Організація управління виробничою бригадою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Організаційна частина

1.1 Модернізація як ефективна форма усунення техніко-економічного старіння засобів праці

1.2 Організація праці трудових колективів

1.3 Розрахунок чисельності робітників бригади на електромонтаж трансформаторної підстанції

1.4 Розрахунок середнього розряду і середньо-годинної тарифної ставки

2. Економічна частина

2.1 Розрахунок матеріальних витрат на електромонтажні роботи

2.2 Розрахунок загального фонду заробітної плати робітників бригади і відрахувань з фонду заробітної плати

2.3 Розрахунок кошторису електромонтажу трансформаторної підстанції

2.4 Техніко-економічні показники роботи бригади

Висновок

Література

Введення

Виробнича бригада - це первинна ланка трудового колективу заводу, що об'єднує робітників спільністю використовуваних засобів виробництва, виконуваного виробничого завдання, матеріальною і моральною відповідальністю за колективні результати праці і зацікавленості в їх досягнень.

Виробнича бригада є низовою ланкою структури управління заводом.

Бригада створюється наказом (розпорядженням) начальника цеху або другого структурного підрозділу.

Для бригади встановлюється робоча зона, що охоплює технологічний процес або його відособлену частину, за нею закріплюються виробнича площа, устаткування, засоби праці, надаються виробничі ресурси і необхідна технічна документація. Виробнича бригада самостійно здійснює відповідний процес і управління ним у своїй робочій зоні, несе колективну відповідальність в межах, залежних від її діяльності, за результати своєї роботи і здійснення покладених на неї завдань, головні з яких : виконання в строк встановленого виробничого плану (завдання), зустрічних планів, підвищення продуктивності праці, забезпечення високої якості продукції (роботи), раціональне використання устаткування, робочого часу і усіх видів ресурсів, збереження власності.

Разом з колективною в бригаді діє персональна відповідальність кожного члена бригади і бригадира відповідно до його обов'язків.

Переробка і виправлення виконаною бригадою продукції, що виявилася браком, виробляються членами бригади без додаткової оплати або за їх рахунок. Бригада несе колективну відповідальність за випуск неякісної продукції і відшкодовує збиток з бригадного заробітку, а при його розподілі враховує конкретну провину окремих працівників.

Усі члени бригади зобов'язані дотримувати трудову і виробничу дисципліну, трудове законодавство, положення і вимоги організації праці і виробництва, технології, експлуатації машин і устаткування, правила користування інструментом, техніка безпеки і інші спеціальні інструкції, діючі на заводі.

У виробничу бригаду об'єднуються працівники для спільного і найефективнішого виконання виробничого (технологічного) процесу або завдання на основі товариської взаємодопомоги, загальної зацікавленості і відповідальності за результати роботи.

Бригада утворюється за згодою робітників відповідно до наказу (розпорядженням) керівника виробничого об'єднання (заводу), підприємства, організації або за його дорученням розпорядженням керівника цеху або іншого структурного підрозділу.

Типовим положенням про виробничу бригаду, бригадира, раду бригади і раду бригадирів визначено дві основні форми бригад - спеціалізовані і комплексні. Спеціалізовані бригади об'єднують робітників однакових професій, що виконують однорідні технологічні операції і процеси. Комплексні бригади об'єднують робочих різних професій, що виконують комплекс взаємозв'язаних технологічно різнорідних робіт, які охоплюють увесь процес виробництва або одну з його стадій. Спеціалізовані бригади створюються на ділянках виробництва з технологічною спеціалізацією, а комплексні - на ділянках виробництва з предметною або подетальною спеціалізацією, де досягнення найбільшої ефективності праці вимагає узгоджених дій робочих різних професій.

Бригади можуть бути змінними і крізними. Змінні бригади об'єднують робітників однієї зміни і доцільні, коли виробничий цикл дорівнює змінному робочому часу або менше його і немає необхідності створювати певний заділ для наступної зміни. Крізні бригади об'єднують робочих, зайнятих в декількох змінах. Такі бригади рекомендується створювати при тривалому циклі виготовлення виробу (деталей). У деяких галузях до крізних відносяться бригади, що об'єднують робітників однієї зміни, що виконують увесь комплекс взаємозв'язаних робіт по виготовленню продукції.

Останніми роками в машинобудуванні і інших галузях спостерігається випереджаюче зростання не лише комплексних, але і таких, що укрупняють, госпрозрахункових і підрядних бригад.

Бригада, що виконує, як правило, технологічно закінчений цикл робіт (виготовлення продукції), за чисельністю вона рівна або перевищує встановлені норми управління для майстрів. Вона може бути спеціалізованою або комплексною, змінною або крізною. До складу бригад, що укрупняють, якщо це доцільно за умовами виробництва, включають майстрів і інших ІТР.

Для госпрозрахункової бригади встановлена відповідальність колективу за використання матеріальних і енергетичних ресурсів і введено заохочення за їх економію на підставі затверджених норм витрати і організації відповідного обліку.

Підрядна бригада виконує роботу на умовах підряду. У підряді передбачені:

- чітко встановлений в кількісних і якісних показниках кінцевий результат роботи і терміни її виконання;

- виділення матеріальних ресурсів для виконання встановленого завдання;

- закріплення за колективами основного технологічного устаткування, інструменту, інших основних виробничих фондів;

- надання колективу самостійності у виборі конкретних форм організації роботи;

- гарантований розмір оплати праці за досягнення кінцевого результату незалежно від фактичних трудових витрат або чисельності працівників;

- взаємна матеріальна відповідальність підрядного колективу і адміністрації за виконання умов підряду, визначуваних або договором, або заводською системою планування, обліку і стимулювання.

Організація комплексної бригади дозволяє: підвищити продуктивність праці за рахунок поліпшення використання устаткування, робочого часу на основі підвищення маневреності в розставлянні робочих за рахунок поєднання професій і взаємодопомоги в роботі; значно скоротити роботу по плануванню і обліку праці; понизити собівартість, скоротити терміни і здешевити виробництво робіт.

Праця в комплексній бригаді є змістовнішою, відкриває широкі можливості для творчості, підвищення кваліфікації і розширення поєднання професій членів бригади.

1. Організаційна частина

1.1 Модернізація як ефективна форма усунення техніко-економічного старіння засобів праці

У ході виробничого процесу будівлі, машини й інші засоби праці поступово втрачають частину своїх корисних властивостей, інакше кажучи відбувається їхній знос.

Розрізняють два види зносу основних засобів -- фізичний і моральний.

Фізичний знос -- це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос -- це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Модернізація діючого виробничого устаткування - удосконалення виробничого устаткування з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог. Модернізація у багатьох випадках є найефективнішою формою усунення техніко-економічного старіння засобів праці, а іноді це єдиний спосіб відновити можливість виконувати необхідний обсяг робіт. У першу чергу модернізація необхідна при моральному зносі обладнання. Це обумовлено тим, що з появою більш сучасних машин та іншого технічного обладнання, зростають вимоги до темпів і якості виробництва. Тому застаріле обладнання з часом не може вдовольнити сучасні вимоги і найефективнішим способом усунення старіння засобів праці є саме модернізація.

Слід відмітити, що модернізація засобів праці потребує набагато більших капіталовкладень, ніж ремонт обладнання, але враховуючи той факт, що вимоги до якості і темпів виробництва постійно ростуть, це економічно вигідно.

1.2 Організація праці трудових колективів

Організація праці - це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав у переході до концепцій “збагачення праці”, “автономних груп”, “гуманізації праці”, які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій “демократії в промисловості”, “соціальної інтеграції” та ін.

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

- поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

- організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;

- нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

- організація підбору персоналу та його розвиток, тобто -- планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;

- оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

- раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

- поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

- зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

- мотивація й оплата праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів Особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, умовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

1.3 Розрахунок чисельності робітників бригади на монтаж ТП

На проектованій дільниці ведеться електромонтаж трансформаторної підстанції. Роботу проводить спеціальна бригада електромонтажників.

Виробнича бригада представляє собою колектив робітників, організований для сумісно виконання виробничого завдання і несе загальну відповідальність за результати праці. Бригада складається з постійно пов'язаних між собою в процесі робочих, результатом спільної праці яких є закінчений в тій чи іншій стадії. Результати роботи бригади повинні визначатися з урахуванням індивідуального внеску кожного робітника.

Формуванню і розстановці бригад на підприємстві передує організаційно-економічна розстановка, що визначає місце кожної бригаді у виробничому процесі ділянки, цеху, підприємства. При проектуванні вирішуються питання раціональної організації робіт (операцій) технологічного процесу, враховуються загальні вимоги формування бригад, вибирається вид бригади, реалізуються основні принципи організації виробничих бригад, визначається і уточнюється чисельний і кваліфікаційний склад бригад, формується структура управління бригадами.

При проектуванні колективних форм організації та стимулюванні праці на рівні бригади необхідно враховувати наступні вимоги:

1. Відповідність виду бригади змісту і послідовності виконуваних робіт;

2. Відповідність чисельності, професії і розрядів робітників обсягу, складу та складності виконуваних робіт;

3. Забезпечення безперервності трудових процесів, можливості суміщення професій і застосування раціональні прийомів і методів праці;

4. Підвищення змістовності праці та використання можливостей для його здійснення;

5. Зацікавленість в ефективному досягненні результатів колективної праці.

Для розрахунку чисельності і кваліфікаційного складу бригади необхідно:

1. Визначити комплекс робіт, що доручаються бригаді, з урахуванням характеру технологічного процесу, що застосовується обладнання та інших умов;

2. Встановити трудомісткість кожної операції на виконаний обсяг робіт;

3. Визначити трудомісткість виконуваних робіт по розрядах і професій;

4. Визначити трудомісткість виконуваних робіт у цілому, а також за професіями і розрядами;

5. Визначити чисельний і професійний склад бригади;

Кількість робітників бригади знаходиться по трудомісткості (Т), значення якої беремо з технолого-нормувальної карти. При цьому треба враховувати, що кількість робітників у бригаді повинна бути мінімальною, але достатньою для виконання роботи без перевантаження робітників.

Таблиця 1.1 - Технолого-нормувальна карта на монтаж трансформаторної підстанції

Найменування операції	Чол./розряд (R)	Трудоємність робіт, Н*год
1. Комплектування електроконструкцій, вузлів і блоків.	1/3, 1/4	58
2. Установка опорних конструкцій, закладних деталей для монтажу щитків, панелей, апаратів.	1/3, 1/4	54
3. Монтаж внутрішньої мережі заземлення.	1/3, 1/4	50
4. Підготовка траси для загального освітлення.	1/4, 1/5	50
5. Установка кабельних конструкцій в камерах і відрізків труб для вводу і виводу кабелів.	1/4, 1/5	58
6. Установка комплектних розподілю вальних пристроїв, щитів, пультів, і силового трансформатора.	1/4	81
7. Прокладка силових і контрольних кабелів мережі освітлення по підготованим трасам, під'єднання проводів	1/3, 1/4, 1/5	27
Всього	378

Кількість членів бригади на електромонтаж розраховується за формулою:

Ч_бр = ,

де: Т - трудоємкість, Н*год.;

К_вн - коефіціент виконання норм (К_вн = 1,1);

- місткість монтажу, год.

F_др = D·S·g·K_вин ,

де: D - кількість днів, дн.;

g - кількість робочих годин, год.;

K_вр - коефіцієнт використання робочого часу.

K_вин = 1- б

K_вин = 1- 0,1 = 0,9

F_др = 18 · 8 · 0,9 = 142,6

Ч_бр = 378/142,6*1,1 = 2,65 особи

Приймаємо 3 особи.

Отриману кількість робочих бригади розподіляємо за професіями і розрядами.

Таблиця 1.2 - Розподіл основних робочих по професіям і розрядам

Професія	Загальна кількість чоловік	Розряди
		1	2	3	4	5	6
		Годинні тарифні ставки, грн.
		7,95	8,95	10,68	11,83	13,41	15,60
Електромонтажник	1			1
Електромонтажник	1				1
Електромонтажник	1					1
Всього	3			1	1	1

1.4 Розрахунок середнього розряду і середньо-годинної тарифної ставки

бригада кошторис розряд тарифна ставка

Тарифна система оплати праці є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюються диференціація і регулювання заробітної плати робітників залежно від кваліфікаційного рівня і умов їх праці.

Складовими елементами тарифної системи оплати праці робітників є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка. Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) -- нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності. Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, у якому даються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики кожної посади. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівником, спеціалістом і службовцем, правильно установити поділ праці між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні їхніх посадових обов'язків і вимог, які до них ставляться.

Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху робочої сили і застосовується для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності.

При виконанні робіт по електромонтажу електроприводу роботи виконуються робітниками різних розрядів в залежності від складності технологічних операцій, які входять в склад даної роботи.

Розрахунок середнього розряду робочих бригади здійснюється шляхом ділення суми розрядів на чисельність працюючих, за формулою, приведеною нижче.

R_ср= УR*ЧР_р/ЧР_бр

R_ср= (3*1+4*1+5*1)/3 = 4

де: R - розряд робочих бригади;

ЧР_р - чисельність робочих одного розряду;

ЧР_бр - загальна чисельність бригади.

Середньогодинна тарифна ставка розраховується за формулою:

Сч_ср = Сч_м + (Сч_б - Сч_м) · 0,К ,

де: Сч_м - годинна тарифна ставка розряду менше середнього, грн.;

Сч_б - годинна тарифна ставка розряду більше середнього, грн.;

К - коефіцієнт, враховуючий десяті долі середнього розряду(К = 0,33)

Але виходячи з того, що середній розряд робочих бригади R_ср = 4, то і середньо-годинна тарифна ставка _Сч.ср = 11,83 грн.

Таким чином середня тарифна ставка складає 11,83 грн.

На основі середньогодинної тарифної ставки і визначеної трудомісткості робіт по електромонтажу трансформаторної підстанції розраховується фонд заробітної плати бригади.

2. Економічна частина

2.1 Розрахунок основних і додаткових матеріальних витрат на електромонтажні роботи

Перед тим як розпочати виробництво будь-якої продукції підприємство визначає, який дохід воно може отримати. Дохід підприємства залежить від ціни продукції та витрат на її виробництво.

Матеріально - технічне забезпечення (МТЗ) є одним з основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідними для електромонтажних та налагоджувальних робіт на частотному перетворювачі. Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ МТЗ разом з відділами головного механіка, головного енергетика, технічним та планово-економічним.

Для розрахунку потреби в основних матеріалах на електромонтаж трансформаторної підстанції необхідно виходити з обсягу робіт, які передбачені на основі технологічного процесу.

До складу витрат на виробництво (монтаж) включають витрати на основні і допоміжні матеріали.

Основні витрати - це витрати на матеріали, які будуть використані при монтажі об'єкту як його складова і не підлягають повторному використанню (кабельно-провідникова продукція, кріплення і т.п.)

У свою чергу допоміжними витратами є витрати на обладнання, яке знадобиться для монтажу об'єкта і може використовуватись неодноразово (вимірювальні прилади, захисний одяг, інструменти).

Розрахунок вартості матеріалів на монтаж трансформаторної підстанції ведеться за нормами розходу кожного виду цінностей на одиницю кожного виду продукції. Витрати на матеріали визначаються виходячи з ринкових і оптових цін.

Таблиця 2.1 - Розрахунок витрат на матеріали з урахуванням ціни за одиницю

Найменування матеріалу	Марка	Од. вимір.	К-ть	Ціна за 1, грн	Сума, грн
1	2	3	4	5	6
Основні
Розетка відкритої проводки	ПГ	шт	6	6,96	41,76
Кабель	ВВГ 2*1,5	м	80	3,26	260,8
Кабель	КВВГнг 4*1,5	м	56	7,6	425,6
Кабель	КВВГнг 10*2,5	м	40	23,32	932,8
Кабель	КВВГнг 14*1,5	м	26	29,3	761,8
Провід	ПВ-1-2,5	м	200	2,44	488
Провід	ПВ-4-95	м	26	73,2	1903,2
Провід	ПВ-4-16	м	30	48,82	1464,6
Кабель	ВВГ 3*1,5	м	230	7,05	1621,5
Кабель	ВВГ 3*2,5	м	140	8,68	1215,2
Кабель	ВВГ 4*10	м	62	43,38	2689,56
Кабель	ВВГ 4*6	м	28	32,54	911,12
Кабель	АСБ 3*70	м	35	143,74	5030,9
Вимикач відкритої проводки	ПГ	шт	4	7,46	29,84
Профіль П-подібний	К-240	м	4	18,9	75,6
Заготовка для накладення заземлення	-	шт	8	19,88	159,04
Ізолятор опорний	1 кВ	шт	8	21,88	175,04
Ізолятор опорний	10 кВ	шт	6	37,3	223,8
Шина	АДЗ1Т-8*60	м	22	69,6	1531,2
Наконечник кабельний	16мм	шт	12	3,72	44,64
Наконечник кабельний	95мм	шт	8	13,42	107,36
Всього	20093,36
Допоміжні
Окуляри захистні	-	шт	3	21,2	63,6
Плакати попереджувальні	-	шт	28	10,44	292,32
Рукавиці діелектричні	-	пар	3	89,5	268,5
Боти діелектричні	-	пар	3	144	432
Вказівник напруги високовольтний	-	шт	1	298,32	298,32
Вказівник напруги низьковольтний	-	шт	1	91,96	91,96
Всього	1446,7

В загальну вартість матеріальних витрат входять транспортно-заготівельні витрати, загальна сума яких визначається за формулою:

ТЗВ = 0,2*(М_осн. + М_дод.),

де: ТЗВ - транспортно-заготівельні витрати, грн.;

М_осн. - сума витрат на основні матеріали;

М_дод. - сума витрат на додаткові матеріали.

ТЗВ = 0,2*(20093,36 + 1446,7) = 4308,01 грн.

Загальна вартість матеріальних витрат з урахуванням ТЗВ складає:

Ц_заг. = М_осн. + М_дод. + ТЗВ

Ц_заг. = 384 + 35,39 + 83,89 = 25848,07 грн.

2.2 Розрахунок основного фонду заробітної плати робітників бригади і відрахувань з фонду заробітної плати

Сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці.

Фонд оплати праці (ФОП) -- основний економічний показник з оплати праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, економічному аналізі.

Він охоплює:

- фонд основної заробітної плати;

- фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо).

Фонд основної заробітної плати -- це заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з вини робітників.

Фонд додаткової заробітної плати -- це виплати, пов'язані з надбавками і доплатами, які передбачені чинним законодавством, а також оплата передбачених законодавством щорічних і додаткових відпусток та робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків.

Фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати разом створюють загальний фонд заробітної плати підприємства.

ФЗП_заг. = Ф_осн. + Ф_д.

Основний фонд заробітної плати включає у себе винагороду за виконану роботу згідно з установленими нормами праці. Основна заробітна плата визначається тарифними ставками робітників згідно з розрядами і визначеної трудомісткості електромонтажних робіт.

Знаходимо основну заробітну плату за формулою:

ФЗП_осн. = С_Чср*Т

ФЗП_осн. = 11,83*378 = 4471,74 грн.

Додаткова заробітна плата включає доплати і премії і складає 30-40% від основної. Додаткова заробітна плата визначається за формулою:

ФЗП_дод = Ф_осн*35%

ФЗП_дод = 4471,74*0,35 = 1565,11 грн

Визначаємо загальну зарплату за формулою:

ФЗП_заг. = Ф_осн. + Ф _дод

ФЗП_заг. = 4471,74 + 1565,11 = 6036,85 грн

Визначаємо середню заробітну плату на одного робітника, при виконанні електромонтажу проводки приміщення, за формулою:

З_сер = ФЗП_заг/Ч_бр

З_сер = 6036,85/3 = 2012,28 грн

На фонд заробітної плати проводяться нарахування і утримання. Нарахування здійснюється за єдиним соціальним внеском (ЄСВ) на загальноприйняте державне соціальне страхування.

З 01.01.2011 року вступив в силу Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування займається Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок сплачується саме на його рахунки. Потім ці суми розподіляються серед фондів соціального страхування.

Для роботодавців ставки ЄСВ встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено аж 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу.

Електромонтажні роботи відносяться до 52 класу небезпечності, у якого ЄСВ дорівнює 38,52% від ФЗП_заг.

ЄСВ = ФЗП_заг*38,52%

ЄСВ = 6036,85 · 0,3852 = 2325,4 грн

ЄСВ розподіляється на наступні фонди:

1. Пенсійний фонд:

ПФ = ФЗП_заг*33,2%

ПФ = 6036,85*0,332 = 2004,33 грн

2. Нарахування фонду соціального страхування:

Ф_сс = ФЗП_заг*1,4%

Ф_сс = 6036,85*0,014 = 84,62 грн

3. Фонд по безробіттю:

Ф_безр = ФЗП_заг*1,6%

Ф_безр = 6036,85*0,016 = 96,59 грн

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків складає 0,2 - 13,6%, а для електромонтажних підприємств 2,32%:

Ф_сснв = ФЗП_заг*2,32%

Ф_сснв = 6036,85*0,0232 = 140,09 грн

2.3 Розрахунок кошторису витрат на монтаж трансформаторної підстанції

Кошторис виробництва - це витрати підприємства, пов'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, особливе значення у класифікації витрат належить класифікації витрат за економічними елементами. Згідно з цим Положенням собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормових виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції включаються прямі матеріальні витрати; витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат. Даний порядок побудови затверджено Постановою «Про Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій» від 9 січня 2000р.№17. Кожний із цих аспектів побудови кошторису має свої позитивні сторони і призначення.

Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загальновиробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підрозділу. Побудова його за елементами витрат показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва і, що важливо, дає змогу чіткіше пов'язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи. На практиці для центрів відповідальності високого рівня домінує постатейна структура кошторисів.

За кожною статтею підсумовуються поелементні витрати з додаванням вартості послуг інших підрозділів і сторонніх організацій.

Таблиця 2.2 - Розрахунок кошторису витрат на електромонтаж трансформаторної підстанції

Найменування статей витрат	Методика розрахунку	Сума, грн
1	2	3
1. Вартість матеріальних витрат	Дані в таблиці 2.1	21540,06
2. Транспортно-заготівельні витрати	ТЗР = 20% від статті 1	4308,01
3. Основна заробітна плата виробничих робітників	ФЗПосн = СЧср*Т	4471,74
4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників	ФЗПдод = ФЗПосн *35%	1565,11
5. Єдиний соціальний внесок	ЄСВ = ФЗПзаг*38,52%	2325,4
6. Загально-виробничі витрати	Звв = ФЗПосн*170%	7601,96
7. Адміністративні витрати	Ав = ФЗПосн*50%	2235,87
8. Виробнича собівартість електромонтажу трансформаторної підстанції	Св = У з 1 по 7 статтю	44048,13
9. Прибуток	П = 18% від статті 8	7928,66
10. Оптова вартість монтажу	Во = стаття 8 + стаття 9	51976,79
11. Податок на додану вартість	ПДВ = 20% від статті 9	1585,73
12. Відпускна вартість монтажу	Цв = стаття 10 + стаття 11	53562,52

Висновок

У курсовому проекті були розглянуті питання щодо організації управління виробничою бригадою у складі трьох осіб 3, 4 і 5 розрядів, задачею якої був електромонтаж трансформаторної підстанції. У роботі розраховані матеріальні витрати на електромонтажні роботи, загальний фонд заробітної плати і відрахування з фонду заробітної плати, і кошторис витрат на електромонтаж трансформаторної підстанції.

Література

1. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Учеб. для студентів екон.спец .- 4-е вид., доп і перероб .- М.: Фінанси і статистика, 2004. - 464 с.

2. Барков С.А. Управління персоналом. - М.: МАУП, 2001. - 451 с.

3. Бороненкова С.А. Управлінський аналіз: Учеб. Посібник.-М.: Фінанси і статистика, 2003. - 128 с.

4. Веснін В.Р. Практичний менеджмент персоналу. Посібник з кадрової роботи. - М.: МАУП, 2001. - 496 с.

5. Кабушкин М.М. Основи кадрового менеджменту. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 378 с.

6. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства. Підручник .- М.: ТОВ «ТК Велбі», 2003. - 526 с.

7. Ліфінец А.С. Основи управління персоналом. - Іваново: Будинок книги, 2000. - 256 с.

8. Мазманова Б.Г. Управління оплатою праці. Учеб.пособие. - М.: Дис, 2003. - 368 с.

9. Мінін Е.В., Щербаков В.І. Заробітна плата: запитання та відповіді: Довідково-методичний посібник. - М.: Профиздат, 2000. - 422 с.

10. Новицький Н.І. Організація виробництва на підприємствах, навчально-методичний посібник, М., 2004. - 156 с.

Размещено на Allbest.ru