Підвищення використання робочого часу водіїв автомобілів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний автомобільно-дорожній Університет

Кафедра менеджменту

Курсовий проект

з дисципліни "Економіка праці"

Виконала:

студентка групи Е-32

Семеній Я.А.

Керувала: Гладкова А.Е.

Харків 2012

Зміст

Вступ

1. Аналіз трудових показників

1.1 Аналіз даних ФРД

1.2 Хронометраж

2. Теоретичне обґрунтування напрямків підвищення ефективності використання робочого часу водіїв автомобілів

3. Заходи з підвищення трудових показників

4. Організація оплати праці і преміювання водіїв

Вступ

Темою даного курсового проекту є "Підвищення використання робочого часу водіїв автомобілів". Вiд забезпеченості підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціонального використання, високого рівня продуктивності праці залежить ефективне використання обладнання, машин, механізмів i як результат - збільшення обсягів виробництва продукції, її собiвартiсть, прибуток i ряд інших економічних показників.

З переходом до ринкової економіки аналіз трудових ресурсів набирає більшої ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, є конкурентною на ринку праці. Економічні й соціальні гарантії праці, з одного боку, і жорсткі умови трудової діяльності, з іншого, формують сферу глибоких аналітичних досліджень кадрового потенціалу підприємства.

У зв'язку з невмінням правильно розподілити робочий час, корисна зайнятість водіїв автомобілів досить мала. В тісному зв'язку з аналізом забезпеченості робочою силою та її використання проводиться аналіз використання робочого часу. Раціональне використання робочого часу є головним резервом зростання продуктивності праці, визначається високою ефективністю, тому що дає змогу збільшити обсяг перевезень без додаткових інвестицій. Аналіз використання робочого часу виконується за двома напрямками: виявлення витрат робочого часу і непродуктивності використання робочого часу.

Використання робочого часу є одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат. Підвищення ефективності використання робочого часу - це найважливіше завдання, яке стоїть практично перед кожною соціальною системою, й насамперед тому, що мова йде про економію робочого часу, до якої зрештою зводиться вся економія.

Метою даного курсового проекту є закріплення знань, одержаних під час вивчення курсу "Економіка праці (на автомобільному транспорті)", формування практичних навичок з оцінки і підвищення рівня організації і продуктивності праці, з визначення економії робочого часу, з нормування і стимулювання праці.

1. Аналіз трудових показників

В даному розділі курсового проекту виконується обробка і аналіз фотографії робочого дня (ФРД) водія автомобіля і хронометраж спостережень виробничої операції, виконуваної ремонтним робітником.

Проводимо обробку ФРД у такій послідовності:

* визначаємо тривалість виконання кожного елемента спостереження та індексацію затрат робочого часу (форма № - дані ФРД);

* проводимо систематизацію однойменних затрат робочого часу з метою визначення середньої тривалості виконання повторюваних елементів роботи (форма № - зведення однойменних затрат робочого часу);

* за даними фотографії розраховуємо баланс робочого часу з метою визначення нормованих затрат (форма № - баланс робочого часу за результатами спостережень).

Тривалість виконання окремих елементів затрат робочого часу визначаємо як різницю між поточним часом даного елемента і поточним часом попереднього. Результати обчислень записуємо у графу "Тривалість". Точність обчислення перевіримо, порівнюючи суму тривалостей усіх елементів із тривалістю спостереження (порівнювані величини повинні бути однаковими). водій норматив хронометраж премія

Для обробки даних спостережень використовуємо загальноприйняту класифікацію затрат робочого часу:

- підготовча-заключний час;

- оперативний час;

- основний час;

- допоміжний час

- час на обслуговування робочого місця;

- час на відпочинок і природні потреби;

- витрати часу на непродуктивну роботу;

- витрати часу з організаційних причин;

- витрати часу з технічних причин;

- витрати часу з вини працюючого;

- загальний час спостереження.

Таблиця 1.1 - Спостережний аркуш ФРД (Форма №1)

ОрганізаціяАТП "Сокол"	Спостережний аркуш № 1 фотографії робочого дня водія	Місце роботи м. Харків пр. Леніна 35
Характер перевезень перевезення залізобетонних плит
Прізвище водія Ступак Клас 2 Стаж 3 роки	Модель автомобіля КамАЗ - 53212 Вантажність 10 т Держ. номер автоінспекції ХА 5125 ОМ
Дата _15.01.2011р.	Початок 6-40	Кінець 15-00	Перерва _______
Спостереження
№ з.п.	Найменування затрат робочого часу	Поточний час	Тривалість, хв	Індекс	Виробіток, т	Відстань, км	Нормований час, хв	Вантажно-розвантажувальний механізм	Примітки
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Прихід на роботу	6:40	-	-			-
2	Перевдягання	6:49	9				5
3	Огляд автомобіля	6:58	9				2
4	Прихід у диспетчерську	7:05	7				4
5	Очікування одержання дорожнього листа	7:15	10				-
6	Одержання дорожнього листа	7:23	8				4
7	Виїзд на лінію	7:28	5				3
8	Рух до заводу (кар'єру)	7:32	4				-
9	Прокол колеса і його заміна	7:48	16				-
10	Рух до заводу (кар'єру)	8:11	23			12,6	33
11	Маневрування	8:20	9				5
12	Очікування навантаження	8:27	7				-
13	Навантаження	8:44	17		42		10	козловий кран
14	Оформлення документів	8:56	12				7
15	Виїзд із заводу	9:06	10				6
16	Рух до місця розвантаження	9:32	26			19,7	32
17	Маневрування	9:40	8				5
18	Розвантаження	10:01	21		42		12	козловий кран
19	Очікування оформлення документів	10:12	11				-
20	Оформлення документів	10:21	9				5
21	Виїзд	10:25	4				2
22	Рух до заводу (кар'єру)	10:50	25			19,7	31
23	Маневрування	10:58	8				5
24	Очікування навантаження	11:07	9				-
25	Навантаження	11:33	26		42		15	козловий кран
26	Оформлення документів	11:42	9				5
27	Обід	12:15	33				5
28	Рух до місця розвантаження	12:57	42			19,7	51
29	Маневрування	13:04	7				4
30	Розвантаження	13:18	14		42		8	козловий кран
31	Стороння розмова	13:18	0				-
32	Оформлення документів	13:26	8				5
33	Рух до АТП	13:50	24			9	29
34	Поставка автомобіля на мийку	13:57	7				2
35	Мийка автомобіля	14:16	19				5
36	Повернення автомобіля на стоянку	14:21	5				3
37	Прихід у диспетчерську	14:25	4				2
38	Телефонна розмова	14:32	7				-
39	Повернення дорожнього листа	14:47	15				8
40	Відхід додому	15:00	13	-			-
Всього		0				313

Після заповнення спостережного аркуша ми можемо звести однойменні затрати до форми №2.

Таблиця 1.2 - Зведення однойменних затрат робочого часу (Форма №2)

Затрати робочого часу	Індекс	Однойменні затрати робочого часу, хв	Повторюваність за зміну	Сумарна тривалість затрат робочого часу, хв	У тому числі час, що перекривається, хв	Середня тривалість, хв
1	2	3	4	5	6	7
Перевдягання		9	1	9		9
Прихід у диспетчерську		7; 4	2	11		5,5
Одержання дорожнього листа		8	1	8		8
Виїзд на лінію		5	1	5		5
Повернення автомобіля на стоянку		5	1	5		5
Повернення дорожнього листа		15	1	15		15
Рух до заводу (кар'єру)		27; 25	2	52		26
Рух до місця розвантаження		26; 42	2	68		34
Рух до АТП		24	1	24		24
Маневрування		9; 8; 8; 7	4	32		8
Навантаження		17; 26	2	43		21,5
Оформлення документів		12; 9;9;8	4	38		9,5
Виїзд із заводу		10	1	10		10
Розвантаження		21; 14	2	35		17,5
Виїзд		4	1	4		4
Огляд автомобіля		9	1	9		9
Поставка автомобіля на мийку		7	1	7		7
Мийка автомобіля		19	1	19		19
Очікування одержання дорожнього листа		10	1	10		10
Очікування навантаження		7; 9	2	16		8
Очікування оформлення документів		11	1	11		11
Прокол колеса і його заміна		16	1	16		16
Телефонна розмова		7	1	7		7

Таблиця 1.3 - Спостережний аркуш ФРД (Форма №1)

Організація АТП "Сокол"	Спостережний аркуш № 2 фотографії робочого дня водія	Місце роботи г. Харків пр. Перемоги 56
Характер перевезень перевезення залізобетонних плит
Прізвище водія Ступак Клас 2 Стаж 3 роки	Модель автомобіля КамАЗ - 53212 Вантажність 10 т Держ. номер автоінспекції ХА 5125 ОМ
Дата _21.01.2011р.	Початок 6:47	Кінець 14:40	Перерва _______
Спостереження
№ з.п.	Найменування затрат робочого часу	Поточний час	Тривалість, хв	Індекс	Виробіток, т	Відстань, км	Нормований час, хв	Вантажно-розвантажувальний механізм	Примітки
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Прихід на роботу	6:47	-	-
2	Перевдягання	6:54	7				4
3	Огляд автомобіля	7:09	15				4
4	Прихід у диспетчерську	7:15	6				3
5	Очікування одержання дорожнього листа	7:22	7				-
6	Одержання дорожнього листа	7:30	8				4
7	Виїзд на лінію	7:34	4				2
8	Рух до заводу (кар'єру)	8:08	34				42
9	Прокол колеса і його заміна	8:08	0				-
10	Рух до заводу (кар'єру)	8:08	0			12,6	-
11	Маневрування	8:19	11				7
12	Очікування навантаження	8:26	7				-
13	Навантаження	8:41	15		42		9	козловий кран
14	Оформлення документів	8:49	8				5
15	Виїзд із заводу	8:55	6				4
16	Рух до місця розвантаження	9:19	24			19,7	29
17	Маневрування	9:24	5				3
21	Виїзд	10:18	7				4
22	Рух до заводу (кар'єру)	10:46	28			19,7	34
23	Маневрування	10:53	7				4
24	Очікування навантаження	11:01	8				5
25	Навантаження	11:30	29		42		17	козловий кран
26	Оформлення документів	11:37	7				4
27	Обід	12:16	39				6
28	Рух до місця розвантаження	12:51	35			19,7	43
29	Маневрування	12:56	5				3
30	Розвантаження	13:05	9		42		5	козловий кран
31	Стороння розмова	13:18	13				-
32	Оформлення документів	13:24	6				4
33	Рух до АТП	13:42	18			9	22	козловий кран
34	Поставка автомобіля на мийку	13:50	8				2
35	Мийка автомобіля	14:06	16				4
36	Повернення автомобіля на стоянку	14:12	6				3
37	Прихід у диспетчерську	14:18	6				3
38	Телефонна розмова	14:18	0				-
39	Повернення дорожнього листа	14:25	7				4
40	Відхід додому	14:40	15	-
Всього		426				283

Після заповнення спостережного аркуша фотографії робочого дня ми можемо звести однойменні затрати до форми №2.

Таблиця 1.4 - Зведення однойменних затрат робочого часу (Форма №2)

Затрати робочого часу	Індекс	Однойменні затрати робочого часу, хв	Повторюваність за зміну	Сумарна тривалість затрат робочого часу, хв	У тому числі час, що перекривається, хв	Середня тривалість, хв
1	2	3	4	5	6	7
Перевдягання		7	1	7		7
Прихід у диспетчерську		6; 6	2	12		6
Одержання дорожнього листа		8	1	8		8
Виїзд на лінію		4	1	4		4
Повернення автомобіля на стоянку		6	1	6		6
Повернення дорожнього листа		7	1	7		7
Рух до заводу (кар'єру)		34; 28	2	62		31
Рух до місця розвантаження		24: 35	2	59		29,5
Рух до АТП		18	1	18		18
Маневрування		11; 5; 7; 5	4	28		7
Навантаження		15; 29	2	44		22
Оформлення документів		8; 12; 7; 6	4	33		8,3
Виїзд із заводу		6	1	6		6
Розвантаження		26; 9	2	35		17,5
Виїзд		7	1	7		7
Огляд автомобіля		15	1	15		15
Поставка автомобіля на мийку		8	1	8		8
Мийка автомобіля		16	1	16		16
Очікування одержання дорожнього листа		7	1	7		7
Очікування навантаження		7;8	2	15		7,5
Очікування оформлення документів		9	1	9		9
Стороння розмова		13	1	13		13

У формі № 3 подаємо різноманітні затрати часу відповідно до прийняття класифікації. У ній об'єднуємо дані за всіма спостереженнями.

