Основні обов’язки інноваційних менеджерів фірм

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Основні обов'язки інноваційних менеджерів фірм"

менеджер інноваційний стратегія

До першочергових завдань українських менеджерів, які відповідають за інновації, належать:

ь забезпечення життєздатності свого підприємства в умовах внутрішньої і зовнішньої конкуренцій;

ь уміння ризикувати у розумних межах і здатність зменшувати вплив ризикових ситуацій на фінансовий стан підприємства;

ь розробка і послідовна реалізація програм розвитку персоналу з урахуванням соціальних проблем свого підприємства і суспільства загалом.

Спеціалістів і керівників, на яких покладено функцію управління інноваційною діяльністю па підприємстві, можна назвати інноваційними менеджерами. Управління інноваційною діяльністю конкретного підприємства передбачає:

ь аналіз зовнішнього середовища з урахуванням невизначеності та ризику;

ь аналіз інноваційного потенціалу фірми;

ь розроблення інноваційних цілей розвитку;

ь створення системи інноваційних стратегій;

ь пошук інноваційних ідей, ліцензій, ноу-хау;

ь прогноз ситуації па ринку;

ь формування інноваційного та інвестиційного портфелів, розроблення проектів;

ь планування та організацію наукових розробок, їх упровадження у виробництво;

ь удосконалення організаційних структур управління;

ь управління персоналом;

ь оцінку ефективності інноваційної діяльності;

ь вивчення ринкової кон'юнктури, інноваційної діяльності конкурентів;

ь дослідження ринку для нових продуктів і технологій (ємність рийку, умови й еластичність попиту тощо);

ь прогнозування діяльності, характеру та стадій життєвого циклу нової продукції (на цій підставі ухвалюють рішення про розміри виробничих потужностей, обсяги капіталовкладень);

ь дослідження ресурсів, необхідних для проведення інноваційних процесів;

ь аналіз ризиків інновацій, визначення методів їх мінімізації;

ь розробку варіантів кооперації в науково-дослідній сфері з конкурентом;

ь вибір організаційної форми створення, освоєння й розміщення на рийку нових товарів (моніторинг інноваційного проекту, внутрішній або зовнішній венчури);

ь оцінку ефективності інвестиційного проекту;

ь дослідження доцільності та планування най адекватнішої форми передавання технології в процесі створення, освоєння, розміщення на ринку (ліцензії, трансфери, науково-технічна співпраця).

До менеджерів інноваційної сфери належать:

Ш керівники творчих груп виконавців;

Ш керівники лабораторій, відділів і функціональних служб, виробничих підрозділів;

Ш менеджери різного рівня, які координують діяльність підрозділів інноваційної діяльності та зовнішніх партнерів;

Ш керівники інноваційних підприємств.

Специфіка інноваційних процесів, які охоплюють багато учасників і зацікавлених організацій та які є об'єктом управління, визначають особливий характер праці менеджерів у цій сфері й окреслюють виконання певних ролей і відповідні їм вимоги.

Праця менеджерів-інноваторів має творчий характер, потребує різноманітних знань, схильності до аналітичної діяльності, уміння концентруватися у визначений час на окреслених проблемах. Оскільки основним предметом праці менеджера є науково-технічна й управлінська інформація, то обов'язковою умовою його ефективної роботи є знання сучасної наукової парадигми відносно інформаційної технології, морально-етичних, екологічних і соціальних проблем.

Загалом посадові обов'язки менеджера залежать від сфери діяльності підприємства, ієрархічного рівня, діапазону управління. Інноваційні менеджери вищого рівня відповідають за:

· створення та стимулювання інноваційних умов на підприємстві;

· розвиток творчого мислення, творчої активності розробників інновацій;

· створення гнучких організаційних структур;

· підготовку вибраних сегментів ринку до інноваційного продукту;

· забезпечення ефективності й економічності інноваційних процесів;

· підготовку виробництва та просування на ринки інноваційного продукту;

· організацію обміну інформацією між відповідними підрозділами НДДКР для тісніших контактів і взаєморозуміння під час розроблення інновацій.

