Размещено на http://allbest.ru/

• Управління якістю продукції підприємства
• Зміст
• 1. Управління якістю продукції підприємства
• 2. Організаційна структура управління операційною системою
• 3. Організаційна структура управління операційною системою на підприємстві
• Використана література

1. Управління якістю продукції підприємства

Основою Європейської моделі досконалості є концепції загального управління якістю (TQM). Як свідчить досвід провідних світових підприємств, тільки усвідомивши ці концепції та зробивши їх основою діяльності, підприємства можуть досягти високого рівня ділової досконалості. Що ж таке TQM, які саме підходи підприємства високо оцінюються відповідно до Моделі?

Відповідно до підходів TQM якість трактується не стільки як якість виробленої продукції чи наданих послуг, стільки як якість роботи підприємства в цілому. Таким чином, TQM охоплює управління всіма аспектами діяльності організації і не може зводитися до діяльності випробувальної лабораторії чи ВТК.

Системи TQM найчастіше характеризують через набір концепцій, які відображають їх основні принципи та положення. Нижче наведено перелік основних таких концепцій:

Треба зазначити, що на відміну від підходів до управління підприємством, що ґрунтуються на стандартизації, підходи TQM є дуже гнучкими та м'якими, у них фактично відсутні цілком обов'язкові елементи чи вимоги. TQM часто розглядають як загальну філософію управління, яка визначає лише базові ідеї та концепції, залишаючи підприємствам свободу вибору тих чи інших шляхів їх реалізації. Тому вищенаведений перелік концепцій не є постійним чи вичерпним, він може модифікуватися та вдосконалюватися в міру накопичення досвіду управління підприємствами та підвищення рівня їх досконалості.

Впровадження принципів TQM вимагає зміни психології працівників підприємства, які повинні відчути себе не просто виконавцями, а членами єдиного колективу і бути готовими разом працювати для його успіху. Можна сказати, що TQM це передовсім люди, які готові постійно шукати можливість вдосконалення як власної діяльності, так і діяльності підприємства в цілому, а також -- керівники, які завжди готові вислухати та підтримати пропозиції, спрямовані на вдосконалення. Працівники підприємства повинні відмовитися від філософії: "Я тільки працюю на своєму робочому місці, виконую розпорядження, а інше мене не цікавить", а лідери підприємства -- від авторитарного стилю керівництва: "Я тут головний, а справа усіх інших -- тільки виконувати мої розпорядження". Така зміна психології не досягається одним наказом, вона вимагає тривалої та кропіткої роботи з переконання персоналу, пояснення йому нових підходів, але тільки вона дозволяє підприємству досягти високого рівня ділової досконалості.

2. Організаційна структура управління операційною системою

У визначенні менеджменту використано 4 терміни - планування, організація, мотивація, контроль. Ці чотири поняття утворюють основні функції управління.

Спочатку ми їх стисло охарактеризуємо для того, щоб мати загальне уявлення, про що йтиметься далі.

Планування. Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано. Керівництво організації повинно знайти відповіді на такі запитання:

Де ми знаходимося в цей час? (Оцінити слабкі та сильні сторони організації у сфері фінансів, маркетингу, виробництва, трудових ресурсів).

Куди ми хочемо рухатися? (Оцінити можливості та загрози в навколишньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти).

Як ми збираємося це зробити?

Організація. Як тільки план складений, необхідно підготовити та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у підприємства є план побудови будинку, то організація його виконання передбачає, зокрема, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівництва матеріалів.

Мотивація - це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Серед німців існує таке прислів'я: «Хто виробляє, той не керує, хто керує, той не виробляє». Зробити роботу якісно чужими руками - завдання не з простих. Для цього необхідні: талант, знання та вміння.

Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

Названі функції управління мають загальні характеристики: всі вони потребують прийняття рішень, для їх здійснення необхідна комунікація, тобто обмін інформацією, яка необхідна для прийняття правильного рішення.

Прийняття рішень - це, по суті, серія правильних рішень із кількох альтернативних можливостей, які вибирає керівник для цієї організації в цей час і в цьому місці, тобто як і що планувати, організовувати, керувати, мотивувати та контролювати. Прийняття рішень керівником становить основний зміст діяльності керівника. Комунікація - це процес обміну інформацією, її змістовним значенням між двома чи більше особами. Міцність та якість відносин між людьми залежить в основному від того, наскільки чіткими та чесними є їхні міжособисті відносини.

Очевидно, якщо комунікації між особами не будуть ефективними, люди не зможуть домовитися про їх спільну мету, що становить передумову існування організації як такої.

3. Організаційна структура управління операційною системою на підприємстві

Ті дії, що забезпечують виробництво товарів і послуг, що поставляються в зовнішнє середовище, називаються операційною функцією. Поняття виробнича функція охоплює, в основному, випуск продукції і переробку сировини.

Повна система виробничої діяльності організації називається операційною системою і складається з трьох підсистем.

Переробна підсистема здійснює діяльність, безпосередньо пов'язану з перетворенням вихідних ресурсів у продукцію (послугу), що поставляється в зовнішнє середовище.

Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом продукції (наданням послуг) для зовнішнього середовища, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми. Підсистема забезпечення також перетворює вихідні ресурси в продукцію (послуги), що використовують у переробній підсистемі.

Функція, що вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою частиною переробної підсистеми в іншій.

Підсистема планування і контролю одержує інформацію з наступних джерел:

- від переробної підсистеми - про стан системи і незавершене виробництво;

- з внутрішнього середовища організації - про цілі, стратегію, політику і т.п.;

- з зовнішнього середовища - про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технологій, нормативні акти і т.п.

Підсистема планування і контролю переробляє весь цей обсяг інформації і видає рішення, як саме повинна працювати переробна підсистема.

Обов'язки операційних менеджерів можна розділити на три основні групи:

- розробка і реалізація операційної стратегії діяльності організації;

- створення (проектування продукту, розробка виробничого процесу, вибір місця розташування виробничих потужностей, проектування підприємства, визначення стандартів і норм на виконання робіт) і впровадження операційної системи;

- планування і контроль поточного функціонування системи.

Класифікація операційних систем здійснюється за наступними ознаками:

- характер виробленої продукції (продукція, послуги, продукція і послуги);

- тип переробної системи: проектна система виробництва (унікальна продукція або послуги), дрібносерійна система виробництва, масове виробництво, безперервний процес.

Операційна функція тісно пов'язана з іншими функціями організації: фінансовою діяльністю, маркетингом, управлінням персоналом, інформаційною діяльністю (наприклад, НДДКР).

Ефективність операцій визначають як співвідношення ринкової вартості вироблених товарів (наданих послуг) до загальної величини витрат організації на витрачені вихідні ресурси.

Проектування виробів спрямоване на задоволення потреб клієнтів організації. При аналізі конкретних вимог споживача до виробу розроблювач розглядає відносну значимість наступних критеріїв проектування виробу:

- вартість;

- якість;

- економічність експлуатації;

- елементи розкоші;

- розмір, потужність, міцність;

- термін служби, надійність в експлуатації,

- вимоги до обслуговування, його простота;

- універсальність використання;

- безпека експлуатації.

Для того щоб одержати необхідні характеристики виробу, у ході проектування необхідно вибрати варіанти:

- розмірів і форм;

- матеріалів;

- співвідношень стандартних і специфічних елементів;

- модульних компонентів;

- надлишкових компонентів для підвищення надійності;

- елементів безпеки.

Задача проектувальника - знайти компроміс між критеріями проектування і вибором можливих варіантів. Так, наприклад, використання надлишкових компонентів для підвищення надійності збільшує термін служби виробу, але підвищує його вартість і т.п.

Після завершення проектування виробу визначають етапи процесу його виробництва. Для цього проводять аналіз відносної значимості наступних критеріїв проектування процесу виробництва:

- виробнича потужність;

- економічна ефективність;

- гнучкість;

- продуктивність;

- надійність;

- ремонтопригодність;

- стандартизація і сталість результатів;

- промислова безпека;

- охорона навколишнього природного середовища;

- охорона праці, промислова санітарія і гігієна;

- задоволення життєвих потреб робітників.

Щоб забезпечити потрібні характеристики процесу, розроблювач повинний вибрати варіанти:

- типу переробної системи (проектна система, дрібносерійне виробництво, масове виробництво, безперервний процес, комбінація перерахованих вище варіантів);

- власного виробництва або придбання комплектуючих виробів;

- виконання деяких задач своїми засобами або передача їх субпідрядникам;

- методів переробки;

- рівня механізації, автоматизації і комп'ютеризації;

- ступеня спеціалізації праці робітників.

Процеси розробки виробу і процесу виробництва пов'язані між собою, тому вони повинні тісно взаємодіяти, з огляду на задоволення в максимальній мірі потреб клієнтів, що забезпечить конкурентоздатність продукції на ринку.

