Підприємство в сучасній системі господарювання

Ринок не тільки дає орієнтир менеджерам, але і створює умови для ефективного контролю за їх діяльністю з боку власників підприємства. Бухгалтерські дані про величину прибутку підприємства мають номінальний характер, тому що на її величину значно впливають різні облікові процедури: способи оцінки активів і розподілу непрямих витрат, методи нарахування амортизації і т.п. Бухгалтерська звітність може не містити в собі інформації про плановані проекти й угоди, судових процесах, у яких виявилося втягнене підприємство, основних макроекономічних тенденціях і багатьох інших факторах, що роблять вплив на оцінку його діяльності. Остаточну оцінку ефективності роботи менеджерів виносить фінансовий ринок, агрегуючи інформацію, що міститься не тільки у фінансових звітах, але і у всіх інших загальнодоступним (а часом - і конфіденційних) джерелах інформації. Вона знаходить своє відображення в ринковій ціні акцій підприємства.

Інвестиційна активність суб'єктів господарювання визначається інвестиційним кліматом, однак клімат ще не гарантує досягнення очікуваних результатів у процесі реалізації інвестиційного проекту. Низькі показники ефективності функціонування народного господарства загалом і інвестиційної діяльності зокрема, призводять до втрати позитивної динаміки зростання національною економікою і конкурентних переваг на світових ринках.

У процесі розробки і реалізації інвестиційних проектів перед суб'єктами інвестиційної діяльності постають питання оцінювання ефективності інвестиційних проектів в умовах значної невизначеності і ризику. В сучасних умовах, на етапі інституціоналізації національного ринку капіталу, що супроводжується відділенням відносин власності від відносин управління, традиційні управлінські підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття інвестиційних рішень не відповідають вимогам, що висуваються власниками підприємств.

Головний недолік способу оцінки ефективності інвестиційних проектів, виходячи із строку їх окупності, полягає у суб'єктивності підходу керівників підприємств або інвесторів до визначення виправданого періоду окупності інвестиційного проекту.

Способи оцінки інвестицій за нормою прибутку на капітал

Другим способом оцінки інвестицій без дисконтування грошових потоків є спосіб з використанням розрахункової норми прибутку, відомий під назвою "прибуток на капітал". Суть цього способу полягає у визначенні відношення між доходом від реалізації інвестиційного проекту і вкладеним капіталом (інвестиціями на реалізацію проекту) або у визначенні проценту прибутку на капітал.

Як правило, розрахунок норми прибутку на капітал може проводитися двома способами.

При використанні першого способу під час розрахунку норми прибутку на капітал виходять із загальної суми початкове вкладеного капіталу, який складається з витрат на придбання і встановлення основних засобів і збільшення оборотного капіталу, необхідного для реалізації інвестицій.

ВАТ "ВЛМЗ ім.. 1-го Травня" необхідні інвестиції для розвитку та реконструкції наявних можливостей. Маючи величезний потенціал, підприємство не може працювати в повну силу і здобувати ті прибутки, що були на початку його роботи через брак коштів для модернізації та розширення своїх дій.

8.11 Оцінка фінансового стану підприємства та перспективи його зміцнення

На основі даних фінансової звітності (балансу і звіту про фінансові результати) за період, що аналізується, обчислені показники.

Коефіцієнт фінансової незалежності (забезпеченості власним капіталом) характеризує частку власного капіталу в сукупному капіталі. Чим більше значення цього показника, тим більшою є фінансова незалежність підприємства від кредиторів. Мінімальна частка власного капіталу повинна складати не менше 50 % сукупного капіталу, задіяного в господарській діяльності. Вона засвідчує можливість підприємства погасити борги власними коштами.

У наведеному прикладі коефіцієнт фінансової незалежності на кінець звітного періоду складає 0,697, або 69,7 %, що свідчить про достатність власного капіталу і фінансову незалежність підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує пропорцію різних джерел фінансування господарської діяльності (позикового і власного капіталу, прийнятих за 1). Під позиковим капіталом розуміють довгострокові і поточні зобов'язання підприємства.

Максимально допустиме значення коефіцієнта фінансової стійкості - не більше, яке засвідчує не тільки ступінь ризикованості діяльності, але й можливість підприємства погасити борги власним капіталом.

Для підприємств зі сталими показниками фінансово-господарської діяльності, які забезпечують рентабельну роботу і самофінансування, значення коефіцієнта фінансової стійкості є економічно доцільним в розмірі > 0,5.

Зростання боргових зобов'язань підвищує ризик, оскільки борги треба повертати у визначений час і не рідко з певним відсотком. В той же час слід пам'ятати, що борги не тільки збільшують ризик, але й прибуток. Вони сприяють нарощуванню обороту і відносному зниженню його витратомісткості. Тому важливо не уникати боргів, а підтримувати правильне співвідношення між позиковим і власним капіталом.

У наведеному прикладі коефіцієнт фінансової стійкості на кінець звітного року становить 0,160, а в порівнянні з минулим і базовим періодами він збільшився майже на 18 %, тобто частка позикового капіталу збільшується.

