Размещено на http://www.allbest.ru/

Проектування робіт і нормування праці

• План
• Проектування операційної системи: сутність, цілі та етапи
• Проектування виробничого і обслуговуючого потоків: методи, засоби, інструментарій
• Проектування робіт і нормування праці
• Сучасний рівень розвитку операційних систем. Системи автоматизованого проектування
• Використана література

Проектування операційної системи: сутність, цілі та етапи

Майже всім менеджерам, хоча б час від часу, доручають керівництво проектами. Така необхідність у рамках виробничого менеджменту може виникнути, наприклад, при створенні нових потужностей чи технологічних процесів. У будівництві чи фірмах, що розробляють програмне забезпечення, управління проектами є основною формою планування та контролю поточної діяльності підприємства. У маркетингу до проектів відноситься здійснення аналізу споживчого попиту, запровадження нового продукту на ринок, компанія по збільшенню обсягу продаж тощо.

Основна вимога до всіх проектів -- забезпечити їх чітку керованість, чітке управління ними.

Управління проектом (Projekt Management) -- це процес координації всіх видів ресурсів (людських, матеріальних, фінансових) протягом життєвого циклу проекту на основі сучасних методів (техніки) управління з метою виконання визначених за складом, обсягом, вартістю, часом та якістю робіт і задоволення інтересів учасників проекту.

Щоб ефективно управляти проектами, необхідно усвідомлювати їх життєвий цикл та основні фази його розвитку.

Життєвий цикл проекту (ЖЦП) -- це час від пертої затрати до останньої вигоди проекту. Він передбачає розвиток проекту, роботи, які здійснюють на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту. Отже, до поняття ЖЦП входить визначення різних фаз (етапів) розроблення та реалізації проекту. Размещено на Allbest.ru

Чіткого й однозначного виділення фаз та етапів виконання проектів немає, оскільки визначальними є цілі й умови реалізації кожного проекту.

У зарубіжній літературі з аналізу та управління проектами використовуються різні підходи при поділі реалізації проектів на фази. Так, у Німеччині переважає підхід, що ґрунтується на основній діяльності, - аналізі проблеми, розробці концепції та детальному поданні проекту, використанні результатів його реалізації, ліквідації об'єктів проекту.

У публікаціях деяких російських авторів пропонується розглядати три фази проекту -- концептуальну, контрактну і фазу реалізації проекту. На концептуальній фазі здійснюється розробка концепції проекту, оцінюється його життєздатність, відбувається планування проекту, розробка вимог до проекту, вибір та придбання земельної ділянки тощо. Контрактна фаза охоплює відпрацювання кваліфікаційних вимог, підготовку попереднього завдання, добір потенційних виконавців, оформлення контракту з обраними виконавцями, вибір і затвердження остаточного варіанта проекту, початок реалізації проекту. Фаза реалізації проекту має дві стадії -- детальне проектування та поставки; будівництво або інсталяція.

Ще один варіант визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій управління проектом, є підхід Всесвітнього банку. У ньому виділяється шість стадій, які відіграють важливу роль у більшості проектів. Це ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація та завершальне оцінювання. Ці стадії об'єднуються у дві фази: фаза проектування -- перші три стадії, фаза впровадження -- останні три стадії.

Фази управління проектами операційної системи.

Щодо проектів суто виробничо-операційної системи, які, власне, є метою нашого аналізу, то управління ними прийнято поділяти на три основні фази:

Схема. 1 - Фази управління проектом операційної системи

Розглянемо конкретніше фази реалізації проектів операційної системи.

Планування проектів передбачає, насамперед, створення всередині фірми відповідних проектних організацій Для виконання робіт, які в основному виходять за рамки звичайного управління виробничою системою.

Проектна організація -- це ефективний шлях об'єднання людей та фізичних ресурсів, необхідних для того, щоб у визначені строки завершити оригінальний проект чи досягти відповідного результату. Проектна організація досягає визначених результатів завдяки використанню кваліфікованих спеціалістів із будь-якого іншого підрозділу фірми.

Успішно працює така організація за умови, коли:

* чітко визначений результат роботи та тривалість її виконання;

* робота нова і до певної міри незнайома для існуючої організації;

* робота об'єднує комплекс взаємопов'язаних завдань, що потребують для свого розв'язання знань спеціалістів;

* проект тимчасовий, але потребує організації його виконання.

Спрощено проектну організацію для успішно працюючої фірми показано на схемі 2.

Схема 2. Типова схема проектної організації

Склад виконавців проекту тимчасово призначається для здійснення проекту і доводиться до відома управляючого (керівника) проекту. Менеджер, що очолює проект, координує свої дії з іншими відділами та відправляє повідомлення про результати роботи на верхній рівень управління, часто особисто президентові організації. Керівники проектів отримують можливість користуватися широкою інформацією на фірмі та контролювати ключові елементи планування й розвитку робіт проекту.

При плануванні проектів необхідно пройти такі етапи:

* визначення ідеї (місії, необхідності) проекту;

* визначення цілей проекту;

* відбір кращих варіантів проекту;

* аналіз здійснимості проекту;

Ідея проекту може бути зумовлена різними обставинами:

* ініціативою фірм, які прагнуть отримати переваги у використанні нових можливостей;

* наявністю невикористаних або неповністю використаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх використання у продуктивніших галузях;

* необхідністю зробити додаткові капіталовкладення;

* прагненням створити сприятливі умови для формування відповідної інфраструктури виробництва тощо.

Визначення цілей -- це наступний крок у плануванні проекту. Проекти можуть мати численні цілі, але при їх визначенні варто приділяти особливу увагу врахуванню думок усіх учасників проекту. Неузгодженість щодо цілей проекту та незацікавленість учасників досить часто призводить до низької якості реалізації проекту.

При виявленні кращого варіанта проекту важливо розглянути широке коло можливих альтернатив. Дуже важливо внести всі можливі варіанти до початкового переліку ідей, що обговорюються, а потім за логічною схемою відбору відкинути гірші варіанти. Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути:

* надмірні витрати та ризики порівняно з очікуваними вигодами;

* непридатна для здійснення цілей проекту технологія;

* завеликий масштаб проекту, що, не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям;

* зависокі витрати на експлуатацію проекту порівняно з наявними фінансовими ресурсами або порівняно з альтернативними рішеннями тощо.

Попередній аналіз здійснимості проекту допомагає тоді, коли при відборі ідей проекту не вдалося знизити кількість поданих варіантів до кількох, які заслуговують на детальне вивчення. За такого підходу можна з'ясувати, які варіанти проекту потрібно залишити для подальшого детального розгляду і водночас навести переконливі причини відхилення інших поданих варіантів. Размещено на Allbest.ru

На стадії планування проекту команда, що ним управляє, визначає також послідовність робіт (дій) та пов'язаних з ними витрат, оцінює загальну потребу персоналу, постачальників, обладнання тощо.

Проектування виробничого і обслуговуючого потоків: методи, засоби, інструментарій

Після з'ясування суті операційної системи, елементів та типів її існування, основних завдань та меті необхідно проаналізувати етапи її створення, починаючи з проектування виробів і процесів у сфері виробництва та послуг, і закінчуючи аналізом проблем, пов'язаних із визначенням виробничих потужностей, проектуванням підприємства, організації та нормування праці.

Першим етапом створення операційної системи є проектування виробів і процесів виробництва.

Проектування виробів повинно бути спрямоване на задоволення потреби споживачів. Для цього необхідно проаналізувати конкретні вимоги споживача до даного вибору. Тому розробник має розглянути відносну значимість-таких критеріїв проектування виробу:

1) вартість;

2) економічність експлуатації;

3) якість;

4) елементи розкошів;

5) розмір, потужність або міцність;

6) строк служби;

7) надійність в експлуатації;

8) вимоги до обслуговування, його простота;

9) універсальність використання.

10) безпека експлуатації.

Для того щоб отримати потрібні характеристики виробу, розробник у процесі проектування має зробити вибір варіантів у таких сферах: 1) розміри й форми; 2) матеріали; 3) співвідношення стандартних та специфічних елементів; 4) модульні компоненти; 5) надлишкові (додаткові) компоненти для підвищення надійності; 6) елементи безпеки.

Зрозуміло, що між критеріями, проектування виробу і можливими варіантами вибору існують певні компроміси. Так, наприклад, установка кондиціонера в автомашині зробить її більш розкішною, але збільшить обсяг обслуговування. Застосування міцнішого металу для корпуса збільшить його строк служби та підвищить безпеку, але й приведе до подорожчання та зменшення пробігу на один літр пального. Наступним кроком створення операційної системи є проектування процесу виробництва, яке передбачає визначення етапів процесу виробництва виробу, що вже спроектований.

Як і при проектуванні виробу, розробник процесу виробництва має розглянути відносну значимість таких критеріїв:

1) виробнича потужність;

2) економічна ефективність;

3) продуктивність;

4) надійність;

5) ремонтопридатність;

6) стандартизація й постійність результатів;

7) безпека, промислова санітарія й гігієна;

8) задоволення життєвих потреб робітників.

Щоб забезпечити потрібні характеристики процесу, розробник має зробити вибір варіантів у таких сферах:

1) тип переробної системи (проектна, дрібносерійна, масове виробництво, безперервний процес, комбінація цих варіантів);

2) власне виробництво чи придбання деяких комплектуючих виробів;

3) виконання деяких завдань своїми засобами чи передача їх субпідрядникам;

4) методи перероблення (наприклад, фарбування методом розпилення, занурення чи щіткою тощо);

5) ступінь механізації та автоматизації;

6) ступінь спеціалізації праці робітників.

Розробка виробу впливає на проектування процесу його виробництва. Тому розробники і виробів, і процесу повинні чітко розуміти, які саме потреби клієнтів збирається задовольнити операційна система та яка саме виражена компетентність допоможе досягти потрібної конкурентоздатності.

Спільно співпрацювати повинні не лише розробники виробів і процесу, а й сам життєвий цикл процесу виробництва має розвиватися у відповідності з життєвим циклом виробу. Размещено на Allbest.ru

На початковій стадії життєвого циклу виробу обсяги його продаж невеликі. Конструкція ще не зовсім стабільна, а конкурентоздатність базується на його специфічних ознаках, а не на ціні. На цій стадії процес виробництва має бути досить гнучким та піддаватися змінам у відповідності зі змінами в конструкції виробу. Здатність виробляти у великих кількостях та з високою економічною ефективністю не дуже важлива. Процес тут може бути трудомістким, - дрібносерійним і неавтоматизованим.

Із вдосконаленням виробу його конструкція все більше стандартизується, обсяги продаж зростають. Основним фактором конкурентоздатності буде, мабуть, ціна. Питання економічної ефективності й стабільності випуску продукції набувають важливого значення. Процес виробництва при цьому стає капіталомістким, високоавтоматизованим, спрямованим на масовий випуск продукції.

У ринкових країнах у сфері послуг зайнята переважна частина працюючих (у США, наприклад, понад 70%). Багато принципів операційної системи характерні як для виробничого сектору економіки, так і для сфери послуг, хоча є й своя специфіка.

Одна з найбільш специфічних рис сфери послуг полягає в характері проектування цих послуг. Відрізняється також і процес їх створення.

По-перше, у сфері послуг споживач є співучасником процесу, тобто має безпосередній контакт чи взаємодію з виробником (робітник автозаводу не контактує зі споживачем, а в лікарні чи кінотеатрі працівники тісно взаємодіють із клієнтом).

По-друге, у сфері послуг необхідна більш висока міра індивідуалізації продукту згідно з вимогами споживача.

По-третє роботи у сфері послуг значно трудомісткіші, ніж у промисловості.

Ці три особливості роблять управління операціями у сфері послуг більш важкою справою щодо забезпечення ефективності. Бо чим вища взаємодія зі споживачем, чим вища міра індивідуалізації продукції та вища трудомісткість процесу, тим важче забезпечити його високу економічну ефективність. Саме ці характеристики відрізняють сферу послуг від промислового виробництва в плані операційної діяльності.

Особливості проектування послуг

При розробленні системи надання послуг необхідно враховувати ряд важливих факторів:

1) місцерозташування підприємства з надання послуг в основному залежить від місця розташування споживачів, а не вхідних матеріалів чи інших факторів;

2) потреби та побажання споживачів, а це ефективність, знаходяться на першому місці;

3) календарне планування робіт залежить в основному від споживачів;

4) визначення та вимір якості може бути ускладненим;

5) працівники повинні володіти добрими навичками спілкування зі споживачами; Размещено на Allbest.ru

6) виробничі потужності розраховуються за "піковим" попитом з боку споживачів, а не за середнім рівнем попиту;

7) створення запасів продукції в періоди низького попиту для їх використання при "піковому" попиті практично неможливе;

8) ефективність роботи службовця дуже важко піддається виміру, оскільки низька продуктивність може бути зумовлена відсутністю попиту, а не поганою роботою службовця;

9) підприємства у сфері послуг не є типовими;

10) маркетинг і виробництво завжди важко відрізнити одне від одного.

Удосконалення операцій у сфері послуг

Особливості сфери послуг утруднюють забезпечення ефективності операцій, але існує ряд методів підвищення продуктивності і в цій сфері.

По-перше, це урізноманітнення послуг, що надаються споживачам.

По-друге, деякі фірми досягають успіху на ринку за рахунок посилення участі споживачів у виробництві послуг (організація продажу товарів за поштовими замовленнями, бензозаправки, самообслуговування тощо).

По-третє, заміна, по можливості, ручної праці технічними засобами (торговельні автомати, автоматичні станції миття машин тощо).

Розмір виробничих потужностей та їх місце розташування

Наступним етапом у створенні операційної системи є прийняття рішення про розмір виробничих потужностей, їх місцезнаходження та проектування підприємств.

На цій стадії (етапі) побудови операційної системи виникає два взаємопов'язаних питання:

1) кількість (скільки об'єктів) і потужність (які потужності необхідно створити).

Іншими словами, - створювати велике підприємство чи декілька дрібних;

2) де розташувати кожний з об'єктів?

Рішення щодо першого питання про кількість та продуктивність підприємств визначається факторами ефективності та маркетингу (одні свідчать на користь великих, інші - дрібних підприємств).

Макрорівень -- це рішення про континент, країну, провінцію чи місто.

Мікрорівень -- вибір конкретного майданчика: чи приміщення для підприємства. Основні фактори макрорівня:

1) демографічні та економічні фактори, що впливають на розмір і розвиток основних ринків збуту продукції операційної системи;

2) джерела сировини та транспортні витрати з доставки матеріалів, необхідних для операційної системи;

3) кількість і якість трудових ресурсів;

4) наявність достатньої кількості енергії і води;

5) політична стабільність;

6) податкова політика та заохочення економічного розвитку;

7) питання захисту навколишнього середовища;

8) вартість загальної ділянки й будівництва;

9) умови проживання (клімат, система освіти, медицина, культура, відпочинок, злочинність). Размещено на Allbest.ru

До найважливіших факторів на мікрорівні відносяться:

1) обмежувальні норми на розвиток промзони, сумісність із сусідніми об'єктами.

2) розмір, конфігурація та інші технічні аспекти майданчика;

3) наявність доступних видів транспорту;

4) наявність та вартість енергозабезпечення;

5) відповідність майданчика характеру підприємства;

6) близькість житла для службовців;

7) наявність конкурентів.

Для багатьох видів підприємств вирішальним може бути якийсь один із факторів (підприємства з пошиття одягу розташовують поблизу порівняно дешевої робочої сили, тому більша частина з них емігрувала в країни, що розвиваються).

Проектування робіт і нормування праці

У великій гамі параметрів, за допомогою яких намагаються описувати стан систем, у тому числі й операційних, особливе місце належить термінам і зусиллям, необхідним для досягнення загальної чи часткової мети організації. Дані параметри є об'єктом організації і нормування робіт, виконуваних у рамках тієї чи іншої операційної системи. Якісна оцінка таких характеристик можлива лише за використання системного підходу до організації і поліпшення способів виконання регламентованих системою робіт.

