Поняття стандартизації продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття стандартизації продукції

якість управління система ресурс

Система якості - сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійснення загального керівництва якістю. Масштаби системи якості повинні відповідати завданням забезпечення якості. Система якості однієї організації відрізняється від системи якості іншої організації, оскільки її формування залежить від цілей, що коштують перед організацією, її специфіки, виду виробленої продукції або послуги й властивого їй практичного досвіду.

Вимоги до якості встановлюються й фіксуються в нормативних і нормативно-технічних документах: державних, галузевих, фірмових стандартах, технічних умовах на продукцію, у технічних завданнях на проектування або модернізацію виробів, у кресленнях, технологічних картах і технологічних регламентах, у картах контролю якості й т. п. Перелік цей не важко продовжити.

Система якості, відносини виробника й споживача до якості й інші механізми керування якістю пройшли складний і тривалий етап удосконалювання в умовах глибокої економічної кризи.

Минулі протягом останнього десятка років політичні, соціальні й економічні зміни поставили Україну в нові, мало для неї знайомі умови існування. На жаль, ці процеси супроводжувалися інфляцією, підвищенням цін, зниженням трудової активності й дисципліни, кризою влади й, отже, падінням життєвого рівня більшої частини населення незалежної України.

Залишилися за рубежем основні сировинні й енергетичні джерела, життєво важливі для безперервного процесу виробництва й достатніх темпів відтворення підприємств практично всіх галузей промисловості. Протягом декількох років в Україні не залишилося жодного підприємства, якого не торкнувся б паливно-енергетичний «голод». У цих умовах ще більше підсилилася необхідність розвитку зовнішніх торгово-економічних відносин з іншими країнами ближнього й далекого зарубіжжя. З розвитком цих відносин Україна стала величезним ринком збуту промислових і споживчих товарів, що не могло не позначитися на минаючий етап відродження економіки й промисловості.

Для підприємств істотно ускладнилася реалізація продукції: на внутрішньому ринку - через ввіз імпортної продукції й різкого зниження платоспроможного попиту, на зовнішньому ринку - внаслідок не здатності конкурувати продукції українських підприємств, відсутності досвіду й навичок торгівлі на насичених ринках, зневаги прийнятими там правилами взаємин, у тому числі вимогами наявності сертифікатів на продукцію й системи якості.

Серйозною перешкодою на шляху експорту української продукції на західні й інші закордонні ринки є значне відставання вітчизняних підприємств від світової практики в частині створення сучасних систем якості й підтвердження їхньої відповідності загальноприйнятим міжнародним вимогам.

Затверджені в 1987 р. міжнародні стандарти ISO серії 9000 на системи якості в цей час є нормою взаємин на ринках практично всіх країн миру. Наявність сертифіката на систему якості постачальника, що підтверджує її відповідність MC ISO 9000, стає в ряді випадків обов'язковою умовою при висновку контрактів на поставку продукції. При цьому діяльність по міжнародній стандартизації систем якості постійно активізується й розвивається.

Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

? установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

? розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

? визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості та запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

? формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

? створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, основними з яких є:

¦ урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;

¦ гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності - з національними стандартами інших країн;

¦ взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;

¦ участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін - розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;

¦ відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови - документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упаковки, транспортування та зберігання продукції). Нормативно-технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об'єктів стандартизації.

Рис. 1. Сукупність нормативно-технічної документації для проектування й виготовлення продукції.

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації - ІСО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000. Перелік цих стандартів, подано на рис. 2

Державні стандарти України встановлюють на: 1) вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо); 2) продукцію міжгалузевого призначення; 3) продукцію для населення й народного господарства; 4) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, інформаційні технології, технічна документація, організація робіт зі стандартизації та метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин); 5) елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистема, оборона, навколишнє природне середовище, банківсько-фінансова система тощо); 6) методи випробувань. Вони містять обов'язкові й рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать вимоги, котрі забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону.

Загальною метою розвитку й впровадження стандартизації можна вважати:

визначення пріоритетних напрямків досліджень і створення науково-технічних програм у рамках міждержавного й міжнародного співробітництва;

розробку проектів законодавчих актів і стандартів;

створення оптимальної структури фонду стандартів;

створення оптимального складу заходів і методів забезпечення єдності вимірів;

забезпечення єдності перспективного й поточного планування;

формування системи керуючих і виконавчих органів, служб стандартизації й сертифікації;

установлення раціональної форми й утримування стандартів як носіїв нормативно-технічної інформації;

- широке впровадження методів обробки інформації за допомогою сучасного інформаційне обчислювального встаткування.

Система стандартизації повинна базуватися на таких принципах:

- дотримання рівня розвитку науки й техніки, економічній цілісності й ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживача й суспільства в цілому;

- створення комплексу нормативно-технічних документів, які мають загальногосподарський характер і стосуються життєвого оточення, продукції й послуг;

- доступність і відкритість інформації про діючі стандарти й програми робіт зі стандартизації;

- взаємозв'язок і відповідність документів всіх рівнів.

У динамічних умовах перехідного періоду в економіці, що розвивається, і відносин у суспільстві система стандартизації повинна не тільки гармонійно адаптуватися, але й посилено впливати на формування й функціонування господарського механізму, якість і конкурентоспроможність продукції.

У цей час проявляється прагнення випливати таким важливим орієнтирам, як екологія, безпека, надійність, сумісність і взаємозамінність продукції, ресурсозбереження й впровадження інформаційних технологій.

Структура органів і служб стандартизації повинна брати активну участь у роботах зі стандартизації всіх галузей господарської діяльності, у тому числі замовників, громадських організацій споживачів, інженерно-технічних суспільств, і координувати свою діяльність із роботою іноземних, міжнародних і міждержавних органів і організацій по стандартизації.

Державний комітет України по стандартизації, метрології й сертифікації у відповідності й законодавством України й міжнародних договорів, ратифікованих Україною, представляє інтереси України в міжнародних і регіональних організаціях по стандартизації, а також у відносинах з відповідними органами інших країн у сфері стандартизації й сертифікації, ухвалює рішення щодо приєднанні до міжнародних і регіональних систем сертифікації, а також укладає договори про взаємне визнання результатів сертифікації. Якщо міжнародними договорами України встановлені інші правила, чим установлені в Декреті Кабінету Міністрів України, то застосовуються правила міжнародних договорів.

У кожній країні з розвитий промисловістю й економікою є своя організація по стандартизації й сертифікації. Головною метою національних органів по стандартизації й сертифікації є співробітництво з міжнародними організаціями в плані сумісності стандартів і визнання національних сертифікатів. Така організація є й в Україні.

Українська Асоціація якості (УАК) заснована в 1989 році як Всеукраїнська суспільна (неурядова) професійна організація по якості й зареєстрована Міністерством юстиції України. Головна мета - формування суспільної думки й політики в області розвитку й використання методів і коштів забезпечення й поліпшення якості продукції й послуг, як фактору поліпшення життя громадян України. Своєю діяльністю УАК сприяє підвищенню рівня й ефективності робіт із забезпечення якості на підприємствах України, виходу української продукції на світовий ринок, підвищенню міжнародного авторитету України і її інтеграції у світову економіку, підвищенню престижу й соціальної захищеності фахівців з якості.

Для виконання статутних завдань УАК формує регіональні відділення у всіх обласних центрах, міжгалузеві проблемні науково-технічні комісії, галузеві й міжгалузеві комітети, союзи й клуби.

УАК співробітничає з державними, суспільними, науковими й комерційними організаціями, підприємствами, а також з фахівцями з якості України, країн СНД і далекого зарубіжжя. В Україні - це Національна Академія наук, Союз промисловців і підприємців, Державний комітет із захисту прав споживачів, Держстандарт і ін.

По територіальному розташуванню ближче всього перебуває Європейська організація по якості (ЕОК).

