Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Розвиток механізму антикризового управління на машинобудівних підприємствах

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОСТАПЕНКО ЛЮДМИЛА СЕРГІЇВНА

Суми - 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державному вищому навчальному закладі "Українська академія банківської справи Національного банку України”.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Васильєва Тетяна Анатоліївна, ДВНЗ "Українська академія банківської справи Національного банку України”, завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Перерва Петро Григорович,

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут”, декан економічного факультету;

кандидат економічних наук

Гриценко Лариса Леонідівна,

ПАТ "Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе”, начальник відділу бюджетування планово-економічного управління

Захист дисертації відбудеться 17 лютого 2012 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.051.01 Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, ауд. М-209.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.

Автореферат розісланий "___" січня 2012 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Таранюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Провідна роль у галузевій структурі національної економіки належить машинобудуванню, оскільки воно значною мірою визначає матеріально-технічну базу індустріального виробництва, формує промислово-виробничий потенціал країни, займає центральне місце у функціонуванні міжгалузевих комплексів. На жаль, вплив світової фінансової кризи на діяльність більшості підприємств машинобудівного комплексу України виявився руйнівним, а посткризова стабілізація все ж таки не дозволила відновити докризовий рівень їх розвитку. Так, зокрема, індекс промислового виробництва у машинобудуванні в 2009 р. набув свого найнижчого значення (5,1 %) за весь період існування незалежної України; фінансовий результат діяльності підприємств машинобудування у 2008 р. склав лише 1,2 % від результату 2007 р., рентабельність основної діяльності підприємств цієї галузі у кризові роки була рекордно низькою (у 2008 р. - 2,9 %, 2009 р. - 5,4 %); питома вага збиткових підприємств машинобудування у 2007 р. складала 30 %, в 2009 р. - 39,3 %, на кінець жовтня 2011 р. - 35,6 %; питома вага прострочених банківських кредитів у сукупних кредитах підприємствам цієї галузі на кінець 2007 р. складала 1,3 %, на кінець листопада 2011 р. - 12,3 %. Виходячи з цього, виникає об'єктивна потреба у розробці теоретичних основ та у практичному впровадженні механізму антикризового управління машинобудівними підприємствами, що забезпечує узгодженість стабілізаційних заходів на всіх стадіях життєвого циклу підприємства за ресурсами, часом, ризиками; враховує специфіку та циклічність розвитку вітчизняного машинобудування, мультиплікативні та дифузійні процеси в межах ланцюга "локальна криза на підприємстві - галузева криза в машинобудуванні - глобальна фінансово-економічна криза”; дозволяє не тільки адекватно реагувати на наявні кризові явища, але й прогнозувати потенційні фактори ризику.

Фундаментальні основи антикризового управління як сучасної концепції у менеджменті закладені відомими зарубіжними дослідниками Е. Альтманом, І. Ансоффом, Дж. Аргенті, У. Бівером, П. Друкером, М. Месконом, П. Праттом, Р. Тафлером, Ж. - П. Тібо, Г. Тішоу, А. Томпсоном, Дж. Фулмером, Е. Хелфертом, Дж. Ван Хорном та ін. Проблема управління промисловими підприємствами в умовах кризових явищ в економіці досліджується в роботах таких російських та українських вчених, як О.Ф. Балацький, І.О. Бланк, Т.А. Васильєва, В.О. Василенко, А.П. Градов, Л.Л. Гриценко, А.Г. Грязнова, А.Б. Кондрашихін, О.І. Копилюк, Л.О. Лігоненко, Л.Г. Мельник, Е.С. Мінаєв, В.П. Москаленко, С.М. Онисько, В.П. Панагушин, П.Г. Перерва, Л.М. Таранюк, О.О. Терещенко, Н.М. Тюріна та ін.

У той же час, незважаючи на накопичені наукові здобутки та значний практичний досвід у сфері подолання кризових явищ на вітчизняних підприємствах машинобудівного комплексу, досліджувана проблема ще не вирішена остаточно. Подальшого розвитку потребує комплекс питань щодо врахування специфіки вітчизняного машинобудування при формуванні механізму антикризового управління підприємствами цієї галузі, реалізації внутрішнього контролю на підприємствах в межах програми стабілізаційних заходів, методичних основ стрес-тестування діяльності машинобудівних підприємств тощо. Актуальність та логічна незавершеність вирішення цих проблем обумовили вибір теми, мети та завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до державних, галузевих та регіональних наукових програм і тем, узгоджується з напрямками науково-дослідних робіт Сумського державного університету, у виконанні яких автор брав участь особисто. До звіту за темою "Формування фінансового механізму стабілізації економіки України" (номер державної реєстрації 011U007004) увійшли пропозиції автора щодо застосування теорії ігор при розробці програми стабілізації на вітчизняних машинобудівних підприємствах; за темою "Фінансовий механізм управління інноваційним відтворенням” (номер державної реєстрації 0109U001484) - пропозиції щодо розробки державної програми підтримки стабільного розвитку машинобудування в Україні; за темою "Фінансове забезпечення інноваційної діяльності підприємства” (номер державної реєстрації 0110U006868) - пропозиції автора щодо стрес-тестування загроз кризи на підприємствах машинобудівної галузі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток науково-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо побудови механізму антикризового управління на підприємствах машинобудування.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких наукових задач:

- дослідити роль та місце кризових явищ в економічній системі;

- обґрунтувати специфіку антикризового управління як сучасного напрямку менеджменту на підприємствах;

- визначити проблеми та перспективи функціонування підприємств машинобудівної галузі під впливом кризових явищ в економіці України;

- удосконалити науково-методичні підходи до структурної декомпозиції ризиків за стадіями життєвого циклу машинобудівного підприємства, джерелом походження та масштабом розповсюдження їх наслідків, сферою їх виникнення та прояву;

- поглибити концептуальні засади побудови механізму антикризового управління машинобудівним підприємством;

- удосконалити підходи до розуміння антикризового потенціалу підприємства;

- поглибити науково-методичні засади стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі;

- запропонувати методичний підхід до застосування економіко-математичного апарату при реалізації внутрішнього контролю на підприємстві в межах програми стабілізаційних заходів, продемонструвати його дієвість на прикладі ряду вітчизняних машинобудівних підприємств;

- розробити рекомендації щодо формування та реалізації державної програми стабілізації розвитку підприємств машинобудівної галузі України.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі антикризового управління підприємствами машинобудування.

Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення та практичний інструментарій формування та реалізації механізму антикризового управління на машинобудівних підприємствах України.

антикризове управління машинобудівний

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні засади економічної теорії, теорії ігор, економіки підприємства, фінансів підприємства, ризикології, а також концептуальні положення антикризового менеджменту, стратегічного менеджменту, а також наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених щодо антикризового управління суб'єктами господарювання різних форм власності.

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дисертантом використано наступні методи наукового дослідження: абстрактно-логічний метод, аналіз, синтез - при уточненні сутності, специфіки, функцій, видів, етапів та принципів антикризового управління; експертних оцінок, групувань, системно-структурний аналіз - при формалізації проблем та перспектив функціонування підприємств машинобудівної галузі під впливом кризових явищ в економіці України; методи факторного аналізу та комплексного порівняльного аналізу - при ідентифікації ризиків за стадіями життєвого циклу машинобудівного підприємства; економіко-статистичний та розрахунково-аналітичний - при розробці механізму стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі; методи економіко-математичного моделювання - при побудові системи внутрішнього контролю машинобудівного підприємства за центрами відповідальності.

Інформаційну та фактологічну основу дисертаційного дослідження склали: закони України, укази Президента України та нормативні акти Кабінету Міністрів України - в частині регулювання діяльності промислових підприємств; аналітичні огляди та звітні дані Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, рейтингових агентств, науково-дослідних центрів;

аудиторські звіти та первинна документація підприємств; наукові публікації вітчизняних і закордонних вчених, присвячені розвитку машинобудівної галузі в умовах подолання наслідків світової фінансової кризи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку відомих та обґрунтуванні ряду нових теоретичних та практичних положень щодо формування та реалізації механізму антикризового управління на машинобудівних підприємствах України.

Основними науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

- розроблено методичний підхід до застосування теорії ігор при побудові системи антикризового контролінгу машинобудівного підприємства, який передбачає побудову матриці математичних очікувань результату діяльності підприємства залежно від контрольованого центру відповідальності та типу порушень у діяльності персоналу. Це дозволило формалізувати стратегії внутрішнього контролю функціональних підрозділів підприємства при виникненні загроз кризи;

удосконалено:

- науково-методичні засади якісного аналізу ризиків машинобудівного підприємства, що, на відміну від існуючих підходів, здійснено шляхом їх структурної декомпозиції (за джерелом походження та масштабом розповсюдження наслідків (класи мезо-, макро-, мега - та мікроризиків), сферою їх виникнення та прояву (групи соціальних, політико-юридичних, природно-технічних та економічних ризиків), стадією життєвого циклу підприємства), а також подальшого їх розподілу на кластери залежно від значущості ризиків та мінливості протягом визначеного часового горизонту (кластери стратегічного, тактичного та оперативного антикризового управління);

- концептуальні засади побудови механізму антикризового управління підприємством шляхом доповнення складу інструментів, методів та важелів управління, системи принципів його реалізації (принципами врахування стадії життєвого циклу підприємства, врахування стадії кризи, орієнтації на максимізацію антикризового потенціалу підприємства), а також врахування необхідності забезпечення ієрархічної узгодженості програм стабілізації на рівні підприємств, галузі та національної економіки;

- методичні основи оцінки ефективності функціонування механізму антикризового управління, що, на відміну від існуючих підходів, здійснено на основі оцінки співвідношення збитків, які підприємство може отримати за умови розгортання песимістичного та оптимістичного сценаріїв кризи, оцінених за кожним кластером ризиків діяльності машинобудівних підприємств України;

- наукові засади використання сценарних методів стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі шляхом оцінки кореляційних зв'язків між окремими індикаторами факторів ризику (або їх сукупністю) та обсягів чистого доходу від реалізації продукції підприємства, що дозволяє більш обґрунтовано здійснювати вибір критичних ресурсів підприємства, релевантних факторів виникнення нестабільності, здійснювати діагностику кризових явищ за слабкими сигналами;

дістали подальшого розвитку:

- наукові підходи до розуміння економічного змісту антикризового потенціалу підприємства як сукупності наявних та потенційних фінансових ресурсів, сформованої матеріально-технічної та інформаційної бази, кадрового складу, а також організаційно-управлінського механізму, що забезпечують цільову, систематичну та адекватну динаміці поточних трансформацій готовність підприємства використати наявні та потенційні можливості для передбачення та мінімізації наслідків впливу кризових явищ;

- система критеріїв надання фінансової допомоги машинобудівним підприємствам (відповідність пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки, наявність у структурі продуктового ряду більше ніж 50 % імпорто-заміщуючої або експортно-орієнтованої продукції, приналежність до замкнутого макротехнологічного науково-виробничого комплексу, наявність соціального аспекта в діяльності підприємства), що дозволило за кожним з них сформувати конкретний перелік можливих методів державної підтримки;

- напрямки застосування SWOT-аналізу для машинобудівної галузі України, що дозволило ідентифікувати часові межі виникнення криз та ситуацій нестабільності в цій галузі, обґрунтувати сильні та слабкі сторони вітчизняних машинобудівних підприємств, а також нові загрози та можливості в контексті подолання наслідків світової фінансової кризи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені автором пропозиції щодо розвитку окремих складових механізму антикризової стабілізації на підприємствах машинобудівної галузі України формують наукове підґрунтя для розробки як програм виходу з кризи на рівні окремих суб'єктів господарювання, так і державних програмних документів, що впорядковують заходи регулюючого впливу щодо напрямків функціонування вітчизняного машинобудування. Це підтверджується тим, що пропозиції дисертанта щодо алгоритму здійснення стрес-тестування машинобудівних підприємств в межах діагностики кризових ситуацій використовуються в діяльності ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе” (довідка від 18.10.2011 № 82-2/1161); щодо оцінки кризоутворюючих ризиків за стадіями життєвого циклу підприємства - в діяльності ТОВ "Сумський машинобудівний завод" (довідка від 07.11.2011 № ОМ12-2195); щодо застосування теорії ігор в процесі внутрішнього контролю підприємств - в діяльності ТОВ "Турбомаш” (довідка від 10.11.2011 № 554); щодо побудови платіжної матриці внутрішнього контролю діяльності підприємства за центрами відповідальності - в діяльності ВАТ ВЕК "Сумигазмаш” (довідка від 06.10.2011 № 247/18).

Результати наукового дослідження використовуються у навчальному процесі ДВНЗ "Українська академія банківської справи Національного банку України" при викладанні дисциплін "Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва”, "Фінанси підприємств”, "Управління фінансовою санацією підприємства”, "Економіка підприємства” (акт від 17.09.2011).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною завершеною науковою роботою. Наукові результати, що виносяться на захист, отримані автором особисто і відображені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові здобутки автора доповідалися, обговорювалися й одержали позитивну оцінку на 9 конференціях, зокрема: V та VІ міжнародних науково-практичних конференціях "Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (м. Суми, 2010 р., 2011 р.); XI та XIІІ всеукраїнських науково-практичних конференціях "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (м. Суми, 2008 р., 2010 р.); Шостій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених "Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2009 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Vмda a vznik - 2008/2009”. (м. Прага, Чехія, 2008 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження та оптимізація економічних процесів "Оптимум - 2008” (м. Харків, 2008 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми формування нової економіки ХХ століття” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Международные и национальные особенности прикладной экономики" (м. Пенза, Російська Федерація, 2008 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження опубліковано у 18 наукових працях загальним обсягом 5,27 друк. арк. (особисто автора - 4,15 друк. арк.), у тому числі 3 розділи у колективних монографіях, 6 статей у фахових виданнях з економіки, 9 публікацій у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації - 266 сторінок, основного тексту - 197 сторінок, у т. ч.52 таблиці на 30 сторінках, 40 рисунків на 24 сторінках, 8 додатків на 27 сторінках і список літератури з 184 найменувань на 20 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі визначено актуальність, мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну та практичну значущість результатів.

У першому розділі "Аналіз теоретичного підґрунтя дослідження особливостей антикризового управління на сучасних підприємствах машинобудування" досліджено еволюцію розвитку теоретичних уявлень про роль та місце кризових явищ в економічній системі; узагальнено теоретичну базу антикризового управління підприємствами; проведено SWOT-аналіз розвитку вітчизняного машинобудування в умовах світової фінансової кризи.

За результатами узагальнення науково-методичних підходів до розуміння ролі кризових явищ в економічній системі, класифікації криз та чинників впливу на них автором підтримано позицію тих науковців, які стверджують про необхідність відношення до кризи не як до суто негативного, руйнівного явища, а як до переломного моменту в діяльності суб'єкта господарювання, що не тільки загострює явні та латентні протиріччя в його діяльності, але й відкриває нові можливості для зміни траєкторії поступального руху. Саме з цих позицій в роботі досліджено хронологію появи, історію подолання та масштаби наслідків найбільш значущих в історії людства економічних криз. Особливу увагу приділено світовій фінансово-економічній кризі 2008-2009 рр., викладено авторський погляд на причини її появи та механізми подолання в різних країнах.

У роботі обґрунтовано наявність суттєвих протиріч не лише у тлумаченні антикризового управління як економічної категорії, розумінні сутності його складових, функцій та задач, але й суттєві відмінності у традиціях застосування стабілізаційних механізмів у різних країнах світу. Автором зосереджено увагу на дослідженні специфіки розробки програми антикризової стабілізації на підприємствах залежно від фази кризи.

На вибір інструментів, методів та важелів антикризового управління суттєво впливає і галузева приналежність суб'єкта господарювання. Так, на прикладі підприємств машинобудівної галузі, більшість з яких мають замкнутий виробничий цикл, розглянуто специфіку та послідовність реструктуризації дебіторської заборгованості, продажу запасів готової продукції та надлишку факторів виробництва, закриття та продажу нерентабельних виробництв, виключення витратних об'єктів із виробничого процесу підприємства тощо.

Аналіз наслідків впливу світової фінансової кризи 2008-2009 рр. на діяльність підприємств вітчизняного машинобудування, структури машинобудівного комплексу України, хронології розгортання внутрішньогалузевих криз та впливу загальноекономічних трансформацій на розвиток підприємств цієї галузі в 1994-2011 рр. дозволили автору виявити наявність цілого ряду системних диспропорцій у розвитку цієї галузі та проблем, які потребують негайного розв'язання. У роботі проведено SWOT-аналіз для машинобудівної галузі України, що дозволило обґрунтувати сильні та слабкі сторони вітчизняних машинобудівних підприємств, а також нові загрози та можливості в контексті подолання наслідків світової фінансової кризи.

Так, беззаперечними перевагами підприємств цієї галузі у контексті подолання кризових явищ автор вважає зокрема: широку клієнтську базу, значний досвід роботи на ринку, довгострокові контрактні відносини, наявність потужних вітчизняних запасів сировини, дешеву робочу силу, існування державної підтримки, доволі значну фондовіддачу при високих показниках зносу, унікальність деяких видів машинобудування (авіаційне, космічне машинобудування тощо), вдале географічне розташування, високий науково-дослідний потенціал тощо. У контексті цих переваг автором розглянуто перспективні можливості розвитку підприємств цієї галузі, зокрема щодо створення у регіонах машинобудівних кластерів, розвитку венчурного інвестування та інноваційного підприємництва, побудови вертикально-інтегрованих моделей бізнесу тощо.

Слабкими сторонами вітчизняного машинобудування, які формують загрози для підприємств цієї галузі в контексті подолання поточних та майбутніх криз, автор вважає: диспропорції у структурі експорту, значну енергомісткість, ресурсомісткість та трудомісткість виробництва, високий рівень зносу основного обладнання і технологічну відсталість виробництва, низьку конкурентоспроможність цілого ряду видів основної продукції, відсутність належного захисту прав інтелектуальної власності на унікальну продукцію, неефективне використання виробничих потужностей, кризу неплатежів, недостатній рівень орієнтації НДДКР на потреби реального сектора, похилий вік найкращих наукових та інженерно-конструкторських кадрів, надмірну залежність від державної підтримки тощо.

У другому розділі "Розвиток методичних засад аналізу та прогнозування кризового стану машинобудівного підприємства” розроблено підхід до ідентифікації ризиків за стадіями життєвого циклу машинобудівного підприємства, запропоновано організаційно-економічний механізм антикризового управління за стадіями кризи на підприємстві, обґрунтовано методичні засади стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі.

Проведений автором аналіз впливу криз різної тривалості та джерел походження на динаміку розвитку підприємств машинобудівної галузі України дозволив зробити декілька висновків щодо побудови ефективної системи антикризового моніторингу за їх діяльністю. У контексті розвитку методичної бази експрес-тестування підприємства щодо чутливості до ризиків автором здійснено структурну декомпозицію ризиків за трьома ознаками:

1) стадією життєвого циклу машинобудівного підприємства (І - формування, ІІ - зростання, ІІІ - рівноважне функціонування, IV - спад (початок кризи), V - стагнація (пік кризи), VI - відновлення);

2) джерелом походження та масштабом розповсюдження їх наслідків (класи мезо-, макро-, мега - та мікроризиків);

3) сферою виникнення та прояву (групи соціальних, політико-юридичних, природно-технічних та економічних ризиків).

Таке дослідження проводилося в роботі у три етапи: на першому - сформовано двовимірну матрицю факторів ризику; на другому - розраховано значущість кожної з даних груп ризиків на різних стадіях життєвого циклу машинобудівного підприємства/галузі та побудовано кластерну матрицю релевантності ризиків; на третьому - проведено кластерний аналіз груп ризиків за рівнем їх значущості із застосуванням методу k-середніх. У результаті сформовано три кластери (табл.1).

На відміну від існуючих підходів до управління ризиками, запропонований підхід враховує особливості діяльності підприємств даної галузі (через застосування експертних оцінок), масштаби можливих наслідків від реалізації ризиків, та дозволяє систематизувати управлінські зусилля щодо управління ризиками за різними рівнями управління (стратегічним, тактичним та оперативним) та за стадіями життєвого циклу підприємства. Це дозволяє більш результативно обирати заходи щодо запобігання банкрутству, запроваджувати ефективні, адаптовані до вітчизняних умов механізми стрес-тестування загроз фінансовій стабільності підприємства за слабкими сигналами, а також створити відповідну систему моніторингу роботи підприємств.

У роботі обґрунтовано, що запорукою стабільної діяльності підприємств в умовах турбулентності зовнішнього та внутрішнього середовища є ефективно функціонуючий механізм антикризового управління підприємством (рис.1) як складова загальної системи антикризового менеджменту, який, базуючись на відповідному нормативно-правовому, інформаційному забезпеченні, та за допомогою застосування відповідних інструментів, методів та важелів ідентифікації, попередження, подолання, мінімізації наслідків кризи залежно від її стадії та етапу життєвого циклу підприємства/галузі забезпечує максимізацію антикризового потенціалу підприємства.

Як видно з рис.1, існуючу систему принципів, за якими має функціонувати механізм антикризового управління, доповнено такими:

1) врахування стадії життєвого циклу підприємства (найкраще реалізується через кластеризацію ризиків);

2) врахування стадії кризи (найкраще реалізується через диференціацію методів та інструментів антикризового управління);

3) орієнтація на максимізацію антикризового потенціалу підприємства.

Таблиця 1

Результати структурної декомпозиції ризиків діяльності машинобудівних підприємств України

Кластер	Клас ризику	Група ризику	Розрахункова величина	Стадії життєвого циклу підприємства галузі
				I, VI	II	III	IV	V
	Мегаризики	Соціальна	Значущість групи ризиків	0 (1)	3	5	7	5
		Політико-юридична		2	4	6	4	4
		Природно-технічна		4	6	6	6	2
		Економічна		4	6	8	6	4
	Макроризики	Соціальна		0 (1)	5	3	3	5
		Політико-юридична		3	6	8	5	3
		Природно-технічна		5	6	8	6	2
		Економічна		3	5	7	7	5
	Мезоризики	Соціальна		5	7	9	9	5
		Політико-юридична		2	5	7	7	3
		Природно-технічна		6	8	7	5	2
		Економічна		8	10	8	7	3
	Мікроризики	Соціальна		3	4	5	4	4
		Політико-юридична		6	6	8	8	6
		Природно-технічна		8	9	8	7	6
		Економічна		8	9	9	8	5
Кластер 1: ризики, що потребують оперативного антикризового управління	мезорівень: соціальна та економічна групи; макрорівень: політико-юридична, природно-технічна та економічна групи	Середнє значення	7,00	8, 20	8,40	7,80	5,00
		Стандартне відхилення	1,41	1,64	0,55	0,84	1,22
		Дисперсія	2,00	2,70	0,30	0,70	1,50
Кластер 2: ризики, що потребують тактичного антикризового управління	мегарівень: природно-технічна та економічна групи; макрорівень: політико-юридична, природно-технічна та економічна групи; мезорівень: політико-юридична та природно-технічна групи	Середнє значення	3,86	6,00	7,29	6,00	3,00
		Стандартне відхилення	1,35	1,00	0,76	0,82	1,15
		Дисперсія	1,81	1,00	0,57	0,67	1,33
Кластер 3: ризики, що потребують стратегічного антикризового управління	мегарівень: соціальна та політико-юридична групи; макрорівень: соціальна група; мікрорівень: соціальна група	Середнє значення	1,25	4,00	4,75	4,50	4,50
		Стандартне відхилення	1,50	0,82	1,26	1,73	0,58
		Дисперсія	2,25	0,67	1,58	3,00	0,33

Автором запропоновано розуміти антикризовий потенціал підприємства як сукупність наявних та потенційних фінансових ресурсів, сформованої матеріально-технічної та інформаційної баз, кадрового складу, а також організаційно-управлінського механізму, що забезпечують цільову, систематичну та адекватну динаміці поточних трансформацій готовність підприємства використати наявні та потенційні можливості для передбачення та мінімізації наслідків впливу кризових явищ. Такий підхід відрізняється від існуючих цілим рядом принципових положень.

На думку автора, однією з характеристик ефективності функціонування механізму антикризового управління на підприємстві можна вважати співвідношення збитків, які підприємство може отримати за умови розгортання песимістичного та оптимістичного сценаріїв кризи:

, (1)

де IAP - показник ефективності функціонування механізму антикризового управління на підприємстві; k - порядковий номер кластера ризиків (за результатами структурної декомпозиції виокремлено 3 кластери); а_k, - вагові коефіцієнти k-го кластера (визначаються стратегічними орієнтирами в діяльності підприємства); - поправочний коефіцієнт; , - оцінені за результатами стрес-тестування збитки від реалізації j-го ризику в k-му кластері за песимістичним та оптимістичним сценаріями відповідно; n - кількість ризиків у k-му кластері; j - порядковий номер ризику у k-му кластері.

Оцінка ефективності функціонування механізму антикризового управління на підприємстві за даним методом може проводитися не лише на основі перспективного стрес-тестування підприємства, а й при застосуванні ретроспективних стрес-тестів, що підвищить достовірність прогнозів, дозволить перейти від статичного аналізу до динамічного, а також оцінити ефективність впровадженого на підприємстві механізму у минулому та порівняти його з імовірними результатами у майбутньому. Ґрунтуючись на результатах проведеного автором аналізу динаміки ланцюгових темпів росту обсягу виробництва, фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування та обсягу експорту вітчизняного машинобудування, який виявив, що середня тривалість короткострокового циклу розвитку цієї галузі складає 3 роки, динамічне прогнозування рекомендується здійснювати із застосуванням трирічної ковзної середньої.

Критичний аналіз традиційних науково-методичних підходів до ранньої діагностики банкрутства промислових підприємств довів наявність суттєвих обмежень щодо їх застосування у вітчизняних умовах, виходячи з чого автором запропоновано використовувати з цією метою стрес-тестування, яке вже довело свою результативність у фінансовій сфері.

Виявлення стресів у роботі підприємств машинобудування автором запропоновано здійснювати у наступній послідовності:

1. Обрання цільового параметра стрес-тестування (одного або декількох), який відображає результативність діяльності підприємства та чутливість якого до зміни ризик-факторів буде досліджуватися.

2. Проведення аналітичної роботи з ідентифікації "критичних ресурсів” підприємства з метою формалізації ризик-факторів, що є загрозою його стійкості.

3. Обрання моделі стрес-тестування (залежно від кількості виявлених факторів ризику).

4. Формалізація залежності цільового параметра стрес-тестування від кожного ризик-фактора (найпростіший варіант - за допомогою кореляційно-регресійного аналізу).

5. Ранжування ризик-факторів залежно від щільності зв'язку, формалізованого за шкалою Чеддока, відсіювання нерелевантних ризик-факторів.

6. Кількісна оцінка поточних значень релевантних ризик-факторів та застосування експертних оцінок для прогнозування їх зміни у плановому періоді.

7. Розрахунок зміни цільового параметра за умови реалізації стресових сценаріїв (найпростіший варіант - при зміні ризик-факторів на 30 % та 50 %).

8. Підведення підсумків про готовність підприємства до реалізації визначених стресових сценаріїв та ймовірність розміру збитків для кожного з них.

9. Підготовка рекомендацій щодо підвищення фінансової стійкості підприємства.

Фрагмент результатів стрес-тестування одного з найбільш потужних машинобудівних підприємств Сумщини - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе”, представлено в табл.2. Як цільовий параметр обрано максимізацію чистого доходу (ЧД) від реалізації продукції.

Таблиця 2

Результати стрес-тестування ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе” (фрагмент)

Релевантний ризик-фактор	Вихідні дані	Прогнозоване значення зміни ЧД залежно від сценарію, тис. грн.
	Значення ризик-фактора на кінець 2010 р.	Сценарне значення зміни ризик-фактора, %	Прогнозоване значення зміни ризик-фактора, %
Індекс промислової продукції	111,2 %	+30	144,6	1 319 273
		+50	166,8	249 886
		-30	77,8	2 879 765
		-50	55,6	3 949 152
Собівартість реалізованої продукції на ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе”	914 141 тис. грн.	+30	1 188 383,0	2 383 409
		+50	1 371 212,0	3 173 187
		-30	639 898,7	1 815 629
		-50	457 070,5	1 025 851
Забезпеченість власними коштами на ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе”	1 047 516 грн.	+30	1 361 770,8	1 069 395
		+ 50	1 571 274,0	32 343
		-30	733 261,2	3 129 643
		-50	523 758,0	4 166 695
Кількість нещасних випадків та хвороб на ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе”	84	+30	109	1 523 257
		+50	126	2 112 158
		-30	59	3 192 485
		-50	42	10 844 672
Відношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового значення	26,91 %	+30	34,98	2 760 963
		+50	40,37	5 202 293
		-30	18,84	1 438 075
		-50	13,45	1 003 255
Рівень інфляції	109,1 %	+30	141,83	2 760 001
		+50	163,65	3 787 539
		-30	76,37	1 439 037
		-50	54,55	411 499

У третьому розділі "Формування системи антикризових заходів стабілізації роботи машинобудівного підприємства” розроблено підхід до застосування економіко-математичного апарату при реалізації внутрішнього контролю на підприємстві, продемонстровано його дієвість на прикладі ряду вітчизняних машинобудівних підприємств, розроблено рекомендації щодо формування державної програми стабілізації розвитку цих підприємств.

Запорукою ефективного функціонування механізму антикризового управління на машинобудівних підприємствах є наявність узгодженої за центрами відповідальності системи антикризового контролінгу. Враховуючи наявність конфлікту інтересів (топ-менеджмент реалізовує завдання проведення своєчасного внутрішнього контролю за центрами доходів і витрат як за найбільш проблемними, в той час працівники підприємства навмисно або ненавмисно спричиняють факти порушень), найбільш адекватним інструментом формування оптимальних стратегій діяльності підприємства при виникненні загроз кризи автор вважає застосування апарату теорії ігор.

Запропонований автором науково-методичний підхід до використання теорії ігор під час реалізації внутрішнього контролю на підприємстві продемонстровано на прикладі ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш”, ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе” та ПАТ "Азовмаш”). Обрання даних підприємств як об'єктів дослідження обумовлено їх провідною позицією в машинобудівній галузі України, наявністю офіційно заявлених стратегій розвитку на наступні декілька років, використанням їх топ-менеджментом новітніх підходів до оперативного контролінгу.

Автором розроблено підхід до побудови матриці (табл.3), елементами якої є математичні очікування результату діяльності підприємства (у роботі - рентабельності), яке реалізувало певну стратегію топ-менеджменту як результат відповідної поведінки працівників.

Таблиця 3

Матриця математичних очікувань рентабельності підприємств залежно від контрольованого центру відповідальності та типу порушень персоналу

	Типи порушень у діяльності персоналу*	Рівняння множинної регресії
	Тип 1	Тип 2	Тип 3
Стратегії топ-менеджменту	Контролювати центр витрат	"Насос-енергомаш”	102,44	106,05	110,30
		"СМНВО ім. М.В. Фрунзе”	104,82	100,78	91, 20
		"Азовмаш”	101,63	100,31	100,84
	Контролювати центр доходів	"Насос-енергомаш”	99,31	113,06	110,17
		"СМНВО ім. М.В. Фрунзе”	105,51	101,82	99,26
		"Азовмаш”	102,56	100,14	100,21

* тип 1 - не виявлено фактів порушень у діяльності персоналу (F₁); тип 2 - зловживання, пов'язані з махінаціями з фінансовими ресурсами, крадіжкою матеріальних цінностей та використанням посадового становища в особистих цілях (F₂); тип 3 - зловживання, пов'язані з частковим або повним невиконанням працівниками посадових інструкцій та помилками у процесі обробки та введення інформації (F₃)

Інформаційною базою для цієї платіжної матриці стали побудовані автором рівняння множинної регресії, які дозволили формалізувати залежність зміни рентабельності і-го підприємства () при реалізації j-ї стратегії топ-менеджменту від наявності фактів порушень відповідного типу в діяльності персоналу, зафіксованих протягом 2001-2010 рр. в межах відповідних центрів відповідальності (оцінюються бінарними характеристиками F₁, F₂, F₃).

Для вибору раціональної стратегії антикризової стабілізації на підприємстві (рис.2) запропоновано використати критерій "мінісу/максиміну”: топ-менеджмент використовує мінімаксну стратегію, а працівники - максимінну. Для визначення максимально можливого (в середньому) рівня рентабельності підприємства () використано методи лінійного програмування.

Рис.2. Графічна інтерпретація вибору оптимальних стратегій внутрішнього контролю для ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш” (а), ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе” (б) та ПАТ "Азовмаш" (в) у межах програми антикризового контролінгу

Аналіз даних, представлених на рис.2, дозволяє дійти висновку, що ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш” гарантовано досягне рівня рентабельності у 110,22 % при застосуванні так званої "змішаної стратегії”, тобто якщо буде у 58,7 % випадків здійснювати внутрішній контроль за центром витрат (ЦВ), а в 41,3 % - за центром доходів (ЦД). ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе” та ПАТ "Азовмаш" гарантовано досягнуть рівня рентабельності 104,82 % та 101,63 % відповідно, якщо оберуть так звану "чисту" стратегію, яка передбачає здійснення внутрішнього контролю тільки за центрами витрат (на 100 %), взагалі не контролюючи при цьому центри доходів (0 %).

Враховуючи значний вплив машинобудівного комплексу України на формування потенціалу національної економіки, автором акцентовано увагу на необхідності узгодження програм стабілізації на окремих машинобудівних підприємствах з галузевими та загальнодержавними програмами. У роботі виокремлено основні проблеми вітчизняних підприємств цієї галузі, які можуть бути вирішені за допомогою держави, узагальнено світовий досвід застосування різних методів державної підтримки машинобудівних підприємств, обґрунтовано можливість застосування кожного з них в Україні. Запропоновано систему критеріїв, за якими приймається рішення про надання фінансової допомоги підприємству, за кожним з них сформовано конкретний перелік методів підтримки.

В умовах кризи підтримка не всіх машинобудівних підприємств, а лише їх обмеженого переліку, визначеного за цією системою критеріїв, забезпечить раціональне використання бюджетних ресурсів, дозволить надати адресності заходам державної антикризової стабілізації, підвищити їх ефективність.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладної задачі, що виявляється у розвитку відомих та обґрунтуванні ряду нових теоретичних та практичних положень щодо формування та реалізації механізму антикризового управління на машинобудівних підприємствах України.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. Підприємства вітчизняного машинобудування є більш чутливими до зміни тенденцій у розвитку світової економіки (мега - та макро - ризиків), ніж підприємства інших галузей, оскільки в переважній більшості вони є експортно-орієнтованими; не досить оперативно реагують на ранні сигнали виникнення ризиків внаслідок масштабності та складності технологічних процесів (наявності виробництва замкнутого циклу на більшості підприємств).

2. За результатами структурної декомпозиції ризиків діяльності машинобудівних підприємств України сформовано три кластери (стратегічного, тактичного та оперативного управління), перший та другий з яких характеризуються підвищенням значущості ризиків на стадіях зростання та рівноважного функціонування підприємства, а також зниженням їх значущості на стадіях спаду та стагнації, тоді як третій кластер характеризується стабільністю значень значущості ризиків на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, крім стадії формування.

3. Механізм антикризового управління підприємством, який об'єднує нормативно-правове, інформаційне та методичне забезпечення, інструменти, методи та важелі ідентифікації, попередження, подолання, мінімізації наслідків кризи залежно від її стадії та етапу життєвого циклу підприємства, повинен забезпечувати максимізацію антикризового потенціалу підприємства.

4. Антикризовий потенціал підприємства є сукупністю наявних та потенційних фінансових ресурсів, сформованої матеріально-технічної та інформаційної баз, кадрового складу, а також організаційно-управлінського механізму, що забезпечують цільову, систематичну та адекватну динаміці поточних трансформацій готовність підприємства використати наявні та потенційні можливості для передбачення та мінімізації наслідків впливу кризових явищ.

5. Ефективність функціонування механізму антикризового управління запропоновано вимірювати показником, що характеризує співвідношення збитків, які підприємство може отримати за умови розгортання песимістичного та оптимістичного сценаріїв кризи. При ефективно функціонуючому механізмі антикризового управління значення цього показника має бути мінімальним, тобто подолання непередбачуваних наслідків загострення кризових явищ може бути здійснено з найменшими витратами фінансових та управлінських ресурсів.

6. На основі розробленого підходу до використання сценарних методів стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі здійснено оцінку кореляційних зв'язків між окремими індикаторами факторів ризику та рівнем чистого доходу від реалізації продукції, що дозволило виявити критичні ресурси, релевантні фактори виникнення нестабільності, здійснити діагностику кризових явищ за слабкими сигналами для одного з найбільш потужних машинобудівних підприємств Сумщини - ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе”.

7. Застосування розробленого автором підходу до використання теорії ігор під час реалізації завдань оперативного антикризового контролінгу на ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш” показало, що найбільший рівень рентабельності (110,22 %) може бути досягнуто шляхом застосування змішаної стратегії (у 58,7 % випадків здійснювати внутрішній контроль за центром витрат, а в 41,3 % - за центром доходів). Застосування "чистої стратегії”, яка передбачає здійснення внутрішнього контролю тільки за центрами витрат, для ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе” і ПАТ "Азовмаш" дозволяє отримати менші значення показника рентабельності - 104,82 % та 101,63 % відповідно.

8. В умовах кризи ефективність державної програми антикризової стабілізації машинобудівної галузі може бути досягнута шляхом адресної підтримки обмеженого кола підприємств, діяльність яких відповідає пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки, у структурі продуктового ряду яких більше ніж 50 % складає імпорто-заміщуюча або експортно-орієнтована продукція, які є складовими замкнутого макротехнологічного науково-виробничого комплексу, є містоутворюючими.

