нормативна література „ розбиває ” фінансові ризики на чотири види: кредитні, інвестиційні, фінансові, гарантійні.[10]

Таблиця 1.1.1 Класифікація ризиків

№ п/п	Класифікаційна ознака	Вид ризику
1.	За джерелами виникнення	Господарський
		Пов'язаний з особистістю людини
		Обумовлений природними факторами
2.	За можливістю усунення	Несистематичний - диверсифікований
		Систематичний - не диверсифікований
3.	За ступенем впливу на фінансовий стан	Припустимий
		Критичний
		Катастрофічний
4.	За сферою виникнення	Внутрішній
		Зовнішній
5.	За тривалістю впливу	Постійний
		Тимчасовий
6.	За можливістю передбачення	Прогнозований
		Не прогнозований
7.	За можливими наслідками	В результаті настання якого підприємство зазнає економічних втрат
		В результаті настання якого підприємство недоотримає передбачений дохід
		В результаті настання якого підприємство може мати як прибуток так і збиток
8.	За об'єктом виникнення	Окремих фінансових операцій
		Різних видів фінансової діяльності
		Загальної фінансової діяльності
9.	За можливістю страхування	Що підлягає страхуванню
		Що не підлягає страхуванню

З наведених видів ризику, що виділені за джерелами виникнення, найбільш керованим та передбачуваним є господарський ризик.

Господарський ризик пов'язаний з веденням господарської діяльності, а тому в деяких підручниках він також називається підприємницьким. У загальному випадку всі підприємницькі ризики можна розподілити на:

маркетингові ризики;

ризики зміни законодавства;

ризики неплатоспроможності;

ризики інфляційних процесів.

Сукупний (господарський або підприємницький) ризик розраховується як сумарна величина ризиків за всіма видами діяльності. Рівень сукупного ризику підприємства знаходиться під впливом багатьох факторів (табл.1.1.2.).

Таблиця. 1.1.2. Фактори, що впливають на рівень сукупного ризику

Операційний ризик	Інвестиційний ризик	Фінансовий ризик
постачання	структура капіталу	інвестиційний портфель
виробнича сфера	проценти за кредит	премія за ризик
збут	розрахунки	ліквідність

Невизначеність при здійсненні господарських операцій суб'єктом господарювання в рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності свідчить про наявність ймовірності відхилення кінцевого результату від очікуваної величини, при цьому таке відхилення може мати як позитивний, так і негативний ефект. У свою чергу, ймовірність виникнення будь-яких відхилень, незалежно від того, позитивні чи негативні це відхилення, від очікуваного рівня фінансових показників прийнято визначати як ризик, що дозволяє стверджувати, що невизначеність, притаманна реалізації тих чи інших господарських операцій суб'єкта господарювання, формує його сукупний ризик, який, у свою чергу, складається із сукупності окремих видів ризиків.Причин виникнення фінансових ризиків дуже багато (Рис. 1.1.1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1.1. Причини виникнення фінансових ризиків

Першопричини їх виникнення знаходяться у площині структури капіталу. Адже фінансовий ризик зумовлений нераціональним співвідношенням власних і позикових коштів. Такі ризики називають ризиками структури капіталу: при незадовільній структурі капіталу виникає ризик того, що підприємство залучатиме кошти за ризиковою ставкою і врешті-решт стане неплатоспроможним і, як результат, збанкрутує.

Існування невизначеності при прийнятті управлінських фінансових рішень, а також ризику, що пов'язаний із їх виконанням, постає об'єктивна проблема формування адекватної системи виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації відповідних ризиків реалізації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання - моделі управління ризиками, у тому числі фінансовими.



1.2 Теорія основи ризик-менеджменту

Управління фінансовими ризиками є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. Виокремлюють специфічний напрям фінансового менеджменту - ризик-менеджмент.

Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування). [12, c. 369]

Основна мета управління фінансовими ризиками - мінімізація пов'язаних з ними фінансових втрат. Головними завданнями управління фінансовими ризиками є оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними та позичковими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов'язань. Передумовою оптимізації структури капіталу є розрахунок ефекту фінансового левериджу.

В процесі фінансової діяльності ризик-менеджмент здійснюється у відповідності з політикою управління фінансовими ризиками - системою цілей і завдань управління ризиками, а також сукупністю методів і засобів досягнення цілей.

Процес управління ризиками є досить складним (рис. 1.2.1).[12, с. 370]



Рис. 1.2.1 Процес управління ризиками

Система управління ризиками включає наступні блоки завдань:

1. ідентифікацію - процес встановлення переліку основних видів фінансових ризиків, що притаманні діяльності конкретного підприємства.

2. оцінку ризиків - відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі;

3. нейтралізацію ризиків - вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу.

Ідентифікація фінансових ризиків є необхідною передумовою оцінки їх рівня в процесі ризик-менеджменту.

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов'язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Під час оцінки ризиків базовими величинами, що розраховуються, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків. Для визначення цих величин використовують складні алгоритми розрахунків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів їх нейтралізації.

Оцінка ризику ліквідності та ризику банкрутства

Потреба в оцінці ризику ліквідності виникає під час змін стратегії й тактики інвестиційної діяльності, і оскільки на підприємстві такі зміни відбуваються постійно відповідно і контроль за зміною цього ризику повинен здійснюватись постійно.

Ризик ліквідності - це специфічна форма ризику, яка визначається, як ймовірність того, що підприємство не здатне буде виконувати свої фінансові зобов'язання. Він може бути викликаний як низькою віддачею об'єктів інвестування підприємства так і великим періодом інвестиційного процесу.

Для оцінки ризику ліквідності використовують два критерії: [15]

- час трансформації інвестицій у грошові кошти;

- обсяг фінансових втрат інвестора, що пов'язаний з такою трансформацією.

