Аналіз методів прогнозування

Загальні цілі фірми формулюються і встановлюються на основі загальної місії організації і визначених цінностей і цілей, на які орієнтується вище керівництво. Щоб внести внесок в успіх організації, цілі повинні мати ряд характеристик.

1.По-перше, цілі повинні бути конкретними і вимірними. Висловлюючи свої цілі а конкретних вимірних формах, керівництво створює чітку базу відліку для наступних рішень і оцінки ходу роботи [2, с. 174].

2.Конкретний горизонт прогнозування являє собою іншу характеристику ефективних цілей. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або стислі тимчасові проміжки. Довгострокова ціль має обрій планування приблизно рівний п"ятьом рокам. Короткострокова ціль в ряді випадків подає один із планів організації, що варто завершити в межах року. Середньострокові цілі мають обрій планування від одного до п'ятьох років.

3. Ціль повинна бути досяжною, - щоб служити підвищенню ефективності організації.

4, Щоб бути ефективними, множинні цілі організації повинні бути взаємно підтримуючими - тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї цілі, не повинні заважати досягненню інших цілей.

Прогноз (від гр. Prognosis - передбачення) означає спробу визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання розробки (прогнозу) називається прогнозуванням.

Прогнозування розвитку підприємства - це процес наукового обгрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану в майбутньому, а також альтернативних способів досягнення очікуваного стану.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах. Основними з них є:

* Цілеспрямованість;

* Системність,

* Наукова обгрунтованість;

* Багаторівневий опис;

* Інформаційна єдність;

* Адекватність об'єктивним закономірностям розвитку;

* Послідовне розв'язування невизначеності;

* Альтернативність.

Система методів прогнозування формується за допомогою фіксування можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану (рівня розвитку) того чи іншого суб'єкта господарювання.

Дослідження показали, що правильно організоване прогнозування приносить користь. Так як будь-яке управлінське рішення за своєю суттю

являється прогнозним, прогнозування створює фундаментальну основу підприємницької та менеджерської діяльності в будь-якій сфері при виконанні різних притаманних їм функцій. Роль прогнозування в підприємницькій діяльності і менеджменті нерозривно пов'язана з роллю прийняття рішень, а прийняття управлінських рішень - вузлова процедура циклу управління в діяльності підприємців та менеджерів всіх рівнів. Нерозривний зв'язок рішення і прогнозування пояснюється тим, що ще до прийняття рішення необхідно: отримати інформацію, обробити її, провести аналіз інформації, пред'явити інформацію в зручній формі. Прогнозування відбувається одночасно на базі:

* інтуїтивної інформації з використанням уяви;

* предметної інформації і логіки;

* кількісних даних і математичних методів [2, с. 176].

Прогнозування відбувається в інтересах розвитку організаційно-виробничої системи (ОВС) в умовах невизначеності або випадковості. Прогнозист повинен в результаті передпрогнозних досліджень структурувати інформацію про об'єкт прогнозування, проаналізувати її і прийняти рішення про те, який з методів відповідає конкретним умовам прогноза. При цьому важливо на етапі підготовки рішення про вибір методу прогнозування виділити як ті методи, застосування яких можливо в умовах вирішуємо! задачі, так і її методи, застосовувати які неможливо. Важливу роль в цьому може відіграти типове уявлення про об'єкт прогнозування. Об'єктом прогнозування частіше за все являються сукупність ОВС і зовнішнього середовища. Прогнозування орієнтовано на дослідження розвитку зовнішнього середовища ОВС, розглядає бізнес або його елемент як деяку цілісність, носить системний характер. Результат же прогнозування може носити тільки якісний характер.

Планування є важливою частиною господарської практики. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері - на плані, а тільки після цього у реальному житті. Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але і детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці.

