Вивчення показників виробничо-експлуатаційної програми готельного підприємства та їх вплив на фінансовий стан

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття виробничо-експлуатаційної програми та її значення в процесі планування діяльності готельного підприємства

Виробничо-експлуатаційна програма є вихідним розділом плану господарської діяльності підприємства, яке надає послуги з розміщення туристів. Цей розділ за суттю аналогічний виробничій програмі будь-якого підприємства, але відрізняється методологією розробки.

План експлуатаційно-фінансової діяльності підприємства готельного типу включає такі розділи:

- експлуатаційна програма (використання номерного фонду);

- план доходу від експлуатаційної (основної) діяльності, додаткових послуг і допоміжних підрозділів;

- план щодо праці і заробітної плати;

- план витрат на готельні послуги (плановий кошторис витрат);

- план прибутку від усіх видів діяльності;

- прогноз грошових потоків;

- план підвищення якості експлуатаційної діяльності;

- заходи щодо забезпечення виконання плану експлуатаційно-фінансової діяльності.

Експлуатаційна програма складається на основі кількості місць для розміщення (проживання) гостей, що передбачається в плановому періоді. Вона виражається в натуральних і вартісних показниках. Натуральним показником експлуатаційної програми є кількість місце-днів, а вартісним - виручка (доход) від реалізації послуг з розміщення клієнтів.

Плануванню експлуатаційної програми передує аналіз, у процесі якого оцінюється ряд показників, характерних для оцінки експлуатаційної потужності підприємства, - це місткість, пропускна спроможність і завантаженість об'єкта розміщення. Місткість (ємність) об'єкта розміщення виражається кількістю спальних місць і розраховується за формулою:

n

Єм = У Nін х Чім

i=1

де Єм - ємність (місткість) готелю в кількості спальних місць;

Niн - кількість номерів кожної і-тої категорії;

Чім - кількість місць у кожному номері і-тої категорії;

n - кількість категорій номерів.

Пропускна спроможність готелю визначається потенційною кількістю місце-днів (місце-діб) за формулою:

Nпотмд = Єм х Д,

де Nпотмд - потенційна кількість місце-днів у готелі;

Д - кількість днів у періоді.

Цей показник характеризує можливу пропускну спроможність готелю за умови повного завантаження всього номерного фонду. Виходячи з потенційної пропускної спроможності, розраховується планова кількість місце-днів з урахуванням прогнозованої кількості відвідувачів готелю і планових можливостей використання пропускної спроможності. Потенційна пропускна спроможність виступає верхнім обмеженням планових показників експлуатаційної програми готелю.

Показники завантаження ємності готелю використовуються при аналізі й обґрунтовуються на плановий період. До цих показників відносяться:

1) рівень (коефіцієнт) завантаження готелю;

Цей коефіцієнт дає можливість порівняти рівень завантаження готелю за ряд років, а також зіставити з завантаженням інших готелів з різними експлуатаційними характеристиками, насамперед, з конкурентами

2) коефіцієнт завантаження номерного фонду готелю;

Цей показник означає, скільки людей в середньому за певний період проживало в кожному номері;

3) коефіцієнт використання спальних місць.

Наведені коефіцієнти характеризують ефективність використання ємності не тільки окремих суб'єктів готельного господарства, а й наявного готельного фонду країни або регіону.

В Україні коефіцієнт зайнятості готельних місць не досяг 30%, а в Греції, Іспанії в два рази вищий (досяг 60%).

Результати аналізу ефективності використання ємності конкретного підприємства розміщення туристів у динаміці та перспективи розвитку туристичного бізнесу в країні (регіоні) дають підстави для розробки його експлуатаційної програми. Сутність розробки цієї програми полягає у визначенні можливого рівня завантаження потужностей підприємства, а саме - завантаження наявного фонду номерів (спальних місць).

Практика показує, що повне завантаження потенціалу спальних місць у готелях має характер верхньої межі в розрахунках. Реально таке завантаження неможливе, оскільки завжди виникають вимушені простої, пов'язані не тільки з відсутністю попиту, а й з капітальним ремонтом, реконструкцією, поточним ремонтом та іншими причинами. Тому потенційно можлива кількість місце-днів у плановому періоді зменшується на кількість місце-днів вимушеного простою і збільшується на додаткове введення місць за рахунок розширення (реконструкції) номерного фонду.

Кількість днів вимушеного простою номерів і збільшення номерного фонду за рахунок реконструкції та нового будівництва планується окремо. При плануванні простоїв через ремонт або реконструкцію використовуються графіки їхнього проведення. До днів вимушеного простою при плануванні іноді відносять деякі святкові дні, зокрема сімейного (домашнього) характеру, наприклад, Різдвяні свята, Новий рік.

