Інтелектуальний капітал підприємства як важлива складова інноваційно-інвестиційного потенціалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтелектуальний капітал підприємства як важлива складова інноваційно-інвестиційного потенціалу

Сьогодні на сучасному етапі розвитку економіки України, підприємство для забезпечення конкурентних переваг повинно формувати свій інноваційно-інвестиційний потенціал. Важливою складовою цього потенціалу є інтелектуальний капітал підприємства (ІКП). Але на рівні підприємства ця категорія не отримала достатньої уваги та відповідного дослідження. Серед науковців відсутній єдиний підхід до визначення економічної сутності таких категорій як «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальний капітал підприємства». У зв'язку з цим особливого значення набувають питання, що пов'язані з теоретичними та практичними принципами реалізації концепцій ІК та ІКП.

Аналіз літературних джерел показав, що хоча інтелектуальний капітал і відносно нова економічна категорія (початок дослідження припадає на 90-ті роки ХХ століття), ціла низка вітчизняних та закордонних вчених присвятила їй цілий ряд наукових праць. Дослідженням цієї галузі займаються такі науковці, як Е. Брукінг, О. Бутнік-Сіверський, Н. Гавкалова, С. Глад'єв, С. Грицуленко, Н. Журавльова, С. Єрохін, О. Кендюхов, А. Кудлай, Б. Леонтьєв, О. Стрижак, А. Чухно та інші. Однак залишаються недостатньо дослідженими питання з визначення сутності та ефективності використання інтелектуального капіталу підприємства, не розкрита економічна сутність цієї дефініції.

Метою дослідження є розкриття методологічних та економічних засад інтелектуального капіталу підприємства як виробничо-соціальної категорії, виявлення закономірностей розвитку нематеріальних активів як форми обліку інтелектуального капіталу підприємства.

Основні результати дослідження.

Перш спроби визначити інтелектуальний капітал (ІК) через його структуру зробили відомі вчені Едвінсон і Мелоун.

Вони виділили дві категорії:

1. Людський капітал (ЛК) як сукупність знань, практичних навичок, творчих здібностей службовців компанії, використовуваних під час виконання поточних завдань, моральні цінності компанії та культура праці.

2. Структурний капітал (СК) - це програмне забезпечення, організаційна структура, патенти та винаходи, усе те, що допомагає працівникам реалізувати свій виробничий потенціал, а також стосунки компанії з клієнтами.

Інакше кажучи, ІК є сума людського капіталу та структурного капіталу [7]. На наш погляд, у цій трактовці ІК відсутнє економіко-теоретичне обґрунтування, що не дозволяє виділити його у вигляді узагальненої економічної категорії.

Більш вдалим, з точки зору ІК як економічної категорії є визначення вченого Х. Макдональда. В його визначенні ІК - це «…знання, які є в організації й можуть бути використані для одержання різних переваг перед конкурентами» [5, с. 57]. В цьому визначенні ІК розкривається як економічна категорія через знання працівників компанії, що забезпечують переваги перед конкурентами та здатні породжувати нову вартість. Але звуження ІК тільки до знань, поза зором лишають такі важливі об'єкти, як клієнти компанії, торгівельні марки, лояльність, структуру управління.

Вчений Е. Брулінг у своїй роботі пов'язує ІК з нематеріальними активами. Він трактує ІК як «термін для визначення нематеріальних активів без яких компанія не може існувати» [1]. Попри те, що автор цього визначення, за винятком віднесення ІК до нематеріальних активів, більш ніяк не розкриває його категоріальну економічну сутність, він більш виважено підходить до розкриття структури ІК, справедливо виділяючи інтелектуальну власність як одну з його категорій.

Російський вчений Б. Леонтьєв подальше розвиває концепцію Л. Едвінсона, та в своїх працях виділяє людський, структурний та клієнтський капітал (КлК) [6].

Вітчизняні дослідники цього наукового напряму мають значні напрацювання. Так, вчений О. Бутнік-Сіверський розглядає ІК з позиції авансової інтелектуальної вартості, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості [2]. З його визначення вочевидь, що базова функція ІК - створення нової вартості, що дозволяє розглядати його як узагальнюючу економічну категорію.

Ще один український вчений, А. Кендюхов, при аналізі структури ІК, вказує на необґрунтованість визначення рядом авторів поняття «структурний капітал». Він у своїй праці [3] вводить поняття «інфраструктурний капітал», що містить інтелектуальні ресурси, виконуючи допоміжну функцію в структурі ІК (інформаційні технології, мережі систем зв'язку, управляючі процеси, організаційна структура).

