Управління навчальним закладом як система: соціально-філософський підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління навчальним закладом як система: соціально-філософський підхід

Камінська О.В.

Актуальність сучасних досліджень у царині філософії освіти важко піддати сумніву особливо у зв'язку з підвищеною динамічністю соціального буття. З одного боку, в перехідні епоху зростає значення філософування як такого, з іншого освіта як специфічний соціальний інститут повинна забезпечувати випереджувальний розвиток соціуму і сприяти знаходженню нових оптимальних векторів еволюції. Однак серед чисельних розвідок із проблематики філософії освіти така її складова, як осмислення процесів управління навчальним закладом, залишається своєрідною «білою плямою». Заповнити її, хоча б у найзагальніших рамках, покликана дана робота. Для цього передусім необхідно з'ясувати сутність і зміст досліджуваного феномена, проаналізувавши його системний характер.

У науці проблематика управління навчальним закладом поки що обговорюється майже виключно у педагогіці та психології.

Сьогодні проблеми школознавства і управління освітою обговорюються в роботах М.Балашової, Є.Березняка, В.Бондаря, Л.Карамушки, П.Коломінського, Ю.Конаржевського, В.Маслова, В.Симонова, Л.Фішмана, Т.Шамової, Ф.Штикало та ін. Поширились розвідки, пов'язані з осмисленням процесів демократизації та децентралізації управління освітою зі створенням мережі альтернативних навчальних закладів (В.Бегей, М.Босенко, В.Паламарчук, В.Сисоєв, А. Сологуб), впровадження інноваційних підходів до навчання (П.Третьяков, Т.Шамова). Безпосередньо управлінський підхід до освітніх закладів знайшов вираження в розумінні школи як відкритої системи (К.Ушаков), в обґрунтуванні сучасних теорій і технологій управління освітньою галуззю (Л.Даниленко, Г.Єльникова, В.Маслов, В. Пікельна, В.Шпалінський), в розробці концептуально-стратегічних та структурно-організаційних засад діяльності навчального закладу (В.Лазарев, М.Поташник), в аналізі інноваційних підходів до управління навчальним закладом (О.Мармаза), у конструюванні моделей професійних менеджерів освіти (М.Дробноход, Н.Коломінський, В.Левицький, В.Маслов, В.Шакурова).

Чи не єдиними винятками філософських розвідок у цій галузі є дисертаційне дослідження Л.Семененко [11] і роботи В.Скотного [12;13]. В.Скотний, аналізуючи раціональне та ірраціональне в освіті і науці, а також у філософії освіти, звертався до сфери освіти взагалі ми ж вважаємо за потрібне зосередитись на управлінні навчальним закладом. Разом із тим, на відміну від розвідки Л.Семененко з акцентами на ціннісно-смисловій детермінації управління навчальним закладом, ми прагнемо залишатись у більш прикладній площині.

При аналізі сутності і змісту навчального закладу варто скористатися характеристикою, наведеною Л.Карамушкою [6,51] стосовно закладів середньої освіти вона є достатньо ємною, актуальною та евристичною. Причому її повною мірою можна екстраполювати на всі навчальні заклади незалежно від рівня. Спираючись на цю характеристику і поки що не торкаючись безпосередньо управлінських аспектів, навчальний заклад можна визначити як цілісне соціальне утворення, яке має спеціальну структуру і виконує в суспільстві специфічні функції навчання й виховання молодого покоління. До актуальних сьогодні сутнісних рис навчального закладу необхідно віднести такі:

- навчальний заклад має бути відкритою системою, постійно враховувати зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, і гнучко реагувати на них;

- навчальний заклад повинен швидко адаптуватись до нових підходів у суспільному розвитку і впроваджувати їх у зміст освіти, це стосується і нових освітніх та інформаційних технологій, і нових стратегій взаємодії між учасниками управлінського і навчально-виховного процесу;

- щоб розвиватися у відповідності до соціальних змін, управлінський і педагогічний персонал навчальних закладів повинні постійно навчатися, розвивати стратегічне мислення, сильну організаційну культур, командний стиль роботи, а також активізувати обмін інформацією;

- враховуючи специфіку функцій, виконуваних ними в суспільстві, навчальні заклади повинні функціонувати на засадах гуманістичного менеджменту.