Визначивши кількість місце-днів вимушеного простою та приросту, розраховують потенційну кількість місце-днів у плановому періоді (Nпотмд):

Nпотмд = Nпмд - Nвпмд + Nпрмд,

де Nпотмд - потенційна кількість місце-днів у плановому періоді;

Nпмд - наявна кількість місце-днів на початок планового періоду;

Nвпмд, Nпрмд - кількість місце-днів вимушеного простою та приросту відповідно.

Розрахована таким способом потенційна кількість місце-днів завантаження номерного фонду готелю повинна узгоджуватися з маркетинговими прогнозами ринкового попиту на запропоновані готельні послуги. Маркетингові прогнози ринкового попиту враховуються при визначенні коефіцієнта недозавантаження номерного фонду з причин падіння попиту.

Слід пам'ятати: визначення втрат планової пропускної спроможності готелю через падіння попиту - дуже складна проблема маркетингових досліджень. Визначений маркетингом коефіцієнт простоїв номерного фонду через недостатній попит враховується в планових розрахунках шляхом коригування потенційної кількості місце-днів, розрахованих на основі пропускної спроможності готелю в плановому періоді, за такою формулою:

Nплмд = Nпотмд х Кпоп,

де Nплмд - планова кількість місце-днів;

Кпоп - коефіцієнт попиту на номерний фонд підприємства.

Важливим етапом розробки експлуатаційної програми є її розподіл за кварталами і місяцями. Особливе місце при цьому розподілі має врахування сезонності попиту, що диктує сезонну хвилю реалізації послуг підприємств розміщення туристів. Тому використовуються коефіцієнти нерівномірності туристичних потоків.

План доходів від основної операційної діяльності підприємств готельного типу складається на основі експлуатаційної програми, вираженої в грошовій формі. Обґрунтування плану доходу (виручки) від реалізації послуг з розміщення туристів здійснюється з урахуванням планової кількості місце-днів і тарифів на одне спальне місце за добу.

Оскільки тарифи на спальні місця диференційовані за категоріями номерного фонду, то розрахунок доходу від реалізації номерів (спальних місць) здійснюється за формулою:

n

Vплнф = У Nплімд х Тімд,

i=1

де Vплнф - доход від використання номерного фонду в плановому періоді;

n - кількість (від 1 до n) категорій готельних номерів;

Nплімд - кількість місце-днів завантаження і-тої категорії готельного номера;

Тімд - тариф за добу перебування клієнта в номері і-тої категорії.

Тариф за послуги підприємств готельного типу, крім собівартості й прибутку, включає ще й податок на додану вартість. Доход від здачі готельних місць під розміщення туристів включає також плату за бронювання, доплату за перебування в номері понад повну добу. У деяких готелях України застосовуються сезонні надбавки та знижки.

Крім доходу від здачі номерів (спальних місць) під розміщення туристів, доход готелів формується й за рахунок реалізації інших послуг і здачі в оренду площ іншим підприємцям. Доходи від інших видів наданих готелем послуг плануються методом прямих розрахунків або економіко-статистичними методами.

Після визначення доходів від усіх видів діяльності складається зведений план доходу підприємства:

Vвал = Vнф + Vбр + Vінп + Vор + Vінд,

де Vвал - планова сума доходу від усіх видів діяльності (валовий доход);

Vнф - планова виручка від здачі номерного фонду під розміщення клієнтів;

Vбр - доход від попереднього бронювання місць у готелі;

Vінп - доход від надання інших послуг;

Vop - доход від здачі приміщень в оренду іншим підприємцям;

Vінд - доход від інших видів діяльності.

Розробка експлуатаційної програми підприємств розміщення туристів завершується складанням плану підвищення якості обслуговування клієнтів і розробкою заходів щодо його виконання. Особлива увага повинна приділятися освоєнню нових технологій готельного бізнесу.

Основними факторами, що визначають доход готельного підприємства, є рівень завантаження номерного фонду і тарифи на послуги розміщення. Для готелів високої комфортабельності показник середньорічного завантаження номерного фонду останнім часом збільшується, що свідчить про розвиток економіки готельної індустрії.

За даними ВТО, середньостатистична прибутковість різних видів готельних послуг середньої комфортабельності має таку структуру (% до доходу від усіх видів готельних послуг):

- доход від послуг розміщення - 55;

- доход від підприємств харчування - 25;

- доход від продажу напоїв у буфетах, барах, нічних клубах -10;

- доход від реалізації додаткових послуг - 3;

- доход від здачі приміщень в оренду - 2.

Решта (5%) - це доход від надання послуг зв'язку та інших послуг, не включених до складу туристичного пакета.

Виробництво готельного продукту пов'язане з високими постійними витратами при істотно менших змінних витратах. Нестача засобів, пов'язаних з постійними витратами, знижує якість готельного продукту і гальмує розвиток туризму, особливо в'їзного.

