Аутсорсинг як фактор структурних перетворень національної економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АУТСОРСИНГ ЯК ФАКТОР СТРУКТУРНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

У статті проаналізовано теоретичні основи використання аутсорсингу як інноваційної стратегії управління компаніями з метою зниження витрат виробництва, покращення якості та підвищення конкурентоспроможності продукції, визначена дилема вибору фірм між аутсорсингом та інсорсингом, роль аутсорсингу в структурних перетвореннях національної економіки.

The article analyzes the theoretical foundations of outsourcing as an innovative strategy of companies to reduce production costs, improving quality and competitiveness of products identified by the dilemma of choice between outsourcing firms and insorsynhom, the role of outsourcing in the structural transformations of the national economy.

Ключові слова: аутсорсинг, інсорсинг, ІТ-аутсорсинг, аутсорсинг інформаційних бізнес-процесів, аутсорсер, технології аутсорсингу.

Постановка проблеми. Пріоритети інноваційного розвитку української економіки передбачають вдосконалення механізмів взаємодії макроекономічних суб'єктів інноваційного процесу. Зміна системи фінансування державою інноваційної діяльності підприємств вимагає одночасної зміни системи управління цією діяльністю з метою збільшення результативності, віддачі від всіх видів інновацій. На початку третього тисячоліття на пострадянському економічному просторі, все більш широке розповсюдження знаходить аутсорсинг. Ця тенденція відповідає закономірностям постіндустріальної економіки та випереджуючого розвитку сфери послуг. В сучасних умовах світових трансформаційних та глобалізаційних процесів більше половини обсягу ВВП розвинутих країн складають послуги, а сервісна економіка виступає важливим вектором інтенсивного розвитку господарського комплексу країни, який визначає якість та рівень життя населення. Елементи розвитку "нової економіки" в Україні спостерігаються лише в окремих галузях і сферах господарювання. Аутсорсинг як стратегія управління в економічних системах має відігравати особливу роль в науково-технічному розвитку, сприяти виведенню країни в ряд лідерів світового інноваційного ринку, забезпечувати додаткові конкурентні переваги, основним джерелом яких є міжнародний поділ праці. Одночасно існуюча система управління українським науково-виробничим комплексом не створює організаційно-економічних основ для комерціалізації наукових досліджень та впровадження їх результатів в сферу ринкового обміну. Цьому перешкоджає відсутність господарського механізму, що пов'язує окремі елементи науково-виробничого комплексу в єдину інноваційну економічну систему. Системна інтеграція на основі методології аутсорсингу являється необхідною передумовою цілеспрямованого розвитку науково-виробничих систем в таких пріоритетних напрямах, як інформаційно-телекомунікаційні технології, мікрота наноелектроніка, нанотехнології і наноматеріали, енергетика, транспорт, зв'язок та ін.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Починаючи з 80-х років ХХ ст. вплив процесів аутсорсингу на соціально-економічні відносини на макрота мегарівнях стає предметом дослідження таких провідних західних економістів, як М. Браун, П. Друкер, Р. Клік, Р. Манн, Е. Майер, М. Портер, Д. Хейвуд та ін. Вони заклали концептуальні основи досліджень в цій галузі та приділили значну увагу практичним аспектам використання аутсорсингу інформаційних бізнес-процесів. Серед українських та російських дослідників необхідно зазначити праці Б. Анікіна, А. Герасимова, І. Гордієнко, І. Рудої, Р. Фатхутдінова та ін. Суттєвою перешкодою в просуванні вітчизняних наукових досліджень в даному напрямку є недостатній розвиток категоріального апарату з цієї проблеми, а також відсутність теоретико-методологічного підходу до визначення форм та видів аутсорсингу, характерних для української економіки.

Мета дослідження проаналізувати теоретичні і методологічні положення аутсорсингу, систематизувати позитивні та негативні результати практики використання аутсорсингу за кордоном та значення цього досвіду для вітчизняної економіки, що визначається інноваційним характером процесу аутсорсингу і його роллю в структурних перетвореннях науково-виробничого комплексу України. Предметом дослідження є процес управління в економічних системах на основі аутсорсингу.

Виклад основного матеріалу. Важливу роль в світовому господарстві займають економічні системи сформовані на основі аутсорсингу - це сучасні інноваційні промислові комплекси, що складають індустріальну базу розвинутих країн, ТНК та інтегровані бізнес-групи. Ринок ІТ-аутсорсингу виступає механізмом перерозподілу ресурсів між галузями, регіонами і країнами, стимулює науково-технічний прогрес та зростання ефективності економіки. Аутсорсинг інформаційних бізнес-процесів та створення глобальних інституцій в сфері електронної торгівлі зумовили радикальні зміни в системі "виробник-споживач" та в суспільстві в цілому. Аутсорсинг в інноваційній сфері діяльності суттєво знижує тривалість розробок, скорочуючи життєвий цикл більшості нових продуктів. Аутсорсинг в логістиці вплинув на формування та розвиток глобальної системи розподілу, коли географічні перешкоди зникають і товар може бути доставлений в будь-яку точку земної кулі не залежно від місця розташування фірми виробника. Найбільш розвинутим видом є аутсорсинг в сфері фінансів та бухгалтерського обліку. Аутсорсери пропонують свої послуги в області постанови, ведення, відновлення бухгалтерського та податкового обліку, звітності.

Аутсорсинг охоплює переважну більшість сучасних бізнес-структур. Основними ключовими компетенціями для організації, залученої в процес аутсорсингу є:

? здатність відтворювати нові знання, інтелектуальний капітал;

? досвід та кваліфікація спеціалістів, функціонуюча система знань та навичок, оригінальне устаткування та технології, які створюють основу для специфічності внутрішніх бізнес-процесів та виступають фактором довгострокової конкурентоспроможності фірми;

? здатність залучати для реалізації новітніх інноваційних процесів послуги зовнішніх виконавців, що володіють найкращими знаннями у певній галузі для вирішення конкретних проблем та підвищення ефективності діяльності організації.

Аутсорсинг визначається як сучасна стратегія управління в економічних системах, що базується на інтеграції виробничих факторів і сфер впливу, компетенцій фірми з виробничими ресурсами та компетенціями сторонніх постачальників спеціалізованих послуг (аутсорсерів), що забезпечує оптимізацію функціонування за рахунок зосередження діяльності на основних напрямах господарювання та досягнення кінцевого позитивного синергічного ефекту. Сучасна методологія управління фірмою вимагає вчасного виявлення різноманітних потреб замовника, наймача ресурсів та формування такої системи соціально-економічних відносин між суб'єктами ринку, в якій дані потреби будуть максимально задоволені в рамках дії закону рідкісності, обмеженості виробничих ресурсів. В кризових умовах необхідні для подолання існуючих проблем фірм такі ресурси, як інформація, технології, знання, кваліфікація фахівців, знаходяться в зовнішньому середовищі. Тому головне завдання менеджерів полягає в залученні цих зовнішніх ресурсів, на вигідних для фірми умовах, визначенні, за допомогою мікроекономічної моделі ізокванти, найоптимальнішого поєднання кількості виробничих факторів та вміле їх використання з метою найкращого задоволення потреб ринку. При цьому фундаментом діяльності менеджменту має стати визначена покупцем споживча цінність продукту як одна із найважливіших рис постіндустріальної або "нової економіки".

Вивчення та узагальнення результатів нової практики управління в розвинених країнах дозволяє виділити цілі та закономірності, а також принципові відмінності в формах організації діяльності на основі аутсорсингу. Розуміння цілей, задач, критеріїв ефективності, можливостей та обмежень використання аутсорсингу дозволяє стверджувати формування нової стратегії управління фірмою як економічною системою та необхідності подальшої розробки науково-технічних основ аутсорсингу. Формалізація нової стратегії в конкретних алгоритмах, способах прийняття управлінських рішень, розробка відповідних бізнес-моделей складає основу нової управлінської практики та технології аутсорсингу. Так, раніше багато компаній старались не працювати з постачальниками надто тісно, тому заключали з ними в основному короткострокові угоди. При цьому компанії працювали з постачальниками достатньо довго, хоча останні побоювались припинення або призупинення угод. При укладанні контракту визначальним фактором була ціна, тому фірми прагнули отримати самі вигідні умови поставки в обмін на довгострокове співробітництво. Загроза переходу до іншого постачальника та укладання короткострокових контрактів призводили до виникнення жорсткої конкуренції між фірмами. В сучасних умовах спостерігається відмова від цієї стратегії на користь довгострокових союзів та партнерських угод з небагатьма високоефективними постачальниками, тобто на зміну короткостроковим контрактам приходять довгострокові партнерські взаємовідносини. Так, Dell Computer, дякуючи партнерству з постачальниками і вчасної організації поставок, утримує запас деталей лише на сім днів, відмовилась від утримання складських приміщень та пропонує комп'ютери з новими комплектуючими уже через тиждень після початку поставки останніх. Cisco організувала настільки тісні взаємовідносини з постачальниками, що останні направляють апаратуру Cisco безпосереднім споживачам без участі робітників фірми, що дає можливість зекономити 500-800 млн дол. в рік за рахунок відмови від створення власних підприємств-реалізаторів продукції. Hewlett-Packard, IBM, Silicon Graphics (зараз SGI) та інші фірми продали частину своїх підприємств постачальникам та заключили угоди на закупку продукції цих підприємств. Starbucks вважає більш вигіднішим закупівлю кави в зернах у незалежних постачальників [1]. Таким чином, передача зовнішнім партнерам функцій однієї або декількох ланок виробничого процесу має низку переваг:

? дозволяє отримати комплектуючі вироби та послуги більш якісні та дешевші;

? підвищує інноваційні можливості компанії за рахунок взаємодії та партнерства з постачальниками світового рівня, що мають значний інтелектуальний потенціал та інноваційний досвід;

? забезпечує велику гнучкість компанії у випадку зміни ринкової ситуації або споживчих переваг;

? прискорює купівлю ресурсів, комплектуючих виробів;

? дозволяє зосередитись на тих операціях, які ефективно виконуються силами компанії та тих, які стратегічно доцільно зберегти під контролем фірми.

Разом з тим, компанії ризикують вивести за свої межі ряд видів діяльності та втратити частину власних ресурсів і можливостей, тому вони змушені постійно вдосконалювати виробництво, розробляти нові методи управління бізнес-процесами.

Аутсорсинг найбільш стрімко почав використовуватись в практиці господарської діяльності в другій половині ХХ ст., а особливо в кінці 80-х років, в результаті поглиблення міжнародного поділу праці та виробничої кооперації, в умовах глобалізації, а також завдяки широкому використанню інформаційних технологій управління. Основні етапи еволюції практичного аутсорсингу (табл. 1) дозволяють нам виділити фактори, що вплинули на розвиток теоретико-методологічних основ аутсорсингу.

Таблиця 1 Еволюція практичного аутсорсингу в ХХ ст.

Таким чином, поняття "аутсорсинг" найбільш повно увійшло в практику діяльності фірм в кінці 80-х рр. ХХ ст. в результаті поглиблення розподілу праці та виробничої кооперації в умовах глобалізації. Першим досвідом аутсорсингу стали американські та англійські юридичні фірми, в рамках яких рішення юридичних питань передавалось висококваліфікованим та досвідченим спеціалістам, але згодом спектр послуг розширився за рахунок впровадження практики бізнес консультування. Поштовхом до формування ринку аутсорсингових послуг стала затяжна конкурентна боротьба між автомобільними гігантами Ford та General Motors. В свою чергу, автомобільні компанії Японії з 70-х років ХХ ст. почали відвойовувати ринок автомобільних гігантів США (General Motors, Ford та Chrysler) за рахунок передачі виробництва комплектуючих на аутсорсинг. Стан останніх стабілізувався після створення альянсів з японськими автомобільними компаніями та за рахунок сумісного використання аутсорсингу. Подальше широке використання аутсорсинг отримав у зв'язку з розвитком інформаційних технологій. За оцінкам всесвітньо відомого аутсорсера - Oracle, використання послуг ІТаутсорсинга дозволяє економити більш як 75 % витрат на оплату праці компанії-клієнта [2].

Переслідуючи цілі зростання прибутковості та конкурентоспроможності бізнес-структури, аутсорсинг, як стратегія управління, спирається на основні складові: послідовність управлінських рішень від стратегічного обґрунтування та джерела ресурсів "Make or buy?" до укладення контрактів та управління їх реалізацією, що здійснюється кожним із структурних підрозділів підприємства. В якості елементів фірми як економічної системи розглядаються види діяльності, функції, окремі процеси, пов'язані з розробкою, виробництвом, розподілом та реалізацією кінцевого продукту, а також елементи інфраструктури всіх фаз руху продукту. Процес аутсорсингу носить інноваційний характер завдяки висхідному значенню економічних факторів у виборі джерела ресурсів. Результатом процесу аутсорсингу являється нова конфігурація фірми, включаючи систему взаємовідносин господарюючих суб'єктів: замовник та виконавець (аутсорсер); систему зовнішніх організаційних зв'язків з постачальниками послуг аутсорсингу; систему внутрішньо організаційних взаємовідносин на підприємстві між його структурними підрозділами.

З поняттям процесу аутсорсингу пов'язано поняття технології аутсорсингу - це управлінські технології планування, організації, виробництва, обміну, реалізації та контролю (супроводу) процесу аутсорсингу, або певного інноваційного проекту аутсорсингу. Інноваційний проект аутсорсингу - це інноваційні зміни конфігурації підприємства на основі методології аутсорсингу з метою підвищення прибутковості та конкурентоспроможності. Такий проект розробляється для визначеної організації у відносинах конкретних видів діяльності, функцій або процесів, і передбачає становлення вимог до якості спеціалізованих послуг та управління взаємовідносинами, або управління проектом аутсорсингу.

Особливу роль у формуванні нових підходів до управління, що відповідає вимогам інноваційної економіки відіграє розуміння інтеграційної функції аутсорсингу як провідної, що полягає в об'єднанні в рамках даної моделі організацій партнерів, кожний з яких привносить свій вклад у спільний процес створення споживчих цінностей, вкладаючи свої унікальні матеріальні і людські ресурси і компетенції. На нашу думку, підхід щодо розуміння суті аутсорсингу, як процесу інтеграції в рамках фірми або об'єднання в межах задіяних ресурсів, включаючи інтелектуальний капітал, забезпечує цілеспрямоване використання даної моделі для пошуку нових можливостей реалізації конкурентних переваг та інноваційного потенціалу українських виробників в сучасному глобалізованому просторі.

Інтеграційна функція аутсорсингу, на відміну від інших форм коопераційної взаємодії, виражається у встановленні взаємовигідних відносин між замовником та аутсорссером, коли результат виконання останнім відособленої частини загального процесу створення корисної цінності, купується замовником у вигляді послуги. Такий процес передбачає становлення особливих соціально-економічних та юридичних контактів між господарюючими суб'єктами, і при цьому повинні використовуватись специфічні управлінські технології. Все це здійснюється і регулюється контрактами або угодами, в яких фірма-замовник доручає аутсорсеру здійснити перелік видів діяльності необхідних для виробництва споживчої вартості, забезпечення прибутковості та конкурентоспроможності власної діяльності. Результати виконання цих робіт купуються у вигляді спеціалізованих послуг, при чому їх обсяг та багатоманітність має надзвичайний попит на сучасних ринках, прогресивно зростає та перетворюється в тенденцію до розширення практичного аутсорсингу у фінансовій, виробничій та комерційній діяльності сучасних корпорацій. Особливий потенціал, на нашу думку, полягає в розповсюдженні стратегії аутсорсингу на ринку науково-технічної продукції, інновацій та інтелектуальних товарів, інтелектуального капіталу. Особливе значення зазначені процеси набувають для класифікації рівня розвитку національної економіки як постіндустріальної економічної системи.

Сучасні бізнес-структури постійно здійснюють альтернативний вибір між повним аутсорсингом, інсорсингом та переплетінням проміжних форм використання ресурсів в основному і допоміжному виробничих процесах. Протилежними соціально-економічними відносинами до аутсорсингу виступають відносини інсорсингу - це сучасна стратегія управління, що базується на переважному використанні внутрішніх ресурсів, їх прирощенні та якісному вдосконаленні під впливом НТР в межах границь даної бізнес-структури, а також виконанні функції аутсорсингу для інших структурних одиниць компанії. Такий вибір джерел ресурсів можна проілюструвати за допомогою матриці управлінських рішень, яка наповнює дилему вибору (табл. 2) [3]. В умовах кризи стратегічні рішення поєднання різних форм аутсорсингу та інсорсингу забезпечують збільшення доходу за рахунок перерозподілу повноважень між зовнішніми організаціями та внутрішніми можливостями освоєння нових видів робіт (послуг).

Таблиця 2 Дилема вибору джерела ресурсів (внутрішня або зовнішня)

аутсорсинг персонал управлінський менеджер

До числа переваг, що можна одержати від аутсорсінгу, треба віднести зниження собівартості функцій, переданих аутсорсеру. Це можливо внаслідок спеціалізації у вузькій предметній області і завдяки ефекту масштабу, що досягається при виконанні однотипних операцій одночасно для багатьох клієнтів. Ще одним позитивним наслідком спеціалізації є підвищення якості і надійності виконання переданих на аутсорсінг функцій, тому що при рішенні подібних задач компанії-аутсорсери вже накопичили великий досвід і можуть використовувати новітні технології та висококваліфікований персонал. Аутсорсінг допомагає компанії скористатися ресурсами, доступ до яких в іншому випадку був би неможливий, наприклад, при розширенні географії діяльності фірми або ж при створенні нової компанії. Компанія-замовник може поліпшити репутацію і збільшити вартість бренда в результаті більш якісного обслуговування її клієнтів сторонньою спеціалізованою компанією. Для зниження ризику замовляють аутсорсінг різних аспектів бізнесу різним виконавцям.

