Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
• 1.1 РЕГЛАМЕНТАЦІЯ РОЗРОБКИ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
• 1.2 ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
• 1.3 СТАДІЇ ПРОЕКТУВАННЯ
• 1.4 ЕСКІЗНИЙ ПРОЕКТ (ЕП)
• 1.5 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ (ТЕО) ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗРАХУНОК (ТЕР)
• 1.6 ПРОЕКТ (П)
• 1.7 РОБОЧИЙ ПРОЕКТ (РП)
• 1.8 РОБОЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ (Р)
• 1.9 ПОГОДЖЕННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
• 1.10 ЗНАЧЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ
• 1.11 БУДІВНИЦТВО ОБ'ЄКТА АРХІТЕКТУРИ
• 1.12 ДЕРЖАВНИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
• 1.13 АВТОРСЬКИЙ ТА ТЕХНІЧНИЙ НАГЛЯДИ
• 1.14 АРХІТЕКТУРНО-ТЕХНІЧНИЙ ПАСПОРТ ОБ'ЄКТА
• 1.15. АРХІТЕКТУРНІ ТА МІСТОБУДІВНІІ КОНКУРСИ
• Розділ 2. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ПРОЕКТНО-ВИШУКУВАЛЬНИХ РОБІТ
• Розділ 3. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ КТМ «МИР»
• 3.1 ОРГАНІЗАЦІЙНА І ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
• 3.2 НОМЕНКЛАТУРА І ОБСЯГИ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ
• 3.3 ПЛОЩІ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТОВ КТМ «Мир»
• 3.4 ОСНОВНІ ФОНДИ, НЕОБОРОТНІ МАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ І НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ
• 3.5 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ
• ТОВ КТМ «Мир»
• 4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА
• 4.2 РОЗРАХУНОК ПРИРОДНОГО ОСВІТЛЕННЯ
• 4.3 АНАЛІЗ МОЖЛИВИХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА
• 4.4 РОЗРАХУНОК НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ - ПОЖЕЖІ НА ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Україна - одна з найбільших європейських держав зі значним демографічним, інтелектуальним, ресурсним та виробничим потенціалом, сприятливими природними кліматичними умовами, а також надзвичайно вигідними геополітичним положенням у центрі Європи у вузлі найважливіших світових господарських зв'язків.

У виробництві товарів провідна роль (майже ѕ) належить промисловості. На долю сільського господарства припадає понад 1/5, будівництва приблизно 7%.

Будівельна діяльність на території сучасної України зародилась ще за часів, коли людина жила полюванням та збиральництвом. У тяжких умовах відбувався розвиток української архітектури. Упродовж віків, аж до недавнього часу, численні ворожі навали, міжусобиці та тимчасовий перехід окремих регіонів під владу інших європейських держав ускладнювали цей розвиток. Двічі під час татаро-монгольської та німецько-фашистської навал, вщент руйнувалися міста й села України. Та незважаючи на нелегку історичну долю українського народу, на терені України створено самобутню архітектуру, яка є поліетнічним культурним явищем. Адже поряд із зодчеством українського етносу на території України з глибокої давнини розвивалась архітектура багатьох інших народів, які мешкали на цій землі і чия доля була тісно пов'язана з долею українського народу. Архітектури цих народів зливалася з українською в історичній забудові міст, селищ та сіл.

Не можна не зазначити, що українська архітектура завжди була відкрита світові, розвиваючись як частина світової архітектури. Вона зазнавала впливу і західноєвропейської, і східної, і російської архітектури, в свою чергу впливаючи на їхній розвиток. Поруч з українськими майстрами українську архітектуру творили представники багатьох народів світу. Іноземні майстри, які постійно мешкали й працювали в Україні або проживали в інших країнах, епізодично працюючи в Україні, переймалися українськими традиціями , освоювали і розвивали їх, вносячи в українську архітектуру здобутки культури своїх народів.

На початку 1980-х років кількість великих міст з чисельністю населення понад 250 тисяч мешканців майже подвоїлась, а кількість «міст мільйонерів» збільшилась з одного до п'яти (Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Харків).

Масовий відтік населення із сіл та малих міст у промислові центри мав несприятливий деформаційний вплив на соціальну, демографічну й економічну структуру суспільства. Сільське населення, що прийшло до міста було історично не підготовлене до умов міського життя. Негативна, а інколи й агресивна поведінка люмпенізованої маси нового міського населення, яка, крім того, провокувалася ідеологічними настановами правлячих структур, призвела до нищення традиційної системи міського життя з його усталеними етичними нормами, до зневажання духовних і матеріальних цінностей, руйнування міського довкілля, пам'яток історії та культури.

Швидке зростання міського населення спричинило також поглиблення кризових явищ у суспільстві. Найактуальнішою стала проблема масового житла.

Характерними рисами нових забудов стали жорстка раціоналістична логіка й естетичний аскетизм. Забудова міст відбувалася як правило, від центру до периферії. У районах садибної забудови невеликих міст споруджувалися багатоповерхові будинки, що не сприяло творенню гармонійного міського середовища, або проводилась повна реконструкція таких районів, яка супроводжувалась знесенням придатного житлового фонду. Це спотворювало розпланування та архітектурно-художній образ історичних міст.