Таблиця 1.5 - Баланс робочого часу за результатом (Форма № 3)

Категорія затрат робочого часу	Індекс	До спостережних аркушів № 1, 2
		Номер спостереження	Сумарна тривалість, хв	Середня тривалість, хв	У % до загального часу спостереження
		1	2
		Час, хв
Підготовчо-заключний час		53	44	97	48,5	10,35
Оперативний час		306	292	598	299	63,82
Час обслуговування робочого місця		35	31	66	33	7,04
Перерва на відпочинок і природні потреби		33	39	72	36	7,68
Усього нормований час		427	406	833	416,5	88,9
Витрати робочого часу через непродуктивну роботу		-	-	-	-	-
Витрати робочого часу з організаційних причин		37	31	68	34	7,26
Витрати робочого часу з технічних причин		16	-	16	8	1,71
Витрати робочого часу з причин, що залежать від працівників		7	13	20	10	2,13
Усього ненормований час		60	44	104	52	11,1
Загальний час спостереження за винятком перерви на обід		487	450	937	468,5	100

Фактичні втрати робочого часу порівнюємо з нормативними і встановлюємо розмір їхнього відхилення. Ці дані заносимо у форму № 4 (табл.1.6). У графі "Фактичні затрати робочого часу" подаємо середні тривалості кожної їх категорії з форми № 3 (табл.1.5). Нормативні затрати встановлюємо відповідно до нормативів на виконання процесу перевезень й інших.

Таблиця 1.6 - Відомості з ФРД (Форма №4)

Найменування затрат робочого часу	Індекс	До спостережних аркушів №1,2
		Затрати робочого часу, хв
		фактичні	нормативні	відхилення
1	2	3	4	5
Час на підготовчо-заключну роботу		48,5	25,3	23,2
Час на оперативну роботу		299	265,7	33,3
Продовження табл 1.6
1	2	3	4	5
У тому числі: на основну роботу		141,5	172,9	-31,4
на допоміжну роботу		157,5	92,8	64,7
Час на обслуговування робочого місця		33	7,97	25,03
Перерва на відпочинок і природні потреби		36	5,31	30,69
УСЬОГО нормований час		416,5	304,28	112,22
Втрати робочого часу: - на непродуктивну роботу;		-	-	-
- з організаційних причин;		34	-	34
- з технічних причин;		8	-	8
- з причин, що залежать від працівника		10	-	10
УСЬОГО втрат робочого часу (ненормований час)		52	-	52
ЗАГАЛЬНИЙ час спостереження		468,5	304,28	164,22

Для водіїв норматив підготовчо-заключного часу встановлений у розмірі 2,6 хв на 1 год роботи. До складу підготовчо-заключного часу входить також час передрейсового медичного огляду водія у розмірі 5 хв.

Основний час роботи водія визначаємо за формулою

, хв (1.1)

Допоміжний час роботи водія розраховується за формулою

, хв (1.2)

Час обслуговування робочого місця і час на відпочинок та природні потреби приймаємо відповідно в розмірі 3 і 2% від оперативного часу роботи водія.

Розрахунок показників ефективного використання робочого часу виконуємо за такими формулами:

* коефіцієнт ефективного використання робочого часу

(1.3)

де , - нормативна тривалість відповідно підготовчо-заключного часу, оперативного часу, часу обслуговування робочого місця, перерви на відпочинок і особисті потреби, хв;

- загальний фактичний час спостереження, хв;

* фактичний і нормативний коефіцієнти використання оперативного часу, %;

, % (1.4)

, % (1.5)

де , - фактична і нормативна тривалість оперативного часу, хв;

, - загальний фактичний і нормативний час спостереження, хв

Рівень організації праці водіїв автомобілів

, % (1.6)

де - фактичне значення нормативних затрат робочого часу, хв.

Коефіцієнт втрат робочого часу з причин, що не залежать від працівника, %:

, % (1.7)

Коефіцієнт втрат робочого часу, що залежать від працівника, %:

 % (1.8)

де - фактичний і нормативний час відпочинку, хв.

Коефіцієнт прихованих втрат робочого часу, %:

, % де (1.9)

- відповідно фактичний і нормативний підготовчо-заключний час, хв;

- відповідно фактичний і нормативний основний час, хв;

- відповідно фактичний і нормативний допоміжний час, хв;

- відповідно фактичний і нормативний час обслуговування робочого місця, хв.

Сумарний коефіцієнт втрат робочого часу, %:

, % (1.10)

Сума коефіцієнта ефективного використання робочого часу і сумарного коефіцієнта його витрат повинна складати 100%.

Можливе ущільнення робочого дня внаслідок усунення усіх видів втрат розраховуємо за формулою:

, % (1.11)

Можливе підвищення продуктивності праці у випадку усунення втрат робочого часу, %:

* які не залежать від працівника:

, % (1.12)

* які залежать від працівника:

% (1.13)

* загальне підвищення продуктивності праці:

, % (1.14)

, %

Тривалість елементів операції Т розраховуємо як різницю між кінцевим і початковим значенням поточного часу. Фактичні коефіцієнти стійкості хронометражних рядів визначаємо за наступною формулою:

хв (1.15)

де - відповідно максимальне і мінімальне значенні даного хронометражного ряду.

Фактичні коефіцієнти стійкості порівнюємо з нормативними значеннями (табл 1.7). Стійким вважається хронометражний ряд за умови: .

Таблиця 1.7 - Нормативні коефіцієнти стійкості хронометражного ряду

Види робіт, виконуваних в АТП
Керування автомобілем у русі	2,5
Вантажно-розвантажувальні роботи: - механізовані	1,7
- виконувані вручну	2,0
Слюсарно-складальні роботи при поточному ремонті	2,5
Станочні, зварювальні, малярні, обойні, вулканізаційні	1,8
Щоденне, перше і друге профілактичне обслуговування	2,5

Обробку даних хронометражних спостережень ведемо у хронометражній карті. У ній записуємо дані про операцію, що спостерігається, мета спостереження, інформацію про працівника який виконує цю операцію і фіксуємо поточний час П, що йде на виконання окремих елементів операції. Елементи операції встановлюємо на підставі фіксажних точок - зовнішньої ознаки, яка характеризує його початок або кінець.

З врахуванням результатів обробки хронорядів визначається сумарна і середня тривалість операції.

