Оцінка та підвищення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка та підвищення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В нинішніх умовах господарювання економіка України стоїть перед проблемою вибору виробничих та соціальних пріоритетів стратегічного розвитку держави. Реформування організаційно-правових засад вимагає визначення тих галузей, які б забезпечували градієнт її економічного зростання. Одним із пріоритетних завдань на цьому етапі є підвищення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості, від яких, в першу чергу, залежить, як добробут населення, так і продовольча безпека України в цілому.

Ефективне вирішення даної проблеми полягає в розробці та реалізації нової парадигми конкурентної стратегії підприємства, побудованої на основі деконструкції вертикального ланцюга вартості.

На даний час у вітчизняній та світовій науці значний внесок у вивчення даних питань зроблений такими вченими, як Азоев Г.Л., Ансофф І., Балабанова Л.В., Благун І.С., Воронкова А.З, Гальчинський А.С., Геєць В.М., Ігнатьєва І.А., Кім Дж.-О., Клекка У., Кросбі П., Мандель І., Мостенська Т.Л., Мюллер Ч., Окланд Д., Осіпов П.В., Піддубна Л.І., Пономаренко В.С., Портер М., Фатхутдинов Р., та ін.

Однак існуючої науково-методичної бази та загальноприйнятих методик оцінки конкурентоспроможності підприємств є недостатньо для розв'язку зазначених задач. Крім цього, як правило, авторами не проводиться системного аналізу ланцюга вартості, взаємозв'язків між окремими елементами конкурентоспроможності підприємств, а також не враховується ступінь їх впливу на інтегральний рівень розвитку. Тому деякі аспекти комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємств вимагають подальшого теоретичного та методичного обґрунтування, що обумовило вибір і актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника і є частиною комплексної теми «Моделювання соціально-економічного розвитку економіко-виробничих структур в ринкових умовах» (ДР 0102U004510) кафедри економічної кібернетики. Особисто автором розроблено модель оцінки та підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є економічна постановка, обґрунтування та розробка окремих теоретичних аспектів аналізу та оцінки конкурентоспроможності підприємства, як складної фінансово-економічної системи, та практичних методів її підвищення. У відповідності зі сформульованою метою дослідження були поставлені та розв'язані наступні задачі:

- визначено та уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність підприємства»;

- розглянуто теоретико-методологічні підходи щодо аналізу та оцінки конкурентоспроможності підприємства;

- виявлено особливості функціонування підприємств харчової галузі, як складних фінансово-економічних систем;

- запропоновано модель деконструкції вартісного ланцюга і визначено нову парадигму конкурентної стратегії підприємства;

- розглянуто роль якості в структурі конкурентоспроможності підприємств;

- запропоновано модель кластерного аналізу оцінки конкурентоспроможності підприємств, на основі якої розроблено шляхи її підвищення.

Об'єктом дослідження є розвиток та функціонування підприємств харчової промисловості в конкурентному середовищі.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні засади аналізу, оцінки та підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основами дослідження є фундаментальні положення з питань економічної теорії та економіки підприємства, розробки вітчизняних та зарубіжних вчених щодо оцінки та аналізу конкурентоспроможності підприємств.

Для вирішення поставлених завдань було використано низку методів, зокрема: теоретичного і семантичного аналізу - для дослідження і розвитку існуючих підходів щодо понятійного апарату відносно конкурентоспроможності підприємств; аналізу і синтезу - для аналізу і оцінки розвитку підприємств харчової промисловості; статистичного аналізу - для виявлення чинників, які визначають конкурентоспроможність підприємств; формалізації - для розробки методів визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств; таксономічні методи - для розрахунку інтегральних показників конкурентоспроможності підприємств; кластерного аналізу - для побудови моделей оцінки конкурентоспроможності підприємств.

Інформаційну основу дослідження сформували первинні та кінцеві статистичні дані, опубліковані в періодичних виданнях, бухгалтерська та статистична звітність підприємств харчової промисловості Івано-Франківської області, матеріали періодичних видань, інтернет-публікацій, науково-практичних конференцій, нормативні та довідкові матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень щодо оцінки конкурентоспроможності підприємств та визначення напрямів її підвищення в умовах ринкової економіки. При цьому отримано наступні результати:

вперше:

розроблено модель нової парадигми конкурентоспроможності підприємств на основі деконструкції вертикального ланцюга вартості, яка, на відміну від існуючих, дає змогу розробити механізми вибору методів управління конкурентоспроможністю, які, з однієї сторони, відповідають особливостям розвитку конкретного виробництва, а з іншої - наявній в країні ринковій ситуації;

удосконалено:

моделі формування інтегрального показника конкурентоспроможності з використанням кластерного аналізу, які дозволяють структуризувати підприємства в залежності від їх фінансового потенціалу, а також дають змогу провести оцінку, аналіз та порівняльний зв'язок тенденцій змін його конкурентних позицій на ринку;

модель впливу якості на конкурентоспроможність підприємства, яка побудована на розробленій спіралі якості, представленої як секвенцію різних дій виконаних виробником, постачальником і споживачем, що дає змогу проводити корекцію її впливу на конкурентоспроможність через циклічну реалізацію налагоджуваних процесів;

модель комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємств з використанням параметричного аналізу, побудованої на основі пірамідальної структури показників, яка, на відміну від існуючих, дає змогу здійснювати ретроспективний та перспективний аналізи діяльності конкурентів, оцінювати потенціал підприємств і здійснювати оцінку його ефективності, визначати власне положення щодо конкурентів в ході розробки стратегій розвитку;

одержали подальший розвиток:

понятійна систематизація конкурентоспроможності, основою якої є як емпіричні аспекти визначення перспектив конкурентоспроможності, так і запропоновані, які враховують потенційні їх переваги;

теорія конкурентоспроможності, а саме уточнено поняття «конкурентоспроможність підприємства».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення в дисертації доведені дисертантом до конкретних пропозицій формування, аналізу та оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Методологічне положення та результати дисертації впроваджені у діяльність підприємств харчової промисловості Івано-Франківської області: ВАТ «Івано-Франківський міськмолокозавод» (довідка №01/9-193 від 26.06.2007 р.), ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» (довідка №01/213 від 01.07.2007 р.).

Теоретичні та методичні розробки дисертаційної роботи використані автором в навчальному процесі при викладанні курсів «Економіка підприємства», «Маркетингова політика розподілу» та «Інноваційний менеджмент» (довідка №01-08/588 від 07.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід щодо виявлення та розв'язку проблем формування, оцінки та підвищення конкурентоспроможності підприємств. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, котрі отримані самим автором.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були апробовані та обговорювались: на VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, 28-30 вересня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами» (м. Івано-Франківськ, 10-12 листопада 2005 р.), IX Міжнародній науково-практичній конференції «Наука та освіта» (м. Дніпропетровськ, 23-31 січня 2006 р.), Міжнародній конференції «Динаміка наукових досліджень - 2007» (м. Перемишль, 15-21 липня 2007 р.)

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 10 публікаціях загальним обсягом 4,25 д.а., з яких автору належить 3,92 д.а., із них 6 - в фахових виданнях обсягом 2,9 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг роботи - 212 сторінок машинописного тексту і включає 37 рисунків на 37 сторінках, 6 таблиць на 6 сторінках, 2 додатки на 8 сторінках. Список використаних літературних джерел включає 170 найменувань на 14 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

конкурентоспроможність харчовий економічний

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

В першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження конкурентоспроможності підприємств» проаналізовано еволюцію теоретичних поглядів на конкурентоспроможність підприємства як категорію економічного розвитку, визначено базові теоретико-методологічні засади аналізу та оцінки конкурентоспроможності, проведено аналіз впливу на конкурентоспроможність економічних чинників та підходи до їх оцінки, досліджено генезис основних підходів формування конкурентоспроможності та особливості їх адаптування до сучасних умов господарювання.

Внаслідок аналізу сформованої системи визначень поняття «конкурентоспроможності підприємства» виявлено, що під конкурентоспроможністю ми будемо розуміти ефективне використання власних та залучених коштів з метою збільшення його прибутковості і зміцнення ринкових позицій. В фінансовому аспекті це означає виконання наступних умов: ріст динаміки продажу і збільшення прибутків, досягнення вищої рентабельності операційної діяльності по відношенню до середньої вартості капіталу.

Доведено, що в лібералізованій відкритій ринковій економіці, яка безпосередньо задіяна в глобальній конкуренції, конкурентоспроможність в значній мірі залежить як від ефективності управління, так і від факторів ризику держави і підприємства, тобто управління вимагає розробки різного роду процедур, які гарантують детальний аналіз всіх етапів формування ланцюга вартості з метою визначення конкурентної переваги підприємств.

Сформульовано на базі ринкових механізмів модель інтегрованого ланцюга вартості, яка побудована на вертикальній інтеграції усіх його ланок, починаючи від постачальників і закінчуючи покупцями. Така цілісна система вартості сформульована як з власного ланцюга, так і з ланцюгів вартості інтегрованих постачальниками угод та ланцюгів вартості інтегрованих покупців і дистриб'юторів. Кожне підприємство може представляти будь-яку частину цілісної системи, зокрема, до уваги береться інтеграція між підприємством і постачальниками, каналами дистрибуції і покупцями, які самі не мають можливостей для збільшення вартості. При цьому конкуренція відбувається між системами постачання вартості, а не окремими підприємствами, хоча можливості підприємства в сфері управління інтеграціями між окремими ланцюгами вартості становлять важливе джерело конкурентної переваги. Як і ланцюг вартості розглядуваного підприємства, система вартості становить більшою чи меншою мірою ієрархічну форму регулювання економічного обміну.

Підтримувана наявною в умовах недосконалості ринку асиметрією у інформаційній сфері вертикальна інтеграція дає змогу підприємству не тільки утримувати конкурентну перевагу, але й дозволяє розширити її діапазон. Вертикальна інтеграція, як і управління, ускладнює імітацію та дозволяє розвинути конкурентну перевагу.

В ринкових умовах обов'язковою стала організація системи інформації та інших спеціалізованих засобів, що забезпечує вертикально інтегрованому ланцюгу зростання. Значні ресурси для формування умов використання економічної інформації дають підстави стверджувати, що конкурентна стратегія базується на довготривалих перевагах у зоні вартості та диференціації, оволодіння якими можливе завдяки контролюванню окремих ланок ланцюга вартості, що дає змогу реалізувати систему вертикальної інтеграції.

Сучасна світова економіка характеризується радикальними структурними змінами, що виникають в результаті глибоких змін, які мають місце у середовищі підприємства, а саме: прогресуюча глобалізація, економічна дерегуляція і приватизація, політична лібералізація, швидкий розвиток інформаційних технологій. Результатом впливу цих чинників є швидкі зміни в структурі конкурентної стратегії, що призводить до занепаду традиційної конкурентної стратегії. З'являються нові види джерел конкурентної переваги, нові види стратегій та нові моделі організації бізнесу.

Доведено існування проблемного простору в дослідженні конкурентоспроможності, а саме, щодо її міри, оцінки, джерел і способів підвищення. Оцінка конкурентоспроможності підприємств охоплює «ланцюг елементів конкурентоспроможності», в склад якого входять наступні ланки: конкурентна позиція, інструменти конкурування, конкурентоспроможна перевага та потенціал конкурентоспроможності. При оцінюванні конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, беруться до уваги показники мікроекономічної ефективності. Це результати фінансово-економічної діяльності, а також джерела формування потенціалу конкурентоспроможності (інновації, інвестиції) і мікросередовища. Вони окреслюють позиції підприємства на ринку, тобто його роль і фінансову спроможність та можливість утримання тривалої переваги по відношенню до конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємств визначається їх динамічністю, здатністю втілювати і поглиблювати сучасні технології, успішністю господарювання, якістю продукції, які в комплексі визначають здатність підприємства до стабільного розвитку в тривалій перспективі, а також утримання конкурентних переваг і збільшення частки ринку.

Джерела конкурентної переваги підприємства можуть виникати як ззовні, особливо зі сформованої структури сектору, так і зсередини підприємства, тобто зі стану способів побудови потенціалу конкурентоспроможності, та визначаються в процесі проектування, виробництва, маркетингу, продажу і популяризації продукції підприємства. Аналіз джерел конкурентної переваги допомагає дослідити ланцюг вартості, виокремлення в якому стратегічно важливих дій підприємства дає змогу відслідковувати рух коштів та існуючі чи потенційні джерела диференціації. Пошук і формування джерел конкурентної переваги, а також їх утримання повинні бути адекватними стратегічній меті та мати сприятливе оточення (держава, клієнти, конкуренти, постачальники).