Уніфікувалась і нівелювалась свідомість громадянина, якого треба було пристосувати до примітивного типу соціальної поведінки й суспільного буття. Обмеження матеріально-економічних ресурсів зумовило реорганізацію будівельної політики для підвищення економічної ефективності й рівня індустріалізації. З цих позицій скореговану нормативну основу будівництва в напрямі зниження комфортності й спрощення функціональної організації квартири. Масова продукція домобудівного конвеєра ліквідувала відмінності між містами. Житловий фонд зростав, а разом з цим розповзалася й безликість. Не лише окремі міста, але й вся країна загалом втрачала свій образ.

Здобуття Україною незалежності надало поштовху для розкриття широких можливостей вітчизняного зодчества і звільнення архітектора від жорсткого адміністративно-ідеологічного тиску й диктату спрощених будівельних технологій. Разом з тим, кардинальна переорієнтація суспільства на ринкові відносини зумовила різкий спад виробництва, енергетичну, економічну й екологічну кризи, занепад науково-дослідних, проектних та організаційних структур.

Спад економічної активності, як наслідок кризових явищ перехідного періоду та ослаблення колишніх загальносоюзних виробничих зв'язків, спричинив скорочення державного фінансування будівництва. На перших порах, за відсутності приватних і зарубіжних інвестицій, це звело до мінімуму обсяги наукових, проектних і будівельних робіт. Більшість розпочатих об'єктів було законсервовано.

Зміни в суспільстві суттєво вплинули на типологію будівель. З'явились нові різновиди споруд - притулки, центри зайнятості, бізнес-центри, супермаркети, казино та інші розважальні центри. Розширилися різновиди житла та освітніх і комунальних закладів: соціальне і прибуткове житло, котеджі, вілли, гімназії, коледжі тощо. Зводяться церкви, костели, молитовні будинки, монастирські приміщення. Зросло будівництво банків, посольств, консульств, представництв зарубіжних та вітчизняних фірм та організацій.

Розмежування населення за рівнем доходу сприяло диференціації комфортності житла за місцем розташування, розмірами квартир, рівнем інженерного забезпечення та опорядження. Заможний споживач віддав перевагу житлу у нових будинках вибіркової забудови в центральних районах міст або в реконструйованих і надбудованих старих будинках. Більше уваги приділяється силуету й завершенню будинку з використанням пластичного опорядження об'ємів і форм технічних приміщень, вентиляційних шахт, антенних пристроїв тощо. Замість панельних конструкцій застосовуються монолітні залізобетонні та металеві каркаси; для зовнішніх стін широко використовуються високоякісна цегла та високоефективні утеплювачі.

В архітектурі магазинів, супермаркетів та інших торгівельних будівель простежується тенденція до оригінального оформлення фасадів, входів, вітрин, реклами, до ретельного виконання опоряджувальних робіт.

П'ятнадцятирічний пострадянський досвіт надто малий для набуття архітектурою певних рис і стильових характеристик, хоча в цілому і підтверджує позитивні тенденції, якими є еволюція розпланувальних і об'ємно-просторових вирішень нових об'єктів, а також досягнення в реставрації низки пам'яток та в образному вирішенні культових будівель, банків, репрезентативних об'єктів і житла, благоустрій міст.

Товариство з обмеженою відповідальністю комплексна творча майстерня «Мир», створена у 1998 році, виконує проектні роботи будь якої категорії складності: від дизайну інтер'єрів до великих містобудівних комплексів, житлових, суспільних і промислових будівель.

Майстерню відрізняє дбайливе ставлення до традицій і історичної спадщини, пошук яскравого, сучасного індивідуального образу, високий професіоналізм.

Використання багатопланових індивідуальних здібностей авторів і об'єднання індивідуальностей у єдину творчу команду дає змогу вирішувати великі містобудівні задачі.

Візитною карткою майстерні стали два великих здійснених проекти реконструкції театру ім. О.С. Пушкіна в місті Харкові і театру ім. М.С. Щепкіна в місті Бєлгороді.

Навіть один об'єкт такого значення стає значною подією для будь-якого творчого колективу, а проектування двох унікальних комплексів - це рідка творча удача.

За проектами КТМ «Мир» у Харкові реалізований цілий ряд житлових комплексів. Комплекс «Слобідська садиба» з квартирами класу «апартамент», багатофункціональним набором підприємств обслуговування, дворівневим паркингом, сучасною комплексною інженерною інфраструктурою став першим у Харкові об'єктом такого класу. Житлові будинки в центральній частині міста: по вул.Чернишевського, Лермонтовській, Університетській. Виразний силует, масштаб деталей і колірне рішення, з одного боку, м'яко вписують новобудови в історичну картину міста, з іншого боку - створюють цікавий архітектурний образ, що запам'ятовується.

За проектами майстерні завершені і знаходяться у стадії будівництва ряд суспільних будинків: новий корпус Міськвиконкому, адміністративно-торгівельний комплекс «Ковчег», реконструкція Харківського філармонічного центру на вул.Римарській і багато інших.

Вся діяльність ТОВ КТМ «Мир» здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про архітектурну діяльність».

Цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 РЕГЛАМЕНТАЦІЯ РОЗРОБКИ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Терміни, що вживаються в цій дипломній роботі, мають наступне значення:

- архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері;

- об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів;

- суб'єкти архітектурної діяльності - архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації, проектної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об'єктів, науково-дослідній і викладацькій роботі, замовники (забудовники) проектів та будівництва об'єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власники і користувачі об'єктів архітектури, а також органи влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування;

- архітектурне рішення - авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер'єру об'єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі;

- проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

- архітектурно-планувальні завдання - документ, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об'єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об'єкта архітектури на конкретній земельній ділянці;

- завдання на проектування - документ, у якому містяться обґрунтовані в межах законодавства вимоги замовника (забудовника) до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта архітектури, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і який складається відповідно до архітектурно-планувального завдання, технічних умов;

- погодження проекту - процедура встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування;

- експертиза - діяльність фахівців-експертів, які мають відповідні кваліфікаційні сертифікати і за дорученням замовника (забудовника) надають висновки щодо відповідності проектних рішень вимогам законодавства, державним нормам, стандартам, будівельним нормам і правилам та які несуть відповідальність за достовірність наданих висновків;

- забудовник - особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування;

- інжинірингова діяльність у сфері будівництва (інжиніринг) - діяльність з надання послуг інженерного та технічного характеру, до яких належать проведення попередніх техніко-економічних обґрунтувань і досліджень, експертизи проекту, розробка програм фінансування будівництва, організація виготовлення проектної документації, проведення конкурсів та торгів, укладання договорів підряду, координація діяльності всіх учасників будівництва, а також здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта архітектури та консультації економічного, фінансового або іншого характеру;

- архітектор (інженер), що має кваліфікаційний сертифікат, - фахівець, який за результатами атестації отримав такий сертифікат, що надає йому повноваження ведення особистої діяльності у сфері архітектурної діяльності, і який несе відповідальність за результати своєї роботи;

- технічний нагляд - здійснення замовником (забудовником) контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Держава забезпечує умови для здійснення архітектурної діяльності шляхом:

- підтримки наукових досліджень, сприяння підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів в галузі містобудування, архітектури і будівництва;

- залучення інвестицій у проектування і будівництво об'єктів архітектури;

- проведення містобудівних та архітектурних конкурсів на створення об'єктів архітектури загальнодержавного значення;

- захисту прав і забезпечення свободи творчості архітекторів;

- створення сприятливих організаційних, правових та економічних умов для діяльності творчих спілок архітекторів;

- заохочення архітекторів, інших суб'єктів архітектурної діяльності за видатні досягнення у сфері містобудування та архітектури;

- здійснення інших заходів, спрямованих на розвиток національної архітектури.

Для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає:

- пошук інвестора (замовника)

- підготовку вихідних даних на проектування;

- здійснення в необхідних випадках перед проектних робіт, а також заходів з охорони ново виявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;

- пошук архітектурного рішення, розроблення погодження і затвердження проекту;

- виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням;

- будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування;

- прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

1.2 ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Право на розробку проектної документації та її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності, які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно законодавству.

При розробці проектної документації для будівництва враховується діюча містобудівельна документація, затверджена в установленому порядку. При відсутності такої слід керуватись ДБН Б.1.1-4.

Проектна документація для будівництва повинна відповідати положенням законодавства, регіональним та місцевим правилам забудови, а також вимогам нормативів та нормативних документів.

Авторський нагляд за здійсненням проектних рішень при будівництві об'єкту відбувається на основі складеного договору між замовником та генпроектувальником згідно вимогам ДБН А.2.2-4.

Державні будівельні норми України визначають склад, порядок розробки, узгодження та утвердження проектної документації для нового будівництва і реконструкції будівель та споруд громадського призначення та для нового будівництва, реконструкції та технічного переобладнання об'єктів виробничого призначення.

Вимоги вищезгаданих Норм є обов'язковими до виконання юридичними та фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності в сфері будівництва незалежно від форми власності.

Додаткові вимоги галузевої специфіки об'єктів будівництва встановлюються відомчими нормативними документами, які узгоджуються Державним Комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Вимоги до складу, порядку розробки, узгодження та утвердження проектної документації для капітального ремонту, реставрації пам'яток архітектури, для об'єктів, які будуються за межами України за рахунок її бюджетних інвестицій, в умовах ліквідації наслідків аварій та катастроф, а також на консервацію та розконсервацію об'єктів будівництва регламентуються окремими нормативними документами, які враховують положення вищезгаданих Норм.

Перелік нормативно-правових актів та нормативних документів, які є базовими для даних Норм приводиться далі:

1. Закон України від 20.05.99 №687-XVI „Про архітектурну діяльність”

2. Закон України від 16.11.92 №2780-XII „Про основи містобудівництва”

3. Закон України від 20.04.2000 №1699-III „Про планування та забудову території”

4. Закон України від 11.07.2001 №2627-III „Про авторське право і суміжні права”

5. Закон України від 18.09.91 №1560-ХII „Про інвестиційну діяльність”

6. Закон України від 01.06.2000 №1775-III „Про ліцензування окремих видів господарської діяльності”

7. Закон України від 14.10.94 №208-94-ВР „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудівництва”

8. Закон України від 18.01.2001 №2245-III „Про об'єкти підвищеної небезпеки”

9. Закон України від 16.01.2003 №436-IV „Господарський кодекс України”

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.99 №2137 „Про утвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівельних конкурсів”