ЕОК - це неурядове об'єднання національних організацій по якості з європейських країн. Вона заснована в 1956 році. Зараз у її склад входять організації з 31 країни, включаючи Україну. Повним членом ЕОК від України є УАК. Як асоційовані члени в ЕОК входять організації й професіонали по якості із усього миру.

Вищим керівним органом ЕОК є Генеральна Асамблея ЕОК. Засідання Генеральної Асамблеї проводяться 2 рази в рік. Крім рішення офіційних питань, участь у Генеральних Асамблеях ЕОК дозволяє встановити ділові контакти з іншими організаціями - членами ЕОК, скоординувати з ними свою діяльність.

Основне завдання діяльність ЕОК - сприяння обміну інформацією й досвідом у теорії й практиці якості з метою росту конкурентоспроможності європейської економічної системи. Особлива увага при цьому приділяється потребам малих і середніх підприємств. Також важливою метою є забезпечення росту якості в утворенні й суспільних послугах.

У своїй діяльності ЕОК співробітничає з багатьма національними й міжнародними організаціями по якості. Серед них - Міжнародна організація по стандартизації (ISO), Американське Суспільство по керуванню якістю (ASQC), Європейський Фонд керування якістю (EFQM), Європейська Організація по випробуваннях і сертифікації (EOTC). Серед цього ряду особливо виділяється EFQM - об'єднання провідних європейських фірм, створене з метою вивчення питань керування якістю. Також ЕОК тісно співробітничає з Міжнародною Асоціацією якості (МАК «Соваск»).

МАК «Соваск» створена в 1991 році, як організація науково-технічної громадськості, зацікавленої й приймаюча участь у рішенні проблем якості продукції й послуг. Одним із засновників і колективним членом МАК «Соваск» є Українська Асоціація якості.

Головна мета МАК «Соваск» - формування суспільної думки й сприяння розвитку й використанню методів і коштів в області забезпечення якості і їхніх гармонізацій з международно-визнаними нормами й правилами. У діяльності МАК «Соваск» беруть участь індивідуальні й колективні члени. Вищими, керівними й виконавчими органами Асоціації є Загальні збори членів Асоціації, Правління, Бюро й Генеральна дирекція. Вища посадова особа - президент Асоціації, що обирається строком на 4 роки. Генеральну дирекцію очолює Генеральний директор.

Українська Асоціація якості представлена в МАК «Соваск» віце-президентом (президентом УАК) і двома членами правління МАК «Соваск».

У складі МАК «Соваск» створені й працюють галузеві (міжгалузеві) комітети, Союз по якості оборонної продукції, створений ряд регіональних, галузевих і міжнародних сертифікаційних центрів, а також власні підприємства, що спеціалізуються на рішенні проблем якості. Сформовано проблемні комісії з різних аспектів якості й сертифікації.

Міжнародна організація по стандартизації (ISO) створена в 1946 р. на засіданні Комітету ООН. В Уставі ISO записано, що «Метою організації є сприяння розвитку стандартизації у світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну й взаємодопомоги, а також для розширення співробітництва в області інтелектуальної, технічної й економічної діяльності.

ISO складається з керівних і робочих технічних органів. Основними керівними органами є Генеральна асамблея й Рада. Рада містить у собі ряд технічних органів, у тому числі 6 Комітетів: Комітет з оцінці відповідності (КАСКО), Комітет із захисту інтересів споживачів (КОПОЛКО), Комітет з наданню допомоги країнам, що розвиваються (ДЕВКО), Комітет з науково-технічній інформації (ИНФКО), Комітет зі стандартним зразкам (РЕМКО), Комітет з вивченню нових принципів стандартизації (СТЛКО),

Основний вид діяльності ISO - розробка міжнародних стандартів, що виконує близько 200 технічних комітетів (ТК).

Міжнародні стандарти ISO не є обов'язковими до застосування - однак в умовах гострої конкуренції на світовому ринку виготовлювачі продукції, що прагнуть забезпечити конкурентоспроможність своєї продукції, змушені застосовувати стандарти ISO і інших міжнародних організацій.