В другому розділі «Аналіз і оцінка конкурентоспроможності підприємств» проаналізовано умови функціонування підприємств в контексті їх конкурентоспроможності. Розглянуто структуру конкурентного середовища підприємств, яка структуризована в напрямку внутрішнього, операційного і зовнішнього оточень.

Доведено необхідність комплексного аналізу конкурентного середовища, об'єктом дослідження якого є кожна ланка інтегрованого ланцюга вартості, а не тільки ті, які в даний момент є фінансово ефективними. Такий модульний підхід дає змогу стверджувати те, що в умовах реконструювання ланцюга вартості відповідним об'єктом для аналізу середовища та конкуренції є група підприємств, яка сконцентрована на певній ділянці вартісного ланцюга, яким характерні спільні ознаки функціонування та ідентичні підходи до вирішення поставлених задач, що мають вигляд конкурентних між собою фінансових модульних одиниць.

Відповідно, розглянуто стратегію формування модуля, суть якої зводиться до розвитку нового ринку між існуючими ланками вартісного ланцюга. В її основі лежить чинник деконструкції інтегрованого вартісного ланцюга, що представлений інтегрованою змінною, яка характеризує радикальні технологічні зміни в сфері виготовлення продуктів та їх реалізації на ринку.

Дослідження тенденцій формування конкурентного середовища показує збільшення ролі суб'єктивних умов і якісних зовнішніх відношень до підприємств, які містять певні елементи суспільної, соціологічної і психологічної свідомості людей. В процесі «пристосування» підприємств вони створюють перешкоди, а для багатьох з них бар'єри в розвитку. Варто також наголосити на ролі міжнародного оточення, яке в глобалізації і інтеграції економіки впливає на функціонування підприємств з великою інтенсивністю. Вони охоплюють наслідки міжнародних порозумінь (двох чи багатосторонніх), особливо в закордонній торгівлі, фінансовій політиці, припливі капіталу, якості продукції, охороні середовища тощо. Пристосувальна діяльність підприємств до вимог європейського і глобального ринку повинна враховувати вищезгадані тенденції.

Беручи до уваги такі зауваження, нами запропоновано наступний поділ середовища підприємства (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Зовнішні умови функціонування підприємств

Діагностика ресурсів підприємств дала нам змогу охопити пошук слабких і сильних його сторін по відношенню до стратегії конкурентоспроможності (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Потенціал конкурентоспроможності підприємств

Функціонування підприємств на ринку в ситуації таких перманентних змін умов господарювання, які мають місце в результаті інформаційної еволюції, а також в процесі глобалізації і регіональної інтеграції, означає здатність утримувати наявні та формувати нові конкурентні переваги. Відповідно до цього, сформульована нова парадигма конкурентної стратегії (рис. 3).

Всеохоплюючі зміни, які відбуваються в сучасних ринкових умовах, зумовлені в основному розвитком інформаційних технологій і призводять до деконструкції інтегрованих вартісних ланцюгів, змушуючи підприємства використовувати нові методи оцінювання інвестицій і нові підходи до портфельного аналізу.

Логіка децентралізації стосується також інформації в середині кожної ланки вартісного ланцюга, при цьому у більшості вартісних ланцюгів інформаційні дії пов'язуються з фізичними діями. Швидкий прогрес у середовищі інформаційних технологій дозволяє виділити окремі засоби, які до того становили неподільну цілісність, в результаті чого виокремлюються інформаційний і фізичний типи бізнесу, кожний з яких вільно реалізує різні функції корисності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Нова парадигма конкурентної стратегії

Деконструкція і фрагментація вартісного ланцюга ведуть до концентрування конкретних переваг в його окремих ланках, які стають новими одиницями для стратегічного аналізу, а також до швидкого розвитку нових організаційних форм бізнесу, яким притаманний вільний і плинний зв'язок між підприємствами. Це зумовлює розмивання меж між галузями і формує різноманітні нові види бізнесу, розширюючи тим самим коло потенційних конкурентів, які можуть з'являтись непомітно і впроваджувати глибокі зміни основних дій на окремих ринках.

В умовах деконструкції вартісного ланцюга відповідним контекстом для аналізу середовища та конкуренції стає група підприємств, що концентруються на певних ділянках вартісного ланцюга, володіють подібними засобами та вміннями, пропонують подібне розв'язання проблем та мають вигляд конкуруючих між собою організованих модулярних одиниць. Формування в інформаційній сфері нового контексту для аналізу середовища та конкуренції призводить до появи нових видів конкурентних стратегій, серед яких виділимо наступні: пристосування до модуля; освоєння модуля; формування модуля. Залежно від того, як здійснюється фрагментація галузі на ряд окремих видів бізнесу, з'являється можливість модифікації певних сегментів ланцюга вартості. Представлена таким чином деконструкція стратегічного вертикально інтегрованого ланцюга вартості веде до узаконення нової парадигми конкурентної стратегії.

Запропоновано систему фінансових показників підприємства на основі використання економічного та статистичного аналізу, яка відображає фінансовий стан підприємства і тим самим характеризує його конкурентоспроможність. З системних позицій, проведено аналіз фінансового стану підприємств харчової промисловості, результати якого приводять до висновку про те, що на вказаних підприємствах по-різному використовуються власні та залучені кошти, реальні й потенційні можливості для фінансування своєї діяльності й забезпечення оптимальної стратегії розвитку підприємства, яка характеризує його конкурентоспроможність.

З врахуванням критеріїв конкурентоспроможності підприємств розглянуто наступні показники: конкурентоспроможність по продукції (коефіцієнт ринкової частки, коефіцієнт передпродажної підготовки, коефіцієнт зміни обсягів продаж), конкурентоспроможність по ціні, конкурентоспроможність за критерієм доведення продукції до споживача, конкурентоспроможність за критерієм просування продукції.

Враховуючи значення фінансових коефіцієнтів обчислено коефіцієнт конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка зміни кінцевого коефіцієнту конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості за 2003-2006 рр.

Як видно з рис. 4, фінансові критерії суттєво вплинули на значення коефіцієнта конкурентоспроможності підприємств: високий рівень фінансової незалежності та поточної ліквідності вивів ВАТ «Івано-Франківський міськмолокозавод» в лідери за рівнем конкурентоспроможності. Інші підприємства знаходились майже на однаковому рівні за цими показниками та проміжним рівнем конкурентоспроможності, що відповідно «вирівняло» їх за узагальнюючим рівнем конкурентоспроможності.

Аналіз маркетингової діяльності показав, що, не зважаючи на позитивну зміну коефіцієнтів передпродажної підготовки, зміни обсягів продажів, зміни рівня цін, доведення продукції до споживача, коефіцієнт конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості має низький рівень. Встановлено, що така ситуація спричинена перш за все повною відсутністю проведення рекламної кампанії та відсутністю розширення ринків збуту продукції (завоювання нових ніш), що для успішно діючих, стабільних (на основі аналізу фінансових показників) підприємств є недопустимим. Внаслідок цього, підприємства ризикують проводити помилкову збутову політику, яка в подальшому може призвести до втрат уже існуючих ринків збуту продукції.

У третьому розділі «Шляхи та методи підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкової економіки» на основі проведених досліджень розроблено спіраль якості, представлену як секвенцію різних дій виконаних виробником, постачальником і споживачем від ідентифікації потреб до ствердження, що вони реалізувались. Діяльність вздовж витка спіралі укладено в логічній послідовності від розробки, матеріального забезпечення, планування продукції, контролю і дослідження, упакування - з боку виробника, а пізніше продаж, обслуговування, подача до використання і маркетинг - з боку ринку споживача.

Система комплексної оцінки якості передбачає визначення економічного показника оцінки якості, що є результатом порівняння споживчих ефектів і витрат на їх досягнення. При цьому ціна продукції повинна бути віддзеркаленням її якості, а також має виражати інтереси виробника і споживача.