Середня тривалість кожного елемента і операції в цілому визначається як

 хв де (1.16)

- тривалість і-го елементу операції за окремими замірами, с

- кількість замірів у стійкому хронометражному ряду

2. Теоретичне обґрунтування напрямків підвищення ефективності використання робочого часу водіїв автомобілів

Робочий час - це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Використання робочого часу - виражається системою показників, що включає:

* середню тривалість робочого дня - відношення загальної кількості відпрацьованих людино-годин до загальної кількості відпрацьованих людино-днів;

* середню урочну тривалість робочого дня (при розрахунку цього показника кількість відпрацьованих надурочно людино-годин не враховується);

* середнє число днів роботи одного спискового працівника - відношення загальної кількості відпрацьованих людино-днів до середнього спискового числа працівників; середнє число годин, відпрацьованих працівником за період - відношення відпрацьованих людино-годин до середньої облікової чисельності працівників або множення середньої тривалості робочого дня і середнього числа днів роботи одного спискового працівника.

Підвищення ефективності використання робочого часу - це найважливіше завдання, яке стоїть практично перед кожною соціальною системою, й насамперед тому, що мова йде про економію робочого часу, до якої зрештою зводиться вся економія. Для органів внутрішніх справ економія часу виражається у здійсненні різних операцій щодо управління з найменшими втратами часу.

Дані численних досліджень доводять, що не всі співробітники органів внутрішніх вміють правильно організовувати свій робочий та особистий час. Здебільшого причиною цього є відсутність відповідних навичок і знань. Приступивши до організації раціонального використання часу, насамперед треба з'ясувати, що кожний працівник має в своєму розпорядженні такі його вимірювачі, як робочий день; фонд робочого часу; календарний, номінальний та ефективний фонди часу; бюджет робочого часу.

Робочий день - це та частина доби, протягом якої співробітник органу внутрішніх справ виконує свої функціональні обов'язки.

Фонд робочого часу - складається із загальної кількості робочого часу одного співробітника або групи за визначений календарний проміжок (рік, півріччя, квартал, місяць, тиждень) і виражається у людино-днях, людино-годинах.

Календарний фонд часу - це кількість усіх днів даного планового періоду (тобто в році - 365 або 366 днів; в кварталі - 90, 91 або 92 дні).

Номінальний фонд - це максимальна кількість робочих днів, котра може бути використана впродовж планованого періоду.

Ефективний фонд визначається кількістю робочих днів (або часів), котрі корисно використовуються протягом планованого періоду. Щоб зробити його розрахунок у днях, необхідно із номінального фонду відняти невиходи на роботу.

Бюджет робочого часу - це розподіл фонду робочого часу на різні види робіт та форми діяльності.

Організовуючи режим праці, кожний співробітник має орієнтуватися на номінальний фонд робочого часу.

Діяльність керівників, підлеглого їм особового складу органів внутрішніх справ пов'язана з розв'язанням різноманітних питань, що потребує високої загальної культури, універсальності знань, що набуваються і в позаслужбовий час протягом різноманітних контактів, читання, перегляду фільмів та спектаклів. Раціональне використання робочого часу сприяє поповненню знань, забезпечує необхідне відвертання від службових справ, попереджає психічні перевантаження. Можливість раціональної організації використання часу співробітниками органів внутрішніх справ визначається рядом факторів. У їх числі слід назвати рівень професійної підготовки даної людини та підлеглих їй осіб, стиль роботи вищестоящих керівників, загальний характер організації праці, ступінь свідомості при виконанні службового обов'язку всіма працівниками і т. ін. Однак головним є розуміння співробітниками необхідності аналізувати витрати свого часу та їх бажання планувати його використання.

Основу раціональної організації використання часу складає планування особистої праці. Це передбачає попереднє вивчення та облік витрат часу на окремі види робіт, виконуваних згідно з функціональними обов'язками, і наступний аналіз даних обліку.

Витрати робочого часу доцільно враховувати на основі переліку елементів праці, що складається для певної посадової категорії. В ньому докладно вказуються усі трудові операції та види витрат робочого часу.

Групування елементів витрат робочого часу може бути проведено на різних підставах: виходячи із виду роботи, цілей та методів обліку. Об'єкт дослідження визначається в зв'язку з необхідністю підвищення продуктивності праці в якійсь підсистемі управління, а також для усунення конкретних негативних явищ (наприклад, плинність, некомплект кадрів, низька якість, порушення термінів виконання службових завдань і т. ін.).

Залежно від кількості об'єктів і цілей вивчення розрізняють дослідження локальні та загальні. Переваги перших із них полягають в тому, що вони дають швидкий ефект при незначних витратах сил та засобів. Локальні дослідження націлені насамперед на усунення окремих "вузьких місць" в організації праці.

У різних галузях широко використовуються різноманітні методи встановлення витрат робочого часу: інтерв'ювання, анкетування, моментні спостереження, "фотографування", "самофотографування", хронометраж, самохронометраж та ін.

При інтерв'юванні або анкетуванні співробітники в усній чи письмовій формі повідомляють про перелік виконуваних ними робіт та приблизну кількість часу, що витрачається на їх здійснення. Ці методи придатні для вивчення бюджету робочого часу тих осіб, котрі постійно виконують невелику кількість одних і тих же трудових операцій.

Метод моментних спостережень заснований на теорії ймовірностей. Тут передбачається, що дані, здобуті шляхом достатньо великої кількості окремих спостережень, мають відповідати результатам безперервного спостереження. Застосування названого методу потребує значного числа кваліфікованих спостерігачів. Він може використовуватися там, де співробітники виконують свої функції на одному робочому місці. Сутність методу полягає в періодичному обході робочих місць спостерігачем та фіксуванні ним виконуваних в даний момент трудових операцій і витрат часу на них.

Хронометраж є інструментом відпрацювання "почуття часу" і, як наслідок, мислення, спрямованого на ефективність не лише в особистій праці, а й у діяльності фірми.

Хронометраж не потребує жорсткого планування, структурування, розміщення по поличках. Його завдання - допомогти проаналізувати робочий стиль на конкретному матеріалі витрат часу за день, дати оцінку ефективності використання часу, змоделювати його нову структуру, внести зміни, поступово відпрацювати почуття часу і почуття ефективності.

"Фотографування", хронометраж відрізняються від методу моментних спостережень тим, що дослідник протягом певного періоду (впродовж повного робочого дня або його частини) фіксує всі види службової діяльності співробітників і витрати часу на їх виконання. При "самофотографуванні" та самохронометражі це робить сам працівник. З організаційно-технічного, економічного та психологічного погляду метод "самофотографуваиня" є найбільш доступним і достатньо ефективним.

Для сучасної ділової людини фотографія робочого часу вкрай необхідна. Формою самофотографії може бути щоденник робочого часу менеджера. Аналіз послідовних записів виконаних робіт і витрат часу на них дозволяє економити до 50% робочого часу. Виявлення видів діяльності, на які час витрачається даремно, називається діагностикою часу. Це дозволяє шукати способи зміни структури витрат часу, які б найбільше сприяли досягненню поставлених цілей і скороченню необґрунтованих витрат час/

Практика підтверджує, що в процесі самофотографії виявляються значні резерви часу, а також гостро відчувається неефективність деяких процесів, які відбуваються навколо. З'являється "почуття часу", яке швидко переростає в "почуття ефективності" і виключає марнотратство робочого часу. Саме вміння працювати з часом і жити в згоді з ним є ключем до досягнення мети.

Отже, ефективна організація робочого часу полягає в тому, щоб у процесі роботи менеджер міг отримати об'єктивну картину використання свого часу, зробити його аналіз звичкою і вміти вчасно відрегулювати його відповідно до оптимального рівня, довести до формування автоматичного відчуття часу, ефективного мислення.

Збирання даних про фактичні витрати часу на виконання тих чи інших видів роботи, окремих операцій дозволить виявити структуру трудового процесу. Уявлення про неї буде тим повніше та об'єктивніше, чим більша група працівників, зайнятих працею однорідного характеру, обстежується і чим триваліший період відповідного вивчення. Виконання цих умов дає можливість виключити різного роду випадковості й охопити всі трудові операції, здійснювані конкретною категорією співробітників. Облік здобутих даних можна вести у довільній формі з обов'язковим зазначенням виконуваної праці, часу її початку та закінчення, завершена вона чи ні, а також і з використанням спеціальних бланків.

Здобуті дані необхідно згрупувати (класифікувати) на підставі певних ознак. Залежно від рівня органу внутрішніх справ і категорій співробітників така класифікація має відображати специфіку їх діяльності. Різні групи можна згрупувати так: за їх видами (керівництво підлеглими, особиста праця і т. ін.); за напрямами діяльності (оперативно-розшукова, адміністративна, профілактична і т. ін.); за ініціатором її виконання; за характером трудових операцій (наради, інструктажі та ін.); за періодами діяльності (питання поточного місяця, року або подальшої перспекгиви); за ступенем раціональності витрат службового часу. Залежно від цілей дослідження управлінська праця класифікується за однією чи декількома ознаками.

Зібрані дані про витрати часу обробляються згідно з прийнятою в даному дослідженні класифікацією видів роботи. Потім вони зводяться у таблицю, яка відображає фактичний бюджет робочого часу за тиждень (місяць). При цьому результати "фотографування" робочих днів конкретного співробітника показує фактичні витрати саме його службового часу. Результати ж подібного вивчення декількох осіб, які обіймають однакові посади, виявляють середньостатистичний бюджет робочого часу співробітників даної категорії конкретного регіону.

Аналіз бюджету робочого часу можна проводити за такими напрямами:

а) вивчення фактичної структури витрат часу і порівняння її із запланованою;

б) оцінка ступеня необхідності запланованих робіт і виявлення можливостей для скорочення витрат часу на їх виконання;

в) порівняння організації управлінської праці ряду працівників, які обіймають однакові посади, або однойменних груп службовців різних установ;

г) вивчення тенденцій змін в організації управлінської праці тощо.

Мета такого аналізу - визначення причин прямих та побічних втрат робочого часу, виявлення випадків часткового виконання або невиконання запланованих завдань, заміни намічених робіт іншими і т. ін. Результати аналізу сприяють вдосконаленню планування, більш економічному використанню робочого часу та досягненню намічених цілей у мінімальні строки.

Вивчення фактичної структури витрат робочого часу дає змогу з'ясувати, на розв'язання яких питань воно в основному витрачається. Практичний інтерес становить також аналіз видів роботи залежно від ініціативи їх виконання. Його наслідки можуть свідчити якоюсь мірою про самостійність працівника у розв'язанні питань раціоналізації праці, сприяти об'єктивній оцінці ефективності діяльності співробітників певної категорії або конкретного органу внутрішніх справ у цілому. Висновки аналізу дають можливість встановити, за допомогою яких переважно форм здійснюється управлінська діяльність.

Важливішим завданням дослідження є порівняння структур фактичного та проектного бюджетів робочого часу. У першу чергу треба проаналізувати ті види роботи, по котрих спостерігається істотне розходження між витратами, що плануються, і реальними витратами часу на їх здійснення. Однією з можливих причин такого становища може бути неправильне уявлення про дійсну трудомісткість тієї чи іншої роботи.

Порівняння організації управлінської праці співробітників, які обіймають однакові посади, або однойменних груп співробітників різних установ дає змогу виявити існуючі тут хиби, впевнитися у можливості більш раціонального виконання окремих операцій, познайомитись із передовим досвідом. Дослідження витрат робочого часу можна завершити кількісною оцінкою раціональності його використання.

Нераціональні витрати робочого часу зумовлюються: недосконалою структурою його бюджету: хибами або відсутністю планів діяльності; відсутністю ритмічності в роботі, великою кількістю вимушених перерв.

Недосконалість структури бюджету робітничого часу виявляється, наприклад, у тому, що керівники мало уваги приділяють розв'язанню поточних питань. Так, обстеження показало, що у директорів промислових підприємств (з котрими у керівників органів внутрішніх справ у витрачанні фонду робочого часу є спільне), 80% службового часу займає поточна праця 9.

Окремі керівники вважають, що вирішення перспективних питань можна відкласти на більш пізній час, що негайно не потягне за собою настання небажаних наслідків, чого нібито не можна зробити щодо поточних справ. Однак із-за невирішеності перспективних питань виникають труднощі та прорахунки у щоденній роботі, усувати котрі доводиться терміново. Таким чином, на розгляд перспективних проблем у керівників залишається часу все менше і вся їхня робота перетворюється в безперервне вирішення поточних справ.

Іноді начальники органів внутрішніх справ витрачають багато часу на завдання, котрі можуть бути виконані фахівцями або нижчестоящими керівниками. При цьому їх витрати часу на виховання особового складу, самопідготовку, аналітичну роботу та інші питання, від розв'язання яких багато в чому залежить підвищення ефективності діяльності органу, незначні. Так, за результатами проведених досліджень, керівники міських й сільських органів внутрішніх справ відповідно витрачають: на організацію та проведення нарад - 12,4% та 10,8% робочого часу; на службову підготовку - 3,3% та 3,8%; на вивчення керівних документів та службової літератури - 0,5% та 0,4%; на аналіз оперативної обстановки - 2,1% та 1,4%.