Аналіз дослідження нових понять дає підставу зробити наступні зауваження. Подальшого визначення потребує структура інтелектуального капіталу. Виходячи з проаналізованих визначень інтелектуальний капітал має такі складові, як людський капітал (ЛК), клієнтський капітал (КлК), інтелектуальна власність (ІВ), інфраструктурний капітал. Інфраструктурний капітал можна представити у вигляді інформаційно-комунікаційного капіталу, який містить у собі інформаційні та комутаційні технології й послуги. Вкладені кошти у цей вид капіталу, шляхом посилення інтелектуального потенціалу особистості, підвищують віддачу ЛК, служать джерелом створення ефективної системи управління інноваційним підприємством. Питання системи управління вимагають постійного удосконалення. Творчий потенціал підприємства при некваліфікованому підході може зникнути, а при правильному управлінні проявити себе в повній мірі. В сучасних умовах господарювання без організованого та методичного застосування накопичених на підприємстві знань та інформації неможливо уявити розвиток організаційної структури управління та виробництва, що відповідає умовам сьогодення. Виходячи з цього, доцільно в структурі інтелектуального капіталу виділити категорію «управлінський капітал» (УК), що включає до себе: філософію управління, корпоративну культуру; ділове співробітництво; систему управління розвитком персоналу; систему управління інтелектуальною власністю; систему науково-дослідних та конструкторських підрозділів; організаційну структуру. Таким чином, після зробленого аналізу можна представити структуру ІК за допомогою п'яти елементів: ЛК, ІфК, УК, ІВ, КлК. Визначення сутності сторін ІК з економічної точки зору обумовило необхідність розгляду ІК як виробничо-соціальної категорії. Саме це відрізняє поняття «інтелектуальний капітал» як економічної категорії на макрорівні, від дефініції «інтелектуальний капітал підприємств», який є з одного боку виробничо-соціальною категорією, а з іншого, предметно-прикладною категорією. Основні складові інтелектуального капіталу підприємства та їх структурні елементи представлено на рисунку 1.

капітал інтелектуальний нематеріальний актив

Рисунок 1. Основні складові інтелектуального капіталу підприємства та їх структурні елементи

Отже, визначимо «інтелектуальний капітал підприємства» як виробничо-соціальний та предметно-прикладний комплекс елементів: людський капітал, інформаційно-комунікаційний капітал, управлінський капітал, інтелектуальна власність та клієнтський капітал.

В концепції інтелектуального капіталу підприємство має місце порушення принципу, відомого в теорії корпоративних фінансів як закон збереження вартостей: вартість цілісної одиниці дорівнює сумі вартостей її частин. У випадку з компонентами інтелектуального капіталу підприємства цей принцип можна виокремити для того, щоб приписати кожній його частині свою вартість. Однак для прийняття практичних рішень він нічого не дає. Щоб звернути увагу на цю важливу обставину визначило підхід до збереження ІКП через формулу:

З цієї формули можна побачити, що зведення вартості ЛК до нуля приведе до нуля вартість усього інтелектуального капіталу підприємства. Це дуже важливий аргумент для створення системи управління розвитком персоналу та творчого потенціалу підприємства, що є одним з ключових моментів формування інноваційного потенціалу.

Інтелектуальний потенціал підприємства, з точки зору фінансово-бухгалтерського обліку, виступає у формі нематеріальних активів НМА). Відомий в цій галузі вчений Ц. Гриліхес вивів цілу науку емпіричних закономірностей використання інтелектуальної власності, представленої на підприємстві, перш за все, новітніми технологіями. Викликає інтерес одна економіко-математична модель, яка застосовується для встановлення наявності залежності між НМА в частині вартості об'єктів права ІВ - інтелектуальними активами (ІА) й доходами від їхнього використання [4, с. 169-170]. Відповідно до досліджень Ц. Гриміхеса, залежність між обсягом виробництва (Е) та оптимальним вкладенням у створення ІКП(К), що визначає ефективність використовуваної технології, виражена формулою:

В своїй моделі вчений показує, як має змінюватися ІКП з ростом обсягу виробництва. На наш погляд, ця модель успішно може бути використана для діагностики інноваційного потенціалу підприємства.

Висновки. У сучасних умовах для забезпечення ефективної роботи підприємства, відтворювання його інноваційно-інвестиційного потенціалу важливого значення набуває інтелектуальний капітал підприємства, який з позиції прикладної економіки характеризує інтелектуальні ресурси підприємства.

Размещено на Allbest.ru