На основі проведених досліджень, встановлено, що для аналізу конкурентоспроможності підприємств ефективним засобом є використання методики кластерного аналізу. Запропоновано в якості критерію кластеризації досліджуваних підприємств вибирати показник їх конкурентоспроможності. Відповідно до цього фінансове та маркетингове становище підприємств і пов'язаний з ними розподіл ринкових часток дозволив виділити низку стандартних станів - кластерів підприємства на ринку: лідер ринку, ринковий претендент, ринковий послідовник, аутсайдер, банкрот. Аналогічно здійснено розбивку на групи-кластери за приростом кожного із показників конкурентоспроможності: підприємства із конкурентною позицією, що швидко покращується; підприємства із конкурентною позицією, що покращується; підприємства із конкурентною позицією, що погіршується; підприємства із конкурентною позицією, що швидко погіршується.

Для конкретизації проведеного дослідження за показниками конкурентоспроможності сформовано матрицю формування конкурентних позицій підприємств за показником конкурентоспроможності.

Проведена кластеризація підприємств харчової промисловості дозволила згрупувати підприємства за однорідними класифікаційними ознаками (фінансовими та маркетинговими характеристиками та рівнями проміжної та узагальненої конкурентоспроможності) і тим самим встановити конкурентний статус кожного із підприємств за вище наведеними групами (рис. 5).

На момент дослідження підприємства харчової промисловості віднесено до таких груп (за різними показниками): ринкових послідовників (або потенційних лідерів) - ВАТ «Івано-Франківський міськмолокозавод», ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат»; ринкових претендентів - ТОВ «Лігос»; ринкових аутсайдерів (або з негативною тенденцією до банкрутства) - підприємства, що розглядались.

Рис. 5. Матриця формування конкурентних позицій підприємств за показниками конкурентоспроможності

Проведений кластерний аналіз підприємств дозволив більш ґрунтовно підійти до розробки стратегії конкуренції, що враховує конкурентний його статус, особливості його ринкового оточення й можливості підвищення їх конкурентоспроможності.

Запропоновано основні шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств, як реакції на зміни оточуючого середовища, незалежно від їх теперішнього конкурентного статусу, до яких віднесено: розвиток підприємницьких якостей у суб'єктів господарювання, якість локального середовища, оптимізацію організаційних структур підприємства, реалізовану через призму концентрації, інтеграції і консолідації, що дають можливість розвитку ресурсів і вмінь, та конкурентну політику держави. У контексті формування умов конкурентоспроможності держава повинна створювати в широкому розумінні політику конкуренції, заохочуючи процеси реструктуризації і зростання. Політика конкуренції в цьому значенні охоплює знаряддя економічної політики, які служать для розбудови основ функціонування ринків або полегшують формування і зростання ефективних і конкурентоспроможних суб'єктів.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове практичне вирішення наукової задачі аналізу та оцінки конкурентоспроможності підприємства. Результати проведеного наукового дослідження дають можливість зробити наступні висновки:

1. Дослідження різних підходів до визначення сутності та методів оцінки показників конкурентоспроможності підприємства дозволило сформувати підходи до оцінювання самої конкурентоспроможності з метою формування шляхів її підвищення для підприємства в ринкових умовах. При цьому у пропонованому дослідженні для аналізу та оцінки конкурентоспроможності підприємства, що визначається набором її показників, запропоновано деконструкцію стратегічного вертикально інтегрованого ланцюга вартості, реалізація якого дозволяє визначити шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

2. Для оцінки економічного стану підприємств харчової промисловості визначено склад показників, які за своєю суттю відображають особливості та закономірності розвитку кожного із них. Встановлено формалізовані зв'язки між показниками, чинниками, що впливають на них, і результатами господарської діяльності, що перетворило їх на систему та дало можливість використовувати єдину технологічну модель для реалізації головних функцій управління конкурентоспроможністю підприємства.