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.99 №2328 „Про порядок подання архітектурно-планувального завдання та технічних умов по інженерному забезпеченню об'єкта архітектури та визначення плати за їх видання”

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.02 №483 „Про порядок утвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення комплексної державної експертизи”

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.99 №465 „Про утвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення сточними водами

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.95 №134 „Про утвердження Положення про порядок здійснення державного горного надзору”

15. Приказ Державного Комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.10.91 №51/-839/1 „Положення про ескізний архітектурний проект”

16. ДСТУ Б А.2.4-4-99 (ГОСТ 21.101-97) „Основні вимоги до проектної та робочої документації”

17. ДСТУ Б А.2.4-10-95 (ГОСТ 21.10-95) „Правила виконання специфікацій устаткування , виробів та матеріалів”

18. ДБН А.2.2-1-2003 „Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище при проектуванні та будівництві підприємств, будівель і споруд”

19. ДБН А.2.3-1-99 „Територіальна діяльність в будівництві. Основні положення”

20. ДБН А.3.1-5-96 „Організація будівельного виробництва”

21. ГОСТ 17.2.3.02-78 „Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами”

22. ДБН Б.1.1-4-2002 „Склад, зміст, порядок розробки, узгодження та утвердження містобудівельного обгрунтування”

23. ДБН Д.1.1-1-2000 „Правила визначення вартості будівництва”

24. ДБН Д.1.1-7-2000 „Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України”

25. ДБН А.2.2-4-2003 „Положення про авторський нагляд за будівництвом будівель і споруд”

Проектні та вишукувальні роботи виконуються на основі договорів (контрактів), які укладаються між замовником та проектантом (ст.324 Господарського кодексу України).

Договір може бути укладеним на виконання передпроектних робіт, комплексу проектних робіт, вишукувальних робіт, окремих стадій та розділів проекту.

Не допускається розробка проектної документації без інженерних вишукувань на нових земельних ділянках, а при реконструкції об'єктів - без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань.

Проектування об'єктів відбувається з урахуванням вимог законодавства України на базі вихідних даних.

Вихідні дані для виконання проектних робіт на відповідній стадії замовник повинен надати до початку виконання проектно-вишукувальних робіт.

Перелік вихідних даних складає:

- архітектурно-планувальне завдання (АПЗ);

- технічні умови відносно технічного забезпечення об'єкту (ТУ);

- завдання на проектування;

- другі вихідні дані, необхідні для виконання проекту.

АПЗ і ТУ надаються замовнику в порядку, що визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 №2328. Завдання на проектування замовник складає сам або доручає його складання проектувальнику за окрему плату.

Місце знаходження об'єкту визначається місцевими органами містобудування та архітектури на основі дозволу на будівництво виконавчих органів місцевого самоврядування, а також затверджених діючих містобудівних документів.

Технічні умови повинні передбачати виключно ті роботи і в тих обсягах, які необхідні для здійснення інженерного забезпечення об'єкту, що проектується.

Місце приєднання інженерних мереж замовника (забудовника) до магістральних чи інших інженерних мереж знаходиться на межі земельної ділянки замовника (забудовника) або за згодою замовника (забудовника) на території цієї земельної ділянки. Своєчасне підведення магістральних чи інших інженерних мереж до межі земельної ділянки замовника (забудовника), а також збільшення їх пропускної спроможності здійснюються власниками цих мереж, а координуються та контролюються відповідним органом місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Вихідні дані на проектування об'єкта архітектури зберігають чинність не менше двох років або до завершення будівництва цього об'єкта, якщо воно розпочато протягом терміну дії вихідних даних, але не більше п'яти років.

Для об'єктів архітектури особливої складності, об'єктів з великими обсягами будівництва, а також за наявності під час цього будівництва особливих обставин спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури може мотивовано встановлювати інший термін дії вихідних даних. За зверненням замовника (забудовника) терміни дії архітектурно-планувального завдання продовжує спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури, який видав це архітектурно-планувальне завдання, а термін дії технічних умов продовжують підприємства чи організації, що їх видали.

До архітектурно-планувального завдання не можуть бути включені вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень об'єкта архітектури, його внутрішнього оздоблення, інші умови і вимоги, якщо вони не випливають з положень актів законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, не зумовлені необхідністю збереження характеру існуючої забудови, довкілля і охорони пам'яток історії та культури.

Зміни до наданих архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури можуть бути внесені лише за згодою замовника (забудовника).

У наданні архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури може бути відмовлено, якщо розміщення та будівництво об'єктів архітектури на конкретній земельній ділянці заборонено затвердженою містобудівною документацією, іншими нормативно-правовими актами.

Відмова у наданні архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури може бути оскаржена до суду.

Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури, а також розмір плати за видачу архітектурно-планувального завдання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Замовлення на проектування об'єкту проектувальник отримує через замовника або в результаті архітектурного конкурсу або торгів (тендерів), порядок проведення яких встановлений законодавством.

Кількість стадій проектування визначають замовник та проектант.

Категорії складності об'єктів громадського призначення в залежності від їх архітектурних та технічних характеристик визначаються згідно прийнятої градації, а виробничого призначення - згідно відповідного рішення Держбуду України.

Назва проектної документації повинна бути уніфікована і відображати кількість стадій проектування та вид будівництва: одно-стадійний (двох-стадійний, трьох-стадійний) проект будівництва об'єкту громадського (виробничого) призначення.