Влучне світоглядне розуміння феномена управління пропонується у філософському словнику за редакцією В.Шинкарука, де управління визначається як «об'єктивний процес упорядкування систем, суть якого полягає в забезпеченні їхньої цілісності, підтриманні заданого режиму діяльності й досягнення мети шляхом обміну інформацією між їхніми підсистемами (керуючою і керованою системами) по каналах прямого і зворотного зв'язку» [18,706]. По відношенню до соціальних систем важливим є доповнення, дане колективом харківських науковців згідно з ним, сутність управління також полягає в цілепокладанні, у формуванні та здійсненні спеціальних управлінських впливів на людей та їх групи, на хід і характер їх сумісної діяльності для забезпечення відповідності її характеру і результатів наперед поставленим стратегічним цілям і завданням [15,73].

До аналізу управління навчальним закладом необхідно оговоритись, що кожним закладом освіти безпосередньо управляє його керівник (і керівники структурних підрозділів). Але дотичними до управління навчальним закладом опосередкованим чином виявляються і зовнішні (державні) органи управління, до яких згідно статті 11 Закону України «Про освіту»[4] належать: Міністерство освіти України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади; Вища атестаційна комісія України; Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Згідно статті 12 Закону, центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти, є Міністерство освіти і науки України, яке:

- бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;

- встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

- визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчальних закладів;

- здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

- забезпечує зв'язок із навчальними закладами, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

- формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

- розробляє умови прийому до навчальних закладів;

- забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;

- розробляє проекти положень про навчальні заклади, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

- організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;

- разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти,

здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх навчальних закладах незалежно від форм власності та підпорядкування;

- здійснює керівництво державними навчальними закладами.

Окресливши в такий лаконічний спосіб призначення зовнішнього керівництва, ми надалі обмежуємось тільки безпосереднім (внутрішнім) управлінням закладом освіти.

Безпосереднє управління діяльністю навчального закладу здійснює ректор (директор, президент тощо) в межах наданих йому повноважень, передбачених законодавством і Статутом навчального закладу. Наприклад, у статті 32 Закону України «Про вищу освіту» [3] зазначено, що керівник вищого навчального закладу: вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис, видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу, представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад, є розпорядником майна і коштів, виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників, забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку, визначає функціональні обов'язки працівників, формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, контролює виконання навчальних планів і програм, контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни, забезпечує дотримання службової та державної таємниці, здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурномасової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу, разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його. Керівник ВНЗ відповідає за впровадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна. Таким чином, роль керівника вищого навчального закладу має одне з вирішальних значень, обумовлюючи його функціонування та розвиток.

У деяких дослідженнях у процесі аналізу управління навчальним закладом є традиція представляти останній як відкриту соціальнопедагогічну систему. Сама по собі ця традиція безумовно конструктивна, але досі ми не зустріли оптимальної, на наш погляд, моделі.

У найзагальнішому вигляді схема системи управління закладом освіти як відкритою соціально-педагогічною системою подана в посібнику за редакцією Л.Калініної в єдності двох головних підсистеми суб'єкта та об'єкта управління, які взаємодіють в оточенні соціального середовища (див. рис. 1). Зв'язок між цими підсистемами управління здійснюється за допомогою прямих і зворотних інформаційних потоків і комунікативних зв'язків, з використанням кадрового, матеріальнотехнічного, науково-методичного, технологічного, організаційного, фінансового, інформаційного забезпечення педагогічного й управлінського процесів [14,44-45].

Рис. 1. Схема системи управління закладом освіти як відкритою соціально-педагогічною системою (за Л. Калініною та ін.)

У С.Салиги і О.Яришко ця схема дещо ширше (рис. 2): по-перше, в ній виділені елементи керуючої підсистеми, по-друге, вказаний прямий і зворотній зв'язок між об'єктом і суб'єктом управління, потретє, виписані ресурси на вході і продукти на виході [10,34].

ВХІД

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Графічна модель навчального закладу як організації (за С.Салигою, О.Яришко) (викладацький потенціал, матеріальні, фінансові, інформаційні та інші ресурси)

Але і ця модель не позбавлена недоліків, серед яких такі:

1) зміст керуючої підсистеми визначено незадовільно, адже функції менеджменту містять у собі методи, аналогічно і управлінські рішення є менш масштабними по відношенню до методів управління;

2) сукупність ресурсів, які отримуються закладом на вході, сформовано за різними критеріями це ж саме стосується і продуктів на виході, крім того, соціальна відповідальність, на наш погляд, є не продуктом діяльності навчального закладу, а умовою його функціонування;

3) не врахований поділ зовнішнього середовища будь-якої організації на макрооточення (загальні економічні, політичні, культурні умови країни і світу) і безпосереднє оточення (партнери, клієнти, посередники та ін.).

Але найголовніший недолік наведених моделей навчального закладу як цілісної системи полягає в іншому в них об'єкт і суб'єктуправління жорстко розводяться топологічно. В умовах гуманізації всіх сфер суспільної життєдіяльності, і зокрема, освітньої, суб'єкт управління який традиційно вважається таким, що знаходиться над об'єктом має бути введений всередину самого об'єкта управління. Іншими словами, управління має виступати складовою самоорганізації складної системи таким чином можна позбавитись тоталітарних нав'язувань цілей і способів функціонування і досягти оптимального рівня децентралізації управління. Тому з урахуванням цього та інших вказаних недоліків ми б зобразили таку модель навчального закладу як складної самоорганізованої системи (рис. 3).

Рис. 3. Авторська модель навчального закладу як самоорганізованої системи

Як видно з наведеної схеми, провідна роль у взаємозв'язку між об'єктом і суб'єктом управління навчальним закладом належить функціям управління, тому надалі для розкриття змісту системи управління навчальним закладом нам необхідно проаналізувати зміст функцій управління ним. Але до того необхідно пояснити, чому у власній схемі слова «об'єкт» і «суб'єкт» управління ми взяли в лапки. Річ у тім, що однозначно називати управлінську підсистему суб'єктом управління можна тільки в умовах тоталітарного ладу і авторитарного стилю правління, який в сучасних умовах навряд чи можна визнати ефективним. Якщо ж ми стоїмо на позиціях, що для ефективного виконання своєї місії необхідна демократизація управління організацією, нам слід визнати, що виконавчий персонал цієї організації так само виконує роль суб'єкта управління, як і управлінський адже не тільки розпорядження керівників визначають дії виконавців, а ї діяльність виконавців і ефективність їх реакції на управлінські зусилля детермінують методи і способи мотивації, координації і контролю, які будуть застосовуватись менеджерами.

Отже, зміст управління навчальним закладом найбільш повно і водночас конкретно може бути розкритий за посередництвом відповідних функцій, оскільки управління організацією взагалі виступає інтегрованою сумою взаємопов'язаних функцій. Однак єдності стосовно функцій управління навчальним закладом в літературі немає.

У різних джерелах функції управління навчальним закладом класифікуються за різними основами. Найпоширенішими з них є три класифікаційні ознаки: етапи (стадії) процесу управління; структура і вид об'єкта управління; сфера чи вид діяльності. Функції, що виділяють за стадіями управління, називають загальними це зокрема планування, прогнозування, аналіз, організація, стимулювання, контроль та ін. За другою класифікаційною ознакою структурою і видом об'єкта управління можна виділити управління педагогічним чи студентським колективами або допоміжним персоналом тощо. І, нарешті, функції, які розрізняють залежно від сфери діяльності, отримали назву спеціальних так, у будь-якій організації, в тому числі і освітній, можна виділити функції управління фінансами, управління персоналом, функції управління продукцією (у випадку навчального закладу це надання освітніх послуг), управління ринками (цільовими аудиторіями і потенціальними студентами) та пов'язані з останнім функції управління маркетингом. Також стосовно управління навчальним закладом можна виділити такі специфічні спеціальні функції, як управління науковою, навчально-методичною, соціальною та виховною роботою [16,72].

Н. Островерхова і Л.Даниленко, аналізуючи соціально-педагогічні аспекти ефективності управління загальноосвітньою школою, виділяють дві групи функцій управління нею: класичні (до яких віднесено вироблення і прийняття управлінського рішення, організацію діяльності школи, її регулювання та коригування, облік і контроль) та пріоритетні (консультативна, представницька, менеджерська, політико-дипломатична) [9]. В іншій роботі Л.Даниленко пропонує розрізняти класичні, діяльнісні і модернізовані функції директора загальноосвітнього навчального закладу [1].

У принципі, в більшості розвідок, створюючи класифікації функцій управління навчальним закладом, автори спираються на класифікацію засновника адміністративної школи управління А.Файоля, що стала класичною для загальної теорії управління. У рамках створеної ним теорії адміністрації, метою якої була розробка універсальних принципів управління [5,181-187], виділяється п'ять основних функцій управління:

- планування функція управління, яка полягає у визначенні цілей діяльності, необхідних для їх досягнення засобів, а також у розробці методів, найбільш ефективних у конкретних умовах;

- організація формування структури об'єкта і забезпечення всім необхідним для його нормальної роботи, тобто створення умов для досягнення запланованих цілей;

- мотивація активізація працівників і спонукання їх до ефективної діяльності в напрямі поставлених цілей, за посередництвом економічного та морального стимулювання зі створенням умов для розвитку і прояву творчого потенціалу співробітників;

- координація забезпечення узгодженості в роботі всіх ланок системи шліхом установлення зв'язків і комунікацій між ними;

- контроль якісний і кількісний облік і оцінка результатів роботи, на основі якого проводиться коригування раніше прийнятих рішень і планів [17].

Автори одного з найпопулярніших підручників з менеджменту М.Мескон, М.Альберт і Ф.Хедоурі розрізняють так звані первинні функції управління (планування, організацію, мотивацію і контроль) і два інтегруючі їх процеси комунікацію (обмін інформацією) і прийняття рішень [7]. При цьому від себе ми можемо конкретизувати, що прийняття рішень виступає обов'язковою початковою ланкою будь-якої управлінської дії, а обмін інформацією виконує скоріше не самостійну, а допоміжну, обслуговуючу роль по відношенню до всіх функцій управління.

Подивимось, як ці класичні класифікації функції менеджменту модифікуються в різних джерелах по відношенню до управління закладами освіти.

Загалом, огляд чисельних літературних джерел дозволяє виділити такий перелік функцій управління навчальним закладом: планування, керівництво, організація, координація, контроль, прийняття рішень, об'єднання і згуртування колективу, мотивація, оцінка, комунікація, представництво, ведення переговорів, укладення угод тощо.

За даними дослідження Г.Єльнікової, в проаналізованих нею розвідках виділення функцій управління загальноосвітнім навчальним закладом розподілилось таким чином:

- функцію планування виділяють 78% авторів (в тому числі 40% з них до цієї функції відносять передбачення і програмування);

- функцію підготовки і прийняття управлінського рішення 40%;

- організації 93%;

- мотивації або стимулювання 36%;

- регулювання 46%;

- координації 36%;

- контролю, обліку й аналізу 93%;

- функцію аналізу виділяють в окрему специфічну діяльність 22% дослідників [2,75-77].

Загалом, звертаючи увагу на певну складність переліків функцій управління навчальним закладом, корисно звернутись до дослідження Л.Онищук, в якому на основі аналізу існуючих класифікацій управлінських функцій в ретроспективі їх розвитку робиться висновок про існуючу тенденцію ускладнення управлінської діяльності керівників різних рівнів і різних систем, а також змісту управління під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів [8,10,17]. Але, як виходить із загальновідомих принципів менеджменту, чим простішою є система, тим надійніше й ефективніше вона працює. Тому зокрема і надмірну деталізацію функцій управління навчальним закладом слід розглядати як негативний факт. Намагаючись позбутись цього недоліку, ми вважаємо за доцільне всі функції управління навчальним закладом поділяти лише на три основні, а вже в їх рамках виокремлювати підфункції. Це такі три функції:

- підготовка до виконання роботи (включає планування, прогнозування, проектування);

- організація виконання роботи (включає мотивацію, координацію, безпосередньо організацію та регулювання);

- контроль виконаної роботи (включає аналіз, діагностику, контроль і оцінку).

У цілому, визначивши в даній роботі сутність управління навчальним закладом як систему процесів упорядкування структури і регулювання діяльності працівників закладу освіти систему, яка розкривається в єдності забезпечення цілісності закладу, підтримання заданого режиму діяльності й досягнення поставлених цілей розвитку за посередництвом прийняття рішень і обміну інформацією між керуючою і керованою підсистемами і структурними підрозділами закладу; а також домовившись розуміти зміст управління навчальним закладом у багатстві основних функцій управління, ми отримуємо можливість соціально-філософського аналізу окремих, більш детальних аспектів управління навчальним закладом. Найперспективніші з них це аспекти, що мають вихід на практику застосування методів управління навчальним закладом і стосуються активізації творчості менеджерів і стимулювання інновацій в навчально-виховному процесі.

Література

навчальний заклад управління

1. Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм та методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи. К.: Логос, 1998. 140 с.

2. Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. Харків: Крок, 1999. 303 с.

3. Закон України «Про вищу освіту» // http://www.rada.gov.ua (станом на 16.07.2007)

4. Закон України «Про освіту» // http://www.rada.gov.ua (станом на 16.07.2007)

5. История менеджмента: Учеб. пособие / Под ред. Д.В.Валового. М.: ИНФРА-М, 1997. 256 с.

6. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти. К.: Ніка-Центр, 2000. 332 с.

7. Мескон М.Х., Альберт. М., Хедоури Ф. Основы менежмента / Пер. с англ. М.: Дело, 1992. 700 с.

8. Онищук Л.А. Гуманізація управління загальноосвітньою школою першого ступеня: теорія і практика. К., 2001. 327 с.

9. Островерхова Н.М., Даниленко Л.І. Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально-педагогічний аспект. К.: Школяр, 1996. 302 с.

10. Салига С.Я., Яришко О.В. Управління вищими навчальними закладами: Монографія. Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2005. 194 с.

11. Семененко Л.М. Ціннісно-смислова детермінація управління навчальним закладом: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.10 / Національний педагогічний ун-т імені М.П.Драгоманова. К., 2007. 19 с.

12. Скотний В.Г. Раціональне та ірраціональне в науці й освіті: Автореф. дис. ... д-ра філос. наук: 09.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2003. 42 с.

13. Скотний В. Філософія освіти: екзистенція ірраціонального в раціональному. Дрогобич: Вимір, 2004. 348 с.

14. Теоретико-прикладні аспекти управління закладами освіти: Науково-метод. посібник/ Л.М.Калініна, Н.М.Островерхова, А.Ф.Остапенко та ін.; За ред. Л.М.Калініної. К.: ПП Компанія «Актуал. Освіта», 2002. 310 с.

15. Товажнянский Л.Л., Романовский А.Г., Пономарев AC. Введение в философию управления: Учебное пособие. Харьков: НТУ "ХПИ", 2002. 168 с.

16. Управление школой: теоретические основы, и методы: Учебное пособие / Под ред. В.С.Лазарева. М., 1997. 336 с.

17. Файоль А. Общее и промышленное управление / Б.В.Бабин-Корень (пер.с фр.), А.К.Гастев (предисл.). М.: Центральный ин-т труда, 1923. 123 с.

18. Філософський словник / За ред. В.І.Шинкарука. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. 800 с.

Размещено на Allbest.ru