Основні причини правопорушень у сфері оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У системі ринкових відносин ухиляння від сплати податків - це явище, яке базується на відносинах, що складаються у процесі розподілу і перерозподілу доходу.

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що в даний час досить гостро поставлено питання про зниження правопорушень у всіх сферах суспільного життя, у зв'язку з чим і виникає необхідність активізації та проведення комплексного дослідження з даного питання.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України, а також узагальнень практики його реалізації здійснити комплексний аналіз теоретичних і методичних питань, пов'язаних відповідальності за ухилення від оподаткування.

Об'єктом є сукупність суспільних відносин, що регулюються нормами права у сфері оподаткування.

Предмет складають податкове законодавство, законодавство України про адміністративні правопорушення та практика його застосування.

Окремі питання щодо відповідальності за проступки у сфері оподаткування досліджувалися у наукових працях провідних вітчизняних та іноземних учених у галузі державного управління, адміністративного, фінансового та податкового права - В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.Т. Білоуса, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, П.Т. Геги, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, М.І. Камлика, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, М.П. Кучерявенка, О.І. Остапенка, П.С. Пацурківського, В.І. Петкова, Л.А. Савченко, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, В.А. Юсупова та інших

1. Причини і типові способи вчинення правопорушень у сфері оподаткування

У закордонній фінансовій літературі для означення різних видів ухилення від податків використовуються окремі терміни. Ті з них, що мають цілком легальний характер, виникають через недосконалість законодавства чи у результаті лобіювання у парламенті навмисне створених «податкових лазівок» (tax loopholes) для певних категорій платників, мають назву «tax avoidance» - уникнення, обхід податку.

З огляду на особливості нормотворчості та юридичних казусів, що виникають у економічно-комерційній практиці, ухилення такого виду не передбачає кримінальної відповідальності, не є податковим злочином і припиняється внесенням відповідних змін у фіскальне і господарське право.

Крім того, уникнення від сплати податків може ґрунтуватись на основі податкового планування за допомогою використання законних пільг та механізмів, на детальному і досконалому знанні норм податкового законодавства і правильному їх застосуванні з метою побудови економічної діяльності таким чином, щоб виключити або зменшити розмір податкових зобов?язань або податкових платежів, тобто з метою їх оптимізації.

Нелегальне ухилення злочинним способом, яке переслідується законом, іменується «tax evasion» - ухилення від податку у незаконній формі. Такі ухилення є продуктом антидержавної поведінки податкоплатників у результаті їхніх намірів чи завдяки створеним їм умовам.

Під ухиленням від сплати податків слід розуміти діяння особи, спрямоване на повну або часткову несплату певних податків, зборів, інших обов?язкових платежів, які мають сплачуватись підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також фізичними особами. Фактично ухилення характеризується бездіяльністю, тобто невиконанням конституційного обов?язку зі сплати податків, зборів і обов?язкових платежів.

Податковій теорії і практиці відомі чотири основних види причин нелегального ухилення від сплати податків:

- моральні;

- політичні;

- економічні;

- технічні або організаційно-управлінські.

У будь-якій державі трапляються факти корупції у вищих ешелонах влади, використання державних коштів на особисті потреби. Тому платники податків не відчувають моральної відповідальності за ухилення від оподаткування. Загальні потреби, для задоволення яких через податки формується бюджет держави, не сприймаються платниками податків як необхідна реальність, особливо якщо витрати держави не підзвітні громадськості.

Крім того, у перехідних умовах при зміні економічних формацій закони взагалі сприймаються номінально (абстрактно), а закони про податки - тим більше. Останні часто взагалі ігноруються, тому що вони спрямовані на зменшення дохідності приватногосподарської і корпоративної діяльності.

На думку деяких соціологів, фіскальний патріотизм - найслабша ланка громадянських чеснот. Ухилення від сплати податків зумовлюється силою могутнього власницького інстинкту, який особливо інтенсивно виявляється на рівні особистості.

Багато платників податків ухиляється від їх сплати, мотивуючи це значним рівнем податкового тягаря, а також надмірним державним регулюванням на мікрорівні, яке робить операційні витрати на ведення легального бізнесу надто високими.

Податкове правопорушення - це протиправна дія або бездіяння, що виявляється в невиконанні або в неналежному виконанні податкових зобов?язань, за які встановлюється відповідальність.

Найбільшої уваги у сучасних умовах потребує попередження податкових правопорушень у сферах:

- кредитно-фінансових відносин;

- зовнішньоекономічної діяльності;

- реалізації нафтопродуктів;

- імпорту і реалізації медичних препаратів;

- операцій з нерухомістю;

- виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції;

- операцій з чорними і кольоровими металами;

- торгівлі;

- грального бізнесу;

- виробництва і реалізації підакцизних товарів тощо.

На вибір способу правопорушення впливають різні фактори. Це можуть бути обставини об?єктивного характеру (сфера діяльності суб?єкта господарювання, рівень ефективної діяльності органів контролю, характер фінансово-господарських операцій) і суб?єктивного характеру (наявність зв?язків з працівниками правоохоронних органів, які здійснюють прикриття злочинної діяльності, наявність досвіду у здійсненні злочинів, у т. ч. і у сфері оподаткування, знання правил ведення бухгалтерського обліку тощо).

До правопорушень, які сприяють ухиленню від сплати податків, відносять:

порушення проти системи гарантій виконання обов?язків платника податків: незаконне відкриття банківських рахунків, вчинення незаконних розрахунків (включаючи розрахунки готівкою), незаконна видача фінансових документів, порушення касової дисципліни;

порушення проти обов?язків зі сплати податків: несплата або несвоєчасна сплата податку, незаконне використання пільг з цього виду податку, приховування об?єкта оподаткування;

порушення у сфері ведення бухгалтерського обліку, упорядкування і надання бухгалтерської і податкової звітності, невірогідність даних фінансової документації, порушення порядку упорядкування і надання бухгалтерської і податкової звітності, ухилення від надання даних звітності;

порушення проти контрольної функції податкових органів, пов?язані з несвоєчасною реєстрацією в державних органах або ухиленням від такої реєстрації, перешкоджанням здійсненню контрольної діяльності, податковим перевіркам, непокорою законним вимогам або розпорядженням податкових органів, погрозами й образами на адресу співробітників податкових служб.

Аналіз практики дає змогу виділити найбільш загальні способи ухилення від сплати податків:

неподання документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів і обов?язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів (наприклад, декларацій, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

приховування об?єктів оподаткування;

заниження об?єктів оподаткування;

заниження сум податків, зборів, обов?язкових платежів, які підлягають сплаті у відповідний бюджет чи фонд;

приховування втрати підстав на пільги з оподаткування.

Поряд із загальними способами ухилення від сплати податків є і ряд специфічних способів здійснення злочинів у галузі оподаткування:

1. Ухилення від сплати податків шляхом завищення витрат на виконання робіт.

2. Ухилення від сплати податків шляхом виконання товарообмінних операцій без відображення їх у бухгалтерському обліку.

3. Ухилення від сплати податків шляхом реалізації продукції на адресу фіктивних фірм без передплати і переведення сум на дебіторську заборгованість.

4. Ухилення від сплати податків з використанням розрахунків у готівковій формі і приховування розрахунків за допомогою вексельного обігу.

5. Ухилення від сплати податків шляхом фіктивного експорту товарів.

6. Ухилення від сплати податків шляхом оформлення фіктивних документів про передачу товару на зберігання.

7. Ухилення від сплати податків шляхом заниження кількості і ціни товару (продукції), прийнятого суб?єктом підприємницької діяльності для подальшої реалізації.

8. Ухилення від сплати податків шляхом оформлення документів, прийнятих на реалізацію товарів, і реалізація протягом тривалого періоду необлікованих товарів.

9. Ухилення від сплати податків шляхом фальсифікації даних про кількість реалізованих товарів і отриманих грошових коштів.

10. Ухилення від сплати податків шляхом оформлення фальсифікованих документів про повернення товару, прийнятих від суб?єктів підприємницької діяльності або громадян на реалізацію.

11. Ухилення від сплати податків у кредитно-фінансовій і банківській сферах:

- ухилення від сплати податків при інвестуванні будівництва житла;

- ухилення від сплати податку на прибуток шляхом необґрунтованого збільшення процентів за вкладами фізичних осіб.

12. Ухилення від сплати податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності:

- ухилення від сплати податків шляхом незаконного використання пільг з імпорту медичних засобів;

- шахрайство з фінансовими ресурсами шляхом надання неправдивої інформації про виникнення права на відшкодування з бюджету ПДВ.

Правопорушення у сфері оподаткування пов?язані з тим, що податкова системи України почала формуватися і продовжує цей складний процес у непростий період переходу від командно-адміністративної економіки до економіки ринкового типу, який супроводжують кризові явища практично в усіх сферах суспільного життя, що призводить до поширення порушень податкового законодавства.

2. Відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування

Важливою умовою для зменшення кількості правопорушень є розширення сфери превентивного податкового контролю. До комплексу попереджувальних заходів входить надання консультативно-методичної допомоги платникам податків, своєчасне висвітлення змін податкового законодавства у пресі, оприлюднення інформації про найбільш типові порушення податкового законодавства та огляд господарської і судової практики.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до законів України.

За порушення правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів та інших обов?язкових платежів законодавством передбачено адміністративну, кримінальну та фінансову відповідальність.

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими органами, має деякі особливості: підставою для її застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення - КпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) - окремих платників податків, керівників і бухгалтерів платників податків - юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства. Розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом?якшують або обтяжують відповідальність порушника (ст. 34, 35), а також від його особи, ступеня вини, майнового стану (ст. 33). Факт здійснення адміністративного правопорушення - порушення законодавства про оподаткування чи порушення порядку здійснення підприємницької діяльності встановлюється в процесі або за наслідками перевірки підприємства, установи, організації чи громадянина. Службові особи державних податкових інспекцій при встановленні фактів порушень, за які винні особи підлягають притягненню інспекціями до адміністративної відповідальності, крім відображення цих фактів у актах перевірок, складають протокол про адміністративне правопорушення - порушення податкового законодавства у двох примірниках. Його зміст повинен відповідати вимогам ст. 256 КпАП.

Протокол підписується службовою особою ДПІ, яка його склала, і особою, яка вчинила порушення. Протокол може бути також підписаний свідками, у разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу. У ньому роблять запис про це, і така відмова не є підставою для припинення розгляду справи. Особа, яка вчинила правопорушення, має право надати пояснення і зробити зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Під час складання протоколу порушникові роз?яснюються його права і обов?язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Один примірник протоколу разом з актом перевірки і додатками до акту передається, відповідно, керівнику перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину, про що на акті роблять запис. Другий примірник протоколу, не пізніше наступного після дня його складання, реєструється у спеціальній книзі і разом із поясненнями порушника (якщо такі наявні) і матеріалами перевірки подається для розгляду начальнику ДПІ чи його заступнику. Керівник ДПІ, якому передано протокол для розгляду, повинен на корінці протоколу поставити підпис і дату отримання протоколу.

Якщо платник податку вперше вчинив порушення чи діяння за першою або другою частинами статті, то він звільняється від кримінальної відповідальності у тому разі, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності він сплатив борг за податками і зборами, а також відшкодував збитки, завдані державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Несплата або неповна сплата суб?єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов?язкових платежів тягне за собою відповідальність за порушення податкового законодавства, навіть у тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Порядок накладання фінансових санкцій регулюється законами України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», «Про систему оподаткування», інструкцією «Про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПАУ від 17.03.2001 №110 і зареєстрованої у Мін?юсті України 23.03.2001 за №268/5459.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов?язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв?язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пеня - плата у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв?язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов?язання.

Перелік штрафних санкцій, які застосовуються до фізичних і юридичних осіб згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Факти порушень податкового законодавства службова особа органу державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів й зазначенням конкретних їх пунктів і статей.

Керівники і відповідні службові особи підприємств, установ, організацій і громадяни під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов?язані надати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, підписати акт про проведення перевірки і виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов?язкові платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів.

Рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник (керівник, який розглядав матеріали перевірки) за встановленою формою у двох примірниках не пізніше, ніж через Десять днів з дня складання акта перевірки.

Оскарження рішень органів державної податкової служби здійснюється у встановленому законом порядку.

3. Шляхи усунення правопорушень у сфері оподаткування

Розробка кількості законодавчих актів випливає із необхідності вироблення комплексу правових, організаційно-управлінських та інших заходів, спрямованих на виявлення і попередження правопорушень у сфері оподаткування, які повинні проводитися тільки в рамках чинного законодавства і ні в якому разі не обмежувати або порушувати права і законні інтереси платників податків [4].

Як показує практика обсяг тіньової економіки в Україні нині за деякими експертними операціями перевищує більш як половину внутрішнього валового продукту. Розширення сфери тіньової економіки є реальною загрозою національній безпеці держави. Розглянемо основні сегменти тіньової економіки.

1-й сегмент тіньової економіки: нелегальний експорт/імпорт товірів.

Недоліки податкового контролю. Немає чіткого механізму контролю за укладанням експортно-імпортних договорів.

Пропозиції щодо усунення тіньової економіки. Необхідно розробити та впровадити механізм контролю за укладенням експортно-імпортних договорів, особливо нематеріального характеру, про ведення їх експертної оцінки. Це дозволить своєчасно виявляти фіктивні угоди, попереджувати незаконний відтік коштів за кордон.

2-й сегмент тіньової економіки: корупція.

Недоліки податкового контролю. Сьогодні підрозділам по боротьбі з корупцією та безпеки в органах Державної податкової служби Законом України «Про боротьбу з корупцією» не надано право на складання протоколів про вчинення корупційного діяння, хоча цим же Законом право на ведення боротьби з корупцією вони мають, через що підрозділи змушені надсилати відповідні матеріали до інших правоохоронних органів для складання протоколів, а вже останні в подальшому подають їх до суду.

Пропозиції щодо усунення тіньової економіки. Діюче законодавство ускладнює процедуру по боротьбі з корупцією і в окремих випадках призводить до порушення строків притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Тому треба переглянути та вдосконалити Закон України «Про боротьбу з корупцією».

3-й сегмент тіньової економіки. Кримінальні злочини (рекет, розкрадання).

Недоліки податкового контролю. Незахищеність громадян і підприємств від зазіхань злочинних формувань.

Пропозиції щодо усунення тіньової економіки. Всім правоохоронним і контролюючим органам необхідно розробити та здійснити спільні заходи щодо закриття таких злочинних формування і приділяти більш уваги захисту громадян і підприємств.

4-й сегмент тіньової економіки: фінансове шахрайство.

Недоліки податкового контролю. Існує загальна потреба у створенні бази даних шляхом укладання відповідних угод між ДПА України та іншими правоохоронними і контролюючими органами, які після її створення матимуть можливість користування інформації у процесі виконання завдань, що стоять перед кожним відомством з питань боротьби з економічною злочинністю.

Пропозиції щодо усунення тіньової економіки. Потрібно створити в ДПА області Єдину базу даних про сумнівні фінансово-майнові операції, що буде сприяти виявленню фактів економічних правопорушень ще на стадії їх підготовки. Подібна база даних вже існує в ДПА України, яка володіє необхідними технічними і програмними ресурсами та спеціалістами, а також великим обсягом інформації про юридичних та фізичних осіб.

5-й сегмент тіньової економіки: дрібні розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах.

Недоліки податкового контролю. Зараз за ініціативою ДПА України створено міжвідомчу робочу групу, яка працює над вирішенням цієї проблеми. Сподіваємося, що Указ Президента України «Про додаткові заходи боротьби з тіньовою економікою», який зокрема передбачає і заходи щодо боротьби з фіктивними підприємствами, допоможе врегулювати це питання.

Пропозиції щодо усунення тіньової економіки. Необхідно законодавчо врегулювати проблему запобігання створенню фіктивних підприємств, функціонування яких є вагомим економічним підґрунтям організованої злочинності.

6-й сегмент тіньової економіки: правова незахищеність суб?єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидій з боку чиновників державного апарата на всіх його рівнях.

Недоліки податкового контролю. Маючи можливості для свавілля, чиновник не завжди здатний утриматися від спокуси скористатися з цього приводу. Тому серед державних службовців поширені такі види правопорушень, як хабарництво, зловживання службовим становищем, що є підґрунтям корупційних проявів.

Пропозиції щодо усунення тіньової економіки. Слід зробити підрозділ в податкових органах, який би чітко контролював правопорушення з боку чиновників. Цей підрозділ повинен реагувати на скарги від податківців на чиновників, і шляхом каральних методів або зняття з посади, запобігати незаконних вчинків з боку чиновників.

Здійснений аналіз причин існування правопорушень у сфері оподаткування свідчать, що на сьогодні залишаються не вирішеними проблеми переорієнтації чинної податкової системи в напрямку гармонізації відносин платників податків із податковими органами, а стан справ, що склався у сфері податків і податкової політики, суперечить принципам ефективної роботи щодо контролю податкових органів.

Таким чином, використовуючи світовий досвід адміністрування податків, який віддає перевагу добровільній сплаті платниками податків, ми пропонуюємо заходи, які будуть сприяти не тільки розв?язанню проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування, а й встановлення між ними партнерських засад діяльності. До таких пропозицій належать:

завчасне та обов'язкове інформування громадськості про майбутні закони податкового законодавства. Таке інформування повинно передбачати участь Міністерства освіти і науки України, а також державних засобів масової інформації як загальнодержавного, так регіонального і місцевого рівнів;

посилення консультативної роботи податкових органів з підвищенням та персоніфікацією відповідальності консультантів - податківців. Також слід передбачити проведення податковими органами різного роду семінарів і «круглих столів» щодо висвітлення нововведень у податковому законодавстві з метою правильного та точного їх розуміння платниками податків;

вдосконалення механізмів і методів здійснення податкового контролю з метою зменшення перевірок суб'єктів господарювання та підвищення їх якості.

Отже, пропозиції щодо поліпшення податкового контролю в сфері оподаткування дадуть змогу податковим органам доходи тіньового сектора економіки і тим самим збільшити дохідну частину бюджету України.

Висновки

Ефективність податкової системи є передумовою вирішення соціальних і економічних завдань, а також здійснення інших функцій, які виконує держава на даному етапі історичного розвитку. Особливості правового регулювання податкових відносин, імперативні методи, що визначають відносини влади і підпорядкування в податковому праві, припускають установлення чіткого механізму забезпечення виконання податкового обов'язку платниками податків.

Функціонування системи оподатковування припускає необхідність формування системи державних органів, що здійснюють контроль за повним і своєчасним виконанням платниками податків податкового обов'язку, який запобігає скоєнню злочинів в сфері господарської діяльності, пов'язані з ухиленням від виконання майнових зобов'язань: порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю; протизаконна торгова діяльність; фіктивне підприємництво; фіктивне банкрутство.

При здійсненні податкового контролю використовується кілька методів:

А. Здійснення обліку платників податків з метою дотримання податкового законодавства і проведення податкового контролю.

Б. Здійснення податкової перевірки, що є діяльністю податкових органів по дослідженню первинної облікової і звітної документації, пов'язаною із обчисленням та сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасності й повноти сплати податків і зборів, правильності ведення податкового обліку, надання податкової звітності.

В. Обстеження територій і приміщень, де можуть знаходитися об'єкти, що підлягають оподатковуванню або використовуються для одержання об'єктів оподатковування.

Не остання роль у системі податкового контролю належить й зобов'язаним особам, від дій яких залежить належне виконання обов'язків платників податків, - контроль за повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів, мита у бюджети і володіння (надання) інформації про платника податків, необхідної для числення податків і зборів. До таких суб'єктів відносяться: банки і фінансово-кредитні установи; податкові агенти, збирачі податків, зборів і мита.

Банки і фінансово-кредитні установи, як суб'єкти, що сприяють сплаті податків, зборів, мит, виконують доручення платників податків про перерахування податків і зборів у бюджет у встановлений законодавством термін.

Статус податкових агентів характеризується визначеною подвійністю. З одного боку, стосовно платників податків вони представляють фіскальні органи, тому що реалізують функції по численню, обліку й утриманню податку. З іншого боку, у відносинах з податковими органами їм приділяється роль зобов'язаних суб'єктів, що породжує деякі ідентичні обов'язки податкових агентів і платників податків перед податковими органами.

Список джерел

правопорушення ухилення оподаткування штрафний

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. - 1996. - 13 лип.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К.: Парламентське видавництво, 1997. - С. 8-9

3. Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально - правового значення. - К.: А.С.К., 1997. - 320 с.

4. Кодекс законів про працю України. Офіційне видання. - К.: Парламентське видавництво, 1997. - 144 с.

5. Цивільний кодекс України. Офіційне видання. - К.: Парламентське видавництво, 1997. - С. 77-83 2.

6. Недюха М., Задояний М. Шляхи гуманізації відносин платників податків та податківців // Економіка, фінанси, право. - 2010. - №9. - С. 6-10.

7. Карпінський Б.А., Залуцька Н.С. Удосконалення взаємин податкової служб із платниками податків // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №2 (68). - С. 128-136.

8. Ластовецький А. Організаційно - правові засади адміністрування податків // Право України. - 2009. - №11. - С. 37-40.

9. Безпалько І.Р. Удосконалення взаємин платників податків із податковими органами // Українська академія друкарств м. Львів - С. 140-146.

10. Корнус В.Г. Проблеми взаємовідносин між контролюючими органами та платниками податків // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №4 (58) - с. 37 - 43.

Размещено на Allbest.ru