У світовій практиці відомий підхід під назвою SREDIM, утвореною від великих літер англійських слів: select (вибір), record (запис), examine (вивчення), develop (розробка), install (впровадження), maintain (підтримка). Тобто, цим ілюструється своєрідний семантичний алгоритм вивчення організації робіт будь-якої системи і, очевидно, через нормування останнього. Размещено на Allbest.ru

Нормування робіт певним чином пов'язане з організацією робочого процесу операційної системи, попри те, що дуже часто її використовують для оцінювання і прийняття правильних рішень операційним менеджером. Сама суть нормування робіт у контексті операційного менеджменту складається зі збору інформації для прогнозування й наступного обчислення потужності операційної системи у вигляді оцінювання терміну виконання виробничих операцій. Очевидно, що, крім описаного призначення, нормування переслідує і ряд інших цілей. Наприклад, -- складання калькуляції на вироблену операційною системою продукцію, регулювання оплати праці виконавців, оцінювання деяких функцій системи.

Таким чином, сутність організації і нормування робіт полягає в розподілі основних і допоміжних функцій на технологічно завершені (з погляду продукту і його компонентів) операції, включення даних операцій в обов'язки підрозділів, ланок, працівників, а також встановлення кількісних та якісних вимог до стиків між окремими операціями таким чином, щоб була досягнута системна цілісність усіх працівників і підрозділів. Процес організації і нормування робіт можна розглядати як багаторівневий алгоритм взаємозв'язаних функцій.

Слід зазначити, що найбільш розповсюдженим і найпрагматичнішим підходом до організації робіт є аналіз робочого часу як системи в цілому, так і її елементів, включаючи виконавців (реалізаторів). І, природно, метою такого аналізу є розробка ефективних і раціональних процедур шляхом ретельного аналізу ситуації (однієї з ефективних процедур є згадана вище SREDIM). Але головним у цьому аналізі є визначення стикування як входу (результат робіт має бути адекватним змісту робіт наступної ланки). Якщо наступна ланка будує свої функції винятково на основі фактичного результату попередньої ланки, то проблеми нормування не існує, а вся діяльність з керування зводиться тільки до встановлення черговості робіт. У принципі така ситуація можлива, але найчастіше конкретна технологія наближається до неї з тим або іншим ступенем відповідності.

У світлі цього можна виділити два основних моменти:

по-перше, організація і нормування робіт детермінуються, в основному, кінцевим результатом і провідною технологією; у цьому плані більшість можливих організаційних рішень є органічними і рангованими. Як правило, існує не більше одного оптимального організаційного рішення за кількох гірших варіантів, але стикування забезпечує і кінцевий результат;

по-друге, процес організації і нормування робіт у границях операційної системи -- це якісна визначеність і обмеженість використання ресурсів, які треба оптимально розподілити. Попри те що, нормування ресурсної організації базується на методах забезпечення стиків, акценти в даному управлінському процесі інші. Завдання зводиться до забезпечення суворого додержання технологічної дисципліни за ресурсного забезпечення технології, і тому по кожному виду ресурсів призначений відповідальний.

Ресурсна сторона керування операціями виявляється як сукупність норм витрат, трудовитрат та інших обов'язкових коефіцієнтів і показників, цю характеризують обов'язковий, середній чи граничний рівень використання ресурсів для даної роботи. Размещено на Allbest.ru

Пошук основ для встановлення системної єдності всіх робіт повинний вестися в двох напрямах:

1) розбивка, формалізація і системне описування кінцевого результату. Нормування робіт тут йде зверху вниз (формалізоване подання практичних функцій і обов'язків економіста підприємства, побудова на цій основі навчального плану і формування програмних дисциплін);

Сучасний рівень розвитку операційних систем. Системи автоматизованого проектування

Систему управління якістю починає очолювати управляючий найвищого рангу -- віце-президент з якості.

