Особливості планування на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості планування на підприємстві

1. Особливості планування на підприємстві

Однією з найважливіших функцій виробничого менеджменту підприємства є планування його діяльності.

Планування -- вид, сфера діяльності органів управління підприємства по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузі і національної економіки. Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягнути за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення.

Планування як сфера і вид діяльності:

- об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою,

- надає всім процесам одно-направленість, скоординованість,

- сприяє найбільш повному та ефективному використанню наявних ресурсів.

Система централізованого управління породила відповідну ідеологію директивного планування, яка розглядала план як закон, котрий не можна змінювати і необхідно обов'язково виконувати. Ринкова система господарювання орієнтує підприємство на планування як на неперервний процес передбачення змін зовнішнього середовища та адаптації внутрішніх факторів виробництва для розвитку і подальшого зростання.

З теоретичної точки зору добре збалансований план має певні переваги перед ринком, однак якщо ринок саморегулюється і забезпечує певну рівновагу, то незбалансований план повністю виключає розвиток.

У дискусії 20-х років XX століття, які справедливо називають «золотою ерою» радянської планової науки, економісти В. Базаров, М. Кондратьєв вказували на необхідність і плану, і ринку. Вони відстоювали ринкові механізми господарювання, які базуються на детальному вивченні стихійних процесів, виявленні закономірностей їх прояву, врахуванні кон'юнктури.

В умовах ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання підприємству самостійності означає не тільки скасування повної залежності його діяльності від уряду, а й надання широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, організації матеріально-технічного і кадрового забезпечення, шляхів розвитку підприємства, методів мотивації праці та економічної відповідальності за кінцеві результати роботи.

Кожне підприємство незалежно від сфери діяльності, масштабів виробництва самостійно визначає ринки збуту своєї продукції (послуг), обирає контрагентів, формує внутрішній механізм господарювання.

Результатом планувальної діяльності є план, який являє собою складну соціально-економічну модель стану підприємства та його підрозділів в майбутньому, характеризує пропорції та темпи розвитку.

Об'єктом планування є виробничо-комерційна діяльність підприємства, його науково-технічний розвиток, соціальна сфера, охорона довкілля.

Суб'єктом планування є підприємство, цех, дільниця, потокова лінія, робоче місце.

Основою планування виступає система об'єктивних економічних законів, серед яких виділяють:

- основний економічний закон, що зумовлює необхідність врахування економічної ефективності суспільного виробництва з метою найбільш повного задоволення потреб населення та отримання прибутку;

- закон відповідності попиту і пропозицій, що забезпечує рівновагу підприємства як економічної системи;

- закон вартості, тощо.

Завдання соціально-економічного планування на підприємстві:

- оцінювати стан економіки підприємства, соціальних процесів на конкретний період часу та тенденції в його діяльності;

- науково передбачати майбутній стан економіки підприємства з врахуванням тенденцій розвитку національної економіки, галузі;

- здійснювати оперативний контроль за діяльністю підприємства шляхом порівняння звітних і планових показників його діяльності;

- забезпечувати ефективне використання наявних на підприємстві технічних, матеріальних, трудових ресурсів та їх своєчасну заміну і поповнення.

Досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить, що в ринкових умовах господарювання, планування виробничо-господарської діяльності виступає важливою умовою функціонування підприємств, їх економічного росту і розвитку.

Російські вчені під плануванням розуміють процес або сукупність дій суб'єкта господарювання по встановленню цілей і завдань його функціонування. План розглядається ними як комплексна система заходів, яка передбачає порядок, терміни їх виконання, соціально-економічні параметри розвитку на певний період часу.

Отже, планування можна розглядати як дієвий інструмент сучасного виробничого менеджменту, завдяки якому підприємства можуть визначати мету і завдання свого функціонування, розробляти систему заходів щодо поліпшення результатів діяльності або запобігання небажаним явищам.

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.

Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб'єктів господарювання важливі переваги:

- забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

- попереджує про можливі проблеми;

- стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

- поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

- сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємництві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей взаємозв'язок спостерігається лише в 6 випадках із 100). Як правило, планування починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого росту або періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену вище тезу і свідчать про те, що успіх досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки).

Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні планування.

Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох з них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування. Цей документ дає чітку відповідь на велику кількість запитань і застерігає нових товаровиробників від можливих помилок і прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур розробляється: маркетинговий план, оцінюються реальні конкуренти, визначається стратегія розвитку, обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва, штати працівників, матеріальні ресурси, фінансові результати тощо.

Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у визначенні свого місця в конкурентному середовищі, прагнення передбачити майбутнє зумовлюють необхідність планування кожної підприємницької структури адекватного стану ринкового господарства. В бізнес-плануванні гнучко поєднуються виробничі і ринкові, фінансові і технічні, внутрішні та зовнішні аспекти діяльності підприємства.

Діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентноспроможних товарів і послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їх визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу планування діяльності підприємства відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності служать основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.

Державні, в тому числі казенні підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу і прогнозування стану економіки в залежності від змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним і казенним підприємствам необхідно наново виробляти досвід планування діяльності.

Сучасний ринок висуває особливі вимоги до підприємств. Складність і динамізм процесів, які відбуваються на ньому, створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування діяльності підприємств.

Діяльність державних, казенних (особливо казенних) підприємств перебуває під постійним контролем і має підтримку галузевих міністерств та відомств, Кабінету Міністрів України. Тому планування їх діяльності є запорукою ефективності використання державного майна, отримання і розподілу прибутку, організації та оплати праці.

Підприємства з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого господарського ризику. Крім того, в залежності від частки майна в статутному фонді, вони можуть брати безпосередню участь в управлінні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість західних інвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Вони неохоче сприймають інформацію без відповідних обґрунтувань і підрахунків. Тому плідна співпраця з ними вимагає такого планування діяльності, яке базується на принципах і методах, зрозумілих обом сторонам.

2. Тактичне планування

менеджмент централізований управління планування

Тактичне планування -- процес реалізації стратегії підприємницької структури на певний період часу (рік-два). Тактичні плани передбачають конкретні способи використання ресурсів підприємства, необхідних для досягнення довготермінових цілей. Зміст тактичних планів деталізується по кварталах і місяцях.

Тактика -- термін грецького походження, який означає маневрування силами, ресурсами, необхідними для досягнення певних цілей. Тактичне планування пов'язане з оптимальним поєднанням або розподілом ресурсів на короткий період часу.

Основна відмінність між стратегічним і тактичним плануванням полягає втому, що стратегічне планування пов'язане з обґрунтуванням генерального напрямку функціонування підприємства, визначенням того, чого прагне досягти підприємницька структура, а тактичне планування зосереджене на тому, як саме досягнути цього стану. Тобто основна відмінність -- це відмінність між цілями і засобами.

Тактичні плани є менш суб'єктивними, тому що при їх складанні використовують достовірну інформацію. Спеціалісти з планування застосовують сучасні комп'ютерні технології та методи розробки планів.

Виконання тактичних планів пов'язане з меншим ризиком, оскільки ці рішення пов'язані з внутрішніми проблемами підприємства.

Тактичні плани виражаються конкретними цифровими результатами, їх легше і простіше оцінити, вони охоплюють окремі підрозділи підприємства. Отже, тактичні плани включають основні показники діяльності, яких прагне досягнути підприємство до кінця планового періоду. Це, по суті, набір заходів і послідовність їх впровадження для досягнення стратегічної мети та ілюстрація їх впливу на всі сторони діяльності підприємницької структури.

Тактичне планування є логічним продовженням стратегічного, передбачає календарну послідовність реалізації заходів, досягнення стратегічних цілей, конкретизує зміст стратегічних дій.

Будь-яке планування на підприємстві, а особливо тактичне, є важливою частиною вільної ринкової системи, її основним саморегулятором. Взаємодіючи на мікрорівні з такими економічними науками, як маркетинг, менеджмент, організація виробництва, фінанси, воно дає відповіді на фундаментальні питання ринкової економіки. Ці головні питання ринку формують зміст тактичного планування в широкому його розумінні.

У вітчизняній та зарубіжній теорії планування на сьогодні не має чіткого визначення змісту тактичного планування.

Отже, тактичне планування -- це сукупність дій, процедур, господарської політики, спрямованих на досягнення поставлених поточних цілей і завдань. Тактичне планування можна розглядати як засіб реалізації стратегії підприємства, інструмент забезпечення взаємозв'язків цілей з можливостями підприємства, визначення послідовності і способів ефективного їх досягнення, чіткого розподілу завдань між кожним функціональним і лінійним підрозділом підприємства, обумовлення їх місця та ролі в досягненні загальних цілей.

Тактичне планування істотно відрізняється від стратегічного за певними ознаками. Основна відмінність полягає в охопленні сфер впливу. Стратегічне планування справляє ширший і глибший (глобальний) вплив на діяльність підприємства, визначає його успіх в майбутньому. Тактичне -- враховує поточну внутрішню і зовнішню ситуацію, передбачає необхідні і можливі заходи для того, щоб їх реалізація забезпечила успіх сьогодні та сприяла досягненню стратегічних цілей і завдань.

Важливим є і часовий аспект відмінності. Стратегічне планування розраховане на тривалу перспективу і його наслідки проявляються через певний період часу та впливають на результати діяльності підприємства впродовж тривалого періоду. Тактичне, як правило, розраховане на короткий період (до 1 року), конкретизує і доповнює стратегічний план та підлягає оперативному регулюванню.

Стратегічне планування зосереджене, в основному, по вертикальних рівнях управлінської ієрархії і в більшості випадків здійснюється «зверху -- вниз». Це означає, що планові орієнтири, стратегічні цілі розробляються на вищому рівні управління, їх виконання передається на тактичний рівень управління -- керівникам лінійних і функціональних підрозділів в масштабах всього підприємства. На цьому рівні розробляються середньотермінові і поточні плани реалізації стратегії. Таким чином, можна вважати, що тактичне планування зосереджене по горизонтальних рівнях управління. Процеси взаємозв'язки і синхронізації, коригувань планів протікають «знизу -- вверх».

Зарубіжна і вітчизняна практика господарювання визначила як найбільш прийнятний для розробки тактичних планів часовий період в один рік, що відповідає календарному господарському і фінансовому періоду.

Розгорнутою формою тактичного плану є поточний річний техніко-економічний план діяльності підприємства. У вітчизняній практиці господарювання він має різні назви: «промфінплан», «план розвитку підприємства», «план економічного і соціального розвитку підприємства», «річний техніко-економічний план», «поточний план» та ін.

Річний техніко-економічний план є комплексним документом, який охоплює всі аспекти діяльності підприємства: виробництво і збут, науково-технічний розвиток, соціальну сферу, інвестиційну діяльність, охорону довкілля, зовнішньоекономічні відносини тощо.

Основні завдання річного техніко-економічного плану полягають в забезпеченні виконання стратегічного плану, раціональному використанні всіх наявних на підприємстві ресурсів, своєчасному врахуванні змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі, оперативному контролі за ефективністю управління, деталізації завдань всім підрозділам виробництва.

Поточний річний техніко-економічний план впливає на всі аспекти діяльності підприємства. Добре обґрунтований план ефективно сприяє досягненню цілей підприємства, а необґрунтований призводить до систематичних порушень графіків випуску продукції, простоїв, понадурочної роботи, проблем з фінансами. Тому поточний річний техніко-економічний план повинен бути цілеспрямованим, реалістичним, досяжним, адресним.

Вітчизняна і світова практика планування свідчить про те, що розробка планів вимагає великої інтелектуальної праці багатьох фахівців -- маркетологів, постачальників, трудовиків, інженерів, менеджерів, тощо.

Задача 1

Обчислити місячну заробітну плату при відрядній формі (пряма):

- вироблено 150 шт.;

- витрачено часу 1,2 год.;

- ІІІ розряд (розцінка - 2,61 грн.)

Відрядна заробітна плата визначається за формулою:

ЗПвідр = Опр*Р,

де Опр - обсяг виробленої продукції;

Р - розцінка за одиницю продукції

При використанні норми часу розцінку розраховують за формулою:

Р = СТ*НЧ ,

де СТ - тарифна ставка робітника

НЧ - норма часу.

Отже, Р = 2,61*1,2 = 3,132 грн.

Тоді ЗПвідр = 150*3,132 = 469,8 грн.

Задача 2

Встановити доцільність капіталовкладень в будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності при таких даних:

1) обсяг продукції в натуральних одиницях - 100000 грн.;

2) гуртова ціна виробу - 200 грн.;

3) собівартість виробу - 160 грн.;

4) обсяг капіталовкладень - 14 млн. грн.;

5) вартість виробничих фондів - 12,5 млн. грн.

Абсолютну ефективність капіталовкладень у будівництво нового заводу можна обчислити за формулою:

Е = П/К = (200-160)*100000/14000000 = 4000000/14000000 = 0,28;

де П - загальна сума прибутку;

К - загальна сума виробничих інвестицій.

Абсолютну ефективність можна також обчислити через ефективність використання діючих виробничих фондів:

Е = П/S = 4000000/12500000 = 0,32;

де П - загальна сума прибутку;

S - загальна виробничих фондів.

Обчисленні коефіцієнти економічної ефективності капіталовкладень значно перевищують нормативний коефіцієнт Ен = 0,15, тому інвестиції у будівництво нового заводу є доцільними.

Використана література

1. Бойчик І.М., Харів П.С, Хопчан МЛ., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - 2-ге вид. - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001.

2. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.

3. Герасимчук ВТ. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. -- К.: Вища шк., 1995.

4. Кваснюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Україні // Економіка України. -- 1997. -- № 9. - С. 12-15.

5. Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. I. Основи підприємницької діяльності: Посібник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2001. -- 280 с. («Альма-матер»)

6. Тарасюк О.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К, 2003.

7. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998.

Размещено на Allbest.ru