Реалізація готельного продукту туристам потребує високої професійної майстерності, мистецтва стратегічного, тактичного й оперативного планування та високої кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Показники фінансової діяльності підприємств готельного типу плануються за загальновідомими методиками стосовно конкретних показників: втрат, у тому числі й заробітної плати, прибутку, руху грошових коштів тощо.

2. Оцінка показників виробничо-експлуатаційної програми готельного підприємства

Прибуток і рентабельність - основні якісні показники, що відображають економічну ефективність підприємства, його фінансовий стан, успіхи та можливості у виконанні розробленої програми економічного та соціального розвитку. В умовах ринкової економіки, з переходом готелів на самофінансування, будь-яке підприємство може існувати тільки за умови прибуткової, рентабельної діяльності. Готельне підприємство своїми грошовими ресурсами має забезпечити всю свою експлуатаційну діяльність, розвиток і технічні вдосконалення матеріально-технічної бази, соціальне та матеріальне заохочення працівників.

Зростання прибутку та рентабельність має велике значення не тільки для подальшого розвитку підприємства, галузі, але й усього господарства України тому, що являє собою джерело коштів для формування доходної частини державного (місцевого) бюджету.

Показники прибутку та рентабельності тісно пов'язані з іншими економічними показниками. Наприклад, на їх основі можна розраховувати ефективність використання основних фондів, ефективність праці, потенційну доходність підприємства та ін.

Багатогранна діяльність підприємств готельного господарства обумовлює створення та використання у планово-аналітичній роботі різні значення прибутку: прибуток (збиток) від реалізації послуг; прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна; прибуток від іншої діяльності; балансовий (валовий) прибуток; оподаткований прибуток, чистий прибуток (прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства), розподільний прибуток. Відмінність цих понять визначається їх економічним змістом, з одного боку, та положеннями законодавства про оподаткування прибутку підприємства, з другого боку.

Прибуток (збиток) від реалізації послуг визначається як різниця між доходами від реалізації послуг (без урахування ПДВ) і торговельно-експлуатаційними витратами.

Прибуток від реалізації основних фондів - це різниця між продажною ціною (без ПДВ) та залишковою вартістю цих фондів, збільшеною на індекс інфляції, що визначається у порядку, встановленому урядом України.

Прибуток від іншої діяльності - це різниця між доходами та витратами від позареалізаційних операцій. До складу доходів від позареалізаційної діяльності включаються: доходи, отримані від пайової участі в діяльності інших підприємств, від надання приміщень і майна в оренду, дивіденди за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать підприємству, а також інші доходи від операцій, не пов'язаних з реалізацією готельних послуг (санкції за порушення господарських договорів). У складі позареалізаційних витрат враховуються податкові платежі, що відносяться на фінансові результати діяльності підприємства, різні штрафи, пені.

Валовий (балансовий) прибуток характеризує кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства та являє собою суму прибутку від реалізації послуг, основних фондів і позареалізаційних операцій.

Оподаткований прибуток - це сума частини валового (балансового) прибутку, що підлягає оподаткуванню. Для визначення оподаткованого прибутку з валового прибутку підприємства готельного господарства вилучаються деякі види доходів відповідно до положень чинного законодавства про оподаткування (доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств; дивіденди за акціями та іншими цінними паперами).

Чистий прибуток - це та частина валового (балансового) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати до бюджету податку на прибуток. Однак, частина цього прибутку має бути направленою на відшкодування витрат, що не входять до торговельно-експлуатаційних витрат. І тільки після відрахувань цих витрат можна визначити суму прибутку до розподілу. На практиці такий прибуток називають «економічним прибутком».

Абсолютна сума прибутку не має можливості повною мірою охарактеризувати ефективність роботи підприємства, тому її доповнюють показником рентабельності. Це відносний показник, що відображає рівень ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Для повноти аналізу застосовують кілька видів показників рентабельності.

Рівень загальної рентабельності, що відображає (у відсотках) відношення балансового прибутку до суми середньорічної вартості основних фондів і нормованих обігових коштів. Цей показник є найбільш важливим з точки зору визначення економічної ефективності підприємства. У ньому знаходить своє відображення специфіка готельних послуг і можливість отримання прибутку, що прямопропорційно залежить від обсягу та стану основних фондів.

Рівень рентабельності до загального обсягу реалізованих послуг, що визначається як відношення (виражене у відсотках) балансового прибутку до суми реалізованих послуг.

Рівень рентабельності до поточних витрат, що визначається як відношення (виражене у відсотках) балансового прибутку до повної собівартості послуг.

Рівень рентабельності власних і позичених коштів - це виражене у відсотках відношення балансового прибутку до суми власних і позичених коштів. Визначення рентабельності позичених коштів дозволяє дійти висновку про ефективність їх використання та доцільності залучення в подальшому нових кредитів.

Обсяг реалізації послуг (виручка), необхідний для отримання запланованого прибутку визначається за формулою:

v = взм + вп + п,

де V - виручка від реалізації послуг; Взм - змінні витрати; Вп - постійні витрати; П - прибуток. В основу розрахунку покладено метод «порогу прибутку».

Економічно обгрунтовані розподіл і використання прибутку (доходів) сприяють виконанню планів експлуатаційно-фінансової діяльності готелів, розвитку матеріально-технічної бази, удосконаленню системи економічного стимулювання праці, вирішенню соціальних завдань колективу.

Прибуток, що підлягає розподілу використовується на створення фонду матеріального заохочення; фонду виробничого розвитку, науки та техніки, онду соціального розвитку та фонду резерва майбутніх витрат і платежів.

Після визначення доходів від усіх видів діяльності готелю складається план валового доходу. Сума валового доходу - це обсяг реалізації комплексу готельних послуг, структура яких така:

Д = Дн + Дбр + Ддп + Дпп + Д0 + Дід,

де Дн - доходи готелю від експлуатації номерного фонду;

Дбр - доходи від попереднього бронювання номерів;

Ддп - доходи від надання додаткових послуг;

Дпп - доходи від експлуатації підсобних підрозділів;

Д0 - доходи за оренду приміщень;

Дід - інші доходи.

3. Характеристика основних факторів, що впливають на формування виробничої програми та обсяги реалізації послуг

Плануванню доходів від експлуатаційної діяльності передує аналіз стану, динаміки та використання номерного фонду за поточний рік. Особлива увага звертається на фактори, вплив яких підлягає кількісному оцінюванню, тобто таких як:

- місткість і розрядність готелю;

- структура номерного фонду за категорійністю;

- контингент і тривалість проживання туристів;

- коефіцієнт використання номерного фонду, в тому числі вітчизняними та іноземними туристами.

Основна частка валового доходу в готельному господарстві формується за рахунок експлуатації номерного фонду. Ці доходи включають: плату за проживання в номерах; плату за час, що перевищує повну добу проживання в готелі, а також доходи від бронювання номерів. Доходи готелю від експлуатації номерного фонду визначаються за наступною формулою:

Dn = М * Kt * Ц

де М - місце-дні в експлуатації на період, що планується;

Kf. - коефіцієнт завантаження;

Ц - середня ціна проживання в номері.

Однак, такий метод визначення не дозволяє врахувати диференціацію оплати номерів різної категорії, а також сезонність попиту на готельні послуги. Точнішим та економічно обгрунтованішим є план доходів від експлуатації номерного фонду, визначений з урахуванням усіх вищевказаних факторів.

Таким чином, сума доходів за надання місць у готелі визначається шляхом множення планового числа місце-днів кожної категорії номерів на відповідну ціну за проживання (за добу). Крім того, до доходів включається сума надбавки до основної ціни за весняно-літній сезон.

Сезонні надбавки визначаються, виходячи з установленої в даному готелі надбавки у розмірі 25 відсотків до основної ціни з 1 травня до 31 жовтня. Для визначення суми надбавки до доходів за рік необхідно врахувати, що надбавки будуть застосовуватись протягом 180 днів (травень-жовтень), відповідно, коефіцієнт сезонності становитиме за номерами:

- Одномісний, вища - 0,50 (180: 360);

- Одномісний, І - 0,50 (180: 360);

- Двомісний, І - 0,51 (180: 352);

- Одномісний, II - 0,51 (180: 355);

- Двомісний, II -0,51 (180: 350).

Знаючи коефіцієнт сезонності, можна визначити розмір надбавки до річного доходу за кожною категорією номерів. Так, наприклад, за одномісними номерами категорії надбавки становитимуть 9 тис. грн. (72 * 25% * 0,5): 100.

Доходи від бронювання місць плануються виходячи з тенденції розвитку цього виду платних послуг за попередні роки та перспектив розміщення організованих туристів у році, що планується.

Значним резервом збільшення доходів у готельному господарстві є збільшення обсягу та розширення набору додаткових послуг. Сервіс потрібно налагоджувати не за принципом попиту, а за принципом пропозиції. На жаль, асортимент додаткових послуг, що надаються вітчизняними готелями є ще досить скромним. У зв'язку з цим, для визначення розмірів доходів від додаткових послуг на період, що планується, слід виходити не тільки з досягнутого в базисному періоді рівня, але й враховувати можливості впровадження нових видів послуг і вдосконалення діючих форм обслуговування.

Розмаїття вказаних видів послуг не дає можливості включати їх до плану в натуральних показниках. Тому план доходів від додаткових послуг входить до загального плану реалізації готельних послуг у ціновому вираженні.

Визначення доходів від додаткових послуг здійснюється на кожний вид, виходячи з кількості запланованих послуг і встановлених цін на них. Платні послуги туристи можуть отримати від побутових підприємств (перукарня, хімчистка, пральня, ремонт взуття та ін.), що знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні готелю.

У процесі розробки плану на додаткові послуги потрібно виходити з аналізу даних цих показників у натуральному вираженні за ряд попередніх років. Особливу увагу слід звернути на вивчення контингенту туристів за соціальним, статевовіковим складом, платоспроможністю, а також рівень цін на додаткові послуги та тенденції їх зміни у період, що планується.

В умовах ринкової економіки важливим фактором визначення обсягу попиту на додаткові послуги є ціни. Одним із способів визначення та виміру взаємозв'язку попиту та ціни є визначення коефіцієнту еластичності.

Функція попиту Q = Dz встановлює залежність обсягу попиту Q від ціни Z. Головне питання, що виникає під час аналізу цієї залежності - це наскільки різко змінюється обсяг попиту за тієї чи іншої зміни ціни. Для цього доцільно визначити коефіцієнт еластичності попиту від ціни.за формулою:

AQ - Z, Lz ~ AZ ' Q ',

Де Lz - коефіцієнт еластичності попиту від ціни;

AQ - зміна обсягу попиту на одного туриста;

AZ - зміна ціни;

Z - ціни минулого року;

Q - обсяг попиту на одного туриста у минулому році.

Як правило, з підвищенням ціни обсяг попиту зменшується. Тому, можна вважати, що завжди Lz < О, й у процесі аналізу попиту знак еластичності не викликає інтересу. Для визначення величини реакції попиту на зміну ціни зручніше використовувати абсолютну величину еластичності. Коефіцієнт показує наскільки зміниться попит у результаті підвищення (зниження) цін на 1 відсоток. Якщо Lz = 1, це означає, що попит змінюється прямо пропорційно підвищенню ціни (одинична еластичність). Якщо Lz > 1, це означає, що попит зростає вищими темпами, ніж ціни (еластичний попит).

Приклад. Обсяг послуг на одного туриста в перукарні за минулий рік становив 6 грн. за середньої ціни послуги 2 грн. 20 коп., а в поточному році відповідно 7 грн. 20 коп. і 3 грн. 80 коп.

Коефіцієнт еластичності дорівнює 0,275, що означає, що із зростанням цін на 1%, попит на перукарські послуги знижується лише на 0,275%, тобто попит є нееластичним. Крім того, цей коефіцієнт свідчить про те, що реакція туристів на підвищення цін є незначною тому, що ці послуги належать до категорії послуг першої необхідності.

Знаючи коефіцієнт еластичності, можна приймати комерційне рішення щодо варіювання цінами у році, що планується, та визначити обсяг попиту на послуги перукарні. Так, якщо передбачається підвищення цін на 5%, темп зниження попиту становитиме 1,38% (0,275 * 5), а обсяг попиту на 1 туриста відповідно дорівнюватиме 7 грн. 10 коп. [7 грн. 20 коп. * (100-1,38)]. За умови розміщення 30 тис. туристів за рік сума доходів від перукарні становитиме 213 тис. грн. (7 грн. 10 коп. * 30000 туристів).

Аналогічно можна визначити доходи й для інших видів послуг і підсобних підрозділів (хімчистки, пральні, тренажерних залів, масажних кабінетів, теплиць та ін.).

У процесі планування доходів необхідно також враховувати реальний резерв їх збільшення від оренди приміщень готелю. Чимало додаткових послуг надають проживаючим організації та служби інших відомств, що розташовані в готелі. За користування приміщеннями готель збирає з цих служб орендну плату згідно фактичних затрат на утримання приміщень.

Підприємство готельного господарства, що спеціалізується на обслуговуванні туристів, являє собою готельний комплекс, що включає готель, ресторан та інші підрозділи. Всі ці підрозділи надають туристам комплекс основних і додаткових послуг. Відокремлений розгляд господарської діяльності готелів і ресторанів, навіть зважаючи на відмінності, досить умовний.

Вивчення зарубіжного досвіду з орієнтації на прибуток відомих підприємств готельної індустрії дає підстави виділити з них три основних типи.

1. Максималізація прибутку. Сенс такої орієнтації діяльності підприємств полягає в отриманні максимально високого прибутку як за рахунок внутрішніх резервів, так і за рахунок споживачів послуг. За такого підходу підприємство підвищує ціни на основні та додаткові послуги, переводить деякі безплатні послуги до категорії платних (наприклад, надання інформації, замовлення квитків, таксі тощо), спрощує сервіс.

Такий тип орієнтації є найбільш поширеним у нашій країні, Однак, максималізація прибутку не може вважатися виправданою з точки зору її соціальних наслідків. Ця концепція може тимчасово реалізуватися лише в умовах значного переважання попиту над пропозицією. Тому, в подальшому, з розширенням мережі готелів, орієнтація на максимілізацію прибутку, як довгострокова стратегія підприємства, застосування не знаходитиме.

З розвитком ринкових відносин підприємства прагнуть до стабілізації свого фінансового становища. Тому, для підприємства більш привабливою є довгострокова діяльність, ніж одноразовий, нехай і досить високий доход. Така орієнтація економічної діяльності підприємства ставить за мету отримання стабільного «задовільного» прибутку.

2. Мінімаксималізація прибутку. Цей варіант характеризується, з одного боку, максималізацією мінімуму очікуваних доходів, а з другого боку, мінімізацією максимуму очікуваних витрат. Як правило, в таких випадках скорочують обсяг менш прибуткових послуг, а ресурси, що звільняються направляють на виробництво та реалізацію більш прибуткових. Однак, такі підприємства, значною мірою ризикують втратити стабільний контингент туристів, які надають перевагу комплексу різноманітних послуг.

Таким чином, із перерахованих варіантів орієнтації на прибуток найбільш перспективним є другий.

Характерною ознакою ринкової системи господарювання є наявність відокремлених самостійних підприємств готельної індустрії. Виходячи на ринок туристичних послуг, кожне підприємство намагається отримати прибуток, знайти споживача своїх послуг. Як правило, підприємець готельного бізнесу діє на ринку самостійно, спираючись на власний досвід. У цих умовах має місце невпевненість у досягненні очікуваного результату, тобто присутній ризик окупності витрат і отримання прибутку. Тому, виникає потреба оцінити цей ризик, передбачити його та звести до мінімуму.

Є ряд методів і прийомів, що дозволяють зменшити господарський ризик і визначити точку беззбитковості. В основі методів лежить поділ торговельно-експлуатаційних витрат на постійні та змінні. Постійні витрати не залежать від реалізації готельних послуг. Змінні витрати більш-менш пропорційно змінюються відповідно до обсягу реалізованих послуг.

Якщо реалізуються послуги, ринкова ціна яких не покриває всіх витрат, але все-таки перевищує змінні витрати, то обсяг їх продажу дозволяє відшкодувати хоча б відносно постійні витрати. Якщо ж ринкова ціна послуги не покриває навіть змінних витрат, то невідшкодовані постійні витрати збільшуються за рахунок непокритих змінних витрат, у результаті чого збиток збільшується. Тому, реалізовувати послуги, ринкова ціна яких не покриває навіть змінних витрат, недоцільно.

Для розрахунку коштів відшкодування постійних витрат спочатку виявляють очікувану виручку від реалізації даної послуги, а потім віднімають від неї змінні витрати. Частина виручки, що залишилась, є сумою розрахунку коштів покриття постійних витрат. Кошти покриття постійних витрат розраховують для кожного виду послуг.

В умовах переходу до ринкової системи економічних відносин з'являються додаткові джерела доходів, характерні для цього періоду, такі як кошти від випуску цінних паперів, дивіденди за акціями, що придбало підприємство та ін.

Економічно обґрунтовані розподіл і використання прибутку (доходів) сприяють виконанню планів експлуатаційно-фінансової діяльності готелів, розвитку матеріально-технічної бази, удосконаленню системи економічного стимулювання праці, вирішенню соціальних завдань колективу.

Прибуток, що підлягає розподілу використовується на створення фонду матеріального заохочення; фонду виробничого розвитку, науки та техніки, фонду соціального розвитку та фонду резерву майбутніх витрат і платежів.

Основними напрямками споживання фонду матеріального заохочення та соціального розвитку є:

1) преміювання працівників за результати господарської діяльності;

2) матеріальна допомога;

3) трудові та соціальні пільги працівникам:

- оплата додаткових відпусток працівникам, що надані згідно з рішенням трудового колективу;

- одноразова допомога ветеранам праці, які виходять на пенсію;

- вартість путівок на лікування та відпочинок;

- здешевлення вартості харчування працівників, а також дітей, які перебувають у дитячих санаторіях, яслях, оздоровчих таборах підприємств;

- витрати на погашення позик, що видані працівникам підприємств для покращення житлових умов;

- придбання акцій для працівників підприємств;

- інші виплати індивідуального характеру.

Кошти фонду виробничого розвитку підприємства направляють на збільшення нормативу власних обігових коштів, фінансування будівництва нових об'єктів, реконструкцію діючих підприємств, технічне обладнання та інші виробничі потреби.

Кожне підприємство готельного господарства повинно домагатися підвищення рентабельності з одночасним підвищенням культури та якості обслуговування. Вирішення цього завдання має бути, насамперед, спрямовано на пошук власних резервів. Таким важливим резервом є дотримання режиму економії й оптимізації витрат на виробництво та реалізацію готельних послуг.

Значні резерви зростання рентабельності приховані в покращенні використання основних фондів, розширенні номерного фонду за рахунок реконструкції та раціонального використання корисної площі готелю; будівництва літніх будиночків на території, прилеглій до готельного комплексу; скороченні термінів простоїв номерів і проведенні ремонтних робіт за максимально стислі терміни.

У практиці роботи вітчизняного готельного господарства ще досить не вичерпано такий резерв збільшення доходів і підвищення рівня рентабельності, як розширення пропозиції додаткових послуг.

Так, дослідження структури доходів від туризму показує, що основний фонд утворюється не від розміщення туристів, а від різноманітності додаткових послуг, що пропонуються. Це забезпечує досить високу ступінь ймовірності отримання прибутку. У нашій країні частка додаткових послуг у загальних доходах готелів; незначна й коливається від 1 до 5 відсотків.

Значно впливає на життєздатність підприємств готельного господарства якість послуг, що надаються. Без якісного продукту (послуги) організація обслуговування не здатна досягти своїх головних завдань, ще більш і важливих, ніж навіть прибутковість. Історія багатьох корпорацій є яскравим тому доказом. З метою створення сталості та високої якості обслуговування такі компанії, як «МакДоналдс» і «Маріотт» розробили Заходи щодо Дотримання Стандартів (Standart Operation Procedures - SOP), що дозволяють дотримуватись єдиних вимог до якості послуг на всіх підприємствах цих компаній.

Крім того, є й інші резерви збільшення прибутку, наприклад, удосконалення системи ціноутворення на готельні послуги, активне застосування знижок, що стимулюють притік туристів у міжсезонний період та ін.

Постійний пошук нових шляхів і резервів підвищення рентабельності підприємств є основною умовою діяльності в період формування ринкової економіки.

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково - технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.

4. Заходи, що сприяють покращенню обґрунтування виробничо-експлуатаційної програми готельного підприємства

Важливим завданням організаційної та планової роботи готелю є неухильне зростання ефективності її експлуатаційної діяльності, спрямованої на високоякісне обслуговування споживачів готельних послуг, зростання їх обсягу та зниження трудових і матеріально-фінансових затрат у процесі надання послуг. На вирішення цього завдання спрямовано зміст плану підвищення якості експлуатаційної діяльності готелю. У процесі планування розробляється план оргтехзаходів, спрямованих на підвищення рівня та якості обслуговування проживаючих у готелі, тобто розробляються та здійснюються такі заходи, що сприяють збільшенню обсягу послуг, підвищенню продуктивності праці, зниженню експлуатаційних витрат за рахунок економії матеріальних ресурсів, раціонального використання основних та обігових фондів, підвищення якості обслуговування. Таким чином, план підвищення ефективності експлуатації готелю складається з двох взаємопов'язаних частин:

1. План оргтехзаходів.

2. План наукової організації праці.

План оргтехзаходів - це комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня та якості обслуговування туристів, тобто на удосконалення технологічного процесу виробництва готельних послуг. Він містить перелік технічних, організаційних, фінансових заходів, що збільшують обсяг і підвищують якість послуг, продуктивність праці, знижують експлуатаційні витрати.

План оргтехзаходів спрямовано на пошук і використання внутрішніх резервів готелю. У ньому знаходять своє віддзеркалення раціоналізаторські пропозиції щодо впровадження нової техніки, введення нових форм обслуговування, удосконалення системи управління, зниження витрат матеріальних ресурсів, запровадження передового вітчизняного й іноземного досвіду.

План оргтехзаходів має бути узгодженим з усіма техніко-економічними показниками експлуатаційно-фінансового плану. В ньому відображається точний зміст запланованого заходу, вказуються конкретні виконавці, термін виконання, а також розмір витрат і джерела фінансування. План орггехзаходів складається за типовою формою, в якій відображають мету здійснення заходу, терміни їх впровадження - початок і кінець, виконавця заходу, витрати на його впровадження, джерела фінансування та орієнтовну економічну ефективність заходу.

У плані заходів виділяються наступні розділи:

- освоєння нових видів і форм обслуговування;

- впровадження нової обчислювальної техніки, АСУ;

- удосконалення технологічних процесів, запровадження механізації, до полегшує ручну працю та покращує умови праці;

- підвищення рівня використання основних фондів і прискорення обіговості коштів;

- економія матеріальних і фінансових ресурсів і підвищення рентабельності готелю.

Реалізація вказаних заходів потребує їх фінансування. Джерела можуть бути різними. Якщо заходи призводять до зміни вартості основних фондів, вони фінансуються за рахунок капітальних вкладень (частина амортизаційних відрахувань, фонд виробничого та соціального розвитку). Заходи, які не впливають на зміну вартості основних фондів, здійснюються за рахунок експлуатаційних витрат і відносяться на собівартість послуг.

Для включення заходів до плану визначають їх економічну ефективність, тобто той позитивний результат, що покращує всю експлуатаційну діяльність готелю та виражається в натуральних одиницях і у вигляді гронової економії.

Економічна ефективність експлуатаційної діяльності готелю являє собою підсумковий позитивний результат від впровадження в роботу досягнень НТП.

Річний економічний ефект від застосування механізації, автоматизації, що забезпечують економію матеріальних ресурсів у процесі надання послуг, визначається за формулою:

Е = (Sj - S2) * А2,

де 5j; $2 - відповідно проведені витрати на одиницю послуги, що виробляється за допомогою базової та нової техніки (до і після впровадження заходів), грн.; А2 - річний обсяг виробництва послуг після впровадження заходів.

Наведені витрати - це сума собівартості та нормативного прибутку від питомих капіталовкладень у виробничі фонди, що визначаються за формулою:

S = С + Ен * К,

де С - собівартість одиниці послуги, грн.;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, що дорівнює 0,15; К - питомі капіталовкладення у виробничі (експлуатаційні) фонди, грн.

План наукової організації праці - це складова плану підвищення ефективності експлуатації готелю. Цей план включає наступні питання:

- ущільнення робочого дня;

- удосконалення нормативів чисельності обслуговуючого персоналу;

- удосконалення організації праці на кожній ділянці;

- підвищення кваліфікації працівників (вивчення передового досвіду роботи кращих вітчизняних і зарубіжних готелів, вивчення іноземних мов);

- удосконалення системи управління, форм стимулювання праці, що забезпечують зростання ефективності праці.

Висновок

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств готельного господарства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і таке інше.

Сучасний етап розвитку нашої держави зумовлює високі вимоги до ефективності функціонування економічних систем різних видів. Але в світлі підготовки до ЄВРО-2012 основна увага зосереджена на розвитку туристичної галузі і готельно-ресторанної індустрії зокрема.

Важливим завданням організаційної та планової роботи готелю є неухильне зростання ефективності її експлуатаційної діяльності, спрямованої на високоякісне обслуговування споживачів готельних послуг, зростання їх обсягу та зниження трудових і матеріально-фінансових затрат у процесі надання послуг. На вирішення цього завдання спрямовано зміст плану підвищення якості експлуатаційної діяльності готелю. У процесі планування розробляється план оргтехзаходів, спрямованих на підвищення рівня та якості обслуговування проживаючих у готелі, тобто розробляються та здійснюються такі заходи, що сприяють збільшенню обсягу послуг, підвищенню продуктивності праці, зниженню експлуатаційних витрат за рахунок економії матеріальних ресурсів, раціонального використання основних та обігових фондів, підвищення якості обслуговування.

Реалізація готельного продукту туристам потребує високої професійної майстерності, мистецтва стратегічного, тактичного й оперативного планування та високої кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Об'єктом дослідження в даній роботі був готель «Тустань», який розташований у Львові на вулиці Любінська, 168а. Цей готель знаходиться недалеко від Львівського міжнародного аеропорту та на невеликій відстані від центру міста. Він ідеально підходить для розміщення туристів в час найбільшого напливу - під час проведення чемпіонату Європи з футболу.

Система управління процесом обслуговування готелю «Тустань» складається з етапів прийому, реєстрації, поселення та виїзду гостей, надання їм додаткових послуг під час проживання у готелі, а саме організація харчування, надання інформаційних послуг, проведення екскурсій, автотранспортні послуги тощо. Така система ефективна, оскільки оптимально використовується матеріальна база готельного підприємства і його ресурсний потенціал.

Підприємство знайшло підхід до розуміння залежності ефективності роботи готелю від якості надаваних послуг, забезпечення комфортабельно відпочинку і праці для споживача як ключового інструменту задоволення його потреб. З цією метою проводиться постійний пошук нових шляхів і резервів підвищення рентабельності підприємств, що є основною умовою діяльності в період формування ринкової економіки.

Література

1. Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент. Навчальний посібник для студ. ВУЗів / Центр навчальної літератури; Київський національний ун-т культури і мистецтв. - К., 2003.

2. Дядечко Л.В. Економіка туристичного бізнесу. - К., 2003.

3. Гостинничный и ресторанный бизнес, 2007, №4.

4. Агафонова О.В. Туристичний бізнес. - К., 2007.

5. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник - К.:Київ, Нац. Торг.-екон. ун-т, 2008.

6. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: Навч. посібник для студ вищих навч. Закл./Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.:Кондор, 2005.

7. Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах. - К., 2003.

8. Ткаченко І.В. Економіка готельного та ресторанного господарства. - К., 2004.

9. Економіка, фінанси, право, 2006, №12, ст. 24-27.

10. Маркетинг в Україні, 2007. №3, ст. 45-47.

11. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: Навчальний посібник для студентів ВУЗів. -0 Київ, 2007.

12. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства.

13. Швиданенко Г.О. Діагностика діяльності підприємства: сутність і моделі./Економіка підприємства. Теорія та практика. - К., КНЕУ, 2008.

14. Шегда А.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.:Знання, 2005.

готельний прибуток послуга планування

Размещено на Allbest.ru