Використання соціально-психологічних методів управління в сільськогосподарських підприємствах (на матеріалах Львівської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 658:631.157

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ (НА МАТЕРІАЛАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ОВЧИННІКОВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

Галанець Василь Григорович, доктор економічних наук, професор, Львівський національний аграрний університет, професор кафедри менеджменту організацій, заслужений діяч науки і техніки України.

Офіційні опоненти:

Андрушків Богдан Миколайович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя, заслужений діяч науки і техніки України;

Безтелесна Людмила Іванівна, кандидат економічних наук, доцент, Національний університет водного господарства і природокористування, доцент кафедри трудових ресурсів та підприємництва.

Захист відбудеться 16 липня 2008 р. о 14-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському національному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1.

Автореферат розісланий 13 червня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.А. Біттер.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення в українському суспільстві супроводжуються нестабільністю та невисокими темпами економічного зростання. Відчувається брак дієвих та довготривалих механізмів організаційного впливу на економічні процеси. Застосування організаційних методів в аграрному виробництві не дає бажаних результатів. Серед економічних важелів найдієвішим є заробітна плата, однак вона є найнижчою порівняно з тою, що є в інших галузях народного господарства. Вимогою часу є пошук і запровадження інноваційних управлінських методів підвищення ефективності виробництва. Актуальність дослідження зумовлюється ще й тим, що проблема застосування соціально-психологічних методів управління виробничими колективами є відносно новою для агропромислового комплексу.

У вітчизняній та зарубіжній літературі з менеджменту, психології управління обґрунтовано та багатоаспектно розглянуто методи управління колективами та організаціями. Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних та прикладних аспектів проблеми використання соціально-психологічних методів управління в підприємствах зробили такі українські вчені: Б.М. Андрушків, Л.І. Безтелесна О.М. Бородіна, В.Г. Галанець, В.М. Гриньова, Т.Г. Дудар, Й.С. Завадський, А.М. Колот, І.І. Кравчук, О.Л. Попова, Л.П. Червінська та інші. Загальні теоретичні проблеми управління та методологію використання соціально-психологічних методів розробили відомі зарубіжні науковці: К.Г. Бланшар, П.Ф. Друкер, А. Маслоу, П. Херсі та інші.

В опублікованих працях вітчизняні вчені досягли значних результатів у розробці методологічних підходів до формування психологічного мікроклімату та соціальних відносин на великих промислових підприємствах, у сфері обслуговування. Певного прогресу досягнено у дослідженні мотиваційних механізмів високопродуктивної праці в аграрному виробництві. Увага, проте, акцентується переважно на матеріальних мотивах, у той же час психологічні методи згадуються як допоміжні. Водночас недостатньо досліджено зміну управлінських відносин на селі, управління процесом трансформації сільгосппідприємств та виходом їх у лідери в галузі. Потребує наукового обґрунтування роль керівника сільськогосподарського підприємства у раціональному доборі працівників, згуртуванні їх у цілісний колектив, зацікавленні методами мотиваційного управління всіх працівників у кінцевому результаті.

Актуальність і загальносуспільне значення відповідного вирішення проблем, недостатня їх наукова розробка, нерозуміння та ігнорування ролі соціально-психологічних методів управління в сільськогосподарських підприємствах, потреба в аналізі значення лідерських якостей керівника у зростанні рентабельності господарств зумовили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з програмою науково-дослідних робіт Львівського національного аграрного університету, зокрема з темами економічного факультету на 2000-2005 рр. "Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК, виробничих відносин і системи управління в агроформуваннях певного типу при переході до ринку" (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006-2010 рр. "Розробка організаційного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування АПК Західного регіону України" (номер державної реєстрації 0106U002073).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних положень і прикладних рекомендацій щодо використання соціально-психологічних методів управління в умовах трансформації аграрної економіки й утвердження ринкових форм господарювання.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі визначені та поставлені такі завдання: ціннісна орієнтаційна управлінська керівник

- узагальнити наявні в теорії економіки і психології погляди вітчизняних і зарубіжних вчених та сформувати оригінальне бачення сутності соціально-психологічних методів управління;

- обґрунтувати пріоритетність і сформувати методику визначення ефективності застосування соціально-психологічних методів управління у практиці господарювання аграрних підприємств;

- здійснити аналіз впливу рівня розвитку управлінських відносин на стан сільського господарства досліджуваного регіону і виявити причини дефіциту кваліфікованої робочої сили та низької якості управлінського персоналу у сільськогосподарських підприємствах;

- дати оцінку залежності рівня ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств від якості їх керівного складу і ступеня застосування ними соціально-психологічних методів управління;

- розробити описову декомпозицію структури управлінського потенціалу керівника сільськогосподарського підприємства;

- виявити і формалізувати залежність між рівнем ефективності функціонування виробничих колективів та змінами у зовнішньому середовищі з врахуванням оцінки рівня психологічної готовності до них персоналу та можливостей її активізації;

- розробити схему і методику добору та формування персоналу сільськогосподарського підприємства у відповідності із змінами зовнішнього середовища та перспективами розвитку господарства;

- обґрунтувати методику діагностики персоналу і структуру механізму його мотивації до високопродуктивної праці та підвищення рівня організаційної культури підприємства з урахуванням психологічної сумісності його членів;

- розробити засади впровадження мотиваційної системи управління у сільськогосподарських підприємствах із врахуванням можливостей застосування ситуаційного лідерства та інших його форм і їх ефективної трансформації задля підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є система соціально-психологічних відносин, що складаються в процесі управління колективами сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є стан і особливості застосування соціально-психологічних методів управління на сільськогосподарських підприємствах Львівської області; методологічні і методичні підходи щодо визначення результатів діяльності керівників агропідприємств та завоювання ними лідерських позицій.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження слугували фундаментальні положення теорії управління, результати теоретичних, дослідно-аналітичних і прикладних розробок з проблем використання соціально-психологічних методів управління, економіко-статистичного моделювання, матеріали науково-практичних конференцій.

Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань використано методи монографічного аналізу та діалектичного пізнання (при дослідженні еволюції теорії управління); конкретно-історичний метод, системного та порівняльного аналізів (при систематизації результатів аналізу розвитку господарств області та стану управлінських відносин); експертної оцінки, соціологічних опитувань та тестів (при оцінюванні рівня компетентності та ділових якостей керівників); аналітичний, абстрактно-логічний, метод порівнянь (для виявлення розбіжностей між самооцінками керівників та експертними оцінками і виведення узагальнювальних висновків); розрахунково-конструктивний, графічний та табличний методи (при систематизації результатів анкетного опитування, а також з метою наочного зображення особливостей розвитку управлінських відносин в агропідприємствах); статистико-економічного аналізу (при аналізі кількісних і якісних параметрів людського потенціалу); ціннісно-орієнтаційної єдності, соціометричного тестування (для аналізу сумісності та єдності членів колективу); кореляційний і дисперсійний аналіз (для виявлення принципу залежності між рівнем рентабельності господарств та віком керівників і рівнем застосування ними соціально-психологічних методів; впливу ключових якостей керівників на рівень рентабельності агропідприємств). Вироблення ефективних моделей керівництва та лідерства, оптимальних прогнозів успішного використання соціально-психологічних методів управління та їх поєднання з економічними здійснювалось із використанням статистичної комп'ютерної програми "Statistica 7.0".

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- розроблено методику виявлення і моделювання взаємозв'язку між рівнем економічної ефективності функціонування виробничих колективів та змінами у внутрішньому і зовнішньому середовищах з урахуванням оцінки рівня психологічної готовності до них персоналу і можливостей впливу на його підвищення;

- розроблено механізм визначення ступеня впливу базових управлінських якостей керівника на рівень ефективності сільськогосподарського підприємства на основі врахування компетентності цього керівника, діловитості та організаційної здатності як основи ситуаційного лідерства;

удосконалено:

- системну модель здійснення описової декомпозиції структури управлінського потенціалу керівника сільськогосподарського підприємства залежно від вміння керівника застосовувати соціально-психологічні методи управління;

набули розвитку:

- наявні в теорії економіки і психології управління погляди та підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до розуміння сутності й значення соціально-психологічних методів управління стосовно сільськогосподарських підприємств у частині доповнення їх необхідністю врахування в їх структурі економічних аспектів мотиваційного характеру;

- методичні підходи до формування персоналу підприємства шляхом доповнення їх способами врахування потреби додержання відповідності цього процесу рівневі організаційної культури підприємства та можливим перспективам її зростання;

- методичні положення щодо діагностики якості персоналу і структури механізму його мотивації до високопродуктивної праці в частині доповнення її способами врахування потреби психологічної сумісності його членів на основі використання соціоматриць і відповідної системи групових та індивідуальних коефіцієнтів;

- засади запровадження мотиваційної системи управління в агропідприємствах шляхом доповнення їх потребою врахування можливостей застосування ситуаційного та інших форм лідерства і їх вдосконалення задля підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення здобутих результатів. Висновки і пропозиції, одержані в результаті дослідження, поглиблюють і адаптовують до умов сільськогосподарського виробництва системний і ситуативний підходи до використання соціально-психологічних методів управління сільськогосподарськими підприємствами. Застосування одержаних результатів дослідження в окремих господарствах області справляє значний вплив на формування організаційної культури агропідприємств, на підвищення рівня їх рентабельності, розвиток керівництва та лідерства і загалом на соціально-психологічний розвиток села.

Результати дослідження і практичні пропозиції щодо ефективного запровадження соціально-психологічних методів управління схвалено і прийнято до впровадження в Головному управлінні агропромислового розвитку Львівської обласної держадміністрації (довідка № 10-01/7-425 від 01.11.2007 р.), в управлінні агропромислового розвитку Яворівської районної держадміністрації (довідка № 1037 від 12.02.2008 р.) і в Жидачівській районній державній адміністрації (довідка № 338 від 20.02.2008 р.) Львівської області та у ПАФ імені Івана Франка Миколаївського району (довідка № 53 від 06.02.2008 р.).

Теоретичні результати дослідження знайшли впровадження у викладанні загальноекономічних дисциплін у Львівській державній фінансовій академії (довідка № 01-13/334 від 27.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною роботою авторки. Усі наукові результати, які викладені в дисертації та пропонуються для захисту, авторка здобула особисто. Всі наукові статті підготовлені особисто та відображають зміст дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження викладено на ІІІ міжнародній науковій конференції "Студентська молодь і науковий прогрес в АПК" (м. Львів, 2003 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях "Динаміка наукових досліджень, 2003" (Дніпропетровськ, 2003 р.), "Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності" (Київ, 2004 р.), "Науковий потенціал світу, 2004" (Дніпропетровськ, 2004 р.), обговорювалися на підсумкових наукових конференціях аспірантів і здобувачів Львівського національного аграрного університету (2003-2006 рр.) і на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Львівської державної фінансової академії (2007-2008 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи подано у дванадцяти публікаціях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них шість - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 4,18 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків і викладена на 256 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 182 сторінках друкованого тексту. Робота містить 24 таблиці, 25 рисунків та 25 додатків. Список використаних джерел налічує 262 найменування.

ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, основні завдання, виокремлено об'єкт, предмет і методи дослідження. Викладено найвагоміші результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування здобутих результатів.

У першому розділі - "Теоретичні засади використання соціально-психологічних методів у практиці управління сільськогосподарськими підприємствами" - проаналізовано еволюцію теорії управління у вітчизняній та зарубіжній науці, виділено найважливіші підходи до управління організаціями, звернуто увагу на системний та ситуаційний підходи; розглянуто сутність понять "управління", "менеджмент", "мотиваційне управління", "керівництво" та "лідерство"; наведено істотні відмінності між управлінням та менеджментом, керівництвом та лідерством, виділено і доповнено головні елементи системи управління сільськогосподарськими підприємствами.

Забезпечення ефективного функціонування агропідприємства залежить від здатності керівника застосовувати методи управління, адекватні сучасним ринковим перетворенням. Під методами управління розуміють способи здійснення управлінської діяльності. Сутність соціально-психологічних методів зводиться до цілеспрямованого впливу на особистість та колектив з метою поступової зміни їх настанов, орієнтацій у трудовій діяльності та творчій активності, а також на соціальні та психологічні інтереси персоналу та підприємства загалом. Соціально-психологічні методи орієнтовані на розширення можливостей і шляхів найбільш ефективної мобілізації інтелектуальних та емоційних ресурсів працівників з метою активізації їх трудової активності.

Більшість вітчизняних науковців дотримується єдиного принципу поділу соціально-психологічних методів на соціальні та психологічні. Авторка виділила як найбільш дієві в числі соціальних методи формування загальної ідеології підприємства, впевненості у його новій стратегії та перевагах діяльності, відданості новій організаційній культурі; методи соціальної спадковості і трудової ротації, зміни соціального статусу професії; методи соціальної мотивації. Вони передбачають спонукання працівників до соціально значимих інтересів та результатів індивідуального і колективного характеру.

Чільними серед психологічних методів виділено: методи психологічного спонукання; методи формування соціально-психологічних стосунків; методи гуманізації праці; методи професійного відбору і навчання. На основі аналізу сучасних мотиваційних теорій (спонукальних і процесуальних) відзначено актуальність для сучасного рівня розвитку українського суспільства послідовність задоволення людських потреб від нижчого рівня (фізіологічних) до вищого (психологічних). Затяжна криза в аграрній сфері і вкрай низький рівень життя вимагають у першу чергу запровадити стабільні та дедалі сильніші економічні мотиватори й на основі цього переходити на соціально-психологічні методи спонукання до високопродуктивної праці. Авторка зробила висновок, що при такому тісному поєднанні мотивація як важлива функція управління набуває відносно відособленого характеру і її реалізація стає предметом мотиваційного управління. Мотиваційне управління, з одного боку, формує внутрішні і зовнішні чинники, що спонукають людину до певних дій, а з другого - впливає на людину, безпосередньо стимулює її до дії.

Успішне підприємництво, ефективність трансформаційних процесів залежать у першу чергу від успішного керівництва, від здатності керівника стати лідером колективу і вивести агропідприємство у лідери галузі, а то й регіону. Лідерство керівника - це тип управлінської взаємодії, здійснюваний на найбільш ефективному для певної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання персоналу до досягнення загальних цілей. Таке лідерство є системною і сукупною функцією керівника, його послідовників і ситуаційних перемінних.

За основу формування моделі лідерства керівника агропідприємства дисертантка виділила теорію життєвого циклу П. Херсі і К.Г. Бланшара. Згідно з цією теорією, лідерство керівника залежить від зрілості виконавців. Зрілість є динамічною характеристикою, що відповідає конкретній ситуації. Відповідно до поставленого завдання і залежно від зрілості колективу лідер-керівник по-різному вибудовує вимоги до завдань і взаємовідносин персоналу в якості двох наявних вимірів стилів управління: обсяг безпосереднього керівництва (завданнєцентрична поведінка) і необхідна соціоемоційна підтримка (антропоцентрична поведінка). Обираючи стиль управління, керівник повинен вміло змінювати типи лідерської поведінки відповідно до рівня зрілості підлеглих. Від управлінських відносин "начальник - підлеглий" він переходить до елементів традиційного лідерства, що базується на відносинах "лідер - послідовник", динамічним результатом якого має стати ефективне лідерство на відносинах "лідер - команда лідерів".

Створення ефективної системи управління сільськогосподарським виробництвом має базуватися не лише на творчому застосуванні дієвих зарубіжних методів менеджменту, а й на розробці власних методик управління та рекомендацій їх конкретного застосування. Управління виробничими колективами буде успішним лише тоді, якщо воно буде опиратися на розуміння соціальних і психологічних процесів і явищ, які відбуваються в середовищі підпорядкованих керівнику працівників. На основі знання особливостей мікроклімату в підрозділах агропідприємства керівник зможе вміло використовувати мотиваційне управління задля підвищення загального результату, надихати працівників власним прикладом і зумовлювати до змін своїх орієнтацій та настанов.

У другому розділі - "Економічна оцінка діяльності сільськогосподарських підприємств області та стану трансформації управлінських відносин" - здійснено оцінку розвитку сільськогосподарських підприємств області у розрізі організаційно-правових форм, визначено показники ефективності їх функціонування та головні чинники, що визначають її рівень; наведено результати аналізу управлінської структури сільськогосподарських підприємств і психологічного мікроклімату в них.

Підсумки проведених досліджень свідчать, що трансформаційні процеси в аграрному секторі області призвели до зміни у формах господарювання та розподілі площ сільськогосподарських угідь, що зумовило позитивні тенденції у нарощуванні виробництва валової продукції приватними агропідприємствами, а в особистих селянських господарствах знизилася продуктивність. Це особливо стає очевидним, якщо зробити розрахунок на 100 гектарів сільськогосподарських угідь (табл. 1).

Таблиця 1.

Виробництво валової продукції сільського господарства у Львівській області з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, у порівнянних цінах 2005 р., тис. грн.

Форма господарювання	2000 р.	2002 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2006 р. до 2000 р., %
У всіх категоріях господарств	339,4	377,5	379,9	382,2	404,5	119,2
У сільськогосподарських підприємствах	54,2	76,1	111,8	137,7	214,6	395,9
У господарствах населення	730,0	586,3	497,4	481,5	465,5	63,8

Встановлено, що сільськогосподарські підприємства з розрахунку на 100 гектарів угідь виробили продукції майже у 4 рази більше, ніж у 2000 р., тоді як господарства населення - лише 63,8 %. Однак робити висновок про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в області нема підстав. Про це свідчать невисокі показники рівня рентабельності за 2000-2006 рр. Позитивно відзначаються рівнем рентабельності у 2006 р. господарські товариства (37,6 %). Загалом на 2006 р., рентабельною стала діяльність майже п'ятої частини господарств.

Низька ефективність аграрного виробництва негативно впливає на рівень життя сільського населення області. На селі високий рівень безробіття. Аналіз показує, що 2006 р. у сільському господарстві області зайнято всього 4,4 % всіх працівників народного господарства, що значно погіршує ситуацію з людськими ресурсами, негативно впливає на морально-психологічний стан людей.

Під час дослідження виявлено, що у сфері управління сільським господарством склалася парадоксальна ситуація. Адміністративні методи управління зведено до мінімуму, тоді як адміністративний апарат на обласному і районному рівнях зберігся. На сільськогосподарських підприємствах функціональні зв'язки домінують над лінійними. Це призвело до порушення взаємозв'язків між керувальною і керованою підсистемами, знизився рівень відповідальності, що підвело виконавську дисципліну до критичної межі.

У процесі дослідження поставлено завдання визначити оптимальну кількість працівників апарату управління в досліджуваних господарствах Яворівського району. На основі статистичних даних за 1999 і 2006 рр. досліджували залежність обсягів валової продукції господарств від кількості працівників, що припадають на одного управлінця. З використанням методу регресійного аналізу визначено, що коефіцієнти детермінації відповідно за 1999 і 2006 рр. становлять 0,88 і 0,74. Одержані в результаті графічного зображення криві показують, що найвищого показника з виробництва продукції на 100 га сільськогосподарських угідь досягли оптимально організовані господарства, в яких на одного управлінця припадало у 2006 р. 9-10 чоловік (у 1999 р. - 12-13 чоловік). Це відповідає науково обґрунтованим вимогам.

Загальною тенденцією, характерною для реформаційних процесів, є подрібнення господарств. Водночас кількість кадрів управління зросла на 5 %. Це відбулось за рахунок відповідного збільшення кількості керівників агропідприємств при одночасному скороченні числа посад спеціалістів та керівників середньої ланки приблизно на 30 %. Така тенденція свідчить про зниження спеціалізації управлінської праці та її результатів, а також про збільшення навантаження управлінських функцій на керівників агропідприємств.

Дисертаційне дослідження поділено на два етапи. На першому етапі - у 2004 р. - досліджувався стан психологічного мікроклімату у колективах окремих господарств на початковій стадії їх кардинального реформування, ділові та морально-психологічні якості керівників агропідприємств. На другому етапі дослідження - у 2006 р. - відносини у колективах, якості керівників досліджувались на іншому рівні, після застосування ряду рекомендацій з використання соціально-психологічних методів та проведення певних дослідницьких експериментів.

На основі узагальнень авторка розробила структуру потенціалу керівника, яка може послужити основою для вироблення оцінюючих критеріїв керівників. Виявлено, що найшвидше адаптувалися до трансформаційних процесів господарства, у яких керівники не старші за середній вік. У цьому контексті ставилось завдання визначити на основі анкетування керівників 40 агропідприємств, залежність рівня рентабельності від віку керівників та використовуваних ними соціально-психологічних методів управління.

За результатами дослідження керівників поділено на три вікові групи: перша - до 40 років; друга - від 40 до 50 років; третя - понад 50 років. На першому етапі застосовано метод кореляційного аналізу для визначення тісноти зв'язку між чинниками, які мають особливий вплив (стаж роботи на керівній посаді та вік) і результуючим чинником (середній рівень рентабельності господарства за останні три роки). Результати кореляційного аналізу представлено у вигляді кореляційної матриці (табл. 2).

Як видно з цієї таблиці, є позитивний вплив стажу керівника на рівень рентабельності (коефіцієнт кореляції становить 0,34). Водночас виявлено, що вік керівника негативно впливає на рівень рентабельності (коефіцієнт кореляції відповідно становить -0,69). Керівники старшого віку, як правило, не схильні ризикувати, здійснювати реструктуризацію господарств і застосовувати нові методи управління, тому й результати господарювання є невисокими.

Таблиця 2.

Кореляційна залежність між рентабельністю господарств, віком керівників і стажем роботи на керівній посаді

Назва чинника	Рентабельність господарства	Стаж керівної роботи	Вік керівника
Рентабельність господарства	Х	0,34	-0,69
Стаж керівної роботи	0,34	Х	0,01
Вік керівника	-0,69	0,01	Х

Окремо ставилося завдання визначити, яким саме методам управління віддають перевагу представники цих вікових груп. Порівняльний аналіз методів, які застосовують керівники господарств, відображено графічно (рис. 1).

Рис. 1. Порівняльний аналіз співвідношення методів управління, яким віддають перевагу керівники господарств, у розрізі вікових груп

Найвищий показник використання соціально-психологічних методів управління у першої вікової групи - 55,56 %. Одночасно господарства, очолювані цією віковою групою, мають найвищий показник рентабельності (27,8 %). Отже, ефективність управлінської діяльності перебуває у прямій залежності від віку керівників та методів управління, яким вони віддають перевагу.

Щоб виявити взаємозв'язок стилів керування з об'єктивними умовами зовнішнього середовища, з рівнем взаємодії із підлеглими було опитано 92 керівників агропідприємств області. Більшість опитаних упродовж керівної роботи та у виборі управлінських рішень віддає перевагу авторитарному (40,2 %) і демократичному (53,3 %) стилям. З аналізу досліджень випливає, що авторитарний стиль забезпечує непогані виробничі результати у реформаційні періоди розвитку господарств, але він не може бути чинником довготривалого і стабільного керівництва. Відповідно керівники демократичного стилю завдяки взаємодії з підлеглими, їхній цілковитій довірі й турботі про їхні інтереси здатні забезпечити реалізацію нової стратегії агропідприємства, адекватної постійно змінюваним умовам ринкової економіки.

Застосування системного і ситуативного підходів дозволило розглядати агропідприємства як самостійні, складні і відкриті системи, котрі перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності із зовнішнім середовищем. Персонал агропідприємства є його головним елементом, і характер впливу та взаємодію з чинниками зовнішнього і внутрішнього середовищ представлено у вигляді моделі (рис. 2), розробленої на основі аналізу найбільш дієвих чинників.

Для виявлення кількісних і якісних характеристик міжособистісних відносин серед працівників сільгосппідприємств, аналізу їхньої реакції на зовнішні імпульси, визначення соціометричної структури внутрішньо-групових комунікацій у процесі дослідження здійснювалися соціометричні виміри, оброблялися результати тестування. Вагомий матеріал для узагальнення дали визначені по окремих господарствах показники ціннісно-орієнтаційної єдності (ЦОЄ), які відображають рівень згуртованості колективу. Виявлено, що єдність та згуртованість вища у колективах, де працівники є співвласниками майнових паїв і їхні доходи перебувають у прямій залежності від прибутків господарства.

Позитивних результатів у доборі працівників з огляду на їх сумісність досягнуто завдяки діагностуванню та соціометричним вимірам. Методи соціометрії дали змогу визначити рівень психологічної сумісності, актуалізувати їхні соціальні пріоритети.

На основі результатів дослідження рекомендовано керівникам агропідприємств під час розстановлювання й добору працівників у підрозділах враховувати показники індивідуальних і групових індексів. Для досягнення стабільного розвитку господарств особисті інтереси ситуативно мають підпорядковуватися колективним. Це стимулює відповідальність за кінцевий результат діяльності, формує єдність колективу.

У третьому розділі - "Раціоналізація соціально-психологічних методів управління" - запропоновано нові методики аналізу стану розвитку персоналу агропідприємств та проведення на основі цього структурних змін, обґрунтовано головні напрямки вдосконалення мотиваційного механізму високопродуктивної праці, запропоновано новітні моделі ефективного керівництва та лідерства.

Стратегічні зміни у плануванні й розвитку структури персоналу агропідприємств доцільно здійснювати із застосуванням диференційованого системного підходу, виділивши три групи заходів: планування, добір та розстановлення кадрів; підвищення ефективності використання та спеціалізації кадрів; мотивація персоналу. Розпочинати структурні зміни слід із діагностики кадрового потенціалу. Узагальнивши сучасні методи діагностики, авторка визначила такі напрями діагностування кадрового потенціалу агропідприємств: оцінка потенціалу службовців та робітників; оцінка рівня плинності кадрів та негативних наслідків цього процесу; визначення рівня відповідності управлінського персоналу обійманим посадам; дослідження організаційної культури та мікроклімату.

Рис. 2. Вплив зовнішнього і внутрішнього середовища на діяльність аграрного підприємства

Доповнювальним засобом добору працівників запропоновано психологічну професіограму. Професіограма має містити в собі зведення двох планів: опис самої професійної діяльності (психологічна професіограма) і опис (зведення) вимог до людини, які містить ця діяльність, до її психіки як перелік професійно необхідних якостей. Виконаний на основі професіограми добір працівників у трудові колективи дозволяє запобігти психологічній несумісності та конфліктам, створити в колективі сприятливий для високопродуктивної праці мікроклімат.

Структурні зміни персоналу агропідприємств впливають на його внутрішню культуру. Заново створені організації формують свою організаційну культуру поступово, впродовж кількох років. Одночасно підприємства, які створилися внаслідок реорганізації, успадковують оргкультуру від свого засновника. Аналіз організаційної культури досліджуваних агропідприємств (ТзОВ ім. Сагайдачного, АПП "Львівське", ПАФ "Білаки") показує, що вона формується під впливом таких чинників: ставлення працівників до своєї трудової діяльності і до робочого місця; внутрішньо-організаційної соціальної комунікації, управлінської культури організації; наявних на підприємстві моралі та мотивації.

Перспективним напрямом соціально-психологічного управління, який закладає демократичні основи організаційної культури, є концепція партисипативного управління. Найбільш ефективними напрямками партисипативного управління, які знайшли впровадження у досліджуваних господарствах, є: створення працівникам можливості самостійно вирішувати, як краще здійснювати свою трудову діяльність; залучення працівників до прийняття групового рішення в різних питаннях; надання робітникам права контролю за якістю їхньої праці, фіксація відповідальності за досягнені результати; надання робітникам права формувати виробничі колективи з тих членів організації, з котрими їм хотілося б працювати разом.

Узагальнення досліджень та досвіду передових агропідприємств області з проблем мотивації дало змогу запропонувати розподіл напрямів мотивування на три групи (без врахування матеріального мотивування, яке не входить у завдання дослідження): а) індивідуально-соціальне мотивування; б) групово-соціальне мотивування; в) морально-статусне мотивування. Авторка розробила системну модель заходів мотиваційного управління, яку успішно апробували в окремих досліджуваних господарствах (рис. 3).

Рис. 3. Системна модель заходів мотиваційного управління на агропідприємстві

Необхідною умовою успішної реалізації мотиваційного управління є впровадження системи діагностики мотивації трудової діяльності. Новація передбачає такі заходи: вивчення та систематизація індивідуальних пріоритетів; збір та узагальнення необхідної управлінської інформації, виявлення та аналіз найдієвіших мотиваторів трудової активності; запровадження ефективних методів посилення мотивувальної функції управління. Індивідуальний підхід до мотиваційного управління є більш успішним при умові визначення мотиваційних типів працівників. Проаналізувавши наявні підходи до мотиваційної типології, визначено такі типи, які ймовірнісно переважали у досліджуваних господарствах: люди-"комунікатори", люди, що прагнуть до стабільності, люди, у яких збалансована значимість різних чинників. У ході експериментів до кожного типу підбиралися відповідні мотиви та стимули, що давало очевидні результати.

Соціологічне опитування названих мотиваційних типів працівників різних рівнів на агропідприємствах області дало можливість виявити домінантні мотиви поліпшення ставлення до роботи й підвищення продуктивності праці, на основі чого проведено ранжування у відповідності з їх значимістю. У результаті зростання важливості елементів творчості в процесі праці у керівників господарств (перше місце, 79,4 %) та управлінців середнього рівня (друге місце, 69,7 %) є фактично найвищим моральним мотиватором, що має служити доброю підставою успішної реалізації мотиваційного управління. Зумовлює керівників обох рівнів шукати нові підходи до управлінської діяльності такий моральний мотив рядових виробничників, як справедлива оцінка керівниками їхніх результатів праці (89,9 %, перше місце).

Для удосконалення мотиваційного управління керівникам агропідприємств запропоновано новий елемент процедури прийняття працівника на роботу - психологічну угоду. Психологічна угода не є офіційним документом договірних сторін, але її невиконання з боку підприємства може послужити демотивувальним чинником для працівника або підставою для його звільнення адміністрацією підприємства.

Обґрунтовано вважається, що головним і найбільш дієвим методом вирішення проблем успішного підприємництва в будь-якій галузі є розвиток лідерства. Для підтвердження цього висновку про вирішальні якості керівника-лідера на завершальному етапі дослідження із застосуванням трифакторного дисперсійного аналізу вивчався вплив ключових якостей керівників на рівень рентабельності агропідприємств. Для цього застосовано один із найбільш поширених методів математичної статистики - дисперсійний аналіз. Вивчалась дія факторів: ділові якості і компетентність; організаційні здібності та вміння взаємодіяти з людьми; оперативність і вміння приймати рішення. Дисперсійну модель побудовано на даних вибірки, до якої увійшло 25 господарств Жидачівського, Миколаївського, Мостиського, Яворівського районів. З результатів розрахунків випливає, що на 49,34 % рівень рентабельності агропідприємств залежить від компетентності і ділових якостей керівника господарства, на 25,67 % - від його організаційних здібностей, і тільки 5,25 % становить міра впливу третього фактора (вміння оперативно приймати рішення). З цих же розрахунків випливає, що в сукупності всі три групи факторів на 81,61 % дієво впливають на рівень рентабельності агропідприємств.

Завдяки особистим якостям керівника і його впливу на команду зміцнюється її творчий дух та цілеспрямованість. При певних умовах вони підсилюються делегуванням керівниками частини своїх повноважень підлеглим. При збереженні загальної відповідальності керівника посилюється активна участь підлеглих не тільки у виробничому процесі, а й в управлінській роботі, оскільки разом з повноваженнями вони перебирають і відповідальність.

ВИСНОВКИ

1. Відродження села вимагає від керівників і спеціалістів сільського господарства новаторських підходів до керування виробництвом, освоєння мистецтва управління, раціонального використання соціально-психологічних методів і одночасного вирішення трьох взаємопов'язаних проблем: макроекономічних змін у суспільстві; формування нового економічного мислення керівників і спеціалістів агропідприємств; розробки наукової бази аграрного менеджменту.

