Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фактори формування попиту на інновації

Аналіз попиту на інноваційну продукцію є одним із важливих напрямків діяльності підприємств і здійснюється у таких напрямках: аналіз потреби нововведення, аналіз попиту на нововведення та впливу на нього різних факторів, аналіз впливу попиту на результат діяльності підприємства, визначення Максимальної можливості збуту, обґрунтування плану виробництва продукції з урахуванням можливостей підприємства.

Для аналізу попиту інноваційну продукцію необхідно визначити до якого типу відноситься нова продукція. Таку ідентифікацію продукції можна зробити побудувавши криву ЖЦП, якщо термін життя продукції невеликий, то мова йде про еволюційні або часткові інновації(поліпшуючі). Інноваційна продукція може мати натурально-речову форму і може не мати її (НОУ-ХАУ, патент), в залежності від цього здійснюється аналіз та встановлюються фактори, що впливають на попит на інноваційну продукцію. Фактори попиту розглядають вплив на величину та характер попиту інноваційної продукції.

Усі фактори попиту можна розділити на 2 групи:

1) внутрішні - відповідність галузевим стандартам, мода, високий тех. Рівень підприємства-виробника інноваційної продукції, витрати на наукові дослідження та розробки, забезпечення гарантійного та сервісного обслуговування нової продукції, ціна на нову продукцію (знижки, пільги), вибір ринкового сегменту, комунікаційний фактор, рівень професійності персоналу, реклама.

2) Зовнішні - загальноекономічні стан держави, правове забезпечення господарської діяльності, політична ситуація, технічний прогрес, екологічне становище, доходи споживачів.

Види попиту на інноваційну продукцію:

За формами утворення: - потенційний, - попит, що формується, - попит, що розвивається, - попит, що сформувався.

За станом ринку аналізованого товару:

- негативний - характеризує факт недолюблювання товару потенційним споживачем, які уникають його покупки.

- Прихований - неможливість задоволення споживачів за рахунок наявних товарів.

- Відсутній - споживачі не зацікавлені, не знають про продукцію.

- Нерегулярний - коливання попиту протягом періоду.

- Повноцінний - адекватність товару бажанням споживача.

- Нераціональний - шкідливі для здоров'я товари.

- Надмірний - попит перевищує пропозицію.

Інноваційні капіталовкладення і джерела фінансування інновацій

Інноваційна діяльність підприємства, як правило, здійснюється на основі розроблених програм чи проектів.

Інноваційна програма допускає участь у її реалізації різних юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, а також держави і міжнародної організації.

Однією з основних проблем роботи з інноваційною програмою є її фінансування. Воно має на увазі забезпечення програми ресурсами, до складу яких входять не тільки кошти, але й інші інвестиції, що виражаються в грошовому еквіваленті, у тому числі основні й оборотні кошти, майнові права і нематеріальні активи, кредити, позики і застави, права землекористування і т. п. [1].

Споконвічно інвестиції можна розділити на інвестиції в «зовнішні умови», тобто найбільш вигідні вкладення своїх вільних грошей у сторонні виробничі й інші структури, і інвестиції у власну діяльність, тобто найбільш вигідне вкладення засобів у підвищення конкурентного статусу підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування. Інвестиційна діяльність підприємства повинна бути спрямована, з одного боку, на посилення позитивного впливу зовнішніх умов на діяльність підприємства, з іншого боку, - на вдосконалення виробничого потенціалу підприємства [2].

Інвестування в «зовнішні умови» ' здійснюються, як правило, у вигляді пайової участі підприємства в спільних проектах або у формі прямого кредитування (з урахуванням норм діючого законодавства) об'єктів, або за рахунок діяльності на ринках цінних паперів і в інших формах.

Інвестиції внутрішнього характеру мають на меті розвиток стратегічного потенціалу підприємства за рахунок збільшення тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, просторових і т. п.) і створення необхідних товарно-матеріальних запасів.

З огляду на досить широке коло учасників господарської, інвестиційної зокрема, діяльності підприємства термін «інвестиції» має як фінансове, так і економічне визначення.

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (засобів), вкладених у господарську діяльність з метою одержання доходу. За економічним визначенням - це витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капітал}¹, що залежать від рух}' витрат на основний капітал.

Фінансування інноваційної програми повинно здійснюватися при дотриманні наступних умов:

* динаміка інвестиції повинна забезпечувати реалізацію програми відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;

* зниження витрат фінансових засобів і ризику програми повинно забезпечуватися за рахунок відповідної структури і джерел фінансування і визначених організаційних заходів, у тому числі: податкових пільг, гарантій, різноманітних форм участі.

