Управління ризиками в логістичній системі підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ЛОГІСТИЧНІЙ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМСТВА

На сучасному етапі господарювання успішність та результативність діяльності вітчизняних підприємств вирішальним чином залежить від правильності й обґрунтованості обраної стратегії підприємницької діяльності та використання логістичних принципів в управлінні. Застосування логістичного підходу у практиці господарювання дозволяє істотно підвищити прибутковість та якість сервісу, забезпечити ефективне управління потоковими процесами в економічних системах підприємств, що є запорукою суттєвих переваг у конкурентній боротьбі.

У практиці господарської діяльності практично щодня доводиться приймати різного роду рішення, в тому числі з питань логістичного управління. Важливою умовою прийняття раціональних управлінських рішень є володіння якомога більш повною і точною інформацією про предмет рішення і його наслідки. Однак, як і всі інші ресурси, інформація, як правило, обмежена, тому більшість рішень приймається в умовах неповної поінформованості та невизначеності зовнішнього середовища. Наслідком прийняття рішень у цих умовах є невизначеність результатів, тобто ризик [1, c. 16-23; 2, c.9-13]. З погляду на це, питання врахування різного роду ризиків в процесі логістичного управління економічними системами підприємств набуває особливої актуальності та практичної значимості в сучасних умовах.

Проблемі логістичного управління економічними системами підприємств присвячено багато праць вітчизняних й зарубіжних науковців та дослідників. Окремими дослідниками втрати від ризиків визнаються складовою логістичних витрат, однак мало хто враховує, що їх оптимізація в логістичній системі неможлива без попереднього виявлення, оцінки та діагностики ризиків логістичних видів діяльності, а також продуманого вибору рішення, що враховує ризики. Праць, присвячених проблемам ідентифікації, оцінки, прогнозування ризиків в логістиці та управління ними, край недостатньо, при цьому в них застосовуються загальні класифікації ризиків та методи ризик-менеджменту без врахування специфіки логістичних видів діяльності.

Метою статті є формування алгоритму управління ризиками в логістичній системі підприємства. Досягнення поставленої мети потребує розкриття поняття „управління ризиками”, розгляду основних етапів цього процесу стосовно ризиків логістичної діяльності з урахуванням їх специфічних ознак, класифікації ризиків в логістичній системі підприємства, наведення рекомендацій з поліпшення процесу управління ризиками логістичної спрямованості.

Ризики існують на всіх етапах ланцюга виробництва та доставки товарів в логістичній системі. Вони можуть включати політичну нестабільність, зміну курсу валют, можливостей перевізників, строків зберігання продукції та попиту з боку споживачів [3].

Згідно з теорією, управління ризиками - це сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів їхнього зменшення [1, c. 257]. Що стосується ризиків логістичної системи підприємства, то управління ними слід здійснювати з урахуванням специфічних особливостей логістичної діяльності та з адаптацією загальноприйнятих методів і прийомів управління до цих специфічних умов. Процес управління ризиками в логістичній системі доцільно здійснювати послідовно у декілька етапів (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Алгоритм управління ризиками та прийняття раціональних управлінських рішень в логістичній системі підприємства

Перший етап - виявлення зовнішніх та внутрішніх ризиків досліджуваної логістичної системи. Конкретному ланцюгу поставок, логістичній системі або її ланці відповідає своя система ризиків, яка формується залежно від виконуваних логістичних функцій (транспортування, складування, управління закупівлями і т.д.), галузевої приналежності, масштабу діяльності (місцевий, регіональний, національний, міжнародний, глобальний), вживаних технологій, вибраних стратегій розвитку і ряду інших чинників.

При ідентифікації ризиків у логістичній системі підприємства перш за все виникає потреба виявлення всіх видів ризику, що характерні для цієї системи. Тому доцільно навести класифікацію ризиків логістичної діяльності з точки зору причини появи можливого збитку (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Класифікація ризиків в логістичній системі підприємства