Оскільки сучасна глобалізована економіка передбачає використання товарів та послуг міжнародних компаній для створення споживчих вартостей, в науковий обмін вводиться поняття міжнародний та глобальний аутсорсинг, пов'язаний як з внутрішнім ринком, так і з світовим. Світові економічні процеси характеризуються швидкоплинністю в конкурентних перевагах, в наслідок чого намагання використовувати аутсорсинг стосується не лише компаній світових лідерів, але й швидко зростаючих компаній нових індустріальних держав, нових ринків. Признанні лідери світової економіки, що мають багаторічний досвід побудови ділових партнерських відносин з використанням аутсорсингу в традиційних вертикальних інтегрованих структурах, в сферу дії аутсорсингових угод залучають малі та середні підприємства названих груп країн, що орієнтують свою діяльність на наданні послуг аутсорсингу. При цьому слід зазначити, що формування та розвиток ринку послуг аутсорсингу в Україні являє собою один із напрямків успішної інтеграції національної економіки в світовий простір.

Поняття аутсорсингу (аутстаффінгу) персоналу все більш упевнено впроваджується в лексикон управлінської діяльності вітчизняних компаній. Хоча його практичне використання в Україні зустрічається поки що відносно рідко, у той час як у США й Західній Європі аутсорсинг (аутстаффінг) персоналу відноситься до числа напрямків‚ які досить швидко розвиваються, що приносить аутсорсинговим компаніям дохід понад $60 млрд у рік. Розвиток українського ринку послуг аутсорсингу знаходиться на фазі зародження та формування і суттєво відстає за показниками розвитку як від ринку США та Західної Європи, так і російського ринку, що накладає додаткові умови забезпечення економічної ефективності аутсорсингу та якості послуг до тих українських компаній, які його практикують. Підхід українських менеджерів до використання аутсорсингу визначається підходом до інвестиції в інновації взагалі: низькі показники інноваційної активності українських компаній включають сферу організаційних інновацій, оскільки аутсорсинг в той же час є інноваційним процесом, що визначає перспективи стратегічного розвитку в майбутній господарській практиці фірми, в її ринковому становищі, в структурі осяжних та неосяжних активів, в структурі витрат, в структурі та якості робочої сили.

В кожному окремому прикладі, для кожної фірми реалізація аутсорсингу вимагає виваженого підходу з обов'язковим аналізом всіх ризиків та майбутніх вигод. Зниження витрат, які можна досягнути передачею окремих функцій аутсорсеру, менеджери фірми нерідко пов'язують з трансформацією видів витрат, або з прямим скороченням окремих статей витрат. Зниження витрат повинно забезпечувати підвищення ефективності функціонування конкретного підприємства.

Таким чином, розвиток аутсорсингу зумовлений прагненням компаній використовувати нові досягнення НТП для покращення якості та підвищення конкурентоспроможності продукції. В той же час сучасні новітні технології та знання зосереджені в руках спеціалізованих компаній, що дає змогу кожній стороні виконувати ті функції, які в них виходять найкраще. В результаті відбувається зниження собівартості продукції за рахунок скорочення витрат та оптимізація всіх основних бізнес-процесів, відбувається стандартизація HR-функцій та підвищення їх якості.

Література

1. Аутсорсинг: преимущества и недостатки [Електронний ресурс]. - Режим доступа

2. Аутсорсинг персонала как составляющая бизнес-стратегии компании [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www.ancor.ru/company/press/in_the_press/article/articleid/1702/

3. Рудая И. Л. Аутсорсинг или инсорсинг - проблема выбора. Вып. 5 / И. Л. Рудая // Актуальные проблемы управления - 2007 : материалы Междунар. науч.-практ. конф. - М. : ГУУ, 2007.

4. Ермошина Е. Л. Аутсорсинг / Е. Л. Ермошина [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www.audit-it.ru/articles/account/assets/a13/42117.html

5. Сергиенко О. Феномен аутсорсинга в Украине / О. Сергиенко, А. Бланк [Електронний ресурс]

Размещено на Allbest.ru