Фінансовий менеджмент як система управління

Размещено на http://www.allbest.ru

Фінансовий менеджмент як система управління

План

Вступ 3

1. Фінансовий менеджмент підприємства 5

2. Необхідність впровадження фінансового менеджменту на сучасних підприємствах 7

3. Визначення бізнесу як керованої фінансової системи 9

4. Фінансова стратегія та фінансова політика підприємств

4.1 Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства 18

4.2 Фінансова стратегія, її цілі, завдання 21

5. Фінансовий менеджмент як система управління 23

Висновки 27

Використана література 28

Вступ

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньої відпові-дальності за результати діяльності виникає обєктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії -це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи обєктивні економічні законо-мірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, обєктивно оцінюючи характер зовнішних та внутришніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності : податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутришніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства, тощо. Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику.

Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації, фірми зіткаються з різними фінансовими проблемами, тобто з цього зявляється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.

1. Фінансовий менеджмент підприємства

Фінансовий менеджмент є підсистемою загального управління господарсько-комерційною діяльністю підприємства, яка включає сукупність принципів, методів і форм організації управління усіма аспектами його фінансової діяльності і направлена на реалізацію стратегічних і тактичних цілей підприємства. Фінансовий менеджмент безпосередньо пов'язаний з виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу і деякими іншими видами функціонального менеджменту.

Фінансовий менеджмент або управління фінансовими ресурсами та відносинами охоплює систему принципів і методів, форм та заходів регулювання ринкового механізму у сфері фінансів з метою підвищення конкурентоспроможності господарюючого суб'єкта, а також зростання його ринкової вартості.

Фінансовий менеджмент згідно з завданнями, які ним вирішуються можна поділити на стратегічний і оперативно-тактичний. Перший, як правило, пов'язаний з управлінням інвестиціями, другий направлений на управління грошовою готівкою.

Фінансовий менеджмент базується на наступних концепціях:

1.Концепція грошових потоків.

2. Концепція вартості грошей у часі.

3. Концепція операційного та фінансового ризику.

4. Концепція ціни капіталу.

Концепція грошових потоків. Фінансовий менеджмент враховує динамічну природу бізнесу і тому основним об'єктом дослідженя і управління в цій системі є не прибуток, а грошові потоки.

Концепція вартості грошей у часі. В основі цієї концепції лежить твердження, що гроші з плином часу втрачають свою вартість. На цей процес впливає інфляція і ризик. Для фінансового менеджера ця концепція має виключне значення, оскільки в аналітичних розрахунках доводиться порівнювати грошові потоки, що акумулюються чи використовуються у різні періоди часу.

Концепція підприємницького та фінансового ризику. Оскільки бізнес в любій сфері знаходиться під впливом багатьох факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які іноді досить важко точно спрогнозувати, він завжди має певний ступінь ризику, величина якого залежить від розміру фінансових ресурсів включених у діяльність фірми. Тому фінансовий менеджер повинен обов'язково розраховувати і враховувати в своїх рішеннях можливі наслідки фінансового і підприємницького ризику.

Концепція ціни капіталу. Ціна капіталу -- категорія, в основі якої визначення суми фінансових витрат необхідних для формування достатнього обсягу фінансових ресурсів. Вона з одного боку вказує на рівень цих витрат, а з іншого - на необхідність забезпечення мінімального рівня ефективності використання наявних фінансових ресурсів. При формуванні оптимальної структури капіталу в основі повинен бути критерій - мінімум його ціни.

Концепція ефективного ринку відображається у проблемах, пов'язаних з невідповідністю реального ринку капіталу ефективному (ідеальному) ринку. Ті рішення, що приймаються фінансовим менеджером можуть бути настільки ефективними, наскільки він оперує об'єктивною інформацією, яку отримує з відповідних джерел. Отже якість інформації є визначальною при прийнятті фінансових рішень.

2. Необхідність впровадження фінансового менеджменту на сучасних підприємствах

Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств в значній ступені залежить від раціонального управління фінансовими ресурсами. В ринковому середовищі фінансам відводиться найголовніше місце в господарчому механізмі.

Найбільш важливою є роль фінансового менеджменту у сфері великого бізнесу, оскільки великому бізнесу потрібен великий потік капіталу і відповідно великий потік споживачів продукції. При цьому у бізнесі переважають фінансові операції, які пов'язані з інвестиціями, у тому числі з портфельним рухом та примноженням капіталу (траст, лізинг, селенг, транстінг). Тому без кваліфікованого фінансового менеджера великий бізнес просто неможливий.

Вважається, що для малого бізнесу достатньо кваліфікації бухгалтера чи економіста, оскільки фінансові операції майже не виходять за межі звичайних безготівкових розрахунків, основою яких є грошовий обіг. Але практика свідчить про те, що знання багатьох універсальних прийомів, накопичених фінансовим менеджментом, можуть бути ефективно використані і у малому бізнесі. А, враховуючи необхідність розвитку малого бізнесу, значимість таких знань буде виправданою і з економічної точки зору.

Настав час, визначивши пріоритети, починати розробку і впровадження фінансового менеджменту, що сприятиме стабілізації стану кожного вітчизняного підприємства. Не можна сказати, що системи управління фінансами підприємств не існує. Вона є, але вимагає перебудови і усунення недоліків. Вже існують підприємства, де система фінансового менеджменту внаслідок органічного включення в систему загального економічного управління функціонує досить ефективно. Наприклад. Тюменська нафтова компанія, Братський алюмінієвий завод, Новокраматорський машинобудівний завод. Останній може бути найбільш вдалим прикладом впровадження системи внутріфірмового фінансового менеджменту в Україні, де система управління фінансами сприяла:

- стабілізації фінансового стану підприємства;

- адаптації підприємства до ринкових перетворень;

- стимулюванню інвестиційної активності.

Постановка системи фінансового менеджменту на даному підприємстві відбувалась на основі впровадження сучасних інформаційних технологій, методів прогнозування і оптимізації, стратегічної діагностики, широкого застосування елементів функціонально-вартісного аналізу.

Вочевидь, потрібно створювати таку систему управління, при якій кожна окрема служба (в тому числі і служба фінансового менеджменту) будуть розуміти, що їх діяльність має бути спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства в цілому.

Виходячи з практичного досвіду зазначених російських і українських підприємств можна стверджувати, що при формуванні фінансового менеджменту на підприємстві, в першу чергу, необхідна постановка внутрішнього управління, яка включає наступні заходи:

1. Перебудову всього механізму управління підприємством з врахуванням необхідності впровадження служби фінансового менеджменту.

2. Розробку організаційних структур управління з розподілом виробництва на бізнес-одиниці.

3. Організацію роботи фінансового менеджменту з чіткою системою інформаційного обміну, що сприятиме оперативному реагуванню на зміну ситуації в роботі підприємства.

4. Розробку стандартів управлінського обліку для структурних підрозділів, а також для всього підприємства, що забезпечить оперативне надходження і узагальнення необхідної фінансової інформації.

5. Автоматизацію фінансових розрахунків, яка має бути підкріплена засобами сучасних інформаційних технологій.

3. Визначення бізнесу як керованої фінансової системи

Сучасний світ бізнесу досить різноманітний. Підприємства відрізняються сферами та видами діяльності, розміром вкладених ресурсів, формами власності і т. п. Але незалежно від цих факторів любий бізнес починається з вирішення наступних питань:

- якими повинні бути за розміром активи підприємства?

- де винайти джерела їх фінансування?

- як оптимізувати їх структуру для зменшення фінансових витрат?

- як організувати перспективне і поточне управління фінансовою діяльністю фірми для забезпечення її платоспроможності і фінансової стійкості?

На думку одного з відомих у діловому світі експертів в галузі фінансового менеджменту Е. Хелферта, любий бізнес можна подати як взаємопов'язану систему руху фінансових ресурсів, які викликані управлінськими рішеннями. Такий системний підхід корисний, оскільки, він відображає фінансову природу усієї діяльності бізнесу, а також подає її у фінансово-економічних термінах.

Практика свідчить, що жодне стратегічне або навіть і тактичне рішення менеджерів не буде виконане, якщо воно не підкріплене рухом фінансових ресурсів. Управління потоком фінансових ресурсів, виражених в грошових коштах, є центральним питанням в фінансовому менеджменті. Потік фінансових ресурсів складають грошові кошти:

- отриманні внаслідок фінансово-господарської діяльності фірми;

- придбаних на фінансових ринках шляхом продажу акцій, облігацій, отримання кредиту;

- повернених суб'єктам фінансового ринку в якості плати за капітал у вигляді процентів та дивідендів;

- інвестування і реінвестування в розвиток виробничо-господарської діяльності фірми;

- направлені на виплату податків та зборів.

Від того наскільки пов'язані між собою управлінські рішення та наявні фінансові можливості залежить життєздатність і довготривалість бізнесу.

Наприклад, прийом людини на роботу приведе в майбутньому до серії виплат зарплати, а також відрахувань на соціальні заходи, продаж у кредит звільняє від необхідності складування; розширює об'єм реалізації але з іншого боку породжує напруженість у готівкових ресурсах, купівля основного капіталу для виробництва може викликати цілий ряд фінансових зобов'язань, в той же час домовленість з кредитором про відкриття кредитної лінії викличе приток капіталу в бізнес і таке інше.

Спільним для усіх рішень є базовий принцип ”економічного компромісу”, згідно якого перед кожним рішенням менеджер повинен зважувати вигоди, які отримують, та фактичні витрати. Періодично сукупний ефект від цих компромісів можна спостерігати, коли робота чи фінансова вартість бізнесу оцінюються або через фінансову звітність, або за допомогою спеціального аналізу.

З точки зору механізму прийняття управлінських рішень любий бізнес можна розділити на три сфери: інвестиційну, виробничу і суто фінансову. В кожній сфері фінансовий менеджмент має свої специфічні основні завдання.

В інвестиційній сфері вони полягають:

-по-перше, у формуванні достатнього обсягу фінансових ресурсів для забезпечення нормальної виробничої діяльності за найнижчою ціною;

-по-друге, у виборі та виконанні інвестицій на основі ґрунтовного економічного аналізу і менеджменту.

-по-третє, у постійному контролі за використанням існуючого майнового комплексу.

У сфері виробничої діяльності - це забезпечення прибуткової поточної діяльності за допомогою ефективного використання всіх наявних ресурсів.

І, нарешті, у фінансовій сфері головні завдання полягають:

-в оптимізації розподілу отриманого прибутку;

- а також в обережному фінансуванні бізнесу, при якому свідомо поєднується користь і ризик при використанні зовнішнього кредиту.

Рис: 1. Основні області прийняття ділових рішень

Вирішення другого завдання у сфері фінансування, як бачимо, тісно пов'язано з завданнями, що виникають в інвестиційній сфері, і система набуває завершеного вигляду. На механізм прийняття рішень по управлінню фінансами фірми чинять вплив як внутрішні, так і зовнішні фактори (рис.1.2.)

До внутрішніх факторів можна віднести:

- досконалість фінансової звітності;

- рівень ведення управлінського обліку;

- глибину та системність проведення фінансового аналізу;

- наявність підготовлених фахівців з фінансового менеджменту і т.п.

До зовнішніх факторів відносяться:

- стабільність законодавства (в тому числі податкового);

- рівень економічної активності країни;

- розвиненість фінансового ринку (кредитного, фондового, валютного);

- рівень інфляції;

- рівень податкового навантаження;

- рівень конкуренції.

Рішення, які приймають менеджери, впливають на рух контрольованих ними ресурсів. Ці рухи описуються терміном “фондові потоки” (funds flows), котрий означає ресурси чи вкладенні бізнесом у вигляді грошових коштів, дебіторської заборгованості, запасів, обладнання, чи отримані бізнесом у вигляді позик, облігацій або акціонерного капіталу.

За допомогою спрощеної схеми, розвиваючи думку Е. Хелферта можна показати взаємозв'язок фондових потоків в бізнесі (див. схему рис.1.3).

Рис. 1.3. Система бізнесу

Система складається з трьох сегментів, які відповідають трьом основним галузям прийняття рішень. Верхній сегмент показує три компоненти інвестицій: вже існуючу інвестиційну базу, доповнення у вигляді нових вкладів і вилучення вкладів, які вже непотрібні. Дійсно, фінансовий менеджмент не можна назвати ефективним, якщо навіть при успішній інвестиційній діяльності не приділяється увага тим активам підприємства, які не приносять йому доходи. Від них необхідно позбавлятись, забезпечуючи додатковий притік грошових засобів.

Центральний сегмент показує взаємодію в процесі діяльності трьох основних елементів: ціни, обсягу продажу та витрат на продукцію.

Нижній сегмент подає подвійну основу фінансування бізнесу. Перша частина відображає розпорядження прибутком від виробничої діяльності, друга - можливі джерела фінансування довгострокового капіталу. Вона показує власність акціонерів, яка збільшена на суму нерозподіленого прибутку і довгострокові позики зі сторони. Рішення, що торкаються нерозподіленого прибутку і довгострокового капіталу, впливають на фондовий потенціал компанії, підтримуючи доповнення до інвестиційної бази.

4. Фінансова стратегія та фінансова політика підприємств

Запропонована Е. Хелфертом концепція базової системи бізнесу відображає численні динамічні взаємозв'язки між основними управлінськими рішеннями, стратегіями, типами фінансової політики та рухом фондів.

Впорядкованість між цими змінними є важливим аспектом довгострокового успіху фірми. Фінансовий менеджмент має багато прийомів для вирішення складних проблем бізнесу.

Фінансова стратегія розробляється на основі орієнтирів довгострокового розвитку підприємства і відповідно до основних аспектів його фінансової діяльності формується фінансова політика.

Під стратегією, як відомо, розуміють загальний напрямок і засіб використання фінансових ресурсів для досягнення поставленої мети. Цьому має відповідати певний набір правил і обмежень для прийняття рішень. Стратегія орієнтує на ті варіанти рішень, які забезпечують досягнення поставленої мети. Нові цілі вимагають розробки нової стратегії.

Тактика - це конкретні прийоми та заходи досягнення обраної цілі у відповідних умовах. Головною задачею оперативно-тактичного менеджменту є вибір найбільш оптимального рішення із застосуванням необхідних засобів для конкретної господарської ситуації.

В ринкових країнах найбільш поширеними є дві точки зору на стратегічні цілі фінансового менеджменту. Перша - це максимізація ринкової вартості фірми. Друга - забезпечення максимізації добробуту власників компанії в поточному і перспективному періоді.

 Хоча для багатьох підприємств України ще довгий час головною ціллю буде уникнення банкрутства і крупних фінансових втрат. До стратегічних цілей можна також віднести нарощення власного капіталу, оптимізацію структури капіталу з позицій мінімізації ризику, підвищення рівня рентабельності власного капіталу, максимізацію прибутку чи мінімізацію витрат та ін. Система стратегічних цілей формує стратегічну модель розвитку підприємства.

В свою чергу, розробка і проведення фінансової політики підприємства, спираючись на фінансову стратегію дозволяє вирішувати конкретні завдання по відповідним напрямкам його фінансової діяльності.

Розробка фінансової політики може мати багаторівневий характер. Так, наприклад, політика формування капіталу може включати політику його оптимальної структури з точки зору прийнятної ціни або рівня фінансової стійкості. В свою чергу, політика формування власного капіталу може включати емісійну, та дивідендну політику у якості самостійних блоків.

Основою успішного управління є логічно зв'язаний набір стратегій розвитку фірми, інвестиційних цілей, цілей основної діяльності фірми та фінансової політики, де всі ці елементи посилюють свою дію не суперечать одне одному.

Наприклад, якщо фірма має на меті впроваджувати агресивну політику розширення своєї діяльності, то напевне це не можна пов'язувати з консервативною фінансовою політикою, в основі якої розрахунок тільки на власні фінансові ресурси.

Націленість на виплату великих дивідендів суперечить цілі розширення власного сегменту ринку, оскільки для цього потрібно більшу частину прибутку реінвестувати у діяльність фірми.

Особливу увагу слід приділяти пошуку шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та інвестуванню коштів в проекти, що приносять високі доходи при найменшому ризику.

При наявності альтернативних можливостей необхідно проаналізувати вплив кожної з них на оцінку загальної вартості капіталу фірми. В ринковому середовищі дуже важливо визначити співвідношення між фінансуванням бізнесу за допомогою позик і продажем цінних паперів, а також звернути увагу на впровадження оптимальної дивідендної політики.

Всі ці елементи потрібно вибирати за допомогою ґрунтовного аналізу економічних вигод, як відокремлено по елементах, так і в цілісній системі бізнесу.

Для досягнення стратегічних цілей кожна організація повинна вирішувати сукупність задач, які можна згрупувати наступним чином:

- управління інвестиційною діяльністю організації на основі проведення ґрунтовного інвестиційного аналізу з використанням сучасних методів оцінки ефективності інвестицій.

- управління поточною стійкістю розвитку організації, її ліквідністю та платоспроможністю. Це досягається за рахунок управління всіма складовими поточних активів (тобто провадиться аналіз і оцінка трансформації фінансових ресурсів у запаси, дебіторську заборгованість, короткотермінові цінні папери, готівку), а також управління короткотерміновими джерелами фінансування (короткостроковими банківськими позиками, кредиторською заборгованістю і. т.п.). Оптимізується грошовий обіг. Для цього аналізується склад, структура та процес обертання оборотного капіталу, приймаються необхідні рішення по прискоренню обороту коштів. Вирішуються завдання максимізації прибутку при припустимому рівні підприємницького ризику, або забезпечення мінімізації фінансового ризику при необхідному рівні прибутку.

- управління джерелами фінансування розвитку організації (прибуток, амортизація, залученими за допомогою емісії цінних паперів, лізинг, довгостроковий кредит і т.п.). В межах цього напрямку здійснюється детальна оцінка необхідних фінансових ресурсів, форми їх надання, ступеня доступності і часу надання, вартості володіння даним ресурсом, а також ризику, пов'язаного з даним видом ресурсів. Для підвищення рівня фінансової стійкості організації оптимізується структура її капіталу (в основі - мінімум ціни капіталу), зменшенням фінансового ризику при заміщенні зовнішніх джерел.

- управління фінансами організації при наявності кризового стану, загрозі банкрутства, реорганізації та ліквідації. В межах цього напрямку на основі ґрунтовного аналізу визначаються заходи по фінансовому оздоровленню (санації) фірми або з урахуванням економічної та ліквідаційної вартості фірми приймається рішення про подальше її існування.

Підходи до вирішення управлінських задач можуть бути самими різними, тому фінансовий менеджмент має бути багатоваріантним. Головне у фінансовому менеджменті - це вірна постановка мети, яка відповідає фінансовим інтересам об'єкта управління. Фінансовий менеджмент вельми динамічний, ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміни умов фінансового ринку, фінансової ситуації, фінансового стану об'єкта управління. Тому фінансовий менеджмент повинен базуватися на знаннях стандартних засобів управління, на вмінні швидко і вірно оцінювати конкретну фінансову ситуацію, здатності швидко знайти правильний вихід з неї.

Рішення по управлінню фінансами фірми завжди приймаються в умовах неповної визначеності з різним ступенем ризику і уявляють собою компроміс між ризиком і доходністю.

Як показує багаторічний досвід фірм, що працюють в ринкових умовах, у фінансовому менеджменті готових рецептів бути не може. Він вчить тому, як, знаючи методи, засоби вирішення тих чи інших господарчих задач, досягти відчутного успіху для конкретного господарюючого суб'єкта. В цьому полягає найсуттєвіше значення і необхідність набуття таких знань сучасним фахівцям- економістам.

4.1 Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства

Стратегія економічної організації -це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства - це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія - це не просто функція часу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування - єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.

Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні і тіж рішення одному здаються стратегічними, іншому -тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти:

1.Стратегічне планування повязане з рішеннями, наслідки яких проявляються протягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування повязане з довгостроковими періодами, а тактичне -з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.

2.Стратегічне планування характеризується широтою розмаху, а тактичне -певною вузькістю, хоча широта та вузькість - поняття відносні.

3.Тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.

Стратегічне планування - довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування.

Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів.

Виробничо-господарська місія - набір певних параметрів, які описують характер зовнішнього для організації середовища, що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання, окремі сегменти, достатні для проведення операцій. Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати стратегічний фокус - пріоритетний напрям, на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси.

Сфера пріоритетів має бути обмеженою, оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.

Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.

Наступний принцип - комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.

Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для планування системи портфельного планування, яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова, а решта залишається в портфелі.

Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає: сукупність маркетингових досліджень - виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку.

4.2.Фінансова стратегія, її цілі, завдання

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає обєктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих субєктів. Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії. Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона обхвачує питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господаювання. Теорія фінансової стратегії досліджує обєктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.

Фінансова стратегія підприємства включає в себе:

аналіз фінансового стану;

оптимізацію основних та оборотних засобів;

розподіл прибутку.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує :

формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішаль- ної переваги над конкурентами;

створення та підготовка стратегічних резервів;

ранжування та поетапне досягнення цілей;

Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії, при співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізовану фінансову стратегію.

Завданнями фінансової стратегії є:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та ви-

користання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із субєктами

господарювання, бюджетом, банками, тощо.

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конку- рентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

5. Фінансовий менеджмент як система управління

фінансовий менеджмент стратегія

Рис. 1.4. Загальна схема фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент з одного боку являє собою одну з ключових підсистем загального менеджменту, а з іншого - виступає як система раціонального та ефективного використання капіталу, як механізм управління рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямований на зростання фінансових ресурсів, інвестицій, та нарощування об'єму капіталу. В загальному вигляді фінансовий менеджмент можна визначити такою схемою:

Ця схема надає загальне уявлення про фінансовий менеджмент, як про механізм управління фінансовими ресурсами. Кінцева мета такого управління відповідає цільовій функції господарюючого суб'єкта - отриманню прибутку. Відомо, що збільшення прибутку можна досягти або за рахунок зростання об'єму реалізації, або за рахунок зменшення затрат. Фінансовий менеджмент, керуючи рухом капіталу, може спрямувати його на зростання виробничих потужностей, тобто - виручки; керуючи рухом фінансових ресурсів можна використати їх для зниження собівартості продукції і збільшення капіталу.

Під методами фінансового менеджменту розуміють засоби впливу фінансових відносин на господарський процес. Основними методами є: прогнозування, планування, страхування, система розрахунків, розрахунок податкових платежів, самофінансування, кредитування, система фінансової допомоги, система фінансових санкцій, система амортизаційних відрахувань, система стимулювання, принципи ціноутворення, трастові операції, факторинг, оренда, лізинг. Складовими вище вказаних методів є спеціальні прийоми фінансового управління: кредити, процентні ставки, валютні курси, дивіденди, акциз та інш.

Фінансовими інструментами є: договори оренди, договори лізингу, договори трасту, договори офшорів, договори залогу, цінні папери, кошторис витрат, ціни, фінансові санкції, дисконт, відрахування в резервний капітал та цільові фонди, пайові внески, амортизаційні відрахування, нормативне забезпечення, скорочення персоналу, правове забезпечення.

На кожному етапі розвитку підприємство використовує майже всі методи та інструменти.

Система управління фінансовий менеджмент складається з об'єкту і суб'єкту управління.

Об'єкт управління у фінансовому менеджменті - це сукупність умов здійснення грошового обігу, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів i фінансових відносин між господарюючими суб'єктами i їх підрозділами у процесі господарювання.

Суб'єкт управління - це спеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як керівник), яка за допомогою різних форм управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкту.

Фінанси будь-якого підприємства охоплюють грошові відносини:

· з іншими організаціями (з оплати постачання сировини, товарів, інших матеріальних цінностей, з реалізації продукції, при отриманні фінансових i комерційних кредитів, при вкладенні капіталу тощо);

· з засновниками (при розподіленні прибутку);

· з трудовим колективом (з оплати праці, при розподіленні доходів i прибутку, при сплаті дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями, тощо);

· з державними органами управління (при сплаті податків, обов'язкової продажі частини експортного виторгу , тощо)

У цьому зв'язку можливо виділити наступні основні функції фінансового менеджменту:

- формування грошових фондів (доходи);

- використання цих фондів (видатки);

- контроль за їх формуванням i використанням.

Функції об'єкта управління.

- організація грошового обігу,

- забезпечення фінансовими коштами i інвестиційними інструментами,

- забезпечення основними i оборотними фондами,

- організація фінансової роботи.

Функції суб'єкта управління уявляють собою конкретний вид управлінської діяльності, який послідовно складається зі збору, систематизації, передачі, зберігання інформації, прийняття рішення та перетворення його в команду. Функції суб'єкта управління включають: планування, прогнозування, організацію, регулювання, координування, стимулювання, контроль.

Планування у фінансовому менеджменті відіграє суттєву роль і охоплює весь комплекс заходів як по розробці рішень, так і по впровадженню їх в життя. Для того, щоб ця діяльність була успішною, створюється методологія і методика розробки фінансових планів.

Прогнозування являє собою розробку на довготермінову перспективу змін фінансового стану об'єкта в цілому і його різних частин. Особливістю прогнозування є альтернативність в побудові фінансових показників, варіантність розвитку фінансового стану об'єкта управління. Прогнозування може здійснюватись як на основі екстраполяції минулого в майбутнє з урахуванням експертної оцінки тенденцій зміни, так і на основі прямого передбачення змін. Управління на основі передбачення цих змін потребує виробки у фінансового менеджера певного чуття ринкового механізму та інтуїції, а також використання гнучких загальних рішень.

Організація у фінансовому менеджменті це об'єднання людей ,які спільно реалізують фінансову програму на основі певних правил і процедур. До цих правил і процедур відноситься створення органів управління, встановлення взаємозв'язків між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик.

Регулювання в фінансовому менеджменті являє собою вплив на об'єкт управління, при посередництві якого можна досягти стійкого стану фінансової системи у випадку виникнення відхилень від заданих параметрів. Регулювання охоплює головним чином поточні заходи усування виникаючих відхилень від планових завдань , встановлених норм і нормативів.

Координація у фінансовому менеджменті - узгодженість роботи усіх ланок системи управління, апарату управління та спеціалістів. Координація забезпечує єдність відношення об'єкту управління, суб'єкта управління та окремого працівника.

Стимулювання в фінансовому менеджменті - це спонукання працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї праці.

Контроль в фінансовому менеджменті являє собою перевірку організації фінансової роботи, виконання фінансових планів і т. ін. За допомогою контролю збирається інформація про використання фінансових засобів та про фінансовий стан об'єкту, виявляються додаткові фінансові резерви, вносяться зміни у фінансові програми. Контроль передбачає аналіз фінансових результатів. Аналіз в свою чергу є частиною процесу планування фінансів. Таким чином контроль є зворотною стороною фінансового планування і повинен розглядатися як його складова частина.

Висновки

Фінансовий менеджмент є підсистемою загального управління господарсько-комерційною діяльністю підприємства. Фінансовий менеджмент безпосередньо пов'язаний з виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу і деякими іншими видами функціонального менеджменту.

Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств в значній ступені залежить від раціонального управління фінансовими ресурсами. В ринковому середовищі фінансам відводиться найголовніше місце в господарчому механізмі.

Найбільш важливою є роль фінансового менеджменту у сфері великого бізнесу, оскільки великому бізнесу потрібен великий потік капіталу і відповідно великий потік споживачів продукції.

Фінансова стратегія розробляється на основі орієнтирів довгострокового розвитку підприємства і відповідно до основних аспектів його фінансової діяльності формується фінансова політика.

Використана література

Бойчик І. М., Харків П.С.Економіка підприємства:Навч.посібник.-дьвів:СполомД999.-228с.

Виханский О.С., Наумов А.Й. Менеджмент. - М.: МГУ, 1995

Лесів Й.К. Методи менеджменту в умовах ринкової економіки. Навч. Посібник. К., 2001 - 452с.

Галькевич Р.С. Набоков В.И. «Основи менеджменту», М., - 1998, (с.467).

Герчикова И.Н. «Менеджмент: підручник для вузів», - М., ЮНІТІ "Банки і біржі", 1994, (с.375).

Кабанов А.Я. «Управління персоналом організації», - М., 1997, (с.435).

Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморов С.Е. «Менеджмент», - М., Фінанси і статистика, 1993, (с.411).

Ленд П.Е. «Менеджмент - мистецтво управляти», М., - 1995, (с.284).

Любінова Н.Г. «Менеджмент - шлях до успіху», - М., Агропроміздат, 1992, (с.189).

Майкл Меськон і інш., «Основи менеджменту», - М., 1995, (с.243).

Максимцов М.М. Ігнатьєва А.В. «Менеджмент», М., - 1998, (с.389).

Панасюк А.Ю. «Управлінське спілкування», - М., 1990, (с.222).

Паркинсон, З. Нортког, Рустомжі М.К. «Мистецтво управління», - Леніздат, 1992, (с.428).

Фатхутдінов Р.А. «Система менеджменту», - М., 1996, (с.274).

Ховард До., Коротков Є. «Принципи менеджменту», - М., 1996, (с.377).

«Сучасний менеджмент: принципи і правила», Дайджест, Н. Новгород, ІКЧП, 1992, (с.51).

1. Размещено на www.allbest.ru