Планування трудових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Планування трудових ресурсів

1. Планування трудових ресурсів

В плануванні діяльності підприємств важливе місце належить визначенню потреби в трудових ресурсах. Планування трудових ресурсів на підприємствах починається з аналізу забезпеченості робочих місць працівниками відповідної кваліфікації та рівня їх використання. Необхідна чисельність персоналу підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема специфіки підприємства, його профілю, обсягу виробництва продукції, її номенклатури і складності, техніко-технологічної бази та досягнутого технічного рівня виробництва, прогресивності, організації виробництва і праці тощо.

Основою для розрахунку необхідної чисельності персоналу є плановий обсяг виробництва продукції, продуктивність праці та її ріст, показники інших розділів плану підприємства (планові норми часу і виробітку, норми обслуговування устаткування і робочих місць, планові коефіцієнти виконання норм; дані про вивільнення працівників під впливом окремих техніко-організаційних факторів).

Обсяг виробництва найчастіше виражають у трудових одиницях виміру - в нормо-годинах. Нормо-години характеризують витрати нормованого робочого часу на виготовлення продукції (виконання робіт).

Витрати часу в нормо-годинах на виконання виробничої програми або на одиницю продукції називаються трудомісткістю.

Витрати праці усіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства на виготовлення одиниці (або всього обсягу) продукції утворюють повну трудомісткість продукції. Складовими її частинами є технологічна трудомісткість (витрати праці основних робітників), трудомісткість обслуговування і управління (витрати праці допоміжних робітників, керівників, спеціалістів, службовців).

Чисельність персоналу планують (розраховують) окремо за кожною категорією і загальну по підприємству. При цьому розраховують явкову, облікову і середньооблікову чисельність працівників.

Явкова чисельність - це чисельність працівників, які І Іовинні щоденно з'являтися на роботу.

Облікова чисельність включає постійних і тимчасових працівників прийнятих на роботу терміном на один і більше днів, у тому числі осіб; відсутніх на роботі з причин, передбачених трудовим законодавством. Це, зокрема, працівники, які перебувають у службових відрядженнях, на навчанні, виконують державні обов'язки, тимчасово непрацездатні. Враховуються і працівники, які зайняті неповний робочий день.

Середньооблікова чисельність - це число працівників, у середньому включених до списку підприємства за певний період. Розраховується відношенням сумарної кількості працівників за списком за усі календарні дні цього періоду до числа днів у періоді (число працівників за вихідний день приймається рівним числу їх за попередній робочий день).

Середньооблікова чисельність за місяць визначається як сума кількісного складу працівників за кожний календарний день місяця, поділена на кількість днів місяця. Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається як сума середньмісячної чисельності, поділена на 12.

Для розрахунку загальної чисельності промислово-виробничого персоналу на підприємствах застосовують два методи:

1. метод коригування базової чисельності;

2. метод розрахунку на основі повної трудомісткості виготовлення продукції.

При застосуванні методу розрахунку на основі повної трудомісткості продукції, який є точнішим порівняно з методом коригування, формула для визначення загальної чисельності персоналу має вигляд:

де tсум - повна (сумарна) трудомісткість виробничої програми в плановому періоді (яка включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва та управління ним), нормо-годин;

Теф - ефективний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника в плановому періоді, годин;

Квн - очікуваний коефіцієнт виконання норм у плановому періоді.

Облікова чисельність робітників на нормованих операціях Ч°рн розраховується за формулою:

де ti -трудомісткість i-го виду виробу, нормо-годин;

mi - кількість виробів i-го виду, одиниць;

n - кількість видів виробів;

Теф - ефективний фонд часу роботи одного робітника за рік, годин;

Квн - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками даної професії.

Облікову чисельність робітників на нормованих машинних операціях Ч°р.н.м. визначають за формулою:

де Ку - кількість одиниць устаткування, необхідного для виконання річної програми;

Тр - фонд часу роботи одиниці устаткування за рік, годин (в одну зміну);

Чбр - чисельність бригади, яка обслуговує одиницю устаткування, осіб;

Кзм - коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Чисельність робітників на ненормованих операціях визначають на основі даних про загальне число робочих місць (кількість об'єктів, що обслуговуються) Кр.м., діючих норм обслуговування (кількість об'єктів на одного робітника) Ноб, змінності роботи Kзм і коефіцієнта переводу явкової чисельності в облікову Коб:

Коефіцієнт Коб розраховують за формулою

де Вп - плановий відсоток невиходів робітників на роботу.

Чисельність робітників на ненормованих операціях, де неможливо встановити норми обслуговування, визначають за формулою:

Явкове число робітників Ч*р визначається виходячи із облікової чисельності Ч°р і коефіцієнта явки Кя

Коефіцієнт явки розраховують відношенням ефективного фонду часу одного робітника за рік Теф до номінального фонду робочого часу за рік Тном:

Чисельність керівників, спеціалістів і службовців розраховують на основі діючих в галузях типових структур апарату управління (типових штатних розкладів) і нормативів чисельності.

2. Собівартість продукції

Процес виробництва є важливою стадією кругообігу коштів підприємства. В ході його здійснення підприємство, витрачаючи матеріальні, технічні, трудові та фінансові ресурси, формує собівартість продукції (робіт, послуг) та фінансові результати діяльності -- прибуток або збиток. Правильна організація обліку і планування витрат забезпечує дієвий контроль за ефективним використанням на підприємстві всіх ресурсів і дозволяє уникнути конфліктних ситуацій з податковою адміністрацією та замовниками.

В собівартості продукції знаходить своє відображення дія ринкових економічних законів, які сприяють зниженню витрат на виготовлення продукції за рахунок прискорення науково-технічного розвитку, поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції, ресурсозбереження, впровадження мало- та безвідходних технологій, інтенсифікації виробництва.

Рівень собівартості продукції перебуває в прямій залежності від продуктивності праці, раціонального використання основних фондів, економії матеріалів, енергоресурсів, скорочення непродуктивних витрат, організації виробництва, якості управління та інших факторів.

Найбільш повно проявляється взаємозв'язок собівартості з такими категоріями, як ціна, прибуток та ін.

Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію.

Отже, відображаючи процеси виробництва, обігу та розподілу, собівартість виступає як один з важливих синтетичних показників діяльності підприємства.

Принципи формування собівартості продукції:

- Чітке розмежування витрат підприємства по сферах господарської діяльності -- виробнича адміністративна, капітальні вкладення, невиробнича, збутова.

- Безпосередній зв'язок витрат з процесами виробництва та обігу.

- Заміщення витрат в процесі відтворення для відновлення основної виробничої діяльності.

- Повний облік фактичних витрат незалежно від рівня дотримання встановлених норм та умов.

- Прямий зв'язок витрат на виробництво продукції з визначеним періодом часу.

В господарській практиці склад витрат, які включаються в собівартість промислової продукції (робіт, послуг), визначається в централізованому порядку. Для забезпечення єдиних засад формування собівартості продукції і фінансових результатів на підприємствах України незалежно від форм власності рекомендується дотримуватися основних засад «Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості» та вимог ПБО--16.

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво.

Планування собівартості продукції для підприємств є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і включає систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину поточних витрат, що включаються до складу собівартості валової продукції, а також витрати усього промислового циклу.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства.

Розрахунки планової собівартості окремих видів товарної, реалізованої продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, внутрішньовиробничого планування, формування цін і стратегії розвитку.

Реформування бухгалтерського обліку спричиняє необхідність зміни організації усієї економічної діяльності підприємства. Одночасно з перебудовою системи обліку здійснюється перегляд методологічних засад формування собівартості.

Основні положення національних стандартів бухобліку регламентують порядок обліку та фінансової звітності у цілому по підприємству.

Водночас для ефективного управління підприємством необхідна інформація про витрати на ті чи інші види діяльності, а всередині цих видів діяльності -- про витрати на виробництво і збут, витрати на виготовлення окремих видів продукції. Без вироблення певної методики планування собівартості в нових умовах неможливо займатися проблемами ціноутворення, обґрунтовувати зміни в номенклатурі та асортименті продукції, оцінювати заходи з вдосконалення техніки і технології.

Формування собівартості окремих видів продукції належить до сфери внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Стаття 1 «Закону про бухоблік» передбачає самостійність підприємства при розробці системи і форми управлінського обліку, у звітності й контролі господарських операцій.

Самостійність підприємств обмежена лише вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку, яким ця підсистема управління підприємством не повинне суперечити.

Типове положення на сьогодні -- єдиний нормативний акт, який регламентує питання організації внутрішньогосподарського обліку і його застосування не повинне суперечити національним стандартам.

В залежності від складу розрізняють: технологічні, виробничі, операційні та звичайні витрати, яким відповідає технологічна та виробнича собівартість продукції, витрати операційної та звичайної діяльності підприємства.

Задача 1

планування трудовий праця персонал

За даними, наведеними в таблиці, вияснити, чи є економічно доцільними обсяги капітальних вкладень, передбачені проектом плану об'єднання на наступні п'ять років, при ставці дисконтування 15%.

Розрахуємо коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень за формулою:

,

де - приріст прибутку підприємства;

К - обсяг капітальних вкладень.

Отже, = 0,17

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. У наших розрахунках прийматимемо Ен = 0,15. Якщо Ер > Ен, то вкладення капіталу вважають доцільними.

В нашому випадку 0,17 > 0,15, отже, обсяги капітальних вкладень є економічно доцільними.

Задача 2

У попередньому році обсяг товарної продукції становив 338 млн. грн. Фондовіддача 5,2 грн. У звітному році обсяг товарної продукції збільшився на 10%, вартість основних виробничих фондів склала 60,6 млн. грн. Визначити додатковий обсяг товарної продукції отриманої у звітному році порівняно з попереднім за рахунок кращого використання основних виробничих фондів.

Обсяг товарної продукції у звітному році становить:

338 + 10% = 371,8 млн. грн.

Фондовіддача обчислюється за формулою: Фв = Q/ОФ, де

Q - обсяг продукції підприємства;

ОФ - середньорічна вартість основних фондів.

Тоді фондовіддача у звітному році буде: Фв зв. = 371,8/60,6 = 6,14 грн.

Отже, фондовіддача у звітному році порівняно з попереднім збільшилася на 6,14 - 5,2 = 0,94 грн.

А додатковий обсяг товарної продукції отриманої у звітному році порівняно з попереднім за рахунок кращого використання основних виробничих фондів становить: 371,8 - 338 = 33,8 млн. грн.

Використана література

1. Бойчик І.М., Харів П.С, Хопчан МЛ., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - 2-ге вид. - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001.

2. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.

3. Герасимчук ВТ. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. -- К.: Вища шк., 1995.

4. Кваснюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Україні // Економіка України. -- 1997. -- № 9. - С. 12-15.

5. Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. I. Основи підприємницької діяльності: Посібник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2001. -- 280 с. («Альма-матер»)

6. Тарасюк О.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К, 2003.

7. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998.

Размещено на Allbest.ru