Організація та управління збутовою діяльністю підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організація та управління збутовою діяльністю підприємств

Харків - 1998

Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. Процес становлення і розвитку сучасних ринкових відносин в Україні вимагає здійснення якісних перетворень в сфері виробництва і в свідомості працівників.

Процес ринкових перетворень потребує більш досконалого вивчення на суто науковій основі при врахуванні досвіду ведучих країн світу щодо вдосконалення механізму регулювання економічними процесами.

Здійснення економічних перетворень, вихід національної економіки з тривалої кризи передбачає удосконалення управління та організації підприємств, структурної перебудови суб'єктів господарської діяльності, забезпечення конкурентоспроможності та виходу на міжнародні ринки власного виробника.

Труднощі виходу з кризи породжують немало проблем, пов'язаних з визначенням потреб ринку, розширення конкурентного середовища, які значно впливають на підвищення ефективності діяльності підприємства.

Проблеми формування ринкової моделі господарювання в Україні присвячена значна кількість наукових досліджень, в яких дається оцінка сучасним ринковим відносинам, висловлюються пропозиції щодо вирішення соціально-економічних проблем країни, окремих підрозділів національної економіки. Це роботи М.М. Єрмошенка, В.М. Геєця, Д.О. Горелова, В.І. Голівкова, І.І. Лукінова та інші.

В той же час слід констатувати, що тема реалізації, збуту промислової продукції в умовах ринкових відносин потребує більш детального вивчення та аналізу, наукової обгрунтованості збутової стратегії підприємства.

Тому однією з цих задач є дослідження проблем маркетингової діяльності підприємства, виробництва і збуту продукції, що визначає актуальність теми дисертації.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є плановим, виконане на основі теми, затвердженої вченою радою Харківського державного університету. Основні результати дисертаційної роботи використані при розробці теми «Основні напрямки державного регулювання ринкових відносин України» номер державної реєстрації ДРІА 01008714Р, яка виконувалась на кафедрі економіки та менеджменту Харківського державного університету, Міністерства освіти України.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є економічний механізм реалізації продукції, створення стратегії та організації збуту продукції підприємства. Об'єктом дослідження є підприємства машинобудування України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обгрунтування нових форм і методів збутової діяльності підприємств та розробка рекомендацій по їх застосуванню до виробничого процесу.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішені такі задачі:

- сформульовані принципи функціонування економічного механізму реалізації продукції;

- виявлено тенденції зміни основних економічних показників України в умовах трансформації економіки;

- розроблено основні напрямки удосконалювання збутової діяльності підприємства в умовах ринкових відносин;

- запропоновано рекомендації щодо визначення напрямків актуалізації цілей підприємства;

- розроблено кваліфікаційні ознаки та виконано системну класифікацію цілей підприємства;

- виявлено особливості визначення стратегії розвитку підприємства і збуту продукції;

- визначено функції і місце маркетингової служби в процесі господарської діяльності.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є вітчизняні та закордонні фундаментальні дослідження економістів з питань управління економічними зв'язками підприємств та в області маркетингу, закони України, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України.

В процесі проведення досліджень та обгрунтування висновків і рекомендацій використана спеціальна література, матеріали бухгалтерської та статистичної звітності, а також результати наукових досліджень, виконаних за участю автора.

Для вирішення поставлених задач під час дослідження застосовано методи логічного узагальнення, системний підхід, багатофакторний, фінансовий та економіко-статистичний аналіз.

Наукова новизна результатів отриманих особисто автором:

- виявлені тенденції змін основних економічних показників України в умовах трансформації економіки;

- запропоновано рекомендації по визначенню напрямків актуалізації цілей підприємства;

- розроблено класифікаційні ознаки і запропонована система класифікації цілей підприємства;

- виявлено особливості визначення стратегії розвитку підприємства і збуту продукції;

- розроблено основні напрямки удосконалення діяльності підприємства і збуту продукції;

- сформульовані принципи функціонування економічного механізму реалізації продукції;

- запропоновано методику формування контрагентів, що враховує фінансовий стан постачальників і споживачів;

- визначено функції і місце маркетингової служби в процесі господарської діяльності.

Теоретичне і практичне значення роботи. Одержані результати дослідження є основою для створення діючої системи формування попиту та стимулювання збуту, оптимізації роботи всіх підрозділів вагонобудування, планування їх виробництва та збуту на підставі прогнозних значень та з урахуванням маркетингових зусиль.

За підсумками досліджень розроблені та впроваджені в практичну роботу підприємств вагонобудування система управління збутом продукції, економічний механізм реалізації вагонів з урахуванням фінансового стану постачальників та споживачів.

Впроваджено в навчальний процес при викладенні спецкурсів: «Механізм функціонування підприємств в ринкових умовах», «Зовнішньоекономічна діяльність підприємств».

Апробація роботи. Основні результати досліджень доповідались на міжнародних та галузевих науково-практичних конференціях

Теоретичні положення і практичні рекомендації, отримані в процесі досліджень використані в діяльності Дніпродзержинського вагонобудівного заводу

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом ___ друк. аркушів.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох глав, висновків, додатків та бібліографії використаної літератури. Основний текст дисертації викладений на 149 сторінках машинописного тексту, в якому 13 таблиць, 14 малюнків. У списку використаної літератури 65 назв.

Основні положення дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено проблеми та напрямки дослідження, розкрито наукову новизну дисертаційної роботи, сформульовано практичне значення основних положень дисертації.

У першому розділі дисертації - «Організаційно-правові основи економічних зв'язків підприємства по збуту продукції». Початок ринкових перетворень в Україні зв'язаний з глибокою економічною кризою. Причинами кризових явищ в економіці стали розрив господарських зв'язків, що існували у СРСР та виникли труднощі з утворенням нових зв'язків.

Наслідком таких розривів став ажіотажний попит на деякі види продукції промисловості, що надалі привело до надвиробництва багатьох видів продукції. Це підсилювалося тим, що багато підприємств продовжували одержувати державні дотації і користувалися пільговими кредитами. Підприємства продовжували випускати продукцію, на яку був відсутній попит. Аналіз соціально-економічної ситуації, яка склалась в економіці України, дозволила зробити висновок, що старі механізми збуту продукції недійові, а нові, ринкові, ще не встановилися.

У ході реформування економіки стратегія виробництва та збуту продукції змінюється, тому що вони функціонують на основі самостійності, забезпечують самофінансування, самостійно забезпечують умови розширеного відтворення і цілком залежать від результатів діяльності.

У роботі показано, що основу ринкових реформ складають перетворення відносин до власності, подолання монополії держави на засоби виробництва через приватизацію, створення умов формування нових стимулів ділової активності, використання ринкових регуляторів виробництва, формування ринкової інфраструктури і т.д.

Аналізуючи ринковий механізм можна зробити висновок, що він об'єднує в собі об'єктивне і суб'єктивне, тому що він є одночасно системою об'єктивних відносин через присутність у ньому елементів саморегулювання і сукупністю заходів і методів регулювання, що застосовує держава по керуванню ринковими процесами.

Особливості ринкового механізму на різних рівнях господарювання обумовлюють специфіку тих форм і методів регулювання ринкових процесів, що вживаються в перехідній економіці. Функціонування ринкового механізму передбачає ряд умов, у залежності від якого варто говорити про ринок, рівень і ступінь його розвитку. В роботі проаналізовано такі умови його функціонування, як: економічну самостійність суб'єктів, що господарюють, незалежних власників; економічна відповідальність за прийняті рішення, можливості здійснення вільного вибору, наявність економічного контролю з боку інших суб'єктів, що господарюють.

Виявлені особливості цих умов дають можливість економічній системі користуватися позитивними сторонами ринкового механізму, до яких відносяться збалансованість попиту і пропозиції, орієнтація на споживача, стимули ефективності виробництва, упровадження нової техніки і технології.

В роботі виявлено спроможність ринкового механізму до регулювання економіки охоплює своїм впливом такі його елементи, як попит, пропозиція, ціна. У залежності від того, яка роль приділяється співвідношенню висновків і пропозицій в економічній системі, вона може виконувати функцію пасивного відображення стану економіки або активного регулятора процесу суспільного відновлення за допомогою цінового механізму. Сучасний ринковий механізм не виникає сам по собі, а формується за допомогою держави.

Виявлені зовнішні та внутрішні фактори свідчать, що сучасне ринкове господарство регулюється економічними та адміністративними методами. Серед причин, що обумовлюють необхідність державного втручання в ринковий механізм виділяють: територіальну організацію соціальної сфери; необхідність відтворення і підтримки на визначеному рівні історичних, соціальних і економічних інтересів населення в цілому; необхідність коригування деяких диспропорцій, що зв'язані з нерівномірністю регіонального розвитку, які були викликані розвитком продуктивних сил; створенням і підтримкою високорозвиненої інфраструктури, що призначена для формування ринкового механізму; інтернаціоналізація господарської діяльності, забезпечення міжнародних зв'язків господарської системи країни.

Аналіз проведення антимонопольних перетворень в Україні дозволяє зробити висновок, що в сучасних умовах уже є найбільш монополізовані ринки на загальнонаціональному і регіональному рівнях. Основними заходами повинні бути: організація альтернативних виробництв, що випускають конкурентоздатну продукцію, зняття бар'єрів для вступу нових підприємств у ринок. Цілеспрямоване регулювання територіального розвитку є обов'язковою функцією практично для всіх країн світу. Для України ця проблема є особливо актуальної в зв'язку з тим, що сама регіональна структура України нераціональна, диспропорційна і не дає можливості ефективно функціонувати ринковому механізму.

Ринковий механізм являє собою взаємодію мікрорівня, мезорівня і макрорівня. Мезорівень, тобто регіональний рівень, виступає як об'єкт керування з боку народногосподарського рівня і як суб'єкт для підприємств, що знаходяться на його території. Дослідженням установлено, що ринковий механізм варто розглядати, як конкретний результат інтеграції безпосередньо ринкових і державних зв'язків при визначенні ролі останніх. Діяльність держави у відношенні до регіонів повинна бути основним напрямком регулювання економіки в період формування ринкового механізму; реалізуватися за допомогою державного регіональної політики.

Регіони виступають не тільки об'єктами регіональної політики, але і її суб'єктами, що перетворять їх на самостійні управлінські структури.

На основі дослідження існуючої методики запропоновано новий аналітичний підхід до визначення стратегічного обрію для підприємств, який враховує особливості функціонування галузі в умовах ринку. В основі цього методу лежить всебічний аналіз позицій підприємства на ринку та його внутрішніх можливостей.

При виробленні стратегії розвитку підприємства великого значення набуває визначення співвідношення стратегії і тактики. Між ними прослідковано не тільки предметну і часову відмінності, але й функціональний взаємозв'язок.

Кожний стратегічний захід містить у собі тактичний момент або, іншими словами, тактику підприємницьких дій. Тактика визначає заходи упродовж короткого періоду (місяця, долі) і тому має вирішувати щоденні проблеми. Між стратегією і тактикою існує не тільки функціональний взаємозв'язок, а іноді й взаємозамінність.

В дисертаційній роботі стратегія розглядається як раціональна відповідь підприємства на зміни під впливом часу та обставин ринкових умов. Це наполегливий пошук можливостей збалансування попиту на ринку в найбільш можливому обсязі з власною пропозицією товарів, а отже, пошук найбільш оптимальних варіантів пристосування власності виробничої програми до бажань і очікувань фактичних та потенційних споживачів.

У другому розділі дисертації - «Дослідження факторів та резервів удосконалювання управління економічними зв'язками підприємства».

Порівнюємо рівень ВВП у розрахунку на душу населення з іншими країнами, де він склав: у Росії - біля 5000 дол., Сінгапурі - 27235, Люксембурзі - 26864, США - 25474, Кувейті-24341, Швейцарії - 22972 дол. США.

Захист економічного благополуччя населення США і їх союзників відноситься до числа життєво важливих національних інтересів, тобто таких, що мають виняткове значення для виживання, безпеки і життєздатності нації. Подібна цільова постанова в даний час найбільш підходить для української економіки.

Для України, економіка якої, перебуває в стані трансформаційного спаду, необхідно забезпечити стійку динаміку економічного росту, що передбачає міцні позиції на світовому ринку. Однак визначальним тут є чинник спроможності до саморозвитку і прогресу, забезпеченню економічної безпеки незалежності і досягненню стабільності й сталості національної економіки. Отже, особлива актуальність і практична значимість забезпечення, що зростає, економічної безпеки в період виходу економіки України з трансформаційної кризи визначають роль держави у формуванні стратегічної спрямованості економічного курсу. Комплексне дослідження показало, що найважливішими складовими його є:

- економічна незалежність;

- можливість ефективного контролю держави за національними ресурсами, досягнення такого рівня виробництва, ефективності і якості продукції, що забезпечує її конкурентоздатність і дозволяє брати участь у світовій торгівлі, коопераційних зв'язках і обміні науково-технічними досягненнями;

- стабільність і сталість національної економіки;

- захист власності у всіх її формах, створення надійних гарантій для економічного росту, когерентність усіх складових законодавчої бази, надійність фінансової системи;

- спроможність до саморозвитку і прогресу;

- створення сприятливого клімату для інвестицій, інновацій, постійної модернізації виробництва, підвищення професійного, загальноосвітнього й загальнокультурного рівня.

Визначивши найважливіші стратегічні задачі а також необхідність посилення економічної ролі держави в процесі розробки і реалізації стратегічної програми виходу економіки із трансформаційної кризи, особливо значимим є питання про забезпечення ефективного контролю держав за важливими джерелами економічного росту, що формують не тільки поточні, але і середньо термінові і довгострокові аспекти економічної динаміки. До їх складу належать не тільки виробництво продуктів а і її збут.

В дисертаційній роботі проаналізовані основні чинники, що визначають збутову діяльність а саме:

1) економічні; 2) політичні; 3) ринкові; 4) інноваційні, 5) соціально-культурні чинники.

У трансформаційній економіці здійснюються основні взаємодії механізмів попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг. Сукупність основних чинників, форм і методів реалізації продукції створюють умови суспільного та індивідуального відтворення. Цей процес взаємозалежний із цілою системою виробничих відношень. Це, насамперед, економічні взаємовідносини між підприємствами та учасниками торгових і комерційних структур. Вся інфраструктура ринку, що формує взаємодії попиту і пропозиції, і визначає вплив цієї системи на процес ціноутворення.

Серед ринкових чинників інфраструктури особливе місце приділяється рекламі і рекламній індустрії. У дослідженні використані чинники, що характеризували покупця і що реформують середовище при виборі різних видів продукції: 1) ціна виробу; 2) дизайн; 3) термін гарантійного обслуговування; 4) якість реклами; 5) думки покупців і інші чинники. Підсумки анкетного попиту покупців показав, що по всіх сегментах ринку на першому місці при виборі виробів стоїть його ціна.

Сегментування ринку здійснюється з використанням демографічних принципів. Чинниками сегментації ринку є: виробничо-економічні характеристики; особливості організації закупівлі (термін постачання, умови оплати, форми взаємовідносин); основні характеристики фізичних і юридичних осіб (посередників і фірм). При виборі сегмента ринку необхідно враховувати економіко-організаційні умови: ємність сегмента на ринку; прибутковість сегмента, доступність каналів збуту, конкурентність у сегменті, рекламні можливості, вертикальні і горизонтальні грошові потоки в сегменті, можливі сервісні послуги в сегменті.

Конкурентноздатність продукції Акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» на українському ринку визначається системою показників, що характеризують чинники: економічна вигідність продукції; загальна ціна при покупці; витрати на ремонт і технічне обслуговування; період гарантійного ремонту; витрати на установку та ін.

Наявність конкурентного середовища в Україні викликало необхідність і в дисертації, розглянуто особливості ринкових відносин у сегменті, а також проведений аналіз регуляторів виробництва та обміну продукції.

Методичною основою рішення складних задач обліку зовнішніх чинників і умов є концепція раціонального використання трудових ресурсів, формування соціально-економічних комплексів, нормативно-правової бази, інфраструктури ринку, соціального районування. Ефективне застосування цієї концепції базується на повному обліку всієї системи чинників, що впливають на збутову діяльність підприємства.

Вихідним моментом комплексного розвитку виробництва і збутової діяльності підприємства є об'єднання зовнішніх чинників у єдиний соціально-економічний механізм. Основними з них є: засоби виробництва (ЗВ); трудові ресурси (ТР); нормативно-правова база (НП); рівень підприємницької активності (ПА); соціально-демографічна ситуація в регіоні (СД); рівень життя населення (РЖ); споживчий ринок (СР); інвестиції в інновації (І І); банківська система (БС); місцева адміністрація (МА); інформаційне обслуговування (ІО).

Отримано формулу для очікуваної прибутковості збутової діяльності. Задача полягає в максимальному забезпеченні працездатності всіх чинників збутової діяльності:

П = f (ЗВ, ТР, НП, ПА, СД, РЖ, СР, І І, БС, МА, ІО).

Основами складового процесу комплексного використання всіх чинників виступають:

- взаємодія чинників виробництва і зовнішнього середовища збутової діяльності;

- формування інфраструктури ринку;

- соціально-демографічні чинники;

- виробнича інфраструктура, що забезпечує безперебійне функціонування виробництва;

- запаси природних ресурсів;

- раціональне природокористування й охорона навколишнього середовища.

Для наукового дізнання цих складних процесів можуть бути використані теорії нерівномірного розвитку Я. Кондратьєва і теорії полюсів росту Ф. Перру.

У третьому розділі дисертації - «Удосконалення форм та методів збуту продукції» З розвитком ринкових відносин в Україні перетерпіли зміни і підходи до керування та організації виробництва продукції. Одним із основних критеріїв оцінки ефективності виробництва є рівень збуту продукції (об'єм реалізації). Теорія керування збутом викликала необхідність структурної перебудови виробництва, підпорядкувавши його вимогам ринку, на підприємствах були утворені маркетингові служби.

Структура маркетингових служб на підприємствах залежить від розміру підприємства, організаційної і виробничої структури підприємства, типу виробництва, характеру продукції, що випускається, міжгалузевих і міждержавних зв'язків.

У дисертаційній роботі виділені основні функції маркетингової служби:

- інформаційно-дослідницька (збір і опрацювання наукової і комерційної інформації);

- вивчення і формування попиту на продукцію (вивчення ринку, аналіз збуту і попиту, планування асортименту, планування споживчих властивостей продукції, прогнозування попиту на перспективні види продукції);

- методологічне і технічне обслуговування дослідження ринку (збір статистичних даних, вивчення засобів масової інформації, дослідження споживчих властивостей товарів, автоматизоване опрацювання інформації);

- реклама (визначення форм і засобів реклами, планування та облік витрат на рекламу);

- кадрова (добір і підготування кадрів);

- збутова (удосконалювання збутової мережі: по вивченню продукції в процесі експлуатації; по рентабельності збуту; по основних товарах; по ринках збуту; по якості продукції; по демонстрації продукції на виставках, ярмарках).

Запропоновано варіант по використанню основних рекомендацій теорії маркетингу та загальна методологія маркетингового дослідження (рис. 1). Відставання теоретичного обгрунтування від постановки практичних задач ринкових перетворень, зниження регулюючої ролі держави, механічне перенесення методів ринкової економіки, непідготовленість кадрів вищої і середньої ланки керування привело до необхідності удосконалювання методів керування і структури підприємства, орієнтованих на збалансованість виробництва і реалізації продукції. Особливе значення в становленні ринкових відносин має пристосованість організаційної структури підприємств до нових умов господарювання.

З розвитком ринкових відносин оргструктура також розвивається, зростає роль збутових підрозділів підприємства.

У дисертації показано, що в оргструктурі підприємства, орієнтованого на виробництво, функціями керування збутом були: облік, аналіз торгової статистики, організація роботи торгового персоналу, розподіл. на підприємстві, яке орієнтується на збут в оргструктурі (рис. 2) відбувається помітне розширення функцій адміністрації. На прикладі підприємств машинобудування показано, що тепер функціями керування збутом є: організація роботи торгово-розподільної мережі, визначення торгових бюджетів і завдань по збуту, аналіз торгових операцій і статистики, опрацювання замовлень, стимулювання збуту, транспортування і складування, дослідження ринку, реклама, організація виставок, контроль за кредитними операціями.

Відділ маркетингу грає підпорядковану роль. Керівником є начальник збутового підрозділу. При такому варіанті оргструктури поки ще не всі ключові види діяльності, зв'язані з маркетингом, об'єднані під початком одного керівника.

Організаційна структура підприємства змінювалася з розвитком ринкових відносин. Проаналізуємо її, керуючись дотриманням основних принципів побудови. Порівняння оргструктури підприємства та гіпотетичного підприємства, орієнтованого на збут, дозволяє зробити висновок про відповідність структури аналізованого підприємства і своєї збутової спрямованості, тому що функції, виконувані відповідними підрозділами порівнюваних структур аналогічні. Такий варіант оргструктури підприємства найбільш привабливим у перехідний до ринку період. Однак вона має істотну нестачу - порушення принципу обмеженості числа підпорядкованих одному начальнику (на підприємстві їх 8-12 чол.). Нерозвиненість маркетингових структур має не тільки на аналізованому підприємстві, але і на багатьох інших.

Організація маркетингу на підприємстві це не формальне виділення на підприємстві спеціального підрозділу з покладанням на нього функцій, які до нинішнього часу не виконувалися зовсім або виконувалися частково. Як показує аналіз формування маркетингових служб, така служба формується не відразу, а поступово, об'єднуючи в собі основні функції маркетингу, і грунтується на його концепції. Сутність останньої полягає в тому, щоб підкорити всю діяльність підприємства (науково-технічну, виробничу і збутову) головній задачі - задоволення споживчого попиту на вироблену продукцію.

Для стимулювання виробництва і збуту продукції на промислових підприємствах використовуються результати розподілу прибутку. Цьому питанню приділяється велике значення, тому що від ефективності розподілу і використання результатів залежить збільшення об'єму оборотних коштів, розвиток підприємства, збільшення збуту продукції.

Проблема розподілу прибутку є дискусійна у сфері керування підприємств, акціонерних товариств і фінансового менеджменту.

У Положеннях про акціонерні товариства в основу їх функціонування передбачається, після відрахування обов'язкових платежів, направляти прибуток, який залишився, на виплату дивідендів або відсотків на пайові внески і на утворення фонду розвитку підприємства в наступному періоді.

Однак, в останні роки в зв'язку з виниклими проблемами функціонування АТ з'явилися дві протилежні тенденції розподілу прибутку.

Перша полягає в тому, що в результаті розподілу прибутку утворюються три основних групи фондів:

фонд стимулювання персоналу підприємств;

фонд інвестування приросту активів підприємств;

резервний або страховий фонд.

Друга полягає в тому, що додатковими рішеннями акціонерів, органами керування підприємств, для задоволення своїх інвестиційних потреб, прибуток на виплату дивідендів не направляється, і створюються тільки два фонди:

фонд інвестування приростів активів підприємств;

резервний або страховий фонд.

У результаті цього створюються більш сприятливі фінансові умови за рахунок внутрішніх джерел фінансування, уникаючи кредиторських зобов'язань через високий рівень кредитного ризику.

Висновки

Економічна криза в Україні зв'язана з порушенням фінансових, технологічних, організаційно-господарських зв'язків між підприємствами різних галузей. Це привело до зниження ефективності виробництва і реалізації промислової продукції на всіх господарських об'єктах.

Складність розробки стратегії для окремих підприємств зв'язана з відсутністю єдиної державної концепції реструктуризації економіки України. Підприємства України позбавлені стратегічного орієнтира з боку держави в питаннях, зв'язаних із пошуками оптимальних шляхів переходу до ринку.

Проблеми маркетингової діяльності протягом багатьох років широко дискутуються в наукових працях закордонних і українських економістів. Однак жодна з альтернатив не використана як базова для виробки нової стратегії збутової діяльності підприємств.

Основним чинником, що визначав ефективність діяльності підприємства, є комплексний підхід до здійснення маркетингової діяльності на довгостроковій програмно-цільовій основі.

Ефективність збуту продукції визначається наступними групами чинників:

економічні чинники (ціни, податкові ставки, процентні ставки НБУ, рівень зарплати та ін.);

політичні чинники (рівень стабільності в країні, характер правової бази та ін.);

ринкові чинники (рівень конкурентності, ступінь монополізації, еластичність попиту на продукцію;

інноваційні чинники (швидкість технологічних змін, асортимент, якість продукції, технологій і т. п.);

соціально-культурні чинники (структура працюючої, культурні цінності, послуги працюючих і т.д.).

Чинники діляться на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні чинники характеризують показники організаційно-технічного рівня виробництва і збуту продукції.

Зовнішні чинники не залежать від діяльності підприємств, можуть визначатися міжнародною організацією торгівлі, поглиблення співробітництва даного підприємства.

5. Ефективність виробництва і реалізації продукції забезпечується розвитком прогресивних форм споживчо-збутової кооперації, розвитком асоціацій, бірж по збуту продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку.

6. Діяльність підприємств повинна бути орієнтована на забезпечення технологічного лідерства, що дало би можливість завоювати своє місце на внутрішньому і зовнішньому ринку.

реалізація маркетинговий економіка збутовий

Размещено на Allbest.ru