Критерії прийняття комерційних рішень за умов ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Критерії прийняття комерційних рішень за умов ризику

Критерії прийняття комерційних рішень за умов ризику та методи їх розрахунку

Розрахунково-аналітичні методи оцінки рівня ризику мають суттєві обмеження щодо свого застосування і використовуються лише для оцінки певного кола господарських ризиків підприємства (інфляційний, податковий, процентний, кредитний ризики, ризик подорожчання послуг, ризик неплатоспроможності, ризики інвестиційної діяльності та ін.).

Залежно від характеру зміни параметрів проекту при оцінці ступеня його ризику в групі розрахунково-аналітичних методів виділяють:

- метод аналізу чутливості;

- метод аналізу сценаріїв;

- метод ймовірно-статистичних випробувань (метод Монте-Карло).

Метод аналізу чутливості - найбільш простий, але приблизний метод оцінки ступеня ризику, використання якого потребує мінімального обсягу первинної інформації. Використання цього методу передбачає ізольовану зміну значення окремих параметрів (факторів) та визначення нового кінцевого фінансового результату проекту при такій зміні кожного його параметра.

Показник чутливості проекту до окремого параметра розраховується як відношення попереднього (первинного) фінансового результату проекту до його нового значення при зміні відповідного параметра проекту.

Розрахунок та порівняння показників чутливості проектів до зміни окремих його параметрів дозволяє виявити найвагомі параметри (фактори) проекту, зміна яких найвагоміше впливає на зміну кінцевого результату. Порівняння коефіцієнтів чутливості по окремих альтернативних проектах дозволяє вибрати з них найменш ризикованій з точки зору залежності його фінансового результату від зміни ризик-факторів.

Основний недолік методу аналізу чутливості полягає в тому, що він не бере до уваги, наскільки ймовірні та реальні очікувані зміни окремих параметрів (факторів) проекту, а також те, що зміни параметрів проекту можуть мати сумісний, а не ізольований характер.

Цього недоліку не має метод аналізу сценаріїв, який передбачає одночасну зміну декількох змінних параметрів проекту. Таким чином, створюються альтернативні сценарії реалізації проекту, які відповідають різним припущенням відносно дії окремих факторів. Як правило, розглядають базовий (реалістичний), оптимістичний та песимістичний варіанти сценарію реалізації проекту.

За кожним з розроблених сценаріїв реалізації проекту розраховується кінцевий фінансовий результат, який можна ймовірно очікувати при такому варіанті розвитку подій та зміни факторів.

Оцінки ризику за методом аналізу сценаріїв дає змогу оцінити можливі значення результативних показників проекту при різних сценаріях, однак не дозволяє оцінити ймовірність реалізації кожного з них. Застосування методу аналізу сценаріїв дозволяє тільки визначити ймовірний (на думку експерта) діапазон змін фінансового результату проекту при найбільш невдалій (песимістичній) та найбільш вдалій (оптимістичній) зміні параметрів проекту.

Найбільш досконалим методом, який дозволяє всебічно оцінити ризики, пов'язані з проектом, є метод статистичних випробувань (метод Монте-Карло).

Цей метод оцінки ризику дозволяє розглянути велику кількість випадкових сценаріїв, які формуються як результат випадкової зміни параметрів (факторів) проекту. Кінцевий фінансовий результат проекту при застосуванні цього методу визначається не дискретною кількісною характеристикою, а розподілом ймовірностей його отримання.

Такий аналіз проводиться за допомогою комп'ютерного моделювання ймовірної зміни параметрів проекту, тобто розробки за допомогою комп'ютера ймовірних сценаріїв реалізації проекту при зміні його параметрів (факторів).

Розглядаючи конкретну господарську операцію підприємства та оцінюючи доцільність та ефективність її проведення, слід порівнювати між собою рівень її доходності і рівень ризику, який їй притаманний. Характер залежності між доходністю та ризиком за нормальних умов господарювання наочно демонструє рис. 183.

Як видно з наведеного малюнка, зростання рівня ризику виправдано тільки у тому випадку, коли воно компенсується зростанням доходності господарської діяльності.

Кут нахилу лінії співвідношення ризику та доходу, що наведено на малюнку, залежить від ставлення керівництва підприємства до ризику і характеризує тип цього ставлення.

Умовно можна виділити три різновиди ризик-позиції підприємства (типи ставлення до ризику): збалансована, агресивна та консервативна, їх узагальнена характеристика подана у табл. 80.

Характеристика можливих ризик-позицій підприємства

Як видно з наведеної характеристики, тип ризик-позиції підприємства є визначальним під час аналізу та проведення операцій, які пов'язані з ризиком.

Аналіз рівня ризику, який притаманний діяльності підприємства в цілому або його окремій господарській операції, є необхідною передумовою для:

- обґрунтованого прийняття управлінських рішень стосовно доцільності продовження господарської діяльності або проведення певної господарської операції;

- обґрунтованого вибору прийомів ризик-менеджменту з управління даним видом ризику для профілактики його прояву та мінімізації наслідків.

Розглянемо більш детально основні принципи управлінської поведінки в умовах ризику.

Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

Реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер підприємства повинен:

- оцінювати (прогнозувати) максимально можливий обсяг збитків від ризикових подій, які ймовірно можуть очікуватися в цілому по підприємству;

- порівнювати його з обсягом власного капіталу підприємства та власними фінансовими ресурсами, що знаходяться в його розпорядженні.

Співвідношення максимально можливого збитку та власних фінансових ресурсів підприємства характеризує ступінь ризику втрати власного капіталу (або ризик банкрутства) підприємства. Кількісно він вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику підприємства (Кр), який розраховується за такою формулою:

де ЗМ - максимальний розмір збитків, що прогнозується;

ВФР - власні фінансові ресурси, що є в розпорядженні підприємства; ВК - власний капітал підприємства.

Значення коефіцієнта ризику характеризує відносний розмір втрати власних фінансових ресурсів або власного капіталу підприємства, який може мати місце в даному періоді.

Дослідження окремих спеціалістів з питань ризик-менеджменту свідчать, що оптимальне значення коефіцієнта ризику дорівнює 30%. Ситуація банкрутства, як правило, виникає при значенні коефіцієнта ризику понад 70 %. Такий рівень розвитку оцінюється як критичний.

На нашу думку, наведені значення коефіцієнта ризику можуть розглядатися лише як орієнтовні. Тільки безпосередньо підприємство, виходячи з особливостей формування свого капіталу та економічних інтересів і фінансових можливостей власників, може визначити оптимальне для себе значення коефіцієнта ризику.

Визначене підприємством оптимальне та критичне значення коефіцієнта ризику є першим критерієм для визначення доцільності діяльності або господарської операції, що пропонується.

2. Необхідно завжди пам'ятати про наслідки ризику.

Практична реалізація цього принципу ризик-менеджменту передбачає оцінку вартості ризику, який притаманний діяльності підприємства та оцінку впливу ризикової події на життєдіяльність підприємства.

Під вартістю ризику слід розуміти всі сукупні збитки підприємства (та його власників) в разі настання ризикової події.

Оцінюючи збитки слід виділяти:

- прямі збитки, які безпосередньо пов'язані з настанням ризико-вої події;

- непрямі збитки, які виникають опосередковано і є результатом виникнення прямих збитків.

3. Не можна ризикувати великим заради малого.

Реалізація цього принципу передбачає порівняння доходу, що очікується, з рівнем ризику, який притаманний даній діяльності або господарській операції. Кількісно визначення ступеня відповідності між доходом та ризиком може проводитися за допомогою коефіцієнта ризик-віддачі, який розраховується так:

РВ=Д/ВР

де РВ - ризик-віддача діяльності або операції;

Д - обсяг чистого доходу, що очікується від діяльності або операції;

ВР - вартість ризику, який притаманний діяльності або операції.

Значення коефіцієнта ризик-віддачі має бути не меншим за одиницю. За наявності альтернативних проектів одним з критеріїв вибору між ними є найбільше значення цього показника.

4. Позитивне рішення приймається тільки в разі відсутності сумнівів, якщо вони є - слід приймати негативне рішення.

Практична реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер повинен у процесі прийняття свого рішення завжди орієнтуватися не на кращий, а на гірший результат, тобто прогноз розвитку ситуації повинен завжди бути песимістичним. Така лінія поведінки дозволяє йому перестраховуватися на випадок несприятливого збігу ризик-факторів та обставин.

5. Ніколи не можна думати, що існує тільки одне рішення. Завжди слід шукати альтернативні варіанти.

Реалізація цього принципу ризик-менеджменту передбачає необхідність пошуку альтернативних варіантів, які стосуються здійснення господарської операції або діяльності підприємства. До визначеної оцінки рівня ризику не слід ставитися фатально. Необхідно продумати інші варіанти досягнення цієї ж мети (іншу технологію проведення господарської операції) або розробити систему заходів, які зменшать ступінь притаманного їй ризику.

Описані вище принципи носять загально-евристичний характер, тобто являють собою сукупність логічних прийомів та правил прийняття рішення, якими слід керуватися за будь-яких обставин.

За наявності альтернативних варіантів проведення діяльності або здійснення господарської операції (далі - проектів) слід використовувати більш точні та формалізовані правила вибору найбільш ефективного та найменш ризикового варіанту:

- максимум виграшу (прибутку);

- оптимальна вірогідність очікуваного результату;

- оптимальна мінливість очікуваного результату;

- оптимальне співвідношення між прибутком та ризиком. В умовах наявності інформації про можливі наслідки ризику та вірогідність їх прояву слід використовувати такий алгоритм експертизи проектів підприємства.

1-й етап. Розраховується середній очікуваний результат (доход або прибуток), що прогнозується з кожного господарського проекту.

2-й етап. Розраховується дисперсія, середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації результату, що притаманні кожному проекту.

З-й_етап. Порівнюється середній очікуваний доход з коефіцієнтом варіації по запропонованих проектах.

Якщо коефіцієнт варіації результату проекту не перевищує 25%, то середній очікуваний результат може бути визнаний за типову характеристику розподілу. В цих умовах вибір проекту може бути проведено за критерієм максимального очікуваного результату.

Якщо означена вище вимога не виконується, середній очікуваний результат не може бути критерієм вибору, слід продовжити вивчення запропонованих проектів.

4-й етап. Проводиться порівняння вірогідності отримання максимального позитивного та мінімально негативного результату з коленого проекту, що пропонуються.

Менш ризикованим згідно з правилами оптимальної мінливості результату слід вважати господарський проект з мінімальним діапазоном між позитивним та негативним результатом його реалізації.

Доцільним є також розрахунок темпів зміни вірогідності позитивного та негативного результату рішень, що пропонуються. Перевагу слід віддати проекту з меншим темпом зміни вірогідності негативного результату по відношенню до темпу зміни вірогідності та величини позитивного результату.

5-й етап. Розраховуються та співставляються між собою показники ризик-віддачі кожного проекту, які характеризуються обсягом отримання позитивного результату (прибутку) на одиницю негативного результату (збитку). Критерієм вибору є максимальне значення коефіцієнта ризик-віддачі.

Практичне застосування наведених правил вибору дозволяє вибрати найменш ризикований варіант господарювання, а отже, суттєво знизити обсяг збитків підприємства.

Використана літератури

ризик збиток фінансовий менеджмент

1. Бланк И.А. Торговый менеджмент. -- К.: Изд-во УФИМБ, 1997. -- 408с.

2. Брыскин В.В. Математические модели маркетинга. -- Новосибирск: Наука, 1992.--156с.

3. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. -- К.: Деміур, 1996. - 212с.

4. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. -- К.: ТОВ "Борисфен-М", 1996. -- 336 с.

5. Дашков Л.П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладання до виконання. -- К.: МПП "Капрал", 1998. -- 172 с.

6. Економіка торговельного підприємства: Підруч. для вузів / А.А. Мазаракі та ін.; За ред. проф. Н.М. Ушакової. -- К.: Хрещатик, 1999. -- 800 с.

7. Москвітіна Т.Д., Черепов В.В. Комерційні зв'язки торговельного підприємства: Навч. посіб. -- К.: Изд-во КТЭУ, 2002. -- 126 с.

8. Фомин Г.П. Математические методы и модели в коммерческой деятельности: Учебник. -- М.: Финансы и статистика, 2001. -- 544 с.

9. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. -- К.: АртЕк, 1997. -- 248 с.

Размещено на Allbest.ru