Процес виробництва проходить через визначені стадії (життєвий цикл процесу), що взаємозалежні з життєвим циклом товару.

Зміст управління виробничою фірмою орієнтований на безпосередній зв'язок з етапами життєвого циклу товару - послідовність дій по його проектуванню, виробництву і використанню (експлуатації, споживанню й утилізації). Етапи життєвого циклу товару приведені на рис.2.1.

Розробка товару	Виробництво	Реал-ція	Використання
Маркетинг	КПВ	ТПВ	ОПВ	Освоєння виробництва	Вир-во	Збут	Експлуатація і споживання	Утилізація

Рис. 2.1. Етапи життєвого циклу товару

організаційний мотивація виробничий управління

КПП, ТПП, ОПП - конструкторська, технологічна й організаційна підготовки виробництва

На початковій стадії життєвого циклу товару, коли обсяги його продажів низки, а конструкція не цілком стабільна, процес виробництва повинний бути досить гнучким, щоб його можна було скорегувати відповідно до змін у конструкції виробу. Конкурентоздатність виробу на цій стадії ґрунтується на його відмітних ознаках, а не на ціні. Здатність виробляти у великих кількостях і з високим прибутком на цій стадії не дуже важлива. В процесі удосконалення виробу його конструкція буде стандартизуватися, а обсяги збуту зростуть. Основним фактором конкурентоздатності стане ціна. На цій стадії найважливішого значення набувають питання економічної ефективності і стабільності випуску продукції.

Управління виробничим підприємством також включає функції календарного планування і диспетчеризації виробництва, рознарядки робіт і контролю термінів їхнього виконання.

В оперативне керування виробництвом входить визначення обсягу партії продукції, що одноразово виготовляється, розміщення замовлень на матеріали, контроль термінів виконання і завершення робіт.

Як інструмент оперативного керування виробництвом часто використовується обліково-плановий графік Ганта Цей графік являє собою матрицю, у якій вертикальними лініями представлений час, а виконувані роботи (по підрозділах, заходах, операціях, верстатам і т.д.) поміщають по горизонталі.

В оперативному управлінні широко застосовується метод управління проектами. Проект - це сукупність задач або заходів, зв'язаних з досягненням запланованої мети, що звичайно має унікальний або неповторюваний характер. У відповідності зі сформованою у світі практикою бізнес-планування для експертизи проекту потрібно провести дослідження в наступних областях:

- маркетинговий аналіз;

- технологічний аналіз;

- фінансовий аналіз;

- інституціональний і юридичний аналіз;

- екологічна оцінка;

- соціальні аспекти;

- економічний аналіз.

Маркетинговий аналіз проводиться з метою вивчення перспектив ринку даної продукції і розробки маркетингової концепції проекту.

Технологічна експертиза проводиться по двох основних напрямках: чи є запропонована технологія виробництва перспективною в межах очікуваного циклу життя проекту; оцінка витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта (якщо це передбачено) або розміщенням на існуючих виробничих площах, закупівлями устаткування, визначенням собівартості майбутньої продукції.

Фінансовий аналіз проводиться для оцінки очікуваних фінансових результатів від передбачуваних інвестицій. Найбільш важливі фінансові показники зводяться в наступні групи: показники прибутковості; показники ліквідності; показники фінансової стійкості; показники ефективності.

Інституціональний аналіз проводиться з метою вироблення рекомендацій з наступних питань: планування виробництва; організаційна структура, у рамках якої буде реалізований проект; методи управління і контролю (у тому числі контроль якості); якість персоналу і т.д.

При оцінці правових аспектів найбільш актуальним є питання про право власності.

Екологічна оцінка проекту в залежності від його характеру, масштабу і передбачуваного територіального розміщення включає: проведення процедури оцінки впливу на навколишнє середовище (включаючи порівняльний аналіз альтернативних варіантів), з наступною державною екологічною експертизою; аналіз екоефективності, її обговорення й узгодження зі спеціальними уповноваженими в області охорони навколишнього середовища органами.

Використана література

1. З.Е.Шершньова, С.В.Оборська. Стратегічне управління. К:КНЕУ - 1999

2. Менеджмент на промышленном предприятии. Л.И.Кошкин, А.Е.Хачатуров, И.С.Булатов, 2000. Электронная версия, "Эколайн", 2000. - http://www.cci.glasnet.ru/mc/

3. С.Ф.Покропивний, В.М.Колот. Підприємництво:стратегія, організація, ефективність. К:КНЕУ-1998

Размещено на Allbest.ru