Введення у операційний менеджмент

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Основною метою будь-якої організації є отримання продукту, тобто виготовлення виробів та надання послуг. Управлінням саме цими процесами й опікується операційний менеджмент.

Операційний менеджмент - це наука про концепції, методи, процедури, технологію створення та функціонування операційної системи, необхідної для реалізації операційної функції, а також цілеспрямована діяльність з управління операціями з придбання необхідних ресурсів, їхньої трансформації в готовий продукт (товар, послугу) з подальшою поставкою його споживачу.

Мета дисципліни «Операційний менеджмент» - сформувати у менеджерів уміння розробляти операційну стратегію організації, створювати операційну систему, а також управляти її функціонуванням.

Операції - це процес, метод або ряд дій, головним чином практичного характеру. Виходячи з цього визначення операції є невід'ємним атрибутом будь-якого виду людської діяльності, якому властива організованість і продуктивність. Звідси можна зробити висновок, що всі організаційні функції є операції і що будь-яка управлінська діяльність містить у собі операційний менеджмент.

Часто терміни «виробництво» і «операції» використовують як взаємозамінні; у промисловості, комерційній і некомерційній діяльності широко поширена думка, що управління виробництвом являє собою окрему, відособлену від інших сферу, яка повинна цікавити тільки тих, хто безпосередньо займається виробництвом.

Керування виробництвом - історично перша сформована наукова дисципліна менеджменту. Вона ж першою ввійшла й у програми викладання. Керівники виробництв були, а найчастіше і понині залишаються грамотними фахівцями, яким можна доручити всі задачі управління процесами створення продукції.

Без чітко вираженої операційної стратегії й ефективного операційного менеджменту організація може вижити лише по чистій випадковості. Таким чином, операційний менеджмент є важливою дисципліною, обов'язковою для керівників усіх рівнів і підрозділів.

гантт операційний менеджмент наковець

1. Історичний розвиток операційного менеджменту

Етапи історії народження і розвитку операційного менеджменту можна простежити за допомогою «хронологічного спектра», поданого в таблиці.

Перераховані в таблиці досягнення є фундаментом і для інших відкриттів у техніці і економіці. Даний історичний нарис показав, що операційний менеджмент, як особлива сфера управлінських дисциплін, виник як метод вирішення проблемних індустріальних управлінських задач. І, незважаючи на своє індустріальне походження, операційний менеджмент сьогодні перетворився в більш широкий і глибокий управлінський підхід.

Етапи розвитку операційного менеджменту

Період	Місце Автор(и)	Що було зроблено
4000 років до н.е.	Єгипет	Введені вперше елементи планування і контролю
1000 років до н.е.	Китай	Подальше удосконалювання планування, контроль
600 років до н.е.	Халдейська імперія	Запропоновано системи контролю випуску продукції у виробництві
500 років до н.е.	Китай	Спроба впровадження стандартів. Система виміру. Принципи спеціалізації виробництва
400 років до н.е.	Кіпр	Виділення і вивчення транспортних операцій
XV сторіччя	Італія	Введено операції кодування (шифрування) виробів. Впроваджена стандартизація виробів. Розроблені перші принципи управління запасами
XVIII сторіччя	Адам Сміт	Поділ праці: спеціалізація виробництва
1776 р. 1800 р.	Злі Уітні	Науковий підхід у проведенні спостережень, реєстрації вимірів і проектування в управлінні виробництвом
XIX сторіччя	Чарльз Беббедж	Спроектовано прототип комп'ютера
1832 р. 1881 р.	Ф.У. Тейлор	Науковий менеджмент: добір персоналу, планування складання розкладів. Вперте вирішена практично задача оптимізації
	Джозеф Жаккард	Застосовано числове управління на «жакардовому» ткацькому верстаті
	Джеймс Ватт	Норми часів у плануванні і контролі
	Джеймс Мілл	Аналіз плинності кадрів у процесі виконання робіт
	Чарльз Беббедж	Поділ праці, розрахунок норм часу і визначення елементів руху
	Ф.У. Харріс	Оптимізація найбільш економічного розміру партії. Математичне моделювання виробничої діяльності
	Генрі Форд	Складальний конвеєр: поділ праці й оптимізація операцій
1913 p.	Генрі Форд, Чарльз Соренсон	Концепція скоординованих конвеєрних ліній (наприклад, конвеєрна лінія, що випускає один літак-бомбардувальник В-24 «Liberator» щогодини)
1916 р.	Генрі Гантт	Оптимізація виробничих циклів (графіки Гантта)
1920-і pp.	Додж i РОьінг	Ймовірне моделювання при статистичному контролі якості
1924 p.	Уолтер Шуарт	Статистичний контроль процесів
1930-і pp.	Mepi Фоллет	Спроба вирішення проблем із використанням групового підходу
	Блекетт	Дослідження операцій. Математичне моделювання
1940-і pp.	Джон Атанасов (США)	Створення цифрового комп'ютера (АВС - комп'ютер)
	Норберт Вінер, Клод Шеннон	Системний аналіз
1950-і pp.	А. Фігенбфум У.Э. Демінг	Тотальний контроль якості
	Японія	Керування тотальною якістю. Система «точно вчасно» (JІТ): запаси «точно вчасно** припускають наявність мінімальних запасів, необхідних для функціонування удосконаленої виробничої системи. Система «канзен»
1960-і pp.	Дуглас Мак Грегор Martin Со.	Розроблено теорію X і теорію Y, а також принципи бездефектного виробництва
	США	Концепція сервісних операцій

Також слід згадати науковців, які зробили вагомий внесок у дослідження та вивчення основ операційного менеджменту.

Прізвище науковця	Зміст наукових досліджень у галузі операційного менеджменту
Ф.У. Тейлор	Основоположник досліджень з виробництва. Запропонував конкретні рішення, спрямовані на раціональне використання праці робітників і засобів виробництва Обґрунтував необхідність поділу праці у сфері управління. За його рекомендацією планування було виділено у самостійну функцію управління. У дослідженнях Тейлора міститься розробка різних систем відрядної оплати праці відповідно до науково обґрунтованих методів нормування, праці.
П.Л. Гантт	Застосував аналітичні методи для дослідження окремих операцій. Розробив методи планування послідовності операцій, які не втратили своєї актуальності і в сучасних умовах.
Ф.Б. Гілберт Л. Гілберт	Довели, що основні елементи виробничих операцій не залежать від змісту роботи. Розробили методику мікроаналізу робочих рухів при кладці цегельних стін, що підвищило продуктивність праці на 50%. Поклали початок науковій організації робочих місць.
Г. Черч	Розглядав проблеми організації і управління промисловими підприємствами. Сформулював ряд загальнотеоретичних принципів управління промисловим підприємством. Виділив найголовніші функції управління і принципи його організації.
Г. Емерсон	Розглядав питання раціональної організації праці. Запропонував методику досягнення максимальної ефективності.
О.О. Богданов	Заклав основи загальної теорії систем. Увів поняття зворотного зв'язку керованої та керуючої систем. Дав загальний опис різноманітних процесів виникнення і розпаду організацій.
Л.В. Канторович	Поклав початок лінійному програмуванню - теорії і методам вирішення екстремальних завдань з обмеженнями, що знайшли поширення в менеджменті.
А.К. Гастєв	Висунув концепцію «вузького місця», з розшивки якого необхідно починати при будь-якому удосконалюванні виробництва. Запропонував свою систему правил підвищення продуктивності праці. Дослідники зараховують А.К. Гастєва до адміністративної чи класичної школи менеджменту і вважають його основоположником наукової організації праці (НОП)
П.М. Керженцев	Розглянув ряд основних проблем управління: типи і форми організації, побудова організаційних планів, підбір і використання працівників, відповідальність, дисципліну, систему підпорядкування, облік і контроль. Одним з перших спробував сформувати основні функції управління й істотно доповнив існуючі основні принципи адміністративного управління.

Задля кращого розуміння історичних етапів операційного менеджменту, слід детальніше розглянути їх еволюцію. Спочатку в ході поділу праці виділилось управління як самостійний вид діяльності. В міру росту масштабів виробництва, удосконалювання засобів праці, ускладнення виробничих відносин, розвитку спеціалізації і кооперування зростали і завдання управління виробничою діяльністю підприємства.

Новий зміст управлінська діяльність придбала в умовах розвитку монополізованого капіталізму. Збільшився обсяг робіт, пов'язаних з одержанням, збереженням, оформленням, обробкою інформації. Це привело до росту чисельності конторських службовців, а також допоміжного управлінського персоналу. Форми управлінської діяльності стають дуже різноманітними.

В апараті управління виникли спеціалізовані підрозділи, що виконують різні функції:

ь технічної підготовки й удосконалювання виробництва;

ь управління персоналом і організації праці;

ь оперативного управління і контролю виробництва;

ь ремонту й обслуговування устаткування;

ь матеріально-складського і транспортного господарства;

ь збуту продукції;

ь бухгалтерії і фінансів та ін.

Поступово на капіталістичних підприємствах став завойовувати позиції науково-технічний й інженерний підхід до організації управління виробництвом й іншими сферами діяльності капіталістичного підприємства.

Практика управління виділяє три основних етапи розвитку управління виробництвом.

У період становлення капіталістичною мануфактурою, фабрикою управляє сам власник, а як загальний регулятор виробництва виступає стихійний механізм ринку.

Вже на стадії великого машинного виробництва управління відокремлюється від капіталу - власності. Управління починають здійснювати наймані керівники, що володіють деякою волею в прийнятті рішень.

Третій етап характеризується формуванням спеціального інституту професійних організаторів виробництва - менеджерів, впровадженням у процес управління сучасних технічних засобів, спробами державного втручання в економіку. В подальшому елементи наукового управління виробництвом виникають і розвиваються на стадії великого машинного виробництва і в епоху формування державно-монополістичного капіталізму.

Початок досліджень виробництва по праву пов'язано з ім'ям Фредеріка Уінслоу Тейлора (1856-1915). Результати його досліджень узагальнені в ряді робіт, серед яких найбільш великими є: «Управління фабрикою» (1903 р.),» Принципи наукового управління «(1911),» Показання перед спеціальною комісією Конгресу» (1912 р.). Тейлором виконаний ряд досліджень з питань техніки і технології виробництва, а також були висунуті прогресивні ідеї і положення, що зробили внесок у розвиток великого, науково організованого суспільного виробництва. Висуваючи головною метою максимальне збільшення продуктивності праці, Тейлор пропонував конкретні рішення, спрямовані на раціональне використання праці робітників і засобів виробництва:

ь введення строгого регламенту на застосування матеріалів та інструментів;

ь стандартизацію інструментів, робочих операцій;

ь точний облік робочого часу;

ь дослідження трудових операцій шляхом розкладання їх на складові елементи і хронометражу;

ь встановлення контролю над кожною операцією й ін.

Система Тейлора допускала нові рол і як для персоналу управління, так і для робітників, висуваючи ідеї: більш високий вихід продукції, більш низька собівартість, більш високі зарплати і гармонія у відносинах керуючий персонал - робітники.

Основні дослідження Тейлора пов'язані зі сталеливарними компаніями і машинобудівними заводами. Почавши працювати учнем у механічній майстерні, Тейлор пройшов усі ступені від молодшого службовця до головного інженера великого металургійного підприємства. Тейлор запропонував ряд заходів, що одержали назву «вивчення роботи».

Для дослідження трудових прийомів Тейлор залучав кваліфікованих робітників, що детально знали ці прийоми. Аналізуючи рух окремих працівників, Ф. Тейлор вважав за необхідне усунення всіх «помилкових», «повільних» і «марних» рухів.

Він розробив оптимальні методи роботи і намагався науково визначити «кращий метод» виконання кожної роботи за самий короткий час, затрачуваний на її виконання.

Але Тейлор розглядав працівників не як людей, не як особистості, а як найбільш ефективний засіб виконання поставлених завдань. Він був одержимий ідеєю ефективності. Використовуючи спостереження, виміри, аналіз, він розбивав роботи на найпростіші конкретні завдання, підбирав працівникам відповідно до їхніх здібностей посильні завдання, максимально ефективно організовував графіки і послідовності виконання операцій. Мабуть, саме тому В.І. Ленін визначив «тейлоризм» як «наукову систему вижимання поту», хоча і визнає у цьому підході багато цікавого і позитивного.

Ідеї Тейлора сприяли удосконаленню організації роботи майстрів і бригадирів. У результаті своїх досліджень цей талановитий дослідник обґрунтував необхідність поділу праці безпосередньо в сфері управління. За його рекомендацією планування було виділено в самостійну функцію управління. Тейлор запропонував заздалегідь планувати методи роботи і всю виробничу діяльність підприємства в цілому. У дослідженнях Тейлора міститься розробка різних систем відрядної оплати праці відповідно до науково обґрунтованих методів нормування праці.

У ХХ ст. на Заході послідовно формувалося кілька шкіл наукового управління, досягнення яких загальновідомі, як відомі і представники цих шкіл, більшість з яких становлять американці.

У 1920-1930-і роки послідовниками Тейлора стали ГЛ. Гантт, Френк Б. Гілберт, Ліліан Плберт.

Американський інженер Гантт (1861-1924) у 1906 р. працював у честорській сталеливарній компанії і був запрошений у 1908 р. у компанію «Банкрофт», яка робила бавовняні тканини, для консультацій з «трудових проблем». За два роки роботи в компанії Г. Гантт домігся значного прогресу, особливо у фарбуванні набивних тканин, увівши департамент планування і свою систему «норма - премія».

Г. Гантт досліджував роботу текстильниць, що складали, упаковували і маркірували готову продукцію, і знайшов, що ці секції підприємства створювали головні проблеми, що обумовили його запрошення як консультанта.

При значному скороченні робочого дня на 25-30% збільшився вихід продукції, а заробітна плата виросла на 20-60%. Однак реорганізація приводила до скорочення персоналу, що викликало опір робітників нововведенням Г. Гантта.

Гантт застосував аналітичні методи для дослідження окремих виробничих операцій. Він розробив методи планування послідовності виробничих операцій. Ці методи не втратили своє значення й у сучасних умовах. Графіки Гантта знайшли широке застосування в промисловості й інших галузях.

Подружжя Гілберт показало, що основні елементи виробничих операцій не залежать від змісту роботи. Досліджуючи технологічні операції, вони розробили методику мікроаналізу робочих рухів при кладці цегельних стін, що дозволило скоротити кількість рухів, необхідних для кладки однієї цегли з 18 до 4, 5, збільшивши тим самим продуктивність на 50%. Даний підхід подружжя поклав початок наукової організації робочих місць.

Ще одним відомим дослідником операційного менеджменту є американський економіст Г. Черч, який розглядав проблеми організації й управління промисловими підприємствами та сформулював ряд загальнотеоретичних принципів управління промисловим підприємством. Він виділив найголовніші функції управління і принципи його організації. Досліджуючи роботу виробничої адміністрації, Г. Черч прийшов до висновку, що ця робота включає:

1. Проектування, що наказує.

2. Устаткування, що створює необхідні фізичні умови.

3. Розпорядництво, що специфікує завдання і наказує.

4. Облік, що вимірює, фіксує і зіставляє.

5. Оперування, що робить (виконує).

Усі перераховані функції пов'язані з різними видами розумової діяльності. Мистецтво менеджменту полягає в тому, щоб покладати ці різні види розумової діяльності на придатних осіб і здійснювати «верховний» нагляд за їх координацією.

У дослідженнях американського вченого Г. Емерсона (1853-1931) розглядалися питання раціональної організації праці не тільки окремого виконавця, але і всякої доцільної діяльності людини з погляду продуктивності і пропонувалася методика досягнення максимальної ефективності. М. Емерсон висунув дванадцять принципів продуктивності:

1. Чітко сформульовані ідеали і поставлені цілі.

2. Здоровий глузд.

3. Компетентна консультація.

4. Дисципліна.

5. Справедливе відношення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, точний і постійний облік.

7. Диспетчування.

8. Норми і розклади.

9. Нормалізація умов.

10. Нормування операцій.

11. Писані стандартні інструкції.

12. Винагорода за продуктивність.

Мері Паркер Фоллет і Елтона Мейо є самими великими авторитетами в розвитку школи людських відносин в управлінні. Пізніше до них приєднався й Абрахам Маслоу - найбільший психолог США, що залишив після себе знамениту піраміду потреб людини. Після другої світової війни значно поширились в менеджменті, утому числі і виробничому управлінні, економіко-математичні методи планування і прогнозування, особливо, різні моделі математичного програмування, успішно застосовувані в річному і стратегічному плануванні діяльності підприємств.

Незважаючи на передовий іноземний досвід, переважно з якого помітно збагачувалася вітчизняна наука і практика управління, не можна відкидати все те позитивне, що було накопичено нашою школою управління, яка також не стояла на місці, і досягла певних успіхів. Більше того, справедливість вимагає не тільки згадування, але й ретельного вивчення ранніх робіт вітчизняних вчених і підприємців.

Широка розмаїтість процесів і форм організації стимулювала спроби побудувати загальне вчення про організацію. Однією з перших концепцій такого роду з'явилася тектологія. Загальна організаційна наука», сформульована (1913 р.) і розроблена 0.0. Богдановим, що дав загальний опис дуже різноманітних процесів виникнення і розпаду організацій. Олександр Олександрович Богданов заклав основи загальної теорії систем, увів поняття зворотного зв'язку, керованої і керуючої систем

2. Поняття операційного менеджменту

Традиційно прийнято вважати операційний менеджмент чимось зв'язаним головним чином з виробничою діяльністю чи фізичною зміною стану продуктів.

Тому найчастіше його визначають так:

Операційний менеджмент - це діяльність по управлінню процесом придбання матеріалів, їх перетворення в готовий продукт і постачанням цього продукту покупцю.

Це визначення, на думку багатьох вчених, є занадто узагальненим. Воно містить у собі функцію закупівлі, функцію виробництва і функцію фізичного розподілу, що, хоча і тісно зв'язані з операціями, звичайно вважаються окремими дисциплінами. Ще важливіше те, що дане визначення є обмежуючим, оскільки не допускає яких-небудь інших дій, не зв'язаних з фізичним виробництвом.

Вся корисна діяльність пов'язана з переробкою чого-небудь. Наприклад, переробкою інформації у фінансовій сфері, видавничому бізнесі в сфері комунікацій. При наданні послуг - перукарськими чи медичними закладами - у процес переробки втягуються навіть покупці. Операції по переробці чого-небудь виробляються й у функціональних підрозділах виробничої організації, наприклад, у фінансовому відділі чи відділі кадрів.

Тому більш точне визначення операційного менеджменту - це усі види діяльності, зв'язаної з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців.

Операційний менеджмент полягає в ефективному і раціональному управлінні будь-якими операціями. Ступінь участі в них фізичних товарів, по великому рахунку, не важлива. Теорія однаково застосовна як для лікарняної палати або страхової контори, так і для заводського цеху чи фабрики.

3. Ефективність та раціональність в операційному менеджменті

Операційний менеджмент полягає як в ефективному, так і в раціональному управлінні будь-якими операціями.

Ефективність може бути визначена як досягнення поставлених перед системою цілей; у загальному значенні ефективність - це задоволення потреб покупців.

Раціональність - це досягнення цілей, чи задоволення потреб, з використанням мінімуму ресурсів.

На самому примітивному рівні комерційні організації існують лише за рахунок одержання прибутку, яку можна виразити як:

Прибуток = Дохід - Витрати

Завдяки своєму подвійному впливу на прибуток операційний менеджмент грає життєво важливу роль в успіху організації. Головне при підвищенні ефективності - забезпечити таке проведення операцій, щоб задовольнялися запити покупців. Організація забезпечує покупця послугами, що він хоче, і так, щоб це відповідало його потребам, чи ж робить товари, що потрібні покупцю, відповідно до визначених специфікацій.

Підвищення ефективності збільшує доход за рахунок більшої конкурентоздатності організації.

Підвищення раціональності, безсумнівно, скорочує витрати, але це ніколи не повинне робитися на шкоду ефективності.

Без правильного застосування принципів операційного менеджменту організація може бути прибутковою лише завдяки щасливій випадковості. Можливо вона зовсім випадково зробила все так, як треба, або конкуренти ненабагато кращі за неї. У будь-якому випадку малоймовірно, що таке везіння буде продовжуватися вічно.

Усе не так просто в некомерційних організаціях, наприклад, місцевих і державних органах влади, охороні здоров'я і т.д. Такими організаціями рухає не прибуток, тому їх часто викривають у неефективності; найчастіше вони є монополіями, що по визначенню не піддані конкуренції, у результаті чого вони породжують бюрократію й індиферентні до потреб покупців. Думка про них звичайно формується виходячи з політичних цілей, а факти про ефективність їхньої роботи звичайно недоступні. Проте концепції ефективності і раціональності застосовні і тут. Так, підвищення ефективності некомерційних організацій припускає, що обмежені ресурси не будуть витрачатися на неприпустиму діяльність, а підвищення раціональності веде до мінімізації ресурсів, необхідних для виконання конкретних дій.

Надмірне прагнення до ефективності може згубно позначитися на якості послуги. Наприклад, було б, напевно, раціональніше, якби господарські відходи збиралися раз на місяць з гігантських сміттєвих баків, але в такому випадку в домовласників з'являться проблеми зі збором і збереженням відходів, плюс погроза для здоров'я - у результаті виявляється, що послуга по збиранню сміття більш не ефективна.

4. Цілі та завдання ОМ на сучасному етапі розвитку економічних відносин

Дієвість і прикладна спрямованість ОМ визначається чіткими цілями та сформованими завданнями.

Мета ОМ - є забезпечення найбільш повного задоволення потреб споживачів на товари та послуги підприємства при досягненні достатнього рівня ефективності його функціонування.

Завдання ОМ:

1. Забезпечення ефективного використання матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів.

2. Забезпечення в повному обсязі завдань операційної програми (операційного процесу)

3. Досягнення безперервного ходу операційного процесу

4. Досягнення належного асортименту та високої якості товарів та послуг.

5. Організація обслуговування споживачів на належному рівні.

5. Структура і функції ОМ

Структуру операційного процесу операційні менеджери формують відповідно меті та завдань. Проектування операційної системи відбувається з урахуванням наявного виробничого потенціалу, ресурсного потенціалу, товару та послуг, а також процесів, які мають місце на підприємстві.

Створення операційної системи відбувається відповідно розроблених стратегічних рішень операційної діяльності. Це:

1. Вибір оптимального місце розташування підприємства

2. Раціональне розміщення обладнання

3. Визначення типу системи постачання

4. Управління запасами

5. Контроль операційного процесу

6. Забезпечення якості товарів та сервісу для споживачів

Функціонування операційної системи відбувається у відповідності з операційною стратегією згідно всіх пунктів операційної програми, що забезпечується операційними менеджерами та ефективністю операційного управління. Останнє формується за принципами системності та комплексності.

Слід зазначити, що вимірювання показників ефективності доцільно здійснювати у відповідних одиницях.

Операційний менеджмент має такі функції

Функція контролювання це виявлення, узагальнення та аналізу результатів операційного процесу. Вона реалізується на основі про хід виконання планових завдань, про виявлені відхилення на підприємстві аналізу причин.

Функція регламентування. Цю функцію забезпечує операційна програма, яка ідентифікує конкретні завдання. Ці програми розробляються на визначений термін (рік, півріччя, квартал, місяць), встановлюються нормативні показники, розмір партії, завезення товарів, строки, періодичність, асортимент, види і типи автотранспорту, перелік постачальників тощо.

Функція організування - це втілення в операційний процес передбачених операційною програмою заходів. При цьому менеджери закріплюються за місцями, розділяють певні операції, обирають виконавців, строки тощо (тобто відповідають за розподіл нововведень та організовують операційний процес у просторі і часі).

Функція мотивування - полягає у стимулюванні підлеглих до сумлінного і якісного виконання своїх обов'язків. В ОМ прийнятні методи матеріального стимулювання та матеріального впливу як позитивного так і негативного направлення.

Функція регулювання і контролювання виконують роль гнучких інструментів, за допомогою яких хід операційного процесу безперервно вводиться у суворі, передбачені межі.

Враховуючи систематичний, ситуаційний та соціальний підхід до підвищення ролі операційної діяльності в технологічному процесі підприємств невиробничої сфери, основними завданнями (лінійних) операційних менеджерів є:

1. поточне планування діяльності підрозділу

2. визначення короткострокових задач

3. обґрунтування доцільності

4. модернізація обладнання

5. реалізація політики керівництва підприємства.

7. кадрове забезпечення

8. взаємодія та координація

9. здійснення адміністрування

10. мотивація молодого персоналу

11. регулювання соціальних процесів

Висновок

На сьогодні прогрес неможливо уявити без його рушійних сил, на кшталт управління, розвитку, конкуренції та науки. Новітній економічний розвиток веде за собою новітні професії, оновлення в інформаційних базах, нові програми в навчальних закладах та удосконалення всіх спеціальностей та кваліфікацій. Не став тому виключенням і операційний менеджмент, що через низку вдосконалень, доповнень в теорії та шліфуванні на практиці став невід'ємною частиною новітньої економіки, а операційний менеджер, - професія, що вміщає в собі навички операційного працівника, аналітика, вченого своєї галузі та людину сучасності, що ступає в ногу з прогресом і знає, як і що треба змінити в підприємстві та управлінні, щоб відповідати нормам та стандартам Новітнього курсу економічного розвитку.

Список літератури

1. Гевко І. Операційний менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Кондор, 2005. - 228 с.

2. Василенко П.О. Операційний менеджмент. Принципи і практика. - СПб.: Кондор, 2004. - 320 с.

3. Менеджмент организации: Учеб. пособие / Под ред. З.П. Румянцева, Н.А. Саломатин. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 432 с.

4. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 2002.

5. Омельяненко Т. Операційний менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т - К.: КНЕУ, 2003. - 236 с.

6. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент. - Львів: ІВЦ «ШТЕЛЕКТ+», 2001.

7. Прыкин Б.В., Прыкина Л.В., Эриашвили Н.Д., Усман З.А. Общий курс менеджмента в таблицах и графиках: Учебник. - М.:, ЮНИТИ, 2003.

8. Савченко В. Операційний менеджмент: Навч. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х., 2006. - 274 с.

9. Соснін О. Виробничий і операційний менеджмент: Навч. посіб. / Європейський ун-т. - К.: Видавництво Європейського університету, 2001. - 148 с.

Размещено на Allbest.ru