Размещено на http://www.allbest.ru/

14

Управління наукою в системі інноваційного процесу

Зміст

• Управління наукою в системі інноваційного процесу
• Сутність ризиків екології та їх наслідків в інноваційній діяльності
• Завдання
• Використана література

Управління наукою в системі інноваційного процесу

Науково-технічний прогрес являє собою процес безупинного розвитку науки, техніки, технології, форм і методів виробництва.

НТП впливає на інноваційну діяльність підприємств, що, в свою чергу, хоча й у меншому ступені, впливають на ріст і розвиток НТП.

НТП відображає ті дії, що приймаються промисловими компаніями для підвищення ефективності своєї роботи.

Прагнення домогтися переваг у конкурентній боротьбі змушує виробників пропонувати нові продукти і товари, що забезпечують споживачу волю широкого вибору.

Розробка нових продуктів, нових виробів веде до більш передових технологій, що народжують винаходи і відкриття, використання яких, в свою чергу, дозволяє компаніям робити ще більш сучасні товари, набагато конкурентоспроможніші колишніх, що знов таки приводить до прискорення НТП.

Ця нескінченна гонитва по спіралі, що нагору розкручується, йде не тільки по шляху поліпшення параметрів виробів, але і через усвідомлення принципово нових (з погляду конструкції) засобів задоволення потреб.

Характерним прикладом у цій галузі є ситуація, пов'язана зі створенням портативних відеомагнітофонів, що забезпечують споживачам значну перевагу в порівнянні з кінотехнікою.

В результаті їхньої появи на ринку продажу традиційних кінокамер і кінопроекторів різко скоротилися.

Найчастіше між удосконалюванням виробів, що випускаються, і знову створюваними важко провести чітку межу. У ряді випадків процес нагромадження кількісних змін у конструкції традиційного виробу приводить до якісних зрушень, що дозволяють говорити про створення нового засобу задоволення потреби.

інноваційний процес наука управління

Зміна запитів споживачів викликає відповідну перебудову науково-технічної політики компаній, направляє її на поліпшення найбільш важливих споживчих характеристик продукції. Дія обліку зміни вимог ринку фірми перед початком роботи над новими продуктами прагнуть повніше виявити тенденції розвитку споживчого попиту, намагаються передбачати появу нових, спеціальних вимог до продукції. На основі прогнозованих вимог споживачів і виявляється коло науково-технічних проблем, що підлягають вирішенню.

Часто як мета технічних розробок ставиться відтворення досягнень компаній-конкурентів, що зарекомендували себе. Викликано це тим, що багато фірм не в змозі охопити власними силами всі пошукові дослідження і напрямки науково-технічних проблем, що піддягають вирішенню. У таких випадках політика запозичення базується на виявленні перспективних з комерційної точки зору розробок фірм-конкурентів, їхня імітація й удосконалення. Наприклад, після першої демонстрації лазера в США 70 компаній відразу ж включилися в роботу з його удосконалення, а через два роки їхня кількість складала вже більше 450. Наведений приклад наочно демонструє, як із загостренням конкуренції і прискоренням науково-технічного прогресу інноваційна діяльність стає об'єктом підвищеного і повсякденного попиту й уваги більшості компаній.

Вона реально служить могутнім каталізатором розвитку економіки і НТП у цілому. Цей розвиток є основою підвищення добробуту і культури народу.

Головними напрямками НТП є:

комплексна механізація й автоматизація виробництва, використання робототехніки і гнучких виробничих систем;

комплексна автоматизація і регулювання процесів управління виробництвом на основі електротехніки і комп'ютерної техніки. Широке впровадження АСУТТТ, АСДУ. Створення інтегрованої автоматизованої системи управління виробництвом (ІАСУТП);

комплексна автоматизація процесів проектування продуктів і промислових технологій (САПР);

застосування нових видів енергії і нових її джерел у технологічних процесах;

використання хімічних процесів для створення нових видів матеріалів із заданими властивостями;

застосування нематеріальних технологій на базі лазерної, плазменної, вакуумної і детонаційної техніки;

застосування генної інженерії і біотехнології для поліпшення сортів сільськогосподарських культур, створення штучних кормів і медичних препаратів;

використання технологічних досягнень, електроніки і комп'ютерної техніки в нових зразках машин і устаткування;

застосування енергозберігаючих, ресурсозберігаючих і безвідхідних технологій, а також товарів, що володіють малою енергоємністю, ступенем забруднення навколишнього середовища;

пріоритети особистості людського фактора у формуванні системи управління виробництвом.