2. У процесі аграрної реформи ускладнилися повноваження та функції керівників агропідприємств, зріс обсяг і рівень ризиків, зросла також потреба значно ширшого кола знань. Найбільш успішними і здатними до інновацій і ризику в трансформаційних умовах є управлінці вищої ланки віком до 40 років. 55,56 % керівників віком до сорока років віддають перевагу соціально-психологічним методам управління. Відповідно, господарства, які вони очолюють, за останні три роки мають найвищий рівень рентабельності порівняно з тими, якими керують представники середньої та старшої вікових груп. Однак більшість керівників господарств не засвоїла нової статусно-рольової функції у своїх колективах і психологічно не готова до радикальних змін та роботи в нових умовах.

3. Системний аналіз взаємодії чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, які впливають на роботу сільгосппідприємств, показує значення другої групи (зовнішнього середовища). Водночас для успішної і органічної інтеграції у постійно змінювані ринкові умови слід своєчасно і збалансовано оптимізовувати власне внутрішнє середовище та змінювати систему управління. Насамперед треба формувати психологічну готовність працівників до неминучих змін і єдність колективу в методах їх реалізації.

4. Процес формування нової організаційної культури агропідприємства ефективно доповнюють: сучасна управлінська структура організації, що базується на горизонтальних зв'язках, взаємна підтримка та довіра, колективні прийняття рішень і відповідальність за їх виконання. Розширення участі працівників в управлінні агропідприємством через контроль за якістю праці та її колективні результати, заохочення новаторства та раціоналізаторської діяльності стають основою для впровадження партисипативного управління, яке значно покращує використання всього потенціалу людських ресурсів у господарствах, забезпечує більшу віддачу, вагоміший вклад робітника в життя організації.

5. Структурні зміни зачіпають інтереси людей, тому ці зміни належить упроваджувати обережно й виважено, враховувати оргструктуру господарства та інтереси всіх працівників. У кожному сільгосппідприємстві у першу чергу доцільно проводити структуризацію колективу на трьох рівнях: а) працівники, які перебувають на етапі професійного становлення, входження у трудовий колектив; б) працівники, що перебувають у стані адаптації; в) кадрове ядро, сформоване із випробуваних, давніх працівників агропідприємства і поповнюється представниками другої групи. Дієвою підставою для здійснення структурних змін у трудових колективах та створення управлінського резерву є періодична самооцінка та експертна оцінка персоналу. Допоміжним засобом у доборі керівників середньої ланки та спеціалістів може послужити розроблена психологічна професіограма.

6. Системний аналіз окремих господарств, які швидко пройшли процес реформування, засвідчує наявність прямого зв'язку між трансформацією форми власності, перетворенням працівників на співзасновників реформованих агропідприємств і ефективністю праці персоналу, особливо нижньої і середньої ланки. Визначальним мотивом високопродуктивної праці, беручи до уваги низький рівень життя сільських трудівників, є заробітна плата. Недопустимою є несвоєчасна виплата заробітку, а поступове його наближення до середнього в народному господарстві гарантує стабільність кадрів і створення умов для реалізації мотиваційного управління.

7. Комплексне системне поєднання матеріального стимулювання із соціальними та психологічними мотиваторами може активізовувати сільгоспвиробників, кардинально впливати на їхню трудову поведінку. Діагностика мотивації мусить враховувати індивідуальні та колективні пріоритети персоналу. Визначальними соціально-психологічними мотивами високопродуктивної праці є: можливість удосконалюватись у професійному і діловому плані; визнання досягнень окремого працівника і колективу в цілому; справедливість оцінки результатів праці; перспектива службового зростання; збагачення змістовності праці та можливість новаторства; інтеграція різних елементів праці у закінчений процес; трудова ротація, яка здійснюється шляхом зміни працівниками робочих місць.

8. На основі вивчення індивідуальних мотивів та стимулів треба домагатись задоволення індивідуальних потреб працівників і від них переходити до задоволення потреб агропідприємства. Систематизація мотивів у процесі дослідження стала основою рекомендованої системної моделі заходів мотиваційного управління на агропідприємстві, запровадження якої дало позитивні результати в ряді агропідприємств. Матеріальні мотиватори є домінантними для господарств із невисокою заробітною платою, натомість її збільшення виводить в основу соціальні мотиви.

9. Ефективність аграрного виробництва насамперед залежить від ефективності управління персоналом. Ефективне управління є реальним, коли керівник агропідприємства одночасно виступає його лідером. Міра впливу найдієвіших чинників на ефективність діяльності колективів агропідприємств - компетентності й ділових якостей керівника та його організаційних здібностей на завершенні дисперсійного аналізу, виражена у відсотках і має такий результат: 49,34 % та 25,67 %. Визначальний вплив цих якостей керівника на результат господарювання збігається з висновками аналізу ситуаційного лідерства в окремих досліджуваних господарствах. Лідерство керівника має розвиватися за рахунок творчого ядра колективу і поступового його розростання у команду лідерів. На основі експериментів та аналітичних висновків розроблено системну модель лідерства (від лідерства керівника до лідерства агропідприємства). Досягнута раціональна модель організації виробництва та управління доповнюється елементами поведінкової моделі, найбільш успішним із яких є делегування керівником своїх окремих повноважень підлеглим.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях:

1. Овчиннікова Т.В. Соціально-психологічні ролі спеціаліста та можливості їх реалізації у процесі управлінської діяльності // Вісник Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК., 2004. - №11 (2). - С. 208-211.

2. Овчиннікова Т.В. Нове економічне та економіко-екологічне мислення як важливі чинники успішного підприємництва // Вісник Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. - 2005. - №12. - С. 204-208.

3. Овчиннікова Т.В. Соціально-психологічні якості керівника та мотиваційна сфера їх реалізації // Вісник ХНАУ: Зб. наук. пр. Харк. націон. аграр. ун-ту: Економіка АПК і природокористування. Сталий розвиток аграрного сектора економіки. - Харків, 2004. - №3. - С. 157-162.

4. Овчиннікова Т.В. Актуальні напрями інвестування управлінської діяльності в агропромислових підприємствах // Вісник Сум. націон. аграр. ун-ту: Економіка та менеджмент. - Суми, 2006. - Вип. 3-4 (20-21). - С. 197-201.

5. Овчиннікова Т.В. Формування нової організаційної культури агропідприємства як ефективний метод сучасного менеджменту // Вісник Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. - 2007. - №14 (2). - С. 202-206.

6. Овчиннікова Т. В. Реструктуризація колективу агропідприємства з метою досягнення його стратегічної мети // Вісник Львів. держ. фінанс. акад.: Економічні науки. - Львів, 2007. - № 13. - С. 160-166.

Публікації в інших виданнях:

7. Овчиннікова Т.В. Лідерство як чинник управлінського впливу на трудовий колектив // Матеріали Третьої міжнародної студентської конференції (28 - 30 жовтня 2003 р.) "Студентська молодь і науковий прогрес в АПК". - Львів: Львів. держа. аграр. ун-т, 2003. - С. 260-262.

8. Овчиннікова Т.В. Особисті якості сучасного керівника та методи його впливу на трудовий колектив // Матеріали другої міжнар. наук.-практ. конф. "Динаміка наукових досліджень, 2003". - Т.11: Політологія. Соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 26-29.

9. Овчиннікова Т.В. Керівник структурного підрозділу АПК - харизматичний лідер // Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності: Зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ.конф., 19-20 травня 2004. - Київ: КНЕУ, 2004. - С. 259-263.

10. Овчиннікова Т.В. Суперечливість ситуацій у ході прийняття управлінських рішень // Матеріали першої міжнар. наук.-практ. конф. "Науковий потенціал світу, 2004". - Т. 56: Соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 6-9.

11. Овчиннікова Т.В. Еволюція теорії менеджменту в українській економмічній думці як процес пошуку ефективних методів управління людською діяльністю // Вісник НУ "Львівська політехніка": Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - Львів: НУ "Львівська політехніка", 2006. - № 570. - С. 47-52.

12. Овчиннікова Т.В. Управління структурними змінами в колективах агроформувань відповідно до змін зовнішнього середовища та стратегії діяльності (за матеріалами ПАФ "Рудківці" Жидачівського району Львівської області) // Вісник НУ "Львівська політехніка": Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - Львів: НУ "Львівська політехніка", 2007. - № 605. - С. 25-32.

АНОТАЦІЯ

Овчиннікова Т.В. Використання соціально-психологічних методів управління в сільськогосподарських підприємствах (на матеріалах Львівської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) - Львівський національний аграрний університет, м. Львів, 2008.

Дисертація містить теоретичні положення, наукові узагальнення та методичні рекомендації щодо раціонального використання соціально-психологічних методів управління колективами сільськогосподарських підприємств. Досліджено еволюцію теорії управління, визначено сутність соціально-психологічних методів і методику їх застосування в аграрному виробництві.

Розроблено описову декомпозицію структури потенціалу керівника, запропоновано методику визначення ефективності впливу базових управлінських якостей керівника на рівень рентабельності сільгосппідприємства. Розглянуто взаємозв'язок і залежність агропідприємства від зовнішнього середовища. Дається оцінка стану мікроклімату у досліджуваних колективах господарств та методичні підходи до формування персоналу на основі ціннісно-орієнтаційної єдності, взаємовиборів, індивідуальних і групових індексів.

Запропоновано головні напрямки вдосконалення мотиваційного управління діяльністю працівників сільгосппідприємств на основі поєднання соціально-психологічних мотивів з економічними і діагностики їхніх потреб та інтересів. Розроблено системну модель заходів мотиваційного управління.

Ключові слова: управління, соціально-психологічні методи, мотивація, рентабельність господарства, керівництво, лідерство.

АННОТАЦИЯ

Овчинникова Т.В. Использование социально-психологических методов управления в сельскохозяйственных предприятиях (на материалах Львовской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Львовский национальный аграрный университет, Львов, 2008.

Диссертация содержит теоретические положения, научные обобщения и методические рекомендации относительно рационального использования социально-психологических методов управления коллективами сельскохозяйственных предприятий.

В работе проанализирована эволюция теории управления в научной литературе, рассмотрена сущность основных понятий и категорий. Аргументированно сделан вывод, что социально-психологические методы ориентированы на расширение возможностей и способов наиболее эффективной мобилизации интеллектуальных и эмоциональных ресурсов работников с целью активизации их трудовой активности.

Сформулированы основные методические подходы к использованию социально-психологических методов в управлении сельскохозяйственными предприятиями. Доказано, что при условии постоянного изучения морально-психологического микроклимата руководитель сможет умело использовать мотивационное управление, воодушевлять личным примером персонал и вести его за собой.