Поняття формальних і неформальних груп в організації

Якщо команда формується зі сторонніх співробітників, то в цьому випадку найчастіше керівник формулює якості, які повинні мати претенденти на місце в команді. За допомогою тестів, анкет і в процесі співбесіди перевіряють кожного претендента на предмет наявності сформульованих якостей. Для прикладу наведемо такі якості, сформульовані М. Вудкоком і Д. Френсісом: енергійність; уміння оволодівати своїми емоціями; готовність відкрито викладати свою думку; здатність змінити погляд під впливом аргументів, але не сили; уміння висловлювати думки [24].

Фактори, що визначають ефективність досягнення цілей команди.

Чисельність. Ідеальний розмір команди - від 3 до 7 чоловік. Зі зростанням кількості членів команди ускладнюється спілкування між ними й виникають перешкоди у процесі досягнення згоди.

Склад - це ступінь подібності особистостей і поглядів, підходів до вирішення проблем.

Групові норми - норми, спільні для співробітників організації, які визначають принципи взаємин в організації.

Згуртованість команди. У згуртованій команді звичайно менше проблем у спілкуванні, менше напруженості, ворожості і недовіри. Хоча негативним наслідком високого ступеня згуртованості може бути групова однодумність, коли команда приймає рішення, що всіх влаштовує.

Конфліктність. Наявність розбіжностей у думках членів команди може призвести до конфліктів. У таких випадках конфлікт повинен відігравати функціональну роль і підвищувати ефективність команди.

Роль лідера в команді. Концепція лідерських якостей стверджує, що лідерами стають, а не народжуються. Призначення лідера команди - створити умови, що сприяють тому, щоб кожен член команди вніс найбільший вклад у справи команди. Ось деякі принципи, яких звичайно дотримуються лідери:

- установлюють ясні і чіткі цілі;

- рішення приймають з урахуванням думок членів команди;

- заохочують відкритість і щирість;

- учаться на помилках, аналізують хід виконання завдань;

- роботу розподіляють справедливо між членами команди;

- уникають фаворитизму і фамільярності;

- особистим ставленням до справи показують приклад для інших;

- уміють знайти підхід до колег;

- розумно делегують повноваження.

Керівник стратегії повинен чітко виділити ядро управлінської команди, яке необхідне для успішного вирішення завдань, що виникають на етапі реалізації стратегії. Щоб сформувати команду, керівник-лідер повинен мати певний талант, знати і чітко формулювати вимоги до рівня підготовки, досвіду, знань, стилю керівництва членів управлінської команди. Створення згуртованої управлінської команди - найважливіше завдання побудови організації, здатної реалізувати обрану стратегію.

Висновки

Існує дві основні типи груп: формальні і неформальні. Основною відмінністю цих груп є те, що формальні групи створюються за розпорядженням керівника, а неформальні виникають спонтанно, завдяки потребі робітників в соціальній приналежності, взаємозахисті, допомозі та ін. Неформальні групи істотно впливають на поведінку людей в організації і ефективність її роботи, часом не менше, ніж групи, формально передбачені в організаційній структурі. Кожна група формується і розвивається по-своєму. Разом з тим в розвитку різних груп можуть бути виявлені деякі загальні закономірності. Взагалі, життя групи - процес динамічний, і тому слідкування за змінами та метаморфозами в ній дозволяє збільшити продуктивність роботи або мінімізувати ступінь конфліктності. Також необхідно враховувати психологічний і соціально-психологічний аспекти в життєдіяльності групи, виконувані тим або іншим членом команди групові соціальні ролі. Групи відіграють дуже важливу роль, адже в будь-якій організації людина є членом формальних і неформальних груп. Це робить на неї величезний вплив, допомагаючи більш повно розкривати свій потенціал, або занижуючи її здібності і бажання працювати з повною віддачею. Саме тому менеджеру необхідно добре розбиратися в особливостях виникнення і розвитку груп. Він повинен розуміти важливість існування неформальних груп, повинен прагнути забезпечити тісну взаємодію між формальними і неформальними групами, так як це сприяє підвищенню ефективності діяльності всього підприємства.

Список використаної літератури

1. Конституція України. -- К.: Преса України. 1997.

2. МаульХ. В. Геополитика в XXI веке// Deutschland, Германия.-Мб.- 1999.-С. 26-31.

3. Соснин А. С., Казарцев В. В. Производственный и операционный менеджмент: Учебн. пособие. - К.: Европейский университет, 2002. -- С. 156.

4. Кучеренко В. Как утолить кадровый голод, или управление по-новому//Зеркало недели.-- 19.05.2001.

5. Заплавская М. Как нам реорганизовать госуправление //Зеркало недели.--№ 19.-- 2001.

6. Белоус О., Мащенко Ю. Мы могли бы быть среди лидеров//Голос Украины.-- 01.03.2002.

7. Пашков М., Чалый В. Украина и расширение ЕС: проблемы, последствия, перспективы // Зеркало недели. -№ 45.-2001.

8. Ковальчук Т. Тупики ортодоксального монетаризма// Голос Украины,-- № 14.-- 2001

2. Виханский О.С., Наумов А.Й. Менеджмент. - М.: МГУ, 1995.

3. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент. Підручник. -Київ, 1998.

4. Грейсон Дж., О'Делл К. Американський менеджмент на пороге XXI века. Пер. с англ. -М.: 1991.

5. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: навчальний посібник - К.: Вища школа, 1994.

6. Гінгстон Пітер. Найкраща книжка про збут і маркетинг. Пер. з анг. -Львів: Сейбр-Світло, 1996.

7. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. - Київ: Лібра, 1998.

8. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. Навчальний посібник. -- Київ, 1997.