Діяльність співробітників часто здійснюється поза планом як протягом робочого дня, так і у більш тривалі відрізки часу. Вона нерідко проводиться під впливом непередбачених вказівок вищестоящих керівників, приходів відвідувачів і т. ін. Як зазначають дослідники, керівники працюють за певним планом лише близько 40% свого робочого часу 10. Це обумовлює відсутність ритмічності в роботі і негативно впливає на продуктивність праці, оскільки заважає формуванню динамічного стереотипу поведінки, до котрого завжди прагне людський організм.

Внаслідок вимушених перерв робочий день складається з великого числа дрібних відрізків часу. До цього приводять неочікувані виклики, доручення, візити. Співробітник, котрого відірвали від роботи, потім витрачає на "входження" в неї в 3-5 разів більше часу.

Нераціональні витрати робочого часу призводять до того, що співробітники не можуть виконати заплановані завдання впродовж робочого часу і їм доводиться працювати понад норму. За даними проведеного відповідного аналізу, середня реальна тривалість робочого тижня керівника складає 60 годин. При цьому враховано тільки той час, що використовується ним у приміщенні. А насправді середня тривалість його робочого часу і, відповідно, робочого тижня набагато більша, оскільки керівникові доводиться працювати і поза своїм безпосереднім робочим місцем.

Аналіз даних, здобутих в результаті обліку витрат робочого часу, сприяє визначенню:

* співвідношення між різними видами робіт, трудових операцій і їх порівняльної трудомісткості, що дає змогу рекомендувати найбільш правильну послідовність їх виконання протягом робочого дня, робочого тижня і т. ін.;

* нормативів трудових витрат, що дає можливість обґрунтовувати пропозиції щодо "ущільнення" робочого часу, прогнозувати його витрати на ту чи іншу діяльність в майбутньому, а також встановлювати штатну чисельність відповідних категорій співробітників;

* обсягу і видів невиробничих витрат часу, що допомагає підготувати та здійснити заходи по усуненню цих причин.

Результати такого вивчення дозволяють правильно розподілити робочий час та планувати його використання.

Планування особистої праці, яке базується на знанні витрат часу на виконання окремих трудових операцій, сприяє раціональному його використанню за рахунок правильного розподілу і чергування видів діяльності з урахуванням психофізіологічного стану працівників, виділення резерву часу для вирішення несподівано виникаючих завдань, здійснення деяких операцій в періоди можливих "простоїв" в роботі та ін.

Облік і аналіз витрат робочого часу створює можливість їх нормування. Під нормами часу тут розуміються необхідні його витрати на виконання якоїсь роботи однією людиною або групою осіб відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Норма часу встановлюється в хвилинах, годинах. Вона, як правило, служить вихідною величиною при нормуванні однотипної праці.

Нормування витрат часу є однією з основних вимог його економії та раціонального використання. Це відноситься і до управлінської праці. Як зазначалось, у нормалізуванні його зустрічаються відомі труднощі, що дає привід висловити думку про можливість його нормувати, а отже, й планувати. Безсумнівно, прагнення ввести жорсткі норми, що регламентують виконання творчої праці, слід визнати нереальним. Однак деякі управлінські операції, особливо ті, що часто повторюються, можна й необхідно регламентувати на основі обліку та аналізу фактичних витрат на них робочого часу.

Багато елементів управлінської роботи із впровадженням технічних засобів, типізацією завдань та методів їх вирішення певною мірою втрачають творчий характер і можуть бути нормовані. Передбачається, наприклад, ось така умовна типізація управлінських рішень, спрямована на раціоналізацію праці: стандартні рішення, що приймаються періодично; рішення, що приймаються "автоматично" згідно з вимогами законодавства; творчі рішення, що приймаються в нових та складних умовах. Природно, що підхід до нормування витрат часу на ці види рішень мають бути різними.

Нормування праці, спрямоване на раціональне використання робочого часу й виконання службових завдань, здійснюється шляхом:

* обґрунтування нормативів штатної чисельності окремих категорій працівників з урахуванням факторів, що впливають на характер та трудомісткість виконуваних ними функцій;

* впровадження науково обґрунтованих норм "обслуговування" (тобто числа громадян, котрих на певному рівні має обслужити даний працівник);

* встановлення норм керованості для керівників виходячи із науково визначеної кількості безпосередньо підлеглих їм осіб.

3. Заходи з підвищення трудових показників

На основі теоретичного обґрунтування і проведеного аналізу розробляємо практичні пропозиції щодо покращення заданого показника, наприклад продуктивності праці. На першій стадії складаємо план заходів (табл 3.1). Окрім цього передбачуємо і виконуємо розробку нормативних змінних завдань (НЗЗ).

Таблиця 3.1 - План заходів щодо підвищення продуктивності праці

Зміст розв'язуваної задачі	Найменування заходу	Виконання і термін впровадження	Очікуване покращення показника
1. Скорочення понаднормованих затрат підготовчо-заключного часу	Видача місячних або попередньо підготовлених дорожніх листів	Диспетчер, 3 тижні	7%
2. Скорочення витрат з причин, що не залежать від працівника	Удосконалення технології проведення технологічного обслуговування автомобілів	Головний інженер 1 місяць	45%
3. Скорочення витрат з причин, що залежать від працівника	Зміцнення трудової, виробничої і технологічної дисципліни (інструктаж, застосування штрафних санкцій та ін.)	Відділ кадрів 2 тижні	50%

На другій стадії проводимо розрахунок трудових показників, перераховуємо значення конкретних показників, що змінюються в результаті впровадження заходу.

Таблиця 3.2 - Зміна показників в результаті впровадження заходів

Найменування заходу	Очікувана зміна показника	, хв	, %	Зміна
				абсолютна, %	відносна,%
1. Видача місячних або попередньо підготовлених дорожніх листів	- 7%	3,395	65,42	0,472	0,727
2. Удосконалення технології проведення технологічного обслуговування автомобілів	- 45%	3,6	65,45	0,5	0,771
3. Зміцнення трудової, виробничої і технологічної дисципліни (інструктаж, застосування штрафних санкцій та ін.)	- 50%	5	65,65	0,698	1,075

Показуємо розрахунок першого впровадження на прикладі, інші заносимо в таблицю 3.2

Розрахунок НЗЗ проводимо в такій послідовності:

Розраховуємо нормативну тривалість однієї їздки за формулою:

, год (3.1)

де - норма часу на завантаження-розвантаження 1 т вантажу, год.

- час на виконання додаткових операцій, год.

