Об'єктом дослідження обрано Російську федерацію - країну, на території якої планується здійснення міжнародного бізнесу.

Предметом дослідження обрано міжнародну діяльність, пов'язану з розширення бази постачальників медичного обладнання, а також комплектуючих, витратних матеріалів тощо, на території Російської Федерації. З цією метою вивчаються стратегічні можливості співробітництва з провідними виробниками медичного обладнання.

Актуальність даної теми обумовлена відсутністю достатньої кількості виробників високоякісного медичного обладнання, які могли б задовольнити потреби вітчизняних закладів охорони здоров'я. В той же час на території Російської федерації функціонує достатня кількість заводів-виробників медичного та технологічного обладнання. При цьому продукція російських заводів є конкурентоздатною, як за ціною, так і за якістю.

Для досягнення поставленої мети в роботі буде проведено аналіз шляхів співпраці з російськими підприємствами.

Інформаційною базою слугуватимуть вітчизняні та закордонні електронні видання, матеріали преси та фактичні дані з діяльності українських підприємств.

медичний стратегічний співробітництво обладнання

1. Визначення основних стратегічних пріоритетів діяльності

Аналіз економічної ситуації

За результатами досліджень стану національної економіки Росії бачимо її зростання. Проте, аналітики відзначають, все економічне благополуччя Росії, що демонструвалося в останні роки, пояснюється лише вдалою кон`юнктурою на світових ринках - світові ціни на нафту і сталь почали зростати особливо швидкими темпами, починаючи з 2003-2004 років. Економіка Росії надзвичайно залежна від сировинного експорту, а значить є дуже уразливою. Росія є постачальником сировини для решти всього світу. У світовій економіці закінчується певний цикл розвитку, і тому в умовах сучасної світової кризи в найближчі роки відчує значні втрати. Національна економіка Росії характеризується значними проблемами у здійсненні структурних змін, та ігноруванням реального сектора економіки. Це призвело до становища, яке характеризується: - процесом приватизації, що не досяг бажаних результатів, але котрий замість того зберіг, посилив або навіть створив монополії та олігополії; та недостатньою модернізацією менеджменту підприємств; - недосконалим регулюванням економічного життя; - слабкістю банківської системи; - формуванням конгломератів у фінансовій, промисловій галузях, у засобах масової інформації, які мають необмежену владу над державними органами, а також не мають демократичного контролю; - слабким соціальним виміром проектів у галузі економічного реформування, зниженням підтримки соціально незахищених верств населення; - серйозними проблемами із здоров'ям, низькою купівельною спроможністю чи, навіть, бідністю населення, включаючи заробітну плату, пенсії та інші соціальні виплати; - зростаючим процесом бартеризації та тіньовою економікою; - обмеженою базою оподаткування та слабким управлінням податковою службою; - зростаючими обсягами злочинності та корупції. Вищезазначені положення посилюють тяжку бюджетну кризу, за умов якої недостатньо координуються монетарні та фіскальні заходи, та посилюють зростання обсягів внутрішнього та зовнішнього боргу. Таким чином, внаслідок міжсистемних реформ у Росії формується економіка, яка вже визнана ринковою у США і ЄС, але така, що переобтяжена серйозними проблемами і за кількісними параметрами, насамперед абсолютними обсягами ВВП і ВНП на душу населення, реальними доходами населення тощо ще не вийшла на дотрансформаційний рівень 1990 р. Сучасна світова криза суттєво зменшить російський експорт, що приведе економіку до затяжної економічної кризи, яка може перерости і в соціальну. [1, 2]

Аналіз екологічної ситуації

Всі доступні дані свідчать про те, що екологічна обстановка в Росії в кінці ХХ ст. - одна з найбільш неблагополучних на земній кулі. У період гласності щонайменше 200 міст Росії були визнані екологічно небезпечними для здоров'я населення внаслідок забруднення повітря і вод. За програмою «брудні міста» бл. 30 міст були відібрані для очищення від забруднюючих відходів виробництва, але ефект виявився мінімальним. Щорічно в районі Норильська, де зосереджені найбагатші родовища поліметалічних руд, у навколишнє середовище викидається 2 млн. т діоксиду сірки, майже 2 млн. т оксиду міді, 19 млн. т закису азоту, майже 44 тис. т свинцю і безліч інших небезпечних для здоров'я людини речовин. Тривалість життя в цьому районі найнижча в Росії. У одній з місцевих лікарень, за даними за шестирічний період, 90% пацієнтів страждали різними захворюваннями легень. Завод з переробки нікелевих руд у місті Нікель на Кольському п-ові настільки сильно забруднює навколишнє середовище, що сусідня Норвегія запропонувала виділити кошти на заміну застарілого обладнання. У радянський час було засекречено до 50 ядерних підприємств, і тільки в 1994 з'ясувалося, що багато які місцевості заражені радіоактивними відходами. Вибухи відходів виробництва атомної зброї в Челябінської області (1957) і атомного реактора Чорнобильської АЕС поблизу Києва (1986) привели до радіоактивного зараження великих територій. Нерідкі випадки аварій на нафто- і газопроводах. Широко поширене забруднення вод стоками промислових і сільськогосподарських підприємств. У 1990-х роках в Росії неодноразово відмічалися спалахи холери через погане очищення води. [5]

Аналіз демографічної ситуації

Росія - багатонаціональна країна, де проживають представники понад 130 різних народів. Чисельність населення - 143 млн. осіб. Росіяни становлять переважну більшість - 80%. Серед національних меншин багато українців. На території населення проживає вкрай нерівномірно: 2/3 проживає в європейській частині країни із сприятливими природними умовами. Значно менша густота населення в азійській частині, де панує різкоконтинентальний клімат. Великі міста - Москва, Санкт - Петербург, Новосибірськ.

Переважна більшість населення - православні християни; значну частину неслов'янських жителів становлять мусульмани-суніти. Основні релігії: православ'я (Російська Православна Церква), іслам, католицизм, протестантизм, іудаїзм, буддизм тощо. [1]

Аналіз україно-російських відносин

З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у напруженні.

Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Також від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору.

Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. ОфіційнаМосква не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р., але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.

Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими, але загальне втручання російської влади в суверенні справи України призводить до поступового зниження довіри між двома народами. [4]

Місія та цілі діяльності суб'єкта господарювання

Місія підприємства - задоволення потреб закладів охорони здоров'я в високоякісному медичному обладнанні, надання замовникам та користувачам медичного обладнання можливостей придбання якісного та конкурентоспроможного обладнання. В даний час на ринку медичного обладнання України відсутнє виробництво деяких видів медичного обладнання, продукція провідних європейських виробників має надто високу ціну, а продукція маловідомих виробників (китайських, індійських тощо) відрізняється надто низькою якістю, та фактичною відсутністю сервісної підтримки. В той же час на території Російської федерації існують виробники медичного обладнання, що виготовлюють продукцію достатньо високої якості.

Мета підприємства - налагодження постачання деяких видів медичного обладнання, організація збуту на території Украйни, а також організація сервісної підтримки - технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту тощо

2. Визначення задач

Для визначення задач суб'єкта господарювання необхідно провести аналіз ринку медичного обладнання на території України та Російської федерації, визначити найбільш конкурентоспроможні види медичного обладнання, та відповідних заводів-виробників, розташованих на території Російської федерації. Також потрібно визначити основні аспекти торгових відносин між Україною та Російською федерацією з урахуванням специфіки продукції.

Аналізуючи сферу охорони здоров'я взагалі, варто відзначити наявність обмежень, які виступають в самих різних формах.

Охорона здоров'я населення залежить не тільки від ефективного функціонування ринку медичних послуг, але й від цілого ряду інших ринків, тісно пов'язаних між собою. Якщо розглядати тільки функціонування медичних установ, то вони, перш за все, виступають на двох основних ринках: ринку ресурсів і ринку медичних послуг. [11]

Ринок ресурсів включає в себе ринок трудових ресурсів і ринок матеріальних ресурсів. Цей ринок постачає медичним установам медичне обладнання, лікарські препарати, інструментарій.

Діючи на цьому ринку, медичні установи купують необхідні ресурси і здійснюють платежі, які виступають у вигляді заробітної плати і доходів власників ресурсів. На ринку ресурсів медичні установи виступають в ролі покупців, на ринку медичних послуг - продавцями.

Так, слід відзначити, що, враховуючи специфіку формування найважливішу роль в забезпеченні медичних закладів обладнанням, відіграє фактор взаємодії постачальників обладнання з владними структурами, що впливають на формування бюджетів різних рівнів. Однією з форм такої взаємодії є створення асоціацій (виробників/імпортерів медичного обладнання тощо)

Необхідно відзначити наявність додаткових штучних бар'єрів для виробників медичних послуг при їх виході на ринок: часті атестації, необхідність отримання ліцензій, при цьому для вже сформованого фахівця існує відносна легкість виходу на ринок медичних послуг і відходу з нього, так як надання багатьох видів медичної допомоги не пов'язане з великими первинними витратами, значними стартовим капіталом (на відміну від діяльності в промисловості, торгівлі та більшості інших сфер). З іншого боку, динамічний попит, поява нових потреб та «ніш» на ринку медичних послуг і супутніх товарів активно залучають в цю сферу нових фахівців і псевдоспеціалістів. Тому цілком зрозуміле прагнення вже усталеного контингенту виробників усіма можливими, і не тільки економічними, засобами мінімізувати ймовірність появи на ринку потенційних конкурентів, обмежити пропозицію, максимізувати ціни і доходи.

Зазначені вище обмеження конкуренції та інформації означають, що ринок медичних послуг буде істотно відрізнятися від ринку досконалої конкуренції. В умовах досконалої конкуренції, у випадках, якщо фірма відкриває кращий спосіб виробництва будь-якого товару, вона просто знижує ціни і таким чином відбирає покупців в інших виробників. Виробництво завжди ефективно, а ціни відображають витрати виробництва найбільш досвідчених виробників. Якщо ці умови не виконуються, то можуть вижити і ті виробники, у яких ціни значно перевищать витрати виробництва.

Коли товар неоднорідний і покупець не дуже добре поінформований, тоді йому складно визначити, що означає більш низька ціна - сигнал про можливість більш вигідно покупки або про низьку якість товару. А коли покупці інформовані про ціни, то фірми можуть їх підняти вище рівня цін рівноваги тільки при обмеженні числа продавців. [12]

Таким чином, можна стверджувати, що ринок медичних послуг, з точки зору організаційної структури, є ринком недосконалої конкуренції. При цьому за своїми основними характеристиками він в більшій мірі наближається до структур, які в економічній теорії класифікуються як ринок монополістичної конкуренції і монополія. Ці обставини неминуче накладають свій відбиток на поведінку виробників, зміна їх першочергових цілей, систему ціноутворення, що також потребує специфічного регулювання процесів, що відбуваються в цих ринкових структурах з боку держави. [13]

У зв'язку з цим надзвичайно важливо звернути увагу на фактори, що визначають попит та пропозиція медичних послуг. Ключову роль тут грає ціна, яка, з одного боку, визначає попит та пропозиція, а з іншого боку, в умовах вільного її зміни балансує їх. Для того щоб будувати прогнози відносної зміни величини попиту або пропозиції при зміні ціни, необхідно знати кількісні параметри цих змін. Найпоширенішою кількісною характеристикою попиту є так звана еластичність попиту.

Пропозиція медичних послуг також буде залежати не тільки від ціни, а й від інших факторів: ціна ресурсів, що використовуються, податків і дотацій, кількість виробників даних послуг. Остання обставина має особливе значення.

В умовах широкого використання медичного страхування ринок послуг може бути представлений наступними видами: страховим ринком, ринком медичних послуг за системою страхування та вільним ринком медичних послуг. Що ж до ринку ресурсів, то він також може бути певним чином класифікований. Це ринок медичного обладнання, ринок лікарських препаратів, ринок праці.

Ринок медичних послуг і ринок ресурсів пов'язані між собою найтіснішим чином. З одного боку, попит на ринку ресурсів є похідним від попиту на медичні послуги, а з іншого боку, рівень цін і в цілому кон'юнктура на ринку ресурсів визначають потенційні можливості і межі розвитку медичних установ. Тому не випадково рівень професійної підготовки медичних працівників, наявність лікарських препаратів, низький рівень матеріально-технічної бази охорони здоров'я стали найбільш гострою проблемою, що спостерігається у нас в країні кризи охорони здоров'я.

В той же час в Росії довгі роки в цих сферах панував державний монополізм, незначна сума коштів, що виділяється з державного бюджету, переважання екстенсивних методів розвитку є основними причинами виниклих утруднень, що з'явилися в цих умовах перші медичні кооперативи, малі підприємства багато в чому мали успіх завдяки доступу до сучасного обладнання, дефіцитним ліків, залучення найбільш кваліфікованих фахівців. Це призвело до ще більшої диференціації якості медичного обслуговування, посилило соціальну напруженість у суспільстві. Тому держава була змушена піти на посилення державного контролю у виробництві ліків та медичної техніки.

Зокрема, це виявилось у реорганізації Міністерства охорони здоров'я Росії, яке перетворилося на Міністерство охорони здоров'я і медичної промисловості Російської Федерації, а також у виданні влітку 1994 року постанови Уряду Російської Федерації «Про державну підтримку розвитку медичної промисловості та поліпшення забезпечення населення та закладів охорони здоров'я лікарськими засобами та виробами медичного призначення».

У будь-якому випадку більшість цих проблем можуть бути успішно вирішені лише з розширенням фінансової бази всій системи охорони здоров'я в країні.

З урахуванням вищевикладеного, для нормального функціонування суб'єкта підприємницької діяльності на ринку медичного обладнання, що планує імпортувати медичне обладнання та супутні товари з Російської федерації, необхідно проходження таких етапів:

- Отримання ліцензії на зовнішньоекономічну діяльність.

- Проведення реєстрації в міністерстві охорони здоров'я медичного обладнання, що буде постачатися.

- Визначення сегменту ринку та методів продажу.

- Створення сервісного центру, для чого пройти на території РФ навчання та тренінги на базі заводів-виробників обладнання.

- Створення діючого торгівельного офісу, підготовка кваліфікованого персоналу.

- Розробка та лобіювання державних програм забезпечення медичних закладів певними видами медичного обладнання.

3. Розробка стратегії

Розглянемо стратегічні альтернативні варіанти можливостей розвитку міжнародного бізнесу суб'єктом господарювання в обраній країні:

1. Створення підприємства на території РФ. Це дає змогу більш тісно співпрацювати з виробниками, та орієнтувати діяльність вдосконалення товарів. На території Украйни створюється філіал, з представництвами (представниками) в різних областях. Діяльність підприємства спрямовується на найбільш ефективне та якісне задоволення потреб споживачів, шляхом тісної співпраці з виробниками. Постачання ведеться безпосередньо з Росії за попереднім замовленням українського представництва.

Перевагою даного варіанту є можливість більш тісного співробітництва з виробниками. Основним недоліком є віддаленість керівних структур підприємства від безпосередніх постачальників товарів, а також структур, що мають значний вплив на закупівлі.

2. Створення підприємства на території України. На Україні розміщується основний торговий офіс. Керівництво підприємства проводить основну діяльність на території України, співпрацює з владними структурами, контролюючими органами, підтримує тісний контакт з замовниками. Сервісний підрозділ розташовується на території Росії, здійснює підбір та комплектацію обладнання, здійснює ремонт та сервісну підтримку споживачів.

Недоліком такого варіанту є віддаленість від постачальників, яка компенсується періодичними службовими візитами, та регулярне проведення переговорів на території Росії. Також в разі недостатньої якості обладнання, браку тощо, можуть виникати затримки при «віддаленому» обслуговуванні, що буде позбавляти споживачів користуватися придбаним обладнанням. Вирішенням таких проблем може бути створення резервного обмінного фонду обладнання.

3. Створення торгівельного підприємства та сервісного центру на території України. На території Росії періодично проводяться тренінги менеджерського складу, та навчання інженерів на базі заводів-виробників. Всі поточні питання співпраці з виробниками обладнання вирішуються в систематичних службових відрядженнях. В разі необхідності, на території РФ постійно перебуває представник, для оперативного вирішення поточних питань з виробниками.

Основною перевагою такого варіанту є безпосередня близькість до споживача, можливість ефективного лобіювання інтересів підприємства у владних структурах, можливість надання оперативної та якісної сервісної підтримки в гарантійний та післягарантійний період. Для надання якісного сервісного обслуговування, потрібно приділити увагу підготовці та професійному відбору інженерів підприємства.

Вибір стратегії здійснюється експертним методом прийняття управлінських рішень з урахуванням досвіду в діяльності з постачання та обслуговування медичного обладнання в Україні. Найбільш дієвими є другий та третій варіанти, тому що з урахуванням політичної ситуації в Україні, ефективне ведення торгівлі в зазначеній сфері «віддаленим методом» практично неможливе. Вибір між другим та третім варіантом організації діяльності залежить від ходу розвитку діяльності на початкових етапах:

- домовленостей та стану взаємодії між керівництвом компанії та владними структурами.

- рівня складності та асортименту продукції,

- надійності та довговічності обладнання,

- рівня співпраці з заводами виробниками,

- методами організації сервісної підтримки на підприємствах-виробниках.

В разі відсутності попередній домовленостей та гарантованого ринку збуту, слід обирати третій варіант розвитку підприємства.

Кошторис витрат на здійснення міжнародного бізнесу на етапі підготовки:

4. Реалізація стратегії

Орієнтовний план дій на етапі підготовки

На етапі реалізації стратегії також можуть вживатися такі заходи підвищення ефективності, як проведення додаткових маркетингових досліджень, проведення аналізу якості діяльності, розробка та лобіювання державних програм забезпечення медичних закладів певними видами медичного обладнання тощо.

Висновки

Об'єктом дослідження обрано Російську федерацію - країну, на території якої планується здійснення міжнародного бізнесу.

Суть бізнесу полягає в організації постачання російського медичного обладнання, комплектуючих та витратних матеріалів на території України.

Проведений аналіз ринку дає змогу визначити найбільш пріоритетні напрямки розвитку. Розглянуто декілька варіантів розміщення основних підрозділів підприємства - на території Російської федерації, та на Украйні. Найбільш ефективним визначено розміщення головного офісу на території Украйни, створення сервісного підрозділу, який буде тісно співпрацювати з інженерами заводів-виробників.

Основними заходами з інтенсифікації продаж прийнято співпрацю з регулюючими та владними структурами, в якості додаткових методів - проведення маркетингових досліджень ринку, проведення тренінгів для потенціальних замовників.

В роботі визначені основні етапи підготовки бізнесу, визначено орієнтовну вартість підготовки - 265000 грн. та терміни - до 5 місяців.

Перелік посилань

1. М.Д. Чулков, Історичний опис російської комерції, т. VI, Кн.3, стор. 39 - 40.

2. Е. Бухвальд, Н. Гловацкая, С. Лазуренко «Макроаспекты економічної безпеки: чинники, критерії й економічні показники» «Питання економіки» №12 (1994), стор. 25-35

3. История // Новая российская энциклопедия / под ред. А.Д. Некипелова. - М.: Энциклопедия, 2004. - Т. 1

4. «Пострадянська Росія». Юрій Соболєв «Дзеркало тижня. Україна» №8, 04 Березень 2011

5. Финансирование здравоохранения: альтернативы для Европы / Ред. Моссиалос Э., Диксон А., Фигерас Ж., Кутцин Д. / Пер. с англ. - М: Издательство. «Весь мир», 2002. - 352

6. Законодавство України про охорону здоров'я: Зб. законів за станом на 20 берез. 2002 року / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, 2002. - 151 с.

7. Климова Н.Б., Зайцева А.Л., Бреев П.В. Национальная система дравоохранения Франции. Организация. Источники финансирования (по материалам зарубежной литературы) // Экономика и практика обязательного медицинского страхования. - 2002. - №5. - С. 4-8.

8. Нонко В., Стецюк Т. Іноземний досвід медичного страхування // Главний врач. - 2002. - №4. - С. 42-44.

9. Офіційний сайт МОЗ України http://www.moz.gov.ua.

10. Попченко Т. Корупція як перешкода ефективному державному регулюванню сфери охорони здоров'я // Актуальні проблеми державного управління ДРІДУ НАДУ. - 2007. - №3 (29). - С. 175-181.

11. Регулирование предпринимательской деятельности в системах здравоохранения европейских стран / Ред. Солтман Р.Б., Буссе Р., Моссиалос Э. / Пер. с англ. - М: Изд-во «Весь Мир», 2002. - 272 с.

12. Системы здравоохранения в Европе. Анализ современных стратегий. Европейское региональное бюро ВОЗ/ «ГЕОТАР Медицина». М., 2000. - 431 с.

13. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - 680 с.

14. Финансирование здравоохранения: альтернативы для Европы / Ред. Моссиалос Э., Диксон А., Фигерас Ж., Кутцин Д. / Пер. с англ. - М: Издательство. «Весь мир», 2002. - 352

Размещено на Allbest.ru