Закономірності менеджменту

Принцип гнучкості організаційних структур. Гнучкість організаційних структур менеджменту поліпшує виконання поставлених завдань. Цей принцип вимагає включення в кожну структуру механізмів, пристроїв і чинників навколишнього середовища, які повинні допомогти передбачати зміни і реагувати на них. Організація з негнучкою структурою управління ризикує не справитися з проблемами, які виникають у зв'язку з економічними, технічними, біологічними, політичними і соціальними змінами.

Організаційні принципи менеджменту. Вони охоплюють сукупність правил і норм, які регулюють внутрішні взаємини між керуючою та керованою системами, а також всередині керуючої.

Кожна організація має свій структурний поділ, в основі якого - групування видів виробничої та управлінської діяльності. Воно здійснюється з дотриманням певних організаційних принципів: функціональної дефініції, скалярного (безумовної відповідальності), рівня повноважень, єдиноначальства, делегування повноважень, діапазону управління, паритету повноважень і відповідальності, відповідності завдань.

Принцип функціональної дефініції. Передбачає необхідність формулювання очікуваних від керуючого чи виробничого підрозділу результатів, напрямів їх діяльності і делегованих організаційних повноважень, усвідомлення посадових та інформаційних взаємозв'язків з іншими підрозділами. Дотримання цього принципу активізує роль підрозділів у досягненні цілей організації, а недотримання може дезорієнтувати підрозділи щодо очікуваних результатів їх діяльності.

Скалярний (безумовної відповідальності) принцип. Дотримання його пов'язане із запровадженням ланцюжка прямих посадових відносин керівників і підлеглих у масштабах організації. Це означає, що завжди повинна бути особа, яка володіє верховною владою в організації. Чітка лінія посадового зв'язку вищого керівника з кожним із підлеглих забезпечує ефективність процесу прийняття рішень і комунікацію. Підлеглі повинні знати, хто делегує їм повноваження та на чий розгляд вони повинні передавати вирішення проблем, які виходять за межі їх повноважень.

Принцип рівня повноважень. Зумовлюється принципом функціональної дефініції та скалярним. Суть його полягає в тому, що для збереження ефективності делегування повноважень необхідно, щоб співробітники приймали всі рішення у межах своїх повноважень, не переадресовували їх на вищі організаційні рівні, а на розгляд керівництва передавали вирішення лише тих питань, які не належать до їх компетенції.

ВИСНОВКИ

Життєдіяльність людини відбувається у середовищі, яке функціонує відповідно до об'єктивних законів і закономірностей природи і суспільства. Люди можуть лише пізнавати сутність цих законів і діяти відповідно до їх вимог або всупереч їм.

Управління виробничо-господарською діяльністю людей підпорядковане дії загальноекономічних (загальносуспільних - соціології, психології, кібернетики) і специфічних законів та закономірностей, обґрунтованих наукою управління. Закономірність є первинною стадією формулювання закону або частковим проявом його дії.

Наука менеджменту сформулювала систему закономірностей менеджменту, які зумовлюють особливості взаємодії суб'єкта і об'єкта управління, зв'язки між ними, здатність цих зв'язків забезпечити ефективне досягнення цілей організації. Знання закономірностей менеджменту дає змогу сформувати певні правила, дотримання яких забезпечує потенційну можливість ефективного управління. Ці правила набувають значення принципів, які визначають порядок функціонування системи управління.

Людина як соціальна істота може бути учасником багатьох видів соціальних спільнот: сім'ї, виробничо-господарської організації, менеджменту організації, політичної партії, громадської організації, класу, соціального прошарку, суспільства. Належачи до будь-якого соціального утворення, індивід перебуває під дією певних закономірностей і свідомо будує власну поведінку відповідно до принципів, встановлених кожною спільнотою.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА