Оцінка й аналіз ефективності інвестиційних проектів

Р₁₁₃

Р₁₁₄

Р₁₁₅

Р₁₁₆

Р₁₁₇

Р₁₁₈

Р₁₁₉

Р₁₁₁₀

12. Зупинка функціонування інвестиційного об'єкта

Р₁₂₁

Р₁₂₂

Р₁₂₃

Р₁₂₄

Р₁₂₅

Р₁₂₆

Р₁₂₇

Р₁₂₈

Р₁₂₉

Р₁₂₁₀

Інформаційну місткість матриці може можна збільшити шляхом деталізації збурюючих факторів та стадій у кожному періоді інвестиційного циклу. Нижче наведено пояснення деяких символів класифікаційної матриці першого ступеня деталізації:

Р₁₁ - ризик визначення виду інвестиційного товару за організаційними причинами;

Р₁₂ - ризик визначення виду інвестиційного товару за виробничими причинами;

Р₂₁ - ризик визначення місткості ринку за організаційними причинами;

Р₃₁ - ризик визначення впливу конкурентів за організаційними причинами;

Р₅₆ - ризик мобілізації інвестиційного капіталу через нестабільність економічної ситуації і т. ін.;

Другий ступінь деталізації може бути здійснено шляхом поглибленого аналізу як збурюючих факторів, так і стадій у кожному періоді інвестиційного циклу. Символічне позначення деяких елементів матриці другого ступеня деталізації за збурюючими факторами має вигляд:

Р_11/1 - ризик визначення виду інвестиційного товару через недосконалість методичного забезпечення;

Р_11/2 - ризик визначення виду інвестиційного товару через недостатню кваліфікацію відповідного персоналу;

Р_11/3 - ризик визначення виду інвестиційного товару через недостатність інструментів досліджень тощо;

Р_56/1 - ризик мобілізації інвестиційного капіталу через зміну процентної ставки;

Р_56/2 - ризик мобілізації інвестиційного капіталу через зміну податкового законодавства у сфері інвестування;

Р_56/3 - ризик мобілізації інвестиційного капіталу через зміну купівельної вартості грошей і т. ін.

Приклад символічного позначення деяких елементів матриці другого ступеня деталізації за стадіями інвестиційного проекту має вигляд:

Р_11/1 - ризик визначення виду інвестиційного товару залежно від оцінки його конкурентоспроможності;

Р_11/2 - ризик визначення виду інвестиційного товару залежно від оцінки його життєвого циклу;

Р_11/3 - ризик визначення виду інвестиційного товару залежно від оцінки виробничих можливостей підприємства і т. ін.

Третій ступінь деталізації ризиків пов'язано з аналізом тих факторів, які викликають невизначеність та ризик самих причин появи ризиків другого ступеня деталізації. Символічне позначення деяких елементів матриці третього ступеня деталізації за збурюючими факторами таке:

Р_11/1 - ризик недосконалості методичного забезпечення через використання методик, які не відповідають ринковій ситуації;

Р_11/12 - ризик недосконалості методичного забезпечення через використання застарілих методик;

Р_11/13 - ризик недосконалості методичного забезпечення через використання невідпрацьованих методик і т. ін.

Деталізація третього ступеня за стадіями інвестиційного проекту має вигляд:

Р_11/11 - ризик визначення конкурентоспроможності інвестиційного товару за показниками економічних характеристик;

Р_11/12 - ризик визначення конкурентоспроможності інвестиційного товару за показниками конструктивних характеристик;

Р_11/13 - ризик визначення конкурентоспроможності інвестиційного товару за показниками естетичних характеристик і т. ін.

Побудова й аналіз більш легалізованої класифікаційної матриці ризиків дає змогу визначити структуру і характер ризиків, виділити найвагоміші, що підлягають детальному аналізу з метою мінімізації їх негативного впливу на кінцевий результат. Дана методика мінімізації ризиків реальних інвестицій включає такі 9 етапів:

1. Побудова більш деталізованої класифікаційної матриці ризиків інвестиційного проекту та її подальша деталізація.

2. Аналіз матриці та визначення найімовірніших ризиків.

3. Побудова ланцюга ризиків та визначення найнебезпечніших ланок.

4. Визначення загального ризику інвестиційного проекту.

5. Ранжування ризиків за величиною їх впливу на результат інвестиційного проекту і визначення найвагоміших з них для подальшого аналізу.

6. Проведення поглибленого аналізу найвагоміших ризиків з метою пошуку причин їх виникнення.

7. Розробка заходів щодо мінімізації впливу ризиків на результат інвестиційного проекту.

8. Оцінка загального ризику інвестиційного проекту після проведення заходів щодо їх мінімізації.

9. Прийняття рішень відносно реалізації інвестиційного проекту у нових умовах інвестування.

Запропонована методика забезпечує комплексний підхід до аналізу ризиків реальних інвестицій та допомагає знизити їх вплив на втрату капіталу, що дає змогу впевненіше приймати рішення щодо реалізації інвестиційних проектів у складних умовах прогнозованості й невизначеності економічної ситуації.

ІІ. Реконструкція цеху

2.1 Оцінка доцільності реконструкції цеху

Для оцінки доцільності реальних інвестицій використовуються показник чистої дисконтованої вартості, період окупності, індекс дохідності та внутрішня норма рентабельності. Одним з показників, що використовується для їх розрахунку, є річний приріст прибутку, який безпосередньо забезпечується додатковими капітальними вкладеннями. Кожен інвестиційний проект має свої особливості щодо його здійснення та впливу на техніко-економічні показники виробництва. Нижче пропонується методика оцінки ефективності реконструкції цеху з виробництва мінерального добрива - карбаміду.

Дана методика базується на окремому врахуванні як результату (зниження собівартості - С_з), так і витрат (збільшення собівартості - С_у) за окремими статтями калькуляції, що виникли у результаті впровадження нової техніки. Результат також може виражатися у збільшення прибутку (П_р).

Приріст прибутку можна визначити за формулою:

(П) = С_з + П_р + С_у

а зміна собівартості може відбуватися від впливом різних факторів і визначається за формулою:

С_з (С_у) = С₁ + С₂ + С₃ + С₄ + .... С_n

де С₁, С_2, С₃, С₄ ... С_n - зниження або збільшення собівартості за рахунок факторів;

П_р = П₁ + П₂ + П₃ + .... П_n

де П₁, П_2, П₃ ... П_n - приріст прибутку за рахунок факторів.

Впровадження нової техніки може забезпечити зниження питомих витрат матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів зменшеня чисельності працюючих, поліпшення якості, збільшення обсягу виробництва продукції. Зниження вартості основних фондів (ОВФ). Разом з цим у більшості випадків впровадження нової техніки йде зростання розмірів ОВФ і збільшення витрат на утримання обладнання.

Основний документ, що використовується для цих розрахунків, - Національні стандарти щодо фінансової та бухгалтерської звітності, а також інші законодавчі документи, що регламентують відрахування до бюджетних та позабюджетних фондів, які враховуються у складі собівартості продукції.

Визначення результату (С_з) для окремих варіантів зниження витрат внаслідок впровадження нової техніки може бути таким. Якщо впровадження нової техніки веде до скорочення питомих витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, зниження собівартості (С₁) можна визначити за формулою:

С₁ = (Р₁ - Р₂) * Ц * А₂

де Р₁, Р₂ - питомі витрати відповідного виду ресурсу, нат. од.;

Ц - відпускна ціна відповідного ресурсу, грн./од.;

А₂ - обсяг виробництва продукції після впровадження нової техніки, нат. од.

Впровадження нової техніки може забезпечити скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу. У цьому випадку зниження собівартості (С₂) продукції можна розрахувати за допомогою формули:



де Ч - кількість робітників, звільнених з виробництва після впровадження нової техніки, чол.;

З - середньорічна заробітна плата працюючих, грн.;

О_с, О_n - відповідно відрахування на обов'язкове соціальне та державне пенсійне страхування, %;

O_ч - відрахування у фонди, %.

Якщо внаслідок впровадження нової техніки зменшується вартість ОВФ, то зниження собівартості (С_з) визначається за формулою:

С₃ = ВО + ЗВ

де ВО - зниження витрат на утримання та експлуатацію обладнання, грн.; ЗВ - зниження загально виробничих витрат, грн.

де ОБ - зниження вартості обладнання, грн.;

К_р, К_у - коефіцієнти, що враховують витрати на ремонт, утримання та експлуатацію ОВФ, % від вартості відповідного їх виду;

НА - норма амортизації відповідного виду ОВФ, %;

БС - зниження вартості будівель та споруд, грн.

Якщо впровадження нової техніки спрямовано на зростання випуску продукції внаслідок збільшення виробничої потужності, то результат визначається як сума двох складових частин: економії постійних витрат (С₄) та збільшення (приріст) прибутку (П₁). Економія постійних витрат визначається за формулою:

де УП - річна сума постійних витрат, грн.;

А₂, А₁ - відповідно річний обсяг виробництва продукції після впровадження нової техніки та за базовим варіантом, нат. од. За базовий варіант приймається виробнича потужність підприємства до впровадження нової техніки.

Друга вкладна частина - збільшення прибутку - визначається за формулою:

П₁ = (А₂ - А₁) * (Ц * С₁)

де Ц - оптова ціна одиниці продукції, грн.;

С₁ - собівартість одиниці продукції до впровадження нової техніки, грн.

Таким чином, результат від впровадження нової техніки, яка дає збільшення виробничої потужності (Р), буде визначатися за формулою:

Р = С₄ + П₁

З підвищенням сортності продукції збільшення прибутку (П₂) буде розраховуватися за формулою:



де Ц₂, Ц₁ - середньозважена оптова ціна продукції після і до впровадження нової техніки, грн.

Приклад. Є такі вихідні дані для розрахунку впливу зміни якості продукції на розмір прибутку. До впровадження нової техніки обсяг виробництва продукції вищого сорту становив 100 тис. т., а першого - 200 тис. т. Після впровадження нової техніки передбачається збільшити у 1,5 рази випуск продукції вищого, а обсяг першого сорту залишається на базовому рівні, тобто питома вага продукції вищого сорту зросте з 33,3 до 42,9 %. Ціна на продукцію вищого сорту дорівнює 300 грн./т. Тоді середньооптова ціна на продукцію до впровадження нової техніки становитиме

Після впровадження нової техніки ціна на продукцію складе

Тоді приріст прибутку згідно з формулою

П₂ = (Ц₂ - Ц₁) * А₂

дорівнюватиме 1 645 000 грн. [(271, 4 - 266, 7) * 350 000].

Нижче розглянуто оцінку доцільності реконструкції діючого виробництва карбаміду з метою підвищення виробничої потужності цеху.

Вихідні дані для розрахунку виробничої потужності цеху карбаміду наведено в Таблиці 2.

Таблиця 2 Вихідні дані

№ з/п	Відділення	Кількість апаратів, шт	Прогресивна продуктивність одиниці обладнання, т/год	Простої одиниці обладнання за нормою, год
1	Компресування	1	73,0	860
2	Синтезу	1	42,0	860
3	Кристалізації	1	64,0	860
4	Дозування	2	45,0	900

Процес виробництва карбаміду безперервний, а тому ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання дорівнює різниці календарного фонду (8 760 год.) та простоїв за нормою.

Розрахувавши пропускну спроможність кожного відділення, можна побачити, що «вузьким місцем» виробництва є відділення синтезу, що має найменшу пропускну спроможність - 331 800 т/рік. Потребу ринку у карбаміді, що виробляється цим підприємством, визначається у розмірі 405 000 т/рік. Для задоволення потреби ринку у карбаміді з метою ліквідації «вузького місця» передбачається реконструкція кодони синтезу. Прогресивна продуктивність її після реконструкції буде складати 57,2 т/год., а ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання - 7 900 год/рік.

Після реконструкції колони синтезу виробнича потужність цеху становитиме 451 800 т карбаміді на рік. Після реконструкції цеху зміняться питомі витрати електричної та теплової енергії (наведені у таблиці 3).

Таблиця 3 Питомі витрати енергетичних ресурсів на виробництво карбаміду

№ з/п	Ресурси	Питомі витрати	Ціна, грн./од.
		До реконструкції	Після реконструкції
1	Електроенергія, тис. кВт/год	0,172	0,166	83,8
2	Теплоенергія, Гкал	1,054	0,716	27,8

Капітальні вкладення на реконструкцію цеху карбаміду встановлено у розмірі 4192,9 тис. грн. Собівартість виготовлення - 148 грн/т. Постійні витрати складатимуть 11 958 тис. грн.

Норма амортизації обладнання згідно з діючим законодавством дорівнює 15 % на рік; витрати на ремонт і утримання визначено у розмірі 5 % від його вартості; процентну ставку за кредит прийнято у розмір 25 %; період розрахунку за кредит - 5 років.

Таким чином, результатом реконструкції цеху є збільшення випуску продукції та зниження питомих витрат енергоресурсів. Використовуючи формулу

С₁ = (Р₁ - Р₂) * Ц * А₂,

можна розрахувати зниження собівартості продукції.

Зниження вартості спожитої електроенергії становитиме 203,6 тис. грн. [(0,172 - 0,166) * 83,8 * 405 000], а теплоенергії - 3805,5 тис. грн. [(1,054 - - 0,716) * 27,8 * 405 000].

Розширення «вузького місця» дозволить одержати додатково 73 200 т продукції (405 000 - 331 800).

Економія постійних витрат визначається за формулою

та дорівнює 2342,4 тис. грн.

Таким чином, результат від реконструкції цеху карбаміду за рахунок усіх факторів складатиме 8989,6 тис. грн. Цю суму треба скоригувати на величину збільшення витрат на утримання та експлуатацію обладнання у собівартості продукції. Враховуючи норми амортизації обладнання й витрат на його утримання та ремонт, ця величина становитиме 838, 6 тис. грн. [4192900 * * (0,15+ 0,05)].

Таким чином, приріст прибутку буде дорівнювати 8151,0 тис. грн. (8989,6 - 838,6).

Далі розраховуються показники доцільності реконструкції цеху (чистий приведений дохід, період окупності та індекс дохідності).

Чистий приведений дохід (ЧПД) розраховується таким чином:

ЧПД = ?ГП - ІС

де ?ГП - сума грошового потоку (у нинішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

ІС - сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

У прикладі, що розглядається, чистий приведений дохід (ЧПД) становитиме:

Індекс дохідності (ІД) визначається за формулою:

Період окупності (ПО) є одним з найбільш розповсюджених показників оцінки інвестицій і визначається за формулою:



де ГП_с - середня сума грошового потоку (у теперішній вартості).

Період окупності становитиме

Розраховані показники доцільності проведення реконструкції цеху свідчать про ефективність цього заходу.

інвестиційний проект ризик інфляція

2.2 Оцінка чутливості інвестиційного проекту виробництва світильників

Інвестиційний проект розробляється на базі цілком певних пропозицій щодо капітальних і поточних витрат, обсягів реалізації виробленої продукції, цін на товари, часових рамок проекту. У залежності від якості й обґрунтованості цих позицій майбутній розвиток подій, пов'язаних з реалізацією проекту, завжди неоднозначний. Це основна аксіома будь-якої підприємницької діяльності.

Суб'єкти господарювання діють в умовах невизначеності, тобто неоднозначному розвитку конкретних подій у майбутньому, неможливості передбачити основні величини та показники діяльності підприємства, у тому числі і провадження інвестиційного проекту. Невизначеність - це об'єктивне явище, яке, з одного боку, представляє собою умови будь-якої підприємницької діяльності, а з іншого - є причиною постійної загрози втрат будь-якого підприємця. Повне виключення невизначеності, тобто створення однозначних умов протікання бізнесу - настільки бажане явище для кожного підприємця, наскільки і неможливе. У той же час невизначеність не можна трактувати тільки як негативне явище, оскільки на етапі трансформації ринкової економіки невизначеність може створити додаткові можливості, які неможливо було передбачити на початку впровадження інвестиційного проекту. У цілому ж фактор невизначеності оцінюється у підприємницькій діяльності зі знаком «мінус».

Таким чином, запорука успіху реалізації інвестиційного проекту полягає у вмінні прийняття рішень в умовах невизначеності. Найбільш простий спосіб прийняття рішення - слідувати власній інтуїції. На жаль, у країнах з перехідною економікою, у тому числі й в Україні, це поки що єдиний реальний спосіб. У даному випадку успіх залежить від таланту підприємця (фінансового менеджера чи керівника підприємства, організації, установи). Однак навіть талановитий бізнесмен, уже досягнувши успіху, не може оцінити, скільки додаткових можливостей він втратив на шляху до цього успіху і у скільки разів був би більшим, якби він використав усі ці додаткові можливості. Але крім додаткових можливостей, у майбутньому можуть також виникати додаткові загрози для господарювання, оскільки неможливо передбачити та спрогнозувати, як може вплинути на провадження інвестиційного проект зміна факторів зовнішнього середовища (наприклад: нормативна база, податкове законодавство; падіння попиту на продукцію, що випускається; стихійні лиха; аварії; ціна на ресурси та інші форс-мажорні обставини) діяльності підприємства. А оскільки менеджер відповідає, можливо навіть і матеріально, за цей прогноз, то відповідальність змушує його приймати досить песимістичне рішення. Разом з тим майже завжди визначити інтервал значень (більш чи менш широкий), до якого прогнозний показник обов'язково потрапить. У цьому випадку міра його відповідальності знижується, оскільки він, напевне, буде правий.

Але це не вирішує усіх проблем. Менеджер, який прогнозує конкретний показник проекту, перекладає свою відповідальність на плечі особи, що приймає рішення відносно проекту у цілому. В умовах невизначеності такого однозначного рішення немає, а можливі інтервали значень за кожним з параметрів інвестиційного проекту породжують інтервал значень показника ефективності, серед яких - це точка беззбитковості. З'являються нові фактори, які визначають прийняття рішення і насамперед - фактор ризику, тобто можливість втрати підприємством частини своїх ресурсів, зниження запланованих доходів чи виникнення додаткових видатків у результаті здійснення діяльності.

Метою аналізу чутливості інвестиційного проекту є порівняльний аналіз впливу факторів на ключовий показник інвестиційного проекту, наприклад, обсяг продажу, витрати тощо.

На підставі вихідних даних, які наведено у табл. 4, визначимо чутливість інвестиційного проекту з виробництва світильників.

Таблиця 4 Показники інвестиційного проекту

Показники	Варіанти згідно з інвестиційним проектом
	1	2	3	4	5	6
Фактичний обсяг виробництва, шт.	20 000	25 000	30 000	25 000	30 000	27 000
Ціна продажу, грн/шт.	83	85	88	90	86	89
Змінні витрати на одиницю продукції, грн./ шт.	70	71	74	72	72	73
Постій витрати на весь обсяг продукції тис. грн.	237 900	237 800	237 600	237 300	237 700	237 400

Розрахунки виконаємо у такій послідовності:

1) визначимо критичний обсяг виробництва графічним та розрахунковим методами;

2) визначимо чутливість інвестиційного проекту.

Аналіз беззбитковості - невід'ємна частина інвестиційного проектування. Даний етап аналізу дозволяє виявити основні «вузькі» місця проекту в плані досягнення заданого значення прибутку, яка забезпечить необхідну ефективність інвестиційного проекту.

Практичний досвід показує, що найбільш ефективні ті проекти, згідно з якими виробництво функціонує на рівні, близькому до рівня повної потужності. Однак, не дивлячись на це, деякі проекти збиткові на протязі перших декількох років після їх реалізації. З роками ситуація поліпшується, у той час як інші проекти й далі працюють у збиток. Причин таких поганих результатів може бути безліч, наприклад: затримки у реалізації, дефекти у схемі проекту, дефіцит основних елементів, погана якість сировини, недостатній об'єм ринку, незадовільна якість продукції, цінова політика і т. ін.

Якщо проект функціонує на низькому рівні використання виробничих потужностей, то доходи не в змозі покрити усіх витрат. Коли рівень використання виробничих потужностей зростає, з'являється надія, що можливо досягти ситуації, коли загальні доходи будуть дорівнювати загальним витратам.

Аналіз беззбитковості, або аналіз витрат, прибутку і об'єму виробництва та продажу - це аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку витрат та доходів за різних рівнів виробництва (продажу). Сутність аналізу беззбитковості повністю розкривається на графіку беззбитковості. Побудуємо графік беззбитковості на основі даних табл. 1 з метою вивчення критичного обсягу виробництва за шістьма варіантами інвестиційного проекту (графік 1 - 6): Аналіз наведених графіків дає можливість зробити висновок, що найменший критичний обсяг виробництва має четвертий проект, а саме: точка беззбитковості складає 13 183 шт. Тобто підприємству необхідно виробляти більше ніж 13 183 одиниць продукції на рік для забезпечення своєї беззбитковості та отримання прибутку. Критичний обсяг виготовлення продукції розрахунковим методом визначається за формулою:



де А - умовно-постійні витрати усієї кількості продукції, грн.;

Ц - ціна продажу одиниці продукції, грн./ шт.;

в - умовно-постійні витрати на одиницю продукції, грн./шт.

Критичний об'єм виробництва (продажу) для кожного варіанту проекту наведено в таблиці 5:

Таблиця 5 Критичний об'єм виробництва за варіантами

Показник	Можливі варіанти
	1	2	3	4	5	6
Критичний обсяг виробництва, Хкр (шт.)	18 300	16 986	16 971	13 183	16 979	14 838

Чутливість інвестиційного проекту залежить від змінюваності критичного обсягу та обсягів виробництва продукції за кожним варіантом. Внаслідок цих параметрів обсяг продукції стане відповідати точці беззбитковості. Індекс безпеки (І^Вф_безп) проекту за обсягом виробництва визначається за формулою:

де В_ф - фактичний (запланований) випуск продукції.

Цей показник показує крайню межу того, наскільки може зменшитися фактичний (запланований) обсяг виробництва зі збереженням беззбитковості проекту. За наведеними формулами визначають індекси безпеки, відповідно за ціною (І^Ц_безп), за постійними витратами (І^А_безп), за змінними витратами (І^В_безп):



де Ц - ціна запланованої продукції;

де Ц_ф - ціна одиниці продукції, за якої фактичний обсяг виробництва відповідатиме точці беззбитковості.

де А - заплановані постійні витрати;

де А_ф - постійні витрати, за яких фактичний обсяг виробництва відповідатиме точці беззбитковості.

де в - заплановані змінні витрати на одиницю продукції;

де в_ф -змінні витрати на одиницю продукції, за яких фактичний обсяг виробництва відповідатиме точці беззбитковості.

У таблиці 6 наведено розрахункові індекси безпеки від змінюваності зазначених параметрів для кожного варіанту проекту.

Таблиця 6 Індекси безпеки за варіантами інвестиційного проекту

Показник	Варіанти згідно з інвестиційним проектом
	1	2	3	4	5	6
ЦФ, грн./од.	81,90	80,51	81,92	81,49	79,92	81,79
АФ, грн.	260 000	350 000	420 000	450 000	420 000	432 000
вФ, грн./од.	71,1	75,5	80,1	80,5	78,08	80,2
Індекс безпеки за обсягом виробництва, ІВфбезп	0,09	0,32	0,43	0,47	0,43	0,45
Індекс безпеки за ціною, ІЦбезп	0,14	0,11	0,09	0,11	0,07	0,10
Індекс безпеки за постійними витратами, ІАбезп	0,09	0,47	0,77	0,90	0,77	0,82
Індекс безпеки за змінними витратами, ІВбезп	0,02	0,06	0,08	0,12	0,08	0,10

1 варіант. Коли ціна та витрати постійні, обсяг виробництва може зменшитись не більше ніж на 9 %, а якщо ж більше 9 % - проект стане збитковим. Відповідно до інших незмінних параметрів проекту: ціна може зменшитися не більше ніж на 14 %; постійні витрати можуть збільшитися не більше ніж на 9 %; змінні витрати - не більше ніж на 2 %.

2 варіант. Коли ціна та витрати постійні, обсяг виробництва може зменшитись не більше ніж на 32 %, а якщо ж більше 32 % - проект стане збитковим. Відповідно до інших незмінних параметрів проекту: ціна може зменшитися не більше ніж на 11 %; постійні витрати можуть збільшитися не більше ніж на 47 %; змінні витрати - не більше ніж на 6 %.

3 варіант. Коли ціна та витрати постійні, обсяг виробництва може зменшитись не більше ніж на 43 %, а якщо ж більше 43 % - проект стане збитковим. Відповідно до інших незмінних параметрів проекту: ціна може зменшитися не більше ніж на 9 %; постійні витрати можуть збільшитися не більше ніж на 77 %; змінні витрати - не більше ніж на 8%.

4 варіант. Коли ціна та витрати постійні, обсяг виробництва може зменшитись не більше ніж на 47 %, а якщо ж більше 47 % - проект стане збитковим. Відповідно до інших незмінних параметрів проекту: ціна може зменшитися не більше ніж на 11 %; постійні витрати можуть збільшитися не більше ніж на 90 %; змінні витрати - не більше ніж на 12 %.

5 варіант. Коли ціна та витрати постійні, обсяг виробництва може зменшитись не більше ніж на 43 %, а якщо ж більше 43 % - проект стане збитковим. Відповідно до інших незмінних параметрів проекту: ціна може зменшитися не більше ніж на 7 %; постійні витрати можуть збільшитися не більше ніж на 77 %; змінні витрати - не більше ніж на 8 %.

6 варіант. Коли ціна та витрати постійні, обсяг виробництва може зменшитись не більше ніж на 45 %, а якщо ж більше 45 % - проект стане збитковим. Відповідно до інших незмінних параметрів проекту: ціна може зменшитися не більше ніж на 10 %; постійні витрати можуть збільшитися не більше ніж на 82 %; змінні витрати - не більше ніж на 10 %.

Аналіз розрахункових даних дозволяє зробити висновок щодо доцільності впровадження четвертого варіанту інвестиційного проекту (найкращі показники індексу безпеки) з виробництва головних світильників на підприємстві.

Таким чином, точка беззбитковості - важливий показник щодо оцінювання ризику інвестицій. Чим нижча точка беззбитковості, тим менш чутливий проект до зміни його ключових параметрів (обсягу, ціни та витрат), тим нижчий ризик провалу проекту.

Аналіз беззбитковості дозволяє виявити найчутливіші показники, що впливають на життєздатність проекту, розробити заходи, які знижують ступінь цього впливу, тобто спрямовані на зменшення ризику проекту.

Проаналізувавши результати розрахунків, можна рекомендувати впроваджувати інвестиційний проект за найкращим варіантом, тому що у цьому випадку індекси безпеки показують: за незмінної ціни та витрат обсяг продажу може зменшитися не більше ніж на 47 % (найкраще значення показника зі свого ряду), у іншому випадку проект стане збитковим; за інших незмінних факторів постійні витрати можуть зрости не більше, ніж на 90 % (найкраще значення показника зі свого ряду); за незмінних обсягу, ціні та постійних витратах коливання змінних витрат у бік зростання не може перевищувати 12 % (також найкраще значення показника); за інших незмінних параметрів проекту зниження ціни може скласти не більше ніж 11 %. У сукупності з іншими значеннями показників індексів безпеки даний варіант інвестиційного проекту є найбільш прийнятним для подальшого впровадження.

ІІІ. Удосконалення оцінки ефективності інвестиційних проектів

Оцінка ефективності інвестиційних проектів є інструментом, що забезпечує інвесторів та інших зацікавлених осіб інформацією, необхідною для прийняття рішення про інвестування й способи фінансування.

Для визначення результативності чи вираження доцільності реалізації проекту для інвесторів використовується поняття «ефективність інвестиційного проекту». Залежність від контексту можуть використовуватися й інші характеристики - «інвестиційна привабливість», «привабливість», «прийнятність», «здійснюваність» тощо. Проте безпосередніх учасників (інвесторів) основою є оцінка фінансової ефективності інвестиційних проектів, що було детально розглянуто у попередніх розділах.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів містить такі необхідні складові: спеціалісти відповідної класифікації; інформація необхідної якості та обсягу; методи оцінки, адекватні до мети оцінювання; технічні засоби (комп'ютерна та оргтехніка тощо) та програмне забезпечення. Спеціалісти, залучені до оцінки інвестиційного проекту, використовуючи відповідні методи оцінки та технічні засоби і програмне забезпечення, опрацьовують необхідну інформацію з метою визначення ефективності інвестиційного проекту. Кожен зі вказаних елементів формує певну надійність щодо оцінки інвестиційного проекту.

Для виявлення недоліків та переваг у методиці оцінки фінансової ефективності проектів слід розглянути насамперед принципи, на яких ґрунтуються сучасні методи оцінки.

Так, американський вчений Р. Рахлін наводить таки принципи оцінки інвестиційних проектів:

1. Універсальне застосування. Методи повинні бути прийняті у межах усього підприємства та їх універсальне застосування має бути зрозумілим і здійснюваним в усіх підрозділах підприємства.

2. Вартість грошей у часі. Методи мають враховувати зміну вартості грошей у часі.

3. Життя проекту. Найповніша оцінка щодо ефективності проекту повинна розглядати життя проекту (економічне, технологічне чи фізичне).

4. Термін окупності (повернення коштів). Оцінка проекту потребує розрахунку терміну окупності як показника додаткового до інших показників ефективності проекту.

5. Легкість розрахунку.

6. Ризик. Методи мають враховувати елементи ризику, притаманні певному проекту.

Дещо ширше це питання розглядає М.В. Грачова, яка вважає, що індивідуальна оцінка прийнятності (ефективності, цінності) інвестиційного проекту здійснюється з урахуванням критеріїв, що мають відповідати таким фундаментальним принципам:

1. Врахування вартості грошей у часі; врахування альтернативних витрат. Мова йде про врахування усіх гіпотетичних можливих доходів, котрі підприємство не отримає, інвестуючи кошти у певний проект, а також відмова від урахування витрат, здійснених до моменту оцінки проекту.

2. Врахування ризику, пов'язаного зі здійсненням проекту (премії за ризик).

3. Врахування можливих змін у параметрах проекту. Розрахунки на основі реального надходження й витрачання коштів, а не бухгалтерських проводок.

4. Правильне й послідовне відображення інформації.

Наведені принципи дають змогу досить повно оцінювати ефективність проектів за методами, що ґрунтуються на дисконтуванні грошових потоків. На мій погляд, вони не охоплюють усіх аспектів, які мали б враховувати новітні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Дослідження та аналіз розглянутих принципів щодо оцінки фінансової ефективності реалізації інвестиційних проектів вказують на позитивні та негативні сторони сучасної практики прийняття інвестиційних рішень (щодо оцінки проектів) і окреслюють напрями удосконалення та перспективу розвитку методики оцінки. У таблиці 7 наведено пропозиції щодо удосконалення оцінки інвестиційних проектів.

Таблиця 7 Пропозиції щодо вдосконалення методики оцінки інвестиційних проектів (ІП)

№ з/п	Найменування	Перевага та недоліки
1	2	3
1	Вибір методів оцінки повинен визначатися складністю ІП	Ефективність незначних реальних інвестицій визначається за найпростішими критеріями (термін окупності та норма прибутку), а для широкомасштабного ІП (охоплює кілька країн, галузей та велику кількість підприємств) необхідно застосувати складніші методи оцінки. Треба врахувати і широковідомий принцип доцільності витрат, тобто витрати на здійснення оцінки не повинні бути більшими за ефект, який вони можуть принести
2	Достатній рівень простоти розуміння методів оцінки	Простота розуміння - це можливість використання методів спеціалістами різних функціональних обов'язків та різного рівня кваліфікації.
3	Загальноприйнятість методів для всіх користувачів	Це стосується користувачів, які застосовують й використовують її у підготовці й прийнятті рішень: фінансові аналітики, бухгалтери, проектні менеджери, керівники різних рівнів, інвестори, кредитори тощо.
4	Врахування цілей інвестування та психології інвесторів	Отримання прибутку - головна мета будь-якого ІП. З іншого боку, інвестиційні цілі ІП (прибутковість, ризик, ліквідність) відбивають характеристики, оскільки відповідно до них інвестор (інвестори) приймає рішення щодо реалізації ІП. Враховуючи те, що ці три характеристики значною мірою залежні одна від одної, їх варто розглядати у комплексі, що забезпечить адекватність врахування інвестиційних цілей щодо оцінки ІП.
5	Врахування невизначеності та ризиків ІП	Найчастіше врахування ризиків - це включення у ставку дисконту премії за ризик. Однак вона (премія) визначається аналітиками суб'єктивно і не є узагальненим показником оцінки ризику ІП, оскільки не враховує усього розмаїття ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту. Інші способи врахування ризиків (коригування параметрів проекту, аналіз сценаріїв тощо) також не дають змоги враховувати часткові ризики ІП.
6	Врахування ліквідності ІП	Ліквідність ІП означає здатність до повернення вкладених коштів за відмови від подальшої реалізації проекту на будь-якій стадії його життєвого циклу. Ліквідність проекту є його важливою інвестиційною характеристикою, яка суттєво впливає на прийняття рішення про реалізацію чи відхилення проекту. Цілком очевидно, що інвестор при всіх інших однакових інвестиційних характеристиках двох проектів віддасть перевагу тому, який є найліквіднішим.
7	Методи оцінки не мають обмежуватися розрахунками показників ефективності	Це властиве традиційним та сучасним методам оцінки ефективності ІП. Методи оцінки за елементами, які комплексно характеризують ефективність, можуть та повинні стати потужним інструментом в управлінні ІП.
8	Розгляд різних критеріїв оцінки ІП	Для прийняття інвестиційних рішень доцільно користуватися набором показників, які у найбільшій мірі характеризують доцільність впровадження ІП. Рекомендується розглядати ці показники у динаміці.
9	Врахування зміни цін і коливання курсів валют	У показниках ІП, що прогнозуються, враховується базовий рівень цін та курсів валют, що використовуються в ІП; при оцінці (аналізі) ризиків беруться до уваги різні варіанти можливого відхилення від базового варіанта (імовірнісний розподіл) рівня прогнозованих цін та курсів валют.
10	Врахування впливу фактору часу	Це є загальновизнаним і реалізується дисконтуванням грошових потоків ІП
11	Врахування суб'єктивності сприйняття оточення та відносної надійності оцінки	Будь-яке рішення приймається на основі суб'єктивного прийняття оточення особистості, яка приймає його
12	Врахування концепції «успішності проекту»	Усі зусилля, спрямовані на досягнення успіху проекту, слід ділити на два напрями: оцінка та управління ІП
13	Врахування постійно зростаючої складності й динамічності оточення ІП	Це головні чинники зростання складності та динамічності оточення ІП. Вони є додатковими чинниками впливу на проект, що ускладнює його оцінку та управління . Зростання кількості факторів та об'єктів ризику ІП ускладнюють зв'язки між ними
14	Зв'язок процесу оцінки з іншими складовими процесу управління ІП та підприємством	Капітальне бюджетування (обґрунтування ІП) має відповідним чином взаємодіяти зі стратегічним, проектним і фінансовим менеджментом , загальним бюджетуванням, фінансовим обліком тощо

Досить часто автори зазначають, що методи оцінки проекту, які ґрунтуються на дисконтуванні, є складними. Але, враховуючи можливості проведення розрахунків відповідних показників ефективності за допомогою електронних таблиць, це може зайняти незначний проміжок часу. Єдиною проблемою, що може з'явитися у процесі оцінки інвестиційного проекту за допомогою цих методів, є визначення ставки дисконту.

Простота розуміння насамперед означає простоту тлумачення і відповідно відсутність розбіжностей у сприйнятті методів різними особливостями.

Прийнято виділяти дві рівні прийнятності методів. Прийнятність на рівні підприємства - це 1-й рівень. Такі методи можуть застосовуватися і використовуватися у межах одного підприємства (або групи підприємств), яке самостійно та (чи) з залученням консалтингової компанії розробило методику оцінки інвестиційних проектів відповідно до його специфічних потреб: галузь економіки, країна розміщення, масштаби діяльності, рамки проектів, організаційна структура підприємства тощо. Вони мають вузький прикладний характер і обмежене використання: результати їх застосування переважно не може бути використано у повному обсязі за межами підприємства, оскільки вони зрозумілі лише тим, хто їх безпосередньо застосовує та використовує. Методи часто тісно пов'язані з методами аналізу й оцінки ризиків: методами моделювання (наприклад, за методом Монте-Карло), аналізом чутливості, імовірнісним аналізом тощо. Складність таких методів зумовлює їх використання лише на великих підприємствах та для великих проектів і відповідно потребує автоматизації їх застосування. 2-й рівень - загальна прийнятність. Це традиційні методи та ті, що ґрунтуються на дисконтуванні. Прийнятність методів виходить із цілей проектного аналізу. Якщо результати проектного аналізу потрібні для внутрішнього використання, то цілком достатньо застосувати методи першого рівня прийнятності, а коли для зовнішніх користувачів (інвесторів, кредиторів), рекомендується застосувати методи другого рівня.

Слід також зважати на вплив міжнародних фінансових та інших організацій на методичну базу оцінки ефективності проектів. Наприклад, Світовий банк щодо проектів, які подаються йому на розгляд , вимагає, крім оцінки їх фінансової ефективності, оцінку соціальної та економічної ефективності. ООН для промислового розвитку розробила методику підготовки досліджень здіюснюваності інвестиційних проектів (UNIDO) у сфері промисловості. Цю методику розроблено для країн, що розвиваються, але вона визнана та застосовується й у розвинутих країнах. Методика UNIDO - це комплекс методичних підходів до обґрунтування і в тому числі оцінки фінансової ефективності та ризиків промислових проектів. Вона вважається провідною у світовій практиці. Крім того, у кожного з потенційних інвесторів та кредиторів є свої , власні вимоги до методики оцінки й процедури представлення проектів (особливо це стосується МФО, Світового банку, МВФ, ЄБРР тощо). Міжнародні й регіональні професійні організації (наприклад, Project Management Institute, International Project Management Associations, American Academy of Financial and Analysts тощо) також суттєво впливають на оцінку проектів.

Спеціальне програмне забезпечення оцінки ефективності та аналізу ризиків інвестиційних проектів включає готові методичні рішення і це дає змогу спростити їх оцінку. Найвідомішою комп'ютерною програмою досліджень здійснюваності (у т. ч. фінансової оцінки) інвестиційних проектів є COMFAR III Expert (Computer Model for Feasibility Analysis and Reporting), її розроблено Організацією Об'єднаних Націй із промислового розвитку на основі методики UNIDO. COMFAR III Expert дає змогу за належного підходу якісно дослідити здійснюваність проекту за міжнародно визнаними стандартами. А це дає потенційну можливість залучати іноземних інвесторів чи кредиторів. Однак ця програма не враховує законодавчих (і в першу чергу податкових) аспектів країн, де реалізуються проекти. Серед програм з аналізу ризиків проектів найпопулярнішою є програма моделювання, зокрема за методом Монте-Карло. Дані програми. З одного боку, суттєво спрощують аналіз ризиків, а з іншого - не забезпечують зв'язку розрахунку ефективності та аналізу ризиків проектів, оскільки програми для здійснення оцінки проектів застосовуються окремо.

В інвестиційній теорії, крім цілі отримання прибутку, виділяють ще й інвестиційні цілі проекту: прийнятні рівні ризику та ліквідності інвестицій, що тісно пов'язані з первинною ціллю і є вторинними щодо неї. Вторинність цілей пояснюється тим, що фактичний прибуток може відрізнитися від запланованого внаслідок таких причин: настання ризикових подій, не передбачених проектом через невизначеність майбутнього за своєю частотою та (чи) впливом на неподільні показники проекту (і відповідно на його прибутковість); вимушеної ліквідації проекту, яка спричинить недоотримання запланованого прибутку та виникнення втрат (прибутків) від ліквідації активів та зобов'язань проекту.

Суттєвим наслідком оцінки та аналізу ризиків є те, що оцінка ризиків здійснюється після завершення розробки та оцінки ефективності проектів, у той час як процес аналізу та оцінки ризиків повинен супроводжувати всю передінвестиційну фазу проекту. Необхідно приймати оптимальні проектні рішення щодо вибору технології, визначення потужності, місця розташування виробництва тощо не тільки з точки зору їх фінансової ефективності, а й впливу цих рішень на ризики проекту. Слід відмовитися від проекту на ранніх стадіях розробки і оцінки, якщо рівень ризику виявиться занадто високим. Рекомендується враховувати ймовірність тих чи інших значень певного показника для прогнозування неподільних показників проекту не як статичні, а з урахуванням невизначеності. Це суттєво підвищує якість прогнозу грошових потоків і відповідно оцінку ефективності інвестиційного проекту.

Існуючі методи оцінки ефективності та ризиків інвестиційних проектів не розглядають можливостей управління ризиками, а саме здійснення контролю та фінансування ризиків, тобто їх мінімізацію. Оскільки це значно спотворює оцінку інвестиційних проектів, то більш досконалий метод мав би враховувати: зменшення ймовірності та небезпеки негативного впливу (збільшення ймовірності та сприятливості позитивного випливу) часткових ризиків за здійснення їх контролю; витрати (операційні, інвестиційні), які виникають за фінансування ризиків щодо вжиття заходів з мінімізації їх негативного або максимізації їх позитивного впливу.

Для управління ризиками необхідна фінансова модель інвестиційного проекту з урахуванням структурування інтегрального ризику на групові та часткові (неподільні) ризики. Фінансова модель проекту повинна враховувати вплив факторів ризику на його об'єкти. Результатом такого аналізу має стати розподіл імовірності набуття певних значень неподільних показників проекту, які кількісно характеризують об'єкти ризиків. На основі розподілів ймовірностей значень показників проекту розраховується середньозважене значення прибутковості проекту, розподіл значень прибутковості проекту, дисперсія та середньоквадратичне відхилення значень прибутковості проекту. Ці показники є кількісною оцінкою ризику інвестиційного проекту, які необхідно використовувати за прийняття рішення про доцільність його реалізації.

Врахування ліквідності інвестиційних проектів дасть більше можливостей щодо маневрування портфелем реальних інвестицій. Врахування ліквідності інвестиційного проекту у процесі його оцінки здійснюється подібно до врахування ризиків. Оцінку ліквідності проекту необхідно здійснювати протягом усієї передінвестиційної фази.

Традиційні та сучасні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів не можуть обмежуватися розрахунками певних показників ефективності. Пропонуються методи оцінки ефективності проектів за такими складовими (елементами): грошові потоки з урахуванням невизначеності майбутнього проекту; управління ризиками інвестиційного проекту (ідентифікація та структурування; аналіз та оцінка; контроль та фінансування ризиків); управління ліквідністю інвестиційного проекту; управління ефективністю та привабливістю інвестиційного проекту на основі управління ризиками та ліквідністю проекту; моделювання з метою оптимізації рішень на основі оцінки фінансової ефективності проекту та зміни у ризиках і ліквідності проекту за прийняття відповідного рішення.

У спеціальній літературі значна увага приділяється вибору певної системи показників щодо оцінки інвестиційних проектів, а тому доцільно здійснювати вибір показників з урахуванням особливостей кожного окремого проекту. На підставі аналізу пропонується така система показників: ефективність (прибутковість) з урахуванням ризиків та ліквідності проекту; середнє значення та імовірнісний розподіл значень; звичайний та дисконтований (приведений) терміни окупності (повернення інвестицій); динаміка ефективності використання капіталу проекту за періодами його оцінки; показники оцінки ризиків; точка беззбитковості та інші граничні показники, дисперсія, середньоквадратичне відхилення тощо; показники оцінки ліквідності.

За врахування зміни цін і коливання курсів валют слід чітко розрізняти врахування інфляції, зміну цін на відповідну продукцію і послуги, що використовуються у проекті, оскільки інфляція не відбиває зміни цін конкретних видів продукції й послуг, а й середньозваженим показником зростання цін. У такому разі інфляція враховується у ставці дисконту.

За врахування впливу фактору часу здійснюється процес дисконтування. Для проведення розрахунків з урахуванням ставки дисконту необхідно враховувати: темпи інфляції, розміри податку з прибутку та ін. фактори впливу.

Пізнавальне оточення - це різниця між сприйняттям та реальністю. З цього випливає, що спеціалісти, які здійснюють оцінку проекту, є недосконалим елементом процесу оцінки. А тому треба використовувати поняття «відносної надійності оцінки ефективності проектів». Аналітикам і менеджерам за прийняття інвестиційних рішень, необхідно зважати, що ніколи не можна бути впевненим у точності та повній надійності результатів оцінки. Відносна надійність результатів оцінки ефективності інвестиційного проекту залежить від набору критеріїв проведення оцінки та показника рівня ненадійності цієї оцінки (основні складові - фахівці, методи оцінки та обсяг інформації).

За врахування концепції «успішності проекту» оточення інвестиційного проекту умовно розподіляється на оточення, яке піддається управлінню і спрямоване на досягнення успіху проекту та не піддається такому управлінню. Головне при цьому - виявлення неминучого і того, що піддається управлінню, та оцінка цієї ситуації з точки зору їх впливу на успішність проекту та доцільність його впровадження.

Управління проектом спрямовується на використання усіх можливостей позитивного впливу на успішність проекту шляхом прийняття ефективних рішень. Точність оцінки, її повнота та ефективність управлінських рішень у взаємодії формують успішність проекту.

Врахування постійно зростаючої складності й динамічності оточення інвестиційних проектів потребує такого методу його оцінки, щоб за появи нових або зникнення існуючих факторів, об'єктів ризику та зв'язків між ними вони могли б бути враховані без суттєвої зміни моделі проекту.

Зв'язок процесу оцінки з іншими складовими процесу управління проектом та підприємством слід розглядати як систему і її складові елементи у взаємодії та взаємозв'язку.

Окрім розглянутих принципів, необхідно враховувати й інші відомі, загальноприйняті у сучасній практиці оцінки ефективності інвестиційних проектів, а саме: визначення горизонту й періоду оцінки та врахування альтернативних витрат й ін. Вони сформують систему, яка дозволить забезпечити цілісний підхід до оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Висновок

Інвестиційний проект - це комплекс заходів, які здійснює інвестор з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмеженні часових, фінансових і матеріальних ресурсів.

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. Це поняття охоплює як стратегічне планування інвестиційної діяльності, так і практичну реалізацію щоденного оперативного управління нею.

Аналіз інвестиційних проектів - це комплекс методичних і практичних прийомів розробки, обґрунтування й оцінки доцільності реалізації проекту. Лише незначна частка інвестицій виявляється невдалою, тобто не дає очікуваного результату з належних до інвестора причин. Більшість проектів що виявилися збитковими, могла бути не допущена до реалізації за умови якісного попереднього аналізу з урахуванням зовнішніх умові внутрішніх якостей. Інвестиційні проекти аналізують на основі комплексного вивчення аспектів майбутнього інвестування. До цих аспектів належать економічне середовище, правильно поставлені мета і завдання проекту, маркетинговий, виробничий, фінансовий та організаційний план інвестора, технічна база проекту, його соціальна значущість, екологічна безпека, фінансова достатність і спроможність проекту, організація управління проектом, аналіз інвестиційного ризику, чутливість проекту до зміни окремих найсуттєвіших факторів, достатність показників ефективності, оцінка можливостей учасників проекту, ділових якостей його менеджерів. Перелічені аспекти повинні бути розроблені у процесі підготовки інвестиційного проекту, розглянуті під час його аналізу, раховані при прийнятті рішення щодо інвестування, а також відсліджені при реалізації проекту аж до його завершення чи припинення.

Література

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність».

2. Анфанасьев Н.В., Телишевская Л.И. Проектный анализ. Харьков, ХГЭУ, 2001

3. Анискин Ю.П. Управление инвестициями: Учеб. пособ. - М.: ИКФ Омега - Л, 2002.

4. Пересада А.А., Ю.М. Коваленко, С.В. та ін. Інвестиційний аналіз, КНЕУ, Київ, 2003

5. Бардиш Г.О. Проектне фінансування: Підручник. - Львів: ЛБІ НБУ, 2006.

6. Бондаренко А.П., Бондаренко Л.Н., Рогожин В.Д. Управление проектом, 2003

7. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП «Итем ЛТД»; «Юнайдет Лондон Трейд Лимитед», 2001

8. Грачева М.В. Аналих проектных рисков: Учеб. пособ. для вузов. - М.: ЗАО «Финстатинформ». - 2004

9. Л.Е. Басовский Теория экономического анализа М.: Инфра-М 2004

10. Л.Е. Басовский, А.М. Лунёва, А.Л. Басовский, Экономический анализ М.: Инфра-М 2004

11. Л.Е. Басовский Прогнозирование и планирование в условиях рынка М.: Инфра-М 2004

12. И.Т. Балабанов Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта М.: Финансы и статистика 2001

13. Ж.Ж. Ламбен Стратегический маркетинг СПб.: Наука 1996

14. Золотогорев В.Т. Инвестиционное проектирование Мн.: «Экоперспектива» 1998

15. Игошин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование М.: 2000

16. Пересада О.А. Моніторинг інвестиційних проектів //Фінанси України. - 2001. - № 4. - С. 85 - 89

17. Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы Учебник М.: Инфра-М 2001

18. Финансовый менеджмент теория и практика под ред. Е.С. Стояновой М.: «Перспектива» 2004

19. Пікус Р.В. Управління інвестиційними ризиками // Фінанси України. - 2001. - № 6. - С. 106-111

20. Ватаманюк З.Г., Стирський М.В. Проблеми застосування динамічних методів оцінки інвестиційних проектів // Фінанси України. - 2006. - № 5.

Размещено на Allbest.ru