Виходячи з цього для оцінки ризику ліквідності інвестиційного підприємства за критерієм часу розраховують такі показники:

1) Частка терміноволіквіднихактивів в їх реальному обсязі:

(1.2.1)

де Вт - вартість терміноволіквідних активів де В - вартість всіх його активів.

2) Показник ризику ліквідності:



(1.2.2)

ризик банкрутство управління страховий

де Вm - вартість терміноволіквідних активів; Вв - вартість високоліквідних активів; Вс - вартість середньоліквідних активів; Вн - вартість низьколіквідних активів. Чим більшим є показник ризику ліквідності, тим меншим є ризик ліквідності.

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом має також назву “розрахунок Z-показника” і є класичною в своїй сфері, оскільки включена до більшості західних підручників присвячених фінансовому прогнозуванню, та оцінці кредитоспроможності підприємств. [20]

Побудована Альтманомдискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012 X1 + 0,014 X2 + 0,033 X3 + 0,006 X4 + 0,999 X5(1.2.3)

Це 5-ти факторна модель, де факторами виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності, окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

X1= робочий капітал/ валюта балансу;

X2 = сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X3 = звичайний прибуток до оподаткування / валюта балансу;

X4 = ринкова вартість підприємств / позичковий капітал;

X5 = чиста виручка від реалізації продукції/ валюта балансу.

Провівши аналіз 33-х пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн. дол. США, Альтман зробив висновок щодо інтерпретації значень Z-показника, який поданий в таблиці 2.1.1.

Таблиця 1.2.1 Значення показника Z

ПоказникZ	Ймовірність банкрутства
до 1,8	Висока
1,81 - 2,67	Не можна однозначно визначити
2,67 і вище	Низька

В Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 1976 році К. Беєрман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збиткові та знаходилися у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беєрмана наведено в таблиці 12.1. [20]

Одержані значення інтегрального показника Беєрман рекомендує інтерпретувати наступним чином (горизонт прогнозування 1 рік):

1) Z > 0,32 - підприємство знаходиться під загрозою банкрутства;

2) 0,32 > Z > 0,236 - неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу;

3) Z < 0,236 - підприємству не загрожує банкрутство.

Таблиця 1.2.2 Параметри дискримінантної функції Беєрмана

Показник	Вага
Х1 = Позичковий капітал / валюта балансу	+0, 077
Х2 = Чистий прибуток / валюта балансу	+0,813
Х3 = Чистий прибуток/ позичковий капітал	+0,124
Х4 = Чистий прибуток/ чиста виручка від реалізації	-0,105
Х5 = Cash-flow / позичковий капітал	-0,063
Х6 = Чиста виручка від реалізації / валюта балансу	+0,061
Х7 = Запаси / Чиста виручка від реалізації	+0,268
Х8 = Сума амортизації/ Вартість основних засобів на кінець періоду	+0,217
Х9 = Введені основні засоби/ сума амортизації	+0,012
Х10= Заборгованість за банківськими позиками/ позичковий капітал	+0,165

Методологія багатофакторного дискримінантного аналізу може використовуватися як службами контролінгу підприємства для своєчасного виявлення симптомів фінансової кризи, так і банками при оцінці кредитоспроможності позичальника.

1.3 Методи нейтралізації фінансових ризиків

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести:

уникнення ризику;

формування відповідних резервів;

диверсифікація ризиків;

хеджування;

страхування ризиків страховими компаніями;

лімітування;

розподіл ризиків;

інші методи.

Уникнення ризику є найефективнішим і водночас найважчим для виконання методом. Уникнення означає фактичне ухилення від ризи-когенної, ризиконебезпечної діяльності або способу буття. Безумовно, про уникнення може йтися лише за наявності альтернативних вирішень, які є менш ризиковими. Основними заходами в напрямку уникнення ризику є:

відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за яким надмірно високий.

відмова від використання у високих обсягах позикових коштів.

від надмірного використання обігових коштів у низьколіквідних формах

відмова від використання тимчасово вільних грошових коштів у короткострокових фінансових вкладеннях.

У тій ситуації, коли можливості раціонального уникнення ризику вичерпуються, постає потреба використовувати інші способи антири-зикового характеру. Один із таких способів полягає в попереджувальній (превентивній) діяльності, спрямованій на зменшення ризику. Здійснення ефективної попереджувальної діяльності потребує значних фінансових витрат на придбання різноманітних технічних засобів та проведення організаційно-технічних заходів, які могли б протистояти виникненню ризиків.

Формування резервів. Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків.

Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємств за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників. В окремих випадках джерелом формування резервного фонду можуть бути валові витрати суб'єктів господарювання, що регулюється законодавчими актами з питань оподаткування. Згідно Закону України “ Про господарські товариства ” на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний фонд. Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він має бути > 25 % статутного капіталу підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду також передбачається засновницькими документами, але він має бути > 5 % суми чистого прибутку підприємств.

Зменшення рівня фінансових ризиків можна також досягти, застосовуючи механізм диверсифікації.

Диверсифікація - один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об'єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Розрізняють диверсифікацію інвестицій, продукції та виробництва.

Законодавством встановлені вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності у разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють свою діяльність у сфері банківської чи страхової справи, фінансового посередництва та в інших випадках.

Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом розподілу значної їх частини між найбільш ліквідними, безпечними і прибутковими категоріями, наприклад:

кошти на поточних рахунках;

банківські вклади (депозити);

цінні папери, що передбачають одержання прибутку;

цінні папери, що емітуються державою;

готівка в межах лімітів залишків каси.

Хеджування - метод страхування цінового ризику за угодами на біржі (товарній, фондовій). Механізм хеджування ризиків полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фінансових інструментів).

