Ефективність управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Системи, в яких приймаються рішення. Кожна людина щодня приймає або ухвалює певні рішення. Наприклад, студент вирішив виконати домашнє завдання за допомогою комп'ютера, лікар поставив діагноз хворій людині, директор провів нараду з начальниками цехів. У цілому всі рішення людина приймає в трьох системах: технічній, біологічній і соціальній.

Технічна система містить певну кількість устаткування, комп'ютерів, комплектуючих виробів, сировини і матеріалів. Тому набір можливих рішень у технічній системі обмежений, наслідки передбачувані. Технічні рішення формуються і реалізуються строго за алгоритмом. Наприклад, порядок здійснення ремонтних робіт на ядерних реакторах розписано у відповідних інструкціях, заняття студентів в університеті регламентовано розкладом. Якість та ефективність ухваленого і виконаного рішення в технічній системі залежать від професіоналізму людини, що формулює і реалізує це рішення. У технічній системі мало альтернатив рішень однієї і тієї самої проблеми, а часто рішення буває єдиним унаслідок обмеженості ресурсів. Тандем висококваліфікованих розробника і виконавця рішення може дати добрий результат. Так само, як і поганий виконавець може зіпсувати добре розроблене рішення.

Біологічна система включає флору і фауну планети. Для її збереження і розвитку людина також повинна приймати рішення. Це може стосуватися меліорації землі, лікування людей і тварин, формування сприятливих умов роботи і проживання тощо. За своєю структурою ця система більш різноманітна і менш передбачувана для людини, ніж технічна. Наприклад, багато захворювань людини мають однакові симптоми і лікарю важко поставити правильний діагноз. Проте набір рішень у біологічній системі також може бути обмежений і причиною тому є повільний еволюційний розвиток тваринного й рослинного світу. У зв'язку з цим у таких системах необхідно розробляти або знаходити декілька варіантів вирішення однієї і тієї самої проблеми і вибрати з них краще за певними ознаками.

Соціальна (суспільна) система характеризується наявністю людини в сукупності взаємопов'язаних елементів, щодо якої приймаються і реалізуються рішення. Характерними прикладами такої системи можуть бути держава, виробничий колектив, сім'я, неформальна організація і навіть одна людина (сама по собі). Соціальні системи перевершують біологічні за різноманітністю і кількістю проблем, що виникають. Це пояснюється тим, що головним об'єктом управління є людина, яка частково схожа з іншими людьми у своїх вчинках, сприйнятті інформації тощо, а частково - індивідуальна, оскільки кожен має свої погляди, звички, особливості в реагуванні на ситуації. Ця індивідуальність і становить великі труднощі під час розробки і реалізації рішень у соціальній системі.

Слід зазначити, що, як правило, рішення соціального характеру не можуть здійснюватися ізольовано від технічної і біологічної систем. Діяльність будь-якого керівника пов'язана з людьми. Тому однозначно в соціальній системі приймаються рішення, пов'язані з біологічною системою. При цьому під час реалізації більшої частини з них використовуються технічні засоби. Таким чином залучається і технічна система.

Важливою складовою соціальної системи є комерційні підприємства. Процес управління підприємствами складається з економічних рішень. Ці рішення виникають у процесі руху фінансових ресурсів, що забезпечують бізнес. Наприклад, прийняття людини на роботу приводить у майбутньому до серії виплат заробітної плати, продаж товарів у кредит - до появи документального зобов'язання покупця. Так само придбання нового устаткування для виробництва у кредит може привести до виникнення цілої низки фінансових зобов'язань, у той самий час успішні переговори з кредитором про відкриття кредитної лінії спричинять приплив капіталу в бізнес. Такі економічні рішення приймаються не кожен день і е головними для подальшого розвитку підприємства (це інвестиції в нове обладнання, одержання кредиту або введення у виробництво нового виду продукції тощо). Більшість економічних рішень є частиною повсякденного процесу управління всіма учасниками підприємства. Але загальним для всіх рішень є базовий принцип "економічного компромісу", згідно з яким перед кожним рішенням необхідно постійно зважувати, аналізувати вигоди, що будуть отримані, і фінансові витрати.

Таким чином, враховуючи викладене вище, в соціальній системі доцільно розглядати три типи управлінських рішень: технічні (технологічні), біологічні та економічні (рис. 1.1).

рішення управлінський ефективність економічний

Поняття ефективності управлінських рішень деякою мірою збігається з поняттям ефективності виробничої діяльності організації. Проте не можна ігнорувати той факт, що управління виробництвом має свої специфічні характеристики ефективності, які виражаються певним набором показників і мають кількісний вираз. Крім того, ефективність управління виявляється в ефективності виробництва, складає частину ефективності виробництва.

На ефективність ухвалення рішень менеджером впливає ряд чинників: потенціал співробітника, його здатність виконувати певну роботу; засоби виробництва; соціальні аспекти персоналу й колективу в цілому; культура організації. Усі ці чинники діють спільно, в інтеграційній єдності.

Ефективність управління - один з основних показників вдосконалення управління, що визначається зіставленням результатів управління та ресурсів, витрачених на їхнє досягнення. Оцінити ефективність управління, на перший погляд, можна шляхом порівняння отриманого прибутку та витрат на управління. Але такий підхід є спрощеним і не дає точних результатів, оскільки метою дії, що управляє, не завжди є прибуток. Крім того, оцінка ефективності за отриманим прибутком приховує роль управління в досягненні кінцевого результату. Результат управління може бути не тільки економічним, але й соціальним, соціально-економічним, прибуток же зазвичай виступає як опосередкований результат. Складність також виникає в тому, що витрати на управління не завжди можна достатньо чітко виділити.

Поняття «Ефективність рішень» можна розглядати як ефективність розробки рішення й ефективність реалізації управлінських рішень, що відповідає двом стадіям процесу ухвалення управлінських рішень. На кожному з них можуть використовуватися свої підходи до оцінки й показники ефективності.

Ефективність у загальному вигляді - будь-яка результативність (виробництва, управління, праці). В економічній теорії [1] розрізняють два види ефективності: економічну й соціальну. Економічна ефективність характеризується відношенням отриманого результату до витрат.

Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення попиту населення (споживачів, замовників) на товари, послуги.

Зазвичай ефективність оцінюється на якісному рівні й виражається динамікою об'ємних і якісних показників: виробництва продукції, товарообігу, витрат виробництва й обігу, прибули та інших, що відображають результати діяльності колективу підприємства в цілому. При цьому, зазвичай, не виділяється ефективність поетапна (розробки й реалізації рішень).

При всіх труднощах оцінки ефективності управлінської праці теоретично-методологічні та методичні прийоми оцінки ефективності окремих заходів розроблені більш розгорнуто ніж управління в цілому. Так, відомі методи оцінки ефективності впровадження нової техніки, автоматизованих систем управління, тощо.

Дотепер для характеристики економічної ефективності управління на державному рівні серед інших використовувався загальний показник - національний дохід (знов створена вартість) за конкретний період часу, на рівні галузі - показник продуктивності праці, на рівні підприємства - прибуток.

Для оцінки економічної ефективності управління в широкому сенсі використовуються загальні показники.

Правомірною є й оцінка ефективності виконання окремих управлінських функцій: планування, організації, мотивації, контролю (робота окремих підрозділів апарату управління). Для цього використовується також комплекс показників, що відображають специфіку діяльності за кожною управлінською функцією. Так, наприклад, за функцією планування оцінюється ступінь досягнення поставлених цілей (планових завдань); за функцією організації - оснащеність підприємства сучасним технологічним устаткуванням, текучість кадрів; за функцією мотивації - використані методи впливу на колектив (заохочення, покарання, їхні співвідношення); за функцією контролю - кількість порушень трудової, технологічної дисципліни, тощо.

Оцінка ефективності управління може здійснюватися за різні календарні відрізки часу (місяць, квартал, рік). Динаміка цих показників, а також зіставлення з аналогічними даними однорідних підприємств, що працюють у подібних природно-географічних і економічних умовах, дозволяють зробити висновок про ефективність роботи апарату управління.

Викладений підхід до оцінки ефективності правомірний як для характеристики результативності роботи апарату управління в цілому, так і для оцінки конкретних рішень. У першому випадку ефективність відображає результативність процесу управління, який виявляється через сукупність ухвалених і реалізованих рішень, у минулому періоді. У другому випадку викладена методологія оцінки цілком прийнятна для оцінки окремих управлінських рішень. За даною схемою, наприклад, може здійснюватися оцінка ефективності стратегічних рішень. За тактичними рішеннями оцінка ефективності можлива не в такому глобальному варіанті, а при деякому спрощенні розрахунку.

Заслуговує на увагу й інший підхід до оцінки ефективності управлінських рішень, орієнтований на використання об'ємних показників та питомих якісних показників. Розглянемо його стосовно маркетингової діяльності торгової організації. Заздалегідь відзначимо початкові положення методологічного характеру.

По-перше, результативність маркетингу виявляється через ефективність комерційних рішень, прийнятих за матеріалами проведених заходів щодо вивчення попиту. Під ефективністю заходів (проведених у рамках ухваленого рішення) мають на увазі порівняння витрат на їхню організацію й проведення, а також отриманих результатів.

По-друге, правомірно при оцінці використовувати поняття сукупний економічний ефект, оскільки в досягнутих результатах міститься частка праці працівників різних спеціальностей (товарознавців, продавців, тощо). Разом із сукупним можливе обчислення економічного ефекту, який може бути віднесений до діяльності тільки маркетингової служби (наприклад, при оцінці ефективності розроблених прогнозів попиту товарообігу).

По-третє, господарські організації, що діють на ринку, орієнтовані, з одного боку, на реалізацію місії щодо задоволення попиту споживачів, з іншого - на підвищення економічних показників своєї діяльності. Тому, оцінка ефективності рішень включає розрахунок соціальної й економічної ефективності.

По-четверте, точний розрахунок ефективності рішень вимагає строгого обліку доходів і витрат за окремими товарними групами, що дуже незручно. Тому рекомендується використання так званих, питомих показників - прибуток на 1 млн. грн. товарообігу й витрачання обігу на 1 млн. товарних запасів (або на 1 тис. гривень товарообігу витрат).

Ефект комерційних рішень у найбільш загальному вигляді й перш за все кількісно виражається в прирості обсягу товарообігу, прискоренні товарної оборотності та в зменшенні обсягу товарних запасів.

Кінцевий економічний результат виявляється в збільшенні доходів організації або підприємства (на суму реалізованого накладення) та в зменшенні витрат.

Розрахунок економічної ефективності рішень, результатом яких виявилося збільшення товарообігу, а, отже, доходів і прибутку, проводиться на підставі матеріалів оперативного обліку й бухгалтерських даних організації за останній звітний період.

Економічна ефективність заходів щодо вивчення попиту, результатом яких виявилося зниження товарних запасів, характеризується скороченням витрат оборотності на залишок товарів, що, впливає на обсяг отриманого прибутку.

Економічна ефективність заходів щодо вивчення попиту відбивається також на прискоренні оборотності товарів.

Розглянуті підходи розкривають окремі аспекти оцінки ефективності управлінських рішень, проте вирішення всієї проблеми вимагає подальшого проведення наукових досліджень в області ефективності управління.

Размещено на Allbest.ru