Логістичні ризики - це ризики здійснення логістичних операцій транспортування, складування, вантажопереробки та управління запасами та ризики логістичного менеджменту усіх рівнів, в тому числі ризики управлінського характеру, що виникають під час виконання логістичних функцій та операцій [4]. Ризики логістичного менеджменту на рівні логістичної системи включають ризики, що виникають унаслідок неефективної міжфункціональної логістичної координації, неефективності логістичної стратегії, незадовільного стану планування і контролю, низького рівня інтеграції логістичних процесів на підприємстві, рівня кваліфікації керівників і ведучих фахівців з логістики, а також ризики неефективності системи інформаційно-комп'ютерної підтримки, обумовлені інтеграційним рівнем використовуваних технічних засобів, програмного забезпечення, кваліфікацією персоналу, широтою охоплення внутрішньої інформаційної мережі і т.п. До логістичних функцій, в яких більша частина ризиків за природою - управлінські ризики, тобто ризики, які багато в чому залежать від професійних і особистісних якостей логістів різних рівнів, відносяться: управління закупівлями матеріальних ресурсів, управління процедурами виконання замовлень, прогнозування попиту на готову продукцію і витрат матеріальних ресурсів і деякі інші.

В управлінні логістичними системами слід враховувати й нелогістичні за причиною виникнення ризики - це зовнішні по відношенню до логістичної системи ризики, викликані природними, екологічними, політичними, ринковими, соціальними причинами, і ризики, характерні для будь-якої іншої області управлінської діяльності, пов'язані з нещасними випадками, звільненням і смертю персоналу, спричиненням шкоди основним фондам адміністративно-управлінського призначення із яких-небудь не вказаних вище причин та ін.

Для виявлення перелічених ризиків можуть використовуватися процедура аудиту логістичних видів діяльності, SWOT-аналіз. В ході зовнішнього аудиту здійснюється аналіз очікування рівня обслуговування споживачів, роботи конкурентів, тенденцій в галузі, економічних, політичних відносин і іншої інформації, що відноситься до виявлення зовнішніх ризиків для логістичної системи. В ході внутрішнього аудиту збираються відомості про виконувані логістичні функції, технології. Аналізуються способи виконання логістичних операцій, показники якості обслуговування, структура логістичних витрат, статистика втрат від ризиків і т.д., тобто проводиться збір даних, що дозволяють оцінити внутрішні ризики логістичної системи підприємства [5].

Проте виявлення притаманних підприємству логістичних та нелогістичних ризиків не дозволяє визначити небезпеку, яку вони представляють, і процедури управління ризиками, що забезпечують найкращий результат. Для вирішення цих завдань необхідно оцінити величину можливих втрат від ризиків та вірогідність їх появи. Тому другий етап управління ризиками логістичної діяльності - їх якісна та кількісна оцінка.

Головне завдання якісної оцінки полягає в одержанні інформації про структуру, властивості логістичної системи і наявних їй ризиків, визначенні факторів ризику й обставин, що призводять доризикових ситуацій. Кількісна оцінка дозволяє отримати чисельне значення ризиків логістичної системи підприємства, ймовірностей їх настання та наслідків [4]. На цьому етапі можуть бути застосовані наступні методи оцінки ризиків: статистичний метод, метод експертних оцінок, метод аналогій та ін.

Третій етап - діагностика ризиків - передбачає аналіз впливу факторів ризику на його результат та аналіз впливу величини та частоти ризику на показники логістичної діяльності, що здійснюються з використанням методів кореляційного, регресійного аналізу, імітаційного моделювання та аналітичних методів.

Четвертий етап - прогнозування та моделювання результату дії ризику та наслідків рішень, що приймаються, - передбачає використання методу дерева рішень, імовірнісного динамічного програмування та сценарного планування.

Ухвалення рішення в логістичній системі підприємства пропонується проводити відповідно до концепції прийнятного ризику. Дана концепція полягає в розумінні того, що в більшості випадків повністю позбутися від ризику неможливо, його можна лише знизити до прийнятного рівня, коли він перестає бути небезпечним. Тому п'ятим кроком в системі управління ризиками логістичної діяльності є оцінка прийнятності ризику.

У разі неприйнятного рівня певного ризику логістичної діяльності підприємства на шостому етапі обирається найбільш доцільний метод управління ним. Такими методами у практиці господарювання підприємств найчастіше виступають [1; 2]: профілактичні заходи з метою зменшення ступеня ризику; передача ризиків; зовнішнє страхування; відмова від ризику.

Під час управління ризиками в логістичних системах підприємств необхідно враховувати наступні важливі моменти. Першим моментом при оцінці ризиків є той факт, що саме поняття „ризик” досить багатогранне та залежить, перш за все, від сфери його застосування та практики оцінки ризиків, що склалась у цій сфері. Другим моментом при оцінці поняття „ризик” є складність та багатофакторність логістичного середовища. Ризики логістичних систем можуть бути самими різноманітними. По своїй суті ризики логістичної діяльності об'єднують в собі різні види ризиків усіх складових ланок і елементів як в процесі зміни матеріальних, фінансових і інформаційних потоків, так і в процесі власне управління ризиками, що виникають в логістичній системі [4].

Дослідження процесів управління ризиками в логістичних системах зумовлює обов'язкову наявність командно-експертного підходу. Для оцінки ризиків притягуються фахівці з різних сфер діяльності: менеджери, економісти, математики, програмісти, страхувальники і т.п. Ці фахівці проводять оцінку сутності поняття „ризик” відповідно до характеру досвіду власної діяльності і професійної компетенції. При цьому необхідно досягти однозначності в підходах до ризиків.

Третій момент в оцінці поняття „ризик” полягає в тому, що логістична система на практиці є не динамічною організацією з єдиним управлінням, а сукупністю зацікавлених сторін у вигляді ланок логістичної системи з певними потенційними можливостями і сферою компетентності. Під зацікавленими сторонами в логістичній системі розуміються логістичні ланки, з чиїми інтересами і прибутком пов'язаний успіх організації і логістичної системи. Ланки логістичної системи - це у тому числі команда менеджерів і фахівців з певним характером власної діяльності і професійною компетенцією.

Четвертий важливий момент, який необхідно відзначити, полягає в тому, що в ході функціонування логістичної системи учасники всіх ланок логістичного ланцюга зацікавлені в отриманні прибутку. Перед логістичними менеджерами ланок ставиться задача збільшити цей прибуток і скоротити витрати. При цьому питання управління ризиками, як правило, виводяться з поля концентрації уваги діяльності логістів і менеджерів до моменту настання ризикової події, витрати на усунення якого порівняні з прибутком за певний період.

Щодо загальних рекомендацій з поліпшення процесу управління ризиками логістичної діяльності, то слід відзначити наступні:

1. Стратегічне мислення. Ефективне управління ризиками повинно бути цілісним та інтегрованим. Компанія, що відрізняється стратегічним процесом планування, наприклад, списку постачальників, зуміє більш ефективно управляти ризиками, розробить заощадливий та ефективний виробничо-логістичний ланцюг, буде швидко реагувати на потреби ринку та впроваджувати інновації. Тоді як відсутність стратегічного планування постачальників може призвести до конфлікту між витратами та ризиками.

2. Розширення кооперації. Фахівці з логістики й управління ризиками ведуть регулярну тісну роботу зі своїми колегами з відділів закупівель, транспорту і інших. Рішення питань, пов'язаних із зменшенням складних ризиків, вимагає більш глибокої співпраці. Таким чином, відділи можуть не тільки краще розуміти ризики, але також краще розбиратися в специфіці роботи, виконуваної кожним відділом.

3. Розробка оптимального співвідношення ризиків. Експерти сходяться на думці, що є вірні та неправильні підходи до управління ризиками. Слід уявляти собі витрати і ризики як дві змінні в континуумі: зменшення однієї складової часто відбувається за рахунок збільшення іншої. Виробничо-логістичний ланцюг стає більш нестабільним, якщо компанія фокусує свою увагу лише на зменшенні витрат, як в ситуації з пошуком дешевої робочої сили по всьому світу не оглядаючись на безліч ризиків, які можуть виникнути в результаті такого підходу. Відповідним способом роботи з витратами можна назвати той, при якому витрати не були б весь час у центрі уваги.

4. Урахування ризиків, яким неможливо дати кількісну оцінку. На сьогоднішній день більшість підприємств не має належних методів оцінки ризику, часто відсутня статистична база. Управління різними ризиками здійснюється незалежно, не враховуючи можливість взаємодії між ризиками. Логістична діяльність підприємств стикається з багатьма ризиками - інвестиційними, політичними, фінансово-економічними, кадровими, клієнтськими ризиками, ринковими ризиками і т.д.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Будь-яка ділова активність ризикована, тобто ніщо не може відбутися без ризику, але кожний, хто пов'язує ризик винятково з небезпекою або можливістю збитків, втрачає з поля зору найважливіший аспект - сприятливу можливість. Тому для підприємницької діяльності корисно бути ризикованою. Врахування ризиків при управління логістичними системами підприємств дозволяють забезпечити гнучкість цих систем, їх адаптацію до мінливості ринкової ситуації та використання новітніх методів та технологій логістичного управління.

Виходячи з об'єктивності існування ризиків логістичної діяльності та необхідності забезпечення раціонального управління ними алгоритм управління ризиками у логістичній системі підприємства охоплює етапи ідентифікації ризиків, їх якісної та кількісної оцінки, діагностики, оцінки прийнятності ризиків та застосування заходів нейтралізації до неприйнятних логістичних ризиків.

Методи забезпечення стійкості та надійності логістичних систем

ризик логістичний менеджмент

Будь-яка система, і логістична в тому числі, складається із ряду підсистем, які розташовані у визначеному ієрархічному порядку. У відповідності до теорії систем, ці підсистеми пов'язані між собою та здійснюють відповідний вплив одна на одну. Разом з цим вони автономні і спроможні функціонувати самостійно, якщо розвиток, який здійснюються в кожній з них, не перешкоджає розвитку інших підсистем.

При нормальному функціонуванні усіх підсистем вся система в цілому працює без збоїв. У випадку порушення функціонування якої-небудь підсистеми порушується цілісність всієї системи. Однак таке порушення ще не веде до глобальної кризи. Це пов'язано з тим, що автономне функціонування інших підсистем, не зважаючи на те, що вони і відчувають деякий вплив зовні, не втрачає своєї самостійності.

Але як тільки порушення в однієї підсистемі підриває зсередини її структуру, то виникає дисбаланс в інших підсистемах, приводячи до хаосу. В такій ситуації поведінку будь-якої системи, і логістичної в тому числі, стає важко прогнозувати.

Якщо така проблема є, її необхідно вирішувати. Дисертант згодний з думкою В.М. Лейбіна [139, С.45], який вважає, що необхідно починати з тієї підсистеми, через брак у якій і відбулися зміни в глобальній логістичній системі. Деякі фахівці вважають, що поки приймаються рішення щодо налагодження нормального функціонування однієї підсистеми, інші підсистеми можуть вийти із строю та виникне небезпека втрати контролю над поведінкою глобальної системи [250]. При цьому ряд авторів виходять з того, що важко узяти під контроль усі процеси, які приводять до хаотичної поведінки глобальної системи. Тому необхідно оперативно реагувати на усі зміни в цій системі та оперативно приймати ефективні рішення щодо забезпечення нормального функціонування всіх її підсистем.

Як правило рішення, які приймаються відносно дій системи та її елементів, засновані на традиційному баченні взаємозв'язків між різними підсистемами. Так, вважається, що якщо зміни в одній підсистемі швидко ведуть до змін в інших підсистемах та глобальної системи в цілому, то необхідно взяти під контроль всі ці зміни для того, щоб спрямувати їх в бажаному напрямку. Тим самим управління стає вирішальним фактором, який задає орієнтири розвитку глобальної логістичної системи.

Як вважає автор роботи [172], неможливість управляти глобальною системою в значній мірі обумовлена неспроможністю людини здійснити контроль над своєю власною діяльністю. Але з такою думкою автора важко погодитися, оскільки глобальними системами управляють і досить ефективно (наприклад, Інтернетом). Підтримка стійкості логістичної системи та збереження її гомеостазу є внутрішньою метою системи, у порівнянні із зовнішньою, яка визначає взаємовідносини системи із зовнішнім середовищем. Тому слід так організувати логістичну систему, щоб забезпечити досягнення цілей функціонування системи, стабільності в змінному середовищі та одночасно її розвитку.

Найбільш розповсюдженою причиною руйнування системи є втрата її стійкості. Що стосується логістичних систем, то тут ще однією причиною руйнування можуть бути протиріччя, як внутрішні, так і зовнішні.

Порушення стійкості системи в загальному вигляді означає появу в ній процесів, які не піддаються управлінню та негайно приводять до дезінтеграції системи. Стійкість логістичної системи визначається не здатністю до управління шляхом примушення всіх її елементів функціонувати в попередньо заданому режимі. Такий спосіб управління буде ефективним лише в екстремальних ситуаціях і може забезпечити стійкість системи лише за рахунок значних витрат, що негативно вплине на її розвиток. Рано чи пізно наступає край зовнішньому примушенню, за яким стійкість системи, яка підтримується штучно, порушується, і наступає хаос, дезінтеграція її елементів.

Природна стійкість логістичної системи передбачає таку структуризацію елементів, при якій їх узгоджене функціонування здійснюється на основі внутрішньої здібності до самоорганізації. В такому випадку збої в одній підсистемі можуть привести до переструктуризації окремих елементів системи, уповільнити її розвиток, але це не порушує її цілісність. Стійкість системи зберігається навіть при наявності деяких дезінтеграційних процесів.

Безумовно не можна говорити про стійкість логістичної системи, не визначивши поняття “стан”. Так, стан - це миттєва характеристика логістичної системи, що забезпечує знання властивостей системи в конкретний момент часу. Стан визначається або через вхідний вплив і вихідні результати, або через загальносистемні властивості.

Крім того, структурна стійкість системи буває статичною та динамічною. Статистична система - це система в одному стані. Динамічна система характеризується множиною станів, протягом часу вона переходить з одного стану в інший.

Що стосується логістичних систем, то вони розглядаються не в статичному стані, а в динамічному - в руху та розвитку, що значно змінює підхід до їх вивчення, а в ряді випадків дозволяє визначити закономірності та фактори впливу на їх діяльність.

Ще однією характеристикою системи є її поведінка, під якою розуміють змін стану системи, наслідком чого є деякий результат. При цьому слід зазначити, що в основному термін “поведінка” відноситься до організаційних систем. Що стосується технічних систем, то, як правило, мова йдеться про процеси, які відбуваються в системі.

Дисертант під поняттям стійкості системи розуміє здібність системи повертатися в стан рівноваги після впливу зовнішніх факторів. Стан рівноваги, в який система може повертатися, називається стійким станом рівноваги.

Стійкість, як функціональна властивість логістичних систем, має вирішальне значення для оцінки їх працездатності і була би неможливою без уявлення про динаміку процесів, які в них відбуваються. Оскільки логістична система відноситься до числа управляємих систем, то логічним буде наявність органу, який має здійснювати функції управління. Щоб це наглядно побачити, представимо логістичну систему схематично, у вигляді сукупності управляючої та управляємої частин (рис.3.10).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.10. Блок-схема логістичної системи

Як видно із рис.3.10, системи, якими управляють, не є ізольованими. Вони взаємодіють із зовнішнім середовищем, одне з одним, можуть утворювати більш складні системи, що входять у якості ланок до складних систем та утворюють ієрархію систем, якими можна управляти.

Умовами гідного функціонування логістичної системи є визначена ступінь її стійкості під впливом зовнішніх факторів. Термін “стійкість” припускає, що, не дивлячись на “обурення”, логістична система зберігає незмінними ті свої властивості та характеристики, які роблять її даною системою. Стійкість логістичної системи можна також розуміти як здібність системи зберігати динамічну рівновагу із середовищем, або як здібність системи компенсувати вплив факторів зовнішнього середовища.

Безумовно, з підвищенням складності системи, необхідно зростання її стійкості. Однак, на думку Ю.М. Горського [56], в багатьох випадках загальна стійкість системи підвищується із зростанням числа елементів тільки тоді, коли збільшення кількості елементів не приводить до зменшення структурної стійкості системи. На нашу думку, в загальному випадку стійкість системи залежить не тільки від кількості її елементів, але й від характеру цих елементів, способів їх сполучення та виду їх структурних зв'язків.

Слід ще раз зауважити, що проблема стійкості є дуже важливою для складних логістичних систем. В такій системі критичні умови функціонування визначаються, перш за все, глибокими структурними перетвореннями, що потребує постановки на перший план питань забезпечення нормального функціонування системи при наявності внутрішніх та зовнішніх параметрів впливу на неї.

Однак, якщо зміна параметрів складної логістичної системи відбувається у визначених межах, то система має здібності до адаптації. Але, якщо зміни в системі перевищують її можливості за адаптивного розвитку, то стійкість системи втрачається. Якщо при цьому встановлюється періодичний режим, то відзначається “м'яка” втрата стійкості. Якщо ж система переходить на інший режим роботи стрибком, то спостерігається “жорстка” втрата стійкості.

Як відзначає в своїй роботі [172] В.Д. Могилевський, в залежності від механізмів розвитку та характеру стійкості визначають три типи кризи: критичні ситуації; власне кризи (“м'яка” втрата стійкості); катастрофи (“жорстка” втрата стійкості).

Якщо при критичній ситуації порушення стійкості логістичної системи можна подолати шляхом пристосування, або адаптації, то кризова ситуація ще не приводе до розпаду системи. При катастрофі система руйнується.

На думку авторів роботи [204] в останньому випадку елементи системи зберігаються, але утворюючі систему ознаки зникають. Якщо наближується криза (біфуркація), рекомендується уважно віднестися до розвитку подій і намагатися передбачити їх рух. Крім того, слід зробити спробу відновити для системи добіфуркаційні умови або створити нові, які відповідають обставинам.

Однак саму по собі біфуркацію не слід пов'язувати тільки з кризою в її негативному трактуванні. Біфуркація - це “перенародження” системи, яке може привести до появи нових позитивних, з точки зору розвитку системи, властивостей.

Щоб перевірити стійкість стану рівноваги, системі необхідно надати деяке мале відхилення. Тоді при поверненні її в попередній стан, або близький до нього, можна говорити або про стійкість системи, або про її порушення.

Стійкість функціонування системи є узагальнюючим поняттям. Воно складається із значної групи факторів, які безпосередньо відображуються на стійкості. Втрата стійкості може відбуватися через наступні причини: зміна параметрів системи; наявність непередбачених при формуванні логістичної системи факторів зовнішнього середовища; порушення зв'язків в системі.

Наступна група причин втрати стійкості логістичних систем пов'язана із порушеннями матеріального потоку: деформація власне логістичних каналів (руйнування каналів, зниження їх пропускної здібності, дефекти при транспортуванні товару); недостатність ресурсів; порушення властивостей продукції, яка переміщується; перевантаження логістичних каналів, їх закупорка при надлишках продукції.

В процесі розвитку, який складається із стадій еволюції та стрибків, які циклічно повторюються, логістична система постійно переходить із стійкого стану до нестійкого та навпаки. Структурна та функціональна стійкість являє собою здібність логістичної системи зберігати свої параметри у визначеній межі значень. Це дозволяє їй зберігати якісну невизначеність, в тому числі складу, зв'язків та поведінки, що формується в процесі адаптації системи до зовнішніх та внутрішніх умов, які змінюються в результаті катастрофи.

Стійкість логістичної системи можна збільшити завдяки підвищенню ступеню універсальності її організації. Інший спосіб підвищення стійкості логістичної системи - збереження визначеної спеціалізації підсистем. Цей спосіб можна проілюструвати наступним чином. Більшість систем в своєму складі мають оперативні та консервативні підсистеми, з яких перші наближаються до середовища, уловлюючи її флуктуації, інші - відділяються від неї, зберігаючи якісну визначеність системи. Обидві умови можуть працювати разом на підвищення стійкості, якщо вони не виходять за визначені межі. Якщо це не так, то стійкість як самої системи, так і її підсистем знижується. В цьому випадку поступово починає працювати “принцип ламкості”, у відповідності до якого стійкість має більшу ламкість, ніж нестійкість, все гарне більш ламке, ніж погане [206].

Автори роботи [205, С.20] довели, що нестійкість часто виникає у відповідь на введення до системи нового компоненту. Зі свого боку, автори роботи [245; 282] визначили, що в точці біфуркації нестійкість посилюється завдяки тому, що в системі завжди присутні флуктуації, які заглушуються у стійкому стані, в результаті нелінійних процесів, які виводять параметри за критичні значення, посилюються та визивають стрибкоподібний перехід в новий стійкий стан з меншою ентропією, після чого цикл “плавний розвиток-стрибок”, “еволюція-революція”, “стійкість-нестійкість” повторюється.

Дисертант доводить, що поняття стійкості та нестійкості мають сенс перш за все по відношенню до стаціонарного стану системи, тобто стану, формальне описання якого не залежить від часу і який реально може здійснюватися досить довго. Стаціонарний стан стійкий, якщо при незначному відхиленні від нього система повертається в цей стан, і нестійкий, якщо відхилення від нього зростають протягом часу. Крім стійкості та нестійкості стаціонарного стану можна говорити про структурну нестійкість та нестійкість системи.

Логістична система повинна стійко функціонувати при припустимих відхиленнях значень параметрів системи та факторів зовнішнього середовища, наприклад при коливаннях попиту споживачів на продукцію, зміні умов постачання або закупівлі продукції, зміні транспортних тарифів. При значних коливаннях факторів зовнішнього середовища логістична система повинна гнучко пристосовуватися до нових умов шляхом зміни значень параметрів функціонування та критеріїв оптимізації. При формуванні системи можна припустити наявність в ній дестабілізуючих елементів або навіть підсистем. Однак при цьому необхідно прийняти міри щодо забезпечення стійкості системи в цілому. Найбільш простий спосіб складається в охоплені локальних нестійкостей негативними зворотними зв'язками - необхідно вимірювати реакцію цих елементів та подавати до входу сигнали у вигляді функцій цих реакцій, протилежних їм за знаком.

Таким чином, стійкість та нестійкість, адаптація та дезадаптація є в однаковій мірі необхідними в процесі розвитку будь-якої логістичної системи. Досягнутий рівень науково-технічного прогресу та накопичений досвід світової економіки вже зараз дозволяє створювати високонадійні та високоефективні системи.

У відповідності до загальної теорії надійності, надійність - це здібність (необхідність) системи “спрацювати з визначеною віддачею”. Аналіз робіт [59; 85] дозволив дисертанту визначитися з поняттям надійності регіональної логістичної системи, під якою автор пропонує розуміти здатність системи виконувати задані функції, зберігаючи в часі значення встановлених показників системи у визначених межах, що відповідають заданим режимам та умовам функціонування.

Отже, надійність логістичної системи являє собою комплексне поняття і, відповідно, має комплексні властивості: безвідмовність, адаптивність, самоорганізація, керованість, живучість. Розглянемо більш детально кожну складову надійності логістичної системи. Що стосується самоорганізації, то вона передбачає, що логістична система повинна будуватися з врахуванням того, що у відповідності до змін зовнішнього середовища вона зможе змінити або спосіб функціонування системи, або змінити структуру, організацію, систему управління, межі діяльності системи.

Оскільки головними і традиційно діючими особами логістичних каналів є виробник, оптова компанія та фірми роздрібної торгівлі, то кожному з них по черзі належить той самий товар. Вони також приймають на себе ризики, пов'язані з їх статусом тимчасових власників товару. Взаємопов'язаних учасників цього ланцюгу, виконуючих загальну задачу, можна назвати “каналом приналежності”. Ці самі, або пов'язані з ними учасники, вступають у договірні відносини також з іншими каналами, які називають каналами переговорів, каналами фінансування, каналами просування та логістичними каналами. Саме логістичний канал має справу з фізичним рухом матеріальних потоків регіону, що і є основою нашого дослідження.

Усі канали та їх діяльність можна представити графічно у вигляді відповідних мереж, структура яких буде залежати від типу логістичної системи. Але у будь-якому разі це потребує відповідної самоорганізації. Так, інформація в каналах повинна переміщуватися в обох напрямках, а також між каналами, виконуючи при цьому важливу функцію - надати кожному із учасників достатній обсяг інформації для того, щоб кожен міг прийняти правильне, доцільне рішення. Важливою умовою самоорганізації при цьому буде доступність інформації. Вона являє собою дуже важливий фактор нормального функціонування каналу і всієї логістичної системи. При цьому канал перестає діяти, коли деякі з його учасників відчують нестачу необхідної інформації. Говорячи про таку самоорганізацію, яка забезпечить надійність логістичної системи, слід зауважити, що тільки скоординовану групу учасників, які діють разом для полегшення логістичних процесів, можна назвати “організація”. Оскільки всі учасники каналу залежать один від одного, мають загальні цілі, то головною умовою показника надійності - самоорганізації є необхідність тісно співпрацювати в атмосфері довіри та вільного обміну інформацією. Як стверджують професори Луіс Штерн та Адель Ель-Енсарі, самоорганізація має місце в такій системі, де мають місце шість ознак: розподілення функцій між її членами; взаємозалежність у відношенні задач, які виконуються; наявність системи спілкування та критерію оцінки комунікативності; складна структура; співпраця у досяганні загальних цілей; чітко визначена ієрархія підпорядкування або авторитарна система. Якщо логістична система буде побудована з врахуванням самоорганізації, то вона буде спроможна подолати не тільки внутрішні бар'єри та непорозуміння, але й працювати організовано і зайняти міцне становище на ринку.

Проблема надійності логістичної системи пов'язана з процесами проектування, планування та експлуатації. На нашу думку, теорію надійності логістичних систем становить саме сукупність загальних методів, які дозволяють створити логістичну систему з високою надійністю та розрахувати її кількісні та якісні показники.

Таким чином, умовно проблему надійності лоігстичної системи можна визначити шляхом розрахунку параметрів логістичної системи, які визначають її надійність. Це можна зробити завдяки спеціальних математичних методів.

Але спочатку необхідно задати параметри логістичної системи, які забезпечать їй бажану надійність. Саме на цьому етапі обирається структура логістичної системи, яка, з одного боку впливає на рівень надійності системи, а, з іншого - визначає витрати ресурсів, необхідні для досягнення потрібного рівня надійності. Загальною теорією надійності доведено, що надійність системи з послідовним поєднанням елементів залежить як від числа елементів, так і від їх рівня надійності. При цьому надійність системи можна збільшити за рахунок зменшення послідовно поєднаних елементів та за рахунок підвищення надійності кожного з них. Паралельне поєднання елементів розглядається як засіб підвищення надійності системи. Але оскільки це не завжди можна реалізувати, то в таких випадках застосовуються такі форми резервування, як введення резерву елементів, забезпечення запасними ресурсами.

Для проведення аналізу надійності логістичної системи автор пропонує наступну послідовність дій:

1) розбити систему на досить малі складові частини;

2) розрахувати показники надійності;

3) визначити слабкі місця системи;

4) визначити спосіб підвищення ступеню надійності

Отже, для проведення аналізу надійності логістичної системи на першому етапі система розбивається на досить малі складові частини. Це дозволяє одержати необхідну точність оцінки надійності. Далі необхідно розрахувати показники надійності. Це дозволить визначити слабкі місця системи. І, нарешті, необхідно визначити спосіб підвищення ступеню надійності логістичної системи.

Але на цьому не можна припиняти аналіз надійності. На базі вимог, які ставляться до робочих характеристик системи в цілому, включаючи її надійність, необхідно виробити вимоги до характеристик окремих складових системи. При цьому необхідно враховувати, що проблема завдання вимог до рівня надійності залежить від таких факторів: ступінь важливості того чи іншого компоненту для функціонування логістичної системи; метод виконання системою своїх функцій; складність системи та зміна надійності її компонентів в залежності від характеру функції, яка виконується.

Крім того, необхідно врахувати можливість ускладнення проблеми за рахунок відсутності детальної інформації щодо багатьох факторів на початковому етапі проектування логістичної системи. Визначення вимог щодо надійності та її розподілення між елементами системи необхідно проводити за наступною схемою:

визначити та усвідомити співвідношення між рівнями надійності системи, її підсистем та елементів. Це дозволить зрозуміти та усвідомити основні властивості конкретної системи з точку зору її надійності;

розглянути надійність поряд з іншими параметрами логістичної системи;

забезпечити необхідну надійність.

Ефективність функціонування логістичної системи може змінюватися від нуля (повний вихід із строю, тимчасове зупинення роботи системи) до деякої передбаченої заздалегідь величини по фактичній надійності. Тільки ретельний вибір складу компонентів логістичної системи та її структурної схеми зможе забезпечити високу ступінь надійності. Якщо вимоги до окремих компонентів системи стають критичними, то необхідно передбачити визначену ступінь лишку, наприклад передбачити якійсь резервний ресурс.

Для забезпечення стійкості і надійності логістичної системи необхідно визначитися з вимогами, які до них надаються. Так, до числа основних вимог віднесемо наявність стійких сінергетичних зв'язків, раціоналізацію процесів комплексність управління потоками, якість, своєчасність і оптимізацію процесів, що відбуваються в логістичній системі. Крім того, важливими вимогами є цілісність логістичної системи та її інтегративні властивості (товар, якість, кількість, час, місце, витрати). Але не слід залишати поза увагою таку властивість логістичної системи, як її конкурентоздатність, що залежить, в першу чергу, від ефективності (результативності) функціонування системи.

Размещено на Allbest.ru