Викладеш шляхи і напрямки НТП свідчать про те, що тільки ті країни, що в стані "крокувати в ногу" зі світовими економічними тенденціями можуть розраховувати на успіх у майбутньому.

У сучасному світі співвідношення могутності держав, їх "міжнародна вага" визначається не тільки наявністю в них тих чи інших традиційних виробничих ресурсів, скільки порівнянням інноваційних можливостей і умінням ефективніше їх використовувати.

Для досягнення своїх цілей і завдань держава розробляє принципи своєї інноваційної політики в галузі НДДКР. У різних країнах Заходу вони включають:

волю наукової і науково-технічної творчості;

правову охорону інтелектуальної власності;

конкуренцію в науковій і науково-технічній діяльності;

інтеграцію наукової і науково-технічної діяльності з освітою і виробництвом;

підтримку НДДКР у сфері виробництва;

стимулювання інноваційної діяльності;

визначення пріоритетних напрямків і концентрацію ресурсів на цих напрямках;

проведення власних НДЦКР і власну інноваційну діяльність;

розвиток міжнародного наукового співробітництва.

Особлива увага на Заході приділяється питанням захисту інтелектуальної власності. Тут доречно згадати про американський підхід практично все, що пропонується, публікується і патентується. Краще зробити так, ніж загубити пріоритет. У нас же існувала тверда система "просівання" винаходів, багато з них не були захищені авторськими посвідченнями, загублені для країни, а потім купувалися в більш спритних країн за валюту в якості їхніх винаходів.

У дійсності, патенти (чи авторські посвідчення) стають перед обличчям технологічного прискорення все менш і менш ефективними. Дуже легко обійти патент впровадженням ще більш нової технології, що змінить спосіб виробництва товару. На додаток до патенту технологія повинна бути захищена торговою маркою, промисловим дизайном, авторським правом.

Торгова марка - може бути дана продукту чи процесу, що цілком пов'язаний з технологією так, що будь-які порушення торгової марки є порушенням технології. Наприклад, новій сенсорній каліброваній техніці можуть дати торгову марку "сенсоперевірка", і якщо ця торгова марка зареєстрована, третя сторона, що намагається використовувати цю технологію, псує своє ім'я.

Промисловий дизайн - може також бути зареєстрований і може бути навіть більш ефективним, ніж торгова марка, особливо, коли фізичні параметри і зовнішній вигляд залежать від самої технології. Зареєстрований промисловий дизайн - це саме те, що не дає іншому промисловцю прямо скопіювати чим-небудь виріб.

Авторське право - захистить від використання іншими таких письмових матеріалів, як інструкції, технологічні статті і т.д.

Завданням окремого підприємства є визначення пріоритетів у своїй галузі діяльності. У США, наприклад, великі корпорації воліють удосконалювати старі і розробляти нові технології. Невеликі фірми схильні до розробки і випуску нових продуктів. Рішення про випуск нового продукту є найбільш відповідальним і ризикованим рішенням, до того ж з цього питання звичайно у фірмі єдності немає. Визначенням пріоритетів у НДЦКР у невеликих фірмах займаються підрозділи з нововведень. У великих фірмах це функції відділів НДЦКР чи навіть спеціально організованих для цієї мети дочірніх фірм, аналогів НДІ.

При вирішенні питання, які дослідження робити, звичайно використовують опитування експертів (експертні оцінки, аналіз), а також дані маркетингових досліджень і різну інформацію.

Основними джерелами інформації є:

народногосподарські плани, прогнози і баланси;

патентна література і реферативні журнали;

статистичні огляди і наукові звіти;

нормативні документи і бібліографічні покажчики;

матеріали конгресів, симпозіумів, семінарів, конференцій, ярмарків і виставок, проспекти виробів;

книжкові публікації, газети і журнали;

звіти про стажування і відрядження;

рецензії, дипломні і дисертаційні роботи;

раціоналізаторські пропозиції й акти рекламацій;

товарознавчі експертизи;

матеріали міжнародних торгових угод і кон'юнктурні огляди;

матеріали виробничих екскурсій, відомчі видання і проспекти.

Внутрішній інформаційний фонд доповнює зовнішній специфічними внутрішньозаводськими документами комерційного, технічного, виробничого, економічного характеру, отриманих на основі бухгалтерських, планових, кошторисних, статистичних і подібних їм даних.

Основним джерелом нової інформації є фундаментальні наукові дослідження, прикладні розробки й аналіз накопиченого досвіду.

Після створення інформаційної бази здійснюється обробка отриманих даних (рис.1.).

Рис.1. Етапи інформаційної підготовки відновлення виробництва

Складена в такий спосіб інформаційна база є основою для розробки прогнозів в галузі науково-технічного прогресу збуту і зовнішньої торгівлі, відновлення асортименту виробів і виробництва.

Сутність ризиків екології та їх наслідків в інноваційній діяльності

Ризик, звичайно, пов'язаний з конкретною ризиковою ситуацією. Тому він виникає тоді, коли рішення виробляється в умовах невизначеності, коли вибір робиться з декількох важко порівнянних варіантів. У цих умовах потрібно оцінити, хоча б інтуїтивно, імовірність досягнення заданого результату, виявити можливі невдачі на шляху, що обирається.

Характерно, що ризикова ситуація в інноваційній діяльності тим чи іншим способом пов'язана з поняттям власності, прибутку, з імовірністю її упустити. Сам факт наявності власності служить збудником ризикових ситуацій, адже люди більше всього побоюються втрат власного майна, коштів, здоров'я, життя.

Для однакового розуміння питань, що далі викладаються, варто сформулювати термінологічну базу інноваційного ризику. Це необхідно через те, що використовувані в побуті і навіть бізнесі, менеджменті поняття, що відносяться до ризикового підприємництва, часто розпливчасті і нечіткі.

Насамперед, потрібно визначити вихідне, базисне поняття "ризик", маючи на увазі, що це погроза, небезпека виникнення збитку в самому широкому значенні слова.

Під інноваційним (підприємницьким) ризиком варто розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з інноваційними процесами, виробництвом нової продукції, товарів, послуг, їх операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів. Виходячи з даного визначення, варто одночасно представити, що ризик - це явище, ознака і властивість діяльності, а не тільки поняття.

Іноді буває доречно доповнити наведене визначення і характеризувати ризик як діяльність з реалізації обраного в умовах невизначеності рішення, що враховує імовірність успіху, невдач і відношення від поставленої, обраної інноваційної мети, причому всіх трьох результатів у сукупності. Тому що інноваційна діяльність пов'язана з використанням і звертанням матеріальну трудових, фінансових, інформаційних, інтелектуальних ресурсів, ризик пов'язаний з погрозою повної або часткової втрати цих ресурсів.

Тому підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходу в порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів. І крім того, ризик - це можливість, імовірність відхилення від мети, результату, заради яких і приймалося рішення, на що був націлений бізнес-проект.

Інакше кажучи, ризик є погроза того, що підприємство понесе втрати у вигляді додаткових витрат, понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував. Таким чином, зниження величини передбачуваного доходу, так звана упущ єна вигода, також входить у категорію ризику. При встановленні суті підприємницького ризику необхідно розрізняти поняття: "витрата", "збитки", "втрати". Будь-яка підприємницька діяльність неминуче пов'язана з витратами, втратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і являють собою додаткові витрати понад намічені. Збитки, втрати, як відомо, не плануються заздалегідь, навмисно, хоча в ряді випадків передбачаються як потенційно можливі.

Кожна людина в повсякденній, виробничій, економічній діяльності постійно зустрічається із ситуаціями, що не мають однозначного вирішення й обов'язково вимагають вибору одного з декількох варіантів, що володіють, у свою чергу, різними імовірностями результат.

Цей процес знаходить своє вираження в понятті "ризик".

Ризики виникають у результаті численних факторів впливу зовнішнього середовища - конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон'юнктури чи моди, недостачі повноцінної релевантної інформації і т.д.

Ризик попереджає з однієї сторони про можливу невдачу, а з іншого боку - про можливий виграш. Тому при вирішенні творчих, новаторських завдань дуже важливим є:

виявляти можливі сприятливі і негативні наслідки своїх дій;

враховувати ступінь імовірності одержання потрібного результату, імовірність небажаних наслідків і відхилень від обраної мети.

Необхідно відзначити, що наявність ризику не є ні достоїнством, ні недоліком. Більше того, відсутність ризику, тобто небезпеки на-

виявлення в альтернативах ризику і допущення його тільки в ме-ж&ч соціально-прийнятного рівня;

розробка конкретних рекомендацій орієнтованих на усунення чи мінімізацію можливих негативних наслідків ризику;

створення спеціальних планів (програм), що дозволяють оптимальним чином діяти в критичній ситуації людям, що реалізують рішення з ризиком чи компрометує цей процес;

підготовка і прийняття нормативних актів, що допомагають запровадити в життя обрану альтернативу;

облік правових норм психологічного сприйняття ризикованих рішень (і програм), а також суспільної думки при підготовці і виборі подібних проектів.

У даний час існує чотири основних, базових методи, використовуваних у ризик-менеджменті як засоби боротьби з ризиком.

Перший метод - це усунення, тобто запобігання ризиків у підприємницькій діяльності.

Мабуть, поки що неможливо позбутися від ризику стихійних лих. Але під силу нам цілком усунути ризик впровадження свідомо нежиттєздатного інноваційного проекту. Важко, але можливо вгадати ризик впровадження інших новацій.

Інвестори можуть приймати такий проект, передбачувані доходи від якого здатні покрити витрати на його реалізацію і принести прибуток не менше банківського відсотка. Важливо іти від ризику, незавершеного будівництва, неповернення кредиту і т.д.

Другий метод - зменшення несприятливого впливу тих чи інших факторів на результати інноваційної діяльності шляхом розробки превентивних заходів (підвищення якості проектів, планування, підготовки, використання гнучких технологій, вибору оптимальної товарної стратегії).

Третій метод управління ризиком полягає в його передачі, перекладі. Він реалізується шляхом формування ефективної системи страхування усіх видів ризику, створення AT з обмеженою майновою відповідальністю.

Якщо ризик не страхується, то необхідно проводити заходи щодо створення відповідного резервного фонду на підприємстві і розробляти кризовий план управління в надзвичайних ситуаціях.

Четвертий метод є найбільш діючим методом ризикового менеджмент) ', що одержав назву "оволодіння ризиком''. Іноді звертаються до розподілу ризику між: виконавцями. Є й інші способи зменшення ризику втрат у господарській діяльності підприємства взагалі її в інноваційній зокрема.

Він застосовний (навіть необхідний), коли потенційні втрати незначні, коли робиться все можливе для попередження чи зниження збитку' від впливу непередбачених обставин, коли чітко виявлені шанси на одержання доходу.

Важливо розрахувати ціну ризику - величину можливих втрат і можливого виграшу

Цр=Пп-ПпхРj+ПпхР (2.4)

де Ц - ціна ризику;

Пп - запланований прибуток без обліку ризику;

р - ймовірність втрати прибутку при несприятливому результаті;

Pj - ймовірність успішного результату.

Резюмуючи викладене, варто сказати, що інноваційний менеджер повинен мати право на ризик і визначені межі економічної, адміністративної і професійної відповідальності за ризик.

Рівність повноважень і відповідальності - от необхідні сполучні успішної діяльності інноваційного менеджера.

Завдання

Визначити термін окупності витрат на проведення організаційно-технічних засобів і розмір економії до кінця року, якщо відомо, що витрати становлять 2490 грн., заходи впроваджуються з 1 травня поточного року, фактичний обсяг випуску продукції у поточному році дорівнюють 300 од. Замість запланованого 350 од.

У результаті впровадження розробленого заходу собівартість одиниці продукції виробу знизилась з з 160 до 140 грн.

Планова собівартість 350 * 160 = 56 000 грн.

Фактична собівартість 300 * 140 = 42 000 грн.

Економія 56 000 - 42 000 = 14 000 грн.

Тр - розрахунковий рік

Pt = результат у рік

Зі - інноваційні витрати в t-й рік

А - дисконт

ЧПВ = (14 000 - 2490) / (1 + 1,1) = 10463,63

Оскільки результат більші за витрати то окупність проекту:

10463,6/12 = 871,97

2490/871,97 = 2,8

Окупність проекту 2,8 міс.

Використана література

1. Василенко В.А., Мельник И.Е. Стратегии и инновации в системе менеджмента: Учебное пособие. - М.: МГИУ 2001. - 418 с.

2. Василенко В.О. Теорія та практика розробки управлінських рішень. Навчальний посібник - Киів: ПУЛ, 2002. - 420 с

3. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг. - К.: КНЕУ, 1998.

4. Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності К. - 2001 - 184 с.

Размещено на Allbest.ru