Визначення поняття "підприємницький інтелект" як основи розвитку підприємства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ІНТЕЛЕКТ” ЯК ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Розглянуто різні принципи та підходи до визначення і розуміння поняття інтелекту. На основі викладу основних концептуальних теорій інтелекту запропоновано ввести в науковий обіг нове поняття “підприємницький інтелект”.

Different principles and approaches are considered to determination and understanding of concept of intellect. On the basis of expounding basic conceptual theories of intellect it is suggested to enter a new concept - enterprise intellect in a scientific turn.

Ключові слова: інтелект, соціальний інтелект, підприємницький інтелект.

Сьогодні, за умов глобальної фінансово-економічної кризи з її масштабним негативним впливом на підприємницьке середовище, у суспільстві формується потреба у пошуку, виявленні і використанні таких нових ресурсів, які зможуть забезпечити економічний ріст. В умовах, що склались, інтелект навіть пересічної людини отримує все більш значиме економічне наповнення, оскільки саме прояви економічно зорієнтованого інтелекту забезпечують показники високої оптимізації виробничих процесів, підвищують дохідність підприємств, забезпечують їх модернізацію і модифікацію через генерування і впровадження інноваційних ідей, пропозицій і рішень з при незначних фінансових затратах. У зв'язку з цим, питання ефективного використання інтелектуальних ресурсів підприємницького середовища - одного із видів такого соціально-економічного ресурсу як інтелект підприємців, будь-які способи активізації діяльності якого можуть принести необхідні і відчутні результати, вимагає ретельного дослідження і оцінки. Адже визначення феномену інтелекту, який не просто генерує нові інтелектуальні продукти, а одночасно трансформує ці продукти в економічно і соціально значимі для суспільства результати є актуальною і багатогранною науковою проблемою.

Наукове вивчення підприємницької активності людей має достатньо давню історію. Так, елементи теорії підприємництва почали розвиватися разом з формуванням основ канонічного права. Однак, тільки Й. Шумпетер помітив, що підприємцем керує “…жадоба діяльності й воля до перемоги”, в зв'язку з чим підприємницьку функцію він представляв як особливу функцію в соціально-економічному процесі і ототожнював її із функцією економічного лідерства. Задля отримання прибутку визначальним стає не конкуренція цін або якості, а конкуренція нових продуктів, нової технології, нових джерел забезпечення та нових організаційних форм [1, с. 317]. Таким чином, Й. Шумпетера можна вважати першим науковцем, який стверджував, що у конкурентній боротьбі перевагу отримує рівень новизни продукту, товару, послуги, яка забезпечується шляхом інтелектуального пошуку і праці. Отже, саме дослідження Й. Шумпетера підводять нас до історично першого пояснення і розуміння важливості і наявності інтелектуальної складової підприємництва та демонструють її вагомий вплив на рівень прибутковості. Слід вказати на той факт, що розуміння місця і ролі людського інтелекту в сучасній економіці є далеко неоднозначним. Якщо одні автори пропонують різні визначення та методи його проявів, інші стверджують, що всі спроби його вияву та виміру є безпредметними [2, с. 111]. Доказами в таких дискусіях виступає факт відсутності загальноприйнятої фундаментальної теорії інтелекту та тривалі і чисельні суперечки щодо ідентифікації природи і різноманітних проявів цього явища. Вагомий внесок у вивчення поняття “інтелекту” вніс Ю.М. Канигін. Так, у праці “Україна. Інтелект нації на межі століть” [3, с. 23] говориться про існування понад 60 різноманітних визначень поняття “інтелект”, які часто взаємно виключають одне одного. Серед цього різноманіття визначень за окремим виключеннями взагалі відсутні спроби зв'язати інтелект з економічними наслідками його використання.

Тому метою цієї статті є формулювання такого визначення поняття “інтелект”, яке б могло стати основою для дослідження, аналізу, оцінки і удосконалення використання інтелектуальних ресурсів підприємницького руху в Україні та її регіонах.

Хоча єдиного визначення терміну “інтелект” не існує, розуміння цього феномену з позицій задекларованої мети дослідження, на нашу думку, необхідно розглянути як комплекс взаємозв'язаних складових біологічного, психометричного та соціального інтелекту [2, с. 112] (рис. 1).