1.3 СТАДІЇ ПРОЕКТУВАННЯ

Для технічно не складних об'єктів з використанням проектів масового та повторного застосування I і II категорій складності проектування виконується:

- в одну стадію - робочий проект (РП);

- в дві стадії - для об'єктів громадського призначення - ескізний проект (ЕП), а для об'єктів виробничого призначення - техніко-економічний розрахунок (ТЕР) і для обох - робоча документація (Р).

Для об'єктів III категорії складності проектування здійснюється в дві стадії:

- проект (П);

- робоча документація (Р).

Для об'єктів IV і V категорії складності, технічно складних відносно містобудівних, архітектурних, художніх та екологічних вимог, інженерного забезпечення, запровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів, проектування виконується в три стадії:

- для об'єктів громадського призначення - ЕП, а для об'єктів виробничого призначення - техніко-економічний обгрунтування (ТЕО);

- П;

- Р.

Замовник може доручити проектувальникам виконати будь-які передпроектні роботи відносно розташування об'єкту на будь-якій території без спеціальних дозволів та узгоджень (за виключенням зон надзвичайного охоронного режиму). Такі передпроектні роботи не є стадією проектування і виконуються тільки для розгляду та схвалення замовником та органами містобудування та архітектури. Склад, обсяг та вартість цих робіт визначається відповідним договором (контрактом).

Проектувальники при розробці проектної документації несуть відповідальність та забезпечують:

- відповідність архітектурним і містобудівним вимогам та високу архітектурно-художню якість;

- відповідність вимогам діючих нормативних документів;

- охорону навколишнього середовища, екологічну безпеку та раціональне використання природних ресурсів згідно ДБН А.2.2-1;

- відповідність вимогам по енергозбереженню;

- експлуатаційну надійність;

- ефективність інвестицій;

- патентну чистоту прийнятих технічних рішень і закладеного в про-екті устаткування;

- відповідність проектних рішень вихідним даним та дозволяючим документам.

Керівники юридичних осіб - проектувальників повинні призначити відповідним наказом головних архітекторів проектів (ГАП) для об'єктів громадського призначення та головних інженерів проектів (ГІП) для об'єктів виробничого призначення - на розробку всіх стадій проектування і передпроектних робіт, які є відповідальними за архітектурно-технічні, економічні, екологічні, санітарно-гігієнічні якості проекту в цілому.

При проектуванні технічно складних об'єктів можуть призначатися і ГАП і ГІП. При цьому, ведуча роль відводиться одному з них.

ГАП (ГІП) забезпечує підготовку договорів, координує дії виконавців, веде переговори з замовниками, субпідрядниками-проектувальниками та підрядниками, контролює склад прокетної документації.

ГАП (ГІП) є одночасно і автором або одним із авторів проекту, проект створюється під його безпосереднім керівництвом і при безпосередній участі. За якість окремого розділу проекту відповідальним є керівник і головний спеціаліст відповідного проектного підрозділу.

В разі призначення головного конструктора проекту він несе відповідальність за надійність та стійкість запроектованих будівельних конструкцій.

Окремі розділи та частини проектної документації виконуються субпідрядними проектувальниками і входять в склад проектної документації, як її складові частини, а відповідність за якість їх розробки несуть як самі розробники, так і генпроектувальники.

Авторське право на проектну документацію охороняється згідно з Законом України „Про авторське право та суміжних правах”.

В разі використання в проектних рішеннях винаходів та патентів в відповідних розділах проектів необхідно на них послатися.

До передачі проектної документації в виробництво замовники та проектувальники повинні забезпечити внесення в проектну документацію змін, пов'язаних з введенням в дію нових нормативних документів.

Робоча документація на будівлі і споруди, які повністю або частково збудовані згідно з затвердженим проектом, не повинна коригуватися в зв'язку з введенням нових нормативних документів, за виключенням випадків, коли це корегування обумовлене зростанням в нових нормативних документах вимог відносно електро-, взриво- та пожаробезпеки об'єкта, для забезпечення яких повинні бути виконані необхідні будівельно-монтажні роботи.

Відповідні зміни проектної документації виконуються проектувальниками на договірній основі з замовником.

Проектування та будівництво можуть виконуватись по чергам, а також з виділенням пускових комплексів, якщо це передбачено завданням на проектування. В цьому випадку стадія, що затверджується розробляється в цілому на об'єкт, в тому числі по чергам будівництва, а також з виділенням пускових комплексів. Наступна стадія розробляється згідно з завданням на проектування.

Черги будівництва, крім об'єктів основного та допоміжного призначення, повинні забезпечувати санітарно-побутові умови, протипожежну безпеку, охорону праці і охорону навколишнього середовища, включаючи очисні споруди, переробку відходів виробництва та інше.

При розробці проектної документації за дорученням замовника, при необхідності, можуть виконуватись за окрему оплату науково-дослідні роботи, в тому числі історичні та археологічні досліди.

По рішенню інвестора (замовника), який затверджує проектно-кошторисну документацію, може розроблятись робоча документація до затвердження попередньої стадії проектування, якщо вона узгоджена з органами містобудування та архітектури.

При цьому замовник повинен гарантувати проектувальнику оплату додаткових робіт, пов'язаних з переробкою робочої документації, викликаних рішеннями інстанції, яка її затверджує.

Будівництво починається після затвердження проектної документації.

1.4 ЕСКІЗНИЙ ПРОЕКТ (ЕП)

Ескізний проект розробляється для принципового визначення вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних та функціональних рішень об'єкту, підтвердження можливості створення об'єкту громадського призначення.

В складі ескізного проекту для обгрунтування прийнятих рішень згідно завдання замовника можуть додатково виконуватись інженерно-технічні розробки, схеми інженерного забезпечення об'єкту, розрахунки кошторисної вартості і обгрунтування ефективності інвестицій при проектуванні об'єкту в кварталі існуючої забудови - містобудівельне обгрунтування розташування об'єкту.

ЕП розробляється на основі завдання на проектування та вихідних даних.

При розробці ескізного проекту і визначенні його складу слід керуватись „Положенням про ескізний архітектурний проект”, затвердженим приказом Держбуду України від 23.10.91 №51-839/1.

Ескізний проект після узгодження органами містобудівництва та архітектури, схвалення при трьох-стадійному проектуванні чи затвердженні при двох-стадійному проектуванні інвестором є підставою для розробки наступної стадії.

Ескізний проект може розроблятись по замовленню замовника по його вибору або на конкурсній основі.

Конкурсне проектування проводиться згідно з порядком, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.99 №2137.

Переможцем конкурсу надається переважне право на подальшу розробку наступних стадій проектування та їх реалізацію, якщо інше не передбачено умовами конкурсу.

1.5 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ (ТЕО),ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗРАХУНОК (ТЕР)

ТЕО розробляється для об'єктів виробничого призначення, які вимагають детального обгрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об'єкту.

ТЕР застосовується для технічно не складних об'єктів виробничого призначення.

ТЕО і ТЕР розробляються на основі завдання на проектування та вихідних даних.

ТЕО (ТЕР) обгрунтовує потужність виробництва, номенклатуру та якість продукції, якщо вони не задані директивно, кооперацію виробництва, забезпеченість сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, електричною і тепловою енергією, водою і трудовими ресурсами, включаючи вибір конкретної ділянки для будівництва, розрахункову вартість будівництва і основні техніко-економічні показники.

При підготовці ТЕО (ТЕР) повинна здійснюватись усестороння оцінка впливу передбачуваної діяльності на стан навколишнього середовища (ОВОС); запропоновані рішення ТЕО (ТЕР) повинні базуватися на результатах ОВОС, матеріали ОВОС, оформлені як спеціальна частина (розділ) документації, є обов'язковою частиною ТЕО (ТЕР).

В ТЕО (ТЕР) повинна розглядатись відповідність його рішень архітектурним, енергозберігаючим і другим вимогам згідно завданню на проектування.

ТЕР розробляється в скороченому обсязі відносно ТЕО враховуючи характер об'єкту та вимоги завдання.

4.3. ТЕО після узгодження органами містобудівництва та архітектури, схвалення при трьох-стадійному проектуванні чи затвердженні при двох-стадійному проектуванні інвестором є підставою для розробки наступної стадії.

1.6 ПРОЕКТ (П)

Стадія «Проект» розробляється для визначення містобудівельних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень по об'єкту, кошторисної вартості будівництва і техніко-економічних показників.

Проект розробляється на основі завдання на проектування, вихідних даних і схваленої при трьох-стадійному проектуванні попередньої стадії.

Розділи стадії „Проект” необхідно викладати в чіткій і лаконічній формі без зайвої деталізації в складі і обсязі, достатньому для обгрунтування проектних рішень, визначення обсягів основних будівельно-монтажних робіт, потреб в устаткуванні, будівельних конструкціях, матеріальних, паливно-енергетичних, трудових і других ресурсах, викладок по організації будівництва, а також визначення кошторисної вартості будівництва.

Матеріально-технічні ресурси окремих конструктивних елементів можуть бути визначені по відповідним аналогам без виконання конструктивних розрахунків.

Організація будівництва. В розділі приводяться рішення по організації будівництва об'єкту.

Проект після узгодження та затвердження є основою для розробки наступної стадії проектування.

1.7 РОБОЧИЙ ПРОЕКТ (РП)

РП розробляється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень по об'єкту, кошторисної вартості будівництва і техніко-економічних показників і виконання будівельно-монтажних робіт (робочі креслення).

РП використовується для технічно не складних об'єктів, а також об'єктів з використанням проектів масового застосування.

РП розробляється на основі завдання на проектування і вихідних даних.

РП є інтегруючою стадією проектування і складається з двох частин - затверджувальної та робочих креслень. Затверджувальна частина повинна бути узгоджена, пройти експертизу і затвердження, а робочі креслення розробляються для будівництва об'єкта. Затверджувальна частина складається із пояснювальної записки, виконаної в скороченому порівняно з проектом обсязі, визначеному в залежності від виду будівництва і функціонального призначення об'єкту, кошторисної документації, розділу організації будівництва і креслень.

Для будівництва видаються робочі креслення в повному обсязі згідно з договором.

В залежності від обсягу і складу проектної документації розділи пояснювальної записки по спеціальностям можуть виконуватись на листах загальних даних відповідних розділів РП.

1.8 РОБОЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ (Р)

проект документація будівництво

Робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту.

Стадія Р розробляється для виконання будівельно-монтажних робіт.

Робоча документація розробляється на основі затвердженої попередньої стадії.

До складу робочої документації повинні входити:

- робочі креслення, які розробляються відповідно вимогам нормативних документів - комплексу А.2.4 «Система проектної документації для будівництва» (СПДБ);

- паспорт оздоблювальних робіт;

- кошторисна документація;

- специфікації устаткування, виробів та матеріалів по ДСТУ Б А.2.4-10 (ГОСТ 21.110);

- опитувальні листи і габаритні креслення на відповідні види устаткування і виробів;

- вихідні вимоги до розробки конструкторської документації на устаткування індивідуального виготовлення (включаючи нетипове і не стандартизоване устаткування).

Обсяг і деталізація робочих креслень повинні бути доведені до мінімально необхідних об'ємів.

В окремих випадках по особливо складним об'єктам проектувальник при виконанні робочої документації може виконувати додаткові розробки, які не передбачені нормативними документами, які будуть уточнювати матеріали проекту.

Робоча документація для будівництва або авторський нагляд за її розробкою виконуються за участю архітектора - автора затвердженого проекту відповідно до укладеного договору на розроблення проекту цього об'єкта архітектури.

1.9 ПОГОДЖЕННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Розроблена проектна документація в залежності від виду документації підлягає погодженню:

а) ТЕР інвестицій, ЕП:

- з місцевими органами містобудування та архітектури відносно розміщення, раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених проектом рішень вимогам архітектурно-планувального завдання, чинній містобудівній документації;

- з органами місцевого самоврядування - відносно розміщення, можливості використання наявних джерел постачання, інженерних комунікацій, умов їх розвитку;

- з уповноваженими установами органів місцевого самоврядування - відносно використання трудових ресурсів (при створенні робочих місць на виробничих об'єктах).

б) Проекти, робочі проекти:

- з місцевими органами містобудування та архітектури з питань, зазначених у підпункті «а» при розробленні проекту чи робочого проекту без попереднього розроблення ЕП та ТЕО інвестицій, або за умови додаткового погодження, визначеного при попередній розробці у відповідному документі;

- з органами місцевого самоврядування, що видавали технічні умови на підключення до джерел постачання чи інженерних комунікацій.

За наявності особливих умов розташування об'єкта (історичні зони міст, зсувонебезпечні території та ін.) за вказівкою органів містобудування та архітектури проектна документація погоджується з відповідними організаціями.

Проектна документація, розроблена згідно з державними нормативними документами, засвідчена відповідним підписом головного (інженера) проекту, не підлягає погодженню з органами державного нагляду, за винятком випадків передбачених законодавством України.

При відсутності норм та правил на проектування прийняті проекті рішення погоджуються з відповідними органами державного нагляду.

Експертиза проектної документації. Проектна документація (ЕП, ТЕР інвестицій, П, РП) до її затвердження підлягає обов'язковій державній експертизі згідно з чинним законодавством.

При експертизі інвестиційних проектів служби Укрінвестекспертизи залучають органи охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, органи з контролю за охороною праці, інші органи державного нагляду, спеціалізовані служби місцевого самоврядування, представників громадських об'єднань і враховують їх висновки.

Інвестори, які здійснюють будівництво за рахунок власних коштів, самостійно визначають порядок проходження експертизи відповідних інвестиційних проектів. При цьому обов'язковій державній експертизі підлягає рівень додержання вимог щодо безпеки для життя і здоров'я населення, охорони навколишнього середовища.

Проектна документація (ЕП, ТЕР інвестицій, П, РП) набирає чинності після її затвердження інвестором (замовником).

1.10 ЗНАЧЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

Інвестування різних заходів у сучасних умовах немислимо без відновлення і розширеного відтворення основних фондів і пов'язаного з ними виробництва конкурентноздатної продукції і рішення соціально-економічних проблем. Ефективність інвестиційних процесів безпосередньо залежить від якості проектування. Через проектування здійснюється зв'язок між наукою і виробництвом. Це досягається у тому випадку, якщо проектно-кошторисна документація розроблена з використанням досягнень науково-технічного прогресу, включаючи впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій, забезпечення довговічності і надійності конструктивних елементів, підвищення продуктивності праці і зниження експлуатаційних витрат з одночасним рішенням проблем охорони навколишнього середовища на рівні нормативних вимог.

В сучасних умовах для фінансування проектів використовуються різні джерела.

Особливе значення в фінансуванні проектів має державний бюджет. З державного бюджету, як правило, фінансуються державні програми і будівництво об'єктів державного призначення, а також фінансуються високоефективні проекти у вигляді фінансової підтримки підприємницької діяльності. Державне фінансування проектів може здійснюватись на умовах повернення коштів. Як правило, в такому випадку, підприємству, по суті, надається державний кредит. Таке кредитування практикується в сільському господарстві і галузях соціальної сфери.

В окремих випадках може здійснюватись змішане фінансування інвестиційних проектів із залученням коштів державного бюджету, власних коштів підприємств та інших джерел фінансування. Необхідно особливо відзначити перехід в умовах обмежених бюджетних коштів на розподіл бюджетних асигнувань між галузями та регіонами на фінансування інвестиційних програм на конкурсній основі.

Поряд із власними коштами господарських суб'єктів та бюджетним фінансуванням для інвестування проектів використовуються акціонерний капітал, кредитування та лізинг.

Акціонерний капітал може бути використаний для інвестування проектів випуском акцій під конкретний проект. В даному випадку власники акцій стають учасниками проекту.

Кредитування за рахунок кредитів банків, як правило, пов'язане з забезпеченням кредиту заставою майна або цінних паперів, що визначається кредитним договором.

Найбільш поширеною формою інвестування проектів за кордоном є лізинг. В США доля лізингу у виробничих інвестиціях в економіку досягає 25%. Лізинговими операціями займаються спеціальні фірми, наприклад, банк, який може придбати право власності на майно і передати його в оренду на визначений договором строк. Таким чином, лізингова фірма кредитує орендатора. Найбільш поширеними об'єктами лізингу є транспортні засоби, устаткування та технології, ноу-хау, програмні продукти та інше. Лізинг має ряд переваг перед імпортом обладнання або його придбанням. Для лізингу не використовується позичковий капітал і досягається економія на оподаткуванні торгових операцій.

Ефективність інвестицій в значній мірі залежить від фактора ризику. Інвестиційні рішення, як правило, приймаються в умовах невизначеності інформації, яка може перешкодити досягненню поставленої мети. Для зниження ризику використовуються методи прогнозування, які дають можливість знизити ризик розробкою спеціальних заходів. Ризик у сфері інвестицій залежить в значній мірі від таких факторів як:

- нестабільність податкового законодавства і економічної ситуації;

- коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів та інше;

- нестабільність політичної ситуації, можливість введення обмежень на зовнішню торгівлю;

- невизначеність мети, інтересів і поведінки учасників, із-за неповноти та неточності;

- інформації про їх фінансове становище та ділову репутацію, яка може стати причиною банкрутства, неплатежів та зриву договірних зобов'язань;

- неповнота та неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників нової техніки і технології, а також стану існуючих виробничих фондів;

- можливість аварій та відказів в роботі устаткування виробничого браку;

- невизначеність природних кліматичних умов, можливість стихійного лиха тощо.

На ефективність проекту в визначальній мірі впливає вибір реальної ідеї з позицій максимального використання науково-технічних досягнень і її реалізації у розрахунковому періоді. Для пошуку нових ідей залучаються колективи вчених і фахівців, які для досягнення поставленої мети можуть використовувати арсенал засобів творчого мислення, що включає методи: «мозкового штурму»,метод Дельфи, метод синектики й інші.

Метод «мозкового штурму» («мозкової атаки») частіше інших методів використовується для пошуку нових ідей. І звичайно методом «мозкового штурму» керує спеціаліст, який є провідним фахівцем у галузі, його називають модератором. Суть даного методу полягає в генерації ідей учасниками творчої групи. У рішенні приймають участь 5-6 чоловік спеціалістів, які знайомляться з ідеями, що були висунуті під час «мозкового штурму» і вибирають ті, які з їхньої точки зору повинні бути реалізовані. Звичайно, відбирають 10% висунутих ідей, а решту відкидають. Потім після обговорення з авторитетними спеціалістами вибирається найбільш ефективна ідея, яка і рекомендується для реалізації.

Метод синектики дає змогу знайти рішення проблеми в короткий строк. Цей метод відрізняється від методу «мозкового штурму» організацією роботи творчої групи. Процедура використання методу синектики включає чотири фази роботи. На першій фазі, всі учасники творчої групи обмірковують проблему і намагаються знайти шляхи її вирішення. На другій фазі, учасники вибирають свого лідера, який детально висловлює свою точку зору на рішення проблеми. На третій фазі, кожен викладає свої міркування щодо можливого рішення задачі. Після цього лідером організується творча дискусія. В процесі дискусії досягається погодження різних точок зору і розробляється модель рішення задачі. На четвертій фазі, для оцінки рішень творчої групи запрошується група експертів, яка і робить остаточний висновок відносно вибору ідеї.

Метод Дельфі використовується у тому разі коли при рішенні задачі є ряд альтернатив або коли альтернативи задаються умовами рішення задачі. Використання цього метода базується на трьох основних етапах. На першому етапі, кожний учасник суб`єктивно оцінює кожну альтернативу по 10-бальній системі оцінок. При цьому вищим балом вважається одиниця, а не десять. На другому етапі по кожній альтернативі підраховується середня величина і на основі цього складається матриця. На третьому етапі вибираються найкращі альтернативи з найменшою величиною балу.

Метод 635 є різновидністю методу «мозкового штурму». По цьому методу обмін інформацією здійснюється тільки в письмовому вигляді. Цей метод базується на поглибленні ідей кожним учасником на кожному етапі роботи. Метод реалізується таким чином: основні ідеї дають членам групи по черзі, кожний з них додає по кілька думок з приводу рішення проблеми. Взагалі в групі приймають участь 6 чоловік, кожному з них роздаються спеціальні бланки, куди записуються ідеї. Основними умовами роботи по цьому методу є формування проблем до початку роботи групи; забезпечення неоднорідного складу групи; передача проблем членам групи за 2-3 дні до початку роботи; заборона усного обміну інформацією між учасниками творчої групи. Цей метод може використовуватися в умовах територіальної відокремленості з використанням сучасних можливостей електронного зв'язку.