Ознаки трудового колективу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ознаки трудового колективу

План

1. Тенденції розвитку адміністративно-державного управління

2. Переваги та недоліки дивізіональної, матричної структур управління

3. Ознаки трудового колективу

Використана література

Ознаки трудового коллективу

Суттєвою особливістю організацій є те, що вони розпочинають і розвивають свою виробничо-господарську діяльність, створюючи для цього спеціалізовані групи працівників, призначені для вирішення певних виробничих та управлінських завдань. Загалом ці групи утворюють трудовий колектив організації.

Трудовий колектив (лат. collectivus -- збірний) -- сукупність людей, об'єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і взаємною відповідальністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги.

Він є не просто механічним об'єднанням людей, які спільно працюють, а об'єднанням на основі складної системи постійно діючих і водночас таких, що змінюються, розвиваються, економічних, виробничо-технічних, організаційних, дисциплінарних, моральних, побутових взаємозв'язків між працівниками та їхніми групами.

Усі ці взаємовідносини і взаємозв'язки відображаются в існуванні у колективі груп працівників -- відносно стійких об'єднань людей, які безпосередньо контактують у процесі трудової діяльності чи поза нею. Останнім часом для характеристики групи використовують термін «команда». Однак команда є різновидом групи, вона цілеспрямовано формується лідером для виконання певних програми, досягнення мети, вирішення завдань, а групи можуть утворюватися і спонтанно.

Загальними особливостями групового життя є ідентифікація себе і своїх дій з групою загалом, використання у зовнішніх, нерідко й у внутрішніх взаємодіях займенників «ми», «у нас», «наші», «нам». Члени групи безпосередньо взаємодіють між собою, використовуючи різноманітні форми міжлюдських контактів. Добре організовані групи сприяють особистісному розвитку індивідів відповідно до їх здібностей та групових ролей.

Система взаємовідносин і взаємозв'язків між соціальними групами трудового колективу проявляється у його формальній і неформальній структурах.

Формальна структура трудового колективу є упорядкованою сукупністю формальних соціальних груп, утворених відповідно до цілей і завдань функціонування виробничо-господарської організації.

Неформальна структура -- це сукупність неформальних соціальних груп, які функціонують у конкретному трудовому колективі.

Обидві структури постійно взаємодіють. Тотожність їх є свідченням згуртованості трудового колективу, його здатності досягати високої продуктивності і соціальної активності. Якщо цілі неформальної групи суперечать цілям трудового колективу, це суттєво знижує ефективність його діяльності.

Як свідчить досвід, чим міцніший і змістовніший зв'язок між членами колективу, тим успішніше він розв'язує виробничі та інші проблеми, тим яскравіше виявляються у ньому індивідуальні особливості кожного працівника, багатшим і змістовнішим є колективне життя, міцніші відносини колективізму, товариськості і взаємодопомоги. Загалом без вирішення соціальних питань не можна досягти сталого розвитку господарської діяльності, поліпшення ставлення до праці, а без зростання продуктивності праці, створення певних матеріальних передумов неможливий соціальний розвиток колективу.

У колективах задовольняються соціальні потреби людей, урізноманітнюється їхня спільна діяльність, виникають і розвиваються певні суспільні відносини. У трудових колективах раніше, ніж в інших соціальних об'єднаннях людей, проявляються проблеми конкретного суспільства, розширюються соціальні зв'язки між людьми, формуються їхні соціальні цінності. Рівень колективності як інтегральний показник спільності інтересів членів колективу залежить від форм власності, суспільно-економічного ладу.

На життєдіяльності трудових колективів України негативно позначається і те, що реформи не забезпечені концептуальними діями законодавчої і виконавчої влади, свідченням чого є, наприклад, відсутність закону про трудові колективи, хоча саме вони утворюють виробничу, науково-технічну й інтелектуальну силу суспільства. Крім того, вихід на історичну арену нових соціальних сил, глибинні процеси перебудови суспільства зумовлюють формування нових соціальних типів особистостей з особливими ціннісними орієнтаціями.

Зміна форм власності пов'язана зі змінами й у структурі виробничо-господарських організацій, від чого значною мірою залежать процеси становлення колективів, управління їх соціальним розвитком. Особливо актуальною нині є проблема демократизації виробничого життя, оскільки демократизм у сфері виробництва тільки зароджується. Безперечно, пов'язані з ним процеси стосуватимуться економічних відносин, реалізації влади, трансформації цінностей.

трудовий колектив формальний

Використана література

1. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту управлінської праці. - К.: Вища школа, 1994.

2. Крушельницька О.В, Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. - К.: "Кондор", 2003.

3. Новіков Б.В, Синюк Г.Ф., Круш П.В. Основи адміністративного менеджменту. - Центр навч. літератури, 2004.

4. Пушкар P.M., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика. Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 490 с.

5. Фомичев А.Н. Административный менеджмент: Учебное пособие. - М: "Дашков и К", 2003.

1. Размещено на www.allbest.ru