Соціально-трудові відносини як чинник розвитку продуктивних сил

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський Національний Університет

імені О. Гончара

Факультет безперервної освіти

Кафедра економічної теорії

Контрольна робота

з дисципліни: "Регіональна економіка"

на тему: "Соціально-трудові відносини як чинник розвитку продуктивних сил"

Виконав: студентка гр. ЕФ-10-1в

Лінська Ю.Ю.

Перевірив: доц. Грабчук О.М.

Дніпропетровськ 2010

Зміст

Вступ

Розділ I. Сутність соціально-трудових відносин

1.1 Характеристика соціально-трудових відносин

1.2 Форми соціально-трудових відносин

1.3 Типи соціально-трудових відносин

Розділ II. Формування соціально-трудових відносин

2.1 Основні принципи формування соціально-трудових відносин

2.2 Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин

Висновок

Список використаної література

Вступ

Суспільні відносини відіграють вирішальну роль у розвитку людини. Якщо не створено сприятливих умов, дуже важко, а іноді й неможливо людині виявити свій талант. Але не можна ігнорувати й того, що людина - біосоціальна істота, що природа відіграє величезну роль у її творенні. Саме тому є люди, наділені великими здібностями, талантом, і є люди менш обдаровані. Створення умов для реалізації здібностей усім людям - один з основоположних принципів розвитку суспільства. Людина є головним елементом продуктивних сил і суб'єктом виробничих відносин. Щоб полегшити свою працю і підвищити її продуктивність, людина створює нові засоби виробництва, що зумовлює вдосконалення організації праці, а отже, і виробничих відносин. В свою чергу, виробничі відносини активно впливають на діяльність людини, на її розвиток, породжують в неї заінтересованість у вдосконаленні та ефективному використанні засобів виробництва.

Я намагатимуся в даній контрольній роботі розкрити, що таке соціально-трудові відносини, об'єкти, види соціально-трудових відносин у сфері праці, основні принципи та фактори формування і розвитку соціально-трудових відносин.

Метою роботи є вивчення теоретичних і методологічних аспектів,форм соціально-трудових відносин, основні принципи формування соціально-трудових відносин, фактори та оцінка.

Для виконання мети були поставлені такі завдання як дослідити суть соціально-трудових відносин, розглянули основні характеристики суб'єктів соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки, визначити основні принципи та структуру системи.

Розділ I. Сутність соціально-трудових відносин

1.1 Характеристика соціально-трудових відносин

У процесі праці люди вступають в окремі соціальні відносини, взаємодіючи один з одним. Соціальна взаємодія в сфері праці - це форма соціальних зв'язків, реалізована в обміні діяльністю й взаємною дією. Постійна взаємодія окремих індивідів або спільностей у процесі трудової діяльності в певних соціальних умовах утворить специфічні соціальні відносини.

Соціальні відносини - це відносини між соціальними групами (спільностями) і окремими індивідами з приводу їх спільного становища, способу й укладу життя, тобто з приводу умов формування й розвитку особистості, соціальних спільнот.

Термін "соціально - трудові відносини" увійшов у науковий стиль і став використовуватися недавно.

Його включення в систему категорій і понять економіки праці пов'язано, по-перше, з розвитком наукових і прикладних понять про роль людей у розвитку економіки.

По-друге, активне включення в оборот категорії "соціально - трудові відносини" обумовлено й тим, що рішення найважливіших завдань соціально-економічної реформи в Україні: стабілізації соціально-економічного й політичного положення в країні, становлення й розвитку виробництва нового технологічного рівня, значного зниження інфляції й підвищення життєвого рівня населення, - можливо, насамперед на основі співробітництва всіх сил суспільства в проведенні погодженої політики в сфері соціально-трудових відносин і формування ефективної системи захисту інтересів всіх учасників соціально-трудових відносин.

По-третє, становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливо за умови її повної інтеграції у світове господарство, яка передбачає оформленість соціально-трудових відносин у країні, вироблення механізму їх ефективного регулювання національної системи соціально-трудових відносин, визнану світовим суспільством.

Тут особливо важливо відзначити, що наукові теорії, спрямовані на формування істинно гуманних соціально-трудових відносин і конструктивна практична діяльність західних фірм у цій сфері є одним із найбільших досягнень світової цивілізації.

Таким чином, соціально-трудові відносини дозволяють визначити соціальну значимість, роль, місце, суспільне становище індивіда й групи.

Вони є ланкою між робітником і майстром, керівником і групою підлеглих, певними групами робітників й окремих їхніх членів.

Жодна група працівників, жоден член трудової організації не можуть існувати поза такими умовами, поза взаємними обов'язками відносно один одного, поза взаємодіями.

Види соціально-трудових відносин у сфері праці:

1. За змістом діяльності:

- виробничо-функціональні;

- професійно-кваліфікаційні;

- соціально-психологічні;

- суспільно-організаційні.

2. За суб'єктами:

- міжорганізаційні,

- внутрішньо-організаційні,

- внутрішньовиробничі.

3. За обсягом власних повноважень:

- відносини по горизонталі,

- відносини по вертикалі.

4. За способом спілкування:

- безособистісні,

- міжособистісні.

5. За ступенем регламентованості:

- формальні,

- неформальні.

6. За характером розподілу доходів:

- відповідно до трудового внеску,

- не відповідно до трудового внеску.

Соціально-трудові відносини - це об'єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці, направлені на регулювання якості трудового життя.

1.2 Форми соціально-трудових відносин

соціальна політика ринок праці

Соціально-трудові відносини як система мають дві форми існування: перша - фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об'єктивному й суб'єктивному рівнях, друга - соціально-трудові відносини, які відображають проекцію фактичних соціально-трудових відносин на інституційному, законодавчому, нормотворчому рівнях.

Структура соціально-трудових відносин досить складна й включає різноманітні параметри, які характеризують систему побудови дії й регулювання соціально-трудових відносин (рис. 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Структура системи соціально-трудових відносин

Класифікація соціально-трудових відносин за суб'єктами передбачає їхній розподіл на індивідуальні - взаємодію одного працівника з роботодавцем і колективні. Виходячи з даних передумов, суб'єктами соціально-трудових відносин є: найманий робітник, роботодавець, держава (рис. 2.2)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Суб'єкти соціально-трудових відносин

Суб'єктами соціально-трудових відносин є індивідууми або соціальні групи.

Для сучасної економіки найбільш важливими суб'єктами розглянутих відносин є: роботодавець, союз роботодавців, держава. Таким чином, суб'єктами соціально-трудових відносин можуть бути працівник, група працівників, об'єднаних якою-небудь системостворюючою ознакою.

Розглянемо основні характеристики суб'єктів соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки.

Найманий робітник - це громадянин, який уклав трудовий договір з роботодавцем, керівником підприємства або окремою особою. В якості найманого працівника як суб'єкта соціально-трудових відносин можуть виступати як окремий працівник, так і група працівників.

Досить визначним для України фактором моделі трудової поведінки найманих робітників є їх територіальне розміщення.

Розвинені трудові відносини передбачають існування інститутів від імені найманих робітників, які захищають їхні інтереси. Традиційно такими є професійні спілки - масові організації, які поєднують найманих робітників, пов'язаних спільністю соціально-економічних інтересів.

Профспілка створюється для захисту економічних інтересів найманих робітників або вільних професій у певній сфері діяльності. Завдання профспілок - забезпечення зайнятості, умови й оплати праці. Можливі й інші організаційні форми об'єднання найманих робітників.

Роботодавець відповідно до міжнародної класифікації статусу в зайнятості - це людина, яка працює самостійно і постійно наймає для здійснення трудового процесу одного або кількох працівників.

Роль держави в соціально-трудових відносинах найчастіше наступна: захисника прав, регулювання, роботодавця.

Предметом соціально-трудових відносин на рівні працівників виступають певні сторони трудового життя людини, зміст яких залежить від його життєвих етапів і специфіки цілей і завдань, розв'язуваних на кожному із цих етапів.

1.3 Типи соціально-трудових відносин

Соціально-трудові відносини залежно від способів їхнього регулювання, методів вирішення проблем класифікують етапами. Тип соціально-трудових відносин їхнім характером, а саме тим, яким конкретно чином приймаються рішення в соціально-трудовій сфері. Важливу роль у формуванні типів соціально трудових відносин грають принципи рівності або нерівності прав і можливостей суб'єктів соціально-трудових відносин.

Пріоритетність конкретних принципів існування соціально-трудових відносин, їхня комбінація в процесі дозволу проблем у соціально-трудовій сфері характеризують тип соціально-трудових відносин. У цьому випадку основою соціально-трудових відносин можуть служити принципи солідарності, відносини, побудовані за принципом "панування-підпорядкування", рівноправне партнерство, конфлікт, конфліктне співробітництво, дискримінація. Відповідно до цих принципів (характеристики) виділяють два полярних типи трудових відносин: патерналізм і соціальне партнерство.

Розділ II. Формування соціально-трудових відносин

2.1 Основні принципи формування соціально-трудових відносин

Основний принцип системи соціально-трудових відносин - законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об'єктів, суб'єктів, порядку їх взаємодій, охоплення сфер взаємодій суб'єктів, а також контроль за дотриманням цих прав.

Принцип солідарності - ідеал, вироблений людством у процесі його соціально-економічного розвитку, - передбачає спільну відповідальність людей, засновану на особистій відповідальності й згоді, єдності й спільності інтересів, дозволяє компенсувати монопольну регламентуючу роль держави в розвитку соціально-трудових відносин, стимулюючи прояву особистої ініціативи й відповідальності в кожного учасника соціально-трудових відносин.

Принцип субсидіарності ґрунтується на особистій відповідальності.

Принцип партнерства передбачає здійснення захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин і їх самореалізацію в політиці узгодження взаємних пріоритетів.

Рольова функція держави в соціально-трудових відносинах або практично повна їх регламентація формує тип соціально-трудових відносин, названою державним матеріалом. Патерналізм може сформуватися і на рівні підприємства (організації) внаслідок використання жорсткої регламентації соціально-трудових відносин.

Принцип загальності повинний бути визначальним в механізмі соціального захисту. Звуження кола захисту на користь найбільш малозабезпечених груп, безсумнівно, буде викликати в них утриманські настрої.

Принцип адресності має актуальне значення на етапі реалізації соціального захисту. Законодавча практика найчастіше має декларативну форму. Слідом за прийняттям законодавчих норм необхідні механізми й адресні програми їх реалізації.

Принцип інтегрованості містить у собі обов'язковість взаємозв'язку й взаємодії всіх форм, елементів і методів соціального захисту, організацію їх у єдину систему на всіх рівнях і структурних ланках суспільного життєзабезпечення.

Мета соціального захисту в системі соціально трудових відносин - забезпечити стабільність функціонування всієї соціально-трудової сфери й гідного рівня життя всім його учасникам.

Конфлікт - це зіткнення суб'єктів взаємодії, викликаний протилежною спрямованістю цілей й інтересів, позицій і поглядів. Конфлікт (конфліктна ситуація) як тип соціально-трудових відносин - граничний випадок загострення протиріч у трудових відносинах.

Трудовий конфлікт - різновид соціального конфлікту.

Дискримінація - це довільне, необґрунтоване обмеження, обмеження прав і можливостей кого-небудь.

2.2 Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин

Основними факторами формування і розвитку соціально-трудових відносин є:

-- соціальна політика;

-- глобалізація економіки;

-- розвиток суспільної праці і виробництва.

Під соціальною політикою розуміють стратегічний соціально-економічний напрям, обраний країною для всебічного розвитку громадян, який забезпечує пристойний рівень і умови їх життя і праці. Соціальна політика включає в себе: соціальний захист, соціальну підтримку і соціальну допомогу.

Соціальний захист -- це система заходів, яка забезпечує соціальну "захищеність" переважно непрацездатного населення.

Соціальна підтримка -- система заходів для економічної підтримки населення, яка передбачає створення умов; що дозволяють працівнику забезпечувати свою соціальну захищеність.

Соціальна допомога -- це система заходів, які застосовуються До всього населення. Це допомога короткотермінового характеру, особам, які опинилися у екстремальній ситуації, і потребують додаткових витрат. Головною метою соціальної політики є підвищення рівня і якості життя громадян на основі стимулювання трудової активності населення, надання кожному працездатному можливості власною працею забезпечувати добробут сім'ї.

Соціальна політика складається з:

-- політики у галузі праці і соціально-трудових відносин;

-- політики доходів населення;

-- політики зайнятості;

-- міграційної політики;

-- житлової політики;

-- політики у галузі соціальної сфери;

-- демографічної політики;

-- екологічної політики.

Слід відзначити, що лише окремі складові соціальної політики лежать у сфері вивчення економіки праці.

Глобалізація економіки негативним чином впливає на розвиток соціально-трудових відносин, оскільки вивільняє економічні сили, які поглиблюють вже існуючу нерівність у сфері продуктивності праці, доходів матеріального добробуту, перешкоджаючи зростанню можливостей у соціально-трудових відносинах. Негативні наслідки глобалізації породжують політику трудового протекціонізму -- захисту національних ринків праці.

Розвиток праці і виробництва проявляється у формах:

-- розподілу і кооперації праці;

-- зростання продуктивності праці;

-- заміщення живої праці капіталом під впливом зростання продуктивності праці в результаті НТП, фінансових факторів, особливостей національного розвитку.

Основним критерієм оцінки соціально-трудових відносин прийнято вважати якість трудового життя. Під останнім розуміють сукупність властивостей, які характеризують умови праці, умови виробничого життя і дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання його здібностей.

Основна мета у розробці концепції якості трудового життя полягає у створенні таких умов праці, за яких працівники здатні оптимально реалізувати себе як особистості, при цьому в концепцію включають умови не тільки праці, а й побуту та відпочинку.

Концепція якості трудового життя включає в себе такі важливі напрями, як автономія особистості працівника і можливості розвитку його різноманітних здібностей. Важлива роль у якості трудового життя відводиться умовам, охороні і безпеці праці.

Якість трудового життя -- хоча і важливий, але лише один елемент якості життя людей в цілому.

Якість життя -- це характеристика рівня і умов життя населення, яка враховує також склад сім'ї, стан здоров'я її членів, їх соціально-трудову задоволеність тощо. Найбільш повною вважається система показників якості життя країн ОЕСР, їх ще називають соціальними індикаторами (дев'ять показників, що характеризують основні аспекти життєдіяльності людини: здоров'я, освіта, стан споживчого ринку товарів та послуг, навколишнє середовище, особиста безпека, соціальні можливості і соціальна активність).

Висновки

Соціально-трудові відносини - це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками та роботодавцями в умовах ринкової економіки, націлених на забезпечення високого рівня та якості життя людини, колективу й суспільства в цілому. Комплексна характеристика соціально-трудових відносин передбачає з'ясування сутності таких категорій, як сторона, суб'єкт, предмет відносин у соціально-трудовій сфері, їхніх типів та рівнів тощо. У сукупності ці елементи та відносини, що їх відображають, утворюють систему соціально-трудових відносин.

У галузі економіки терміном "система" позначають сукупність ясно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія. У соціально-трудовій сфері систему утворюють окремі процеси, явища, суб'єкти, органи, що взаємодіють між собою. Характерними рисами цієї системи є її багатоелементність, ієрархічність, цілісність.. Соціально-трудові відносини як система мають дві форми існування: перша - фактично соціально-трудові відносини, які функціонують на об'єктивному та суб'єктивному рівнях; друга - соціально-трудові відносини, які відображають проекцію соціально-трудових відносин на інституціональний, законодавчий та нормотворчий рівні.

Соціально-трудові відносини класифікуються: за змістом діяльності; за способом спілкування; за суб'єктом; за ступенем регламентованості; за обсягом владних повноважень; за характером розподілу доходів.

Створення в Україні нової системи соціально-трудових відносин, адекватних соціально орієнтованій ринковій економіці має передбачати забезпечення свобод і прав людини (як найманого працівника, так і роботодавця); розширене відтворення робочої сили, стабільність і ефективність зайнятості; захист національного ринку праці; гідну працю та її оплату; належний соціальний захист та соціальне забезпечення.

Список використаної літератури

1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. - К.: Знання-Прес, 2002. - 313 с.

2. Данюк В.М., Петюха В.М. Менеджмент персоналу: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 189 - 302.

3. Есимова Н.И. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. допомога. - К.: Кондор, 2003. - 464 с.

4. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. - К.: Видавництво Європ. ун-ту, 2003- 188 с.

5. Адамчук В.В., Романов О.В. Економіка й соціологія праці: Підручник. - М.: ЮНИТИ, 1999.

Размещено на Allbest.ru