До хеджування твердих контрактів належать форвардні, ф'ючерсні та аналогічні щодо них контракти. До хеджування умовних контрактів належать опціони та аналогічні щодо них контракти.

Операція хеджування вимагає здійснення трьох біржових угод: купівлі (продажу) реального товару або цінних паперів з поставкою в майбутньому періоді; продажу (купівлі) ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів або цінних паперів; ліквідацію позиції за ф'ючерсними контрактами в момент поставки реального товару або цінних паперів шляхом укладання угоди.

Перші два види біржових угод здійснюються на початковій стадії операції по страхуванню цінового ризику, а третій їх вид - на стадії завершення. Принцип операції хеджування оснований на тому, що якщо її учасник має фінансові втрати через зміни цін як продавець реального товару або цінних паперів, то він виграє в тих же розмірах як покупець ф'ючерсних контрактів на таку ж кількість товару або цінних паперів і навпаки.

Страхування - фінансова операція, направлена на грошове відшкодування можливих втрат при реалізації окремих фінансових ризиків (настання страхового випадку). Розрізняють внутрішнє і зовнішнє страхування фінансових ризиків.

Сутність зовнішнього страхування фінансових ризиків полягає в „ передачі ” фінансових ризиків стороннім господарюючим суб'єктам - партнерам по господарській діяльності, страховим компаніям тощо. На ринку страхових послуг страхові компанії надають послуги із страхування: кредитних ризиків; інноваційних ризиків; депозитних ризиків; відповідальності; ризиків на випадок недосягнення планового рівня рентабельності тощо.

В процесі зовнішнього страхування фінансові ризики „ передаються ” повністю або частково. Критерієм вибору страховика в процесі зовнішнього страхування фінансових ризиків є рейтинг страхової компанії, рівень її платоспроможності, перелік послуг по страхуванню видів цих ризиків.

Внутрішнє страхування фінансових ризиків передбачає формування підприємством певного „ ризикового капіталу ” в формі резервного фонду, спеціальних цільових резервних фондів, відповідних резервних статей в капітальних і поточних бюджетах підприємства. Отже, таке страхування є системою заходів, що розробляється підприємством з метою забезпечення нейтралізації негативних наслідків фінансових ризиків в процесі господарської діяльності.

Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п., застосовується, особливо, банками для зниження ступеня ризику при видачі позичок, що хазяюють суб'єктами для продажу товарів у кредит, надання позик, визначення сум вкладення капіталу і т.п. Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується як правило за тими його видами, які виходять за межі допустимого їх рівня, тобто по фінансовим операціям, що здійснюються в зоні критичного або катастрофічного ризику. Таке лімітування реалізується шляхом встановлення на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів в процесі розробки політики здійснення різних аспектів фінансової діяльності.

Система фінансових нормативів, що забезпечує лімітування концентрації ризиків, може включати:

граничний розмір (питома вага) позикових коштів, що використовуються в господарській діяльності;

мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі;

максимальний розмір товарного (комерційного) кредиту, що надається одному покупцю;

максимальний розмір депозитного внеску, що розміщується в одному банку;

максимальний розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента;

максимальний період відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків базується на окремому їх трансферті (передачі) партнерам за окремими фінансовими операціями. В сучасній практиці ризик-менеджменту найбільшого поширення набули такі напрямки розподілу ризиків:

розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту. В процесі такого розподілу підприємство може здійснити трансферт підрядчикам фінансових ризиків, пов'язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт, крадіжкою переданих їм будівельних матеріалів та деяких інших;

розподіл ризиків між підприємствами і постачальниками сировини і матеріалів. Предметом такого розподілу є насамперед фінансові ризики, пов'язаними з втратою (пошкодженням) майна в процесі їх транспортування і здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт;

розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Так, при оперативному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння використовуваного (відданого в лізинг) активу, ризик втрати ним технічної продуктивності (при дотриманні встановлених правил експлуатації) та ряд інших видів ризиків, що передбачаються відповідними спеціальними застереженнями в контракті, що укладається;

Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків:

забезпечення вимоги з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик;

отримання від контрагента певних гарантій;

скорочення переліку форс-мажорних обставин в контрактах з контрагентами;

забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за ризиками за рахунок передбачуваної системи штрафних санкцій.



РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НА ПРИКЛАДІСК„КРАЇНА”

2.1 Загальна економічна характеристика СК „Країна”

СК „ Країна ” на страховому ринку України з 1994 року.Має ліцензії на здійснення 21-го виду страхування.Входить у ТОП-20 страхових компаній України за розміром страхових платежів.

Таблиця 2.1.1 Чиста виручка та чистий прибуток СК „ Країна ”

Показники	2009р., тис. грн.	2010р., тис. грн.	2011р., тис. грн.	Абсолютні відхилення, тис. грн.	Відносні відхилення, %
				2010р. до 2009р.	2011р. до 2009р.	2011р. до 2010р.	2010р. до 2009р.	2011р. до 2009р.	2011р. до 2010р.
Чиста виручка	10623,90	35099,00	96425,30	+24475,10	+85801,40	+61326,30	+230,78	+807,63	+174,73
Чистий прибуток	6414,20	1497,30	2946,70	-4916,90	-3467,50	+1449,40	-76,66	-54,06	+96,80

Отже, як видно із даних таблиці 2.1.1, в СК „ Країна ” у 2010р. чиста виручка зросла на 24475,10 тис. грн. (230,78%) у порівнянні з 2009р., хоча чистий прибуток впав на 4916,9 тис. грн. (76,66%). У 2011р. чиста виручка виросла на 85801,40 тис. грн. (807,63%) в порівнянні з 2009р. - позитивно, а чистий прибуток зменшився на 3467,50 тис. грн. (54,06%) - це є негативною тенденцією. У 2011р. чиста виручка виросла на 61326,30 тис. грн. (174,73%) в порівнянні з 2010р., а чистий прибуток збільшився на 1449,40 тис. грн. (96,80%) - це є позитивною тенденцією.