Фінансування програми включає наступні основні стадії:

* попереднє вивчення життєздатності інноваційної програми (виз начення доцільності програми з витрат і запланованого прибутку).

* розробка плану реалізації програми (оцінка ризиків, ресурсне забезпечення й ін.);

* організація фінансування, у тому числі:

* оцінка можливих форм фінансування і вибір конкретної форми.

* визначення організацій, що фінансують,

* визначення структури джерел фінансування,

* контроль виконання план}' й умов фінансування.

Фінансування інноваційних програм може здійснюватися такими способами:

* самофінансування, тобто використання як джерела фінансування власних засобів інвестора (із засобів бюджет)⁷ і позабюджетних фондів - для держави, із власних засобів - для організації);

* використання позикових і залучених засобів.

Система фінансування інноваційних програм включає:

* джерела фінансування;

* організаційні форми фінансування.

Класифікація джерел фінансування інноваційних програм виробляється за наступними ознаками:

* за відносинами власності;

* за видами власності;

* за рівнями власників.

За відносинами до власності джерела фінансування розділяються на:

* власні:

* залучені;

* позикові.

За видами власності джерела фінансування поділяються на:

* державні інвестиційні ресурси (бюджетні засоби і засоби позабюджетних фондів, державні запозичення, пакети акцій та інші основні й оборотні фонди і майно державної власності й ін.);

* інвестиційні, у тому числі фінансові ресурси господарських суб'єктів комерційного і некомерційного характеру, суспільних об'єднань, фізичних осіб, у тому числі іноземних інвесторів. Ці інвестиційні ресурси включають власні і залучені засоби підприємств, а також колективних інвесторів, у тому числі інвестиційних фондів і компаній, пайових інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній та ін.;

* інвестиційні ресурси іноземних інвесторів (іноземні держави, міжнародні фінансові й інвестиційні інститути, окремі організації, інституціональні інвестори, банки і кредитні установи).

За рівнями власників джерела фінансування поділяються на наступні:

на рівні держави і регіонів джерелами фінансування інноваційних програм є:

* власні засоби бюджетів і позабюджетних фондів;

* залучені засоби державної кредитно-банківської і страхової систем;

* позикові засоби у вигляді державних міжнародних запозичень (зовнішній борг держави), державних облігаційних, боргових, товарних та інших позик (внутрішній борг держави).

нарівні організації джерелами фінансування інноваційних програм є:

* власні засоби (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові суми відшкодування збитків, іммобілізовані надлишки основних і оборотних коштів, нематеріальних активів та ін.);

* залучені засоби, у тому числі внески і пожертвування, засоби, отримані від продажу акцій та ін.;

* позикові засоби у вигляді бюджетних, банківських і комерційних кредитів (на процентній і безпроцентній, поворотній і безоплатній основі).

нарівні інноваційної програми джерела фінансування поділяються на:

* засоби бюджетів держави і регіонів, позабюджетних фондів;

* засоби суб'єктів господарювання - вітчизняних підприємств і організацій, колективних інституціональних інвесторів,

* іноземні інвестиції в різних формах.

Державні Власні Державний бюджет ресурси Бюджети регіонів, місцеві

Позабюджетні фонди: Пенсійний фонд. Фонд соціального страхування. Державний фонд зайнятості, інші фонди Залучені Державна кредитна система. Державна страхова система

Позичені Державні запозичення: державні позики, зовнішні запозичення, міжнародні кредити та ін.

Використання бюджетів усіх рівнів для фінансування інвестиційних програм є дуже проблематичним. Спостерігається стійка тенденція зниження інвестицій в основний капітал, фінансованих за рахунок бюджетних засобів. Особливо помітним є зниження фінансування капітальних вкладень за рахунок засобів державного бюджету. З огляду на ріст державного боргу, недоліки в зборі податків, секвестування витрат, навряд чи можна розраховувати на виділення з бюджетів значних асигнувань на інвестиційні програми в даний час.

Реального нагромадження власних ресурсів підприємств, власне кажучи, не відбувається. Однією з головних причин є рівень інфляції, що обумовив знецінення амортизаційних фондів і оборотних коштів підприємств. У багатьох підприємств не вистачає фінансових ресурсів навіть на підтримку обсягів виробництва, а тим більше на технічне переозброєння чи збільшення випуску продукції. У свою чергу, падіння виробництва приводить до зменшення прибутку, необхідного для нагромадження інвестиційних ресурсів. Сьогодні оборотні кошти підприємства майже на 80% забезпечуються кредитами комерційних банків. Це приводить до того, що велика частина прибутку іде на виплату банківських відсотків.

Формування портфеля (у вузькому значенні) реальних інвестицій, що є переважними для підприємств, які здійснюють виробничу діяльність, також відбувається в кілька етапів, виходячи з цілей і обсягу інвестиційних ресурсів. А саме:

* пошук варіантів реальних інвестиційних проектів для можливостей їхньої реалізації;

* розгляд і оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів;

* первинний добір інвестиційних проектів за укрупненими критеріями: відповідність інвестиційного проекту економічній стратегії й іміджу підприємства; напрямки галузевої і регіональної ди-версифікованості майбутньої інвестиційної діяльності;

* ступінь розробленості інвестиційного проекту і його забезпеченості основними факторами виробництва, необхідний обсяг інвестицій і період їхнього здійснення до початку експлуатації проекту, проектований період окупності, рівень інвестиційного ризик, і т.д.;

* експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ефективності (прибутковості);

* експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ризику:

* експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ліквідності:

* остаточний добір інвестиційних проектів у сформований портфель з урахуванням його оптимізації і забезпечення необхідної диверсифікованості інвестиційної діяльності.

Якщо той чи інший критерій є пріоритетною метою у формуванні портфеля (висока прибутковість, безпека і т. п.). то необхідність у подальшій оптимізації не виникає. При необхідності збалансувати окремі цілі портфель може бути збалансований шляхом оптимізації проектів за співвідношенням прибутковості і ризиків, прибутковості і ліквідності і т.д.

Загальні показники ефекту та ефективності інновацій

попит інноваційний капіталовкладення продукція

Якщо керуватися канонами теорії ринкової економіки, то напрошується висновок про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше, це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб'єктів, що господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до одержання найбільших вигод (прибутковості, прибутку) у довгостроковій перспективі. По-друге, це глобальний критерій ефективності діяльності всієї економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства [1].

Не менш важлива значимість визначення економічного ефекту і для перехідної економіки. В залежності від результатів, що враховуються, і витрат розрізняють наступні види ефекту (табл. 1) [2]:

Таблиця 1 - Види ефекту від реалізації інновацій

Вид ефекту	Фактори-показники
Економічний	Показники враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій Новизна, простота, корисність естетичність
Науково-технічний	компактність
Фінансовий	Розрахунок показників базується на фінансових показниках
Ресурсний	Показники відображають вплив інновації на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу
Соціальний	Показники враховують соцішіьні результати реалізації інновацій
Екологічний	Шум, електромагнітне поле, освітленість (зоровий комфорт), вібрація. Показники враховують вплив інновацій на навколишнє середовище

В залежності від тимчасового періоду обліку результатів і витрат розрізняють показники ефекту за розрахунковий період і показники річного ефекту.

Тривалість прийнятого тимчасового періоду залежить від наступних факторів:

* тривалості інноваційного періоду;

* терміну служби об'єкта інновацій;

* ступеня вірогідності вихідної інформації;

* вимог інвесторів.

Вище відзначено, що загальним принципом оцінки ефективності є зіставлення ефекту (результату) і витрат.

Відношення Результат може бути виражений як у натуральних так і в грошових величинах. Показник ефективності при цих способах вираження може виявитися різним для однієї і тієї ж ситуації Але, головне, потрібно чітко зрозуміти: ефективність у виробництві - це завжди відношення [2].

У цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, виготовлення і реалізацію, а з іншого боку - зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро виникає необхідність швидкої оцінки і правильного вибору варіанту на фірмах, що застосовують прискорену амортизацію, при якій терміни заміни діючих машин і устаткування на нові істотно скорочуються.

Метод обчислення ефекту (доходу) інновацій, заснований на зіставленні результатів їхнього освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про доцільність використання нових розробок.

Для оцінки загальної економічної ефективності інновацій може використовуватися система наступних показників:

1) інтегральний ефект;

2) індекс рентабельності:

3) норма рентабельності;

4) період окупності;

1. Інтегральний ефект Е_Шт являє собою величину різниці результатів й інноваційних витрат за розрахунковий період, доведених до одного, звичайно початкового, року, тобто з обліком дисконтування результатів і витрат:



де Т_р - розрахунковий рік;

Pt - результат у t-й рік;

З, - інноваційні витрати в f-й рік;

a_t - коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Інтегральним ефектом називають також чистий дисконтований дохід, чиста наведена чи чиста сучасна вартість, чистий наведений ефект

Розглянутий вище метод дисконтування - метод порівняння різночасних витрат і доходів, допомагає вибрати напрямки вкладення засобів в інновації, коли цих засобів особливо мало. Даний метод. корисний для організацій, що знаходяться на підлеглому становищі й одержують від вищестоящого керівництва вже жорстко зверстаний бюджет, у якому сумарна величина можливих інвестицій в інновації визначена однозначно. У таких ситуаціях рекомендується проводити ранжирування всіх наявних варіантів інновацій у порядку зменшувальної рентабельності.

Як показник рентабельності можна використовувати індекс рентабельності. Він має й інші назви: індекс дохідності, індекс прибутковості

Індекс рентабельності являє собою відношення наведених доходів до наведених на цю ж дату інноваційних витрат. Розрахунок індексу рентабельності J_r ведеться за формулою:

де Д - дохід у періоді у;

K_t - розмір інвестицій в інновації в періоді t.

У чисельнику цього виразу - величина доходів, наведених до моменту початку реалізації інновацій, а в знаменнику - величина інвестицій в інновації, дисконтованих до моменту початку процесу інвестування.

Іншими словами, тут порівнюються дві частини потоку платежів: дохідна й інвестиційна.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект Е_інт позитивний, то індекс рентабельності J_r > 1, навпаки. При J_r > 1 інноваційний проект вважається економічно ефективним. У протилежному випадку (J_R < 1) - неефективним.

В умовах твердого дефіциту засобів перевага повинна віддаватися тим інноваційним рішенням, для яких найбільш високий індекс рентабельності.

3. Норма рентабельності Е_р являє собою ту норму дисконту, при якій величина дисконтованих доходів за певну кількість років стає рівною інноваційним вкладенням. У цьому випадку доходи і витрати інноваційного проекту визначаються шляхом доведення до розрахункового моменту:

Даний показник характеризує рівень прибутковості, що виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інновацій доводиться до дійсної вартості інвестиційних засобів.

Показник норми рентабельності має інші назви: внутрішня норма прибутковості, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

За рубежем розрахунок норми рентабельності часто застосовують як перший крок кількісного аналізу інвестицій. Для подальшого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, внутрішня норма прибутковості яких оцінюється величиною не нижче 15-20%.

Норма рентабельності визначається аналітично як таке граничне значення рентабельності, що забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого за економічний термін життя інновацій.

Одержану розрахункову величину Е_р порівнюють з необхідною інвестору нормою рентабельності. Питання про ухвалення інноваційного рішення може розглядатися, якщо значення Е_р не менше необхідної інвестору величини.

Якщо інноваційний проект цілком фінансується за рахунок позички банку, то значення Е_р вказує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить даний проект економічно неефективним.

У випадку, коли має місце фінансування з інших джерел, то нижня межа значення Е_р відповідає ціні авансованого капіталу, що може бути розрахована як середня арифметична зважена величина виплат за користування авансованим капіталом.

4. Період окупності Т_о є одним з найбільш розповсюджених показників оцінки ефективності інвестицій. На відміну від використовуваного у вітчизняній практиці показника «строк окупності капітальних вкладень» він також базується не на прибутку, а на грошовому потоці з доведенням інвестованих засобів в інновації і суми грошового потоку до дійсної вартості.

Інвестування в умовах ринку поєднане зі значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим триваліший термін окупності вкладень. Занадто істотно за цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку, і ціни. Цей підхід незмінно актуальний і для галузей, у яких найбільш високі темпи науково-технічного прогресу і де поява нових технологій чи виробів може швидко знецінити колишні інвестиції.

Нарешті, орієнтація на показник «період окупності» часто вибирається в тих випадках, коли немає впевненості, що інноваційний захід буде реалізовано, і тому власник засобів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін Формула для розрахунку періоду окупності має вигляд



де К-первісні інвестиції в інновації;

Д - щорічні грошові доходи.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Урядовий кур'єр. - 2002. - №143, 7 серпня.

2. Бурнышев К. Инновации и проблемы качества // Вопросы экономики. - 2001. - №7.

3. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.

4. Инновационный менеджмент. Учеб. пособ. / Под ред. проф. Л.Н. Оголевой. - Москва: ИНФРА-М, 2002.

5. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента. Учеб. для вуз. Под ред. проф. В.А. Швандера. - Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

6. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. - Київ: КНЕУ, 2004.

7. Чухрай Н. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві: Підручник для вузів. - Київ: Кондор, 2006.

Размещено на Allbest.ru