- По-третє, спробуйте прискіпливо визначити цінність своєї ідеї. Ніколи не запитуйте про це дружину або близьких. Вони можуть не захотіти розчарувати вас. Або ж, навпаки, для того щоб опустити вас до свого рівня, можуть применшити значення вашої ідеї і розхолодять вас. Найкращий шлях - використання спеціальних тестів (як це звичайно роблять експерти, які одержують не залежні ні від кого результати).

Далі можна довести створений вами продукт до такого рівня, щоб споживач надав перевагу йому. У протилежному разі необхідно серйозно задуматися над тим, чи не кинути свою ідею взагалі. Якщо борються почуття і розум, завжди залишайтеся на боці розуму. Для того щоб не втратити впевненості в собі, кидаючи невдалу справу, відразу ж беріться за нову. Пам'ятайте, що й експерти найвищого рівня, Уми з великої літери, не так уже й рідко переживали провали. Невдача - це майже неминучий елемент зростання. Ідея, що народиться у вас після провалу, можливо, буде набагато цікавішою від попередньої.

Тут важливо не припиняти зусиль. Навпаки, необхідно їх збільшити. Інакше задуманий кінцевий успіх може залишитися тільки побажанням. Коротко розглянемо цей аспект творчості менеджера, дослідника.

Збільшення зусиль і результатів. Для того, щоб одержати великі прибутки й домогтися міцного фінансового становища, вам слід розвивати свою інтелектуальну силу, розумовий потенціал. Традиційно багато хто вважає, що для досягнення матеріального, у тому числі й фінансового, добробуту людині необхідно постійно працювати. Проте виснаживши себе важкою роботою, ви не можете гарантувати успіху. Деякі керівники вважають, що вони все мають звалювати на себе, а це абсолютно неправильно. Для того щоб домогтися успіху в будь-якій справі, слід продумати, яким способом можна помножити свої зусилля. Людина, яка працює одна, звичайно одержує прибуток, що відповідає її безпосередній діяльності. Максимальну ж віддачу за вкладені в справу зусилля вона матиме лише в тому разі, якщо доб'ється самопримножуючих результатів. На жаль, відносно мало людей уміють спрямувати свій інтелект на збільшення результатів своєї праці. Якщо поставити одне завдання перед двома різними особами, одна з яких зорієнтована на збільшення, а друга - ні, то, як правило, відбувається таке.

Наприклад, якщо запитання стосується виробництва продукції, то перша з них здатна витратити нескінченно багато часу на те, щоб удосконалити устаткування або ж спростити виробництво продукту. Вона може розпочати виробництво продукції на кілька днів і навіть місяців пізніше, ніж друга. Проте коли це врешті-решт відбудеться, то перша випускатиме продукцію кращої якості, витрачаючи на це мінімум засобів. Друга почне діяти набагато раніше свого колеги, але через те, що він серйозно не продумав поставлене перед ним реальне завдання, він може затратити більше часу на свою діяльність і одержати дорожчий і гіршої якості продукт, ніж його колега.

Якщо ж ми поставимо перед цими двома підприємцями завдання продажу якогось товару, то людина, зорієнтована на збільшення, неодмінно перевірить купівельну спроможність населення спочатку в одному місці, потім, щоб підтвердити результати, - в іншому, після чого розпочне запроваджувати свій план у життя й буде робити це впевнено і з виправданим успіхом. Людина ж, не зорієнтована на збільшення, кинеться негайно продавати товар. Відразу почне рекламувати свій товар і розміщувати його на ринку. Однак потім змушена буде зупинитися і, можливо, назавжди. А все тому, що вона ретельно не продумала свою ідею з погляду вигоди, закріплення позитивного результату.

Зауважимо, що застосовувати на практиці принцип збільшення результатів не так легко, як може здатися на перший погляд, тому що людина, перед тим, як прийняти будь-яке рішення, має спочатку в думці змоделювати його результати з погляду зазначеного принципу. Наприклад, хтось пропонує: "Давайте зробимо це в такий спосіб". І якщо ідея цієї людини звучить заманливо, то більшість звичайно підтримують її доти, поки розсудлива уважна людина не запитає: "Якщо ми приймемо цю ідею, то чи зможемо застосувати її не у вузькому, а в широкому масштабі?" Якщо відповідь буде негативною, ідею треба відкинути негайно.

Досвід показує: для того щоб реалізувати ідею, необхідно спочатку виявити потребу, далі розробити спосіб її задоволення, а потім переконати людей у вигідності використання результатів вашого розуму. Перші два кроки вказують шлях до підприємницького успіху, третій - забезпечує його. Ніколи не можна забувати, що підприємець, бізнесмен, менеджер має справу з людьми.

Перше ваше завдання - створити продукт. Друге - донести його до потрібних людей. Третє - змусити заговорити про нього, інакше кажучи, щоб продукт, виріб самі заговорили за себе. Як правило, успіх можливий у разі дотримання таких вимог. Ідея має бути новою в юридичному значенні цього слова і представленою в конкретній формі (розробка, обґрунтування, макет). Правда, це не є гарантом того, що її обов'язково буде реалізовано.

Попередня перевірка ідей. Найстрашніша помилка, якої необхідно уникнути, - це переоцінити свою ідею. Ентузіазм інколи може завадити об'єктивно оцінити її потенціал. Таку помилку тим легше допустити, чим більше особистої праці та думок ви вклали в свою ідею. Як цього уникнути?

Спочатку спробуйте сформулювати відразу кілька ідей. Використовуйте переважно свій попередній досвід та особисті міркування (спостереження), але не можна нехтувати інтенсивним обговоренням з колегами та членами сім'ї. Якомога більше читайте, спостерігайте, прислухайтесь, аналізуйте, щоб відчути ті тенденції в бізнесі, суспільстві, які можуть вплинути на оцінку вашої ідеї.

Ці запитання допоможуть вам відкинути нежиттєздатні ідеї до того, як ви витратите на них гроші й час. Якщо ви не можете відповісти на ці запитання відразу, тоді, можливо, вам варто ще попрацювати над своєю ідеєю.

Зрозуміло, що розробка ідей, реалізація їх у виробництві не стоять осторонь від управлінської діяльності, що об'єктивно пов'язано з раціональним використанням часу керівника, менеджера, підприємця.

Висновки

У цивілізованому світі загально визнано - чим вищий рівень підготовки менеджера, тим ефективніше працює виробництво. Вимоги до менеджера сформулював у свій час французький підприємець А. Файоль (1841 - 1925). На його думку, менеджери повинні мати міцне здоров'я і фізичне завзяття, наполегливість, енергійність, розум і інтелектуальні здібності, відповідальність і мужність у прийнятті рішень, відчуття патріотизму тощо.

У сучасних умовах виробництва з кожним роком зменшується кількість рядових працівників і збільшується кількість менеджерів, тому до останніх вимоги зростають, так як менеджери стають основним фактором управління бізнесом.

Основні професійні вимоги до менеджерів: концептуальність, оперативність, аналітичність, комунікабельність, комунікативність, освіченість тощо.

Концептуальність - це здатність менеджера уявляти діяльність організації в цілому та адаптувати її до умов, які змінюються навичками стратегічного планування та вміння масштабно мислити.

Оперативність - це уміння менеджера швидко вибирати найоптимальніший варіант із кількох альтернатив.

Аналітичність - це вміння ефективно застосовувати наукові методи аналізу, діагностувати проблему та визначати альтернативне рішення.

Комунікабельність - це здатність працювати з людьми, будувати свої стосунки у спілкуванні як всередині організації, так і за її межами.

Комунікативність - це вміння передавати свої ідеї та розробки як усно, так і письмово.

Освіченість - це певний рівень економічних, психологічних, технологічних, технічних та інших знань.

Соціальна відповідальність - це рівень добровільного відгуку керівника на соціальні потреби підлеглих.

В економічній літературі зустрічаються різні погляди або аргументи як "за", так і "проти" соціальної відповідальності.

"За" соціальну відповідальність аргументують тим, що, по-перше, у довгостроковій перспективі настануть сприятливі для бізнесу умови, по-друге, - зміни потреб у широкої публіки. По-третє, моральне зобов'язання вести себе соціально відповідально.

"Проти" соціальної відповідальності аргументують тим, що, по-перше, порушується принцип максимальності прибутку. По-друге, широкій публіці про це невідомо. По-третє, витрати на соціальну захопленість призводять до зростання цін на товари. По-четверте, недостатнє вміння вирішувати соціальні проблеми державними службовцями.

Етика - це сукупність принципів, які визначають правильну та неправильну поведінку особи.

До основних факторів, які впливають на етику менеджера, належать: етичні нормативи, комітети з етики, спеціальні ревізії, навчання етичній поведінці.

Етичні нормативи - це система правил етики, яких, на думку організації, повинні дотримуватися її працівники.

Комітети з етики - це постійні організації в організаціях, які створюють для оцінки щоденної поведінки працівників організації.

Размещено на Allbest.ru