Рис. 1. Співвідношення різних концепцій інтелекту

Психометрична оцінка інтелекту визначається з використанням звичайних IQ тестів. За твердженням Г.Ю. Айзенка, відносний успіх такого тестування в основному визначається рівнем біологічного інтелекту з наявністю і інших факторів, які на нього впливають: виховання, освіта, соціоекономічний статус особи та культурні чинники [4]. Г.Ю. Айзенк стверджує, що психометричний інтелект на 70 % залежить від біологічного та на 30 % від інших факторів впливу. Що ж до соціального інтелекту, то в широкому розумінні він характеризує використання особою власного IQ для особистої соціальної адаптації. Тобто, згідно з трактуванням, яке було запропоноване американськими вченими, інтелект це - “… те, що ми вимірюємо в людині за допомогою IQ” [4, с. 23]. Для біологічного інтелекту важливими складовими є генетика, фізіологія та біохімія особи.

Окрім цього, в спеціальній літературі досить часто використовують схему, представлену на рис. 2, за якою біологічний інтелект позначають інтелектом А, а соціальний - інтелектом Б. При цьому інтелект Б значно ширший за інтелект А, і включає в себе IQ. В свою чергу, IQ ширше ніж інтелект А, і включає його в себе [2, с. 113].

Тому, в даному випадку стає необхідним визначення не просто абстрактного поняття “інтелект”, а уточнення поняття “соціальний інтелект” з встановленням його основних складових.

Згідно економічного словника-довідника, соціальна сфера охоплює інтереси всіх верств населення, відносини суспільства та особи до сфер прояву соціальної активності [5, с. 304]. Так як тлумачним словником термін “соціальний” визначається як “породжений умовами суспільного життя” [6], а соціальна сфера - як “…сукупність галузей, підприємств, організацій, які безпосередньо пов'язані і визначають спосіб та рівень життя, їх добробут, споживання” [6], то вже тут ми можемо стверджувати, що підприємницька активність є проявом соціального інтелекту.

Рис. 2. Взаємозв'язок різних концепцій інтелекту

інтелект підприємницький інноваційний

Сучасні американські дослідники все частіше схильні розглядати інтелект як соціальний, звертаючи увагу на практичну сторону його застосування: вирішення задач, роздуми, пам'ять, схильність до навчання, обробка інформації, вироблення стратегії, вміння адаптуватися до зовнішнього середовища та багато іншого. В рамках нашого дослідження особливу цікавим викликає здатність особи досягати економічного, а відтак і соціального успіху шляхом використання власних інтелектуальних ресурсів: зменшувати економічну собівартість, впроваджувати ноу-хау, розробляти нові, витребуванні часом та ринком ідеї та бізнес пропозиції, забезпечувати приріст віддачі одиниці техніки, вкладеної грошової одиниці і таке інше. Тобто, не змінюючи базоворесурсної основи підприємницької діяльності, забезпечувати вишу ефективність її результатів.

Виходячи з того факту, що зміст інтелекту широкий, можна припустити, що, залежно від напрямків його використання, повинні проявлятися різні складові, часто нові, які раніше не досліджувались. Г. Гарднер, Манфред Ке де Врі, Д. Стайн, Т. Бьюзен - дослідники, якими на основі комплексних досліджень в неврології, психобіології, еволюційної психології, а також на основі психології управління, інтелект особи був інтерпретованим у вигляді різних множинних моделей, основою яких є виділення кількох і класифікація незалежних типів інтелекту. Так, Манфред Ке де Врі [7, с. 41], досліджуючи феномен лідерства та вивчаючи інтелект як явище, виділяє наступні його складові: просторовий, лінгвістичний, музичний, фізичний, логіко-математичний, міжособистісний, особистісний інтелект. Інтерпретація Д. Стайна включає шість типів інтелекту: вербальний, візуальний, логічний, творчий, фізичний та емоційне мислення [8]. Тоні Бьюзен виділяє 10 типів: творчий, особистісний, соціальний, духовний, фізичний, сенсорний, сексуальний, цифровий, просторовий і вербальний [9].

На думку цих дослідників кожний із запропонованих типів інтелекту має свої особливості засвоєння інформації (навчання), її обробки (мислення), вирішення задач та збереження (пам'ять). При цьому кожний із виділених типів інтелекту є повністю автономним, що не виключає можливості за певних умов їх взаємодії, особливо на рівні підсвідомості.

Проте, не всі науковці вважають запропоновані класифікації досконалими. Так, Петренком В.П. в роботі [10, с. 68] було зауважено, що “…теорією множинного інтелекту абсолютно ігнорується така важлива характеристика мислення як “доцільність”. В цьому твердженні науковець опирається на тезу про те, що “…пріоритетним завданням будь-якого інтелектуального процесу слід вважати певну цільову функцію, яка для особи - носія інтелекту полягає в тому, що ще засновником кібернетики Норбертом Вінером визначалось як поняття “доцільної поведінки системи”, спрямованої на досягнення певної цілі” [10, с. 68].

Виходячи з напряму нашого дослідження та беручи твердження Петренка В.П. за підставу для уточнення визначення поняття інтелекту, приходимо до думки про те, що доцільність поведінки підприємців - суб'єктів ринкових відносин визначається економічними критеріями, в першу чергу ринковим успіхом і отриманням доходу. Отже, використання будь-якого типу інтелекту в сфері підприємництва підпорядковується в першу чергу функції доцільності - отримання позитивного соціального і економічного результату, за рахунок комплексного використання проявів будь-яких із названих вище складових інтелекту.

Саме тут, варто зазначити, що масштабна фінансово-економічна криза сучасності зумовлена відхиленням значного числа суб'єктів економічної діяльності від обов'язку якісного забезпечення виконання функції доцільності. Проте, на практиці досить часто функція доцільності отримує інші прояви. Так, далеко не завжди доцільність для підприємця має чітку матеріальну визначеність. В цьому розумінні доцільність є суб'єктивним відношенням особи до тих чи інших явищ ніж за звичайних умов роботи. Отже, перед нами постає питання про існування економічно зорієнтованого, підприємницького інтелекту як окремої досі невідомої категорії.

Із запропонованого Манфредом Ке де Врі, Д. Стайном, Тоні Бьюзеном та ін. стає зрозумілим чому люди займаються музикою, математикою, творчістю. Що ж примушує, мотивує та стимулює людей займатися бізнесом? Цілком очевидним слід вважати існування певного взаємозв'язку, а саме: бізнес-творчість- математика-логіка-людські стосунки і т.д. Безумовно, така характеристика підприємництва не є вичерпною. Адже бажання отримання доходу є важливим але не визначальним фактором, оскільки існують й інші можливості і способи його отримання. Тому слід вважати, що існують певні об'єктивні чинники, які формують у людей прагнення ризикувати - займатися підприємництвом. Враховуючи приведені вище класифікації в комплексі з терміном “інтелектуально орієнтованої економіки”, цілком логічним виглядає зауваження: всі запропоновані класифікації не дають економічного обґрунтування використання інтелекту. Дані підходи не дають пояснення чому та чи інша людина починає займатись підприємницькою діяльністю і стає успішним підприємцем, а також що змушує ту чи іншу особистість мислити і діяти за економічними законами і категоріями.

Адже, для прикладу, просторовий тип інтелекту є притаманним для митців - художників, скульпторів, дизайнерів, тощо, лінгвістичний - для письменників, журналістів, проповідників, політиків, логіко-математичний - для науковців, аналітиків тощо. Однак, ні один із них не забезпечує в прямому розумінні економічну доцільність такої активності. Тобто, хоча і дозволяє творити безумовно цінні речі, не зумовлює, однак, забезпечення економічного успіху.

Виходячи з цього, легко можна довести необхідність і доцільність існування окремої складової людського інтелекту, яка дозволяє митцю чи науковцю-аналітику досягнути одночасно і економічного успіху.

Очевидним є і то й факт, що часто успішні фізичні суб'єкти економічної діяльності не проявляють екстраординарних рис тих типів інтелекту, які є названі попередніми дослідниками, хоча їхні досягнення можуть бути не менш вагомими власне у підприємницькій діяльності. При цьому роль лідерів ринку в сучасному суспільному житті важко переоцінити. Адже саме вони часто визначають напрямки розвитку не тільки окремих бізнесі і підприємств, але й цілих галузей, регіонів, навіть і суспільства в цілому. Так, для прикладу, великим є внесок лідерів так званих “швидкісних Інтернет-технологій” у формуванні постіндустріального суспільства.

Тому, як висновок, можна запропонувати твердження, що саме такі лідери часто спрямовують розвиток суспільства за напрямком обраної ними функції доцільності і цілком незаперечним є той факт, що найчастіше цю роботу виконують представники різних видів підприємництва. Очевидним є також і те, що цей архіважливий прояв суспільного життя випав із наукового тлумачення та інтерпретації будь-яких складових всіх відомих на сьогодні моделей інтелекту.

Тому, в рамках цього дослідження виникає потреба виділити особливий тип інтелекту - підприємницький. У зв'язку з цим економічність інтелектуального мислення - пошук найбільш економічно вигідних рішень в будь-яких проявах людської інтелектуальної активності виходить на перший план. З цієї точки зору дуже вдалим слід вважати запропоноване В. Дубинським визначення штучного інтелекту [11], як здатності самостійно, ефективно (з можливо меншими затратами ресурсів) знаходити якісні (вірні, прості, з якомога меншими затратами ресурсів) рішення (в т.ч. нові, раніше невідомі) різноманітних складних задач, в т.ч. нових, раніше невідомих.

Роль підприємницького інтелекту в суспільному житті держави полягає у створені успішної підприємницької діяльності. Таким чином, на нашу думку підприємницький інтелект - це інтелект, здатний самостійно і ефективно генерувати та реалізовувати інтелектуальні продукти (вірні, прості, з можливо меншими затратами ресурсів) у вигляді бізнес-ідей із створення нових, кращих, доцільніших і успішніших видів продукції, товарів і послуг (в тому числі нових, раніше невідомих) на основі використання меншої кількості ресурсів з отриманням позитивних особистих і соціальних економічних результатів.

Керуючись сформульованим вище визначенням, приходимо до розуміння того факту, що прояви підприємницького інтелекту - це реальні інтелектуальні продукти великого числа підприємців, комерціалізація яких приводить до позитивного соціального і економічного розвитку детермінованих часток суспільства (окремих підприємств, галузей національного господарства, регіонів, територіальних громад тощо) і загалом держави. Адже саме діловий, підприємницький інтелект здатен акумулювати наявні економічні ресурси і забезпечити активний економічний ріст. В зв'язку з цим, дії із створення механізмів формування, розвитку, підтримки та управління ефективним використанням підприємницького інтелекту мають значний потенціал розвитку всього українського суспільства.

Виділення такого виду інтелекту в окрему складову множинної моделі інтелекту особистості підприємця дозволить пояснити існування успішних і провальних підприємницьких проектів, вклад підприємництва в економічний і соціальний розвиток держави, галузей національної економіки та її регіональних складових, окремих підприємств великого, середнього та малого бізнесу.

Подальші дослідження в цьому напрямку слід спрямувати на можливості отримання аналітичних оцінок інтелектуально-ресурсного та інноваційного потенціалу підприємницької складової національної економіки.

Література

1. Sakaiya T. The Knowledge-Value Revolution or A History of the Future. - Tokyo-N.Y., 1991. - 519 р.

2. Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. - № 1. - 1995. - 111 с.

3. Україна: Інтелект нації на межі століть: монографія / Кер. авт. кол. В.К. Врублевський. - К.: Інтелект, 2000. - 516 с.

4. Eysenck H.J. The structure and measurement of intelligence. - N.Y.: Springer, 1979. - 87 р.

5. Економічний словник-довідник: за ред. С.В. Мочерного. - К.: Феміна, 1995. - 368 с.

6. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - http://slovnyk.net/.

7. Кэ де Ври Манфред. Мистика лидерства. Развитие эмоционального интеллекта: пер. с англ. - М.: Альпина, 2003. - 311 с.

8. Стайн Д. Расширение возможностей интеллект: пер. с англ. - М.: Эксмо, 2002. - 384 с.

9. Бьюзен Т. Суперинтеллект / пер. с англ. Ю.Е. Андреева. - Мн.: Попурри, 2005. - 400 с.

10. Петренко В.П. Управління процесами інтелектокористування в соціально-економічних системах: монографія. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. - 352 с.

11. Дубинський А.Г. Интеллект: определение понятия (тезисы). Днепропетровский гос. ун-т. 13.05.2002.

Размещено на Allbest.ru