Організаційна схема управління якістю поступово набуває певного вигляду (схеми 4-6)

Схема 4. Служба головного інспектора

Схема 5. Структура служб якості у 1990-ті роки

Схема 6. Служба менеджера з якості, що знаходиться в підпорядкуванні технічного директора

У процесі розв'язання основних завдань, служби управління якістю виконують різноманітні функції. Найважливіші з них:

* координують роботу і досягнення необхідного рівня якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції: наукові дослідження, виготовлення, контроль, сервісне обслуговування;

* розраховують витрати по забезпеченню якості продукції у цехах і на підприємстві в цілому;

* визначають витрати, зумовлені впливом різних факторів на досягнення потрібної якості з метою усунення чи скорочення відходів;

* координують діяльність усіх служб, що співпрацюють у питаннях якості, розробленні цілей у цій сфері та інформують їх про досягнуті результати;

* співпрацюють з службами матеріально-технічного забезпечення: надають допомогу при виборі постачальників та постійно обновлюють їх "рейтинг" з якості; беруть участь у розроблення чітко сформульованих вимог із вказівкою розрахунків, що подаються постачальником;

* організують навчання з якості своїх співробітників, а також співробітників інших служб, що займаються питаннями якості;

* беруть активну участь у підготовці кадрів та здійснюють інші заходи щодо стимулювання з питань якості.

Еволюція підходів до управління якістю продукції

Поняття якості формулювалось під впливом історико-виробничих обставин. Кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції. Так, на перших порах великого промислового виробництва перевірка якості передбачала визначення точності та міцності (точність розмірів, міцність матеріалів тощо).

Підвищення складності виробів привело до збільшення кількості оцінюваних властивостей.

Центр ваги зміщується до комплексної перевірки функціональних придатностей виробу. В умовах масового виробництва якість почали розглядати не з позицій окремого екземпляра, а з позицій стандарту якості всіх виготовлених у масовому виробництві виробів.

З розвитком науково-технічного прогресу, наслідком якого була автоматизація виробництва, з'явились автоматичні пристрої для управління складним обладнанням та іншими системами. Виникає поняття «надійність». У зв'язку з необхідністю контролю якості були розробленні методи збирання, оброблення та аналізу інформації про якість. Фірми прагнули організувати спостереження за якістю в процесі виробництва та споживання тощо.

Загалом в історії розвитку документованих систем якості, мотивації, навчання та партнерських відносин можна виділити п'ять основних етапів еволюції цього процесу. Размещено на Allbest.ru

Перший етап збігається з періодом створення концепції наукового менеджменту, появою знаменитої системи Тейлора. Ця система визначила поняття верхньої та нижньої межі якості, вимоги до якості виробів (деталей) у вигляді полів допусків чи певних шаблонів, калібрів, обґрунтувала необхідність незалежної посади інспектора з якості тощо.

Система мотивації передбачала штрафи за дефекти й брак, а також звільнення.

Система навчання зводилась до професіонального навчання та навчання працювати з вимірювальним та контролюючим обладнанням.

Взаємовідносини з постачальниками та споживачами будувались на підставі вимог, зафіксованих у технічних умовах (ТУ), виконання яких перевірялось при вхідному та вихідному приймальному контролі.

Головну увагу ця система приділяла контролю та відбраковуванню дефектної продукції. Організаційна система контролю якості відповідала структурі виробничого процесу та його вимогам. Коли виробничий процес (від закупівлі сировини до виготовлення готової продукції) здійснювався на одному підприємстві, продукція перед відправкою споживачеві проходила приймальний контроль якості. Коли технологія виготовлення продукції охоплювала велику кількість операцій та відзначалася складністю, приймальний контроль поєднувався з операційним. Значна роль відводилася вхідному контролю закупівлі сировини.

Використана література

1. Виханский О.С., Наумов А.Й. Менеджмент. - М.: МГУ, 1995

2. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент. Підручник. -Київ, 1998.

3. Грейсон Дж., О'Делл К. Американський менеджмент на пороге XXI века. Пер. с англ. -М.: 1991.

4. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс Москва 1994 г.

5. Стратегічний менеджмент: целевое управление персоналом организации. - К.: МАУП, 1998

6. Щецин Г.В. Управление бизнесом. - К.: МАУП, 1999

7. Речмен Д, Тилл Д. Современный бизнес: Учебник: В. 2 х - М.: Республика, 1995 Размещено на Allbest.ru