Специфіка інноваційних процесів, які охоплюють багато учасників і зацікавлених організацій та які є об'єктом управління, визначають особливий характер праці менеджерів у цій сфері й окреслюють виконання певних ролей і відповідні їм вимоги.

Основними вимогами до професіональної компетенції інноваційних менеджерів є:

· володіння знаннями з теорії та практики у сфері управління, що передбачає наявність у менеджерів спеціальної підготовки в галузі теорії управління, знань основ сучасної макро- і мікроекономіки, загальної теорії ухвалення управлінських рішень, уміння застосовувати економіко-математичні методи та моделі для оптимізації інноваційних рішень;

· комунікабельність і вміння працювати з людьми, що потребує від толерантної співпраці менеджера з колегами, підлеглими, вищим керівництвом з метою досягнення цілей інноваційної діяльності, а також об'єктивної оцінки ефективності роботи коленого суб'єкта та колективу загалом;

· компетентність у галузі інноваційної спеціалізації підприємства, що передбачає наявність знань з питань технології інноваційних процесів, теоретичних і практичних аспектів здійснюваних інновацій, їхнього впливу на етап розвитку як підприємства, так і особливостей регіону

· вивчати потреби споживачів в інноваційних ресурсах;

· систематично поповнювати довідково-інформаційний фонд матеріалами по інноваціях відповідно до профілю підприємства;

· обробляти і систематизувати поступаючи на підприємство й на самому підприємстві інформаційно-інноваційні матеріали, контролювати їхнє практичне виконання.

· участь у підготовці тематичних оглядів, виставок, симпозіумів, нарад про стан і тенденції інноваційного розвитку виробництва, передовому вітчизняному і закордонному досвіді;

· вести облік ефективності використання інформаційно-інноваційних матеріалів на підприємстві при освоєнні нових видів продукції, технології, застосування передового досвіду в сфері інновацій;

· удосконалювати форми і методи роботи відділу інноваційного розвитку;

· підготовляти звітність про роботу інноваційного розвитку на підприємстві з пропозиціями і рекомендаціями.

Перша категорія вимог передбачає наявність у менеджерів спеціальної підготовки в галузі теорії управління, знань основ сучасної макро- і мікроекономіки, загальної теорії прийняття управлінських рішень, уміння застосовувати економіко-математичні методи та моделі для оптимізації інноваційних рішень.

Вимоги комунікабельності та вміння працювати з людьми потребують від менеджера, адекватно ситуаціям, оптимально взаємодіяти з колегами, підлеглими, вищими керівниками з метою досягнення цілей інноваційної діяльності; об'єктивно оцінювати ефективність роботи кожного суб'єкта та колективу в цілому. Вимоги, пов'язані з компетентністю менеджера, передбачають наявність знань з питань технології інноваційних процесів, теоретичних і практичних аспектів здійснюваних інновацій, їхнього впливу на стан розвитку як фірми, так і суспільства в цілому, екологію регіону. Це потребує від менеджера певної відповідальності за розроблення інноваційних процесів, упровадження інновацій. Наприклад, багато вчених, керівників корпорацій вважають, що глобалізація, «осідлавши» хвилю технологічного прогресу, вирішить усі соціальні проблеми. Такий погляд стимулює швидкий розвиток високих технологій, особливо інформаційних, біотехнологій тощо, і знайшов відображення в новій концепції розвитку людства, згідно з якою світове суспільство не залежить від навколишнього середовища.

Усе це потребує від інноваційних менеджерів спеціальних знань теоретичних і практичних аспектів здійснюваних інноваційних процесів. Крім того, специфіка інноваційної діяльності ставить особливі вимоги до основних навиків менеджера інноваційної сфери. Менеджеру необхідно вміти визначати сфери застосування науково-технічних ідей і розробок, оцінювати комерційний потенціал розробок та технологій інноваційного проекту, визначати стратегію захисту інтелектуальної власності, тобто володіти низкою специфічних навиків управлінської діяльності.

До прав інноваційного менеджера входить:

одержувати від підрозділів підприємства необхідну для роботи інформацію.

залучати до роботі з науково-технічної інформації працівників підрозділів.

вести у встановленому порядку переписування з іншими підприємствами й організаціями з питань науково-технічної інформації.

Менеджер по інновації несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього дійсних інструкцій і обов'язків.

Характер діяльності конкретного менеджера визначається складом делегованих йому повноважень для ухвалення управлінських рішень. Склад цих повноважень визначається системою розподілу праці та спеціалізації управлінських кадрів згідно з горизонтальним і вертикальним поділом праці.

Горизонтальний розподіл праці в інноваційному менеджменті пов'язаний із спеціалізацією менеджера за функціональною ознакою, тобто закріпленням за ним виконання певної функції менеджменту. Такий розподіл праці зумовлює створення певних спеціалізованих відділів, наприклад, групи чи відділу розроблення інноваційних стратегій, планування, прогнозування, контрольно-диспетчерський відділ тощо.

Вертикальний розподіл праці залежить від характеру здійснюваних інновацій, масштабів інноваційної діяльності, її галузевої належності і виражається в організаційній структурі.

До інноваційної діяльності залучені керівники і спеціалісти різних галузей знань, виконавці різних функцій і ролей, які повинні діяти узгоджено відповідно до інноваційних цілей.

Розрізняють таких типових носіїв рольових функцій у процесі нововведень, як «антрепренер», «інтрапренер», «інформаційні воротарі», «адміністратори», «вільний співробітник».

«Антрепренер» -- ключова фігура інноваційного управління. Це енергійний керівник, який підтримує і просуває нові ідеї, не боїться підвищеного ризику та невизначеності, здібний до пошуку нестандартних рішень. Для «антрепренера» характерні особисті якості: інтуїція, ініціативність, рішучість, висока активність, колегіальність.

«Антрепренер» орієнтується на вирішення завдань зовнішнього характеру: створення організації, діючої в зовнішньому середовищі; координація служб фірми з зовнішньої діяльності; взаємодія з суб'єктами зовнішнього інноваційного середовища. Тому «антрепренер» обіймає майже завжди керівні посади підрозділів зі створення нової продукції, нового проекту, нової технології, керівника інноваційного підприємства.

«Інтрапренер» -- це спеціаліст і керівник, орієнтований на вирішення внутрішніх інноваційних проблем. Його завдання -- організація пошуку ідей, використовуючи, наприклад, метод «мозкового штурму», створення атмосфери творчості, залучення співробітників до інноваційного процесу. Інтерпренери, як правило, творчі особистості з різносторонніми знаннями та широким колом інтересів.

«Інформаційні воротарі» -- спеціалісти з акумулювання інформації, контролюють потоки науково-технічної, комерційної, спеціалізованої інформації. Вони повинні мати широку освіту, уміння накопичувати і розповсюджувати новітні знання та передовий досвід, підживлювати інформацією творчий пошук на різних етапах створення інновації або проведення організаційно-економічних змін на підприємстві.

«Адміністратор» -- координує і контролює реалізацію інноваційних програм чи проектів. Має здібності оцінювати ефективність роботи, упровадження нововведень. Схильний до активної поведінки. Це -- витримка, воля, мобілізація сил, емоційна зрілість.

«Вільний співробітник» -- статус новатора. Це люди творчі, мрійники, «диваки» і генії. Вільний співробітник має повну свободу дій для генерації ідей з різних напрямів діяльності фірми. Його головне завдання -- «потрясати» систему організації фірми новими ідеями незалежно від конкретних проблем. Інноваційні менеджери належать до креативних менеджерів, тобто менеджерів дослідницького типу. їх особливість -- це посилена увага дослідницькому підходу до вирішення всіх проблем. З цього погляду виділяються такі загальні риси інноваційних менеджерів:

· Проблемне бачення світу, здібність розпізнавати проблеми там, де для інших все зрозуміло.

· Уміння превентивно, тобто заздалегідь ставити проблеми (коли вони ще тільки зароджуються).

· Уміння сприймати, розуміти і використовувати погляди, які відрізняються від особистих або протилежні їм, тобто антиноміч-ність.

· Експрезентність -- здібність робити правильні висновки в умовах дефіциту інформації.

· Розвинена психологічна саморегуляція, що визначає ставлення до проблем і їх оцінки.

· Здібність до імітації функцій різних членів колективу. Інноваційність і безінерційність мислення, здібність вийти за межі формального, традиційного, звичного.

· Атрактивність -- здібність притягувати людей до спільної діяльності, вдаючись до засобів адміністративного чи матеріального примусу.

· Здібність делегувати не тільки владу і відповідальність, а й свій авторитет лідера.

· Здібність швидко психологічно адаптуватись до змін умов діяльності чи до вирішення принципово нових завдань. Здібність до латентного (прихованого) керівництва, яке передбачає залучення людей до діяльності не на формальній субординаційній основі, а шляхом комунікаційної взаємодії.

Усі ці риси існують не кожна сама по собі і не в розрізненій хаотичній сукупності, а в системі взаємодії.

Інноваційні менеджери належать до креативних працівників, тобто менеджерів дослідницького типу, характерною рисою яких є науково-пошуковий підхід до вирішення проблем за допомогою різних методів неординарного мислення. Інноваційний менеджмент спрямований на забезпечення ефективного функціонування інноваційного процесу в рамках підприємства з мстою створений можливості підвищення його конкурентоспроможності .

Відповідно до цілей формуються такі найважливіші функції інноваційних менеджерів:

o вивчення й оцінка світових тенденцій науково-технічного розвитку;

o вироблення стратегічної інноваційної політики і механізмів її реалізації;

o формування стратегічних, довго- і короткострокових цілей інноваційної діяльності;

o розроблення планів, програм, проектів та їх виконання;

o створення організаційно-виробничої структури і структури управління інноваційною діяльністю;

o планування організації процесів розроблення інновацій (інноваційного процесу);

o моніторинг і контроль за виконанням етапів, стадій інноваційного процесу в часі та синхронізації всіх видів діяльності;

o управління персоналом підрозділів, які займаються інноваційними розробками і проектами;

o оперативне управління, календарне планування роботи і контроль її виконання.

У практиці управління інноваційними процесами широко застосовують методи системного аналізу проблем, що виникають, теорію ймовірності, моделювання процесів ухвалення рішень, ситуаційний підхід, який дає можливість творчого використання адекватної ситуації, наукових прийомів управління.

Основними правилами організації інноваційного менеджменту на підприємстві є:

-- дослідницький стиль ухвалення рішень;

-- творчий підхід до прогнозу та аналізу непередбачених ситуацій;

-- підвищення оперативності управління інноваційним розвитком;

-- принцип центральної ситуації;

-- оптимальна кількість рівнів в управлінській структурі з мстою оперативного ухвалення рішень у системі дослідження -- виробництво -- збут.

Перше правило реалізується, коли власні дослідження і внутрішня експертиза поєднуються з залученням фахівців наукових організацій, вищих навчальних закладів, консультаційних центрів. Творчий підхід реалізується у використанні системного аналізу проблем, що виникають, економіко-математичного моделювання процесів ухвалення рішень у кожній з функцій управління інноваціями. Для інноваційного менеджера важливою є творча атмосфера, що стимулює пошук і освоєння нових ідей. Принципу підвищення оперативності управління інноваційним розвитком необхідно дотримуватися, оскільки у зовнішньому середовищі відбувається швидке оновлення товарів, технологій. Принцип центральної ситуації полягає у визначенні та пріоритетному значенні ключових факторів управління розвитком підсистем підприємства згідно зі стратегічними цілями. З метою оперативного ухвалення рішень у ланцюгу дослідження -- виробництво -- збут необхідно обґрунтувати кількість рівнів та ланок структури менеджменту.

Використана література

1.Інноваційний менеджмент - Скрипко Т.О. Бібліотека українських підручників

2.http://libfree.com/187170375-menedzhmentinnovatsiyniy_menedzhment__skripko_to.html

3.http://library.if.ua/book/4/488.html

Размещено на Allbest.ru