3. Аналіз економічних показників маркетингового та фінансового характеру, проведений на основі використання даних шести підприємств харчової промисловості Івано-Франківської області, показав, що кожне із них по-різному використовує наявні та залучені кошти, реальні й потенційні можливості для фінансування своєї діяльності й забезпечення оптимальної стратегії підприємства, яка характеризує його конкурентоспроможність. На розглядуваних підприємствах, не зважаючи на позитивну зміну коефіцієнтів передпродажної підготовки, зміни обсягів продаж, зміни рівня цін, доведення продукції до споживача, узагальнюючий коефіцієнт конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості має нижчий рівень. Це спричинене перш за все повною відсутністю проведення рекламної кампанії та відсутністю розширення ринків збуту продукції (завоювання нових ніш), що для успішно діючих, стабільних (на основі аналізу фінансових показників) підприємств є недопустимим. Тим самим, підприємства ризикують проводити помилкову збутову політику, яка в подальшому може призвести до втрат уже існуючих ринків збуту продукції.

4. Проведений кластерний аналіз конкурентоспроможності підприємства дозволив більш ґрунтовно підійти до формування конкурентних стратегій на ринку, що враховують конкурентний статус підприємства. Проведена кластеризація шести підприємств харчової промисловості дозволила згрупувати підприємства за однорідними класифікаційними ознаками (фінансовими та маркетинговими характеристиками та рівнями проміжної та узагальненої конкурентоспроможності) і тим самим встановити конкурентний статус кожного із підприємств, особливості їх ринкового оточення й можливості підвищення конкурентоспроможності підприємств. До основних шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств віднесено розвиток підприємницьких якостей у суб'єктів господарювання, якість локального середовища, оптимізацію організаційних структур підприємства, реалізовану через процеси концентрації, інтеграції і консолідації, що дають можливість розвитку ресурсів і вмінь, та конкурентну політику держави.

5. Практичні результати проведених досліджень є універсальними та можуть бути використані для галузей економіки, цілями яких є формування, аналіз та оцінювання конкурентоспроможності підприємства та її складових. Практичне застосування одержаних в роботі результатів дозволяє підвищити рівень конкурентоспроможності підприємств тієї чи іншої галузі економіки в ринкових умовах при врахуванні галузевих особливостей їх діяльності.

6. Представлений в роботі механізм аналізу та оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі деконструкції ланцюга вартості та кластерного аналізу дозволяє проводити подальші теоретичні і практичні дослідження шляхом аналізу тенденцій впливу зовнішнього та внутрішнього середовищ на формування конкурентних переваг підприємства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

конкурентоспроможність харчовий економічний

Гринів Л.В. Методи оцінки конкурентного потенціалу підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - №5/2006/т. 2. - С. 204-209.

Грынив Л.В. Зарубежный опыт формирования конкурентоспособных структур // Бизнес Информ: научный информационный журнал. - 2006. - №8/2006. - С. 36-43.

Гринів Л.В. Кластерний аналіз конкурентоспроможності підприємств // Зб.наук. праць «Моделювання регіональної економіки». - Івано-Франківськ: Плай, 2006. - №1 (7). - С. 3-15.

Гринів Л.В. Аналіз фінансового потенціалу в структурі конкурентоспроможності підприємств // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - №3/2007/т. 2. - С. 232-233.

Благун І.С., Гринів Л.В. Концептуальні засади формування конкурентної стратегії підприємства // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2007. - №3 (15). - С. 3-11. [Особисто автором запропоновано концептуальні моделі розвитку конкурентних стратегій підприємства].

Гринів Л.В. Шляхи підвищення конкурентоспроможності в сучасних умовах функціонування підприємств // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: «Економіка». Спецвипуск 22. Частина ІІІ. - Ужгород, 2007. - С. 139-143.

Гринів Л.В. Диверсифікація діяльності як напрям розвитку підприємств // Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції. Теорія і практика сучасної економіки: Черкаси (28-30 вересня 2005 р.) - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - С. 302-305.

Гринів Л.В. Багатокритеріальний підхід як метод оцінки конкурентоздатності підприємств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичніої конференції «Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами». - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - С. 103-105.

Гринів Л.В. Механізм формування конкурентних стратегій підприємств // Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції «Наука та освіта». - Дніпропетровськ, 2006. - С. 9-11.

Гринів Л.В. Особливості формування конкурентоспроможної переваги підприємств // Матеріали Міжнародної конференції «Динаміка наукових досліджень». - Перемишль, 2007. - с. 37 - 40.

Размещено на Allbest.ru