Коефіцієнт інвестування характеризує достатність (недостатнісь) власного капіталу для покриття необоротних активів і участь власного капіталу в формуванні оборотних активів. Економічно доцільне значення цього показника > 1, яке засвідчує наявність власного оборотного капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт інвестування не розраховувала, так як в даному році не було проведено жодних інвестицій.

Коефіцієнт маневрування характеризує, яка частка власного капіталу використовується для формування оборотних активів. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (економічно доцільне значення - 0,4-0,6). Збільшення значення цього показника позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспрможність підприємства, тим більші можливості скерування чистого прибутку на капітальні інвестиції та соціальні потреби власників капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт маневрування на кінець звітного періоду складає -0,04 і впродовж періоду, що аналізується, має тенденцію до зменшення. Підприємству необхідно вжити заходів для накопичення власних оборотних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом характеризує частку власного оборотного капіталу в оборотних активах. Підвищення частки власного оборотного капіталу свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства, збільшення робочого капіталу, підвищення платоспроможності і ліквідності боргових зобов'язань, зростання фінансової незалежності.

Економічно доцільне значення цього показника > 0,5, що означає формування не менше 50 % оборотних активів за рахунок власного капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом (робочим капіталом) на кінець звітного року складає -0,1%, що є негативним. Підприємству необхідно подбати про зростання цього показника.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує спроможність підприємства за рахунок наявних оборотних активів виконувати свої грошові зобов'язання, передусім сплачувати борги. Для забезпечення належного рівня платоспроможності підприємствам доцільно забезпечувати значення цього показника на рівні 1,5-2,5, при якому величина оборотних активів в 1,5-2,5 рази більша від величини боргових зобов'язань. Тоді за рахунок грошових коштів від поточної реалізації оборотних активів забезпечується своєчасне погашення поточних зобов'язань.

У наведеному прикладі коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного року становить 0,55 проти 0,52 в базовому періоді, що характеризується негативно.

Оскільки підприємство не мало довгострокових зобов'язань, то коефіцієнт загальної ліквідності рівнозначний поточній ліквідності і складає 0,55. Значення коефіцієнтів поточної і загальної ліквідності залежить передусім від величини робочого капіталу, тобто від величини власних оборотних коштів, авансованих на формування оборотних активів. Із збільшенням величини і частки власних оборотних коштів зменшується потреба в зовнішніх інвестиціях (поточних зобов'язаннях) і підвищується їх ліквідність

В системі перспективного планування в залежності від методології і мети розрізняють довгострокове і стратегічне планування.

Щодо перспектив його розвитку, то можна виділити такі напрями:

розвиток відносин з іншими країнами - вихід на міжнародний ринок;

пошук інвесторів - покращення обладнання та якості продукції;

залучення інноваційних методів роботи і виготовлення продукції;

розширення асортименту продукції;

та ін.

Висновки

Фінансова діяльність - це діяльність, направлена на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, досягнення ним визначених цілей економічного і соціального розвитку. Фінансова діяльність зумовлює зміни як величини, так і складу власного та залученого (позикового) капіталу підприємства.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

Грошові фонди - це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд та інші.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу.

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

Стартовим джерелом формування фінансових коштів є статутний капітал, що являє собою суму коштів, яка необхідна для того, щоб підприємство розпочало свою діяльність. Його розмір визначається статутом або угодою на власні або позичені кошти.

Планування прибутку виробляється роздільно по усіх видах діяльності підприємства. У процесі планування прибутку враховуються усі фактори, що можуть впливати на фінансові результати.

Об'єктом планування є елементи балансового прибутку. При цьому особливе значення має планування прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Бібліографічний список

1. Аналіз господарської діяльності. / Під ред. Бєлобородової В.А. - К.: Либідь, 1999. - 420с.

2. Тарасенко, Н.В. Економічний аналіз [Текст]: навчальний посібник / Н.В. Тарасенко. - 4-е вид., стереотип. - Львів: Новий Світ_2000, 2006. - 344 с.

3. Закон України "Про банки і банківську діяльність".- К.: Ін Юре, 2006.

4. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ

5. Куценко Т.Ф. Бюджетно-податкова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 256 с.

6. Наказ МінФіна від 14.02.2006 N 170 "Про затвердження Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки"

7. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вiд 12.07.2001 № 2664-III

8. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств Центральна Спілка Споживчих Товариств України 28.07.2006

9. Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / С.В. Онікієнко; Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. - К., 2006. - 19 с.

10. Проект Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року"

11. Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Р.О. Бившев; Донец. нац. ун-т. - Донецьк, 2005. - 18 с.

12. http://polkaknig.narod.ru/econom/ukp/1.htm

13. http://books.efaculty.kiev.ua/finpd/2/r2/1.htm

14. http://www.yurist-оnline.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/stati/hoz_pravo/

15. http://www.dtkt.com.ua/show/2cid06624.html

16. http://zakon.rada.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru