Консалтинг - це професійна допомога з боку фахівців з управління господарством керівникам і управлінському персоналу різних організацій (клієнту) в аналізі і рішенні проблем їхнього функціонування і розвитку, здійснювана у формі рад, рекомендацій і спільно вироблюваних із клієнтом рішень.

Власне кажучи під консалтингом розуміється те, що в нашій країні раніше називалося "апровадженням науки у виробництво". Однак консалтинг - поняття ринкової економіки, і потім він відрізняється від науково-впроваджувальної діяльності в колишньому СРСР тією ж мірою, у який ринкова економіка відрізняється від планово-централізованої.

Консалтинг здійснюється на комерційних початках незалежними виробниками консалтингових послуг в умовах конкурентної боротьби. Це висуває високі вимоги до якості й ефективності таких послуг і викликає їхню орієнтованість на інтереси клієнта.

У країнах з ринковою економікою запрошення професіоналів є престижним свідченням того, що фірма володіє достатньою діловою культурою, щоб використовувати запропонований ринком інтелектуальний капітал в області менеджменту. Відсутність фахівців-консультантів при розробці відповідального рішення розглядається так само, як відсутність архітектора при розробці проекту будинку, лікаря при лікуванні хворого чи дизайнера при розробці нової моделі автомобіля.

Фахівці, які надають професійну допомогу, називаються консультантами. Розрізняють зовнішніх і внутрішніх консультантів.

Зовнішні -- це незалежні консультаційні фірми чи індивідуальні консультанти, які надають послуги клієнтам на основі відповідного договору.

Внутрішні -- це фахівці з економіки і управління, зайняті в штаті тієї чи іншої організації (вони складають аналітичну, "штабну" підсистему організації).

Далі в роботі терміном "консультант" будемо називати будь-яку консультаційну структуру незалежно від того, чи є вона консалтинговою фірмою чи індивідуальним консультантом. Крім того, якщо це не обговорено особливо, то мова буде йти переважно про зовнішніх консультантів.

Переваги консультантів по менеджменту перед менеджерами наступні:

1) незалежність, неупередженість поглядів;

2) більш широкий кругозір, володіння великою інформацією у всіляких областях менеджменту і господарювання (у силу меншої завантаженості проблемами поточного управління);

3) орієнтація на широке вивчення і перенос досвіду інших організацій (в основному це стосується зовнішніх консультантів).

Консалтингові послуги найчастіше здійснюються у формі консалтингових проектів, а не у формі усних, одноразових порад. Вони містять у собі наступні основні етапи:

1) діагностика (виявлення проблем);

2) розробка рішень;

3) впровадження рішень.

Здійснення такого проекту може займати від декількох днів до декількох місяців. Іноді контакти з клієнтами можуть бути і багаторічними.

З погляду методів можна розрізняти наступні види консультування: експертне, процесне і навчальне.

При експертному консультуванні консультант самостійно здійснює діагностику, розробку рішень і рекомендацій з їх упровадження. Роль клієнта зводиться, в основному, до забезпечення консультанту доступу до інформації й оцінки результатів. При процесному консультуванні консультанти на всіх етапах проекту активно взаємодіють із клієнтом, спонукуючи його висловлювати свої ідеї, розуміння, пропозиції, проводити за допомогою консультантів аналіз проблем і вироблення рішень. При цьому, роль консультантів полягає, в основному, в абсорбції (зборі) цих зовнішніх і внутрішніх ідей, оцінці рішень, отриманих у процесі спільної з клієнтом роботи і приведенні їх у систему рекомендацій. При навчальному консультуванні консультант не тільки збирає ідеї, аналізує рішення, але і підготовляє ґрунт для їхнього виникнення, надаючи клієнту відповідну теоретичну і практичну інформацію у формі лекцій, семінарів, посібників і т.д.

Чим відрізняється консультування від навчання? Перевагою консультування є його конкретно-індивідуальний, "штучний" підхід. При цьому знання, якими володіють консультанти, трансформуються так, щоб вирішити конкретні проблеми того чи іншого підприємства. При навчанні ж знання в області менеджменту, економіки, права і т.д. передаються менеджерам у загальній формі і потім уже застосовуються ними на практиці. Позитивні сторони того й іншого способу передачі знань поєднуються в навчальному і процесному консультуванні.) Співвідношення різних видів консультування і навчання показані на схемі 2.

Схема 2. Співвідношення різних видів консультування і традиційної форми передачі знань (навчання)

Зрозуміло, у конкретних проектах чи на їхніх різних стадіях можуть застосовуватися комбінації всіх трьох перерахованих видів консультування і тоді воно стає експертно-процесним, що процесно-навчає, експертно-навчальним і т.д.

У промислово розвинутих країнах переважно здійснюється процесне і експертно-процесне консультування, тоді як в Україні та Росії поки що найбільше поширення одержало експертне й експертно-навчальне консультування. Це пояснюється, у першу чергу, непідготовленістю самих українських клієнтів до творчої роботи з консультантами, бажанням керівників одержати готові рішення.

Таке положення часто приводить до негативних наслідків і незадоволеності від підсумків консультаційних проектів, тому що, по-перше, клієнт може взагалі не сприймати готових рішень, якщо вони не вироблені разом з ним; по-друге, деяка істотна інформація не може бути отримана консультантом поза режимом активного діалогу з клієнтом. У Росії існує багато об'єктів консультування, що можуть бути розділені принаймні на наступні групи:

-- за формою власності: державні, приватні, акціонерні і змішані підприємства;

-- по розмірах: малі, середні і великі підприємства;

-- по територіальній ознаці: центральні (федеральні) і регіональні адміністративні утворення.

Відповідно клієнтами консультантів є чи власники менеджери приватних підприємств, керівники державних чи підприємств відповідних відомств, центральні і місцеві органи влади, а також керівники таких територіальних утворень як технопарки, екополіси, технополіси, вільні економічні зони і т.д. Досвід роботи російської Асоціації консультантів по економіці і керуванню показує, що в Росії за консалтинговими послугами звертаються насамперед наступні види організацій:

1) Молоді, швидко зростаючі частки підприємства і банки.

2) Прогресивно набудовані місцеві органи влади.

3) Державні і колишні державні підприємства, що знаходяться в кризовій ситуації.

Перші дві групи керуються при цьому золотим правилом менеджменту, сформульованим Томасом Пітерсом: "Реформувати потрібно те, що працює добре, тому що тут сили можуть бути мобілізовані негайно чи, принаймні, швидше, ніж в інших сферах". Що стосується третьої групи, те і для неї не усе загублено: у консалтинзі існують спеціальні методи подолання кризових ситуацій. Зокрема, поруч російських консультантів успішно здійснюється розробка програм реформування й оздоровлення підприємств, що знаходяться в "зоні ближнього банкрутства".

Сучасний набір консалтингових послуг склався в 1950-60-і роки, що на Заході називають "золотим століттям консалтингу", що зв'язано з післявоєнним прискореним розвитком і інтернаціоналізацією економіки, що викликали посилення потреб у консультаційних послугах. У Європейському довіднику-покажчику консультантів по менеджменті в даний час виділено 84 виду консалтингових послуг, поєднуваних у 8 груп (див. схему 3). Схема 3.

Види консалтингових послуг (Відповідно до класифікації Європейського довідника-покажчика консультантів по менеджменту):

1. ЗАГАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ

1.01 визначення ефективності система керування

1.02 оцінка бізнесу

1.03 керування нововведеннями

1.04визначення конкурентноздатності/вивчення кон'юнктури ринку

1.05 чи диверсифікованість становлення нового бізнесу

1.06 міжнародне керування

1.07 оцінка керування

1.08 злиття і придбання

1.09 організаційна структура і розвиток

1.10 приватизація

1.11 керування проектом

1.12 керування якістю

1 13 реорганізація інженерних служб

1.14 дослідження і розвиток

1.15 стратегічне планування

2. АДМІНІСТРУВАННЯ

2.01 аналіз роботи канцелярії

2 02 чи розміщення переміщення відділів

2.03 керування офісом

2.04 організація і методи керування

2.05 регулювання ризику

2.06 гарантії безпеки

2.07 планування робочих приміщень і їхнє оснащення

3. ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ

3.01 системи обліку

3.02 оцінка капітальних витрат

3.03 оборот фірми

3.04 зниження собівартості

3.05 неплатоспроможність (банкрутство)

3.06 збільшення прибутку

3.07 збільшення доходів

3.08 оподатковування

3.09 фінансові резерви

4. УПРАВЛІННЯ КАДРАМИ

4.01 професійний рух" і скорочення штатів

4.02 культура корпорації

4.03 рівні можливості

4.04 пошук кадрів

4.05 добір кадрів

4.06 здоров'я і безпека

4.07 програми заохочення

4.08 внутрішні зв'язки

4.09 оцінка робіт

4.10 трудові угоди і зайнятість

4.11 навчання менеджменту

4.12 планування робочої сили

4.13 мотивація

4.14 пенсії

4.15 аналіз функціонування

4.16 психологічна оцінка

4.17 винагорода

4.18 підвищення кваліфікації працівників

5. МАРКЕТИНГ

5.01 реклама і сприяння збуту

5.02 корпоративний образ і відносини з громадськістю

5.03 післепродажне обслуговування замовників

5.04 дизайн

5.05 прямий маркетинг

5.06 міжнародний маркетинг

5.07 дослідження ринку

5.08 стратегія маркетингу

5.09 розробка нової продукції

5.10 ціноутворення

5.11 роздрібний продаж і дилерство

5.12 керування збутом

5.13 навчання збуту

5.14 соціально-економічні дослідження і прогнозування

6. ВИРОБНИЦТВО

6.01 автоматизація

6.02 використання устаткування і його технічне обслуговування

6.03 промисловий інжиніринг

6.04 переробка матеріалів

6.05 регулювання внутрішнього розподілу матеріалів

6.06 упакування

6.07 схема організації робіт на підприємстві

6.08 конструювання й удосконалювання продукції

6.09 керування виробництвом

6.10 планування і контроль за виробництвом

6.11 підвищення продуктивності

6.12 закупівлі

6.13 контроль якості

6.14 контроль за постачанням вузлів і деталей

7. ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ

7.01 САПР/АСУ

7.02 застосування комп'ютерів в аудиті й оцінці

7.03 електронна видавнича діяльність

7.04 інформаційно пошукові системи

7.05 адміністративні інформаційні системи

7.06 проектування і розробка систем

7.07 вибір і установка систем

8. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПОСЛУГИ

8.01 навчальне консультування

8.02 консалтинг по керуванню електроенергетикою

8.03 інженерний консалтинг

8.04 екологічний консалтинг

8.05 інформаційний консалтинг

8.06 юридичний консалтинг

8.07 консалтинг по управлінню розподілом матеріалів і матеріально технічному постачанню

8.08 консалтинг у державному секторі

8.09 консалтинг по телекомунікаціях

Класифікація, приведена в схемі 3, є предметною, тобто відповідно до схеми консалтинг розрізняється по видах відповідно до функцій, що виконують менеджери Консультанти не виконують самих цих функцій, а виробляють рекомендації з їх виконання. Вони радять менеджерам як здійснювати загальне керування, адміністрування, фінансове керування, реалізацію інформаційних технологій і інші функції

Розглянемо коротко, для рішення яких задач Ми можете запросити консультантів по кожній з восьми перерахованих у схемі 3 груп консалтингових послуг консалтинг консультант реєстрація товариство

1. Консультантів по загальному керуванню запрошують для допомоги в рішенні проблем, зв'язаних із самим існуванням Вашого підприємства і перспективами Вашого бізнесу. Вони оцінюють стани справ у Вашій організації в цілому і зовнішню для неї середовище, визначають загальні цілі і систему цінностей організації, розробляють стратегію розвитку, складають прогнози, допомагають в організації філій і дочірніх фірм, дають рекомендації з зміні форм власності і складу власників, придбанню майна, чи акцій паїв, удосконалюванню організаційних структур і т.д.

2. Консультанти по адміністративному керуванню (адмініструванню) займаються такими питаннями як формування і реєстрація компаній, організація роботи офісу, обробка даних, система адміністративного контролю і т.д. Їхня основна задача -- оптимізувати керування організацією

3 Консультанти по фінансовому керуванню роблять допомогу в рішенні трьох основних задач: 1) пошук джерел і використання фінансових ресурсів; 2) оцінка і підвищення поточної фінансової ефективності діяльності організації; 3) зміцнення фінансового положення організації на перспективу. Вони займаються питаннями фінансового планування і контролю, оподатковування, бухгалтерського обліку, розміщення акцій і паїв на ринку, кредиту, страхування, прибутку і собівартості, неплатоспроможності і т.д.

4.Консультанти по керуванню кадрами розробляють рішення з питань підбора співробітників, контролю якості кадрового складу, системи оплати праці, підвищення кваліфікації і керування кадрами, охорони праці і психологічного клімату в колективі.

Їхня головна задача -і сприяти менеджерам в оптимізації залучення і використання такого ключових для будь-якої організації ресурсу, як людський фактор.

5.Консультанти по маркетингу надають менеджерам допомогу в рішенні життєво важливої для будь-якого підприємства, що діє в умовах ринкової економіки , задачі: забезпечення такого його функціонування, щоб вироблені їм товари і послуги були куплені споживачем. Вони займаються питаннями дослідження ринку і забезпечують прийняття рішень в області збуту, ціноутворення, реклами, розробки нової продукції і т.д. Оскільки в умовах ринкової економіки найбільш складною проблемою для підприємства є не виробництво, а продаж продукції, маркетинг являє собою одну з найважливіших областей консультаційного забезпечення бізнесу

6.Консультанти по організації виробництва, що розбираються в економічних, управлінських і інженерних питаннях надають менеджерам допомогу в рішенні таких задач

у рішенні таких задач, як вибір технології виробничого процесу, стимулювання продуктивності праці, оцінка і контроль якості продукції, аналіз витрат виробництва, планування виробництва, використання устаткування і матеріалів, конструювання й удосконалювання продукції, оцінка робіт і т.д.

7.Консультанти по інформаційних технологіях займаються розробкою рекомендацій із упровадження систем автоматизованого проектування (САПР) і автоматизованих систем керування (АСУ), інформаційно-пошукових систем, застосуванню комп'ютерів у бухгалтерському обліку й інших кількісних методах оцінки діяльності підприємства.

8. Спеціалізовані консалтингові послуги - це ті види послуг, що не відноситься ні до однієї із семи вищеописаних груп . Вони відрізняються від них або по методах, або по об'єктах, або по характері впроваджуваних знань (інженерний консалтинг, юридичний консалтинг і т.д.)

Створити підприємство: господарське товариство з обмеженою відповідальністю

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених Законодавством. Рішення про створення підприємства у випадках, передбачених чинним законодавством, приймається за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво".

Перед тим як створити підприємства нам належить знати, що таку структуру створюють за рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого від нього (них) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу. Існують різні способи заснування приватної фірми. Наприклад, можна виокремити один або кілька структурних підрозділів зі складу вже чинного підприємства чи організації. Інший варіант -- відкрити підприємство на базі об'єднання кількох підприємств за рішенням їхніх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого від нього органу. Якщо виробничий процес на нашому майбутньому підприємстві потребуватиме природних ресурсів, то ми мусимо одержати відповідний дозвіл на їх використання. Зазвичай такий документ видає місцева Рада народних депутатів. Але в деяких випадках (їх передбачено в законодавчих актах) треба мати такий дозвіл від Верховної Ради України. При цьому ми, як первинні природокористувачі, готуємо подання, а державна екологічна експертиза або відповідна Рада народних депутатів -- позитивний висновок. Якщо отримано відмову, то згідно із законодавством, маємо право її оскаржити. Нашому підприємству можуть передати також земельну ділянку -- в колективну власність або в тимчасове користування (зокрема на умовах оренди). Підприємство діє на підставі статуту , який затверджує власник (власники) майна. Тут ми визначаємо власника та назву підприємства, його місцеположення, вид, предмет і мету діяльності; органи управління; процедуру створення; повноваження трудового колективу і його виборчих органів; порядок формування майна підприємства; умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. До статуту можна внести також додаткові пункти, наприклад, положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг. Якщо вирішили створити товариство, то треба укласти не лише статут, й установчу угоду.

Тут треба подати відомості про назву та місцеположення, вид товариства, предмет і мету його діяльності; склад засновників та учасників; величину та процедуру формування статутного фонду; порядок розподілу прибутків та збитків; склад та повноваження органів товариства і процедуру прийняття рішень у цих органах (тут потрібно подати також перелік питань, вирішення яких вимагає одностайності або кваліфікованої більшості голосів, а також визначити порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства). Якщо не вмістяться всі ці відомості в установчих документах, то не треба дивуйтися, коли відмовлять у державній реєстрації товариства. Крім обов'язкових, можна на власний розсуд внести до установчих документів інші додаткові положення (якщо вони не суперечать законодавству). Тепер розглянемо конкретніші приклади. Скажімо, нам зі своїми партнерами потрібно створити товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) . Для початку укладіть між собою установчу угоду, в якій вкажіть порядок спільної діяльності щодо створення ТОВ, величину частки кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення цих часток. Тепер потрібно підготувати статут ТОВ (нагадаємо, що в цій справі треба вдатися по допомогу до юриста). Не завадить знати, що зазвичай зміни вартості майна, внесеного в момент заснування ТОВ, та додаткові внески учасників не впливають на розмір частки кожного з них у статутному фонді (цю частку вказуєтьсяе в установчих документах товариства). Щоправда, інколи (за певних обставин) установчі документи передбачають інші “правила гри”. Перед тим як розпочати діяльність у товаристві з обмеженою відповідальністю, потрібно створити статутний фонд. Величина цього фонду має бути не меншою за суму, еквівалентну 100 неоподатковуваним мінімумам (мінімальну заробітну платню визначають за її ставкою, чинною на дату створення товариства). До моменту реєстрації ТОВ , кожен з учасників, зобов'язаний перерахувати до статутного фонду не менше ніж 30% вказаного в установчих документах внеску. Цей факт мають підтвердити документи, видані в банківській установі. Повністю внести свою частку треба протягом року після реєстрації товариства (але не пізніше). В разі невиконання цього зобов'язання, за час прострочення сплачується 10% річних з недовнесеної суми (хоча іноді в установчих документах на такі випадки передбачено інші дії). Коли внесено свою частку повністю, товариство видає відповідне свідоцтво. Такі самі установчі документи (установчу угоду і статут) потрібно підготувати для акціонерного товариства. В статуті АТ , окрім вже перелічених, вмістіть відомості про види акцій, які випускатиме товариство; їхню номінальну вартість; співвідношення акцій різних видів; кількість акцій, що їх купуватимуть засновники; наслідки невиконання зобов'язань щодо викупівлі акцій; термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) раз на рік за підсумками календарного року. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства. Величина цього фонду не може бути меншою за суму, еквівалентну 1 250 неоподатковуваним мінімумам (мінімальну заробітну платню визначають за її ставкою, чинною на момент створення акціонерного товариства). Тепер засновники АТ мають повідомити про свій намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і зареєструвати АТ у відповідних державних органах. Статус юридичної особи підприємство одержить у день його державної реєстрації.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

при створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції. Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

За порушення термінів реєстрації та вимогу подання для реєстрації документів, не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт.

Використана література

1. Ви ханський. О.С. стратегическое управление: Учебник. - М.: Гардарика, 1998

2. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организации. - К.: МАУП, 1998

3. Щёкин Г.В. Управление бизнесом. - К.: МАУП, 1999

Размещено на Allbest.ru