Теоретичні та методичні підходи до оцінки ефективності реструктуризації підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Національний авіаційний університет

Кафедра економіки та підприємництва

Курсова робота

З дисципліни «Антикризове управління підприємством»

Теоретичні та методичні підходи до оцінки ефективності реструктуризації підприємства

Виконала:студентка групи

Економіка підприємства

Піддубняк Світлана

Київ 2013

Методичні основи оцінки ефективності реструктуризації суб'єктів господарювання

Для сучасного рівня ринкових відносин характерна тенденція структурних перетворень як на рівні національної економіки загалом, так і на рівні окремих галузей і суб'єктів господарювання. Незважаючи на багаторічний досвід перетворень, не менш актуальною в умовах кризи та жорсткої конкурентної боротьби залишається проблема адаптації підприємств України до нестабільного зовнішнього середовища. Одним із високоефективних ринкових інструментів оздоровлення підприємств і підвищення адаптаційних можливостей є їх реструктуризація. Стрімке зростання інтересу до реструктуризації суб'єктів господарювання гостро ставить проблему оцінки її економічної ефективності. Отже, результативність реструктуризації є одним з головних критеріїв ефективності перетворення структури. Результати проведення структурних перетворень суб'єктів господарювання повинні оцінюватися певною системою показників. Проте, на даний час концепція оцінки ефективності структурних перетворень знаходиться в стадії становлення, оскільки вони торкаються різних аспектів діяльності суб'єктів господарювання: економічної, соціальної, технологічної тощо.

Аналіз наукових робіт дозволив акцентувати увагу на підходах оцінки ефективності реструктуризації підприємств, які склалися як у вітчизняних, так і у російських учених під впливом зарубіжних наукових і практичних розробок [1; 2; 3; 4; 6; 11]. Опубліковані роботи торкаються теоретичних і методичних аспектів аналізу проблем реструктуризації, практичних аспектів вибору методики її реалізації.

Разом з тим, недостатньо висвітлена у вітчизняній науково-економічній літературі проблема методики управління результативністю реструктуризації господарюючого суб'єкта в умовах невизначеності.

Все це актуалізує розвиток і вдосконалення сучасних методичних принципів і підходів до управління результативністю реструктуризації в умовах невизначеності.

Мета дослідження полягає у систематизації існуючих підходів до оцінки ефективності реструктуризації та розробці нового підходу до управління результативністю реструктуризації господарюючого суб'єкта.

Виклад основного матеріалу дослідження. В якості показників, що отримали найбільше поширення для оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності суб'єктів господарювання, виступали показники рентабельності у різних її модифікаціях. На даний час орієнтація на використання тільки цих показників є недостатньою, оскільки показники рентабельності не відображають усі наслідки проведення реструктуризації. Серед основних причин обмеженості використання показників рентабельності слід назвати наступні: 1) багато підприємств з метою зменшення податкового тягаря прагнуть мінімізувати показник валового прибутку, використовуючи для цього не тільки законні методи зменшення оподаткованого прибутку; 2) діючий на даний час метод бухгалтерського обліку реалізації продукції за моментом її відвантаження покупцю приводить до виникнення у підприємства прибутку, що існую лише на папері й не підкріплений наявністю реальної грошової маси; 3) показники рентабельності не в достатній мірі характеризують технічну озброєність виробництва чи фінансовий стан підприємства в цілому.

Таким чином, використання показників рентабельності в якості основного критерію для оцінки ефективності процесу реструктуризації є обмеженим і застосовувати його необхідно лише в комплексі з іншими показниками.

В останній час використання традиційних показників, що пропонуються для оцінки ефективності діяльності підприємства доповнюється включенням тих, які відображають різні сторони функціонування підприємства в сучасних умовах. Так, в якості основного показника ефективності реструктуризації суб'єктів господарювання слід використовувати ринкову вартість підприємства. Критерій ефективності для показників вартісного підходу - це наявність позитивної доданої економічної вартості чи дисконтованого грошового потоку, їх абсолютний приріст. Вартість підприємства визначається її дисконтованими майбутніми грошовими потоками чи доданим економічним прибутком, та нова вартість створюється лише тоді, коли підприємство отримує таку віддачу від інвестиційного капіталу, яка перевищує його витрати на залучення капіталу. Проте, ринкова вартість підприємства є критерієм ефективності функціонування підприємства з точки зору його власників (акціонерів), оскільки останнім мало інтересна специфіка виробничо-технічного, економічного і соціального аспекту, що тим самим обмежує використання даного показника.

Наступний підхід, який можна застосовувати для оцінки результативності реструктуризації, заснований на використанні короткострокових, середньострокових і довгострокових показників. В якості короткострокових показників ефективності пропонується використовувати наступні: чистий прибуток, рентабельність, ліквідність, плинність кадрів. Короткострокові показники можуть бути використані для оцінки ефективності реструктуризації при розгляді цілих розрахункових періодів до і після проведення процедури реструктуризації. Середньострокові показники ефективності відображають більш тривалий часовий горизонт у порівнянні з короткостроковими показниками. До них відносяться: конкурентоспроможність продукції, обсяг інвестицій, ступінь розвитку підприємства, кваліфікація персоналу тощо. Значення таких показників встановлюється на певні дати. Показником довгострокової ефективності діяльності підприємства, відповідно до концепції управління вартістю, може служити ринкова вартість її бізнесу, яка відображає вартість матеріальних і нематеріальних активів підприємства, його становище на ринку і майбутню прибутковість, а також ефективність прийнятих управлінських рішень.

Варто підкреслити, що вибір показників-індикаторів ефективності процесу реструктуризації залежить від поставленої мети. Економічний ефект визначається рівнем фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, відновленням його позицій на ринку та стабілізацією всіх фінансових показників діяльності. Соціальний ефект виражається у зберіганні робочих місць, стабілізації обстановці в регіоні, зберіганні містоутворюючих підприємств. Бюджетний ефект проявляється у можливості виконання підприємством своїх зобов'язань перед бюджетом, своєчасному і повному перерахуванні податкових платежів і зборів. Серед основних показників ефективності можна назвати наступні: показник ефективності (рентабельності) реструктуризації; термін окупності проекту реструктуризації; коефіцієнт збереження (збільшення) активів; коефіцієнт рентабельності активів; коефіцієнт платоспроможності; коефіцієнт задоволення вимог кредиторів; коефіцієнт збереження (збільшення) робочих місць; коефіцієнт відрахувань до бюджету (позабюджетні фонди); коефіцієнт виконання зобов'язань перед бюджетом (позабюджетними фондами).

Індикаторами досягнення позитивного інноваційно-інвестиційного характеру здійснюваної реструктуризації виробництва виступають: збільшення випуску і реалізації продукції, рентабельності продажів, підвищення технологічного рівня виробництва, зростання продуктивності праці, наявність запланованого економічного і соціального ефекту від реалізації інноваційно-інвестиційних проектів реструктуризації виробництва, створення нових робочих місць.

Ефективність проведення реструктуризації підприємств пов'язана з визначенням її критеріїв: жорстких, які піддаються кількісному вимірюванню, та еластичних, які не можуть бути виміряні кількісно. Згідно жорстким критеріям суб'єкти господарювання повинні реалізовувати рекомендовані інвесторами зміни таким чином, щоб вони привели до позитивних результатів, що можуть бути виміряні й підтверджені документально. Проте, у вітчизняних умовах застосування цих критеріїв має ряд обмежень, пов'язаних з відсутністю стимулів до максимізації прибутку, що сприяє її приховуванню; зниженням витрат за рахунок скорочення чисельності персоналу, використанням у виробництві низькоякісної сировини й матеріалів; нецільовим використанням інвестиційних ресурсів; відсутністю контролю над потоками фінансових ресурсів і розподілом прибутку та ін.

Таким чином, логічно вважати реструктуризацію підприємства ефективною, якщо можна документально доказати, що здійснення рекомендованих цілей у середньостроковій перспективі (розширення ринків збуту, підвищення якості продукції, збільшення обсягів продажів). Якщо ж доходи підприємства різко збільшилися в результаті розпродажу товарно-матеріальних запасів, то це не може вважатися критерієм ефективності реструктуризації, оскільки носить одноразовий характер.