Серед технічних комітетів в останні роки особливе місце займає ТК 176 «Загальне керівництво якістю й забезпечення якості», у завдання якого входить стандартизація й гармонізація основних принципів систем якості. Цим комітетом виконуються роботи зі створення, розвитку й удосконалюванню сімейства міжнародних стандартів ISO 9000.

Всі національні й міжнародні інститути якості тісно співробітничають між собою для плідного розвитку й удосконалення систем по контролі й застосуванню якості. Серед не перерахованих міжнародних і національних організацій і установ по якості можна виділити трохи відомих:

- Американське суспільство по керуванню якістю

- Європейська Рада об'єднань виробників хімічної продукції

- Міжнародна Академія якості

- Міжнародна організація споживчих союзів

- Міжнародна організація законодавців метрології

Кожна організація-виробник продукції або послуг повинна прагне до максимального дотримання всіх вимог, передбачених у тих нормативних документах, які вона використовує. Інакше, в умовах нещадної боротьби за виживання на ринку, не минути банкрутства. Найважливіший фактор досягнення успіху й стабільного зростання прибутку й престижу організації в ринковій економіці можна вмістити в одному слові: «якість».

Іноземні компанії, що досить добре втримують свою позицію в ринковому секторі, виділяють більші кошти на контроль якості власної продукції, успішно використовують унікальні методи незалежної споживчої оцінки шляхом новітніх методів теле комунікацій, за допомогою глобальної мережі Інтернет.

Трохи інакше склалася ситуація в Україні. Ринкова економіка України перебуває в стані розвитку й тому досить часто можна зустріти неякісну продукцію. Аналізуючи останнє десятиліття минулого тисячоріччя можна із упевненістю сказати про те, що жодна організація, що ставить свої інтереси вище потреб споживача, не вижила й ще довго будуть бути прикладом підприємствам, що створюються.

Поняття сертифікація продукції.

Ціль державної системи сертифікації продукції - введення необхідних організаційних, технічних і економічних заходів для забезпечення гарантій, пов'язаних із придбанням і використанням споживачем продукції для власних потреб.

Основними принципами побудови системи сертифікації повинні бути:

- створення національної нормативно-методичної бази на основі міжнародних норм і правил сертифікації;

- використання діючих в Україні державних стандартів і іншої нормативно - технической документації, прийнятої в системах сертифікації конкретних видів продукції;

- проведення незалежної оцінки характеристик і властивостей продукції (робіт, послуг) і систем якості третьою стороною, що не входить в організаційну структуру виробника й споживача;

- установлення правил сертифікації конкретних видів продукції з урахуванням їх характеристик, особливостей виробництва й поставок, вимог міжнародних систем і угод по сертифікації;

- впровадження систем сертифікації, установлених Комітетом Ради Міжнародної організації по стандартизації (ISO);

- відкритість державної системи сертифікації продукції для приєднання систем сертифікації інших держав і міжнародних систем сертифікації продукції.

Державна система сертифікації України передбачає обов'язкову й добровільну сертифікацію. Сертифікація продукції відбувається уповноваженими на це органами сертифікації - підприємствами, установами й організаціями з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я й майна громадян і навколишнього природного середовища;

- допомоги споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві й міжнародній торгівлі.

Державну систему сертифікації продукції становить Державний комітет України по стандартизації, метрології й сертифікації - національний орган України по сертифікації, що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування, а саме:

- визначає основні принципи, структуру й правила системи сертифікації в Україні;

- затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації, і визначає строки її виконання;

- призначає органи сертифікації;

- акредитує органи сертифікації й іспитові лабораторії, атестує експертів-аудиторів;

- установлює правила визнання сертифікатів інших країн.

Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться винятково в державній системі сертифікації. Обов'язкова сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і подальший нагляд за сертифікованою продукцією. Випробування повинні проводиться іспитовими лабораторіями тими методами, які визначені відповідними нормативними документами. У випадку відсутності цих документів - методами, які визначаються органом сертифікації або органом, що виконує його функції. У результаті позитивного рішення органа сертифікації замовникові видається сертифікат і право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Размещено на Allbest.ru