Список опублікованих праць

Монографії

1. Ostapenko L. World financial crisis and Ukraine / Tetiana Vasil'eva, Serhiy Leonov, Lyudmyla Ostapenko // World financial crisis: causes, consequences, ways of overcoming: Collective monograph under the editorship of Serhiy Kozmenko and Tetyana Vasil'eva - Sumy: Business Perspectives, 2010. - Р.122-148 (1,23 друк. арк.). Особистий внесок: обґрунтовано напрями впливу світової фінансової кризи на реальний сектор економіки України в контексті експорту, імпорту та галузевих ризиків (0,41 друк. арк.).

2. Остапенко Л.С. Метод оцінки ліквідаційної вартості // Вартість банківського бізнесу [Текст]: монографія / [А.О. Єпіфанов, С.В. Лєонов, Й. Хабер та ін.]; за заг. ред. д-ра екон. наук А.О. Єпіфанова та д-ра екон. наук С.В. Лє - онова. - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ”. - 2011. - С.37-38 (0,05 друк. арк.).

3. Остапенко Л.С. Міжнародні стандарти в системі забезпечення фінансової безпеки страхового та перестрахового ринків (SOLVENCY II) / Л.С. Остапенко, О.М. Деркач // Страховий і перестраховий ринки в епоху глобалізації: монографія / Козьменко О.В., Козьменко С.М., Васильєва Т.А. та ін. - Суми: Університетська книга, 2011. - С.323-331 (0,5 друк. арк.).

4. Особистий внесок: узагальнено міжнародні стандарти антикризового регулювання системи страхування в контексті забезпечення фінансової безпеки національної економіки (0,25 друк. арк.).

Публікації у наукових фахових виданнях

5. Остапенко Л.С. Фінансова реструктуризація як напрям фінансового оздоровлення машинобудівних підприємств / Л.С. Остапенко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України”. - Суми, 2011. - Випуск.32. - С.215-224 (0,6 друк. арк.).

6. Остапенко Л.С. Cучасні тенденції розвитку машинобудування в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - Серія: Економічні науки [Текст]: Випуск 28: У трьох частинах / М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. Ун-т. - Черкаси: ЧДТУ, 2011. - Частина ІІІ. - С.149-156 (0,52 друк. арк.).

7. Остапенко Л.С. Особливості антикризового управління машинобудівними підприємствами в Україні / Л.С. Остапенко // Экономика и управление: научно-практический журнал / Державний вищий навчальний заклад "Национальная академия природоохранного и курортного строительства”. - Симферополь, 2011. - №.4. - С.143-147 (0,39 друк. арк.).

8. Козьменко Л.С. Можливі наслідки фінансової кризи для промисловості регіону / Л.С. Козьменко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України”. - Суми, 2009. - Випуск.24. - С.100-103 (0,17 друк. арк.).

9. Козьменко Л.С. Стратегія розвитку підприємств машинобудування в умовах світової фінансової кризи / Л.С. Козьменко // Економічний простір: збірник наукових праць. - № 20/2. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - C.276-282 (0,36 друк. арк.).

10. Козьменко Л.С. Основні положення комплексної системи забезпечення фінансової стабільності підприємств України в умовах світової фінансової кризи / Л.С. Козьменко // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Випуск 245: В 5 т. - Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - C.988-993 (0,37 друк. арк.).

Публікації в інших виданнях

11. Остапенко Л.С. Узагальнення типології та передумов виникнення кризових явищ в економіці / Л.С. Остапенко // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика [Текст]: збірник тез доповідей VІ Міжнародної науково-практичної конференції (26-27 травня 2011 р.): у 2 т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України”. - Суми, 2011. - Т.2. - С. 196-197 (0,11 друк. арк.).

12. Остапенко Л.С. Аналіз причин глобального впливу світової фінансової кризи на економіку України / Л.С. Остапенко // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика [Текст]: збірник тез доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції (27-28 травня 2010 р.): у 2 т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України”. - Суми, 2010. - Т.1. - С.102-105 (0,14 друк. арк.).

13. Остапенко Л.С. Систематизація напрямків дослідження економічної рівноваги / Т.Г. Савченко, Л.С. Остапенко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України [Текст]: збірник тез доповідей XIІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-29 жовтня 2010 р.). У 2-х т. / ДВНЗ "УАБС НБУ”. - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ”, 2010. - Т.2. - С.187-189 (0,1 друк. арк.). Особистий внесок - досліджено специфіку стабілізації діяльності великих та середніх підприємств із децентралізованою організаційно-управлінською структурою (0,05 друк. арк.).

14. Козьменко Л.С. Вплив світової фінансової кризи на діяльність вітчизняних підприємств / Л.С. Козьменко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України [Текст]: збірник тез доповідей XI Всеукраїнської науково-практичної конференції (30-31 жовтня 2008 р.): у 2-х т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - 2-ге видання, доповнене. - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ”, 2009. - Т.2. - С.140-143 (0,13 друк. арк.).

15. Козьменко Л.С. Формалізація основних характеристик світової фінансової кризи [Текст] / Л.С. Козьменко // Збірник тез доповідей Шостої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених "Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації” (26-27 лютого 2009 року в Тернопільському національному економічному університеті). Частина 2. - Тернопіль: Видавництво ТНЕУ "Економічна думка”. - 2009. - С.101-102 (0,13 друк. арк.).