Оцінка фінансового стану СК „ Країна ”

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.Проведемо аналіз фінансового стану підприємства за такими групами показників:оцінки майнового стану підприємства (Табл. 2.2.1);ліквідності та платоспроможності(Табл. 2.2.2); фінансової стійкості та стабільності(Табл. 2.2.3); рентабельності (Табл. 2.2.4); ділової активності(Табл. 2.2.5) та скористаємось даними з Додатків А, Б, В, Г, Д, Е.

Таблиця 2.2.1 Показники оцінки майнового стану підприємства

№ п/п	Показники оцінки	Нор-матив	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення	Відносні відхилення, %
						2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р	2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р
1	Сума господарських коштів, які є в розпорядже-нні , тис. грн.	Збільшення	46690,50	111151,0	106383,70	+64460,5	17770	-4767,3	138,06	127,85	-4,29
2	Коефіцієнт зносу основних засобів		0,38	0,30	0,45	-0,08	-0,46	+0,15	-21,05	18,42	50
3	Коефіцієнт оновлення основних засобів	Збіль-шення	0,55	0,72	-0,26	+0,17	-0,38	-0,98	30,91	-147,27	-36,11

Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні - цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника на 64460,5 тис. грн. (138,06%)у 2010р.у порівнянні з 2009р. свідчить про збільшення майнового потенціалу страхової компанії, а у 2011р. спостерігається зниження на 4767,3 тис. грн. (4,29%) майнового потенціалу - показує зниження майнового потенціалу.

Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості.

Коефіцієнт оновлення основних засобів на кінець року - показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.У 2010р. коефіцієнт зріс у порівнянні з 2009р. на 0,17 - позитивне збільшення, але у 2011р. впав на 0,98.

Таблиця 2.2.2 Показники ліквідності та платоспроможності

№ п/п	Показни-ки оцінки	Норматив	2009р.	2010 р.	2011 р.	Абсолютні відхилення	Відносні відхилення, %
						2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р	2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р
1.	Величина власного капіталу, тис. грн.	Збільшення	17999,40	36126,10	38049,30	18126,7	20049,9	1923,20	100,71	111,39	100,71
2.	Маневреність грошових коштів	Збільшення	1,13	1,48	0,66	0,35	-0,47	-0,82	30,97	-41,59	30,97
3.	Загальний коефіцієнт покриття	>1	3,87	3,47	2,65	-0,40	-1,22	-0,82	-10,34	-31,52	-10,34
4.	Коефіцієнт поточної ліквідності	>2	3,88	3,48	2,66	-0,40	-1,22	-0,82	-10,31	-31,44	-10,31
5.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	2,83	2,37	0,82	-0,46	-2,01	-1,55	-16,25	-71,02	-16,25
6.	Коефіцієнт критичної оцінки	>0,7-0,8	1,04	3,47	1,71	2,43	0,67	-1,76	233,65	64,42	233,65
7.	Коефіцієнт автономії (незалежності)	>0,5	0,38	0,33	0,36	-0,05	-0,02	0,03	-13,16	-5,26	-13,16
8.	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	?0,67або 1:1	0,40	0,61	0,80	0,21	0,4	0,19	52,50	100,00	52,50

Величина власного капіталу характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства. У 2010р. в порівнянні з 2009р. показник зріс на 18126,7 тис. грн. (100,71%) -позитивнеявище. У 2011р. в порівнянні з 2010р. показник збільшився на 1923,20 тис. грн. (5,32%) - позитивна тенденція.

Маневреність грошових коштів. Зростання цього показникана 0,35 (30,97%) в 2010р.у порівнянні з 2009 р. - позитивна тенденція, а в 2011р. у порівнянні з 2010р. спостерігається зменшенняна 0,82 (55,41%)- негативно.

Коефіцієнт покриття загальний. За всі три роки даний показник перевищує норму - це позитивна тенденція, хоча і спостерігається зниження на 0,4 (10,34%) у 2010р. і на 0,82 (23,56) у 2011р. - це є негативним.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує яку частину поточних активів можна покрити за рахунок поточних активів. По всіх роках показник більше норми - це є позитивною тенденцією, спостерігається зниження на 0,4 (10,31%) у 2010р. і на 0,82 (23,56) у 2011р. - це є негативним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Отже, з розрахунків видно що СК „ Країна ” - це платоспроможна компанія, оскільки по кожному році спостерігається перевищення показника над нормативом, хоча показник знизився у 2010р. у порівнянні з 2009р. на 0,46 (16,25%), а у 2011р. у порівнянні з 2010р. на 1,55 (65,4%), що є негативним.

Коефіцієнт критичної оцінки показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно погашена за рахунок засобів на різних рахунках, у короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахунках з дебіторами. В компанії коефіцієнт критичної оцінки значно вище норми. Це позитивно. Алеу 2011р. у порівнянні з 2010р. показник зменшився половину - на 1,76 (50,72%) - негативно .

Значення коефіцієнта фінансової незалежності нижче критичного значення за аналізованими роками, що свідчить про далеко не сприятливу фінансову ситуацію, тобто власникам належить більше 30 % вартості майна - це є негативним явищем, але в 2011р. показник підвищився на 0,03 або 9,09%, що є позитивним.

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів показує, скільки позикових коштів підприємство залучає на 1 грн. вкладених в активи власних коштів і характеризує фінансову незалежність від залучення позикових коштів. Небезпечним для фінансової стабільності підприємства є велике значення цього показника - близько одиниці. Отже, розрахований показник у 2009 та 2010р. знаходиться в рамках норми, але у 2011р. показник наближається до одиниці - негативно.

Таблиця 2.2.3 Показники фінансової стійкості та стабільності

№ п/п	Показни-ки оцінки	Норматив	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення	Відносні відхилення, %
						2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р	2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р
1.	Коефіцієнт автономії (незалежно-сті)	>0,5	0,38	0,33	0,36	-0,05	-0,02	0,03	-13,16	-5,26	9,09
2.	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	?0,67 або 1:1	0,40	0,61	0,80	0,21	0,4	0,19	52,50	100,00	31,15
3.	Коефіцієнт маневреності власних коштів	>0,5	-0,04	0,04	-0,42	0,08	-0,38	-0,46	-200,00	950,00	-1150,00
4.	Коефіцієнт фінансового ризику	<0,5	1,59	2,08	1,80	0,49	0,21	-0,28	30,82	13,21	-13,46
5.	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Збіль-шення	0,39	0,33	0,29	-0,06	-0,1	-0,04	-15,38	-25,64	-12,12
6.	Коефіцієнт фінансової залежності	<0,5	2,59	3,08	2,80	0,49	0,21	-0,28	18,92	8,11	-9,09

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. Значення коефіцієнта фінансової незалежності нижче критичного значення за аналізованими роками, що свідчить про далеко не сприятливу фінансову ситуацію, тобто власникам належить більше 30 % вартості майна - це є негативним явищем, але в 2011р. показник підвищився на 0,03 або 9,09%, що є позитивним.

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості. Отже, розрахований показник з 2009 по 2011 р. знаходиться нижче норми - негативна тенденція. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. У 2009 та 2010р. знаходиться рамках норми, але у 2011р. показник наближається до одиниці - негативно.

Коефіцієнт фінансового ризику у 2010р. у порівнянні з 2009р. зріс на 0,49 (30,82%) та показник по даним рокам більше норми - негативно для СК, у 2011р. в порівнянні з 2010р. впав на 0,28 (13,46%) це є позитивним, хоча він все ж таки більше норми 1,8 > 0,5 (норма) - негативно.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу, отже СК має тенденцію до зниження цього показника у 2010 р. на 0,06 (15,38%), а у 2011р. на 0,04 або 12,12%, що є негативним.

Коефіцієнт фінансової залежності набагато більше норми по всіх роках: 2009р. = 2,59 <0,5, 2010р. = 3,08 <0,5 та 2011р. = 2,80 <0,5 - це є негативним, хоча у 2011р. в порівнянні з 2010р. спостерігається спад на 0,28 або 9,09% , що є позитивним явищем.

Рентабельність продажу у 2010р. склала 5,96% та зменшилась у порівняння з 2009р. на 7,61% - це є негативним показником. У 2011р. показник склав 12,34% та виріс на 6,38% , що є позитивним.

Таблиця 2.2.4 Показники рентабельності

№ п/п	Показники оцінки	Норматив	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення
						2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р
1.	Рентабельність продажу, %	збільшення	13,57	5,96	12,34	-7,61	-1,23	6,38
2.	Рентабельність основної діяльності, %	збільшення	18,16	6,87	16,85	-11,29	-1,31	9,98
3.	Рентабельність власного капіталу, %	збільшення	35,64	4,14	12,16	-31,5	-23,48	8,02
4.	Період окупності власного капіталу, днів.	Зменшення	2,81	24,13	40,14	21,32	37,33	16,01
5.	Рентабельність усього капіталу, %	збільшення	12,98	17,52	54,72	4,54	41,74	37,2

Рентабельність основної діяльності у 2010р. склала 6,87% та зменшилась у порівняння з 2009р. на 11,29% - це є негативним показником. У 2011р. показник зріс на 9,98% , що є позитивним.

Рентабельність власного капіталу у 2010р. склала 4,14 % , зменшилась у порівняння з 2009р. на 31,5% - це є негативним показником, а у 2011р. показник виріс на 8,02% у порівнянні з 2010р., що є позитивним показником.

Період окупності власного капіталу у 2010р. збільшився у порівнянні з 2009р. на 21,32 дні - що є негативним показником.

А у 2011р. спостерігається збільшення періоду окупності на 16,01 дні - негативно.

Рентабельність всього капіталуу 2010р. склала 17,52% та зросла у порівняння з 2009р. на 4,54% - це є позитивним показником. У 2011р. показник зріс на 37,2% у порівнянні з 2010р., що є позитивним.

Таблиця 2.2.5 Показники ділової активності

№ п/п	Показники оцінки	Норматив	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення,	Відносні відхилення, %
						2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р	2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р
1.	Загальна оборотність капіталу	Збільшення	0,23	0,32	0,31	0,09	0,08	-0,01	39,13	34,78	-3,13
2.	Оборотність мобільних коштів	Збільшення	0,28	0,66	2,55	0,38	2,27	1,89	135,71	810,71	286,36
3.	Оборотність матеріальних оборотних коштів	Збільшення	0,49	0,66	2,55	0,17	2,06	1,89	34,69	420,41	286,36
4.	Оборотність дебіторської заборгованості	Збільшення	1,42	1,62	3,55	0,2	2,13	1,93	14,08	150,00	119,14
5.	Середній строк обороту дебіторської заборгованості , дні	Зменшення	253,45	222,65	101,30	-30,80	-152,15	-121,35	-12,15	-60,03	-54,50
6.	Оборотність кредиторської заборгованості	Збільшення	1,47	0,66	3,15	-0,81	1,68	2,49	-55,10	114,29	377,27
7.	Середній строк обороту кредиторської заборгованості , дні	Зменшення	244,11	225,54	114,10	-18,57	-130,01	-111,44	-7,61	-53,26	-49,41
8.	Оборотність власного капіталу	Збіль-шення	0,59	0,97	2,53	0,38	1,94	1,56	64,41	328,81	160,82

Загальна оборотність капіталу. Спостерігається зростання оборотів капіталу у 2010р. в порівнянні 2009р. на 0,09 (39,13%) - це є позитивним, а у 2011р. спостерігається незначне зменшення на 0,01.

