Корпоративна стратегія як основна субстанція стратегічного управління корпоративних утворень

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОРПОРАТИВНА СТРАТЕГІЯ ЯК ОСНОВНА СУБСТАНЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИХ УТВОРЕНЬ

Вступ

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується рядом ознак, що свідчать про формування нової моделі економічного росту, а саме: глобалізація бізнесу, динамічний розвиток конкуренції, поява нових прийомів і методів організації виробництва, скорочення життєвих циклів товару. У зв'язку із цим, питання, пов'язані із забезпеченням прийняття стратегічних рішень та розробкою дієвих корпоративних стратегій, набувають особливої актуальності, оскільки саме вони визначають загальний напрямок розвитку підприємства, його ефективність і стабільність [1, с. 14].

Вчені, що досліджували це питання. Проблеми стратегічного управління діяльністю компаній досліджували такі відомі закордонні й вітчизняні вчені й практики, як І. Ансофф, Р. Акофф, К. Боумен, У. Кінг, Б. Карлоф, Д. Кліланд, Г. Кунц, М. Портер, А. Стрікленд, А. Томпсон, А.Віханський, Н. Круглов, А. Градов, Ю. Черняк, О. Алімов, В. Герасимчук, Г .Дмитренко, Е. Панченко, Н. Мартиненко, М. Мизюк.

У працях західних економістів розкривається зміст корпоративних стратегій та корпоративного підприємства. Так, Е. Долан вважає корпоративну стратегію безцінним механізмом дієвих напрямків діяльності корпорацій у майбутньому [3, c. 25]. Макконелл і Брю вважають корпоративну стратегію одНИМ із пріоритетів діяльності успішного корпоративного утворення [4, c. 48].

Постановка завдання

Трансформація господарсько-виробничих відносин у напрямку ринкової економіки призвела до появи різних організаційно-правових статусів вітчизняних підприємств. Aктивно розвиваються об'єднання підприємств - асоціації, консорціуми, концерни, корпорації. Питання розробки стратегії корпорації є по своїй суті достатньо складним, оскільки пов'язане з врахуванням інтересів багатьох господарських структур, що входять в неї. Характерною особливістю українських компаній є те, що у вітчизняній практиці відсутній досвід формування й реалізації стратегії на підприємствах, розробки нових технологій стратегічного управління й прийняття стратегічних рішень. Це вимагає створення дієвого механізму розробки корпоративної стратегії як основної субстанції стратегічного управління корпорацій [5, c. 90].

Результати

корпоративний стратегія економічний господарський

Протягом останніх десятиріч набуває актуальності стратегічне управління та розробка корпоративних стратегій на великих підприємствах. Стратегічне управління - це таке управління організацією, що опирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує й проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають викликам з боку оточення й дозволяють отримати конкурентні переваги, які в сукупності дають можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей.

Початком стратегічного управління можна вважати 70-і роки 20-го сторіччя в американській економіці. Яскравим прикладом впровадження стратегічного управління можуть послужити такі всесвітньо відомі консалтингові фірми: «Бостонська консалтингова група», «Маккінсі», «Артур Д. Літтл».

Запропоновані ними конкретні моделі й методи почали активно впроваджуватися в практику відомих корпорацій: «Дженерал Електрик», «Ай Бі Ем», «Кока-Кола», «Тексас Інструментс».

Стратегічне управління забезпечує підприємство методами координації й інтегрування видів діяльності, які можуть бути диверсифіковані, механізмами передбачення й адаптації до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі, необхідним зв'язком між розробкою й реалізацією стратегії.

На практиці виділяють чотири рівні стратегічного управління:

1. Функціональна стратегія - найнижчий, базовий рівень, на якому докладно розглядаються функціональні аспекти діяльності компанії, наприклад такі, як операційна, виробнича й маркетингова стратегії, а також стратегія фінансування.

2. Стратегія бізнес-одиниці - узагальнює функціональні стратегії до рівня набору стійких конкурентних переваг окремої бізнес-одиниці. Для компаній, що мають один бізнес-напрямок, цей рівень стратегії найчастіше є найвищим.

3. Корпоративна стратегія - об'єктом є диверсифіковані корпорації, що поєднують у своєму портфелі набір бізнес-напрямків. Відповідно стратегія на цьому рівні поєднує в єдине ціле стратегії декількох бізнес-одиниць і є найвищим рівнем стратегічного планування для окремої компанії.