Визначаємо нормативне число їздок з урахуванням початкового і кінцевого пунктів під час використання НЗЗ. Якщо автомобіль після виконання останнього розвантаження повертається в АТП (місце стоянки), то число їздок знаходиться за формулою:

 (3.2)

де Т - режим роботи (тривалість зміни 7, 9 годин);

- нормативна тривалість простою рухомого складу під завантаженням, год;

год (3.3)

- нормативна тривалість руху маршрутом від пункту завантаження до пункту розвантаження, год

год (3.4)

Розрахуємо число їздок для 7-годинної робочої зміни:

Розрахуємо число їздок для 9-годинної робочої зміни:

Точний нормативний час роботи водія на лінії розраховуємо за формулою:

год (3.5)

год

год

9-годинний робочий день не підходить водієві для роботи

Конкретне НЗЗ визначаємо виходячи з узгодження його величини з режимами роботи пунктів навантаження і розвантаження. Умови узгодження полягають у виконанні таких нерівностей:

- якщо перевезення виконується декількома автомобілями А, то

(3.6)

де - термін закінчення роботи поста розвантаження, год;

- термін початку роботи поста завантаження, год;

- тривалість обхідної перерви, год;

- резерв часу, обумовлений неточністю використання норм часу, хв/т,

хв/т (3.7)

де - діапазон усереднення норм простою під завантаженням або розвантаженням, хв/т.

Приймаємо, що подача автомобіля під перше навантаження проводиться за графіком з інтервалом, який дорівнює нормативній тривалості простою автомобіля під завантаженням.

Перевірку узгодженості величини НЗЗ з режимами роботи постів завантаження і розвантаження виконуємо в таблиці 3.3

Таблиця 3.3 - Узгодження величин НЗЗ з режимами роботи постів завантаження і розвантаження

Номер подачі автомобіля під перше навантаження	Величина НЗЗ в їздках	Розрахунок резерву часу, год
1	4
2	4
3	4
4	4
5	4
6	4
7	4
8	4
9	4

Далі складаємо таблицю нормативних завдань (табл. 3.4)

Таблиця 3.4 - Таблиця нормативних змінних завдань для водіїв, зайнятих на перевезеннях готової продукції з заводу на залізничну станцію на відстані 23 км

№ з/п	Час виїзду із АТП,год, хв	Час подачі під 1-ше завантаження, год, хв	Нормативне число їздок	Час вирушання від замовника, год, хв	Час повернення до АТП, год, хв	Нормативна тривалість зміни, год
1	6:08	6:35	4	13:51	14:10	7,34
2	6:20	6:47	4	14:03	14:22	7,34
3	6:32	6:59	4	14:15	14:35	7,34
4	6:44	7:11	4	14:27	14:47	7,34
5	6:56	7:23	4	14:39	14:59	7,34
6	7:08	7:35	4	14:51	15:11	7,34
7	7:20	7:47	4	15:03	15:23	7,34
8	7:32	7:59	4	15:15	15:35	7,34
9	7:44	8:11	4	15:27	15:47	7,34

Переводимо нормативну тривалість простою рухомого складу під завантаженням у хвилини:

Час виїзду з АТП для 1-го автомобіля розраховується як різниця між часом подачі під 1-ше завантаження і часом на виконання 1-го нульового пробігу. Час відправлення від замовника враховує час роботи на лінії і час обідньої перерви. Час повернення 1-го автомобіля до АТП розраховується як сума часу відправлення від замовника і час на виконання другого нульового пробігу.

Нормативна тривалість зміни розраховується за формулою:

(3.8)

Нормативне завдання в тоннах і тонно-кілометрах розраховується відповідно так:

(3.9)

(3.10)

На третій стадії за кожним з проектованих заходів визначається покращення трудових показників:

l зниження затрат праці на перевезення 1 т вантажу;

l приріст продуктивності праці;

l підвищення ефективності використання робочого часу;

l підвищення рівня організації праці та зміни інших показників.

4. Організація оплати праці і преміювання водіїв

Під системою оплати праці слід розуміти чинний на підприємстві організаційно-економічний механізм взаємозв'язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці й міру його оплати відповідно до практично досягнутих результатів праці (відносно норми), тарифних умов оплати праці та погодженою між працівником і роботодавцем ціною послуг робочої сили. Система оплати праці, що використовується на підприємстві, є, з одного боку, з'єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з іншого, - засобом для досягнення певних якісних і кількісних показників. Цей елемент організації заробітної плати є інтегрованим способом встановлення залежності заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів. У межах тарифної системи оплати праці, залежно від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, всі системи заробітної плати поділяються на дві великі групи, що називаються формами заробітної плати. При використанні кількості відпрацьованого робочого часу як міри праці має місце погодинна форма заробітної плати. Якщо за міру використовується кількість виготовленої продукції (наданих послуг), то йдеться про відрядну форму заробітної плати. Отже, форма заробітної плати - одна з класифікацій системи оплати праці за ознакою, що характеризує міру праці.

Використання тієї чи іншої форми, чи системи оплати залежить від сфери діяльності працівників, характеру трудових операцій, технологічних процесів. Вибір форми заробітної плати потребує дотримання певних умов, за яких її застосування є доцільним. Умовами, що визначають доцільність застосування відрядної форми оплати прані, є такі:

l необхідність стимулювання до збільшення виробітку продукції і скорочення чисельності працівників за рахунок інтенсифікації їхньої праці;

l реальна можливість застосування технічно обґрунтованих норм;

l наявність у працівників реальної можливості збільшувати виробіток понад встановлену норму за існуючих організаційно-технічних умов виробництва;

l можливість і економічна доцільність розроблення норм праці та обліку виробітку працівників, тобто витрати на нормування робіт і їхній облік мають перекриватися економічною ефективністю збільшення виробітку;

l відсутність негативного впливу цієї форми оплати на якість продукції, рівень дотримання технологічних режимів і вимог техніки безпеки, раціональність використання матеріальних ресурсів.

Якщо зазначені умови відсутні, потрібно застосовувати погодинну форму заробітної плати. В умовах ринкової економіки вибір форми оплати праці має засновуватися на врахуванні названих чинників і диктуватися вимогами економічної доцільності.

Найперспективнішою в XXI столітті буде погодинна форма оплати праці з виданням нормативних завдань, яка, ґрунтуючись на нормах і взірцевій організації праці, має зосередити в собі найкращі регламентовані елементи відрядної форми.

З огляду на комплексність впливу чинних систем оплати праці на матеріальні мотиви працівників їх розподіляють на прості і складні. В простих системах розмір заробітку визначають два показники, один з яких характеризує міру праці. Так, за простої погодинної системи оплати праці розмір заробітку працівника залежить від кількості відпрацьованого часу та встановленої тарифної ставки (посадового окладу). За простої відрядної системи заробіток працівника формують такі показники, як кількість виготовленої продукції та діючі відрядні розцінки за одиницю продукції.

У складних системах розмір заробітку залежить від трьох і більше показників, із яких, як правило, два є основними, а інші - додатковими. Виходячи із цього виділяють такі форми оплати праці (схема 3).

Проста погодинна - працівнику виплачують місячний оклад за фактично відпрацьований час. Заробітна плата визначається шляхом множення тарифної ставки на кількість годин, фактично відпрацьованих протягом місяця.

Погодинно преміальна - порівняно з простою погодинною сприяє підвищенню продуктивності праці робітників, оскільки вони отримують премії за досягнення високих кінцевих результатів. Для робітників погодинників встановлені премії від 10--25 % тарифної ставки або окладу. Премія нараховується за результатами роботи за місяць та за фактично відпрацьований час.

Відрядна форма оплати праці - розмір заробітної плати залежить від обсягу виконаної роботи та встановленої розцінки за одиницю. Нарахування заробітної плати здійснюється за відрядними розцінками.

Проста відрядна - оплата за кожну вироблену продукцію за незмінними розцінками. Для того щоб встановити відрядну розцінку, необхідно добову тарифну ставку працівника поділити на норму виробітку за зміну. Така форма оплати праці застосовується: для оплати праці робітників дрібно-роздрібної торгівлі (за 100 гри. фактичного товарообігу); для офіціантів (у відсотках, від суми рахунків сплачених відвідувачами); для заготівельників (за одиницю закупленої продукції).

Відрядно-преміальна - передбачає, крім заробітної плати, нарахованої за відрядними розцінками, виплату премій за досягнення високих результатів у роботі. її застосовують для оплати прані продавців і виробничих працівників.

Відрядно-прогресивна - проводиться за відрядними розцінками в межах встановленого плану, а за випуск продукції понад план - за вищими розцінками.

Бригадна - заробітна плата розраховується з урахуванням виробленої продукції. Заробіток кожного члена бригади визначається з урахуванням кількості відпрацьованих годин та його кваліфікації. Перевага такої оплати полягає в тому, то вона створює зацікавленість робітників бригади у кінцевих результатах роботи.

Акордна - це різновид відрядної форми оплати праці, тут відрядна розцінка встановлюється на весь обсяг роботи. Розмір акордної оплати визначається на основі діючих норм виробітку та розцінок. Обов'язково вказуються терміни виконання роботи, іноді без обмеження тривалості робочого дня. Така оплата вводиться з мстою посилення матеріальної зацікавленості та скорочення терміну робіт. Ця система поєднується із преміюванням.

Відрядна форма заробітної плати в основному застосовується тоді, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці робітників.

Комплексна механізація та автоматизація виробництва зумовлюють широке використання погодинної форми заробітної плати.

Наданий час застосовується також оплата праці за контрактом, яка встановлюється відповідно домовленості сторін і пов'язується з виконанням умов контракту. У випадку найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою працівника такі умови оплати праці, які визначені в колективному або індивідуальному договорі.

Трудовий договір - це угода між працівниками і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися внутрішньому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи та передбачені законодавством про працю.

На основі даних, занесених в таблицю 4.1 розраховуємо відрядну заробітну плату водіїв.

Таблиця 4.1 - Вихідні дані

№ п п	Показник	Значення
1	Найменування перевезеного вантажу	Залізобетонні плити
2	Засіб навантаження та розвантаження	Козловий кран
3	Норма часу на 1 т, год	0,048
4	Обсяг перевезень вантажу, т	32
5	Виконаний вантажообіг, ткм	630,4
6	Фактично відпрацьовано. год	7,34
7	Клас водія	2

Розраховуємо норму часу на виконання 1 ткм вантажу:

(4.1)

Розраховуємо відрядні розцінки за 1т перевезеного вантажу і 1ткм транспортної роботи, що розраховуються за формулами:

(4.2)

(4.3)

Визначаємо відрядну заробітну плату водія за фактично виконану роботу:

(4.4)

(4.5)

(4.6)



Визначаємо процент виконання норм виробітку водієм автомобілями

(4.7)

(4.8)

, тому заробітна плата за відрядно-преміальною та відрядно-прогресивною системами дорівнює відрядній.

Розраховуємо надбавку за класність водія, що встановлюється в процентах від тарифних ставок за фактично відпрацьований час.

(4.9)

Водій має 2 клас тому його надбавка за класність = 10%.

Визначаємо загальну суму заробітної плати водіїв за двома системами

(4.10)

(4.11)

У системі переходу від погодинної системи оплати праці до відрядної порівнюємо фактичний відсоток виконання норм виробітку з встановленим його рівнем. Як ми бачимо процент виконання норм виробітку в даному випадку складає 97,37% тому застосовуємо погодинну оплату праці.

За погодинною системою Аткінсона за кожний процент виконання норм виробітку понад 75% ставки оплати підвищуються на 1,32%. Розраховуємо процент підвищення тарифної ставки:

(4.12)

За погодинною системою Еллінгхема за кожний процент виконання норм виробітку понад 85% ставки оплати підвищуються на 1,25%. Розраховуємо процент підвищення тарифної ставки:

(4.13)

Визначаємо підвищену тарифну ставку за обома системами за формулою:

(4.14)

За системою Аткінсона:

За системою Еллінгхема:

Розраховуємо заробітну плату за цими системами за формулою:

 (4.15)

За системою Аткінсона:

За системою Еллінгхема:

Визначаємо загальну заробітну плату за формулою:

(4.16)

За системою Аткінсона:

За системою Еллінгхема:

Визначаємо заробітну плату водія автомобіля за системою погодинної оплати праці з відрядним приробітком(штрафом) за формулою:

(4.17)

Визначаємо заробітну плату водія за системою середньогеометричної погодинної і відрядної оплати праці за формулою:

(4.18)

Результати розрахунків заносимо до таблиці 4.2 та 4.3

Таблиця 4.2 - Розрахунок заробітної плати

П.І.Б	Погодинна тарифна ставка	Час, год	Заробітна плата, грн
		нормативний	фактичний	всього	у тому числі
					погодинна	приробіток (штраф)	надбавка
Ступак І.І.	12,286	7,147	7,34	98,05	90,18	-1,19	9,06

Можемо зробити висновок, що заробітна плата водіїв за однакових умов буде найвищою за системою Аткінсона.

Размещено на Allbest.ru