Управління інвестиційними процесами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління інвестиційними процесами

1. Технологія виконання основних робіт з управління інвестиційними проектами

управління інвестиційний проект

Управління інвестиційним проектом - це процес організації використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів проекту з метою досягнення поставлених цілей у найкращий спосіб.

Управління проектом реалізується як комплекс постійно повторюваних дій:

* поділ усіх робіт на етапи за часом і обсягами;

* визначення обсягів необхідних ресурсів і їх джерел (способів забезпечення);

* призначення керуючих для кожного виокремленого етапу робіт;

* добір виконавців;

* розробка в часі й за об'єктами плану-графіка виконання та фінансування робіт за проектом;

* розробка узагальненого координаційного плану-графіка реалізації проекту;

* організація моніторингу робіт на кожному етапі та за проектом загалом;

* аналіз загального ходу реалізації проекту і коригування діючих планів;

* прийняття рішень (у разі потреби) щодо зміни плану реалізації проекту (аж до внесення змін у проект або прийняття рішення про вихід з проекту) загалом чи його складових;

* комплекс заходів зниження інвестиційного ризику.

Фінансову (майнову) відповідальність за результати реалізації проекту несе передусім інвестор. Інші учасники проекту несуть відповідальність у межах договірних зобов'язань за укладеними контрактами.

Важливим завданням управління проектом є професійне опрацювання договорів з учасниками проекту з метою перерозподілу частини фінансової відповідальності інвестора між учасниками проекту. Це забезпечує жорстку узгодженість, а отже, високий рівень зацікавленості учасників проекту в результатах кожного етапу робіт, що полегшує координацію реалізації проекту.

Організаційна форма управління проектом може передбачати кілька типових схем взаємодії замовника (інвестора) і підрядних організацій, що беруть участь у реалізації проекту:

* передання всіх повноважень (і фінансового ризику) консалтинговій фірмі як головному менеджерові проекту;

* організація системи контрактних відносин між інвестором і підприємствами - учасниками проекту в межах робіт, які кожне з них виконує за проектом (але координацію бере на себе одне з підприємств інвестора);

* поділ проекту на два етапи - створення інвестиційного об'єкта «під ключ» (відповідальність несе згідно з контрактом спеціально найняте підприємство - головний менеджер цього етапу) і експлуатація об'єкта (відповідальність несе сформована дирекція об'єкта як нового підприємства чи діюча дирекція підприємства, що є базовим для проекту).

Незалежно від схеми взаємодії особливе значення мають повнота і якість опрацювання договірних відносин між інвестором і учасниками проекту.

У загальному вигляді процес управління проектом передбачає наявність таких типових процедур:

* планування - розробка послідовності майбутніх дій з метою досягнення поставлених проміжних і кінцевих цілей;

* організація - розподіл робіт, відповідальності та ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних, часу) для реалізації проекту;

* контроль - порівняння планових параметрів робіт із фактичними і прийняття коригуючих рішень.

Ці функції здійснюються в циклічному взаємопов'язаному режимі. На основі результатів контролю через процес коригування окремих робіт або проекту загалом відбувається перехід до функції нового планування, організації виконання планів, контролю тощо.

Планування забезпечує інформаційну базу для управління проектом. Відповідно до сформованих планів реалізації проекту організовують і координують роботи з проекту, використовують ресурси, досягають проміжних цілей, приймають рішення про необхідність втручання у процес реалізації проекту.

Організуюча функція управління проектом передбачає:

* розподіл ролей і відповідальності між менеджерами;

* формування інформаційних зв'язків між менеджерами (усіх ланок);

* формування й підтримку механізмів виконання прийнятих рішень;

* систему мотивацій для персоналу (усіх рівнів), який реалізує проект.

Побудова ефективної системи контролю передбачає наявність планів, системи звітності про їх виконання, системи аналізу виконання планів, технології реагування на процес реалізації проекту. Технологічно функція контролю - це моніторинг стану проекту (збирання звітних даних), аналіз поточного стану проекту, формування коригуючих впливів на процес реалізації проекту.

Загальна організація управління проектом має переростати в якісну підготовку і реалізацію оперативного управління проектом.

Оперативне управління, тобто постійний безпосередній вплив на ресурси проекту, передбачає розробку й реалізацію:

* календарного, деталізованого за часом і етапами плану виконання робіт;

* бюджету капітальних витрат і надходження коштів;

* бюджету поточних грошових доходів і витрат.

Роботи за проектом істотно різняться залежно від етапу реалізації проекту: підготовчий період; розробка проектної документації; ремонтно-будівельні роботи; будівельно-монтажні роботи; налагодження устаткування; підготовка об'єкта до пуску; освоєння проектної потужності; поточна експлуатація об'єкта; демонтаж устаткування; ліквідація об'єкта. Тому деталізація календарних планів має бути різною відповідно до етапу реалізації проекту.

Резерви часу на непередбачені затримки в роботі можуть досягати 10%.

Контроль за виконанням календарних планів менеджером здійснюється за графіком. Порівняння його з плановими термінами стає базою для стимулювання кожного виконавця.

У практиці поточного управління проектом бюджет є фінансовим короткостроковим планом, що узгоджує необхідні витрати, диференційовані за видами, і їх грошове забезпечення. Розроблюють цей план з урахуванням календарних планів виконання робіт, кошторисної вартості кожної роботи і загального плану фінансування проекту. Зазвичай поточні бюджети деталізують у часі з точністю до тижня, декади, місяця (рідше - дня).

Бюджет капітальних витрат діє на етапі створення інвестиційного об'єкта, коли реалізація проекту пов'язана переважно із здійсненням інвестиційних витрат і підготовкою об'єкта до виробництва товарів та послуг. Бюджет капітальних витрат передбачає розшифрування сум капітальних витрат і надходження коштів, необхідних для покриття потреби в капітальних витратах.

Капітальні витрати складаються з витрат на придбання і введення основних фондів (будівель і споруд, машин і механізмів, устаткування) з нематеріальних активів, податкових та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з формуванням активів проекту.

Надходження коштів для покриття потреби в капітальних витратах у бюджеті деталізується за їх джерелами: власні кошти інвестора, залучені (акціонерний капітал, пайовий капітал, кошти партнерів), позикові (банківський кредит, емісія облігацій) та лізингові.

Поточний бюджет інвестиційного проекту розроблюють для періоду виробництва товарів та послуг, тобто для поточної експлуатації проекту. Цей бюджет характеризує баланс між доходами й витратами від господарської діяльності за проектом.

Поточні доходи складаються з валового доходу від реалізації виробленої продукції та інших послуг.

Різниця між грошовими потоками поточних доходів і витрат є основним результатом проекту в будь-який оперативно контрольований період часу, тобто поточним прибутком. Це основне джерело повернення вкладених у проект коштів і наступного отримання чистого прибутку за проектом понад інвестовані кошти.

Конкретною формою оперативного управління проектом є моніторинг (відстеження поточного стану проекту на основі заздалегідь організованої інформаційної системи агрегованої звітності) реалізації інвестиційного проекту. Завдання моніторингу полягає у своєчасному виявленні ознак зниження ефективності проекту (або відхилень від плану виконання робіт) і реалізації заходів для відновлення планового процесу (показників) реалізації проекту.

Моніторинг передбачає створення спеціальної інформаційної системи збирання та обробки інформації і прийняття рішень:

* добір ключових сфер для відстеження виконання робіт за проектом (чи проектами) або його етапами;

* вибір необхідного інтервалу періодичності побудови узагальненої оцінки виконання робіт;

* побудова ієрархічної системи сигнальних показників, що характеризують найважливіші моменти функціонування кожної вибраної для спостереження сфери проекту;

* створення алгоритмів розрахунку узагальнених оцінок на основі даних про поточний рівень сигнальних показників;

* аналіз загальної ситуації на основі комплексу отриманих агрегованих оцінок;

* прийняття рішення щодо коригування планів і роботи менеджерів для ліквідації відхилень від діючих планів.

2. Передінвестиційна, інвестиційна та виробнича фази циклу інвестиційного проекту

Розробка та реалізація інвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийнято розглядати як цикл інвестиційного проекту або інвестиційний цикл, який охоплює три фази:

* передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

* інвестиційну (проектування, укладання договорів, будівництво);

* виробничу (етап експлуатації знову створених об'єктів).

Кожна з цих фаз своєю чергою поділяється на стадії та етапи, яким відповідають своя мета та методи. Так, в передінвестиційній фазі є декілька паралельних видів діяльності, які частково займають і наступну, інвестиційну фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей визначать доцільність проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям та планування їх здійснення.

Зрозуміло, що в інвестиційному циклі найвагомішою є передінвестиційна фаза, яка відповідно до розробок ЮНІДО (організація ООН з проблем промислового розвитку) містить чотири стадії:

- пошук інвестиційних концепцій (орроrtunity studies);

- попередня підготовка проекту (рrе-feasibility studies);

- остаточне формулювання проекту та оцінка його техніко-економічної та фінансової прийнятності (feasibility studies);

- етап фінального розгляду проекту та прийняття по ньому рішення (final evaluation).

На першому етапі проводиться укрупнена оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки конкретного інвестиційного проекту та приблизно оцінити його економічну життєздатність. Розробка ТЕО проекту починається з того, що формулюється кінцева мста проекту та виявляються можливі шляхи досягнення цієї мети, тобто розглядається багатоваріантність напрямів розробки проекту з точки зору вибору технології, устаткування, виробничої потужності, місця розташування, фінансування, строків виконання проекту і т. ін. У випадку, коли за попередніми розрахунками усі витрати за проектом значно перевищують надходження, тобто проект є збитковим, його відхиляють і до нього більше не повертаються.

У випадку, коли попередня оцінка ефективності проекту не дала однозначної негативної відповіді про його економічну життєздатність і показала, що проект є або, можливо, буде прибутковим, можна переходити до другого етапу розробки ТЕО.

Другий етап розробки ТЕО передбачає розширену, деталізовану оцінку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках та цифрах. Кінцевим результатом цієї роботи має стати Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвестором. В цьому документі мають бути відображені такі аспекти інвестиційного проекту: загальна інформація про інвестиційний проект; оцінка маркетингових факторів; визначення виробничої програми; вибір технології, виробництва та технологічного устаткування; вибір місця розташування виробництва; забезпеченість ресурсами; екологічна оцінка проекту; вибір проектувальників, підрядників та постачальників обладнання, сировини, покупців продукції тощо; інституціональні аспекти проекту; фінансова та економічна оцінка проекту; аналіз чутливості; оцінка ризиків проекту.

Попередній Інформаційний Меморандум є тим основним первісним документом, що дає потенційному інвестору або кредитору необхідну інформацію про інвестиційний проект, тобто дозволяє прийняти рішення про можливу участь у проекті.

Інвестиційна фаза циклу (або освоєння інвестицій), поділяють на такі стадії:

- встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту;

- придбання та передавання технологій, у т. ч. основні проектні роботи; - детальне проектне опрацювання та укладання контрактів, у т. ч. участь у тендерах, оцінку пропозицій та проведення переговорів;

- придбання землі, будівельні роботи та монтаж обладнання;

- передвиробничий маркетинг, у т. ч. забезпечення поставок та формування адміністрації фірми;

- набір та освіта персоналу;

- здавання в експлуатацію та пуск підприємства.

Інвестиційна фаза - це період реалізації інвестиційного проекту. Головним завданням цього періоду є виконання суб'єктами інвестиційної діяльності своїх функціональних обов'язків щодо проекту. Крім того, вони повинні виконувати постійний контроль та нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації виробництва, проект організації робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Механізм проведення такого постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій прийнято називати моніторингом інвестиційних проектів.

Експлуатаційна фаза є останнім в проектному циклі, де інвестор одержує результати від вкладеного капіталу. Крім того, основою експлуатаційної фази є реабілітаційні дослідження, які проводяться на рівні фірми або підприємства. Основною метою досліджень є аналіз технічного, комерційного, фінансового та економічного стану підприємства з метою збільшення ефективності його діяльності та прибутковості зі збереженням його як самостійної економічної одиниці, а також для прийняття рішень про злиття з іншими компаніями або про його повне закриття. Таке дослідження містить:

- попередню діагностику, де проводиться аналіз підприємств, які потребують реабілітації;

- діагностику - стадія на якій визначаються слабкі сторони підприємства, а також-можливі сторони реабілітації;

- короткострокові заходи з реабілітації - на цій стадії здійснюються заходи, які не потребують великих капіталовкладень (реорганізація фінансового управління, управління запасами, контролю або попереджувального технічного обслуговування);

- оцінку проектів та збільшення фінансування - у випадку завершення діагностичного аналізу, вирішується питання про залучення додаткових інвестиційних коштів для фінансування реабілітаційних проектів;

- реабілітацію - це заключний процес, який містить: додаткове навчання з усіх аспектів реабілітації, введення попереджувального технічного обслуговування та контролю якості, покращення фінансового та загального управління, консультування з питань стратегії, планування та інвестування.

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності щодо конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу (спрощена форма інвестиційного циклу).

Література

1. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

2. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К: Лібра, 2002. - 472 с.

3. Правик Ю.М. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 431 с.

4. Цигилик І.І., Кропельницька СО., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 160 с

5. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. - 3-тє вид., допов. - К.: МАУП, 2006. - 312 с.

6. Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2002. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru