Організація роботи салону краси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Організація і технологія надання послуг»

на тему:

«Організація роботи салону краси»

ЗМІСТ

Вступ

1. Ринок косметичних послуг і його характеристики

1.1 Поняття ринку

1.2 Сегменти ринку. Ринок косметичних послуг

1.3 Сегментування споживачів косметичних послуг

2. Організація роботи салону краси

2.1 Салон краси

2.2 Принципова схема холу чи фойє косметичного салону

2.3 Косметологічний центр

2.4 Комплексне підприємство

2.5 Локальне підприємство

2.6 Монопідприємство

2.7 СПА (Sanus per aqua)

3. Організація роботи перукарні

3.1 Освітлення перукарень

3.2 Санітарно-технічне обладнання

3.3 Робоче місце перукаря

3.4 Перукарська білизна та одяг

3.5 Вимоги до роботи перукаря та практичні поради

4. Розрахункова частина

Список використаної літератури

ВСТУП

Ще років п'ятнадцять тому поняття «салон краси» більшість із наших співгромадян пов'язували з дорогими перукарськими, які існують лише для обслуговування населення в особливих випадках, наприклад напередодні весілля. А ті окремі особи, які дозволяли собі відвідувати їх частіше, викликали відверту ворожість - мовляв, у нормальної радянської людини таких грошей бути не може ( «наші люди на таксі в булочну не їздять!"). Долею більшості були скромні перукарні з мінімумом послуг (стрижка і фарбування волосся, манікюр і педикюр), і що складали предмет гордості жінок власні косметичні секрети домашнього догляду.

Тим не менше перукарські послуги користувалися популярністю і були доступні практично кожному. Наприкінці вісімдесятих у СРСР налічувалося приблизно 64 тисячі перукарень, що мали в цілому 210 тисяч робочих місць.

Часи змінилися. Сьогодні точну кількість салонів та перукарень в Україні не береться назвати ніхто, але, за даними столичного Департаменту споживчого ринку та послуг, у цій сфері побутового обслуговування число підприємств, працівників та оборот послуг не зменшується.

Тепер послугами підприємств краси регулярно користуються трохи більше половини дорослих українців. При цьому, за даними Comcon-Pharma, 41% з них відвідує перукарні та салони раз на два-три місяці, а кожен третій --щомісяця. Але дивно те, що найбільш активні споживачі перукарських і косметичних послуг, виявляється, живуть не в столицях! До, наприклад, більше 16% жителів Далекого Сходу відвідують салони краси 2-3рази на місяць, а от серед Києвлян таких виявилося всього 5,7%, серед Харків'ян - 2,4%. Причиною цьому може служити в першу чергу дорожнеча послуг, особливо в Києві, в порівнянні з регіонами.

Не менш цікавим є і те, що чоловіки кілька переважають у числі споживачів послуг індустрії краси (51,3%) над представницями прекрасної статі (48,7 %).

Найбільш популярними залишаються традиційні для нашої країни послуги з "Перукарського» минулого - стрижка, укладання, фарбування та хімзавівка волосся, манікюр і педикюр. Їх віддають перевагу 72% українців, що користуються послугами підприємств краси. Що ж стосується таких косметичних послуг,як чищення особи, накладення масок, епіляція і масаж, то, за даними Comcon-Pharma, до них вдаються всього 2,8%.

За даними Асоціації «Стара Фортеця», в 2010 році обсяг українського ринку косметичних послуг досяг майже 1,8 млрд дол, а їх споживання на душу населення становила приблизно 12 дол Для порівняння: цей показник складає в Німеччині близько 69 дол, а в Іспанії - 115 дол Звичайно,між елітним столичним центром краси і районної перукарні існує досить помітна різниця і в ціні, і в асортименті. Так, середня ціна послуги може відрізнятися в 6-10 разів. А виходить, говорячи про «послуги салонів краси »потрібно чітко розуміти, про що йдеться.

Послуги в салонах краси повинні відповідати деяким вимогам, загальним для всіх організацій, що надають ці послуги. Обов'язковими вимогами є:

· висока якість надання послуги;

· ефективність тієї чи іншої процедури;

· висока кваліфікація спеціалістів, які надають послугу та ін.

1. Ринок косметичних послуг і його характеристики

1.1 Поняття ринку

Ринок - це спосіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, безособистісному механізмі цінових сигналів.

В умовах досліджуваної форми господарства ринкові зв'язку охоплюють всю систему і всіх суб'єктів економічних відносин. До складу ринку входять і підприємці, і працівники, які продають свою працю, і кінцеві споживачі,та власники цінних паперів і т.д. Основних суб'єктів ринкового господарства прийнято поділяти на три групи: домашні господарство, бізнес (підприємці) і уряд.

Домашнє господарство - основна структурна одиниця, яка функціонує в споживчій сфері економіки. Вона може складатися з одного або більше чоловік. У рамках домашнього господарства споживаються кінцеві продукти сфери матеріального виробництва та сфери послуг. Домашні господарства є власниками і постачальниками факторів виробництва в ринковій економіці.

Отримані від продажу послуг праці, капіталу та ін гроші витрачаються для задоволення особистих потреб споживачів (а не для нарощування прибутку).

Бізнес - це ділове підприємство, яке функціонує з метою отримання доходу (прибуток). Воно припускає вкладення в діло власного або позикового капіталу, дохід від якого витрачається не просто не особисте споживання, а для розширення виробничої діяльності. Бізнес є постачальником товарів і послуг у ринковому господарстві.

Уряд представлено головним чином різними бюджетними організаціями, які не мають на меті отримання прибутку, а реалізують функції державного регулювання економіки.

Одна і та ж людина може бути в складі і домашнього господарства, і бізнесу, і урядової установи. Наприклад, працюючи за наймом державним службовцям, Ви є представником урядової організації; володіючи цінними паперами будь-якої корпорації, Ви уявляєте бізнес; витрачаючи свій дохід на цілі особистого споживання, Ви є членом домашнього господарства. Відповідно сучасна ринкова економіка - це ціла система ринків: товарів і послуг, праці, позичкових капіталів, цінних паперів та ін

1.2 Сегменти ринку. Ринок косметичних послуг

Сегментування ринку - це процес поділу ринку на окремі частини --сегменти, що відрізняються один від одного різними можливостями збуту продукції виробника, тобто це розбивка ринку на чіткі групи покупців, для кожної з яких можуть знадобитися окремі товари. Сегментування ринку - один з найважливіших інструментів маркетингу.

Сегмент ринку - це особливим чином виділена частина ринку, групи споживачів продуктів або підприємств, що володіють певними загальними ознаками. Сегментування ринку може бути здійснено різними шляхами по безлічі критеріїв. Мета сегментування ринку - виявити найбільш важливі для кожної групи споживачів потреби в товарах і зорієнтувати свою політику на задоволення попиту.

Від того, наскільки правильно вибрана мета сегмента ринку, багато в чому залежить успіх підприємства в конкурентній боротьбі. При формуванні сегмента ринку розрізняють критерії та ознаки (принципи) сегментації. Критерій - це мірило оцінки обґрунтованості вибору сегмента ринку для підприємства або його товару. Ознака - показник виділення даного сегмента ринку. При формування сегмента ринку можуть бути використані наступні критерії:

. відмінності між споживачами, що дозволяють об'єднати їх в сегмент

. схожість між споживачами, формуюче стійкість даної групи споживачів до товару

. наявність показників, що дозволяють виміряти характеристики та вимоги споживачів, визначити місткість ринку

. можливість вистояти в конкурентній боротьбі

. достатність обсягу продажів для забезпечення покриття витрат і отримання прибутку

. доступність сегменту для підприємства (наявність каналів збуту і транспортування)

Сегмент ринку створюється в такій послідовності:

. аналізуються вимоги покупців щодо товару фірми

. формуються групи покупців з подібними вимогами до певного товару

. вивчається виробництво даного товару і можливості зміни технології, що дозволяють виробляти товар, що виконує вимоги груп покупців

. оцінюється конкурентоспроможність товару

. визначається економічна вигода створення сегмента ринку

. розробляється маркетингова програма сегмента ринку

Споживчий ринок - це ринок товарів масового попиту. На споживчому ринку купують товари і послуги для особистого споживання, сімейного і домашнього користування, головне завдання маркетингу ринку споживчих товарів - вивчити поведінку покупців на ринку, сформувати модель прийняття ними рішення про покупку.

Ринок косметичних послуг може відрізнятися в такий спосіб:

> загальний косметичний ринок Україні

> регіональний ринок косметичних послуг на території Україні

> муніципальні ринки косметичних послуг

> локальні (місцеві) ринки косметичних послуг

1.3 Сегментування споживачів косметичних послуг

Сегментація - це розподіл споживачів на групи у відповідності за рядом стійких ознак, які називаються маркетинговими "ознаками сегментування ". Необхідність сегментації зумовлена необхідністю вибору оптимального сегмента для позиціонування послуги на ринку. У процесі сегментації відбувається формування сегментів споживчого ринку, стійких за своїм об'єднуючим ознаками і володіють набором виражених характеристик для успішного позиціонування послуг.

У світовій практиці використовуються два принципових підходу до маркетингового сегментування. В рамках першого методу, що іменується "a priory", заздалегідь відомі ознаки сегментування, чисельність сегментів, їх кількість, характеристики, карта інтересів. Тобто мається на увазі, що сегментні групи в даному методі вже сформовані. Метод "a priory" часто використовують в тих випадках, коли сегментування не є частиною поточного дослідження, а служить допоміжним базисом при вирішенні інших маркетингових завдань. Іноді цей метод застосовують при дуже чіткою визначеності сегментів ринку, коли варіантність сегментів ринку невисока. "А priory" допустимо і при формуванні нової послуги,орієнтованої на відомий сегмент ринку.

У рамках другого методу, що іменується "post hoc (cluster-based)", мається на увазі невизначеність ознак сегментації і сутності самих сегментів. Дослідник попередньо вибирає ряд інтерактивних по відношенню до респондента (метод має на увазі проведення опитування) змінних і далі в залежності від висловленого ставлення до певної групи змінних, респонденти відносяться до відповідного сегменту. При цьому карта інтересів, виявлена в процесі подальшого аналізу, розглядається як вторинна. Цей метод застосовують при сегментації споживчих ринків, сегментна структура яких не визначена в щодо наданої послуги.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ САЛОНУ КРАСИ

Індустрія краси переживає період бурхливого розвитку, стрімко зростає попит на косметичні послуги і, як наслідок, ми бачимо все нові й нові салони краси, їхнє відкриття і робота регламентуються правовими і санітарно-гігієнічними нормами, усі вони мають бути ліцензовані, про що свідчать відповідні документи, вивішені на видному місці в холі.

Салони краси, косметичні центри можуть бути різного класу і різного призначення.

1) салон краси

2) косметичний центр

3) комплексне підприємство

4) локальне підприємство

5) монопідприємство

6) СПА

а) відкрите

б) закрите

2.1 Салон краси

Салон краси -- найпоширеніша за частотою форма підприємства. Він являє собою зручно розташований центр, куди приходять клієнти, щоб одержувати професійний догляд за шкірою обличчя і підтримувати свій зовнішній вигляд у належному стані. Бажано, щоб салон краси знаходився недалеко від станції метро чи транспортної розв'язки, у приємному чистому місці з окремим входом і місцем для паркування автомобілів. Салон складається зі стійки адміністратора, холу і декількох кабінетів, у яких працюють перукарі, естетисти чи косметики, масажисти й візажисти. Крім того, є кабінети для манікюру і педикюру. Присутність лікаря в такому салоні не передбачається.

Спектр косметичних послуг обмежений процедурами чистки шкіри обличчя різного виду; масажем обличчя, волосистої частини голови, зони декольте; нанесенням різних масок, кремів; застосуванням засобів професійної косметики.

Зі спеціальної апаратури в салоні може бути вапоризатор (вапозон), апарати для дарсонвалізації, іонофорез, прилад для вакуумної чистки і масажу. Як правило, у сучасних умовах ці прилади поєднуються в одному багатофункціональному комбайні.

Усі фахівці, які працюють у салоні, повинні мати документи про наявність у них професії, відповідної займаній посаді, із сертифікатом державного акредитованого навчального закладу.

Приміщення салону краси має бути зручним для роботи фахівців і прийому відвідувачів. Крім того, салони краси повинні мати відповідний дизайн, що сприяє відпочинку, одержанню позитивних емоцій (пастельні тони в оформленні, квіти, картини, тиха, приглушена музика, цікаві нові журнали).

Персонал має бути привітним, приємним у спілкуванні, одягненим у вишукану охайну форму з ідентифікаційними табличками.

Дуже важливим співробітником салону є адміністратор. Від його вміння працювати з людьми багато в чому залежить відвідуваність салону. Він повинен уміти не просто відповісти на дзвінок, а залучити до салону нового клієнта своєю відповіддю, допомогти відвідувачеві зорієнтуватися в салоні, координувати роботу фахівців, робити попередній запис і по телефону нагадувати клієнтам про майбутній візит, надавати інформацію про вартість послуг за наявним прейскурантом і здійснювати остаточний розрахунок.

2.2 Принципова схема холу чи фойє косметичного салону

/ -- Зона зустрічі клієнта -- це місце, де клієнт вступає у контакт з адміністратором, -- перші три кроки від входу.

// -- Зона стойки адміністратора, вона має краєм заходити на зону зустрічі клієнта.

III -- Зона гардероба може бути у вигляді: відкритої вішалки, шафи, шафи з ключем, індивідуальних шафок, окремого приміщення з гардеробником.

Коли клієнт увійшов до салону і вирішив у ньому залишитися, адміністратор допомагає йому роздягнутися і супроводжує в зону відпочинку.

косметичний послуга перукарня

IV -- Зона відпочинку має бути абсолютним табу для персоналу навіть за повної відсутності клієнтів. Це основне правило зони відпочинку. Аудіо- та відеоапаратура призначена не для того, щоб клієнт дивився новини чи серіали, а для внутрішньої реклами -- потрібно зняти і демонструвати фільм про салон, методики, застосовувані у салоні.

Як довго клієнт може спокійно очікувати? Максимально --12хв.

Зона відпочинку має перебувати в полі зору адміністратора; через 12 хв. чекання клієнтові слід запропонувати чашку чаю або кави.

Ще одне правило: клієнт не повинен ходити по салону сам. Фахівець особисто запрошує клієнта до кабінету, а після процедури -- відводить до адміністратора для розрахунку. Адміністратор розраховує клієнта, записує дату наступного візиту, проводжає до гардероба, допомагає одягтися і, прощаючись, проводжає до дверей. Слід пам'ятати, що саме адміністратор несе матеріальну відповідальність за речі клієнта.

V -- Зона вітрини. Вітрини бувають 2-х типів: відкриті і закриті. Правила оформлення вітрини:

-- вона повинна вписуватися в дизайн приміщення;

-- на відкритій вітрині бажано розмістити муляжі;

-- на одній полиці розміщують товари однієї косметичної лінії;

-- на кожній полиці свій дизайн (дуже добре використовувати кристали, камені, будь-яке дерево, шишки, сучки, листя);

-- вітрина має бути підсвічена;

-- кожний препарат на вітрині доповнюють коротким описом дії. Якщо клієнт чимось зацікавився, адміністратор дає йому папку з повним описом засобу;

-- «фішки» у вітрині: «вивчення споживчого попиту», «вітрина оформляється»;

-- дизайн полиць змінюють 1 раз у квартал;

-- перед вітриною залишається 2 м2 вільного простору. Це зона продажу.

2.3 Косметологічний центр

Косметологічний центр -- це медичне підприємство, у його штаті наявні лікарі. Центр надає не тільки косметологічні, а й інші медичні послуги.

Косметологічний центр, як правило, складається з таких відділень:

-- косметичне,

-- діагностичне,

-- стоматологічне,

-- пластичної хірургії зі стаціонаром,

-- фізіотерапевтичне та ін.

У таких центрах основними є відділення пластичної хірургії і косметології; усі інші -- допоміжні. Різноманітні технології для омолодження шкіри обличчя і шиї, корекції косметичних і вікових недоліків із використанням різноманітної апаратури, проведення передопераційної підготовки і післяопераційної реабілітації -- ось головне завдання косметологічних центрів чи клінік.

2.4 Комплексне підприємство

Комплексне підприємство -- це комбінація салону краси і косметологічного центру. Тут можливі 3 варіанти:

-- салон краси превалює,

-- салон краси рівнозначний з косметологічним центром,

-- превалює косметологічний центр.

2.5 Локальне підприємство

Локальне підприємство -- підприємство індустрії краси у структурі підприємства іншого профілю:

а) ПІК у структурі спортклубу (наприклад, «Акваріум», «Кодокан»);

б) ПІК у структурі зони побутового обслуговування житлового комплексу (наприклад, салон «Космо» на Оболоні, м. Київ).

У Москві наявність салону краси на першому поверсі елітного житлового будинку підвищує вартість 1 м2 житлової площі на 200 у. о.

в) ПІК у структурі елітного магазину:

-- парфумерії: «L'Escal» = «Clarms»;

«Роксолана» = «Ів Роше»;

«Космопро» = лабораторії «Еріксон»;

-- елітного одягу. Причому спочатку починає функціонувати магазин, напрацьовується коло клієнтури, проводиться анкетування, а потім відкривається салон;

-- елітного одягу для повних жінок.

г) ПІК у структурі державної лікувальної установи:

-- салон краси при жіночій консультації,

-- салон краси при відомчій поліклініці.

д) ПІК у структурі нічного клубу готелю.

2.6 Монопідприємство

Монопідприємство:

а) центр «Усе для ніг» -- найпопулярніше ПІК у Німеччині;

б) студія зачісок -- якщо є топ-перукар;

в) центр корекції фігури;

г) nail-club;

ґ) студія бікіні-дизайну;

д) студія тату:

-- контурний макіяж (барвник вводиться в епідерміс);

-- перманентний татуаж (барвник вводиться в дерму, тобто назавжди).

2.7 СПА (Sanus per aqua)

Мета -- відновити енергетичний потенціал людини: релаксація + реабілітація.

У такого роду ПІК основою лікування й оздоровлення є вода. Споконвічне, з давніх давен СПА-лікарні влаштовувалися біля джерел термальних вод (Будапешт, Карлові Вари, Баден-Баден, Спа).

Воду цих джерел використовують для пиття і різноманітних водних процедур -- ванн, душів, басейнів, лазень. Пізніше як варіант СПА стали використовувати морську воду, водорості, морську сіль, грязі лиманів (таласотерапія).

СПА буває у вигляді:

- Day-SPA;

-- санаторію, чи ферми краси.

Day-SPA -- це ПІК СПА в умовах міста, де немає безпосереднього доступу до термальних джерел, моря. Це ніби санаторій одного дня, де протягом 5-6 год. пацієнт може відвідати лазню того чи іншого виду, поплавати в басейні, одержати певний різновид масажу з використанням ароматичних олій, обгортання морськими водоростями чи грязями, догляд за шкірою обличчя, зробити манікюр, педикюр, скористатися іншими перукарськими послугами.

Санаторій, чи ферма краси займає велику площу (від 500 м2), має різні зони, зокрема: ресторан з дієтичною кухнею, соковий бар, і вимагає дуже великих інвестицій.

Санаторій, чи ферма краси (назва, прийнята в країнах Західної Європи) розташовується безпосередньо на джерелі термальних вод чи на березі моря, лиману. Для кожного клієнта розписується індивідуальна програма на 7, 10 чи 14 днів, проводиться експрес-обстеження, призначається спеціальна дієта тощо.

Класи підприємств:

-- економ-клас;

-- бізнес-клас;

-- VIP-клас,

Принципи класифікації:

1) місце розташування;

2) парковка:

-- без охорони;

-- з охороною;

3) екстер'єр;

4) інтер'єр: у економ-класі -- чисто й світло; у бізнес-класі -- вишуканий дизайн;

у VIP-класі -- нефункціональна вишуканість;

5) заявлений рівень фахівців;

6) зовнішній вигляд фахівців;

7) сервіс:

економ-клас -- усмішки персоналу обов'язкові; завантаження салону на 50-70%, немає часу на чай, каву;

бізнес-клас -- чай, кава, сік, журнали для клієнтів;

VIP-клас -- індивідуальний стандарт, завантаження на 30%, є час і гроші задовольняти примхи клієнтів.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПЕРУКАРНІ

Репутацію перукарського салону визначають рівень сервісу, якість пропонованих послуг і кваліфікація майстрів. Імідж перукарні створюють насамперед дизайн інтер'єру та робочих місць, сучасне обладнання й інструмент.

Визначальною рисою салону може стати робота в ньому представників однієї професійної школи, послідовників відомого майстра-перукаря або використання препаратів відомої парфумерної фірми-виробника, спеціалізація з виконання дитячих зачісок чи надання повного комплексу перукарських і косметичних послуг

Ступінь оснащення, комфортність умов обслуговування, широта переліку послуг забезпечують відповідно до вимог Кабінету Міністрів України від 23 08 1995 р. №67 присвоєння категорії кожному підприємству побутового обслуговування населення Незалежно від категорії, специфіки, підпорядкування та тривалості Існування закладу, робота кожної перукарні має відповідати Державним санітарним правилам і нормам, встановленим Міністерством охорони здоров'я України.

Перукарні розташовуються в окремих будівлях або в приміщеннях громадських і торговельних центрів, будинках побутових послуг, вокзалах, лазнях, на перших і цокольних поверхах житлових будинків При облаштуванні перукарні необхідно керуватися Державними санітарними правилами і нормами для перукарень різних типів - ДСПІН 222 022-99.

Перукарні бувають чоловічі, жіночі, дитячі, змішані Площа основних робочих і допоміжних приміщень визначена згідно з вимогами санітарно-епідеміологічної служби Перукарні на одне-два робочих місця дозволяється влаштовувати в одному приміщенні площею не менше 15 кв. м з наявністю мінімальної кількості допоміжних приміщень їх площі наведено в таблиці.

Щоденно в приміщеннях перукарні проводяться санітарно-гігієнічні заходи.

Столи, крісла перед початком роботи та після кожного клієнта слід протирати вологою серветкою Із застосуванням дезинфікуючих засобів Поточне прибирання поверхонь, до яких доторкаються відвідувачі (ручки дверей, ручки крісел, раковини для миття волосся, полиці робочих місць для миття волосся, полиці робочих місць та ін.), здійснюється також дезінфікуючими засобами. Раз на місяць перукарня закривається на одну зміну для проведення дезінфекції та загального прибирання всіх приміщень.

Роботи з прибирання приміщень, дезінфекції меблів слід проводити у гумових рукавичках, щоб запобігти подразненням шкіри рук.

3.1 Освітлення перукарень

Для правильного визначення кольору та відтінку волосся при його фарбуванні, точного виконання стрижок і укладок перукарю необхідне якісне сильне та рівномірне освітлення.

Найкращим вважається природне освітлення, яке рекомендують використовувати з максимальною ефективністю.

Забезпечити необхідне освітлення протягом усього часу роботи перукарні, особливо в осінньо-зимовий період, природним шляхом неможливо. Тому виникає потреба у штучному світлі, близькому до природного. Його забезпечують люмінесцентні світильники із розсіювачами або плафонами з матового скла.

Застосовуються пристрої місцевого освітлення на гнучких кронштейнах, що дає змогу змінити напрямок світлового потоку, та арматурою, яка забезпечує захисний кут не менше 30°.

Для запобігання зоровому дискомфорту і для захисту від прямого сонячного проміння на вікнах установлюють сонцезахисні пристосування (козирки, жалюзі, штори).

3.2 Санітарно-технічне обладнання

У робочих приміщеннях перукарень за допомогою систем опалення, вентиляції, кондиціювання підтримують температуру повітря 18-20°С.

Системи вентиляції регулюють також склад повітря, рівень вологи газоподібних речовин, що входять до складу препаратів, застосованих для обробки волосся, а також вилучають із приміщення надмірне тепло.

Відповідно до санітарних норм усі перукарні з кількістю робочих місць від трьох до десяти необхідно обладнати припливною вентиляцією, від десяти до двадцяти - припливно-витяжною, а для перукарень з великою кількістю робочих місць бажано передбачати кондиціювання повітря та повітряно-теплову завісу головного входу в приміщення.

У перукарнях, де розміщено до трьох робочих місць, допускається природна вентиляція через кватирки і фрамуги.

За відсутності централізованого гарячого водопостачання в перукарні обов'язково встановлюють електричні проточні нагрівачі або Інші нагрівально-опалювальні прилади.

3.3 Робоче місце перукаря

Робочі місця перукаря обладнують різними за конструкцією туалетними столиками або полицями, настінними дзеркалами різної форми, перукарськими кріслами. Розмір дзеркала має бути не менше 60x100 см.

Для розміщення інструментів, препаратів, білизни використовуються тумбочки, візки, шухляди в столиках.

У перукарнях установлюють крісла з ручками, підставками для ніг; вони мають вільно обертатися та регулюватися по висоті.

Для дітей передбачаються спеціальні крісла або накладні сидіння до звичайних крісел.

Розміщення робочих місць має узгоджуватися з загальним дизайнерським рішенням; крісла можуть розташовуватися поодинці чи групу­ватися уздовж стін або в центрі залу.

Вважається, що відстань від стіни до крісла має бути не менше 70 см, відстань між осями крісел сусідніх робочих місць - 1,8 м, а між пара­лельними рядами місць - не менше 3-х метрів. Загальна норма на робоче місце - від 4,5 кв. м.

У перукарських залах дозволяється використання пересувних сушарок для волосся. Мийки можуть бути вмонтовані в поверхню робочих столиків або бути автономними зі стільцями спеціальної конструкції.

У перукарнях установлюють крісла з ручками, підставками для ніг; вони мають вільно обертатися та регулюватися по висоті.

Для дітей передбачаються спеціальні крісла або накладні сидіння до звичайних крісел.

Розміщення робочих місць має узгоджуватися з загальним дизайнерським рішенням; крісла можуть розташовуватися поодинці чи групу­ватися уздовж стін або в центрі залу.

Вважається, що відстань від стіни до крісла має бути не менше 70 см, відстань між осями крісел сусідніх робочих місць - 1,8 м, а між пара­лельними рядами місць - не менше 3-х метрів. Загальна норма на робоче місце - від 4,5 кв. м.

У перукарських залах дозволяється використання пересувних сушарок для волосся. Мийки можуть бути вмонтовані в поверхню робочих столиків або бути автономними зі стільцями спеціальної конструкції.

3.4 Перукарська білизна та одяг

Перукарська білизна призначена для захисту клієнтів від зістриженого волосся, хімічних речовин, для виконання основних операцій під час обслуговування. До неї належать рушники, серветки, пелерини, пеньюари, комірці.

У кожній перукарні має бути запас чистої білизни, достатній для безперервного обслуговування протягом дня.

Під час стрижки, завивки, укладання користуються бавовняними та синтетичними пеньюарами; при фарбуванні та хімічній завивці - поліетиленовими й синтетичними. Для кращого захисту шкіри перед одяганням пеньюара шию клієнта прикривають бавовняною серветкою або одноразовим гігієнічним комірцем. Пеньюари теж можуть бути одноразовими.

Рушники потрібні під час миття голови або змочування волосся. Практичніше застосовувати бавовняні рушники, але дозволяється користуватися махровими та одноразовими.

Пелерини з бавовняних і синтетичних матеріалів частіше використовують наприкінці обслуговування - під час укладання, оформлення зачіски.

Чиста й уживана забруднена білизна зберігається в окремих відведених для цього місцях. Прання використаної білизни проводиться у пральнях або у перукарні за наявності спеціально відведених місць. Допускається використання програмованих машин автоматичного типу з режимом прання при температурі 90°С у комплекті із сушильними машинами та обладнанням для прасування білизни.

Після закінчення циклу кип'ятіння білизни обов'язковим є використання дезінфектантів. Прання білизни вдома забороняється.

3.5 Вимоги до роботи перукаря та практичні поради

Перукар працює з людьми і для людей. Етичність поведінки, комунікабельність, вихованість, привабливий зовнішній вигляд майстра разом із майстерністю, освіченістю, акуратністю становлять професійну культуру, формують імідж працівника та репутацію салону.

Якість наданої послуги - це манера спілкування, організація робочого місця, естетичні рухи та прийоми роботи, дотримання санітарних і гігієнічних норм.

Обов'язковою умовою прийому на роботу є наявність особової медичної книжки. Медичне засвідчення стану здоров'я проводиться систематично, раз у 6 місяців.

Перукар під час роботи тісно контактує з різними клієнтами, тому завжди є загроза інфікування. Насамперед потрібно стежити за шкірою рук, мити їх або здійснювати обробку за допомогою спеціальних одноетапних засобів. Не можна працювати з порізами, наривами на руках або із захворюваннями шкіри.

Професіоналізм майстра підтверджується технічним рівнем інструментів, з якими він працює. З гігієнічної точки зору в перукаря має бути не менше двох комплектів інструментів, які почергово знезаражують.

Інструмент для роботи кожний майстер підбирає поступово, до нього призвичаюється, цінує його. Якісним і зручним інструментом легко і приємно працювати. Акуратне використання інструменту, утримання його в чистоті та грамотне застосування подовжують термін експлуатації.

Чільне місце в дотриманні гігієни займають одяг і взуття. Як робочий одяг пропонуються костюми, халати, блузони, комбінезони. За конструкцією, оздобленням і кольором одяг може бути різним, індивідуальним або однаковим для всіх майстрів закладу. Головна умова - одяг має бути естетичним, зручним у ношенні та чищенні.

Якщо одяг доповнюється різноманітними особистими прикрасами, потрібно пам'ятати, що вони не повинні заважати майстру і клієнту.

Перукар працює переважно стоячи, тому взуття слід добирати теж зручне, легке, гігієнічне.

4. Розрахункова частина

У перукарні «Світанок» нараховується 12 робітників, при загальній площі у 47м2, на кожного робітника приходиться по 3,9м2 площі. Деяке місце займають обладнання та аксесуари. Таким чином, корисна площа - 1,5м2. Для розрахунку продуктивністі праці працівників розглянемо таблицю №1.

Таблиця 1. Вихідні дані

№ п/п	Зміст	Сума, грн
1	Прибуток від операційної діяльності на оподаткування, грн	12422
2	Амортизація, грн	3620
3	Витрати на оплату праці із нарахуваннями, грн	9934
4	Середньоспискова чисельність робітників	12
4	Середньоспискова чисельність адміністративного персоналу	3

Розрахуємо показник чистої продуктивності праці працюючого персоналу:

Таким чином, ми бачимо, що перукарні «Світанок» є прибутковим підприємством.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації приватного підприємства і отримання відповідного свідоцтва:

Копії паспортів, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера засновника (їй), директори, бухгалтера (у тому числі засновників-нерезидентів (фізичних осіб).

2. Документи, що підтверджують місцезнаходження ("юридична адреса") підприємства (якщо такі є)

3. При формуванні статутного фонду майном - перелік цього майна із вказівкою його вартості й вказівкою який засновник яке майно вносить

4. Перелік документів, які необхідні від юридичної особи - засновника:

1) нотаріально засвідчена копія Свідчення про державну реєстрацію;

2) копія довідки з органів статистики;

3) копія довідки про узяття на облік як платника податків (ф. 4-ОПП) - завірена в податковій інспекції по місцю видачі (не потрібно, якщо реєстрація нового підприємства відбувається в тім же адміністративному районі, у якому зареєстроване юридична особа - засновник);

4) довідка з податкової інспекції про відсутність заборгованості по сплаті податків (не потрібно, якщо реєстрація нового підприємства відбувається в тім же адміністративному районі, у якому зареєстроване юридична особа - засновник);

5) копія установчих документів (не обов'язково);

6) рішення (протокол) головного органа юридичної особи (збори засновників/акціонерів) про рішення виступити засновником створюваного підприємства (зразок такого протоколу надамо при співробітництві);

7) якщо документи створюваного підприємства буде підписувати керівник юридичного засновника - необхідно надати рішення (протокол) головного органа (збори засновників/акціонерів) про призначення керівника юридичної особи засновника, пред'явити нотаріусові Устав юридичної особи, мати при собі печатка;

8) якщо документи створюваного підприємства буде підписувати представник (НЕ керівник) юридичного особи-засновника - необхідно надати нотаріально завірене доручення на надання відповідних повноважень такому представникові (зразок такого доручення надамо при необхідності). Доручення повинна бути з печаткою юридичної особи;

9) копія паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера особи, що буде підписувати від імені юридичного особи-засновника документи створюваного підприємства (керівника або представника);

10) виписка з єдиного державного реєстру підприємств України;

Примітки:

1) директором на момент реєстрації може бути тільки громадянин України, наявність бухгалтера - не обов'язково. Надалі при бажанні засновників, щоб підприємством керував іноземець, необхідно одержати відповідний дозвіл на працевлаштування.

2) місцезнаходженням ("юридичною адресою") підприємства може бути місце проживання (підтверджене реєстрацією (Форма №3 з ЖЕК) засновника або приналежному засновникові нерухомість або орендовані приміщення. Конкретний вид необхідних для підтвердження місцезнаходження документів залежить від ситуації.

Список використАНОЇ літератури

1. Економіки підприємства під ред. Н.А. Сафронова М.: ЮРИСТЪ, 1998

2. Маркетингове дослідження: інформація, аналіз, прогноз. И.К. Белявский М.: Фінанси й статистика, 2001

3. Маркетинг і дослідження ринків И.С. Березин М.: Російська ділова література, 1999

4. Інформація й ризик у маркетингу Р.Д. Баззел М.: Финстатинформ, 1993

5. Курс економічної теорії під ред. М.Н. Чапурина, Е.А. Кисельовій "АСА" Кіров, 1997

6.Альманах "Косметика & Медицина"

7. Журнал "Les nouvelles esthetіques" № 5, № 6 2002 р.

8. Дані компанії "Стара Міцність - косметик маркетинг"

Размещено на Allbest.ru