Еластичні критерії враховують позитивні результати реструктуризації, що не підлягають прямому виміру, але можуть бути віднесені до довгострокових інвестицій у «людський капітал». Оскільки у більшості керівників вітчизняних підприємств не вистачає певних управлінських і професіональних навиків, необхідних для роботи в ринкових умовах, важливим елементом реструктуризації стає ознайомлення керівників з можливими шляхами вирішення проблем, отримання навиків стратегічного планування, використання конкурентних переваг і зниження негативного впливу конкурентних недоліків.

Жорсткі та еластичні критерії ефективності в тій чи іншій мірі впливають один на одного. Так, підвищення кваліфікації фінансового менеджера дозволить більш ефективно контролювати й розподіляти фінансові ресурси підприємства, що вплине на оптимізацію витрат, прибутковість і рентабельність підприємства. Отже, незважаючи на те, що еластичні критерії важко оцінити, вони відображають більш позитивні процеси в діяльності підприємства за результатами реструктуризації.

Зважаючи на вищесказане, слід підкреслити, що економічна оцінка ефективності проведення реструктуризації не може орієнтуватися на використання лише якого-небудь одного результативного показника. Крім цього, вона повинна базуватися на використанні показників, що відображають перетворення в різних підсистемах підприємства.

Таким чином, для економічної оцінки ефективності результатів проведення реструктуризації повинна бути розроблена система, що буде включати в себе набір показників-індикаторів для аналізу функціонування всіх основних структурних підсистем підприємства у відповідності до обраних критеріїв.

Отже, головним призначенням показників-індикаторів ефективності реструктуризації є не стільки оцінка співвідношення між витратами та результатом щодо величини одержаного прибутку, скільки оцінка функціональної ефективності, тобто вимір того, наскільки якісно та результативно головні структурні одиниці підприємства виконують свої функції та наскільки повно сформована на підприємстві виробничо-організаційна структура відповідає зовнішнім ринковим умовам.

Формування системи показників-індикаторів для економічної оцінки напрямів реструктуризації повинно забезпечити виконання наступних методичних вимог: 1) можливість внесення коректив у систему показників-індикаторів на будь-якому етапі проведення економічної оцінки у разі зміни локальних цілей чи умов функціонування підприємства; 2) можливість проведення оцінки ефективності кожної із підсистем підприємства; 3) пріоритет відносних показників, що характеризують динаміку розвитку різних підсистем і їх елементів у часі, над абсолютними; 4) доповнення кількісних показників, що характеризують функціонування різних підсистем підприємства якісними, вибір яких є прерогативою зацікавлених осіб.

Формування системи показників-індикаторів і організаційних процедур економічної оцінки у відповідності до вищенаведених методичних принципів і методичних вимог повинно забезпечити можливість отримання необхідної точності й достовірності проведених розрахунків.

З урахуванням всього вищевикладеного автором запропонована система показників-індикаторів для економічної оцінки ефективності проведення реструктуризації суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

Ефективність реструктуризації підприємства та заходів перебудови всіх систем підприємства і виділення окремих структур вимагає встановлення критеріїв оцінки, які повинні бути базою порівняння ефективності функціонування підприємства. Оцінку ефективності реструктуризації підприємства доцільно здійснювати із врахуванням питомої ваги кожного з новоутворених підприємств у сумарному значенні критеріальних показників. Основу програми реструктуризації становлять встановлення переліку змін і перетворень в основних сферах функціонування підприємства, диференціація яких залежить від характеру і обсягів самої реструктуризації. В умовах України особливої ваги набувають пропорції, що стосуються сфер, в яких сконцентровані слабкі сторони підприємств. Реструктуризаційні заходи підприємства можна умовно поділити на дві групи, які можна розглядати в категоріях: або реструктуризації, спрямованої на коригування, або реструктуризації, спрямованої на розвиток підприємства.

Реструктуризація коригуючого спрямування виникає найчастіше з причини кризи і складного становища підприємства. Її метою є зміна негативних економічних тенденцій, насамперед низького ступеня фінансової ліквідності підприємства. У вітчизняних умовах з найбільш істотних властивостей коригуючої реструктуризації, метою якої є виживання і запобігання ліквідації підприємства, можна виділити:

- селективне проведення реструктуризаційних заходів, які охоплюють лише окремі сфери діяльності підприємства і стосуються проміжку часу в 1-2 роки;

- покращання фінансового стану, насамперед шляхом повнішого використання простих резервів підприємства;

- концентрація на утриманні досягнутого рівня виробництва;

- досягнення підприємством швидковідчутних результатів і переваг.

З перспективи створення основ сильної ринкової позиції підприємства процес реструктуризації якнайкраще себе проявляє в умовах реструктуризації, спрямованої на розвиток.

На відміну від коригуючої реструктуризації, що має характер одноразових дій, реструктуризація, спрямована на розвиток, ґрунтується на стратегічних рішеннях підприємства і охоплює часовий проміжок від 2 до 5 років. Серед характерних ознак реструктуризації, спрямованої на розвиток, можна виділити:

* широкомасштабне здійснення структурних і якісних змін;

* здійснення значних інновацій у сферах технології, виробництва і маркетингу;

* ризик здійснювання заходів на рівні, вищому від середнього.

Результатом такого підходу до реструктуризації є підвищення динаміки розвитку підприємства шляхом використання існуючих шансів.

На практиці визначення реструктуризаційних потреб вимагає чіткого формування критерію ефективності самої реструктуризації.

Аналіз останніх досліджень і результатів. Формування системи управління і господарювання підприємства в умовах його реструктуризації, методичні підходи до оцінки ефективності реструктуризації підприємства розглядаються в методиці розробки планів реструктуризації державних підприємств.

Побудова механізму перетворення структурних підрозділів в окремі підприємства включає такі блоки:

- визначення умов передачі, викупу або продажу майна, прав користування, розпорядження, володіння та відповідальності за його відновлення та відтворення;

- розробку системи обліку затрат та результатів роботи підприємства;

- розробку методик розрахунку собівартості та формування внутрішньофірмових цін на продукцію;

- встановлення системи розрахунків із постачальниками та замовниками, банківськими установами та фінансовими органами.

Створення механізму економічної взаємодії керуючої структури з підприємствами, що відділяються, включає:

- розробку механізму формування цін на кінцеву продукцію;

- координацію та узгодження внутрішньофірмових цін;

- розробку механізму розподілу прибутку (доходу), отриманого від реалізації кінцевої продукції в умовах змінюваної кон'юнктури ринку;

- вирішення стратегічних питань розвитку фірми з врахуванням поточних та перспективних економічних інтересів підприємств, які входять до неї.

Існуючі методики і підходи для оцінки реструктуризації не розглядають аспект порівняння ефективності функціонування новостворених підприємств.

Постановка задач. В процесі здійснення реструктуризації підприємства об'єктивно виникає проблема оцінки ефективності здійснюваних заходів з перебудови всіх підсистем підприємства, виділенні окремих структур у субпідприємства. Це породжує декілька задач:

* визначення об'єкта оцінки (одне чи декілька утворених на основі реструктуризації підприємств);

* встановлення критеріїв оцінки ефективності реструктуризації;

* визначення бази порівняння ефективності реструктуризації.

Розв'язання цих задач дає змогу отримати відповідь на запитання щодо доцільності реструктуризації.

Виклад основного матеріалу. В процесі реструктуризації підприємства можливі декілька варіантів трансформації його правового статусу:

1) збереження існуючого статусу підприємства при зміні організаційно-технічної (виробничої) і організаційно-економічної структур;

2) поділ підприємства на декілька рівноцінних, технологічно пов'язаних між собою в межах основного виду діяльності;

3) ліквідація або відокремлення деяких структурних і функціональних підрозділів у самостійні субпідприємства, діяльність яких не має визначального впливу на роботу “материнського” підприємства, зокрема, не пов'язана технологічно з останнім;

4) інтеграція підприємства з іншими суб'єктами господарювання з одночасною втратою (повною або частковою) своєї самостійності.

Кожний із вказаних сценаріїв має свої особливості розвитку, які обумовлюють вибір критерію оцінки ефективності реструктуризації. Тому необхідно розглянути їх детальніше.

1-й варіант. Як правило, у цьому разі йдеться про реструктуризацію функціональної структури підприємства, його організаційно-економічної підсистеми. Нові умови господарювання, посилення конкуренції потребують насамперед змін у менеджменті підприємства, перегляді і перебудові функцій менеджерів і спеціалістів на всіх рівнях управління, перерозподілі функцій управління між управлінськими службами і відділами. Організаційно-технічна перебудова здійснюється в межах існуючих виробничих підрозділів, хоча можливе створення нових і ліквідація існуючих структурних одиниць (цехів, майстерень тощо).

Оцінка ефективності реструктуризації підприємства в такому разі не викликає проблем з точки зору вибору її об'єкта, оскільки тут йдеться про “внутрішню” перебудову підприємства.

2-й варіант. Найчастіше в такому випадку здійснюється повне договірне об'єднання новоутворених суб'єктів господарювання. Залежно від обумовлених відповідними договірними зобов'язаннями умов такого об'єднання підприємство може трансформуватись в концерн, корпорацію, холдингову компанію тощо, організаційні форми господарювання. Оскільки новостворене формування за своєю місією є спадкоємцем підприємства, з якого утворилось, об'єктом оцінки ефективності реструктуризації є новостворене об'єднання підприємств.

В той самий час можливі варіанти розформування крупних підприємств на декілька відносно однотипних підприємств, наприклад, за рішенням Антимонопольного комітету. Так, зокрема було розформовано багато територіально-будівельних об'єднань (ТБО). Оцінку ефективності реструктуризації цих підприємств доцільно здійснювати як середньозважену, тобто з врахуванням питомої ваги кожного з новоутворених підприємств у сумарному значенні критеріальних показників.

Останні можуть бути представлені чисельністю працюючих, вартістю основних фондів, виробничою потужністю тощо 3-й варіант. Відокремлення деяких підрозділів підприємства в самостійні суб'єкти господарювання (субпідприємства), діяльність яких не має визначального впливу на головне (“материнське”) підприємство, здійснюється, як показала практика, у таких випадках:

* вказані підрозділи не використовувались повною мірою, хоча їх потенційні можливості є значними;

* існують альтернативні, економічно доцільніші варіанти заміщення функцій відокремлюваних підрозділів;

* відокремлювані підрозділи технологічно не відповідали перспективним планам розвитку підприємства.

Як правило, в субпідприємства трансформуються обслуговуючі та забезпечуючі цехи підприємства, окремі відділи і служби. Зокрема, в межах будівельного комплексу такими є транспортні цехи, спеціалізовані цехи та дільниці, проектно-конструкторські бюро, інші підрозділи виробничої інфраструктури підприємства.

Відокремлені субпідприємства найчастіше істотно відрізняються за своєю місією з головним підприємством. Після відокремлення і здобуття статусу самостійних суб'єктів господарювання вони налагоджують господарські зв'язки з іншими агентами ринку і через деякий час частка послуг чи товарообороту з головним підприємством може істотно зменшитись. Зрозуміло, що в такому випадку ефективність реструктуризації потрібно визначати за діяльністю головного підприємства - субпідприємства, яке зберегло свою технологічну спрямованість.

4-й варіант. У цьому разі йдеться про “поглинання” підприємства іншими суб'єктами господарювання. При цьому характер і спрямованість реструктуризації підпорядковуються стратегічним цілям не підприємства, яке їй підлягає, а господарського формування, яке “поглинає” його. Необхідно зазначити, що таке поглинання може бути:

* при добровільному входженні підприємства у це формування, коли воно відповідає стратегічним цілям підприємства;

* при вимушеному входженні, обумовленому адміністративним розпорядженням владних структур, банкрутстві підприємства тощо.

Оцінка ефективності реструктуризації підприємства в таких випадках може бути здійснена на основі зіставлення відповідних показників підприємства до і після реструктуризації, якщо підприємство не втратило свого статусу юридичної особи.

В кінцевому рахунку метою трансформації структури будь-якого госпрозрахункового підприємства є отримання стабільних прибутків протягом тривалого, визначеного життєвим циклом, часу. Однак обсяг прибутку, будучи основним критерієм порівняння рівня роботи підприємства до і після реструктуризації, не дає змоги зробити порівняння ефективності функціонування підприємства порівняно з конкурентами. Тому необхідно використовувати порівняльні критерії і показники.

Як основні групи показників, що характеризують фінансово-господарський стан підприємства, в світовій практиці використовуються показники прибутковості, фінансової стійкості, оборотності активів і ліквідності [2].

Крім зміни прибутку, в результаті реструктуризації власник в умовах ринку значною мірою зацікавлений отримати високу норму прибутку на авансований капітал. Це зумовлює, зокрема, необхідність підтримання належного курсу акцій цього підприємства на фондовій біржі, а значить і забезпечення умов економічного росту. У зв'язку з цим, поряд з оцінкою зміни прибутку, велике значення для виробника має аналіз впливу змін в технологічних системах підприємства на норму прибутку на авансований капітал, оскільки такі зміни завжди пов'язані з інвестиціями.

Висновки

реструктуризація рентабельність еластичний економічний оцінка

Оцінку ефективності реструктуризації розформованих крупних підприємств на декілька відносно однотипних підприємств доцільно здійснювати як середньозважену, тобто з врахуванням питомої ваги кожного з новоутворених підприємств у сумарному значенні критеріальних показників. Останні можуть бути представлені чисельністю працюючих, вартістю основних фондів, виробничою потужністю тощо.

Для оцінки фінансово-господарського стану підприємств пропонується певний критерій ефективності реструктуризації, яким є максимум розміру прибутку підприємства. Однак обсяг прибутку, будучи основним критерієм порівняння рівня роботи підприємства до і після реструктуризації, не дає змоги зробити порівняння ефективності функціонування підприємства порівняно з конкурентами. Тому необхідно використовувати порівняльні критерії і показники, які запропоновані у цій роботі.

Оцінка ефективності реструктуризації повинна здійснюватись з врахуванням її характеру і ґрунтуватись на оцінці змін показників прибутковості, ліквідності і фінансової стійкості трансформованих в процесі реструктуризації господарських структур.

Список використаної літератури

1. Бодди, Д. Основы менеджмента. Серия «Теория и практика менеджмента» / Д. Бодди, Р. Пэйтон. - Пер. с англ. - Санкт-Петербург: Питер, 1999. - 816 с.

2. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: пер. с англ. / Дж.К. Ван Хорн / Гл. ред. серии Я.В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 800 с.

3. Гохан П.А. Слияние, поглощения и реструктуризация компаний / П.А. Гохан: пер. с англ. 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 741 с.

4. Гританс, Я.М. Организационное проектирование и реструктризация (реинжиниринг) предприятий и холдингов. Экономические, управленческие и правовые аспекты: практ. руковод. по управленч. и финанс. консультированию / Я.М. Гританс. - М.: Волтер Клунер, 2008. - 224 с.

5. Кальніченко, Л.Ф. Реструктуризація підприємств та шляхи підвищення її ефективності (на матеріалах підприємств трубної промисловості України) : автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / Кальніченко Леонід Федорович ; Київський національний економічний ун-т. - К., 2002. - 22 с.

6. Коупленд, Т. Стоимость компаний: оценка и управление / Том Коупленд, Тим Киллер, Джек Муррин; Пер. с англ. Н.Н. Барышниковой. - 2-е изд., стер. - М.: Олимп-Бизнес, 2002. - 565 с.

7. Оценка бизнеса : Учебник / Под ред. А.Г. Грязновой, М.А. Федотовой. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 736 с.

8. Попков, В.П. Оценка бизнеса. Схемы и таблицы: Учебное пособие / В.П. Попков, Е.В. Евстафьева. - СПб.: Питер, 2007. - 240 с.

9. Таранюк, Л.М. Економічне обґрунтування реструктуризації промислових підприємств в умовах перехідної економіки: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 / Таранюк Леонід Миколайович; Сумський національний аграрний ун-т. - Суми, 2005. - 21 с.

Размещено на Allbest.ru