Оборотність мобільних коштів по всім рокам спостерігається зростання, що є позитивною тенденцією.

Оборотність матеріальних оборотних коштів. З 2009 по 2011рр. є зростання показника - позитивна тенденція.

Оборотність дебіторської заборгованості по всім рокам спостерігається зростання, що є позитивною тенденцією.

Середній строк обороту дебіторської заборгованості. У 2010р. спостерігається зменшення на 30,80 днів (12,15%) у порівнянні з 2009р. - позитивно, а в 2011р. у порівнянні з 2010р знизився на 121,30 днів - це є позитивним.

Оборотність кредиторської заборгованості у 2010р. спостерігається зменшення на 0,81 днів (55,10%) у порівнянні з 2009р. - позитивно, а в 2011р. у порівнянні з 2010р. зріс на 2,49 днів - це є позитивним.

Середній строк обороту кредиторської заборгованості по аналізованим рокам спостерігається зниження - це є позитивним.

Оборотність власного капіталу у 2010р. зросла на 0,38 у порівнянні з 2009р., а у 2011р. зросла на 1,57, що є позитивним для страхової.

2.3 Аналізризику фінансової стійкості, коефіцієнту фінансового ризику та ризику ліквідності СК „Країна”

Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р.), показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку в фінансовій стійкості. Він має досить просту інтерпритацію: показує скільки одиниць завчених засобів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і - кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта не повинно перевищувати 0,5. Критичне значення -- 1.

Таблиця 2.3.1 Коефіцієнт фінансового ризику

Показник	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення	Відносні відхилення, %
				2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р	2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р
Кф.р.	1,59	2,94	1,99	1,35	0,4	-0,95	+84,91	+25,16	-32,31

Отже, за розрахунками Таблиці 2.3.1 видно, що коефіцієнт фінансового ризику в 2010р. спостерігається зменшення на 1,35 (84,91%) у порівнянні з 2009р. - негативно, в 2011р. у порівнянні з 2009р. збільшився на 0,4(25,16 %) - це є негативним, а в 2011р. у порівнянні з 2010р. зменшився на 0,95 (32,31 %) - це є позитивним.

Таблиця 2.3.2 Співвідношення областей фінансової стійкості й областей ризику

№ п/п	Показники оцінки	2009р., тис. грн.	2010 р. тис. грн.	2011р. тис. грн.	Абсолютні відхилення, тис. грн.
					2010р до 2009р	2011р до 2009р	2011р до 2010р
1.	Власні засоби	17999,40	36126,10	38049,30	18126,70	20049,90	1923,20
2.	Основні засоби і вкладення	18760,40	34528,80	53935,50	15768,40	35175,10	19406,70
3.	Власні обігові кошти (ряд.1 - ряд.2)	-761,00	1597,30	-15886,20	2358,30	-15125,20	-17483,50
4.	Довгострокові, короткострокові кредити і позики	7203,80	21989,98	30562,20	14786,18	23358,40	8572,22
5.	Власні, а також довгострокові і середньострокові кредити і позики (ряд.3 + ряд.4)	6442,80	23587,28	14676,00	17144,48	8233,20	-8911,28
6.	Короткострокові кредити і позики	7203,80	21989,98	30492,30	14786,18	23288,50	8502,32
7.	Загальна величина обігових коштів (ряд.5 + ряд.6)	13646,60	45577,26	45168,30	31930,66	31521,70	-408,96
8.	Загальна величина запасів і витрат	81,70	205,00	244,70	123,30	163,00	39,70
9.	Ес (ряд.3 - ряд.8)	-842,70	1392,30	-16130,90	2235,00	-15288,20	-17523,20
10.	Еm (ряд.5 - ряд.8)	6361,10	23382,28	14431,30	17021,18	8070,20	-8950,98
11.	Ен (ряд.7 - ряд.8)	13564,90	45372,26	44923,60	31807,36	31358,70	-448,66
12.	S = {SЕс, SЕm, SEн}	( 0, 1, 1 )	( 1, 1, 1 )	( 0, 1, 1 )	-	-	-

Отже, із даних таблиці 2.3.2, видно, що в 2009р. підприємство має нестійкий фінансовий стан, що характеризує підвищиний ризик, в 2010р. нормальна стійкість, тобто мінімальний ризик, у 2011р. нестійкий фінансовий стан, якому відповідає підвищиний ризик.

Ризик ліквідності - це специфічна форма ризику, яка визначається, як ймовірність того, що підприємство не здатне буде виконувати свої фінансові зобов'язання. Для оцінки ризику ліквідності скористаємось даними наведеними в Додатках А, В, Д та двома показниками:

- Частка терміноволіквідних активів в їх реальному обсязі;

- Показник ризику ліквідності.

Таблиця 2.3.3 Показники оцінки ризику ліквідності

№ п/п	Показники оцінки	Норматив	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення	Відносні відхилення, %
						2010р. до 2009р	2011рдо 2009р	2011р. до 2010р	2010р. до 2009р.	2011р до 2009р	2011р. до 2010р.
1.	Частка терміноволіквідних активів в їх реальному обсязі	Збільшення	0,44	0,42	0,24	-0,02	-0,2	-0,18	0,24	-45,45	-42,86
2.	Показник ризику ліквідності	Збільшення	1,48	2,20	0,96	0,72	-0,52	-1,24	0,96	-35,14	-56,36

Як видно з розрахунків в Таблиці 2.3.2 частка терміноволіквідних активів в загальній вартості активів у 2010р. у порівнянні з 2009р. впав на 0,02 (4,55%), що є негативним, в 2011р. у порівнянні із 2010р. показник склав 0,24, тобто він знизився на 0,18 (42,86%) - це також є негативним.

Показник ризику ліквідності у 2010р. склав 2,20, тобто у порівнянні з 2009р. зріс на 0,72 (48,66%), що показує зменшення ризику ліквідності, а в 2011р. у порівнянні із 2010р. показник склав 0,96, тобто він знизився на 1,24 (56,36%) - це показує, що ризик ліквідності піднявся.



РОЗДІЛ ІІІ. ВИБІР МЕТОДУ РАННЬОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА ДЛЯСК „ КРАЇНА ”

В умовах становлення ринкової економіки, конкурентної боротьби у сфері страхування та економічної кризи важливим для компанії є оцінка ризику її банкрутства для впровадження подальших методів щодо зниження цього ризику.

Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз (моделідискримінантного аналізуАльтмана та Бівера).Скористаємось для оцінки ризику банкрутства спочатку моделлюАльтмана (формула 1.2.1.).

Параметри дискримінантної функції Альтмана розраховані в Табл. 2.3.1

Табл. 2.3.1 Значення параметра Х до функції Альтмана

№ п/п	Показники оцінки	2009р.	2010 р.	2011 р.	Абсолютні відхилення
					2010р. до 2009р.	2011р. до2009р.	2011р. до 2010р.
1.	Х1	0,60	0,49	0,21	-0,11	-0,39	-0,28
2.	Х2	0,17	0,03	0,05	-0,14	-0,12	+0,02
3.	Х3	0,15	0,02	0,08	-0,13	-0,07	+0,06
4.	Х4	2,50	1,64	2,03	-0,86	-0,47	+0,39
5.	Х5	0,23	0,32	0,91	+0,09	+0,68	+0,59
6.	Z	0,26	0,34	0,93	+0,08	+0,67	+0,59

Отже, як видно із даних Таблиці 2.3.1 у 2009, 2010 та 2011 рр. показник Z менше 1,8, тоді можна сказати, що в страхової компанії ризик банкрутства високий.

Другий спосіб оцінити ризик банкрутства зробимо за допомогою моделі Беєрмана (формула 1.2.2).Параметри дискримінантної функції Беєрмана розраховані в табл. 3.2.2.



Табл. 3.2.2 Значення параметра Х до функції Беєрмана

№ п/п	Показники оцінки	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення
					2010р. до 2009р.	2011р. до 2009р.	2011р. до 2010р.
1.	Х1	0,15	0,20	0,29	0,05	+0,14	+0,09
2.	Х2	0,14	0,01	0,03	-0,13	-0,11	+0,02
3.	Х3	0,89	0,07	0,03	-0,82	-0,86	-0,04
4.	Х4	0,60	0,04	0,29	-0,56	-0,31	+0,25
5.	Х5	1,02	0,17	0,20	-0,85	-0,82	+0,03
6.	Х6	0,23	0,32	0,91	+0,09	+0,68	+0,59
7.	Х7	0,01	0,01	0,002	0	-0,008	-0,008
8.	Х8	0,21	0,11	0,38	-0,10	+0,17	+0,27
9.	Х9	0,55	1,67	0	+1,12	-0,55	-1,67
10.	Z	0,22	0,11	0,19	-0,11	-0,03	+0,08

Після проведення розрахунків видно, що показник Z в 2009р. = 0,22 < 0,23- ризик банкрутства низький, у 2010р. Z = 0,11< 0,23 - ризик банкрутства низький , у 2011 р. Z = 0,11 < 0,23 - ризик банкрутства низький.

Скористаємось ще однією моделлю - моделлюТаффлера, для оцінки ризику банкрутства страхової компанії «Країна» :

Z = 0,53*X1 + 0,13*X2 + 0,18*X3 + 0,16*X 4(2.3.1)

Параметри дискримінантної функції Таффлера розраховані в табл. 2.3.3

Табл. 2.3.3 Значення параметрів Х та Z до функції Теффлера

№ п/п	Показники оцінки	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення
					2010р. до 2009р.	2011р до 2009р.	2011р. до 2010р.
1.	Х1	0,20	0,10	0,08	-0,10	-0,12	-0,02
2.	Х2	3,88	3,48	1,72	-0,40	-2,16	-1,76
3.	Х3	0,15	0,20	0,29	+0,05	+0,14	+0,09
4.	Х4	0,23	0,32	0,91	+0,09	+0,68	+0,59
6.	Z	0,67	0,59	0,20	-0,08	-0,47	-0,39

Отже, як видно із даних Таблиці 2.3.3показник Z в 2009р. = 0,67 > 0,21 - ризик банкрутства середній, у 2010р. Z = 0,59 > 0,21 - ризик банкрутства середній , у 2011р. Z = 0,20 > 0,21- ризик банкрутства середній. Оцінити ризик банкрутства можна і за Коефіцієнт Бівера, розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, за формулою:

Кб = ( ЧП - А )/( ДЗ + ПЗ ) (2.3.2)

Табл. 2.3.4 Значення показника Кб

Показники оцінки	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютні відхилення
				2010р. до 2009р.	2011р. до 2009р.	2011р. до 2010р.
Кб	0,85	0,11	0,05	-0,74	-0,80	-0,06

З таблиці 2.3.4видно, що в 2009р. Кб = 0,85, а це > 0,41, отже ризик банкрутства низький. Ознакою формування незадовільної структури балансу є фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2. Отже, ми спостерігаємо, що в 2010р.Кб = 0,11 <0,2 та в 2011р. показник Кб = 0,05 <0,2 - це високий ризик банкрутства. За моделями оцінки ризику банкрутства Альтмана та Бівера страхова компанія має високий рівень ризику банкрутства. А за моделлюТефлера - середній ризик банкрутства, за моделлю Беєрмана ризик банкрутства низький.

Отже, найбільш точною моделлю прогнозування банкрутства є Модель Альтмана, яка становить 95%. Тож, для страхової компанії доцільно було б вибрати модель раннього попередження банкрутства Альтмана.Але в українській економіці це не дає такий точний прогноз, отже, застосуємо чотирьох факторну модель прогнозу ризику банкрутства - модель Давидової - Бєлікова ( формула 2.3.2), що дає змогу найбільш точно оцінити фінансовий стан фірми.

Z = 8,38*X1 + X2 + 0,054*X3 + 0,63*X4 (2.3.2.)

Табл. 2.3.5 Значення параметрів Х та Z до моделіДавидової - Бєлікова

№ п/п	Показники оцінки	2009р.	2010 р.	2011 р.	Абсолютні відхилення
					2010р. до 2009р.	2011р. до2009р.	2011р. до 2010р.
1.	Х1	0,60	0,69	0,49	0,09	-0,11	-0,20
2.	Х2	0,36	0,04	0,08	-0,31	-0,28	0,04
3.	Х3	0,23	0,32	0,91	0,09	0,68	0,59
4.	Х4	0,73	0,05	0,03	-0,68	-0,69	-0,01
5.	Z	5,84	5,86	4,28	0,02	-1,56	-1,59

Виходячи з даних Таблиці 2.3.5 видно, що показник Z по всім рокам більше 0,42 ( 2009р. 5,84>0,42; 2010р. 5,86>0,42; 2011р. 4,28>0,42), отже, ймовірність банкрутства мінімальна ( менше 10%).

Отже, при застосуванні моделі Давидової - Бєлікова (мінімальний ризик банкрутства), спостерігається кардинальна відмінність в результатах у порівнянні з моделлю Альтмана (високий ризик банкрутства).



Висновки

Ризик - невід'ємна складова частина людського життя. Будь - яка діяльність завжди пов'язана з ризиком. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді, коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості, що воно найефективніше. Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику, але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій, яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими, тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того, що навіть ідеальні з першого погляду рішення приводять до збитків.

Для будь якого суб'єкта господарювання важливо слідкувати за його платоспроможністю, ліквідністю, рентабельністю та ризиком втрати.

Отже, після проведеної роботи було проведено аналіз: фінансового стану страхової компанії „ Країна ”;ризику ліквідності СК„ Країна ”;вибрану модельраннього попередження банкрутства страхової компанії „ Країна ”.

Фінансовий стан страхової компанії у 2009р. та в 2010р. був задовільним, але в 2011р. погіршився, що в свою чергу, підвищило ризик втрати нею і платоспроможності і фінансової стійкості.Також ситуація і у випадку аналізу ризику ліквідності, спостерігається зниження показника ризику ліквідності в 2011р. у порівнянні з 2009р. та 2010р., що підвищує ризик втрати ліквідністю.

За моделями оцінки ризику банкрутства Альтмана та Бівера страхова компанія „ Країна ” має високий ризик банкрутства, за модельюТефлера - середній, за моделлю Беєрмана ризик банкрутства низький, а за модельюДавидової - Бєликова - мінімальний.Після аналізу ризику банкрутства за різними моделями було запропоновано модель раннього попередження банкрутстваДавидової - Бєликова, що найкраще підходить СК „ Країна ”.



Література

1. Азарова А.О., Катєльніков Д.І., Бершов Д.М. Розробка методу формалізації СППР щодо оцінювання ризикованості процесу банківського інвестування на базі нейронної мережі Хеммінга // Економічний простір № 10, ? 2008.

3) Білик М.Д., Сутність і оцінка фінансового стану підприємств// Фінанси України № 3. ?2005.

4) Бірюков О. Банкрутство як важливий елемент справедливої конкуренції // За матеріалами http://www.yur-gazeta.com/writer/167/.

5) Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту: ?К.: Ніка-центр: Эльга, 1999.

6) Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами. - М.: Финанси и статистика, 1997. - 799 с.

7) Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. - К. “КОНДОР” - 2002. - 654 с.

8) Грязновой А.Г Антикризисный менеджмент. ? М.: Ассоциацияавторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1999. ? 368 с.

9) Довбня С.Б. Система антикризисного управления предприятием // Механізм регулювання економіки № 1. ? 2005.

10) Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке.: Пер. с англ.: Уч. пос. ? М.: Издательский дом „Вильямс”, 2000. ? 272 с.

11) Інструкція „ Про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України ” № ЛП - 18/78 від 15.07.1996 р.

12) Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. Видання 3- тє, перероб. та доп. Київ: ЦНЛ, 2004. - 531с.

13) Клебанова Т.С. та ін. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління. ? Харьков: ВГ „ІНЖЕК”, 2003. ? 272 с.

14) Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Нав. посіб. - 2-ге вид., перероб . і доп. - К.: Знання, 2005. ? 485 с.

15) Костриченко В.М., Красовська Ю.В., Красовський В.Р. «Економічний ризик та методи його вимірювання. Kонспект лекцій (КНЕУ)». 2003

16) Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: Підручник для студентів вищих навч. закладів. ? К.: КНТЕУ, 2005. - 823 с.

17) 16.Матвійчук А.В. Дискримінанта модель оцінки ймовірності банкрутства // Моделювання та інформаційні системи в економіці. - 2006. - № 74. - С. 299-314.

18) 17. Матвійчук А.В. Діагностика банкрутства підприємств / А.В. Матвійчук // Економіка України. - 2007. - № 4. - С. 20-28.