4. Стратегія групи компаній - поєднує план розвитку окремих компаній у єдине ціле [6, c. 11].

Оскільки корпоративна стратегія - це стратегія для компанії в цілому, то вона повинна охоплювати всі сфери і напрямки діяльності і розроблятись для досягнення цілей на загальнокорпоративному рівні. Ця стратегія виступає загальним засобом управління на диверсифікованій основі і спрямована на утвердження позицій компанії у різних галузях.

Особливості корпоративної стратегії:

? повинна виходити із інвестиційних пріоритетів;

? формування корпоративної стратегії повинно ґрунтуватись на реальних значеннях фінансово-економічних показників діяльності кожного суб'єкту корпорації;

? реалізація корпоративної стратегії повинна забезпечити синергічний ефект від диверсифікованих видів діяльності кожного суб'єкту господарювання;

? виконання корпоративної стратегії повинно мати за мету утвердження позицій корпорації на ринках її діяльності [2, c. 29].

У вітчизняній практиці практично немає прикладів стратегій, створених для груп незалежних компаній. Наявність функціональних стратегій також ще не сталА нормою для більшості українських підприємств. Детально розробляти функціональні стратегії й стратегії бізнес-одиниць має сенс тільки для пріоритетних напрямків бізнесу. У цілому корпоративна стратегія дає відповідь на два ключових питання:

1.) які бізнес-напрямки буде включати портфель компанії, тобто куди вона буде направляти свої ресурси (інвестиції, час, людей);

2.) яку роль буде відігравати корпоративний центр в управлінні бізнесом і який ступінь самостійності буде мати кожний із цих бізнес-процесів окремо?

При розробці корпоративної стратегії необхідно визначити ключові етапи, їх мету й способи досягнення.

Умовно процес розробки корпоративної стратегії компанії можна розділити на шість етапів:

1. Постановка стратегічних цілей.

2. Виділення бізнесів-напрямків.

3. Оцінка перспективності бізнесів-напрямків.

4. Формування бізнес-портфеля компанії й розробка альтернатив розвитку.

5. Визначення повноважень головної компанії (центра корпоративного управління).

6. Формалізація розробленої стратегії [1, c. 20].

Наведемо приклад корпоративної стратегії McDonald's. Основними її стратегічними та фінансовими цілями є:

? подальше зростання;

? проведення виключного обслуговування клієнтів;

? інновації та творчий підхід до бізнесу;

? глобальне та ефективне просування бренду McDonald's в світі.

Ключовими елементами стратегії McDonald's є:

? відкриття 700-900 ресторанів щорічно;

? запровадження нових видів меню, унікальних низьких цін як інструмент заохочення частих відвідувань клієнтів;

? розташування ресторанів в найбільш зручних для клієнтів місцях;

? потужне застосування реклами та підняття престижу компанії;

? наймання ввічливого персоналу, надання справедливої заробітної плати та проведення належної підготовки робітників [7].

Корпоративна стратегія включає наступні типи базових стратегій:

? стратегія зростання;

? стратегія стабілізації (обмеженого зростання);

? стратегія виживання (скорочення);

? стратегія, побудована на комбінаціях перерахованих стратегій (в мультибізнесовому підприємстві).

Стратегія зростання обирається базовою корпоративною стратегією в тому разі, коли підприємство чи його стратегічна одиниця бізнесу намагаються використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.

Способи здійснення стратегії зростання:

? поглинання конкуруючих фірм через придбання контрольного пакету акцій;

? злиття - об'єднання на приблизно рівних засадах в одне підприємство;

?створення спільного підприємства об'єднання частини капіталів підприємств з метою реалізації спільного взаємовигідного проекту.

Розглянемо приклад стратегії злиття компанії «Vodafone Air Touch» англійської телекомунікаційної компанії і поглиненого нею німецького конкурента «Mannesmann AG». Ця операція 2000 року досить показова, оскільки стала одним з найбільших злиттів сьогодення.

Операція злиття спочатку мала характер жорсткого поглинання, коли компанія «Vodafone» зробила пропозицію про купівлю акцій раді директорів «Mannesman» за 106 млрд дол. США. Перше звернення було відхилене, а в результаті сума збільшилася до 203 млрд дол. США, і тоді поглинання переросло в дружнє.

Це найбільше горизонтальне мегазлиття, яке призвело до найбільш динамічного зростання в галузі телекомунікацій.