3.2 Основні функції прогнозування ,класифікація прогнозів

Основними функціями прогнозування є:

* науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій;

* дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах;

* оцінка сформованого рівня розвитку, конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому, передбачення нових ситуацій та їх оцінка;

* виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у перспективі, нагромадження наукового матеріалу для обгрунтованого вибору певних рішень.

Виділяють такі основні принципи економічного / соціального прогнозування: системності, наукової обгрунтованості, альтернативності, адекватності.

До основних прогнозів належать:

Економічні прогнози охоплюють прогнози розвитку різних економічних явищ і процесів.

Демографічні прогнози охоплюють прогнози руху народонаселення і відтворення трудових ресурсів, рівня зайнятості, підвищення кваліфікаційного і зміни професійного складу трудових ресурсів, рівня безробіття.

Прогнози науково-технічного прогресу визначають перспективу економічного потенціалу і охоплюють прогнози розвитку науки, прогнози комплексних напрямів науково-технічного прогресу, прогнози впровадження

нової техніки і технологій.

Соціальні прогнози охоплюють прогнози споживчого попиту населення, рівня життя, соціально-економічних потреб населення, змін способу життя, соціального складу суспільства.

Система прогнозів за проблемною ознакою повинна включати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів, наслідків від можливого та імовірного настання певних подій у країні, розвитку яких-небудь окремих проблем і, відповідно, розвитку економіки країни в цілому.

За організаційною ознакою система прогнозів повинна охоплювати складання комплексного прогнозу економічного і соціального розвитку держави (прогнозу економіки України), прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.

За часовим горизонтом економічні прогнози класифікують на оперативні-до 1 місяця, короткострокові-до 1 року, середньострокові-до 5 років, довгострокові-5-15років. Чим більший період прогнозування, тим меншою є його точність, тим важче ліквідувати невизначеність, а значить, тим нижча імовірність реалізації прогнозу [1, с. 137].

3.3 Організація прогнозування в Україні

У ринковій економіці, коли народногосподарські процеси до певної міри формуватимуться на основі горизонтальних зв'язків, без прямого втручання адміністративної системи, прогнозування стане вихідним пунктом економічної діяльності державних органів управління.

З огляду на викладене виникає потреба визначити основні рівні прогнозної роботи в Україні. Можна вирізнити:

народногосподарський (макроекономічний) рівень прогнозної роботи, коли прогнози розробляються по економіці держави України в цілому;

S міжгалузевий народногосподарський рівень -- при формуванні прогнозів розвитку найважливіших народногосподарських комплексів (агропромислового,металургійного, машинобудівного, інвестиційного, планово-енергетичного та ін.);

галузевий рівень -- охоплює формування прогнозів розвитку окремих галузей народного господарства;

регіональний рівень -- відображає прогнозування економічного і

соціального розвитку у розрізі областей, районів, міст, селищ і сіл; S рівень перлинної ланки -- охоплює прогнозування діяльності фірм, підприємств, виробничих об'єднань, акціонерних компаній та інших юридичних осіб.

Прогнозами розвитку економічного і соціального потенціалу України займаються Головний науково-дослідний інститут, Академія наук України та інші наукові центри.

Питання організації прогнозування в Україні набуває чималої складності через дві причини: відсутність достатнього досвіду такої роботи в організаційних структурах державного управління нижчих рівнів ієрархії та відмовлення деяких первинних ланок від процедур подання за вертикаллю будь-яких матеріалів.

Механізм формування прогнозів на різних рівнях управління в Україні перебуває на стадії становлення. Для успішної реалізації цього, завдання необхідно забезпечити дві вимоги: додержання єдиних принципів формування прогнозів на різних рівнях прогнозної роботи і дотримання прийнятої у світовій практиці послідовності (етапності) у розробці прогнозів.

Процес формування прогнозу включає в себе такі набори процедур (етапи прогнозування):

* формування інформаційної бази прогнозу; аналіз (описання) об'єкта прогнозу;

* аналіз (ОПИСАННЯ) зовнішнього середовища і його впливу на об'єкт прогнозування;

* визначення прогнозної траєкторії об'єкта; прийняття рішення на основі прогнозної інформації; оцінка якості прогнозу.

На стадії формування інформаційної бази визначаються вид і склад вихідної інформації, яка повинна відповідати специфічним вимогам: бути достовірною, точною, порівнянною і охоплювати усі хронологічні точки періоду, який аналізується [1, с. 138].

ВИСНОВКИ

Керувати - значить передбачати, тобто прогнозувати, планувати. Тому найважливішим елементом підприємницької господарської діяльності і керування підприємством являється планування, у тому числі фінансове.

У ринковій економіці планування на підприємстві - внутрішньофірмове планування - не носить елементів директивносі. Ціль внутрішньофірмового планування - забезпечування оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього засобів, досягнення конкурентноздатності і прибутковості підприємства, а також планування доходів і витрат підприємства, руху його коштів .

Виходячи з цих цілей внутрішньофірмове фінансове планування - це багатопланова робота, що складається з ряду взаємозв'язаних етапів (блоків):

* аналіз фінансової ситуації і проблем;

* прогнозування майбутніх фінансових умов;

¦ постановка фінансових задач;

¦ вибір оптимального варіанта;

Аналіз ситуації і проблем полягає у вивченні фактичних даних за попередній період. Це дає можливість оцінити фінансові результати за минулий час і визначити проблеми. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку і ін.

Прогнозування майбутніх умов необхідно для визначення зовнішнього і внутрішнього середовища, у яких буде протікати діяльність підприємства. На основі перспективних розрахунків виробничої діяльності підприємства, а також маркетингових прогнозувань вивчення ринку, попиту й інших факторів прогнозуються майбутні можливі фінансові результати.

Постановка фінансових задач полягає у визначенні на планований період параметрів одержання доходів, прибутку, граничних розмірів витрат і основних напрямків використаних засобів.

Вибір оптимального варіанта. На основі аналізу тенденцій і поточного фінансового стану розглядаються трохи варіантів положень, у яких може виявитися підприємство, і оптимальні варіанти розвитку фінансів підприємства.

Складання фінансового плану. Складається фінансовий план підприємства у виді балансу його доходів і витрат.

Коректування, ув'язування і конкретизація фінансового плану складаються в стикуванні показників фінансового плану з виробничими, комерційний, інвестиційними, будівельними й іншими планами і програмами у встановленні конкретних термінів їхнього досягнення. Погоджені показники фінансового плану доводяться до відповідних підрозділів підприємства і конкретних виконавців.

Виконання фінансового плану. Це процес поточної виробничої, комерційної і фінансової діяльності перед прийняття, що впливає на його кінцеві фінансові результати.

Аналіз і контроль полягають у визначенні кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, зіставленні з плановими показниками , виявленні причин і наслідків відхилень від планових показників, у підготовці заходів для усунення негативних явищ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балабанов И.Т. Основи финансового менеджмента. - М.: „Финансы и статистика", 1997.

2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - Киев: „ИТЕМ", „Юнайтед . Лондон Трейд Лимитед", 1995.

3. Галькович Р.С., Набоков В.И. «Основы менеджмента», Москва «Инфра-М», 1998г.,

4. Герчикова И.Н. «Менеджмент», З-е издание, Москва «Банки и биржы». Издательское обьединение «Юнити» 1997

5.Виханский О.С., Наумов А.И. «Менеджмент», З-е издание, Москва 1998.

6. Майкл Мескон, Майкл Альберт, Ф. Хедоури. Москва, издательство «Дело», 1997.

7 . Учебное пособие “ Основы менеджмента “, Москва . Издательство «Центр», 1998г., стр. 27-33, 70, 76-78.

8. Словарь “Основы менеджмента”.

9.Юргутіс І.А.., Кравчук І.І .”Основи менеджменту” Київ “Освіта”, 1998.

Размещено на Allbest.ru