У 2009 році відбулась найвигідніша корпоративна угода цього року - американська фінансова корпорація «BB&T» за 22 млрд дол. купила банк Colonial, який був найбільшим зі 130 збанкрутілих американських фінансових установ. В результаті, «BB&T» стала восьмою за обсягом капіталу фінансовою корпорацією США.

Стратегія стабілізації застосовується великими підприємствами, які уже домінують на даному ринку, тобто в умовах стабільності обсягів продаж і отримуваних прибутків і проводиться з метою підтримки існуючого стану впродовж якомога довшого періоду.

Дану стратегію в якості базової корпоративної застосовують підприємства, що знаходяться в галузях зі стабільною технологією, випускають товари, що перебувають на стадії зрілості життєвого циклу, а власники та менеджери в цілому задоволені станом свого підприємства.

Стратегія виживання використовується в умовах економічної кризи, нестабільності, високої інфляції або коли товари перебувають в стадії насичення і спаду свого життєвого циклу і полягає в спробах пристосуватися до важких ринкових умов господарювання та існуючої ситуації.

Способами реалізації стратегії виживання є застосування наступних стратегій нижчого порядку:

? стратегія розвороту - коли підприємство працює неефективно, але ще не досягло критичної точки, ще не все втрачено; Полягає така стратегія у відмові від виробництва нерентабельних товарів, скороченні надлишкової робочої сили, відмові від неефективних каналів розподілу ресурсів (інвестицій);

? стратегія відокремлення - коли від найменш ефективної частини бізнесу відмовляються - продають;

? стратегія ліквідації - коли підприємство досягло критичної точки - банкрутства - воно ліквідується, а активи продаються.

Досить актуальним явищем сьогодення є включення в корпоративну стратегію компаній корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), значимість якої все більше зростає в середовищі українського бізнесу. В основі КСВ лежать такі показники:

? соціальний звіт компанії як інструмент діалогу з суспільством;

? рівень розкриття інформації про соціальне інвестування;

? відкритість компаній у сфері добродійності й меценатства.

За цими показниками у 2009 році було визначено найбільш соціально відповідальну компанію в Україні, нею стала компанія «Київстар Дж.Ес.Ем.», яка була першою компанією в Україні, що інтегрувала КСВ у свою бізнес-стратегію. Холдинг «NEMIROFF» в рейтингу соціально відповідальних компаній зайняв четверте місце. Холдинг входить у мережу Глобального договору ООН і комплексно використовує в повсякденній діловій практиці 10 основних принципів соціально відповідального бізнесу (дотримання прав людини, трудових норм, збереження навколишнього середовища й протидія корупції). Ціль КСВ компанії полягає в розробці інноваційних продуктів і технологій з дотриманням етичних норм, не наносячи шкоди навколишньому середовищу й суспільству [1, c. 22].

Висновки. Отже, формування корпоративної стратегії - це логічний і аналітичний процес обґрунтування майбутнього положення підприємства залежно від зовнішніх умов з урахуванням специфіки організації, багатоваріантності й особливостей стратегічної поведінки.

Впровадження в практику діяльності підприємств стратегічного управління дасть можливість удосконалити процес формування цілей, зменшити хаотичність прийняття управлінських рішень і збільшити вміння керівників чітко визначати пріоритети підприємства, спростити процес узгодження соціальних і фінансових інтересів.

Література

1. Анурьев С. Особенности разработки корпоративной стратегии / С. Анурьев, В. Сметанин // Финансы: стратегия и тактика. - 2005. - № 1 (31). - С. 14-24.

2. Володькина М.В. Стратегический менеджмент : [учеб. пособие] / Володькина М.В. - К. : Знання- Прес, 2002. - 149 с.

3. Долан Э. Дж. Рынок: микроэкономическая модель / Долан Э. Дж. Ландсей Д.Е.. - С.-Пб., 1992. - 399 с.

4. Макконелл К.Р. Экономикс: Принципы, проблемы и политика : т. 1. / Макконелл К.Р., Брю С.Л. - М. : Республика, 1992. - 399 с.

5. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Хан Д. - М. : Финансы и статистика, 1997. - 800 с.

6. Шарафанова Е.Е. Стратегическое управление организацией: эволюция или революция? / Е.Е. Шарафанова // Право. Экономика. Маркетинг. - 2005. - № 7.

7. http://www.denga.com.ua

Размещено на Allbest.ru